Постанова

від 27.04.2023 по справі 906/433/19

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2023 року Справа № 906/433/19

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Бучинська Г.Б. , суддя Мельник О.В.

секретар судового засідання Романець Х.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Житомирської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону на додаткове рішення Господарського суду Житомирської області від 21.02.2023 у справі № 906/433/19 (суддя Соловей Л.А., повний текст рішення складено 03.03.2023)

за позовом Першого заступника військового прокурора Житомирського гарнізону в інтересах держави в особі: Міністерства оборони України

до відповідачів: 1) Військової частини НОМЕР_1 , 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Сплендор Текстиль Україна"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Управління Північного офісу Держаудитслужби у Житомирській області

про визнання недійсним рішення про визначення переможця відкритих торгів та договору про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби за бюджетні кошти на загальну суму 2 520 000 грн

за участю представників сторін:

прокурор - Кока С.Л.;

позивача - не з`явився;

відповідача - 1 - не з`явився;

відповідача - 2 - Тарасов С.О.;

третьої особи - не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Перший заступник військового прокурора Житомирського гарнізону в інтересах держави (далі прокурор) в особі Міністерства оборони України (далі позивач, Міноборони) звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом до В/ч НОМЕР_1 (далі відповідач-1) та ТОВ "Сплендор Текстиль Україна" (далі відповідач-2) про:

- визнання недійсним рішення тендерного комітету В/ч НОМЕР_1 , оформленого протоколом засідання тендерного комітету від 24.01.2019 № 3, яким визнано переможцем закупівлі № UA-2018-12-15-000167-c ТОВ "Сплендор Текстиль Україна";

- визнання недійсним договору про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби від 04.02.2019 № 1 на загальну суму 2 520 000 грн.

Справа слухалась судами неодноразово.

За результатом нового розгляду, рішенням Господарського суду Житомирської області від 14.12.2021, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.04.2022, у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 19.07.2022 касаційну скаргу заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Житомирської області від 14.12.2021 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.04.2022 у справі № 906/433/19 - без змін.

10.01.2023 на адресу Господарського суду Житомирської області від представника ТОВ "Сплендор Текстиль Україна" надійшла заява про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу витрат на правову допомогу у справі № 906/433/19 в загальному розмірі 51 000 грн.

Додатковим рішенням Господарського суду Житомирської області від 21.02.2023 у справі № 906/433/19 відмовлено в задоволенні клопотання Житомирської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері центрального регіону про залишення без розгляду заяви представника відповідача-2 про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу витрат на правову допомогу. Заяву представника ТОВ "Сплендор Текстиль Україна" про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу витрат на правову допомогу задоволено частково. Стягнуто з Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ "Сплендор Текстиль Україна" 42 250 грн витрат на професійну правничу допомогу. В іншій частині заяви представника відповідача-2 відмовлено.

Не погоджуючись із додатковим рішенням суду першої інстанції, Житомирська спеціалізована прокуратура у сфері оборони центрального регіону звернулася до суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове, яким залишити без розгляду заяву представника відповідача-2 щодо розподілу витрат на правову допомогу.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що відповідачем-2 в суді першої інстанції (ні перед ухваленням рішення від 14.12.2021, ні після його ухвалення) не було подано жодної заяви (усної чи письмової) про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, тому заява відповідача-2 підлягає залишенню без розгляду на підставі ст.118 ГПК України, оскільки подана з порушенням порядку та строку.

Також вказує, що згідно наказів Генерального прокурора від 17.03.2023 № 74 та № 75, відбулась зміна назв спеціалізованих прокуратур, у тому числі й Житомирської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону. Наразі це Житомирська спеціалізована прокуратура у сфері оборони Центрального регіону, що є правонаступником попередньої спеціалізованої, а також і військової прокуратур.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.03.2023 для розгляду справи № 906/433/19 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Бучинська Г.Б., суддя Петухов М.Г.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.04.2023 відкрито провадження за апеляційною скаргою Житомирської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони центрального регіону на додаткове рішення Господарського суду Житомирської області від 21.02.2023 у справі № 906/433/19. Розгляд апеляційної скарги призначено на 27.04.2023 об 14:30 год.

