Постанова

від 18.10.2007 по справі 4/307-06

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

4/307-06

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65  тел.(8-0412) 48-16-02

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "18" жовтня 2007 р.                                                           Справа № 4/307-06

Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого   судді                                                  Гулової А.Г.

суддів:                                                                        Веденяпіна О.А.

                                                                                   Щепанської Г.А.

при секретарі                                                            Підковенко О.С. ,

за участю представників сторін:

від позивача:     Іскри Л.О. - представника за довіреністю від 18.10.2007р.;

від відповідача: Раєвського А.О. - начальника МКП ЖЕКу №4 (посвідчення №33),                    Шемчук Ю.В. (довіреність №112 від 04.06.2007 року),

розглянувши апеляційну скаргу дочірнього підприємства "Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління "Вінницяліфт", м.Вінниця

на ухвалу господарського суду Вінницької області

від "01" березня 2007 р. у справі № 4/307-06 (суддя Білоус В.В.)

за позовом дочірнього підприємства "Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління "Вінницяліфт", м.Вінниця  

до міського комунального підприємства житлово-експлуатаційної контори №4, м.Вінниця

про стягнення 93052,34 грн.,  

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 01.03.2007р. у справі №4/307-06 позов дочірнього підприємства "Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління "Вінницяліфт", м.Вінниця до міського комунального підприємства житлово-експлуатаційної контори №4, м.Вінниця про стягнення 93052,34 грн. заборгованості залишено без розгляду. Визнання відповідачем позову не прийнято. Стягнуто із сторін у справі на користь Державного бюджету України по 200грн. штрафу за ухилення від виконання вимог ухвали суду.

Стягнуто з Міського комунального підприємства житлово-експлуатаційної контори №4, м.Вінниця на користь Державного бюджету України 200грн. штрафу за ухилення від виконання вимог ухвали суду.

Вважаючи, що ухвалу місцевим господарським судом винесено з неправильним застосуванням норм ст.ст.525,526,599 Цивільного кодексу України, які регулюють зобов"язальні відносини, а також ст.ст.78,81 Господарського процесуального кодексу України, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить дану ухвалу скасувати.

Зокрема, позивач вважає, що належним чином виконав вимоги господарського суду першої інстанції, викладені в ухвалі від 29.11.2006р. у даній справі та заперечує проти того, що заборгованість відповідача в сумі 140975,82грн., яка виникла станом на 01.01.2006р. і з якої обраховувалась сума боргу відповідача за надані на підставі договору №504 від 01.01.2006р. послуги у період з січня по липень 2006  року, посилаючись, при цьому на двосторонній акт звірки від 01.01.2006р. та на ту обставину, що відповідач на день розгляду справи в судовому засіданні 01.03.2007р. визнав борг в повному обсязі, підлягала доказуванню.

Проаналізований судом акт звірки на суму 93052,34грн., наданий з супровідним листом від 26.02.2007р., стверджує позивач, не є новоукладеним документом між сторонами, оскільки даний акт був поданий раніше на виконання вимог судової ухвали від 10.01.2007р. й свою позицію щодо визнання позову в судовому засіданні від 01.03.2007р. відповідач не змінив.

Відповідач у письмовому відзиві на апеляційну скаргу, зареєстрованому апеляційним господарським судом 09.07.2007р. за вх.№02-01/5054/07 (т.2 а.с.9), підтвердив факт наявності заборгованості перед позивачем й визнав позов.

Представник позивача в засіданні суду підтримала доводи, викладені в апеляційній скарзі, надавши пояснення по суті справи й посилаючись на акт звірки взаємних розрахунків за послуги з обслуговування, який був складений між сторонами. Вважає, що заборгованість відповідача підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, безпідставно відхиленими судом першої інстанції. Крім того, представник позивача зазначила, що відповідач визнав борг в сумі 93052,34грн. Просить оскаржену ухвалу скасувати  як таку, що винесена з невірним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечила проти доводів, викладених в  апеляційній  скарзі, надала суду свої пояснення по суті справи. Вважає ухвалу господарського суду Вінницької області законною та обгрунтованою, просить залишити її без змін, а апеляційну скаргу  дочірнього підприємства "Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління "Вінницяліфт" - без задоволення.

Заслухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваної ухвали, а також відповідність висновків, викладених у ній, дійсним обставинам справи, судова колегія дійшла висновку, що оскаржена ухвала не підлягає скасуванню, зважаючи на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.08.2006р. в господарський суд Вінницької області звернулось дочірнє підприємство "Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління "Вінницяліфт" (м.Вінниця) з позовом до міського комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна контора №4" (м.Вінниця) про стягнення 93052,34грн. заборгованості за виконані на підставі договору від 01.01.2006р. роботи по технічному  обслуговуванню, ремонту ліфтів і диспетчерських систем на об'єктах відповідача.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач зазначив, що у відповідності до умов договору №504, укладеного з відповідачем 01.01.2006р., виконав для останнього  роботи по технічному  обслуговуванню, ремонту ліфтів і диспетчерських систем на об'єктах відповідача на загальну суму 93052,34грн. з січня місяця по липень місяць (включно) 2006 року, однак, всупереч нормам цивільного законодавства, які регулюють зобов'язальні відносини, а також пункту 5.3 договору, яким передбачено, що замовник (ЖЕК №4) на підставі підписаних актів самостійно оплачує виконані роботи не пізніше  5-го числа наступного місяця, відповідач свої зобов'язання за договором не виконав, оплату за отримані послуги не провів, що ставить СРБУ "Вінницяліфт" у скрутне фінансове становище, а ігнорування відповідачем неодноразових звернень з проханням погасити наявну заборгованість, примусило управління звернутись за захистом своїх порушених прав в судовому порядку.

Як стверджує позивач, оплатою, яка надійшла в період з 01.01.2006р. по 31.07.2006р. в сумі 86649,89грн. та 50587,51грн. заліку, було частково погашено борги минулого періоду.

На підтвердження доводів, викладених у позовній заяві, позивач надав розрахунок заборгованості відповідача за період з 01.01.2006р. по 01.08.2006р., з якого вбачається, що станом на 01.01.2006р. борг відповідача складав 140975,82грн., а на день пред'явлення позову (з врахуванням часткових проплат) – 93052,34грн.; копію підрядного договору №504 від 01.01.2006р. на технічне обслуговування, ремонт ліфтів і диспетчерських систем з додатком №1-відомістю обсягів робіт на 2006 рік; актів приймання виконаних робіт за січень-липень 2006 року; протоколів погодження розрахунків від 12.01.2006р., тощо (т.1 а.с.3,8-17).

Ухвалою від 04.09.2006р. місцевий господарський суд прийняв подану дочірнім підприємством "Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління "Вінницяліфт" позовну заяву до провадження, призначивши розгляд справи на 25.09.2006р.

Однією з засад господарського судочинства є принцип об'єктивної істини, який полягає у всебічному, повному і об'єктивному розглядові в судовому процесі всіх обставин справи, що мають значення для правильного її вирішення.

Обґрунтованість поданого позову визначається наявністю або відсутністю доказів.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інших обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обов'язок доказування та поданих доказів розподіляється між сторонами, виходячи із того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Згідно з ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Закон перекладає окремі обов'язки по збору доказів і на суд. Так, якщо подані сторонами докази є недостатніми, господарський суд зобов'язаний витребувати від підприємств та організацій, незалежно від їх участі у справі, документи і матеріали, необхідні для вирішення спору (ч.1 ст.38 ГПК України).

Оцінюючи повноту і достатність позовних матеріалів для вирішення спору, необхідно враховувати принцип належності доказів, закріплений у ст.34 ГПК України, згідно якої суд зобов'язаний приймати лише ті, докази, які дійсно мають підтвердити чи спростувати юридичні факти, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Ухвалою про порушення провадження у справі від 04.09.2006р. місцевий господарський суд зобов'язав позивача надати оригінали документів, доданих до позовної заяви (для огляду); обопільно підписаний сторонами детальний, обґрунтований акт звірки (в якому вказати, що він складений на виконання ухвали суду №4/307-06 від 04.09.2006р.); направити для проведення звірки і підписання акту до відповідача повноважного представника позивача; відобразити в акті щомісячні акти виконаних робіт (місяць, номер, дата договору, згідно якого вони складені, сума виконаних робіт, отримана сума частково отриманої оплати); завірені копії первинних бухгалтерських документів, на підставі яких складений акт звірки, в тому числі про суму боргу 140975,82грн. до 01.01.2006р.; докази про дату, суму, призначення частково отриманої оплати (завірені копії платіжних доручень, банківських витягів, протоколів заліку, тощо); детальний розрахунок боргу, який (як до, так і після пред'явлення позову до суду) би відображав, за які місяці, згідно якого договору утворився борг в сумі 93052,34грн.; інші докази в обґрунтування своїх доводів чи заперечень.

