Постанова

від 25.04.2023 по справі 440/8273/22

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2023 р.Справа № 440/8273/22Другий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.,

Суддів: Спаскіна О.А. , Любчич Л.В. ,

за участю секретаря судового засідання Токар А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової служби України на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10.01.2023 р. (ухвалене суддею Кукоба О.О.) по справі № 440/8273/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агромаркет-М"

до Державної податкової служби України

про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агромаркет-М" (в подальшому ТОВ "Агромаркет-М", позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової служби України (в подальшому ДПС України), в якому просило: визнати протиправними дії ДПС України щодо неприйняття на реєстрацію у Єдиному реєстрі податкових накладних, складених позивачем, податкових накладних № 4 від 05.04.2022 р. № 56 від 21.06.2022 р., № 42 від 24.05.2022 р., № 35 від 17.05.2022 р., № 36 від 17.05.2022 р., № 47 від 26.05.2022 р., № 45 від 20.06.2022 р., № 43 від 25.05.2022 р., № 40 від 20.05.2022 р., № 34 від 16.05.2022 р., № 33 від 02.05.2022 р., № 44 від 25.05.2022 р., № 46 від 26.05.2022 р., № 39 від 19.05.2022 р, № 41 від 23.05.2022 р., № 38 від 18.05.2022 р., № 37 від 17.05.2022 р. № 57 від 29.06.2022 р., № 58 від 29.05.2022 р., № 55 від 20.06.2022 р., № 59 від 29.06.2022 р., № 12 від 13.04.2022 р., № 9 від 11.04.2022 р., № 5 від 05.04.2022 р., № 13 від 14.04.2022 р., № 20 від 25.04.2022 р., № 16 від 18.04.2022 р., № 21 від 25.04.2022 р., № 14 від 18.04.2022 р., № 6 від 05.04.2022 р., № 30 від 04.04.2022 р., № 11 від 12.04.2022 р. , № 3 від 04.04.2022 р., № 15 від 18.04.2022 р., № 10 від 12.04.2022 р., № 17 від 21.04.2022 р., № 24 від 28.04.2022 р., № 22 від 27.04.2022 р., № 25 від 29.04.2022 р., № 26 від 29.04.2022 р. № 27 від 29.04.2022 р., № 19 від 25.04.2022 р., № 23 від 28.04.2022 р., № 8 від 06.04.2022 р., № 18 від 22.04.2022 р., № 7 від 06.04.2022 р., № 1 від 01.04.2022 р., № 12 від 22.03.2022 р.; зобов`язати ДПС України прийняти для вирішення питання щодо реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних, складені ТОВ "Агромаркет-М", податкові накладні № 4 від 05.04.2022 р. № 56 від 21.06.2022 р., № 42 від 24.05.2022 р., № 35 від 17.05.2022 р., № 36 від 17.05.2022 р., № 47 від 26.05.2022 р., № 45 від 20.06.2022 р., № 43 від 25.05.2022 р., № 40 від 20.05.2022 р., № 34 від 16.05.2022 р., № 33 від 02.05.2022 р., № 44 від 25.05.2022 р., № 46 від 26.05.2022 р., № 39 від 19.05.2022 р, № 41 від 23.05.2022 р., № 38 від 18.05.2022 р., № 37 від 17.05.2022 р. № 57 від 29.06.2022 р., № 58 від 29.05.2022 р., № 55 від 20.06.2022 р., № 59 від 29.06.2022 р., № 12 від 13.04.2022 р., № 9 від 11.04.2022 р., № 5 від 05.04.2022 р., № 13 від 14.04.2022 р., № 20 від 25.04.2022 р., № 16 від 18.04.2022 р., № 21 від 25.04.2022 р., № 14 від 18.04.2022 р., № 6 від 05.04.2022 р., № 30 від 04.04.2022 р., № 11 від 12.04.2022 р. , № 3 від 04.04.2022 р., № 15 від 18.04.2022 р., № 10 від 12.04.2022 р., № 17 від 21.04.2022 р., № 24 від 28.04.2022 р., № 22 від 27.04.2022 р., № 25 від 29.04.2022 р., № 26 від 29.04.2022 р. № 27 від 29.04.2022 р., № 19 від 25.04.2022 р., № 23 від 28.04.2022 р., № 8 від 06.04.2022 р., № 18 від 22.04.2022 р., № 7 від 06.04.2022 р., № 1 від 01.04.2022 р., № 12 від 22.03.2022 р.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 10.01.2023 р. позов задоволено.

