Постанова
від 25.04.2023 по справі 902/155/21
ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2023 року Справа № 902/155/21

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Павлюк І.Ю., суддя Дужич С.П. , суддя Савченко Г.І.

секретар судового засідання Кушнірук Р.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Левченко А.О.

від відповідача: не з`явився

від третіх осіб:

- ФОП Белень М.В.: не з`явився

- Міністерство соціальної політики України: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної реабілітаційної установи "Центр комплексної реабілітації для дітей з інвалідністю "Промінь"

на рішення Господарського суду Вінницької області, ухваленого 16.02.23р. суддею Міліціановим Романом Валерійовичем о 15:42 год. у м.Вінниці, повний текст складено 27.02.23р.

та на додаткове рішення Господарського суду Вінницької області, ухваленого 07.03.23р. суддею Міліціановим Романом Валерійовичем о 09:50 год. у м.Вінниці, повний текст складено 10.03.23р.

у справі № 902/155/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНСОЛЬСТРОЙ"

до Державної реабілітаційної установи "Центр комплексної реабілітації для дітей з інвалідністю "Промінь"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Фізична особа-підприємець Белень Максим Валерійович, Міністерство соціальної політики України

про стягнення 1 813 557,68грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 16.02.2023р. у справі №902/155/21 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНСОЛЬСТРОЙ" до Державної реабілітаційної установи "Центр комплексної реабілітації для дітей з інвалідністю "Промінь", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Фізична особа-підприємець Белень Максим Валерійович, Міністерство соціальної політики України, про стягнення 1 813 557,68грн. - задоволено частково.

Стягнуто з Державної реабілітаційної установи "Центр комплексної реабілітації для дітей з інвалідністю "Промінь" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНСОЛЬСТРОЙ" заборгованість за договором підряду на будівельні роботи №149 від 23.08.2019р. в сумі 1 664 730,95грн. згідно Акту приймання виконаних будівельних робіт №7 від 25.08.2020р. та 46 666,51грн. згідно Акту приймання виконаних будівельних робіт №10-д/2 від 25.08.2020р. (п.2).

Відмовлено у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНСОЛЬСТРОЙ" в частині стягнення з Державної реабілітаційної установи "Центр комплексної реабілітації для дітей з інвалідністю "Промінь" 102 160,32грн. - заборгованості за договором підряду на будівельні роботи №149 від 23.08.2019р. згідно Акту приймання виконаних будівельних робіт №10-д/2 від 25.08.2020р. (п.3).

Призначене судове засідання з приводу розподілу судових витрат на 07.03.2023р. о 09:30год. (п.5).

Встановлено сторонам строк подачі доказів щодо розміру понесених судових витрат, заперечень щодо понесених стороною витрат, клопотань про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами до 20.02.2023р. включно (п.6).

Ухвалено звернутися до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності та відповідності вимогам ст.ст.8, 55, 58, 64, 129-1 Конституції України пп. 1 п. 2 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління сферою охорони здоров`я та забезпечення медичного обслуговування населення" № 1962-IX від 15 грудня 2021 року: "Установити, що до 31 грудня 2023 року: кредитори державних закладів охорони здоров`я, реабілітаційних закладів, що діють в організаційно-правовій формі установи, що реорганізуються в державні некомерційні підприємства, не вправі вимагати від них виконання незабезпечених зобов`язань, припинення або дострокового виконання зобов`язання або забезпечення виконання зобов`язання" (п.7), тощо.

Також, додатковим рішенням Господарського суду Вінницької області від 07.03.2023р. у справі №902/155/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНСОЛЬСТРОЙ" до Державної реабілітаційної установи "Центр комплексної реабілітації для дітей з інвалідністю "Промінь", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Фізична особа-підприємець Белень Максим Валерійович, Міністерство соціальної політики України, про стягнення 1 813 557,68грн., стягнуто з Державної реабілітаційної установи "Центр комплексної реабілітації для дітей з інвалідністю "Промінь" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНСОЛЬСТРОЙ" 25 670,97грн. - судових витрат зі сплати судового збору, 20 760,71грн. - судових витрат на професійну правничу допомогу.

Судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1 532,40грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1 239,29грн. - залишено за позивачем.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, Державна реабілітаційна установа "Центр комплексної реабілітації для дітей з інвалідністю "Промінь" звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Вінницької області від 16.02.2023р. у справі №902/155/21 скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Також, просить додаткове рішення Господарського суду Вінницької області від 07.03.2023р. у справі №902/155/21 скасувати та прийняти нове судове рішення, яким відмовити повністю позивачу у стягненні з відповідача судових витрат зі сплати судового збору в сумі 25 670,97грн. та судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 20 760,71грн..

Мотивуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, зокрема, наступне:

- вважає, що судові рішення місцевого господарського суду ухвалені з порушенням норм чинного законодавства;

- вказує на те, що відповідно п.2.6 договору підряду на будівельні роботи від 23.08.2019р. №149 (договір) замовник оплачує аванс у розмірі 30% вартості відповідно до календарного плану на кожен рік дії договору але оплату авансу відповідач в 2020 році не проводив через відсутність фінансування на капітальне будівництво головним розпорядником коштів Міністерством соціальної політики України, що підтверджується кошторисами на 2020 рік. 2021 рік, 2022 рік та Титулом об`єкта будівництва у 2019 році4

- зазначає, що при розгляді справи докази відсутності коштів на рахунках відповідача не було додано до справи. Однак в процесі розгляду справи позивач не заперечував в твердженні відповідача щодо відсутності коштів на рахунках, хоча однією з умов згідно з п.3.2.4 договору замовник зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі оплачувати виконані підрядником роботи за наявності бюджетних коштів на рахунках замовника;

- вказує на те, що судом також було відмовлено в задоволенні заяви позивача (б/н та без дати) (вх.канц №01-34/781/2023р.) про залучення в якості співвідповідача Міністерства соціальної політики України. Проте суд не звернув увагу на те, що головним розпорядником коштів ДРУ ЦКРДІ "Промінь" є Міністерство соціальної політики України (піддержується Титулом об`єкта будівництва у 2019 році);

- вказує на те, що суд першої інстанції прийняв рішення про стягнення заборгованості згідно актів приймання виконаних робіт від 25.08.2020р. №7 та №10-д /2, однак об`єкт будівництва "Нове будівництво" був переданий 31.07.2020р. відповідачу відповідно до акту прийому-передачі об`єкта будівництва "Нове будівництво лікувально оздоровчого комплексу для дітей з інвалідністю державної реабілітаційної установи по вул.Владислава Городецького, 10 в м.Вінниці", що підтверджується актом інвентаризації об`єкта будівництва "Нове будівництво лікувально оздоровчого комплексу для дітей з інвалідністю державної реабілітаційної установи "Промінь" по вул.Владислава Городецького, 10 в м.Вінниці" від 14.10.2022р. підписаних обома сторонами. Позивач посилається на фактичне виконання будівельних робіт у серпні 2020 року, що встановлено в судовому засіданні, але згідно з вищевказаним актом приймання-передачі об`єкта будівництва з 31.07.2020р. об`єкт не знаходився у віданні позивача і тому такі роботи у серпні 2020 року він не міг проводити. В зв`язку з чим, відповідачем було подано клопотання про проведення судової будівельно-технічної експертизи з поставленими питаннями; чи виконувались фактично роботи згідно актів приймання виконаних робіт від 25.08.2020р. №7, №8 та №10-д /2 в 2020 році, чи зазначені роботи були виконані і оплачені ДРУЦКРДІ "Промінь" в 2019 році. Проте, експертиза не була проведена через не проведення оплати та поверненням коштів до державного бюджету за невмотивованим рішенням Головного управління Державного казначейської служби України у Вінницькій області;

- зазначає, що відповідно п.3.3.4 договору, позивач мав право зупиняти роботи уразі невиконання замовником свої зобов`язань за договором, що призвело до ускладнення або до неможливості проведення підрядником робіт про що письмово повідомити замовника протягом 1-го календарного дня з моменту зупинення робіт. Проте цим правом позивач в 2020 році не скористався;

- вказує на те, що відповідно п.3.4.3 договору, позивач зобов`язаний був здійснювати придбання матеріальних ресурсів, конструкцій, виробів та обладнання необхідних для виконання робіт на об`єкті будівництва, лише після письмового погодження їх обсягів, якості та ціни із замовником, та закупівлі матеріальних ресурсів, конструкцій, виробів та обладнання що проводились позивачем в 2020 році не були погоджені з відповідачем. З огляду на вищевказане можна зробити висновок що сума заборгованості яку виставляє позивач є надуманою та не підтвердженою;