Відповідач у письмовому відзиві №544 від 21.09.2006р. на позов (т.1 а.с.29) заперечив проти вимог позивача, зазначивши, що позивач безпідставно вказує на порушення ЖЕКом №4 умов договору №504 від 01.01.2006р. щодо порядку розрахунків за надані позивачем послуги, оскільки між обчислювальним центром управління житлово-комунального господарства Вінницької облдержадміністрації, дочірнім підприємством "СРБУ "Вінницяліфт" та МКП "ЖЕК №4" було укладено договір №504/4 від 01.01.2006р., яким врегульовано порядок оплати та розрахунки за виконані роботи по технічному обслуговуванню, ремонту ліфтів та диспетчерських систем, та в                      п.1 п.п.1.2 якого визначено, що ЖЕК приймає платежі від мешканців будинків, обладнаних ліфтами та системами диспетчеризації, використовуючи математичне забезпечення ОЦ і проводить їх облік та розраховується з ДП "СРБУ "Вінницяліфт" за виконані роботи через ОЦ шляхом відокремлення від суми квартирної плати за утримання ліфтів на стадії прийому платежів, а в зв'язку з тим, що відокремлення з квартплати на користь утримання ліфтів проводиться з надходжених від мешканців коштів, ЖЕК №4 не може спричинити заборгованість перед позивачем, яка виникла через несплату мешканцями комунальних послуг.

На виконання вимог судової ухвали від 04.09.2006р. сторони у справі надали детальний акт звірки взаєморозрахунків №626 від 15.09.2006р. в двох примірниках, підписаний керівниками та скріплений печатками сторін (т.1 а.с.32-35).

Проте, на підставі вказаного акта, який не розцінюється судом в якості належного доказу на підтвердження виникнення у відповідача боргу в сумі 93052,34грн., неможливо встановити реальну заборгованість відповідача перед позивачем та порядок її утворення, оскільки в ньому містяться певні розбіжності у сумах.

Зокрема, на першій сторінці даного акта, що виготовлений за допомогою комп'ютерних технологій, друкованим текстом дебетове сальдо станом на 01.01.2006р. вказано в сумі 140975,82грн., що відповідає даним позивача. Поруч, зі сторони даних відповідача, авторучкою дописано, що сальдо станом на 01.01.2006р. становить 139574,71грн. На другій сторінці акта в примітці зазначено, що за період до 01.01.2006р. борг складав 3738,12грн.

Суми боргу відповідача по кожному періоду (помісячно), з врахуванням здійснених відповідачем платежів, не зазначені.

Таким чином, з якої суми вираховувались суми часткових проплат і якою є кінцева сума, несплачена відповідачем, встановити неможливо.

Крім того, в колонках вищевказаного акта, заповнених зі сторони позивача, підставою виконання робіт вказано договір №504 від 01.01.2006р., в колонках, заповнених зі сторони відповідача авторучкою дописано, що перерахування проводяться згідно договору №504/4 від 01.01.2006р. Дані, вказані позивачем, не відповідають даним, зазначеним відповідачем.    

Позивачем також надано копію підписаного сторонами акта звірки взаємних розрахунків №4 від 01.01.2006р. (т.1 а.с.71), в якому також містяться розбіжності у сумах боргу відповідача станом на 01.01.2006р.: позивачем вказано, що заборгованість відповідача становить 140975,82грн., відповідачем – 139574,71грн., що свідчить про існування між сторонами розбіжностей у визначенні вартості виконаних та оплачених робіт.