05.04.2023 суддею-членом колегії Петуховим М.Г. було подано заяву про самовідвід, яка обґрунтована тим, що суддя Петухов М.Г. не може брати участь в розгляді апеляційної скарги у даній справі у зв`язку із наявністю родинних зв`язків із суддею Миханюк М.В., яка брала участь у розгляді даної справи в Північно-західному апеляційному господарському суді.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.04.2023 призначено до розгляду заяву судді Петухова М.Г. про самовідвід у справі № 906/433/19 на 06.04.2023 об 16:30 год.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.04.2023 задоволено заяву судді Петухова М.Г. про самовідвід у справі. Відведено суддю Петухова М.Г. від участі в розгляді даної справи. Матеріали справи № 906/433/19 передано для здійснення повторного автоматизованого розподілу та визначення іншого судді - члена колегії відповідно до ст. 32 ГПК України.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.04.2023 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Бучинська Г.Б., суддя Мельник О.В.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.04.2023 прийнято апеляційну скаргу Житомирської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони центрального регіону на додаткове рішення Господарського суду Житомирської області від 21.02.2023 у справі № 906/433/19 до провадження у новому складі суду.

ТОВ "Сплендор Текстиль Україна" надіслало до суду відзив на апеляційну скаргу Житомирської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони центрального регіону на додаткове рішення Господарського суду Житомирської області від 21.02.2023 у справі № 906/433/19, в якому просить суд залишити її без задоволення, а рішення суду - без змін.

Відповідач-2 зазначає, що прокурором не спростовано належними та допустимими доказами обставин, які встановив Верховний Суд у додатковій постанові від 08.11.2022 у справі №906/433/19 щодо покладення судових витрат саме на Спеціалізовану прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону. Обставини встановлені у додатковій постанові Верховного Суду від 08.11.2022 у справі № 906/433/19 мають преюдиційне значення та в силу ст. 75 ГПК України не підлягають повторному доведенню.

Щодо посилання прокурора на висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Верховного Суд від 07.09.2020 у справі № 910/13193/19, від 29.05.2018 у справі №915/955/15 слід зазначити, що вони не є подібними до справи № 906/433/19.

Інші аргументи прокурора не стосуються предмета доказування у даній справі, і є необґрунтованими.

ТОВ "Сплендор Текстиль Україна" надіслало до суду заяву про закриття апеляційного провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 264 ГПК України, оскільки апеляційну скаргу на додаткове рішення Господарського суду Житомирської області від 21.02.2023 у справі № 906/433/19 підписано прокурором Житомирської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону - Кока Сергієм, тобто особою, яка не мала права підписувати та подавати цю апеляційну скаргу.

Розглянувши в судовому засіданні 27.04.2023 заяву ТОВ "Сплендор Текстиль Україна" про закриття апеляційного провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 264 ГПК України, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 264 ГПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження виявилося, що апеляційну скаргу не підписано, подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, або підписано особою, яка не має права її підписувати;

Так, передумовою участі органів та осіб, передбачених статтею 53 ГПК України, в господарському процесі в будь-якій із п`яти форм є набуття ними господарського процесуального статусу органів та осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, та наявність процесуальної правосуб`єктності, яка передбачає процесуальну правоздатність і процесуальну дієздатність.

На відміну від осіб, які беруть участь у справі (позивач, відповідач, третя особа, представник), відповідні органи та особи повинні бути наділені спеціальною процесуальною правоздатністю, тобто здатністю мати процесуальні права та обов`язки органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Така процесуальна правоздатність настає з моменту виникнення у цих осіб відповідної компетенції або передбачених законом повноважень. Необхідною умовою такої участі є норми матеріального права, які визначають випадки такої участі, тобто особи, перелічені статтею 53 ГПК України, можуть звернутися до суду із позовною заявою або беруть участь в процесі лише у випадках, чітко встановлених законом.