- вважає, що при розгляді питання чи може мати закон зворотно дію в часі суддя застосував ч.1 ст.58 Конституції України, проте саме рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999р. року по справі №1-7/99 вказує на зворотнє, що норми положення ч.1 ст.58 Конституції України стосуються людини і громадянина (фізичної особи ). При розгляді справи суддя також посилається на норми ч.2. ст.8, ч.1 ст.55, ч.1 ст.58 Конституції України, але норми положень даних статей стосуються людини і громадянина (фізичної особи), а не юридичних осіб і не є предметом розгляду даної справи;

- зазначає, що у зв`язку з тим що відповідач знаходиться в стадії реорганізації шляхом перетворення у Державне некомерційне підприємство "Центр комплексної реабілітації "Промінь" суд при винесенні рішення не застосував норму пп.1 п.2 Розділу І і Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління сферою охорони здоров`я та забезпечення медичного обслуговування населення", яка встановлює, що кредитори державних закладів охорони здоров`я, реабілітаційних закладів, що діють в організаційно-правовій формі установи, що реорганізуються в державні некомерційні підприємства, не вправі вимагати від них виконання незабезпечених зобов`язань, припинення або дострокового виконання зобов`язання або забезпечення виконання зобов`язання. Згода кредитора на заміну боржника у зобов`язанні у такому разі не вимагається. Таким чином суд зняв прямі обмеження встановлені законом;

- вказує, що згідно ч.5 ст.244 ГПК України, додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені. Додаткове рішення є похідним від первісного рішення та є його невід`ємною складовою, тому що розподіл судових витрат випливає з основного рішення суду. Частиною 14 ст.129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Листом Північно-західного апеляційного господарського суду №902/155/21/1798/23 від 21.03.2023р. матеріали справи №902/155/21 витребувано з Господарського суду Вінницької області.

04.04.2023р. до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №902/155/21.

Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 06.04.2023р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної реабілітаційної установи "Центр комплексної реабілітації для дітей з інвалідністю "Промінь" на рішення Господарського суду Вінницької області від 16.02.2023р. у справі №902/155/21 та на додаткове рішення Господарського суду Вінницької області від 07.03.2023р. у справі №902/155/21 та призначено справу №902/155/21 до розгляду на 25.04.2023р. об 14:30год., тощо.

20.04.2023р. на електронну адресу Північно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНСОЛЬСТРОЙ" надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №902/155/21, забезпечення проведення якої просить у Вінницькому апеляційному суді.

Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 21.04.2023р. задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНСОЛЬСТРОЙ" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №902/155/21 та забезпечення проведення якої доручено у Вінницькому апеляційному суді (адреса: 21050, м.Вінниця, вул.Соборна, 6).

24.04.2023р. на електронну адресу Північно - західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНСОЛЬСТРОЙ" надійшли письмовий відзив від 21.04.2023р. на апеляційну скаргу та клопотання від 21.04.2023р. про поновлення строку подачі відзиву, у зв`язка з помилкою у апеляційній скарзі адреси позивача.

Відповідно до ч.1 ст.263 ГПК України, учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження.

З огляду викладене, а також приписи ст.119 ГПК України, колегія суддів апеляційної інстанції вважає поважними причини пропуску подання відзиву на апеляційну скаргу, а тому поновлює строк на подання письмового відзиву на апеляційну скаргу та приймає його.

Також, як встановлено судом, до апеляційної скарги скаржником додані копії документів, на які він покликається як на докази, що підтверджують доводи апеляційної скарги, зокрема, акту прийому-передачі об`єкта будівництва "Нове будівництво лікувально-оздоровчого комплексу для дітей з інвалідністю державної реабілітаційної установи по вул. Владислава Городецького, 10 в м.Вінниці" від 31.07.2020р., акту інвентаризації об`єкта будівництва "Нове будівництво лікувально оздоровчого комплексу для дітей з інвалідністю державної реабілітаційної установи "Промінь" по вул.Владислава Городецького, 10 в м.Вінниці" від 14.10.2022р., Титулу об`єкта будівництва у 2019 році, кошторису та змін до нього на 2020 рік, звіту про надходження і використання інших надходжень спеціального фонду (форма № 4-Зд) за 2020 рік, кошторису та змін до нього на 2021 рік, звіту про надходження і використання інших надходжень спеціального фонду (форма № 4-Зд) за 2021 рік, кошторису та змін до нього на 2022 рік, звіту про надходження і використання інших надходжень спеціального фонду (форма № 4-Зд) за 2022 рік.

В судовому засіданні 25.04.2023р. представник позивача заперечив проти долучення вказаних документів до матеріалів справи, у зв`язку із необґрунтованістю їх подання.

Розглянувши позицію скаржника про долучення доказів колегія суддів вважає її необґрунтованою та не приймає додані документи, з огляду на наступне.

Відповідно ч.ч.1-3, 5 ст.80 ГПК України, учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.

Окремо, слід зазначити, що за змістом ч.ч.4, 8 ст.80 ГПК України, яка врегульовує загальний порядок подання доказів, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу; докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що на залежали від неї.

Відповідно до ч. ч. 1,2 ст.73 ГГІК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ст.258 ГПК України в апеляційній скарзі мають бути зазначені нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції.

Статтею 269 ГПК України закріплено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Відповідно до висновків Верховного Суду стосовно застосування норм ч.3 ст.269 ГПК України, викладених у постановах від 21.06.2018р. у справі №906/612/17, від 22.08.2018р. у справі №910/19776/17, від 05.12.2018р. у справі №910/7190/18, приймаючи докази, які не були подані до суду першої інстанції, апеляційний господарський суд повинен мотивувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також зазначити, які докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від особи, яка їх подає, були надані суду апеляційної інстанції.

Відтак, у вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з`ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об`єктивно оцінити поважність цих причин. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

Виходячи з принципу змагальності сторін, сторони повинні подати всі докази на підтвердження своєї позиції саме в суді першої інстанції.

Отже, при поданні учасником справи доказів, які не були подані до суду першої інстанції, такий учасник справи повинен письмово обґрунтувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також надати відповідні докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від особи, яка їх подає.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, скаржником у апеляційній скарзі на виконання вимог ч.4 ст.80, ч.3 ст.269 ГПК України взагалі не обґрунтовувано наявності виняткового випадку неподання зазначених вище документів у встановлений строк, як і не доведено неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Отже, відповідач не дотримався чітко встановленого процесуальним законодавством порядку подання додаткових доказів в суді апеляційної інстанції.

Учасники справи були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази. Однак, відсутні учасники справи наданим їм процесуальним правом не скористався та в судове засідання 25.04.2023р. не з`явилися, своїх повноважних представників не направили.

Враховуючи положення ч.12 ст.270 ГПК України, відповідно до яких неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, судова колегія вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу за відсутністю таких учасників справи.

Інші учасники справи не скористалися своїм правом згідно ч.1 ст.263 ГПК України та не надали суду відзивів на апеляційну скаргу, що згідно ч.3 ст.263 ГПК не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Представник позивача у письмовому відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні 25.04.2023р. заперечив проти її доводів, вважаючи її безпідставною та необґрунтованою. Просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Вінницької області від 16.02.2023р. у справі №902/155/21 та додаткове рішення Господарського суду Вінницької області від 07.03.2023р. у справі №902/155/21 - без змін. Крім того, представником позивача зроблено заяву, що докази понесених судових витрат на правничу допомогу будуть подані до суду після винесення судового рішення по справі.

Згідно із ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, 23.08.2019р. між до Державною реабілітаційною установою "Центр комплексної реабілітації для дітей з інвалідністю "Промінь" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "КОНСОЛЬСТРОЙ" (підрядник) укладено договір підряду на будівельні роботи №149 (далі - договір) (а.с.6-12, т. 1), згідно п.1.1 якого, підрядник зобов`язується за завданням замовника на свій ризик виконати та здати йому в установлений договором строк роботи за проектом "Нове будівництво лікувально-оздоровчого корпусу для дітей з інвалідністю по вул.Владислава Городецького, 10, в м.Вінниці" - код національного класифікатора України ДК 021:2015 код 45210000-2 "Будівництво будівель" (об`єкт будівництва, об`єкт) , а замовник зобов`язується надати Підряднику будівельний майданчик (фронт робіт), передати дозвільну документацію (копію декларації про початок робіт), а також затверджену в установленому порядку проектну документацію, прийняти закінчені роботи та оплатити їх.

Основні параметри, склад та обсяги робіт, які є предметом договору визначаються проектно-кошторисною документацією об`єкта будівництва (п.1.2 договору).

Роботи, що є предметом договору виконуються підрядником поетапно відповідно до наданих Замовником завдань проектно-кошторисної документації та календарного плану виконання робіт за об`єктом (Додаток 1), який є невід`ємною частиною договору (п.1.3 договору).

