Постанова

від 01.05.2023 по справі 915/157/22

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 травня 2023 рокум. ОдесаСправа № 915/157/22Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді Савицького Я.Ф.,

суддів: Колоколова С.І.,

Разюк Г.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВМ ТРЕЙДІНГ"

на рішення Господарського суду Миколаївської області

від 26 жовтня 2022 року (повний текст 26.10.2022)

по справі №915/157/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВМ ТРЕЙДІНГ"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОСТОР М"

про: стягнення грошових коштів у загальній сумі 199 494 грн., -

суддя суду першої інстанції: Давченко Т.М.

час та місце винесення рішення: 26.10.2022, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 22, Господарський суд Миколаївської області

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю ВВМ ТРЕЙДІНГ (далі-позивач, ТОВ ВВМ ТРЕЙДІНГ) звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю АГРОСТОР М (далі-відповідач, ТОВ АГРОСТОР М), в якому просило стягнути з відповідача 199 494,00 грн., з яких: 166 584,00 грн. ? основний борг; 1 807,32 грн. ? 3 % річних; 3 860,49 грн. ? інфляційні втрати; 10 583,79 грн. ? пеня; 16 658,40 грн. ? штраф.

При цьому, позивач просив зазначити в рішенні суду, зокрема, що органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення, нараховувати 3% річних відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України за такою формулою: «Борг * кількість днів прострочення * 3/100%/365 днів» та інфляційних збитків за формулою: «сума збитку (за 1 місяць) = сума боргу * індекс інфляції/100% - сума боргу; загальна сума інфляційних збитків визначається шляхом додавання щомісячних сум збитків» до моменту виконання рішення в частині основного боргу.

Також, позивачем були заявлені вимоги щодо стягнення з відповідача грошових коштів на відшкодування судових витрат.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ТОВ ВВМ ТРЕЙДІНГ посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за Договором поставки від 21.01.2021 №2101/2021/Ш в частині своєчасної та у повному обсязі оплати поставленого позивачем товару, внаслідок чого утворилася заборгованість у спірній сумі, на яку позивачем здійснені нарахування у порядку ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, а також нараховано передбачені умовами договору (п.п. 8.2, 8.7.) пеню та штраф.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 26.10.2022 у справі №915/157/22 (суддя Давченко Т.М.) у задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВМ ТРЕЙДІНГ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОСТОР М" відмовлено повністю.

У вказаному рішенні суд першої інстанції дійшов висновку, що у матеріалах справи відсутні докази фактичної поставки товару в межах спірного договору, стягнення заборгованості за який є предметом спору.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "ВВМ ТРЕЙДІНГ" звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Миколаївської області від 26.10.2022 у справі №915/157/22 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Крім того, апелянт просить стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати по справі.

Апелянт вважає рішення суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим, оскільки, за твердженням позивача, місцевим господарським судом неповно з`ясовані обставини, які мають значення для справи, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про відсутність доказів укладення між сторонами у справі правочину (додаткової угоди або додатку до договору) щодо поставки 11 тон мінерального добрива SUPROFOSAMON 20 NP (CaS) 10:20 (3,5:17) та неможливість визнання факту поставки позивачем відповідачу товару за товарно-транспортною накладною від 22.09.2021 №ТТН2100.

На переконання позивача, дані висновки суду не відповідають обставинам справи та спростовується змістом вищевказаної товарно-транспортної накладної, в якій чітко зазначено, що товар: мінеральні добрива SUPROFOSAMON 20 NP (CaS) 10:20 (3,5:17) в кількості 22 тони був доставлений до місця призначення - складу ТОВ «АГРОЦЕНТР-ПЕРВОМАЙСЬК» (м. Первомайськ, Миколаївської області) автомобільним перевізником ПП «ТРАНС-АТЛАС», де товар був вивантажений перевізником та прийнятий представником ТОВ «АГРОСТОР М» - Павлюком Євгеном, що підтверджується його особистим підписом, який скріплений печаткою ТОВ «АГРОСТОР М».

Також, апелянт зауважує, що суд першої інстанції не звернув увагу, що частина товару, а саме 11 тон була оплачена відповідачем, однак інші 11 тон ТОВ «АГРОСТОР М» не оплатив, а також не повернув позивачу.