Наведені обставини перешкоджають повному з'ясуванню обставин спору, в зв'язку з чим, за клопотанням представників сторін від 25.09.2006р. (т.1 а.с.79), з метою витребування додаткових доказів, ухвалою від 25.09.2006р. (т.1 а.с.82) господарський суд Вінницької області відклав розгляд справи на 06.11.2006р. та зобов'язав сторони надати банківські витяги, щомісячні відомості, надані обчислювальним центром, інші докази в обґрунтування своїх доводів і заперечень.

Позивач надав копії зведених відомостей оплат по організаціям за січень – липень 2006р. (т.1 а.с.90-96), однак, з цих відомостей не вбачається, кому  проводились оплати вказаних у цих відомостях сум та їх призначення.

06.11.2006р. за відповідним клопотанням представника відповідача (т.1 а.с.97) про відкладення розгляду справи в зв'язку з необхідністю складання детального акта звірки розрахунків та вирішення питання розстрочки суми заборгованості, проти якого не заперечив представник позивача, розгляд справи згідно ухвали суду першої інстанції від 06.11.2006р. (т.1 а.с.99) було відкладено на 29.11.2006р. із зобов'язанням сторін надати суду обопільно підписаний акт звірки боргу за ремонтні роботи, надані до 01.08.2006р., інші докази в обґрунтування своїх доводів чи заперечень.

На виконання вимог судової ухвали від 06.11.2006р. позивач надав два підписані сторонами акти звірки взаємних розрахунків від 20.11.2006р. (т.1 а.с.103,104) з відображенням суми боргу відповідача станом на 01.01.2006р., 01.07.2006р. та 01.08.2006р.

В зазначених актах також дані позивача не співпадають з даними відповідача.

Так, в колонці акта на стор.103 т.1 справи "дебетове сальдо на 01.01.2006р." позивачем вказано суму 140975,82грн., відповідачем – "кредитове сальдо на 01.01.2006р." вказано - 139574,71грн.; в колонці "оплачено" позивач зазначив суму 137237,40грн., відповідач, в свою чергу, - 139397,36грн.; в колонці "сальдо на 01.08.2006р." позивач вказав 69790,76грн., відповідач – 93229,69грн.

В акті (т.1 а.с.104)  вказано, що після відображення в обліку додаткових проводок сальдо на 01.08.2006р. становить 80049,27грн.

Таким чином, з наведених актів випливає, що в розрахунках сторін утворилися сумові розбіжності й з метою їх врегулювання 29.11.2006р. представником позивача знову було заявлено письмове клопотання про відкладення розгляду справи (т.1 а.с.106).

Заявлене представником позивача клопотання, підтримане представником відповідача, місцевий господарський суд задовольнив та з метою створення передумов для об'єктивного вирішення спору й усунення протиріч між сумами боргу, 29.11.2006р. виніс ухвалу, якою на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відклав на 10.01.2007р. (т.1 а.с.108), зобов'язавши сторони надати суду детальний помісячний акт звірки за послуги з обслуговування, ремонту ліфтів, надані до 01.08.2006р.; докази про призначення і зарахування сум, розщеплених обчислювальним центром, за послуги, надані в конкретному місяці, році; обґрунтований помісячний розрахунок утворення суми боргу 140975,82грн., вказаного в розрахунку заборгованості до позовної заяви; первинні бухгалтерські документи про надання послуг, зарахування коштів; докази про те, які конкретно (найменування, обсяги, вартість) послуги з обслуговування, ремонту ліфтів виконані згідно актів за січень-липень 2006 року (докази про витратні матеріали, наряди, виплати, за якою адресою), інші докази в обґрунтування своїх доводів чи заперечень.

Виконуючи вимоги судової ухвали від 29.11.2006р., позивач надав розрахунок заборгованості МКП ЖЕК №4 перед ДП "СРБУ "Вінницяліфт"  за період з 01.05.2001р. по 01.01.2006р. (т.1 а.с.110-113) із зазначенням у ньому сум виконаних робіт за період з травня 2001р. по грудень 2005р., підстав їх виконання, сум оплачених відповідачем робіт, платіжних документів про оплату робіт, сум проведених заліків, залишків боргу, однак, первинних бухгалтерських документів, на підставі яких було виконано такий розрахунок, а також доказів про призначення і зарахування сум, розщеплених обчислювальним центром, за послуги, надані в конкретному місяці, році, доказів про дату, суму, призначення частково отриманої оплати (завірених копій платіжних доручень, банківських витягів, протоколів заліку, тощо) позивач не надав. В рахунок яких робіт, послуг проводилися заліки, позивач не вказав.