Відповідно до п.2.1 договору ціна робіт (договірна ціна) є динамічною та становить 28874001,66грн., у тому числі:

- за рахунок бюджетних асигнувань 2019 року 8 054 392,60грн., з урахуванням ПДВ;

- за рахунок бюджетних асигнувань 2020 року 16 819 609,06грн., з урахуванням ПДВ.

При визначені вартості робіт сторони керуються Правилами визначення вартості будівництва (ДСТУ Б Д.1.1-1:2013), затвердженими наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 05.07.2013р. №293 з наступними змінами і доповненнями, іншими нормативно-правовими актами України та умовами договору (п.2.2 договору).

Фінансування робіт здійснюється згідно Планового обсягу фінансування робіт (Додаток 4), який є невід`ємною частиною договору. Замовник оплачує аванс в розмірі 30% вартості відповідно до календарного плану робіт за кожен рік дії договору орієнтуючись на п.2.1 даної статті. Фінансування робіт залежить від реального надходження коштів до бюджету. Сума зобов`язань за договором підлягає коригуванню у разі зміни бюджетних призначень на відповідний рік і оформлюється додатковою угодою із складанням уточненого календарного плану виконаних робіт та уточненого планового обсягу фінансування (п.2.6 договору).

У відповідності до п.3.2 замовник зобов`язаний зокрема:

- надати підряднику будівельний майданчик (фронт робіт), передати дозвільну документацію (копію декларації про початок виконання робіт) та проектну документацію відповідно до договору (п.3.2.1 договору);

- прийняти в установленому порядку та оплатити виконані підрядником роботи (п.3.2.3 договору);

- своєчасно та в повному обсязі оплачувати виконані підрядником роботи за наявності бюджетних коштів на рахунку замовника (п.3.2.4 договору);

- забезпечити підрядника проектно-кошторисною документацією об`єкта будівництва (п. 3.2.5 договору);

- негайно письмово повідомити підрядника про виявлені недоліки в роботі (п.3.2.6 договору);

- оплатити підряднику виконані до консервації об`єкта будівництва роботи та відшкодувати йому пов`язані з нею витрати (п.3.2.7 договору);

- забезпечити здійснення технічного нагляду протягом всього періоду будівництва об`єкта в порядку, встановленого законодавством (п.3.2.8 договору);

- виконувати належним чином інші зобов`язання, передбачені договором, Цивільним та Господарським кодексами України та іншими актами законодавства (п.3.2.9 договору).

Підрядник зобов`язаний зокрема:

- розпочати виконання робіт в термін, що визначений п.4.1 договору (п.3.4.1 договору);

- виконати будівельно-монтажні роботи, придбати обладнання та виконати його монтаж у термін, визначений цим договором (п.3.4.4 договору);

- вести виконавчу документацію на об`єкті, передбачену законодавством України та передати її замовнику у встановлений строк для захисту у замовника актів виконаних робіт (за формою КБ-2в) (п.3.4.5 договору);

- нести повну відповідальність за обсяги, якість та вартість робіт, виконаних під час будівництва з використанням матеріалів, погоджених із замовником (п.3.4.6 договору);

- передати замовнику, у порядку передбаченим законодавством та договором закінчені роботи (об`єкт будівництва) (п.3.4.14 договору);

- своєчасно усувати недоліки (дефекти) робіт, виявлені в роботах (об`єкта будівництва) (п.3.4.15 договору).

У відповідності до п.4.1 договору, підрядник зобов`язується розпочати виконання робіт з моменту передачі замовником за актом приймання-передачі будівельного майданчика (фронту робіт), дозвільної документації (копію декларації про початок виконання будівельних робіт), а також затвердженої в установленому порядку проектної документації.

Після завершення виконання робіт підрядник зобов`язується письмово повідомити замовника про готовність об`єкта до введення в експлуатацію (п.4.2 договору).

Відповідно до п.4.3 договору, роботи, які є предметом договору, згідно затвердженого календарного плану виконання будівельних робіт повинні бути виконані підрядником не пізніше 31.12.2019р. згідно обсягу фінансування у 2019 році, не пізніше 31.12.2020р. згідно фінансування 2020 року.

Загальний строк виконання підрядником робіт за договором передбачений Календарним планом виконання робіт (Додаток 1) відповідно до п.4.1 цього договору (п.4.4 договору).

Підрядник повинен виконати передбачені цим договором роботи, якість яких повинна відповідати державним будівельним нормам та стандартам України (п.6.1 договору).

Замовник передає підряднику на період будівництва об`єкта і до його закінчення будівельний майданчик (фронт робіт), про що сторонами підписується акт приймання-передачі будівельного майданчика (додаток 5) (п. п.8.1 договору).

Замовник здійснює контроль та технічний нагляд за відповідністю якості, обсягів і ціни робіт, кошторису, будівельним нормам та правилам, матеріалів, конструкції, виробів державним стандартам і технічним умовам та відповідності середньо регіональним цінам. Контроль здійснюється представниками замовника при технічному нагляді за ходом будівництва, під час прийняття виконаних робіт, контрольних обмірів, а також при перевірці форм КБ-2в з накладними на матеріали (видатковими накладними) (п.8.4 договору).

Кінцеві розрахунки (останній акт) за виконані підрядником роботи (10% від вартості робіт) здійснюються у двотижневий термін після виконання і приймання передбачених договором робіт та реєстрації державної декларації про готовність об`єкта до експлуатації (п.9.1 договору).

Згідно п.9.2 договору, розрахунки за виконані підрядником роботи, здійснюються виходячи з об`ємів виконаних робіт, їх вартості на підставі представлених підрядником актів КБ-2в з накладними на матеріали (видатковими накладними) та довідки КБ-3 у строк протягом 10 робочих днів з моменту прийняття замовником фактично виконаних робіт. Акти виконаних робіт повинні надаватися підрядником з усіма виконавчими та підтверджуючими документами.

Перелік документів, що оформляються при здаванні робіт має відповідати будівельним нормам і правилам та іншим нормативним документам з будівництва в Україні. Роботи приймаються замовником до оплати, разом з двома комплектами виконавчої документації, складеної підрядником (п.9.3 договору).

Замовник приймає у підрядника виконані роботи шляхом підписання акту приймання-здачі виконаних робіт (форма КБ-2в) та довідки про вартість виконаних робіт та витрат (форма КБ-3).

Замовник перевіряє надані згідно п.9.3 договору документи і в разі відсутності зауважень протягом 5 робочих днів з моменту повідомленням підрядником замовника про готовність робіт до здачі, підписує акти приймання-здачі виконаних робіт і оплачує його вартість при наявності та в межах коштів, що наявні на рахунках замовника стосовно об`єкта будівництва на дату підписання акта (п.9.4 договору).

По закінченню всього комплекту робіт підрядник направляє замовнику загальний акт приймання-здачі виконаних робіт. В акті зазначається перелік робіт, виконання яких підтверджується актами форми КБ-2в, КБ-3 (п.9.5 договору).

У випадку виявлення невідповідності робіт, пред`явлених до оплати, встановлених вимогам, завищення їх обсягів або неправильного застосування кошторисних норм, поточних цін, розцінок та інших помилок, що вплинули на ціну виконаних робіт, а також в разі неналежного оформлення документів (відсутність печатки, підписів, тощо), замовник повертає підряднику документи на доопрацювання із доданим актом із переліком необхідних доробок і термінів їх виконання. підрядник усуває недоробки по вищевказаному акту за власний рахунок. Акт приймання-здачі виконаних робіт підписується на оплачується замовником після виконання всіх необхідних доробок підрядником (п.9.6 договору).

У разі підписання сторонами документів, що підтверджують виконання робіт та відсутності зауважень до виконаних підрядником робіт, такі роботи вважаються виконаними з дня їх підписання сторонами (п.9.7 договору).

Договір набирає чинності з моменту його підписання і скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2020р., але в будь якому випадку до виконання сторонами зобов`язань за договором в повному обсязі (п.19.1 договору).