Не погодившисьіз рішеннямсуду першоїінстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішенняПолтавського окружного адміністративного суду від 10.01.2023 р. та прийнятинове рішення,якимвідмовити в задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: вимогПодаткового кодексу України,Кодексу адміністративного судочинства Українита на не відповідність висновків суду обставинам справи.

У судове засідання позивач свого представника не направив, про дату, час і місце судового засідання повідомлений своєчасно та належним чином.

У судовому засіданні представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скаргине підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно дост. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судовим розглядом встановлено, що ТОВ "Агромаркет-М" зареєстровано як юридична особа та з 04.08.2020 р. перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Полтавській області (Козельщинська ДПІ) як платник податків, є платником податку на додану вартість.

Засновником, одноособовим учасником та директором з моменту створення ТОВ "Агромаркет-М" був ОСОБА_1 .

Рішенням від 23.06.2022 р. № 1 одноособового учасника ТОВ "Агромаркет-М" ОСОБА_1 звільнено з посади директора товариства та призначено директором ОСОБА_2 з 24.06.2022 р.

30.06.2022 р. відомості про зміну директора ТОВ "Агромаркет-М" внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

У вересні 2022 року директор ТОВ "Агромаркет-М" Лобач Н.М., шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису, надіслала у електронному форматі до ДПС України податкові накладні № 4 від 05.04.2022 р. № 56 від 21.06.2022 р., № 42 від 24.05.2022 р., № 35 від 17.05.2022 р., № 36 від 17.05.2022 р., № 47 від 26.05.2022 р., № 45 від 20.06.2022 р., № 43 від 25.05.2022 р., № 40 від 20.05.2022 р., № 34 від 16.05.2022 р., № 33 від 02.05.2022 р., № 44 від 25.05.2022 р., № 46 від 26.05.2022 р., № 39 від 19.05.2022 р, № 41 від 23.05.2022 р., № 38 від 18.05.2022 р., № 37 від 17.05.2022 р. № 57 від 29.06.2022 р., № 58 від 29.05.2022 р., № 55 від 20.06.2022 р., № 59 від 29.06.2022 р., № 12 від 13.04.2022 р., № 9 від 11.04.2022 р., № 5 від 05.04.2022 р., № 13 від 14.04.2022 р., № 20 від 25.04.2022 р., № 16 від 18.04.2022 р., № 21 від 25.04.2022 р., № 14 від 18.04.2022 р., № 6 від 05.04.2022 р., № 30 від 04.04.2022 р., № 11 від 12.04.2022 р. , № 3 від 04.04.2022 р., № 15 від 18.04.2022 р., № 10 від 12.04.2022 р., № 17 від 21.04.2022 р., № 24 від 28.04.2022 р., № 22 від 27.04.2022 р., № 25 від 29.04.2022 р., № 26 від 29.04.2022 р. № 27 від 29.04.2022 р., № 19 від 25.04.2022 р., № 23 від 28.04.2022 р., № 8 від 06.04.2022 р., № 18 від 22.04.2022 р., № 7 від 06.04.2022 р., № 1 від 01.04.2022 р., № 12 від 22.03.2022 р.

Вищевказані податкові накладні контролюючим органом не прийняті, у зв`язку з порушенням ТОВ "Агромаркет-М" вимогст. 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", оскільки відсутня інформація про право підпису на дату складання документу особи, що засвідчила податкову накладну, що підтверджується квитанціями про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Не погодившись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанціївиходив з того, що платником податків були здійснені всі необхідні та належні заходи з метою реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Суд апеляційної погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Згідно із п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України,датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата складання податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; і) код товару згідно зУКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно зУКТ ЗЕДабо код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України,при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно із п. 120-1.1 ст. 120-1 Податкового кодексу України,порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченогостаттею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей192та201цьогоКодексупокладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі: 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів. У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом201.16 статті 201цьогоКодексуштрафні санкції, передбачені цим пунктом, не застосовуються на період зупинення такої реєстрації до прийняття рішення щодо відновлення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування згідно з підпунктом 201.16.4 пункту201.16 статті 201цьогоКодексу. У разі реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до податкової накладної до початку проведення перевірки, предметом якої є дотримання вимог цьогоКодексущодо своєчасності реєстрації таких документів в Єдиному реєстрі податкових накладних, штрафні санкції, передбачені пунктом 120-1.2 цієї статті, не застосовуються.