В силу положень ч. 6 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом та законом, що регулює виконавче провадження, зокрема, ініціювати перегляд судових рішень, у тому числі у справі, порушеній за позовом (заявою, поданням) іншої особи.

Частиною 3 ст. 24 Закону України "Про прокуратуру" право подання апеляційної чи касаційної скарги на судове рішення в цивільній, адміністративній, господарській справі надається прокурору, який брав участь у судовому розгляді, а також незалежно від участі в розгляді справи прокурору вищого рівня: Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам обласних та окружних прокуратур, першим заступникам та заступникам керівників обласних прокуратур, керівнику, заступникам керівника, керівникам підрозділів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

Частиною 3 статті 53 ГПК України унормовано, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

В силу приписів ч. 1 ст. 254 ГПК України учасники справи, особи які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Суд зазначає, що законодавцем чітко визначено, що прокурор може вступити за своєю ініціативою у справу. В даному випадку прокурор подав апеляційну скаргу як орган, якому законом надано право звертатися до суду в інтересах держави в порядку ст. 53, 254 ГПК України, ч. 3 ст. 24 Закону України "Про прокуратуру". Також суд приймає до уваги те, що прокурор Кока С.Л. брав участь у судовому розгляді справи № 906/433/19 при ухваленні додаткового рішення судом першої інстанції.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку відмовити в задоволенні заяви ТОВ "Сплендор Текстиль Україна" про закриття апеляційного провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 264 ГПК України.

Колегія суддів також зазначає, що згідно наказів Генерального прокурора від 17.03.2023 №74 та № 75 відбулась зміна назв спеціалізованих прокуратур, у тому числі й Житомирської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону. Наразі це Житомирська спеціалізована прокуратура у сфері оборони Центрального регіону, що є підставою для зміни назви Військової прокуратури Житомирського гарнізону Центрального регіону України на Житомирську спеціалізовану прокуратуру у сфері оборони Центрального регіону.

В судовому засіданні 27.04.2023 прокурор підтримав доводи апеляційної скарги, просить скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове, яким залишити без розгляду заяву представника відповідача-2 щодо розподілу витрат на правову допомогу.

Представник відповідача-2 заперечив доводи апеляційної скарги, просить відмовити в її задоволенні, а рішення суду залишити без змін.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Предметом апеляційного оскарження є додаткове рішення місцевого господарського суду про часткове задоволення заяви відповідача-2 про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу витрат на правову допомогу у справі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, зміст оскаржуваного рішення, суд вважає за необхідне зазначити, що однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).

Чинне процесуальне законодавство також визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За ч. 1 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Натомість, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Водночас, за змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України).

У розумінні положень ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За положенням ч. 2 ст. 2 ГПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

За загальним правилом питання, як розподілити між сторонами судові витрати, суд вирішує під час ухвалення рішення суду і зазначає про це в резолютивній частині (п. 5 ч. 1 ст. 237, п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України).

Водночас, згідно з ч. 1 ст. 221 ГПК України передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (частина перша).

Така норма кореспондується з ч. 8 ст. 129 ГПК України, якою визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 221 ГПК України для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати (ч. 3 ст. 244 ГПК України).