За твердженням ТОВ "ВВМ ТРЕЙДІНГ", суд першої інстанції не з`ясував, що умовами укладеного між сторонами договору поставки від 21.01.2021 №2101/2021/Ш передбачена можливість звірки, погодження і оформлення товару, відвантаженого з перевищенням кількості, протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту отримання товару покупцем (п. 5.3. Договору) а також можливість поставки Товару до його повної оплати (п. 5.6. Договору).

Крім того, за умовами вказаного договору поставки передаванням товару вважається, зокрема, вручення покупцеві товарно-розпорядчого документа на товар. Тому товарно-транспортною накладною від 22.09.2021 №ТТН2100 підтверджується факт поставки позивачем відповідачу товару - мінеральних добрив SUPROFOSAMON 20 NP (CaS) 10:20 (3,5:17) в кількості 22 тони, право власності на який перейшло до ТОВ «АГРОСТОР М» з моменту його прийняття представником Павлюком Є.А. та підписання ним відповідної товарно-транспортної накладної.

З посиланням на правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 04.11.2019 у справі №905/49/15, від 29.11.2019 у справі №914/2267/18, апелянт наполягає на тому, що ухилення з боку відповідача від підписання Додатку №11 від 22.09.2021 та видаткової накладної №2649 від 23.09.2021, не може свідчити про відсутність поставки товару (реального руху товару) за спірною товарно-транспортною накладною від 22.09.2021 №ТТН2100, з урахуванням факту прийняття відповідачем товару в кількості 22 тони, та часткової оплати лише 11 тон.

Також ТОВ "ВВМ ТРЕЙДІНГ" переконаний, що відмовляючи в позові з підстав ненадання доказів укладення між сторонами у справі правочину (додаткової угоди або додатку до договору) щодо поставки 11 тон товару, суд першої інстанції застосував до позивача надзвичайний та заздалегідь недосяжний стандарт доказування.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.01.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариству з обмеженою відповідальністю "ВВМ ТРЕЙДІНГ" на рішення Господарського суду Миколаївської області від 26.10.2022 у справі №915/157/22.; вирішено здійснювати розгляд даної справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження. Крім того, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом 10-ти днів з дня отримання ухвали про відкриття апеляційного провадження.

Відзиву на апеляційну скаргу від ТОВ "АГРОСТОР М" до Південно-західного апеляційного господарського суду не надходило, що не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції, відповідно до ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, суд зазначає, що поштове відправлення з ухвалою суду від 10.01.2023, направлене на адресу ТОВ АГРОСТОР М, указану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (Україна, 54034, Миколаївська обл., місто Миколаїв, пр. Миру, будинок 36, офіс 301), повернуте до суду поштовим відділенням з відміткою від 25.01.2023 адресат відсутній за вказаною адресою.

За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою Судова повістка з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Відповідно до ч. ч. 3, 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому відділенні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

У постанові Верховного Суду від 16.09.2019 у справі №904/5452/18 Касаційний господарський суд у складі Верховного суду вказав, що в разі якщо ухвалу зі справи було надіслано за належною адресою і повернуто, з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.

З огляду на викладене, враховуючи, що копія ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі №915/157/22 повернута із відміткою поштового відділення адресат відсутній за вказаною адресою, колегія суддів дійшла висновку, що відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвала суду апеляційної інстанції від 10.01.2023 вважається врученою відповідачу.

Апеляційний суд зазначає, що з метою повного, об`єктивного та всебічного розгляду апеляційної скарги, враховуючи обставини, пов`язані зі запровадженням в Україні воєнного стану та у зв`язку із перебуванням головуючого судді Савицького Я.Ф. у відпустці з 07.03.2023 по 17.04.2023, а також з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, апеляційна скарга ТОВ "ВВМ ТРЕЙДІНГ" на рішення Господарського суду Миколаївської області від 26.10.2022 у справі №915/157/22 розглядається поза межами строку, встановленого статтею 273 Господарського процесуального кодексу України, у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій і вирішення справи з метою забезпечення належного судового захисту.

Згідно зі ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.

З огляду на матеріали справи вбачається, що 21.01.2021 між ТОВ ВВМ ТРЕЙДІНГ (постачальник) та ТОВ АГРОСТОР М (покупець) був укладений договір поставки №2101/2021/Ш (далі Договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язується передати, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити хімічну продукцію, надалі іменовану Товар, у кількості, за номенклатурою, ціною, в терміни та на умовах поставки згідно з умовами цього Договору та Додатків до нього, які є невід`ємною частиною Договору, надалі іменовані як Додатки.