Також, до укладеного договору між сторонами підписано ряд додатків, а саме:

- Додаток 1 "Календарний план на виконання робіт за об`єктом: "Будівництво лікувально-оздоровчого корпусу для дітей з інвалідністю за адресою: вул.Владислава Городецького, 10 м.Вінниця, 21018", за яким стронами погоджено орієнтовну вартість робіт за2019-2020 роки та яка становить за 219 рік 8 054 392,60грн., за 2020 рік 16 819 609,06грн. (а.с.13, т.1);

- Додаток 2 "Протокол погодження договірної ціни з виконання будівельних робіт за об`єктом: "Будівництво лікувально-оздоровчого корпусу для дітей з інвалідністю за адресою: вул.Владислава Городецького, 10 м.Вінниця, 21018", за змістом якого сторонами погоджено розмір договірної ціни на виконання будівельних робіт за об`єктом, яка становить 24874001,66грн. (а.с.14, т.1);

- Додаток 3 Акт приймання-передачі проектно-кошторисної документації до договору №149 від 23.08.2019р., за яким сторонами здійснено передавання проектно-кошторисної документації, а саме: архітектурно-будівельні рішення (3-19-АБ), робочу документацію (санітарно-технічні рішення): 3-9-ЗВК, 3-19-ВК, 3-19-ОВ, 3-19-ТМ, робочу документацію (електротехнічні рішення) - 3-19-ЕТР (а.с.15, т.1);

- Додаток 4 "Графік фінансування робіт по об`єкту: "Будівництво лікувально-оздоровчого корпусу для дітей з інвалідністю за адресою: вул. Владислава Городецького, 10 м. Вінниця, 21018", за яким встановлено загальну суму по фінансуванню в розмірі 24 874 001,66грн. в тому числі ПДВ 4 145 666,95грн. (а.с.16, т.1);

- Додаток 5 Акт приймання-передачі будівельного майданчика до договору №149 від 23.08.2019р., за ким погодженого приймання-передачу будівельного майданчика площею 980кв.м під будівництво лікувально-оздоровчого корпусу для дітей за адресою: вул.Владислава Городецького, 10, м.Вінниця, 21018 (а.с.17, т.1).

В подальшому, 02.09.2019р. між Державною реабілітаційною установою "Центр комплексної реабілітації для дітей з інвалідністю "Промінь" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "КОНСОЛЬСТРОЙ" (виконавець) укладено додаткову угоду №1 до договору №149 від 23.08.2019р., за змістом якої сторонами внесено зміни до п.2.1 та викладено його в наступній редакції:

"Ціна (вартість) даного договору складає: 24 874 001,66грн., в тому числі ПДВ 4145666,95грн.:

- фінансування у 2019 році складає 7 692 876,00грн., в тому числі:

- будівельно-монтажні роботи в сумі 6 140 730,00грн.;

- ПДВ в сумі 1 282 146,00грн.;

- Фінансування у 2020 році складає 17 181 125,66грн., в тому числі:

- будівельно-монтажні роботи в сумі 14 317 604,72грн.;

- ПДВ в сумі 2 863 520,94грн..

Замовник перераховує підряднику аванс в сумі 2 307 862,80грн., що складає 30% вартості річного обсягу робіт на придбання і постачання необхідних для виконання робіт матеріалів, конструкцій, виробів протягом трьох місяців після одержання авансу.

По закінченню тримісячного терміну невикористані суми авансу повертаються замовнику".

Відповідно до п.4, додаткова угода є невід`ємною частиною договору №149 від 23.08.2019р., набирає законної чинності з моменту підписання та діє до 31.12.2020р. (а.с.246, т.1).

Крім того, сторонами погоджено календарний план на виконання робіт у 2019-2020р.р., графік фінансування робіт по об`єкту у 2019-2020р.р. всього на суму 24 874 001,66грн. (2019 рік - 7692876,00грн.; 2020 рік - 17181126,66грн.) (а.с.247-249, т.1).

Надалі, на виконання вимог укладеного договору за період з жовтня 2019 по грудень 2019 року позивачем виконано роботи за об`єктом "Будівництво лікувально-оздоровчого корпусу для дітей з інвалідністю за адресою: вул. Владислава Городецького, 10 м.Вінниця, 21018" на загальну суму 8 198 162,57р., які були прийняті та оплачені відповідачем.

Факт належного виконання робіт за вказаний період додатково підтверджено наданими до матеріалів справи Актами на закриття прихованих робіт за період з 19.05.2020р. по 26.06.2020р., Загальним журналом робіт за період з 03.10.2019р. по 29.01.2020р. (а.с.35-57, т.2).

Як зазначає позивач, що протягом періоду з січня 2020р. по серпень 2020р. ТОВ "КОНСОЛЬСТРОЙ" належним чином виконано будівельні роботи за проектом на загальну суму 1813557,68грн..

Також, позивачем складено в односторонньому порядку Акт №7 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2020 року на суму 1 664 730,95грн. (а.с.141-155, т.1), Акт №10-д/1 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2020 року на суму 46 666,51грн. (а.с.169-172, т.1), Акт №10-д/2 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2020 року на суму 102160,32грн. (а.с.177-181, т.1).

Акти приймання виконаних будівельних робіт з супровідним листом надіслано відповідачу (а.с.189, т.1).

Також, до матеріалів справи долучено примірники відповідних актів із написом про відмову замовника про їх підписання (а.с.250-268, т.1, а.с.25-29, т. 2).

Як вказує позивач, що відповідачем не підписано зазначені акти та не надано жодних зауважень.

26.11.2020р. позивачем на адресу відповідача надіслано претензію (вих.№1/26-11 від 26.11.2020р.) з вимогою сплати заборгованості за виконані роботи. Додатком до претензії долучено акт взаємних розрахунків за період з 01.01.2019р. по 26.11.2020р. (а.с.190-192, т.1).

Крім того, до матеріалів справи долучено копії листів ТОВ "КОНСОЛЬСТРОЙ" до директора Державної реабілітаційної установи "Центр комплексної реабілітації для дітей з інвалідністю "Промінь" про відсутність фінансування об`єкту будівництва, неможливість внаслідок цих обставин завершити роботи у визначені договором строки, пропозиціями щодо консервації будівництва (а.с.30-32, т.2).

Також, між сторонами підписано Акт прийому-передачі будівництва "Нове будівництво лікувально-оздоровчого корпусу для дітей з інвалідністю державної реабілітаційної установи по вул. Владислава Городецького, 10 в м.Вінниці", згідно якого засвідчено ступінь виконання, опис об`єкта, перелік розміщеної на території будівельної техніки (а.с.33, 34, т.2).

За вказаних обставин, Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНСОЛЬСТРОЙ" звернулося до Господарського суду Вінницької області з позовом до Державної реабілітаційної установи "Центр комплексної реабілітації для дітей з інвалідністю "Промінь" про стягнення 1813557,68грн. заборгованості за договором підряду на будівельні роботи №149 від 23.08.2019р..

Обґрунтовуючи позовну заяву, Товариство з обмеженою відповідальністю "КОНСОЛЬСТРОЙ" посилається неналежне виконання Державною реабілітаційною установою "Центр комплексної реабілітації для дітей з інвалідністю "Промінь" договору підряду на будівельні роботи № 149 від 23.08.2019р., в частині оплати виконаних робіт, в зв`язку з чим у останнього утворилась заборгованість в сумі 1 813 557,68грн..

Також, позивач покликається на фактичне виконання будівельних робіт у серпні 2020 року вартістю 1 813 557,78грн. згідно Акту №7 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2020 року на суму 1 664 730,95грн. (а.с.141-155, т.1), Акту №10-д/1 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2020 року на суму 46 666,51грн. (а.с.169-172, т.1), Акту №10-д/2 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2020 року на суму 102 160,32грн. (а.с.177-181, т.1).

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 01.03.2021р. відкрито провадження у справі №902/155/21 за правилами загального позовного провадження та призначено до розгляду в підготовчому судовому засіданні на 16.03.2021р..

16.03.2021р. до Господарського суду Вінницької області від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вих.№93 від 11.03.2021р.), в якому останній просить суд відмовити в задоволенні позову повністю.

Обґрунтовуючи поданий відзив, відповідач заявлені позовні вимоги не визнає та зазначає, що Державна реабілітаційна установа "Центр комплексної реабілітації дітей з інвалідністю "Промінь" фінансується за рахунок коштів державного бюджету та в межах одного бюджетного року.

Так, на виконання вимог укладеного між сторонами договору, а саме п.2.6. договору підряду на будівельні роботи №149 від 23.08.2019р. з позивачем, була укладена додаткова угода №1 від 02.09.2019р. на 2019 рік зі складанням календарного плану виконаних робіт та уточненого планового обсягу фінансування по об`єкту на суму реального надходження бюджетних коштів для проведення будівельних робіт , а саме - 7 692876,00грн., яка виконана в повному обсязі у 2019 році.

Також, з метою здійснення контролю за виконанням будівельних робіт та використанням матеріальних ресурсів відповідно до встановлених вимог відповідачем укладено Договір з технічного нагляду 09.10.2019р. №188-19-ТН з Фізичною особою підприємцем Беленем Максимом Валерійовичем на суму реального надходження бюджетних коштів для проведення технічного нагляду за об`єктом будівництва в 2019 році, а саме - 115 000,00грн., що складає 1,5% від загальної кошторисної вартості робіт. Вище вказаний договір з технічного нагляду виконаний в повному обсязі у 2019 році.