Відповідно до п. 5 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 р. № 1246, податкова накладна та/або розрахунок коригування приймаються до Реєстру у разі дотримання вимог, установлених п. 192.1 ст. 192, п. 200-1.3, 200-1.9 ст. 200-1 та п. 201.1, 201.10 і 201.16 ст. 201 Кодексу, а також з урахуваннямЗаконів України "Про електронний цифровий підпис", Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку. Реєстрації підлягають податкові накладні та/або розрахунки коригування (у тому числі ті, що не надаються отримувачу (покупцю) товарів/послуг, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, складені за операціями з постачання послуг нерезидентом) незалежно від суми податку на додану вартість в одній податковій накладній/розрахунку коригування.

Згідно із п. 12 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 р. № 1246, після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування; дотримання вимогЗаконів України "Про електронний цифровий підпис", «Про електронні документи та електронний документообіг»та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Аналіз вищевказаних норм законодавства вказує, що причинами відмови у прийнятті податкової накладної та/або розрахунку коригування до реєстрації є: невідповідність податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); нечинність електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; відсутність реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; недотримання вимог, установлених п. 192.1 ст.192та п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України; наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України; відсутності суми податку на додану вартість відповідно до п.200-1.3і 200-1.9 ст.200-1 Податкового кодексу України(для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 p.); відсутності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; наявності факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; недотримання вимогЗаконів України "Про електронний цифровий підпис", «Про електронні документи та електронний документообіг"та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Згідно із п. 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженогонаказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 р. № 1307, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку у контролюючому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена в цьому пункті.

Відповідно до п. 20 названого Порядку, усі податкові накладні скріплюються електронними цифровими підписами посадових осіб платника податку та електронним цифровим підписом (за наявності), що є аналогом відбитка печатки постачальника (продавця). Податкова накладна не скріплюється електронними цифровими підписами (печаткою) отримувача (покупця) товарів/послуг. Накладання електронних цифрових підписів посадових осіб (печаток) платника податку здійснюється у порядку, визначеному законодавством.

Судовим розглядом встановлено, що підставою для неприйняття податковим органом до реєстрації наданих позивачем податкових накладних було порушення вимогстатті 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг".

Відповідно достатті 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відносини, пов`язані з використанням удосконалених та кваліфікованих електронних підписів, регулюютьсяЗаконом України "Про електронні довірчі послуги". Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб`єктами електронного документообігу на договірних засадах.

Судовим розглядом встановлено, що податкові накладні, які подані позивачем на реєстрацію підписані директором ТОВ "Агромаркет-М" Лобач Н.М., кваліфікованим електронним підписом якої скріплені ці податкові накладні.

Чинним законодавством не передбачено зобов`язання платника податків реєструвати податкову накладну у Єдиному реєстрі податкових накладних в день її складення.

Із врахуванням вищевикладених обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач протиправно не прийняв на реєстрацію у Єдиному реєстрі податкових накладних, складені позивачем податкові накладні, у зв`язку з чим необхідно визнати протиправними дії відповідача щодо неприйняття на реєстрацію цих накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Також суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем здійснені всі необхідні та належні для реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, у зв`язку з чим необхідно зобов`язати Державну податкову службу України прийняти та зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні № 4 від 05.04.2022 р. № 56 від 21.06.2022 р., № 42 від 24.05.2022 р., № 35 від 17.05.2022 р., № 36 від 17.05.2022 р., № 47 від 26.05.2022 р., № 45 від 20.06.2022 р., № 43 від 25.05.2022 р., № 40 від 20.05.2022 р., № 34 від 16.05.2022 р., № 33 від 02.05.2022 р., № 44 від 25.05.2022 р., № 46 від 26.05.2022 р., № 39 від 19.05.2022 р, № 41 від 23.05.2022 р., № 38 від 18.05.2022 р., № 37 від 17.05.2022 р. № 57 від 29.06.2022 р., № 58 від 29.05.2022 р., № 55 від 20.06.2022 р., № 59 від 29.06.2022 р., № 12 від 13.04.2022 р., № 9 від 11.04.2022 р., № 5 від 05.04.2022 р., № 13 від 14.04.2022 р., № 20 від 25.04.2022 р., № 16 від 18.04.2022 р., № 21 від 25.04.2022 р., № 14 від 18.04.2022 р., № 6 від 05.04.2022 р., № 30 від 04.04.2022 р., № 11 від 12.04.2022 р. , № 3 від 04.04.2022 р., № 15 від 18.04.2022 р., № 10 від 12.04.2022 р., № 17 від 21.04.2022 р., № 24 від 28.04.2022 р., № 22 від 27.04.2022 р., № 25 від 29.04.2022 р., № 26 від 29.04.2022 р. № 27 від 29.04.2022 р., № 19 від 25.04.2022 р., № 23 від 28.04.2022 р., № 8 від 06.04.2022 р., № 18 від 22.04.2022 р., № 7 від 06.04.2022 р., № 1 від 01.04.2022 р., № 12 від 22.03.2022 р.