Відповідно до п. 2.1. Договору кожен Додаток є окремою угодою, укладеною в рамках Договору. Кожен наступний Додаток не відміняє і не призупиняє дію попередніх Додатків ні повністю, ні частково, якщо тільки в ньому не вказано інше.

Пунктом 3.2. Договору встановлено, що кількість Товару, що поставляється за цим Договором, визначається в Додатках.

За пунктом 4.1. Договору ціна Товару обумовлюється для кожної партії окремо і відображається у відповідних Додатках до цього Договору.

Загальна суму даного Договору визначається як сума вартості Товару, передбаченого у всіх Додатках, підписаних до даного Договору та витрат, пов`язаних з доставкою Товару залізничним транспортом до станції призначення (п. 4.2. Договору).

Умовами п. 5.1. Договору визначено, що порядок і терміни оплати за поставлений за даним Договором Товар обумовлюється по кожній партії Товару окремо і відображається у відповідних додатках на в рахунках-фактурах.

Пунктом 5.3. Договору Сторони погодили, що у разі відвантаження Товару з перевищенням кількості, погодженої Сторонами, Сторони протягом 5 банківських днів з моменту отримання Товару покупцем проводять остаточну звірку поставленої кількості, узгоджують питання щодо оформлення поставки та оплати такого Товару чи його повернення постачальнику.

Відповідно до п. 6.1. Договору поставка Товару здійснюється на умовах, передбачених у Додатках на конкретну партію Товару.

Поставка Товару відбувається на підставі транспортної інструкції покупця, яка надається постачальнику у письмовій (електронній) формі з обов`язковим зазначенням: найменування покупця; реквізитів Договору про поставку Товару; найменування одержувача та його поштової адреси; найменування Товару, асортимент, вид упаковки; кількості товару; строку (терміну) поставки; адреси місця призначення, куди має бути поставлено товар; автопідприємства (в разі перевезення товару за рахунок покупця); назви та коду станції (в разі перевезення товару залізничним транспортом, при умові, що передачу товару перевізникові має здійснити постачальник); коду одержувача (п. 6.2 Договору).

Згідно з п. 6.6. Договору при виконанні постачальником своїх зобов`язань відносно поставки Товару допускається відхилення (толеранс) в кількості фактично поставленого Товару в межах + 5% від кількості Товару зазначеної в транспортній інструкції покупця. Розрахунки при цьому здійснюються за фактично поставлений Товар.

Приписами п. 6.7. Договору встановлено, що транспортна інструкція покупця є невід`ємною частиною Договору і документом, що підтверджує наміри покупця у отриманні Товару.

Сторони домовились, що транспортна інструкція вважається наданою в належній формі, якщо вона надана в письмовій (електронній) формі (п. 6.8. Договору).

За умовами п. 6.9. Договору право власності на Товар у покупця за цим Договором виникає з моменту передавання йому Товару. При цьому, передаванням Товару вважається вручення його покупцеві або перевізникові для відправлення покупцеві (в разі відчуження без зобов`язання доставки), або вручення покупцеві товарно-розпорядчого документа на Товар.

Відповідно до п.9.10. Договору датою поставки Товару вважається:

- у випадку відвантаження залізничним транспортом ? дата штемпельної відмітки на залізничній накладній при здачі товару перевізнику;

- у випадку передачі товару на складі постачальника (заводу-виробника) ? дата видаткової накладної.

Умови приймання Товару за якістю та кількістю визначені розділом 7 Договору. Зокрема, Товар здається продавцем та приймається покупцем за кількістю згідно кількості, яка зазначена у видатковій накладній (п. 7.1. Договору).

Пунктом 8.9. Договору передбачено складення та реєстрація податкових накладних з боку ТОВ ВВМ ТРЕЙДІНГ в ЄРПН у порядку, встановленому Податковим кодексом України. У разі коригування сум податкових зобов`язань, а також у разі виправлення помилок, складається розрахунок коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної в електронному вигляді та надається покупцю для реєстрації в ЄРПН. Зареєстровані податкові накладні/розрахунки коригувань в ЄРПН доступні Замовникам в електронному вигляді.

Будь-які зміни і доповнення до цього Договору дійсні тільки тоді, коли вони викладені письмово і належним чином підписані уповноваженими представниками обох Сторін (п. 12.1. Договору).

Сторонами погоджено, що Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2021, а в частині взаєморозрахунків ? до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за даним Договором (п. 12.11. Договору).