Відповідач вказує на те, що протягом 2020 року неодноразово проводились зустрічі з ТОВ "КОНСОЛЬСТРОЙ" та ФОП Беленем М.В., на яких повідомлялось про відсутність надходження коштів на рахунок закладу для проведення будівельних робіт та здійснення технічного нагляду і неможливість укладення додаткових угод з підтвердженням юридичних зобов`язань на 2020 рік.

Тому, інформація про наявність заборгованості щодо розрахунків по виконаним будівельним роботам Товариством з обмеженою відповідальністю "КОНСОЛЬСТРОЙ" на суму 2838716,68грн., яка надійшла до закладу у вигляді претензії без підтверджуючих документів є необґрунтованою.

Також, відповідач зазначає, що позивачем не дотримано вимог п.3.4 договору підряду на будівельні роботи №149 від 23.08.2019р..

Крім того, позивачем необґрунтовано різницю заборгованості між претензіями №25/08 від 25.08.2020р. на суму 2 838 716,68грн. та №01/26-11 від 26.11.2020р. на суму 1 813 557,68грн..

Крім того, позивачем додано акти приймання виконаних робіт №7 та №10-д, в яких відсутня відмітка представника з технічного нагляду за об`єктом будівництва, що суперечить вимогам Постанови Кабінету Міністрів України №903 від 11.02.2007р., якою затверджений порядок здійснення технічного нагляду під час будівництва об`єкта архітектури (а.с.217-220, т.1).

19.03.2021р. до Господарського суду Вінницької області позивачем надано відповідь на відзив (вх.№01-34/2592/21), у якому висловлено заперечення стосовно відзиву на позовну заяву.

Обґрунтовуючи подану відповідь на відзив, позивач підтримує заявлені позовні вимоги та вважає доводи відповідача викладені у відзиві такими, що не відповідають дійсності з огляду на наступне.

Як вбачається зі змісту п.1 додаткової угоди №1 до договору №149 від 23.08.2019р. вона укладена на 2019 рік та на 2020 рік, що також підтверджується пунктом 4 Додаткової угоди, у якому визначено її дію до 31.12.2020р..

Вказане свідчить про безпідставність аргументів відповідача щодо того, що підрядник здійснював свої роботи без укладання додаткової угоди на 2020 рік з замовником (тобто без фактичного дозволу замовника).

Протягом 2020 року, ДРУ ЦКРДІ "Промінь", неодноразово проводились зустрічі з директором ТОВ "КОНСОЛЬСТРОЙ", на яких повідомлялось про те, що кошти надійдуть та роботи виконані у 2020 році за договором підряду №149 від 23.08.2019р. будуть оплачені у повному обсязі.

Стосовно доводів відповідача про дотримання умов п.3.4 договору позивач зазначає, що ним розпочато виконання робіт в термін визначений п.4.1 договору, що підтверджується копією Акту приймання-передачі проектно-кошторисної документації до договору №149 від 23.08.2019р. та копією Акту приймання-передачі будівельного майданчика.

На 2020 рік роботи за договором за ініціативи замовника не призупинялись та зі сторони замовника не надходило жодних повідомлень про припинення чи призупинення виконання робіт за договором.

Придбання матеріальних ресурсів, конструкцій, виробів та обладнання необхідних для виконання робіт на об`єкті будівництва, здійснювалось після письмового погодження їх обсягів, якості та ціни із замовником, що підтверджується протоколом погодження договірної ціни з виконання будівельних робіт за об`єктом: "Будівництво лікувально-оздоровчого корпусу для дітей з інвалідністю за адресою: вул.Владислава Городецького, 10 м.Вінниця 21018" та договірною ціною на будівництво "Нове будівництво лікувально-оздоровчого корпусу для дітей з інвалідністю по вул. Владислава Городецького, 10 м.Вінниця", складеної в поточних цінах станом на 16.07.2019р., всього договірна ціна 24 874 001,66грн..

Крім того, позивач як підрядник вів виконавчу документацію на об`єкті, передбачену законодавством України та на усі будівельні матеріали, замовнику пред`являлись відповідні сертифікати та паспорти.

Вказані у відзиві аргументи про отримані відповідачем претензії на суму 2 838 716,68грн., не мають значення для вирішення даної справи та жодним чином не спростовують заявлені позовні вимоги, на суму 1 813 557,68грн. (а.с.243-244, т.1).

29.03.2021р. до Господарського суду Вінницької області відповідачем подано клопотання (вих.№106 від 29.03.2021р.) (вх.№01-34/2954/21 від 30.03.2021р.) про призначення судової будівельно-технічної експертизи.

31.03.2021р. до Господарського суду Вінницької області від відповідача надійшли запереченнях на відповідь на відзив відповідач (вх.№01-34/2978/21) у яких не погоджується з твердженнями позивача та вказує на те що оскільки позивачем відповідно до умов договору №149 від 23.08.2019р. не отримано авансу, через відсутність бюджетного фінансування він не мав зобов`язань проводити роботи в 2020 році (а.с.14-15, т.2).

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 31.03.2021р. задоволено клопотання відповідача (вих.№106 від 29.03.2021р.) (вх.№01-34/2954/21 від 30.03.2021р.), зупинено провадження у справі №902/155/21 в зв`язку з призначенням судової будівельно-технічної експертизи. Проведення судової експертизи доручено Вінницькому відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Супровідним листом №902/155/21/940/21 від 16.04.2021р. матеріали справи №902/155/21 до Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

06.07.2022р. до Господарського суду Вінницької області від В.о. завідувача Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз А. Лозінської надійшов лист № 583/22/22 79/2280/21-21/21 від 21.06.2022р. про залишення ухвали суду від 31.03.2021р. без виконання. Додатком до листа додано матеріали справи №902/155/21.

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 25.07.2022р. поновлено провадження у справі №902/155/21 та призначено підготовче судове засідання на 11.08.2022р..

У судовому засіданні 11.08.2022р. Господарським судом Вінницької області постановлено ухвали про залучення Міністерства соціальної політики України в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача та про відкладення підготовчого засідання у справі №902/155/21 на 01.09.2022р..

08.09.2022р. до Господарського суду Вінницької області від представника відповідача надійшло клопотання (вих.№288 від 08.09.2022р.) про призначення у справі судової будівельно-технічної експертизи.

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 08.09.2022р. зупинено провадження у справі №902/155/21 в зв`язку з призначенням судової будівельно-технічної експертизи. Проведення судової експертизи доручено Вінницькій торгово-промисловій палаті в особі Відділу оцінки майна та судових експертиз.

Супровідним листом №902/155/21/1398/22 від 28.09.2022р. матеріали справи №902/155/21 надіслано на адресу Вінницької торгово-промислової палати.

17.10.2022р. до Господарського суду Вінницької області від Начальника відділу оцінки майна та судових експертиз Вінницької торгово-промислової палати Г.Зобніна надійшов лист №23-06-4/60 від 07.10.2022р.. В якості додатків до листа додано клопотання судового експерта Н.Кацаги щодо надання додаткових матеріалів для проведення призначеної судом експертизи.

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 20.10.2020р. задоволено клопотання судового експерта Вінницької торгово-промислової палати.

06.01.2023р. до Господарського суду Вінницької області від Вінницької торгово-промислової палати надійшло повідомлення №23-06-4/1 від 06.01.2023р., в якому зазначено про залишення ухвали Господарського суду Вінницької області від 08.09.2022р. по справі №902/155/21 без виконання, в зв`язку з несплатою експертних послуг. Додатком до повідомлення додано матеріали справи №902/155/21.

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 16.01.2023р. поновлено провадження у справі №902/155/21 та призначено підготовче судове засідання на 27.01.2023р..

25.01.2023р. до Господарського суду Вінницької області від представника позивача надійшла заява (б/н та без дати) (вх.№01-34/781/23 від 25.01.2023р.) про залучення до участі у розгляді справи №902/155/21 в якості співвідповідача Міністерства соціальної політики України.

У судовому засіданні 27.01.2023р. Господарський суд Вінницької області розглянувши заяву позивача (б/н та без дати) (вх.№01-34/781/23 від 25.01.2023р.) про залучення до участі у розгляді справи №902/155/21 в якості співвідповідача Міністерства соціальної політики України, дійшов висновку про відмову в задоволенні останньої, про що постановлено відповідну протокольну ухвалу.

За результатами проведеного 27.01.2023р. судового засідання Господарським судом Вінницької області постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи №902/155/21 для судового розгляду по суті на 08.02.2023р..

У судовому засіданні 08.02.2023р. судом оголошено перерву до 16.02.2023р..

Як вже зазначалося, рішенням Господарського суду Вінницької області від 16.02.2023р. у справі №902/155/21 позов задоволено частково.

Також, призначено судове засідання з приводу розподілу судових витрат на 07.03.2023р..

22.02.2023р. до суду від представника позивача надійшов лист (б/н від 20.02.2023р.) щодо підтвердження понесених витрат на правничу допомогу.