Колегія суддів відзначає, що Верховний Суд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, зробив такі висновки щодо застосування норм процесуального права, зокрема:

- право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень статей 124, 129 ГПК України, кореспондується з її обов`язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв`язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду (п. 1.20 постанови Верховного Суду від 19.07.2021 у справі № 910/16803/19);

- процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів (п. 3.6 постанови Верховного Суду від 27.01.2022 у справі № 921/221/21 та п. 20 постанови від 31.05.2022 у справі № 917/304/21);

- ГПК України не встановлено неможливості поновлення пропущеного процесуального строку для подання стороною доказів на підтвердження розміру судових витрат у зв`язку з розглядом справи (п. 20 постанови Верховного Суду від 17.12.2020 у справі № 911/4670/13, постанова від 21.12.2019 у справі № 910/6298/19, від 24.12.2019 у справі № 909/359/19);

- заяву щодо вирішення питання про стягнення витрат необхідно залишити без розгляду, якщо докази були надані поза межами строку, без клопотання про поновлення цього строку та обґрунтування поважності причин його пропуску (пункти 57-58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19));

- потрібно розрізняти наслідки своєчасного неподання заяви про відшкодування судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, та доказів на підтвердження їх розміру, та загальні правила розподілу судових витрат за результатами розгляду справи. Неподання чи незаявлення стороною до закінчення судових дебатів у справі про необхідність розподілу судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, крім судового збору, є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат. Неподання стороною доказів у підтвердження розміру витрат, пов`язаних із розглядом справи, до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву, має своїм процесуальним наслідком залишення такої заяви без розгляду (постанова колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29.06.2022 у справі №161/5317/18 (провадження № 61-3454св22)).

Як встановлено судом апеляційної інстанції, в матеріалах справи міститься копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 6167/10 від 30.08.2017, виданого Семенюті О.Ю., ордер на надання правової допомоги серії КС № 516130, копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 9394/10 від 18.09.2020, виданого Волошиній М.О. та ордер на надання правничої (правової) допомоги серії АІ № 1101876 (т. 2, а. с. 9-10, т. 5, а. с. 210-211).

Під час первинного розгляду цієї справи, відповідач-2 подав суду першої інстанції попередній розрахунок витрат на професійну правничу допомогу, відповідно до якого, їх розмір складає 40 000 грн (т. 2, а. с. 7).

До закінчення судових дебатів представником відповідача-2 було подано заяву (від 26.09.2019 вх. № 25217) про розподіл судових витрат. Вказана заява мотивована з посиланням на положення ст. ст. 126, 129, 244 ГПК України тим, що орієнтовний розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, понесених відповідачем-2 в суді встановить 45 000 грн. До вказаної заяви додані відповідні докази понесення судових витрат у зазначеному розмірі (т. 3, а. с. 115-131).

07.10.2019 судом першої інстанції прийнято рішення у цій справі, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог та стягнуто з МО України на користь відповідача-2 - 45 000 грн витрат на професійну правничу допомогу. Вказане рішення було залишено без змін постановою суду апеляційної інстанції від 15.09.2020.

Водночас, постановою Верховного Суду від 26.01.2021 рішення Господарського суду Житомирської області від 07.10.2019 (яким вирішено справу по суті) та постанова Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.09.2020 у даній справі були скасовані, справа передана на новий розгляд до суду першої інстанції. Передаючи на новий розгляд справу Верховного Суду зазначив, що за результатами нового розгляду має бути вирішено й питання щодо розподілу судових витрат зі справи.

Під час нового розгляду справи до закінчення судових дебатів відповідачем-2 були подані заяви (від 26.04.2021 вх. № 8800/21 та від 05.07.2021 № 13875/21) про розподіл судових витрат (доповнення). Вказані заяви мотивовані з посиланням на положення ст. ст. 126, 129, 244 ГПК України тим, що орієнтовний розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, понесених відповідачем-2 в суді встановить 6 000 грн та 12 000 грн відповідно. До вказаних заяв додані відповідні докази понесення судових витрат у зазначеному розмірі (т. 6, а. с. 6-19, 59-76).

За результатами нового розгляду справи, рішенням Господарського суду Житомирської області від 14.12.2021, залишеним без змін постановами Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.04.2021 та Верховного Суду від 19.07.2022, відмовлено у позові повністю.