Вказаний Договір підписаний представниками Сторін без зауважень та застережень.

На підтвердження виконання Договору позивачем надано Додаток від 22.09.2021 №11 до Договору поставки від 21.01.2021 №2101/2021/Ш, відповідно до якого Сторони домовились про поставку Товару - мінеральних добрив SUPROFOSAMON 20 NP (CaS) 10:20 (3,5:17) в кількості 11 тон на загальну суму 166 584,00 грн.

Проте, судова колегія звертає увагу на те, що вказаний Додаток з боку покупця - ТОВ АГРОСТОР М не підписаний.

Водночас позивач наполягає на тому, що ним поставлено відповідачу 22 тони Товару - мінерального добрива SUPROFOSAMON 20 NP (CaS) 10:20 (3,5:17), які безпосередньо отримані ТОВ АГРОСТОР М, згідно товарно-транспортної накладної від 22.09.2021 №ТТН2100.

Так, у матеріалах справи міститься ТТН від 22.09.2021 №ТТН2100, відповідно до якої Вантажовідправник - ТОВ ВВМ ТРЕЙДІНГ за допомогою автомобільного перевізника ПП «ТРАНС-АТЛАС» поставив Товар: мінеральні добрива SUPROFOSAMON 20 NP (CaS) 10:20 (3,5:17) в кількості 22 тони до пункту розвантаження - м. Первомайськ, Миколаївської області. Вантажоодержувач за цією ТТН - ТОВ «АГРОЦЕНТР-ПЕРВОМАЙСЬК». Згідно з даною ТТН Товар був прийнятий відповідальною особою Вантажоодержувача - Павлюком А.Є., ПІБ якої скріплений печаткою (нечитабельною), за твердженням позивача печаткою ТОВ «АГРОСТОР М».

Також у матеріалах справи наявна видаткова накладна від 23.09.2021 №2649, згідно з якою позивач поставив на адресу відповідача Товар - мінеральне добриво SUPROFOSAMON 20 NP (CaS) 10:20 (3,5:17) в кількості 11 тон на загальну суму 166 584,00 грн. (з ПДВ).

Як встановлено судом першої інстанції та перевірено апеляційною колегією видаткова накладна від 23.09.2021 №2649 не містить підпису відповідача.

Разом з цим, на підставі вищевказаних документів ТОВ ВВМ ТРЕЙДІНГ виставило ТОВ АГРОСТОР М рахунок на оплату по замовленню від 22.09.2021 №2111 на загальну суму 166 584,00 грн. (з ПДВ).

Проте, як стверджує позивач, свої зобов`язання щодо оплати Товару ТОВ АГРОСТОР М не виконало, у зв`язку з чим ТОВ ВВМ ТРЕЙДІНГ направило відповідачу претензію від 17.12.2021 №05/4-1722, в якій зазначило, що на виконання Договору поставки від 21.01.2021 №2101/2021/Ш останнім було здійснено 11 тон мінерального добрива SUPROFOSAMON 20 NP (CaS) 10:20 (3,5:17) відповідно до Додаткової угоди від 22.09.2021 №11, які отримані ТОВ АГРОСТОР М, але ним не оплачені. Зазначивши, що ТОВ АГРОСТОР М порушило умови вказаного Договору шляхом несплати отриманого Товару та не підписанням ані Додатку від 22.09.2021 №11, ані видаткової накладної від 23.09.2021 №2649, позивач вимагав у ТОВ АГРОСТОР М підписати указані документи та сплатити вартість отриманого Товару на загальну суму 166 584,00 грн.

Враховуючи відсутність реагування ТОВ АГРОСТОР М на вказану претензію, ТОВ ВВМ ТРЕЙДІНГ нарахувало на заборгованість відповідача 1 807,32 грн. в якості 3% річних, 3 860,49 грн. інфляційних втрат, 10 583,79 грн. пені, 16 658,40 грн. штрафу та звернулось до господарського суду з відповідним позовом про стягнення з ТОВ АГРОСТОР М грошових коштів у загальному розмірі 199 494 грн.

Проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановленні рішення, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступних висновків.

Виходячи з предмету та підстав позову у даній справі, а також, - доводів, наведених ТОВ ВВМ ТРЕЙДІНГ в апеляційній скарзі, судова колегія зазначає, що предметом доказування є обставини, що підтверджують факт поставки товару, отримання його відповідачем та наявність заборгованості.