Як вже зазначалося, додатковим рішенням Господарського суду Вінницької області від 07.03.2023р. у справі №902/155/21 стягнуто з Державної реабілітаційної установи "Центр комплексної реабілітації для дітей з інвалідністю "Промінь" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНСОЛЬСТРОЙ" 25 670,97грн. - судових витрат зі сплати судового збору, 20760,71грн. - судових витрат на професійну правничу допомогу, а судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1532,40грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1239,29грн. - залишено за позивачем.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції, однак вважає, що мотивувальну частину оскарженого рішення Господарського суду Вінницької області від 16.02.2023р. у справі №902/155/21 слід змінити з огляду на таке.

В силу ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Здійснюючи правосуддя, суд забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Гарантуючи судовий захист з боку держави, Конституція України, водночас, визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань і це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (ч.5 ст.55 Конституції України).

Статтею 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Конституція України визначає Україну як правову державу, в якій визнається і діє принцип верховенства права. Одним з основних фундаментальних елементів цього принципу є юридична визначеність (legal certainty). Юридичні норми мають бути чіткими, ясними і недвозначними, оскільки інше не може забезпечити їх однакове застосування.

Водночас, ст.9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

На розширення цього положення Основного Закону в ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом першим статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Устименко проти України" (заява №32053/13).

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006р. (заяви №29458/04 та №29465/04) вказав, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об`ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі ст.ст.6, 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, ратифікованої Верховною Радою України Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997р..

У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що ця норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони втілені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ указав на те, що за деяких обставин вимоги ст.13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, передбачених національним правом

Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини" від 12.07.2001р. зазначено, що право на доступ до суду, гарантоване п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права.

Як вказано у рішенні Конституційного Суду України №15-рп/2004 від 02.11.2004р., верховенство права - це панування права в суспільстві. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ст.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

У відповідності до ст.7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону. Іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи мають право на судовий захист в Україні нарівні з громадянами і юридичними особами України. Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України. кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону. Кожен має право на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку в суді будь-якої інстанції.

Таким чином, конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об`ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі ст.13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

При цьому захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду.

Водночас, під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

У відповідності до п.1 ст.12 ЦК України, особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Як встановлено ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

У статтях 3 6, 203, 626, 627 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору, та сформульовано загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Згідно ст.174 ГК України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Загальні умови укладання договорів, що породжують господарські зобов`язання, наведені в ст.179 ГК України, згідно з якою майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. Кабінет Міністрів України, уповноважені ним або законом органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб`єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори. Укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб`єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб`єктів, коли ці суб`єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту. Зміст договору, що укладається на підставі державного замовлення, повинен відповідати цьому замовленню. Суб`єкти господарювання, які забезпечують споживачів, зазначених у частині першій цієї статті, електроенергією, зв`язком, послугами залізничного та інших видів транспорту, а у випадках, передбачених законом, також інші суб`єкти зобов`язані укладати договори з усіма споживачами їхньої продукції (послуг). Законодавством можуть бути передбачені обов`язкові умови таких договорів. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч.2 ст.180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 ст.628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В силу ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Згідно зі ст.ст.193, 202 ГК України, ст.ст.525, 526, 599 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом; зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Положеннями ст.610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст.612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За умовами ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, 23.08.2019р. між до Державною реабілітаційною установою "Центр комплексної реабілітації для дітей з інвалідністю "Промінь" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "КОНСОЛЬСТРОЙ" (підрядник) укладено договір підряду на будівельні роботи №149 (далі - договір) (а.с.6-12, т. 1), згідно п.1.1 якого, підрядник зобов`язується за завданням замовника на свій ризик виконати та здати йому в установлений договором строк роботи за проектом "Нове будівництво лікувально-оздоровчого корпусу для дітей з інвалідністю по вул.Владислава Городецького, 10, в м.Вінниці" - код національного класифікатора України ДК 021:2015 код 45210000-2 "Будівництво будівель" (об`єкт будівництва, об`єкт) , а замовник зобов`язується надати Підряднику будівельний майданчик (фронт робіт), передати дозвільну документацію (копію декларації про початок робіт), а також затверджену в установленому порядку проектну документацію, прийняти закінчені роботи та оплатити їх.

Також, до укладеного договору між сторонами підписано ряд додатків, а саме:

- Додаток 2 "Протокол погодження договірної ціни з виконання будівельних робіт за об`єктом: "Будівництво лікувально-оздоровчого корпусу для дітей з інвалідністю за адресою: вул. Владислава Городецького, 10 м. Вінниця, 21018", за змістом якого сторонами погоджено розмір договірної ціни на виконання будівельних робіт за об`єктом, яка становить 24 874 001,66грн.;

- Додаток 4 "Графік фінансування робіт по об`єкту: "Будівництво лікувально-оздоровчого корпусу для дітей з інвалідністю за адресою: вул. Владислава Городецького, 10 м.Вінниця, 21018", за яким встановлено загальну суму по фінансуванню в розмірі 24 874 001,66грн. в тому числі ПДВ 4 145 666,95грн.;

"Ціна (вартість) даного договору складає: 24 874 001,66грн., в тому числі ПДВ 4145666,95грн.:

- фінансування у 2019 році складає 7 692 876,00грн., в тому числі:

- будівельно-монтажні роботи в сумі 6 140 730,00грн.;

- ПДВ в сумі 1 282 146,00грн.;

- Фінансування у 2020 році складає 17 181 125,66грн., в тому числі:

- будівельно-монтажні роботи в сумі 14 317 604,72грн.;

- ПДВ в сумі 2 863 520,94грн..

По закінченню тримісячного терміну невикористані суми авансу повертаються замовнику".

Також, сторонами погоджено календарний план на виконання робіт у 2019-2020р.р., графік фінансування робіт по об`єкту у 2019-2020р.р. всього на суму 24 874 001,66грн. (2019 рік - 7692876,00грн.; 2020 рік - 17 181 126,66грн.).

Як встановлено судом, на виконання вимог укладеного договору за період з жовтня 2019 по грудень 2019 року позивачем виконано роботи за об`єктом "Будівництво лікувально-оздоровчого корпусу для дітей з інвалідністю за адресою: вул. Владислава Городецького, 10 м.Вінниця, 21018" на загальну суму 8198162,57р., які були прийняті та оплачені відповідачем.

Позивач вказує, що протягом періоду з січня 2020р. по серпень 2020р. ТОВ "КОНСОЛЬСТРОЙ" належним чином виконано будівельні роботи за проектом на загальну суму 1 813 557,68грн..

Крім того, позивачем складено в односторонньому порядку Акт №7 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2020 року на суму 1 664 730,95грн., Акт №10-д/1 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2020 року на суму 46 666,51грн., Акт №10-д/2 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2020 року на суму 102 160,32грн..

Акти приймання виконаних будівельних робіт з супровідним листом надіслано відповідачу.

Також, до матеріалів справи долучено примірники відповідних актів із написом про відмову замовника про їх підписання.

Як вказує позивач, що відповідачем не підписано зазначені акти та не надано жодних зауважень.

26.11.2020р. позивачем на адресу відповідача надіслано претензію з вимогою сплати заборгованості за виконані роботи. Додатком до претензії долучено акт взаємних розрахунків за період з 01.01.2019р. по 26.11.2020р..

Несплата відповідачем грошових коштів у вказаній вище сумі в добровільному порядку стала підставою для звернення з відповідним позовом до суду.

У відповідності до ст.837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов`язаний одержати спеціальний дозвіл. До окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2-4 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про ці види договорів.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.319 ГК України, договір підряду на капітальне будівництво може укладати замовник з одним підрядником або з двома і більше підрядниками. Підрядник має право за згодою замовника залучати до виконання договору як третіх осіб субпідрядників, на умовах укладених з ними субпідрядних договорів, відповідаючи перед замовником за результати їх роботи. У цьому випадку підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядниками - як замовник.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.843 ЦК України, у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником. Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором (ч.ч.1, 2 ст.844 ЦК України).

Стаття 846 ЦК України визначає, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Згідно ст.857 ЦК України, робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру. Виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові. Результат роботи в межах розумного строку має бути придатним для використання відповідно до договору підряду або для звичайного використання роботи такого характеру.

У відповідності до ст.858 ЦК України, якщо робота виконана підрядником з відступами від умов договору підряду, які погіршили роботу, або з іншими недоліками, які роблять її непридатною для використання відповідно до договору або для звичайного використання роботи такого характеру, замовник має право, якщо інше не встановлено договором або законом, за своїм вибором вимагати від підрядника: 1) безоплатного усунення недоліків у роботі в розумний строк; 2) пропорційного зменшення ціни роботи; 3) відшкодування своїх витрат на усунення недоліків, якщо право замовника усувати їх встановлено договором.

