Рішення

від 19.04.2023 по справі 133/3858/21

КОЗЯТИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

справа №133/3858/21

19.04.23

Козятинський міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючого - судді Пєтухової Н.О.,

з участю секретаря судових засідань Драмарецького Є.В.,

представника позивачів ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в м. Козятині Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та скасування державної реєстрації договору оренди земельної ділянки,-

в с т а н о в и в:

Позивачі звернулись до суду із позовом, в якому просили зобов`язати відповідача ОСОБА_4 повернути ОСОБА_2 земельну ділянку, призначену для ведення сільського (фермерського) господарства площею 35,154 га, кадастровий номер земельнолї ділянки 0521480200:06:002:0188, та скасувати запис про проведену 09.03.2021 державним реєстратором Турбівської селищної ради Вінницької області права оренди (номер запису про інше речове право: 44130715) реєстрацію вказаної земельної ділянки; стягнути із відповідача на користь позивачів судові витрати, а саме 1816 грн. судового збору та 10000 грн. витрат на правничу допомогу.

В обгрунтування позовних вимог позивачі зазначили, що відповідно до рішення Козятинської районної ради народних депутатів від 10 грудня 1992 року на праві постійного користування ОСОБА_5 надано 35.15 гектарів землі в межах згідно з планом землекористування для ведення селянського (фермерського) господарства, про що видано Державний акт від 18 березня 1993 року. 09.12.2002 року ОСОБА_5 спільно з ОСОБА_3 заснували юридичну особу селянсько (фермерське) господарство «ЯТІВ» код ЄДРГТОУ 32215687. 13.11.2018 земельну ділянку, передану ОСОБА_5 в постійне користування, внесено в державний реєстр речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права та присвоєно кадастровий номер 0521480200:06:002:0188, площа земельної ділянки складає 35.154 га; підставою виникнення іншого речового права став Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, виданий 18.03.1993.

Позивач ОСОБА_5 зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 його батько - ОСОБА_5 , помер. Він в установлений законом строк спадщину прийняв, подавши відповідну заяву про прийняття спадщини до Козятинської державної нотаріальної контори. До складу спадщини крім іншого увійшла земельна ділянка площею 3,3664 га, цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 0521482400:03:003:0116, в межах згідно з планом, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (зараз Махнівська сільська територіальна громада).

20.09.2021, звернувшись до реєстратора речових прав на нерухоме майно для внесення змін про право власності на земельну ділянку, він ОСОБА_2 дізнався, шо належна йому земельна ділянка, на підставі свідоцтва про право на спадщину перебуває в оренді відповідача - ОСОБА_4 строком на 25 років, починаючи із 09.03.2021 р. до 09.03.2046 р. на підставі договору оренди №б/н від 09.03.2020 , та із датою державної реєстрації 09.03.2021 .

Згідно з державним актом про право постійного користування земельною ділянкою, спадкодавець був постійним користувачем земельної ділянки, проте не мав права нею розпоряджатися, а саме укладати договір оренди, продажу та вчиняти будь-які інші дії щодо розпорядження неналежним йому майном. Земельна ділянка площею 35,154 га кадастровий номер: 0521482400:03:003:0116, яка перебувала у постійному користуванні померлого є власністю Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, жодні договори щодо розпорядження цією земельною ділянкою не є законними та не мали вноситись у реєстр речових прав на нерухоме майно.

Оскільки дана земельна ділянка знаходиться в користуванні сторонніх осіб, а саме відповідача, він ОСОБА_2 , не може володіти й користуватися належним йому майном.

Позивач ОСОБА_2 вказує, що він є набувачем права володіння і користування земельною ділянкою з кадастровим номером 0521480200:06:002:0188, площею 35.154 , згідно спадкових прав. А оскільки вказана земельна ділянка перебуває у власності іншої особи, ОСОБА_2 не може користуватись належним йому майном.