Згідно з частиною 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст. 628 Цивільного кодексу України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ч.1 ст. 629 Цивільного кодексу України).

Як убачається із встановлених обставини у даній справі, між сторонами виникли договірні правовідносини на підставі укладення Договору поставки.

Як встановлено ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст. 655 Цивільного кодексу України).

Тобто, двосторонній характер спірного договору зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. Тобто, з укладенням такого договору продавець приймає на себе обов`язок передати покупцеві певну річ і водночас набуває права вимагати її оплати, а покупець у свою чергу зобов`язаний здійснити оплату придбаної речі та водночас набуває права вимагати від продавця її передачі.

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України унормовано, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Дана норма кореспондується з приписами ст. 193 Господарського кодексу України.

У даному випадку з аналізу умов п.п. 3.2., 4.1., 6.1., 6.2., 6.9. Договору встановлено, що Товар за спірним Договором поставляється окремими партіями на підставі транспортної інструкції покупця; на кожну поставку укладається окремий Додаток до Договору із визначенням кількість та ціни Товару; поставка здійснюється на умовах, передбачених у Додатках на конкретну партію Товару; передаванням Товару вважається, зокрема, вручення його покупцеві або вручення покупцеві товарно-розпорядчого документа на Товар.

Судова колегія звертає увагу на те, що позивачем не надано до суду транспортної інструкції покупця, на підставі якої у ТОВ ВВМ ТРЕЙДІНГ виникло зобов`язання здійснювати відповідну поставку Товару.

При цьому, за п. 6.7. Договору саме транспортна інструкція покупця, яка є невід`ємною частиною Договору, підтверджує наміри покупця в отриманні Товару.

Отже, ненадання цього документу позивачем до суду позбавляє останній можливості дослідити яку кількість Товару ТОВ АГРОСТОР М розраховувало отримати за відповідною поставкою.

Водночас, на підтвердження обставин здійснення поставки позивачем надано:

- Додаток №11, відповідно до якого позивач повинний був поставити відповідачу 11 тон Товару;

- видаткову накладну від 23.09.2021 №2649, згідно з якою позивач поставив на адресу відповідача Товар - мінеральне добриво SUPROFOSAMON 20 NP (CaS) 10:20 (3,5:17) в кількості 11 тон на загальну суму 166 584,00 грн. (з ПДВ);

- рахунок на оплату по замовленню від 22.09.2021 №2111 на загальну суму 166 584,00 грн. (з ПДВ) (не оплачений покупцем).

Додатково апеляційний суд звертає увагу на претензію позивача від 17.12.2021 №05/4-1722, згідно з якої продавець вимагає оплати поставленого Товару у кількості 11 тон на суму 166 584,00 грн.

Разом з тим, судова колегія відмічає, що Додаток №11 та видаткова накладна підписані та скріплені печаткою лише постачальника. Підпис покупця, як і відтиск його печатки, на зазначених документах відсутній.

Водночас, ТОВ ВВМ ТРЕЙДІНГ наполягає на тому, що ним було поставлено ТОВ АГРОСТОР М 22 тони Товару, на підтвердження чого надало до суду товарно-транспортну накладну від 22.09.2021 №ТТН2100, на якої міститься ПІБ уповноваженої особи вантажоодержувача - Павлюка А.Є. та відтиску печатки, яка є нечитабельною. При цьому, у графі «вантажоодержувач» визначено ТОВ «АГРОЦЕНТР-ПЕРВОМАЙСЬК».

Згідно із положеннями Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні":

- підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (ч. 1 ст. 9);

- первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу , яка брала участь у здійсненні господарської операції;

- неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо (ч. 2 ст. 9);

- господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства (ст. 1).

- первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію (ст. 1).

Отже, виходячи з умов спірного Договору, підтвердженням поставки Товару покупцю є підписані Сторонами видаткова накладна та товарно-транспортна накладна.

Вимоги, щодо оформлення первинних документів наведені також у пункті 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, згідно якого первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За приписами Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів, (абзац другий пункту 2.1); первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (абзац перший пункту 2.1); документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою (абзац перший пункту 2.5).

Проте, колегія суддів зазначає, що вищевказана видаткова накладна підписана лише з боку ТОВ ВВМ ТРЕЙДІНГ, підпис одержувача та відбиток печатки ТОВ «АГРОСТОР М» на відповідній накладній відсутні.