Згідно ст.859 ЦК України, якщо договором або законом передбачено надання підрядником замовникові гарантії якості роботи, підрядник зобов`язаний передати замовникові результат роботи, який має відповідати вимогам статті 857 цього Кодексу протягом усього гарантійного строку. Гарантія якості роботи поширюється на все, що становить результат роботи, якщо інше не встановлено договором підряду.

Відповідно до ст.875 ЦК України, за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Частиною 1 ст.883 ЦК України передбачено, що підрядник відповідає за недоліки збудованого об`єкта, за прострочення передання його замовникові та за інші порушення договору (за недосягнення проектної потужності, інших запроектованих показників тощо), якщо не доведе, що ці порушення сталися не з його вини.

Підрядник відповідає за дефекти, виявлені у межах гарантійного строку, якщо він не доведе, що вони сталися внаслідок: природного зносу об`єкта або його частин; неправильної його експлуатації або неправильності інструкцій щодо його експлуатації, розроблених самим замовником або залученими ним іншими особами; неналежного ремонту об`єкта, який здійснено самим замовником або залученими ним третіми особами (ч.1 ст.884 ЦК України).

Згідно ч.ч.1, 4, 6 ст.882 ЦК України, замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов`язаний негайно розпочати їх прийняття.

Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Замовник має право відмовитися від прийняття робіт у разі виявлення недоліків, які виключають можливість використання об`єкта для вказаної в договорі мети та не можуть бути усунені підрядником, замовником або третьою особою.

У відповідності до розділу 9 договору, сторони погодили порядок приймання-передачі закінчених робіт та проведення по ним розрахунків.

Згідно п.9.2 договору, розрахунки за виконані підрядником роботи, здійснюються виходячи з об`ємів виконаних робіт, їх вартості на підставі представлених підрядником актів КБ-2в з накладними на матеріали (видатковими накладними) та довідки КБ-3 у строк протягом 10 робочих днів з моменту прийняття замовником фактично виконаних робіт. Акти виконаних робіт повинні надаватися Підрядником з усіма виконавчими та підтверджуючими документами.

Відповідно до п.9.4 договору, замовник приймає у підрядника виконані роботи шляхом підписання акту приймання-здачі виконаних робіт (форма КБ-2в) та довідки про вартість виконаних робіт та витрат (форма КБ-3). Замовник перевіряє надані згідно п.9.3 договору документи і в разі відсутності зауважень протягом 5 робочих днів з моменту повідомленням підрядником замовника про готовність робіт до здачі, підписує акти приймання-здачі виконаних робіт і оплачує його вартість при наявності та в межах коштів, що наявні на рахунках замовника стосовно об`єкта будівництва на дату підписання акта.

У відповідності до п.9.6 договору, у випадку виявлення невідповідності робіт, пред`явлених до оплати, встановлених вимогам, завищення їх обсягів або неправильного застосування кошторисних норм, поточних цін, розцінок та інших помилок, що вплинули на ціну виконаних робіт, а також в разі неналежного оформлення документів (відсутність печатки, підписів, тощо), замовник повертає підряднику документи на доопрацювання із доданим актом із переліком необхідних доробок і термінів їх виконання. Підрядник усуває недоробки по вищевказаному акту за власний рахунок. Акт приймання-здачі виконаних робіт підписується та оплачується замовником після виконання всіх необхідних доробок підрядником.

Слід зазначити, що саме на відповідача, як замовника будівництва, покладено обов`язок доведення обставин неналежного виконання робіт.

Крім того, право здійснення контролю та технічного нагляду за відповідністю якості, обсягів і ціни виконання робіт шляхом періодичних перевірок, випробувань, залучення спеціалістів з технічного нагляду, призначення експертного дослідження надано Державній реабілітаційній установі "Центр комплексної реабілітації для дітей з інвалідністю "Промінь", що також передбачено п.п.17.1-17.5 договору підряду.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не забезпечено здійснення технічного нагляду протягом спірного періоду будівництва, за який складено та направлено вище перелічені акти приймання виконаних будівельних робіт.

Так, матеріали справи свідчать про факт отримання 02.09.2020р. Актів приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2020 року разом з супровідною документацією щодо виконання відповідних робіт (довідки про вартість робіт та здійснених витрат, локальних кошторисів) (а.с.189, т.1).

Дані обставини, а також факт отримання документації щодо виконання робіт підтверджено у судових засіданнях Господарського суду Вінницької області уповноваженим представником відповідача.

Однак, відповідачем на виконання п.п.9.6, 9.8, 9.9 договору підряду не надано суду відповідних доказів повернення отриманих документів на доопрацювання, складання Акту із переліком необхідних доробок і термінів їх виконання.

Згідно ч.1 ст.853 ЦК України, замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Аналізуючи вказане вище, слід дійти висновку, що пропустивши строк на висловлення зауважень протягом п`яти робочих днів з моменту отримання актів приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2020 року, як передбачено п.9.4 договору підряду, відповідач втратив право на висловлення заперечень з приводу оплати підрядних робіт.

Водночас, судом встановлено порушення строків оплати виконаних робіт зі сторони Державної реабілітаційної установи "Центр комплексної реабілітації для дітей з інвалідністю "Промінь", починаючи з 24.09.2020р. (з урахування термінів на прийняття робіт протягом 5 робочих днів згідно п.9.4 договору, та їх оплату на протязі 10 робочих днів з дати прийняття згідно п.9.2 договору підряду).

Також, як свідчать матеріали справи, відповідачем не висловлено зауважень відносно повноти та обсягу виконаних будівельних робіт на стадії розгляду справи.

Поряд із зазначеним слід звернути увагу на те, що судом першої інстанції неодноразово за клопотанням відповідача призначалася будівельно-технічна експертиза, однак матеріали справи двічі повернуто суду за відсутності оплати її вартості зі сторони відповідача (а.с.121, 161, т.2).

За приписами ч.10 ст.81 ГПК України, у разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання таких доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

Відповідно до ч.4 ст.102 ГПК України, у разі ухилення учасника справи від подання суду на його вимогу необхідних для проведення експертизи матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, що перешкоджає її проведенню, суд залежно від того, яка особа ухиляється, а також яке ця експертиза має значення, може визнати встановленою обставину, для з`ясування якої експертиза була призначена, або відмовити у її визнанні.

Однак, як встановлено судом, відповідачем не доведено належними і допустимими засобами доказування обставини неналежного виконання робіт зі сторони позивача.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про правомірність вимоги позивача відносно стягнення заборгованості на підставі актів приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2020 року, котрі отримані відповідачем.

Також, слід звернути увагу на те, що у процесі підписання представниками Державної реабілітаційної установи "Центр комплексної реабілітації для дітей з інвалідністю "Промінь" Акту прийому-передачі будівництва "Нове будівництво лікувально-оздоровчого корпусу для дітей з інвалідністю державної реабілітаційної установи по вул.Владислава Городецького, 10 в м.Вінниці" (а.с.33, 34, т.2), також не відображено інформації про наявність недоліків виконаних робіт або їх обсягу.

Водночас, судом відхилено покликання відповідача на відсутність достатнього фінансування будівельних робіт зі сторони Міністерства соціальної політики України, оскільки міністерство не є стороною договору підряду; а також з приводу відсутності коштів на забезпечення технічного нагляду за перебігом підрядних робіт.

Зокрема, договір технічного нагляду №188-19-ТН від 09.10.2019р. укладено саме Державною реабілітаційною установою "Центр комплексної реабілітації для дітей з інвалідністю "Промінь" та ФОП Белень М.В. (а.с.221, т.1).

Таким чином, покликання на неможливість виконання самостійно укладеного договору відхилено судом.

Згідно ч.2 ст.614 ЦК України, відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст.96 ЦК України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Частина 2 ст.218 ГК України та ст.617 ЦК України передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважається обставинами, які є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язання.

Таким чином, відсутність необхідних коштів або взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, не звільняє учасника господарського правовідношення від обов`язку виконати господарські зобов`язання

Подібна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 03.04.2018р. у справі №908/1076/17.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.

Європейським судом з прав людини у Рішенні від 30.11.2004р. у справі "Бакалов проти України" зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Згідно положень ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.

З огляду на викладене, слід зазначити, що відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність бюджетної організації і не є підставою для звільнення останньої від своїх грошових зобов`язань та від відповідальності за їх порушення.

Отже, заявлені позивачем позовні вимоги є обґрунтованими, за відсутності доказів відповідача щодо спростування достовірності змісту актів виконаних підрядних робіт, суд вважає більш вірогідними доводи позивача.

Слід зазначити, що за умовами п.9.4 договору підряду, обов`язок з розгляду, узгодження, перевірки змісту та обсягу будівельних робіт виникає у замовника виключно відносно направлених та отриманих актів приймання виконаних будівельних робіт, які надані підрядником на розгляд.