Відповідно до Витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно №282250473, правокористувачем земельної ділянки кадастровий номер 0521480200:06:002:0188, площею 35.154 га є ОСОБА_6 (фермерське) господарство «Ятів» на праві постійного користування земельною ділянкою, тому права ОСОБА_3 також порушені, адже він як співзасновник СФГ «Ятів» теж позбавлений права на користування відповідною земельною ділянкою.

Позивачі вважають, що оскільки договір оренди вказаної земельної ділянки від 20 березня 2020 року є недійсним, то наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини. А отже відповідачем прав та обов`язків за спірним договром оренди земельної ділянки не набуто і правовідносини за ними не викникли, а зайняття земельної ділянки, площею 35,154 га, кадастровий номер 0521480200:06:002:0188, яка належить позивачам, фактичним користувачем - відповідачем ОСОБА_4 , є неправомірним.

Ухвалою суду від 28.12.2021 провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження, та справу призначено до підготовчого судового засідання.

Від представника позивачів адвоката Кузьмінського Ю.В., 29.03.2022, через канцелярію суду надійшла заява, в якій він просить позовну заяву, в частині усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та скасування державної реєстрації договору оренди земельної ділянки задоволити в повному обсязі. В частині позовних вимог щодо стягнення судових витрат на правову допомогу у розмірі 10000 грн відмовляється від заявлених вимог.

Представник відповідача адвокат Сєчко В.Л., через канцелярію суду подав заяву, в якій зазначив, що заявлені позивачами позовні вимоги в частині усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та скасування державної реєстрації договору оренди земельної ділянки, визнає, за виключенням вимог щодо витрат на правничу допомогу в сумі 10000 грн. Крім того, зазначив, що відповідно до ч. 3 ст. 7 ЗУ «Про судовий збір» просить стягнути з відповідача 50% судового збору сплаченого позивачем під час подачі позовної заяви. Розгляд справи просив проводити без його участі та участі відповідача.

Ухвалою суду від 29.03.2022 відмовлено у прийнятті заяви про визнання позову.

Ухвалою суду від 06.07.2022 закрито підготовче провадження у справі та справу призначено до судового розгляду.

Представник позивачів адвокат Кузьмінський Ю.В. в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позовні вимоги задовольнити.

Відповідач та його представник в судове засідання не з`явилися, хоча належним чином були повідомлені про розгляд справи, про що свідчать наявні в матеріалах справи розписки про вручення судових повісток; причини неявки суду не повідомили, заяви про слухання справи у їхню відсутність суду не подавали.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази, прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 02 листопада 2020 року Виконавчим комітетом Безіменської сільської ради Козятинського району Вінницької області, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 (а.с.10).

Згідно витягу №62968774 від 18.12.2020 про реєстрацію в спадковому реєстрі, номер реєстрації спадкової справи нотаріуса №348/2020, після смерті ОСОБА_5 зареєстровано в спадковому реєстрі спадкову справу за № 66973397 18.12.2020 (а.с.11).

Відповідно до довідки завідувача Козятинською державною нотаріальною конторою Тетяною Сизонюк від 13.01.2021, згідно спадкової справи № 348/2020, заведеної після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та який на день смерті був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , спадкоємцем за заповітом є син померлого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.12).

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 Козятинською районною радою народних депутатів, відповідно до рішення Козятинської районної ради народних депутатів від 10 грудня 1992 року № ХІІІ сесії 21 скликання, 18 березня 1993 року було видано державний акт на постійне користування землею - 35,15 гектарів, розташованої в межах згідно з планом землекористування в с. Безименне Козятинського району Вінницької області, для ведення селянського (фермерського) господарства (а.с.13).

Відповідно до договору оренди землі від 09 березня 2020 року, ОСОБА_5 передав в оренду ОСОБА_4 в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, кадастровий номер: 0521480200:06:002:0188, загальною площею 35,1540 гектарів, яка знаходиться на території Безіменської сільської ради, Козятинського району, Вінницької області, строком на 25 років (а.с.14-16).

