Ухвала

від 01.05.2023 по справі 363/2277/23

ВИШГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

"01" травня 2023 р. Справа № 363/2277/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

1 травня 2023 року м. Вишгород

Суддя Вишгородського районного суду Київської області Лукач О.П., розглянувши заяву представника Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» - Лозіної Ольги Юріївни про забезпечення позову,

ВСТАНОВИВ:

28 квітня 2023 року до Вишгородського районного суду Київської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Разом із позовною заявою представником позивача ОСОБА_2 подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 3223585200:02:000:0091, реєстраційний номер 2311329932235, що знаходиться за адресою: Київська обл., Поліський р-н, с/рада Луговицька, та належить відповідачу.

В обґрунтування поданої заяви зазначено, що 13 серпня 2021 року між АТ «Райффайзен Банк» та ОСОБА_1 було укладено Заяву-Договір про надання кредиту «Кредит готівкою» №014/380805/82/1192220, згідно умов якого Банк зобов`язався надати Позичальнику кредит в розмірі 316427,56 гривень строком на 72 місяці, а Позичальник у свою чергу зобов`язався належним чином використати та повернути Банку суму отриманого кредиту, а також сплатити відсотки за користування кредитними коштами у фіксованій процентній ставці 27,10% річних, комісії згідно умов договору, тарифів кредитора та виконати усі інші зобов`язання в порядку та строки визначені договором. Банк виконав свої зобов`язання надавши Позичальнику кредитні кошти в сумі, строки та на умовах, передбачених Кредитним договором. У відповідності до чинного законодавства Банк вживав заходи досудового регулювання шляхом направлення вимоги про дострокове виконання грошових зобов`язань за Кредитним договором, проте вказана вимога залишена Позичальником без уваги. Отже, з моменту укладення Договору-Заяви у Позичальника виник обов`язок повернути Банку кредит та відсотки у строки та в розмірах встановлених умовами договору, проте Позичальник не виконав взяті на себе договірні зобов`язання, не здійснював щомісячно погашення кредиту та відсотків, внаслідок чого станом на 16 лютого 2023 року в нього виникла заборгованість у розмірі 369229,79 гривень, що складається з: 337643,05 заборгованість за кредитом (в тому числі прострочена заборгованість 7563,03 гриві); 31586,74 гривні заборгованість за відсотками (в тому числі прострочена заборгованість 30834,67 гривень). Заявник вважає, що накладення арешту на майно стане стимулюванням Боржника щодо виконання боргових зобов`язань та гарантією виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог. Також, на думку заявника, невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду про стягнення заборгованості, оскільки є велика ймовірність відчуження цього майна на корить третіх осіб або здійснення інших дій, що значно зменшить його вартість.

Згідно із частиною першою статті 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.

Згідно із частиною першою статті 4, частиною першою статті 13 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 149ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 150 ЦПК України позов може бути забезпечений накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України у постанові

«Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Враховуючи вище наведене, а також дослідивши матеріали заяви, суд вважає, що заява представника позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку задоволенню не підлягає, з огляду на таке.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкту вбачається, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 3223585200:02:000:0091, реєстраційний номер 2311329932235, що знаходиться за адресою: Київська обл., Поліський р-н, с/рада Луговицька.

За змістом правового висновку, який міститься у постанові Верховного Суду від

17 жовтня 2018 року у справі №183/5864/17-ц (№61-38692св18) достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Разом з тим, заявником не надано до суду жодних доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він звернувся.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

При цьому, суд вважає необґрунтованим твердження заявника з приводу того, що при вирішенні питання про забезпечення позову процесуальним законом не передбачено з`ясовувати співромірність ціни позову та вартісних показників майна.

Оскільки, як роз`яснив Верховний Суд співрозмірність заходів забезпечення позову включає не тільки вартісний показник, а насамперед співвідношення негативних наслідків, які можуть бути спричинені вжитими заходами забезпечення позову, та відповідність правам, свободам чи законним інтересам позивача з метою захисту яких був пред`явлений позов.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Метою вжиття заходів забезпечення позову є охорона матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують за його позовом присудження та реальне виконання позитивно прийнятого рішення, у разі прийняття такого.

Забезпечення позову має бути спрямовано проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його. Таким чином усуваються утруднення і неможливості виконання рішення. Умовою застосування забезпечення позову як сукупності процесуальних дій є обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Такі заходи гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Відповідно статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Разом з тим, зважаючи на вище зазначене, у заяві про забезпечення позову не наведено достатніх підстав щодо необхідності забезпечення даного позову саме таким способом та доказів того, що відповідач буде ухилятись від виконання рішення суду чи створювати обставини, які б утрудняли чи унеможливлювали його виконання, оскільки такі твердження ґрунтуються на припущеннях, суб`єктивній оцінці обставин, що супроводжується оціночними судженнями.

Керуючись вимогами статтями 149154, 157, 353 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

у задоволенні заяви представника Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» - Лозіної Ольги Юріївни про забезпечення позову відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Вишгородський районний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги на ухвалу суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання.

Учасник справи, якому ухвалу суду не було вручено у день її складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя О.П. Лукач