Під час ухвалення рішення Господарського суду Житомирської області від 14.12.2021 у справі № 906/433/19, судом не було вирішено питання щодо розподілу судових витрат з надання професійної правничої допомоги.

10.01.2023 відповідач-2 звернувся до Господарського суду Житомирської області із заявою від 03.01.2023 про винесення додаткового рішення у справі про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у сумі 51 000 грн (т. 8, а. с. 28-31)

Вказана заява мотивована із посиланнями на положення ст. ст. 126, 129, 244 ГПК України тим, що за результатами розгляду цієї справи судом прийняте рішення від 14.12.2021, яке набрало законної сили, проте, не вирішеним залишилось питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу.

Прокуратурою подано суду першої інстанції клопотання про залишення без розгляду зави відповідача-2 та про зменшення розміру судових витрат (т. 8 а. с. 51-54, 56-60).

Апеляційний господарський суд зауважує, що заява відповідача-2, датована 03.01.2023, має назву "про винесення додаткового рішення", прохальна частина якої містить вимогу про стягнення із прокуратури на користь відповідача-2 витрат на професійну допомогу в сумі 51 000 грн.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, із оскаржуваного рішення суду, в судовому засіданні 21.02.2023 представник відповідача-2 просив суд стягнути із прокуратури витрати на професійну допомогу в розмірі 63 000 грн. Дані обставини прокурор в суді апеляційної інстанції не заперечує.

Суд вказує, що статтею 244 ГПК України передбачено можливість суду ухвалити додаткове рішення у разі, якщо:

1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

За змістом ч. 2 ст. 244 ГПК України, заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Тобто, додаткове рішення - це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов`язані з порушенням вимог щодо його повноти. Додаткове рішення є невід`ємною частиною рішення у справі.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач-2, як під час первинного розгляду справи, так і під час нового розгляду, подавав до суду першої інстанції заяви, які стосувалися витрат саме на професійну правничу допомогу із доказами їх понесення, які змістовно виражають намір (відповідача, його представника) отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат.

Дані заяви подані у строк встановлений ч. 8 ст. 129 ГПК України - до закінчення судових дебатів, що свідчить про відсутність підстав для залишення поданої відповідачем-2 заяви про ухвалення додатково рішення у справі без розгляду на підставі ст. 118 ГПК України та безпідставність доводів прокурора у справі.

Колегія суддів вище встановила, що під час ухвалення рішення від 14.12.2021 у справі №906/433/19, Господарським судом Житомирської області не було вирішено питання щодо розподілу судових витрат з надання професійної правничої допомоги.

Ураховуючи положення статей 123, 129, 233, 244 ГПК України та дослідивши і оцінивши наявні у матеріалах справи первинні платіжні документи, які в їх сукупності підтверджують понесення відповідачем-2 судових витрат з надання професійної правничої допомоги в загальній сумі 63 000 грн, які (витрати) підлягають відшкодуванню за рахунок прокуратури в силу положень ст. ст. 42, 46, 53, 56 ГПК України, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви відповідача-2 про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат у справі, і колегія суддів погоджується з таким висновком, враховуючи наступне.

В підтвердження заявленого розміру витрат на правову допомогу, до матеріалів справи долучено договір № 19 про надання правової допомоги від 15.05.2019, укладений між АО "Правовий аспект" (адвокатське об`єднання) та ТОВ "Сплендор Текстиль Україна" (клієнт) (т. 2, а.с.11-13).

Пунктом 1.1. договору встановлено, що клієнт доручає, а адвокатське об`єднання бере на себе обов`язок надавати клієнту правову допомогу у формі, обсязі та на умовах, передбачених цим договором, в порядку, встановленому чинним законодавством України.

Відповідно до п. 5.1. договору, вартість однієї нормо-години становить 2500 грн.