Наведені обставини стали підставою для відкладення господарським судом Вінницької області розгляду справи на 10.01.2007р.

Позивач, на виконання вимог ухвали господарського суду Вінницької області від 10.01.2007р., надав погоджене ним клопотання відповідача №38 від 31.01.2007р. про визнання позову в повному обсязі та прийняття рішення про задоволення позову в зв'язку з досягненням сторонами згоди на стадії виконавчого провадження укласти мирову угоду, якою розстрочити заборгованість в сумі 93052,34грн. на 18 місяців рівними частинами згідно погодженого сторонами графіку (т.1 а.с.127,128).

Крім того, позивач надав незасвідчену копію підписаного сторонами акта звірки (т.1 а.с.130-131), проте, як вбачається з даного акта, питання достовірності суми боргу 140975,82грн.  до 01.01.2006р. сторонами залишилось неврегульованим, що впливає на результати виведення боргу за період з січня по липень 2006 року. Тому, вказаний акт не може бути взятий до уваги в якості належного доказу на підтвердження факту наявності у відповідача боргу в сумі 93052,34грн.

До того ж, акт звірки є тільки документом, по якому бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій, а наявність чи відсутність будь-яких зобов'язань сторін підтверджується первинними документами - договором, накладними, рахунками тощо.

Однак, інших витребуваних господарським судом першої інстанції доказів, які б достовірно підтверджували наявність у відповідача боргу, який є предметом позову у даній справі, позивач, не зважаючи на неодноразові вимоги суду, не надав, письмові пояснення з обґрунтуванням поважності причин ненадання цих документів не представив, в зв'язку з чим, на думку колегії суддів, місцевий господарський суд цілком правомірно на підставі п.5 ч.1 ст.81 Господарського процесуального кодексу України 01.03.2007р. виніс ухвалу про залишення позову дочірнього підприємства "Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління "Вінницяліфт" без розгляду.

Оскільки в усіх ухвалених судом актах у даній справі суд першої інстанції зобов'язував сторони, у випадку невиконання ними вимог ухвал, надати письмові пояснення з обґрунтуванням причин її невиконання та попереджав сторони про відповідальність, встановлену п.5 ст.83 ГПК України, за ухилення від виконання вимог судової ухвали, колегія суддів вважає правомірним покладення на сторін відповідальності шляхом стягнення з них на користь Державного бюджету України по 200грн. штрафу за ухилення від виконання вимог суду.

Суд апеляційної інстанції погоджується також з висновком місцевого господарського суду про неприйняття визнання відповідачем позову в сумі 93052,34грн., оскільки з наданих сторонами документів неможливо встановити точну суму заборгованості відповідача, що, в свою чергу, при прийнятті рішення, впливатиме на майнові права та охоронювані законом інтереси відповідача.

Судова колегія не вбачає підстав для скасування оскарженої ухвали, оскільки, як випливає з вищенаведеного, суд першої інстанції вчиняв дії, спрямовані на створення умов для правильного і своєчасного вирішення спору, сприявши сторонам у здійсненні належних їм прав.

Таким чином, ухвалу господарського суду Вінницької області від 01.03.2007р. у справі № 4/307-06 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу дочірнього підприємства "Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління "Вінницяліфт" - без задоволення.

 Керуючись ст.ст.  101,103,105,106 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Ухвалу господарського суду Вінницької області від 01 березня 2007 року  у справі №4/307-06 залишити без змін, а апеляційну скаргу дочірнього підприємства "Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління "Вінницяліфт" - без задоволення.

2. Справу №4/307-06 повернути до господарського суду Вінницької області.

Головуючий суддя                                                                 Гулова А.Г.

судді:

                                                                                           Веденяпін О.А.  

                                                                                           Щепанська Г.А.  

 Віддрук. 4 прим.

1 - до справи, 2 - позивачу, 3 - відповідачу, 4 - внаряд