Як вбачається із витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань ОСОБА_3 та ОСОБА_5 09.12.2002 заснували юридичну особу Селянсько (Фермерське) Господарство «Ятів»; місце знаходження юридичної особи Вінницька область, Козятинський район, с. Безіменне, вул. Київська (а.с.17-19).

Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи Селянське (фермерське) господарство «Ятів» зареєстроване 09.12.2002; дата зміни свідоцтва про державну реєстрацію 18.01.2011 (а.с.20).

Із витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 01.11.2021, індексний номер витягу: 282250473 вбачається, що земельну ділянку, передану ОСОБА_5 в постійне користування, 13.11.2018 внесено в державний реєстр речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права та присвоєно кадастровий номер 0521480200:06:002:0188, площа земельної ділянки складає 35.154 га, підставою виникнення іншого речового права став Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, виданий 18.03.1993; відомості про суб`єкта іншого речового права: правокористувач: Селянсько (Фермерське) господарство «Ятів», код ЄДРПОУ: 32215687 ( дата та час реєстрації 13.11.2018 16651:41) (а.с.22).

Як вбачається із актуальної інформації про державну реєстрацію іншого речового права №44130715 від 20.09.2021, договір оренди землі №б/н , виданий 09.03.2020, зареєстрований на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 60558840 від 2409.2021 державним реєстратором Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області Козаком Русланом Віталійовичем (дата та час реєстрації 20.09.2021 17:01:18) (а.с.21).

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 17.12.2021 Державним нотаріусом Козятинської державної нотаріальної контори Вінницької області, ОСОБА_7 , спадкоємцем майнових прав засновника Селянського (фермерського) господарства «Ятів», яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , які належали ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є його син ОСОБА_2 , 1994 року народження (а.с.54).

Також з матеріалів спадкової справи після смерті ОСОБА_5 вбачається, що спадкоємцем майна за заповітом після смерті останнього є його син - позивач у справі ОСОБА_2 , який спадщину прийняв у встановлений законом строк, звернувшись до Козятинської державної нотаріальної контори з відповідною заявою, та отримав свідоцтва про право на спадщину за заповітом, зокрема позивачу 17.12.2021 було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на майнові права засновника Селянського (фермерського) господарства "ЯТІВ" (а.с.71-76).

Причиною звернення із даним позовом до суду стало те, що на думку позивачів, спірна земельна ділянка яка була передана відповідачу у строковий договір оренди, передана у спосіб, який не визначений законом, а тому вважають даний договір недійсним, та оскільки земельна ділянка знаходиться у користуванні сторонніх осіб, позивачі не можуть реалізувати своє право власності щодо вказаної земельної ділянки в повній мірі.

За змістомстатті 11 ЦК України,цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

За змістом статей15і16 ЦК України,кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно із частиною першоюстатті 51 ЗК України(у редакції Закону від 13.03.1992, на момент отримання ОСОБА_5 земельної ділянки), громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство (включаючи й тих, хто переїздить з іншої місцевості), для одержання земельної ділянки у власність або користування подають до сільської, селищної, міської, районної Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки заяву, яку підписує голова створюваного селянського (фермерського) господарства.

Відповідно до положеньстатті 7 ЗК України(у згаданій редакції), користування землею може бути постійним або тимчасовим. У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства.

Згідно із частиною першоюстатті 23 ЗК України(у згаданій редакції), право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

З наведеного нормативного регулювання вбачається, що на момент надання земельної ділянки ОСОБА_5 земельна ділянка на праві постійного землекористування для ведення СФГ надавалась ОСОБА_5 як спеціальному суб`єктові - особі, яка має намір створити селянське (фермерське) господарство.

Відповідно до частин першої, другоїстатті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2009-XII "Про селянське (фермерське) господарство"(у редакції Закону від 23 липня 1993 року № 3312-XII; втратив чинність 29 липня 2003 року - з моменту набрання чинностіЗаконом України "Про фермерське господарство"), після одержання державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право постійного користування землею або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство підлягає у 30-денний термін державній реєстрації у Раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку, тобто за місцем розташування земельної ділянки. Після відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право постійного користування або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набуває статусу юридичної особи.

Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи СГ «Ятів», про яке було вказано вище, таке господарство було зареєстровано 09.12.2002.

Отже, законодавством, чинним на момент створення СФГ "Ятів", було передбачено одержання земельної ділянки як обов`язкової умови для набуття правосуб`єктності СФГ як юридичної особи. Водночас одержання громадянином державного акта, яким посвідчувалося право на земельну ділянку для ведення СФГ, зобов`язувало таку фізичну особу в подальшому подати необхідні документи до відповідної місцевої ради для державної реєстрації СФГ. Тобто закон не передбачав права громадянина використовувати земельну ділянку, надану йому в користування для ведення СФГ, без створення такого СФГ.

19 червня 2003 року було прийнято новий Закон України № 937-IV "Про фермерське господарство" (далі - Закон № 937-IV), якимЗакон України "Про селянське (фермерське) господарство" № 2009-XIIвизнано таким, що втратив чинність.

У статті 1 Закону № 937-IV вказано, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Згідно із частиною першою статті 5, частиною першою статті 7 Закону № 937-IV право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченомуЗемельним кодексом України.

Фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою (стаття 8 Закону № 937-IV).

Отже, й на сьогодні можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) такій фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.

Ураховуючи законодавчі обмеження у використанні земельної ділянки іншим чином, ніж це передбачено її цільовим призначенням, а також правові наслідки використання чи невикористання земельної ділянки не за її цільовим призначенням, надана громадянину у встановленому порядку для ведення фермерського господарства земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб. Суб`єктом такого використання може бути особа - суб`єкт господарювання застаттею 55 Господарського кодексу України.

Аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду викладені в постанові від 01.04.2020 у справі № 320/5724/17.

З аналізу приписів статей 1, 5, 7, 8 Закону № 937-IV можна зробити висновок, що після отримання земельної ділянки фермерське господарство має бути зареєстроване у встановленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства.

Така практика застосування норм права щодо фактичної заміни у правовідносинах користування земельними ділянками орендаря й переходу обов`язків землекористувача земельних ділянок до фермерського господарства з дня його державної реєстрації є сталою та підтримується Великою Палатою Верховного Суду (див. аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 13 березня 2018 року у справі № 348/992/16-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 317/2520/15-ц, від 22 серпня 2018 року у справі № 606/2032/16-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 677/1865/16-ц, від 21 листопада 2018 року у справі № 272/1652/14-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 704/29/17-ц, 16 січня 2019 року у справі № 695/1275/17 та у справі № 483/1863/17, від 27 березня 2019 року у справі № 574/381/17-ц, від 03 квітня 2019 року у справі № 628/776/18).

З моменту державної реєстрації селянського (фермерського) господарства та набуття ним прав юридичної особи таке господарство на основі норм права набуває як правомочності володіння і користування, так і юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки. Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що у відносинах, а також спорах з іншими суб`єктами, голова фермерського господарства, якому була передана у власність, постійне користування чи оренду земельна ділянка, виступає не як самостійна фізична особа, власник, користувач чи орендар земельної ділянки, а як представник (голова, керівник) фермерського господарства. У таких правовідносинах їх суб`єктом є не фізична особа - голова чи керівник фермерського господарства, а фермерське господарство як юридична особа (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 615/2197/15-ц (провадження № 14-533цс18).

Право користування земельною ділянкою може бути припинено лише з певних підстав, закріплених у законодавстві.

У пункті 7.27 постанови від 05.11.2019 у справі № 906/392/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених устатті 141 Земельного кодексу України, перелік яких є вичерпним.