За надання правової допомоги клієнт зобов`язується виплатити адвокатському об`єднанню гонорар у розмірі згідно тарифів, вказаних в додатку до даного договору і є його невід`ємною частиною. Розрахунки за виконану роботу та надані послуги здійснюється клієнтом протягом трьох днів від дня підписання даного договору після виставлення адвокатським об`єднанням рахунку на сплату гонорару (п. 5.2. договору).

У п. 9.1. договору сторони передбачили, що договір діє протягом двох років, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами зобов`язань за ним.

02.09.2019 між АО "Правовий аспект" та ТОВ "Сплендор Текстиль Україна" складено та підписано акт № 02-09/19 прийому-передачі наданих послуг за договором про надання правової допомоги № 19 від 15.05.2019, відповідно до якого вартість послуг становить 45 000 грн, зокрема: 27.05.2019 ознайомлення з позовом (3 год.) 7 500 грн; 03.06.2019 - 06.06.2019 підготовка відзиву на позовну заяву, направлення учасникам справи, подача до суду (3 год.) 7 500 грн; 11.06.2019 транспортні витрати в інтересах клієнта, участь адвоката у підготовчому засіданні (2 год.) 5 000 грн; 05.07.2019 збір доказів, підготовка заперечень, направлення учасникам справи та суду (3 год.) 7 500 грн; 11.07.2019 транспортні витрати в інтересах клієнта, участь адвоката у підготовчому засіданні (2 год.) 5 000 грн; 27.08.2019 транспортні витрати в інтересах клієнта, участь адвоката у підготовчому засіданні (2 год.) 5 000 грн; 29.08.2019 підготовка заперечень проти клопотання (1 год.) 2500 грн; 30.08.2019 транспортні витрати в інтересах клієнта, участь адвоката у підготовчому засіданні (2 год.) 5 000 грн.

12.04.2021 між АО "Правовий аспект" та ТОВ "Сплендор Текстиль Україна" складено та підписано акт № 12-04/21 прийому-передачі наданих послуг за договором про надання правової допомоги № 19 від 15.05.2019, відповідно до якого адвокатське об`єднання виконало, а клієнт прийняв наступні послуги на суму 6 000 грн: 10.03.2021 написання та направлення до Господарського суду Житомирської області пояснення на виконання ухвали від 23.02.2021 по справі № 906/433/19 та направлення учасникам справи (1 год.) 2 500 грн; 06.04.2021 підготовка відповіді на пояснення Житомирської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері центрального регіону, направлення учасникам справи та до Господарського суду Житомирської області по справі № 906/433/19 (1 год.) 2 500 грн; 06.04.2021 направлення до Господарського суду Житомирської області та учасникам справи заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду по справі № 906/433/19 (0,4 год.) 1000 грн.

23.06.2021 між АО "Правовий аспект" та ТОВ "Сплендор Текстиль Україна" складено та підписано акт № 23-06/21 прийому-передачі наданих послуг за договором про надання правової допомоги № 19 від 15.05.2019 на суму 12 000 грн, які складаються з наступного: 06.04.2021 направлення до Господарського суду Житомирської області та учасникам справи заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду по справі № 906/433/19 (0,4 год.) 1000 грн; 19.04.2021 участь представника відповідача-2 - адвоката Волошиної М.О. у судовому засіданні у справі № 906/433/19, яке призначено на 19.04.2021 об 11:30, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів (1 год.) 2500 грн; 20.04.2021 направлення до Господарського суду Житомирської області та учасникам справи № 906/433/19 клопотання про витребування інформації (0,4 год.) 1000 грн; 22.04.2021 написання та направлення до Господарського суду Житомирської області та учасникам справи № 906/433/19 відповіді на пояснення Управління Північного офісу Держаудитслужби в Житомирській області (1 год.) 2500 грн; 13.05.2021 участь представника відповідача-2 - адвоката Волошиної М.О. у судовому засіданні у справі №906/433/19, яке призначено на 13.05.2021 об 11:30, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів (1 год.) 2500 грн; 07.06.2021 участь представника відповідача-2 - адвоката Волошиної М.О. у судовому засіданні у справі № 906/433/19, яке призначено на 07.06.2021 об 11:30, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів (1 год.) 2 500 грн.