Не відповідає вимогам законодавства щодо оформлення первинних документів і ТТН від 22.09.2021 №ТТН2100, оскільки не містить даних про посаду особи, яка прийняла Товар і ПІБ якої зазначено на вказаній накладній; не містить посилання на Договір від 21.01.2021 №2101/2021/Ш; у вказаній ТТН у графі «вантажоодержувач» зазначений не ТОВ «АГРОСТОР М», а ТОВ «АГРОЦЕНТР-ПЕРВОМАЙСЬК». Крім того, у наведеній ТТН зазначено лише кількість місць Товару, проте не вказано ціну та суму Товару.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що у матеріалах справи відсутня також і довіреність, яка уповноважує Павлюка А.Є. на отримання спірного Товару, та за якою можливо б було пересвідчитись уповноваженою особою якого товариства є Павлюк А.Є.

З урахуванням того, що одержувачем Товару у ТТН визначено ТОВ «АГРОЦЕНТР-ПЕРВОМАЙСЬК», а позивачем не надано жодного доказу на підтвердження того, що Павлюк А.Є. є працівником ТОВ «АГРОСТОР М», апеляційний суд критично ставиться до твердження позивача, що останній отримав спірний Товар за вищенаведеною ТТН.

Водночас, судова колегія не враховує доводи апелянта щодо наявності відбитку печатки ТОВ «АГРОСТОР М» на ТТН від 22.09.2021 №ТТН2100, оскільки, як зазначалось вище, такий відбиток є нечитабельним, що унеможливлю встановлення юридичної особи, печатка якої проставлена на спірній ТТН.

Більш того, кількість Товару, визначена у ТТН, суттєво перевищує кількість останнього, визначену у вищенаведених: Додатку №11, видатковій накладній від 23.09.2021 №2649, у рахунку на оплату спірного Товару, а також у відповідній претензії позивача з вимогою про сплату вартості Товару, а саме: замість 11 тон мінерального добрива у ТТН визначено 22 тони.

При цьому, з позовної заяви та апеляційної скарги ТОВ ВВМ ТРЕЙДІНГ вбачається, що ТОВ «АГРОСТОР М» розрахувався за 11 тон Товару і вимоги ТОВ ВВМ ТРЕЙДІНГ стосуються 11 тон залишку Товару, проте, жодного доказу на оплату будь-якої частини Товару з боку відповідача продавець до суду не надає.

У зв`язку з цим, посилання апелянта на оплату частини Товару з боку ТОВ «АГРОСТОР М» судом апеляційної інстанції не враховуються.

Також, у контексті питання збільшення поставленого Товару, колегія судів вважає хибним посилання апелянта на п. 5.3. Договору, оскільки перевищення кількості поставленого Товару, передбачене даним пунктом, можливо лише у погодженому Сторонами об`ємі цього перевищення.

Проте, пунктом 6.6. Договору чітко визначено, що при поставці Товару допускається відхилення (толеранс) в кількості фактично поставленого Товару в межах + 5% від кількості Товару зазначеної в транспортній інструкції покупця. Розрахунки при цьому здійснюються за фактично поставлений Товар.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції зазначає, що надані позивачем видаткова накладна та товарно-транспортна накладна не відповідають вимогам п. 2 ст. 9 Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", тому не можуть бути доказом поставки Товару за спірним Договором.

Разом з цим Південно-західний апеляційний господарський суд зазначає, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів.

У разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.11.2019 у справі №905/49/15, від 29.11.2019 у справі №914/2267/18, від 03.06.2022 у справі №922/2115/19.

Операція з постачання-придбання (отримання) товарів/послуг, будучи дією (подією) у взаємовідносинах між підприємством і його відповідним контрагентом, що викликає зміни в структурі активів та зобов`язань обох сторін, які брали участь у її здійсненні, є господарською операцією, а підставою для її відображення в облікових регістрах є первинний документ (наприклад, видаткова накладна, акт або інший документ, що містить відомості про дії з передачі-приймання товару/послуги, платіжне доручення) (абз. 5, 11 ст. 1 та ч. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні).

Господарська операція у тому звітному періоді, в якому вона була фактично здійснена, підлягає відображенню (на підставі первинного документа) в облікових регістрах, відповідальність за достовірність даних яких несе особа, яка їх склала і підписала (ч. 5 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні).