Так,статтею 141 Земельного кодексу України(у редакції, чинній на момент смерті фізичної особи - засновника) передбачено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є: добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій;використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; систематична несплата земельного податку або орендної плати; набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини; передача приватному партнеру, концесіонеру нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці, що перебуває в користуванні державного або комунального підприємства та є об`єктом державно-приватного партнерства або об`єктом концесії

З викладеного вбачається, що підставою припинення права постійного користування земельною ділянкою, наданою громадянину для ведення фермерського господарства, є припинення діяльності такої юридичної особи як селянське (фермерське) господарство (фермерське господарство). У земельному законодавстві така підстава припинення права постійного користування фермерським господарством земельною ділянкою свого засновника як смерть громадянина - засновника СФГ відсутня. Адже правове становище СФГ як юридичної особи та суб`єкта господарювання, в тому числі його майнова основа, повинні залишатися стабільними незалежно від припинення участі в його діяльності засновника такого господарства як в силу об`єктивних причин (смерті, хвороби тощо), так і на підставі вільного волевиявлення при виході зі складу фермерського господарства.

Таким чином, одержання громадянином - засновником правовстановлюючого документа на право власності чи користування земельною ділянкою для ведення СФГ є необхідною передумовою державної реєстрації та набуття СФГ правосуб`єктності як юридичної особи. Підставою припинення права користування земельною ділянкою, яка була отримана громадянином для ведення СФГ і подальшої державної реєстрації СФГ як юридичної особи, виступає припинення діяльності відповідного фермерського господарства.

У разі смерті громадянина - засновника селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) право постійного користування земельною ділянкою, наданою для ведення фермерського господарства його засновнику, не припиняється зі смертю цієї особи, а зберігається за фермерським господарством до якого воно перейшло після створення фермерського господарства.

Таким чином, право постійного користування земельною ділянкою саме через перехід його до селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) не входить до складу спадщини. Спадкувати можна права померлого засновника (члена) щодо селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства), а не земельну ділянку, яка перебуває в користуванні такого господарства.

Зазначений висновок містить і постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 179/1043/16-ц.

За обставинами даної справи після отримання ОСОБА_5 державного акта на право постійного користування землею та його державної реєстрації, останнім засновано юридичну особу - СФГ "Ятів". Тобто у правовідносинах користування спірною земельною ділянкою з дня державної реєстрації такого СФГ саме СФГ "Ятів" набув права та обов`язки землекористувача і відповідне право землекористування СФГ "Ятів" не є таким, що припинилось.

Позивач ОСОБА_2 стверджує, що він є спадкоємем майна свого померлого батька, зокрема права володіння та користування вказаною земельною ділянкою. Проте, таке твердження є помилковим, оскільки він є спадкоємцем прав померлого ОСОБА_5 щодо СФГ, а не прав володіння та користування конкретню земельною ділянкою, яка перебуває в користуванні СФГ.

Таким чином, суд доходить висновку, що у ОСОБА_2 немає правових підстав вимагати повернення земельної ділянки саме йому, оскільки права щодо користування такою земельною ділянкою належать СФГ «Ятів» - юридичній особі.

В частині порушення прав другого позивача ОСОБА_3 позов є необгрунтованим.

У судовому засіданні представник позивачів пояснив, що право ОСОБА_3 також є порушеним, оскільки він є співзасновником СФГ «Ятів», отже теж має певні права щодо такої земельної ділянки. Однак, на думку суду, такі посилання є безпідставними, оскільки позов ОСОБА_3 пред`явлено не як співзасновником та особою, яка представляє СФГ «Ятів», а як фізичною особою. Крім того, жодних вимог по суті спору, які б безпосередньо стосувались його, а не ОСОБА_2 , ОСОБА_3 не заявлено.

Враховуючи викладене суд вважає, що вимога позивачів про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння на користь ОСОБА_2 та, як наслідок - скасування державної реєстрації речового права оренди задоволенню не підлягають через необгрунтованість та безпідставність.

Судові витрати, у відповідності до ст. 141 ЦПК України, слід залишити за позивачами.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.2,4,12,13,81,89,141,223,259,263-265,354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Залишити без задоволення позов ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та скасування державної реєстрації договору оренди земельної ділянки

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Наталя ПЄТУХОВА

Дата документу 19.04.2023