Суд вказує, що прокурор, скориставшись своїм правом, наданим ГПК України, заперечив проти заяви відповідача-2, серед іншого, мотивував неспівмірністю розміру заявлених витрат на професійну правничу допомогу зі складністю справи.

Суд першої інстанції, застосувавши критерії ч. 4 ст. 126 ГПК України, на підставі ч. 5 ст. 126 ГПК України, дійшов висновку про наявність підстав для їх зменшення, і колегія суддів погоджується з таким висновком.

При цьому суд виходить із того, що факт понесення транспортних витрат в інтересах клієнта (4 год.) загальною вартістю 10 000 грн, які включені до акту № 02-09/19 від 02.09.2019 прийому передачі наданих послуг, не підтверджені належними доказами, а тому суд не може встановити дійсність їх понесення, що унеможливлює їх розподіл судом.

Також суд, врахувавши положення ст. ст. 1, 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та правову позицію, викладену в ухвалі Верховного Суду від 04.11.2019 по справі № 901/264/19, дійшов висновку, що заявником в акти № 12-04/21 від 12.04.2021 та №23-06/21 від 23.06.2021 включені послуги (направлення до Господарського суду Житомирської області та учасникам справи заяв про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду по справі № 906/433/19 та клопотання про витребування інформації, загальна вартість наданих послуг 3 000 грн), які не є юридичними послугами та не можуть бути віднесені до жодного з видів правничої допомоги, а відтак витрати на них у розмірі 3000 грн не можуть бути покладені судом на інших сторін спору.

Також покладення на прокурора витрат у розмірі 2 500 грн, зазначених у пункті 4 акту №23/06/21 від 23.06.2021 (написання та направлення до Господарського суду Житомирської області та учасникам справи № 906/433/19 відповіді на пояснення Управління Північного офісу Держаудитслужби у Житомирській області) не відповідає критерію необхідності та є безпідставним.

В свою чергу, розмір витрат у сумі 7 500 грн за участь адвоката у судових засіданнях Господарського суду Житомирської області, які відбувались в режимі відеоконференції 19.04.2021 (тривалість засідання 11 хв), 13.05.2021 (тривалість засідання 5 хв), 07.06.2021 (тривалість засідання 8 хв) також не відповідає критеріям розумності та є значно завищеним. Вказані послуги, враховуючи розумність та співрозмірність витраченого часу та зусиль, суд вважає можливим оцінити у розмірі 2 250 грн.

З огляду на вищевикладене, враховуючи клопотання прокурора щодо необхідності зменшення витрат на професійну правничу допомогу, виходячи із загальних засад цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності, розумності, та принципу співмірності судових витрат, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення із прокуратури на користь відповідача-2 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 42 250 грн.

Прокурор, в порушення вимог ст. ст. 76, 77 ГПК України, висновків суду першої інстанції не спростував, а його посилання, викладені в апеляційній скарзі є такими, що зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належно виконав свій обов`язок щодо мотивації прийнятого ним рішення у даній справі та дійшов вірного висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви відповідача-2.

Суд також зазначає, що ЄСПЛ вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення від 18 липня 2006 року у справі "Проніна проти України").

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 276 ГПК України унормовано, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, Північно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що рішення Господарського суду Житомирської області від 21.02.2023 у справі № 906/433/19 необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу Житомирської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Житомирської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону на додаткове рішення Господарського суду Житомирської області від 21.02.2023 у справі № 906/433/19 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду, відповідно до ст. ст. 287-291 ГПК України.

3. Справу повернути до Господарського суду Житомирської області.

Повний текст постанови складено 02 травня 2023

Головуючий суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Мельник О.В.