Відтак, судова колегія вказує, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З огляду на наведені приписі законодавства та умови п. 8.9. Договору такими доказами у даному випадку можуть бути податкові накладні, зареєстровані у ЄРПН у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Приписами ч. ч. 3, 8 ст. 19 Господарського кодексу України встановлено, що обов`язком суб`єктів господарювання є ведення бухгалтерського обліку та подання фінансової звітності згідно із законодавством, що забезпечує здійснення державою контролю і нагляду за господарською діяльністю суб`єктів господарювання, а також за додержанням ними податкової дисципліни.

Відповідно до п. 201.7 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.10 названого Кодексу визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Тобто, податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, тобто спричиняють правові наслідки.

Підставою для виникнення в платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум податкового кредиту, врахованих платником ПДВ при визначенні податкових зобов`язань, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце.

Тому, податкова накладна, виписана однією стороною в договорі на постачання послуг на користь другої сторони, може бути доказом правочину з огляду на те, що така поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків ( п. 4.21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2021 у справі № 910/23097/17).

Судова колегія звертає увагу на те, що Сторонами в Договорі встановлені чіткі умови щодо обов`язковості оформлення та реєстрації постачальником податкових накладних. За невиконання цих умов Договору, а також, у разі неправильного складення податкових накладних, Сторонами узгоджено компенсація іншій стороні збитків в межах податку на додану вартість (п.п. 8.9., 8.10. Договору).

Таким чином, податкові накладні у сукупності з іншими доказами, зокрема, видатковими накладними, додатково підтверджують факт здійснення поставки товару у кількості та за ціною, що вказана у цих накладних.

Апеляційна колегія зазначає, що жодна податкова накладна у матеріалах даної справи відсутня. Водночас, позивач не наводить жодних обґрунтувань неможливості подання вказаних доказів до суду.

Отже, колегія суддів зазначає, що у матеріалах справи відсутні докази відображення позивачем господарської операції з поставки Товару в своїй податковій звітності та вчинення останнім юридично значимих дій по оформленню податкового кредиту.

Відповідно до ст.ст. 73-74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

В даній справі позивач звертаючись до суду з позовом надав докази, які на його переконання підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги. В свою чергу судом першої інстанції було оцінено подані позивачем докази на предмет їх належності, допустимості та встановлено недоведеність позовних вимог.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що наявні у матеріалах справи видаткова накладна від 23.09.2021 №2649, товарно-транспортна накладна від 22.09.2021 №ТТН2100, Додаток №11 та рахунок на оплату по замовленню від 22.09.2021 №2111, у розумінні ст. ст. 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України, не є доказами факту здійснення поставки за Договором від 21.01.2021 №2101/2021/Ш, а відповідно і факту виникнення у відповідача зобов`язань з оплати Товару відповідно до умов спірного Договору.

Оскільки позивачем не доведено факту здійснення поставки Товару та виникнення у відповідача обов`язку зі сплати заявленої в позові суми основного боргу, Господарський суд Миколаївської області дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав і для задоволення похідних вимог про стягнення 1 807,32 грн. ? 3 % річних; 3 860,49 грн. ? інфляційних втрат; 10 583,79 грн. ? пені; 16 658,40 грн. ? штрафу.

Викладена правова позиція апеляційного суду у даній справі цілком узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, відображеною у постанові від 03.06.2022 у справі №922/2115/19, в якій розглядались аналогічні правовідносини.

Колегія суддів вважає, що у апеляційній скарзі не наведено достатніх та переконливих доводів, на спростування обставин справи, встановлених місцевим господарським судом.

Доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують правильного по суті рішення суду, при ухваленні якого судом надано оцінку як кожному доказу окремо, так і в їх сукупності, правильно встановлено характер спірних правовідносин та застосовані належні норми матеріального права, які їх регулюють.

Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди позивача з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Статтею 276 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, а тому підстави для скасування рішення чи його зміни, у суду апеляційної інстанції відсутні.

З огляду на вказані обставини, рішення Господарського суду Миколаївської області від 26.10.2022 у справі №915/157/22 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВМ ТРЕЙДІНГ" без задоволення.

Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає то в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору за подання та розгляд апеляційної скарги не відшкодовуються.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 281-285 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 26.10.2022 у справі №915/157/22 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Матеріали справи №915/157/22 повернути до Господарського суду Миколаївської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, встановлених ч.3 ст.287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддяСавицький Я.Ф.

СуддяКолоколов С.І.

СуддяРазюк Г.П.