Згідно із ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що стягнення судових витрат стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно із ч. 2 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (п. 1 ч. 3 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до ч. 6 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 7 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Статтею 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", визначено, що інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення; представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Згідно із ч. 3 ст. 4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Відповідно до п.п. 1, 2, 6 ч. 1 та ч. 2 ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", до видів адвокатської діяльності, серед іншого, відносяться: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 р. № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що до правової допомоги належать консультації та роз`яснення з правових питань, складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво у судах тощо.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (в подальшому - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі Схід/Захід Альянс Лімітед проти України (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У пункті 269 Рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Аналогічні висновки щодо застосування норм матеріального права, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 р. у справі № 826/1216/16 та в постановах Верховного Суду від 17.09.2019 р. у справі № 810/3806/18, від 31.03.2020 р. у справі № 726/549/19.

Вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін. При цьому, принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який, як вже було зазначено вище, включає у себе такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постанові Верховного Суду від 02.09.2020 р. у справі № 826/4959/16.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Крім того, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічні висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду від 26.06.2019 р. у справі № 200/14113/18-а, від 31.03.2020 р. у справі № 726/549/19, від 21.05.2020 р. у справі № 240/3888/19, від 11.02.2021 р. у справі № 520/9115/19, № 640/19536/18 від 03.02.2022 р.

Також, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг з категорією складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на підтвердження витрат з оплати правової допомоги, понесених ним при розгляді справи у суді першої інстанції, подано копії: договір про надання правової допомоги ід 01.09.2022 р., акт виконаних робіт, згідно якого адвокат надав клієнту такі послуги: ознайомлення з матеріалами скарг та первинних документів по предмету спору, консультації та роз`яснення (одна година), вартість - 1700 грн., складання позовної заяви, пошук нормативно-правових актів, аналіз судової практики станом на дату подання позову (три години), вартість - 5100 грн., підготовка та роздрукування додатків до позовної заяви, їх оформлення відповідно до вимог чинного законодавства, подання позову до канцелярії суду (дві години), вартість - 3400 грн.; детальний опис робіт (наданих послуг) свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, ордер про надання правничої (правової) допомоги серії ВІ № 1085322 від 01.09.2022 р., платіжне доручення № UA № 437 від 09.09.2022 р.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що підготовка до вказаної справи не вимагала великого обсягу юридичної та технічної роботи, не потребувала затрат значного часу та коштів, які заявлені позивачем як витрати на правову допомогу, у зв`язку з чим витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС в Полтавській області в розмірі 4000 грн.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10.01.2023 р. без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апелянта, що судом першої інстанції зобов`язано контролюючий орган зареєструвати податкову накладну № 40 від 25.05.2022 р., яка не надсилалась ТОВ «Агромаркет-М» на реєстрацію в ЄРПН, замість податкової накладної № 40 від 20.05.2022 р., що унеможливлює виконання судового рішення, суд апеляційної інстанції вважає помилковими, оскільки невірне зазначення дати податкової накладної є підставою для виправлення описки у судовому рішенні, а не підставою для його скасування.

Щодо інших доводів апелянта суд зазначає, що вони спростовані приведеними вище обставинами та нормативно-правовим обґрунтуванням.

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Однак, згідно із п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Керуючись ст. ст. 77, 243, 308, 316, 322, 325, 326, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової служби України залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10.01.2023 р. по справі № 440/8273/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. ПрисяжнюкСудді О.А. Спаскін Л.В. Любчич Повний текст постанови складено 01.05.2023 року