Таким чином, саме позивач повинен надати належні та допустимі докази на підтвердження обставин вручення Акту №7 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2020 року на суму 1 664 730,95грн. (а.с.141-155, т.1), Акту №10-д/1 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2020 року на суму 46 666,51грн. (а.с.169-172, т.1), Акту №10-д/2 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2020 року на суму 102160,32грн., оплату яких ТОВ "КОНСОЛЬСТРОЙ" вимагає у підставах заявленого позову.

Як встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, що направлені позивачем листи та претензії не містять переліку додатків (а.с.190, 191, 222-226, т.1, а.с.30-32, т.2), які могли б підтвердити направлення відповідних актів; матеріали справи не містять відповідей відповідача, зміст яких підтверджував би обставини отримання наведених актів приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2020 року.

Таким чином, єдиними доказами, котрі надані позивачем, та з яких можливо встановити перелік отриманих актів приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2020 року є опис відділення поштового зв`язку від 28.08.2020р., поштове повідомлення про отримання відповідного листа з додатками 02.09.2020р., накладна про направлення листа, чек на оплату поштових послуг (а.с.189, т.1).

Згідно п.11 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009р. №270, поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю.

Відповідно до п.19 Правил надання послуг поштового зв`язку, внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю можуть прийматися для пересилання з описом вкладення та/або з післяплатою.

Пунктом 61 Правил надання послуг поштового зв`язку визначено, що у разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв`язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля.

Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв`язку повинен зазначити номер поштового відправлення. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до поштового відправлення, вартість предметів може не зазначатися.

З огляду на викладене, належними доказами направлення документів адресату відповідно до Правил надання послуг поштового зв`язку є розрахунковий документ (поштова квитанція, поштова накладна з інформацією про поштове відправлення чи фінансовий чек) та опис вкладення у цінний лист з поіменним переліком документів, видані відправникові поштового відправлення

Вказана правова позиція також висвітлена у постанові КГС ВС від 15.02.2022р. у cправі №916/1093/21.

Так, зі змісту опису відділення поштового зв`язку від 28.08.2020р. судом встановлено, що відповідачем отримано Акт №7 приймання виконаних робіт, Акт №8 приймання виконаних робіт та Акт №10-д/1 приймання виконаних будівельних робіт.

Водночас, у підставах заявленого позову позивач посилається на Акт №7 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2020 року на суму 1 664 730,95грн. (а.с.141-155, т.1), Акт №10-д/1 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2020 року на суму 46 666,51грн. (а.с.169-172, т.1), Акт №10-д/2 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2020 року на суму 102 160,32грн..

Також, судом відхилено доводи представника позивача відносно допущеної описки в описі працівником відділення поштового зв`язку, оскільки саме ТОВ "КОНСОЛЬСТРОЙ" було замовником відповідної послуги, тому самостійно несе відповідальність за зміст оформлених документів.

Водночас, зі змісту направлених позивачем та самостійно підписаних керівником ТОВ "КОНСОЛЬСТРОЙ" претензій (а.с.222-226, т.1) встановлено різні суми вимог про оплату виконаних підрядних робіт, що не виключає наявності різних за змістом актів.

Також, у підписаних позивачем актах звірки взаємних розрахунків судом встановлено посилання ТОВ "КОНСОЛЬСТРОЙ" на акт надання виробничих послуг №8 в сумі 46 666,51грн. (а.с.195, 227, т.1), що підтверджує обставини існування такого акту, котрий у матеріалах справи відсутній.

З огляду на викладене, судом відхилено покликання позивача щодо допущених описок у поштовому описі від 28.08.2020р. в частині зазначення відомостей про Акт №8.

Таким чином, за відсутності доказів направлення позивачу та отримання Державною реабілітаційною установою "Центр комплексної реабілітації для дітей з інвалідністю "Промінь" Акту №10-д/2 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2020 року на суму 102160,32грн., колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність доказів прострочення виконання грошових зобов`язань у цій частині за договором підряду на будівельні роботи №149 від 23.08.2019р..

Відповідно до ст.73 ГПК України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч.ч.1, 3 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

Апеляційний суд приймає до уваги, що 17.10.2019р. набув чинності Закон України №132-IX від 20.09.2019р. "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема змінено назву ст.79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, чим в господарський процес фактично впроваджено стандарт доказування "вірогідності доказів".

У рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.1997р. наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Варто відзначити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018р. у справі №910/18036/17, від 23.10.2019р. у справі №917/1307/18, від 18.11.2019р. у справі №902/761/18, від 04.12.2019р. у справі №917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020р. у справі №129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п.1 ст.32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016р. у справі "Дж.К. та Інші проти Швеції" ("J.K. and Others v. Sweden") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007р. у справі "Бендерський проти України" ("Benderskiy"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Відповідно до ч.4 ст.11 ГПК України ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених ст.86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

У п.п.1-3 ч.1 ст.237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Колегія суддів зауважує, що принцип "процесуальної рівності сторін" передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (рішення ЄСПЛ від 27.10.1993 у справі "Dombo V. v. The Netherlands").

Враховуючи вищевикладене, дослідивши фактичні обставини справи, що входять до предмету доказування у цій справі та стосуються кваліфікації спірних відносин, суд апеляційної інстанції вважає, що позивачем частково доведено обґрунтованість позовних вимог, а відповідачем не спростовано заявлені позовні вимоги позивача, а також судом не виявлено на підставі наявних доказів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, які беззаперечно вказують на помилковість висновків місцевого господарського суду.

За вказаних обставин, виходячи із системного аналізу обставин встановлених при розгляді даної справи у їх сукупності та наданих доказів, виходячи із загальних засад, встановлених у ст.3 ЦК України, а саме справедливості, добросовісності та розумності, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у розмірі вимог в сумі 1 664 730,95грн. згідно Акту приймання виконаних будівельних робіт №7 від 25.08.2020р. та 46 666,51грн. згідно Акту приймання виконаних будівельних робіт №10-д/2 від 25.08.2020р., а у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 102 160,32грн. заборгованості за договором підряду на будівельні роботи №149 від 23.08.2019р. згідно Акту приймання виконаних будівельних робіт №10-д/2 від 25.08.2020р. слід йому відмовити.

Стосовно посилання відповідача на наявність законодавчих обмежень відносно заявлення вимог до реабілітаційної установи, що реорганізується, слід зазначити наступне.

Згідно пп.1 п.2 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління сферою охорони здоров`я та забезпечення медичного обслуговування населення", установлено, що до 31 грудня 2023 року: кредитори державних закладів охорони здоров`я, реабілітаційних закладів, що діють в організаційно-правовій формі установи, що реорганізуються в державні некомерційні підприємства, не вправі вимагати від них виконання незабезпечених зобов`язань, припинення або дострокового виконання зобов`язання або забезпечення виконання зобов`язання. Згода кредитора на заміну боржника у зобов`язанні у такому разі не вимагається.

Відповідно до наданих відповідачем доказів (Виписки ЄДРПОУ, передавального акту, наказу міністерства) судом встановлено, що дійсно Державна реабілітаційна установа "Центр комплексної реабілітації для дітей з інвалідністю "Промінь" має статус реабілітаційного закладу та перебуває у стані реорганізації у Державне некомерційне підприємство Центр комплексної реабілітації Промінь, на підставі Наказу Міністерства соціальної політики України №283 від 17.10.2022р..

Станом на момент розгляду справи процесу реорганізації не завершено, передавальний акт не затверджено, найменування відповідача не змінено.

Таким чином, статус відповідача підпадає під регулювання п.2 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління сферою охорони здоров`я та забезпечення медичного обслуговування населення".

Однак, як встановлено судом, відповідне законодавче положення набрало чинності 12.01.2022р., з дня, наступного за днем опублікування Закону.

При цьому, як свідчать матеріали справи, спірні матеріальні правовідносини сторін виникли з 24.09.2020р. (моменту прострочення виконання грошових зобов`язань), процесуальні правовідносини - з 22.02.2021р. (дата звернення з позовом до суду), тобто до вступу у дію нормативних обмежень на заявлення незабезпечених кредиторських вимог до реабілітаційних установ, котрі реорганізуються.

В силу ч.1 ст.58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно ст. 5 ЦК України, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Таким чином, акт цивільного законодавства може застосовуватись лише до тих відносин, які виникають після набрання ним чинності, поширення його дії на відносини, які уже виникли та продовжують існувати, порушує вимогист. 5 ЦК України.

Положення ст.5 ЦК України втілює у цивільних правовідносинах імперативний припис ч.1 ст.58 Конституції України, згідно якого закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Отже, закон може мати зворотну дію у часі виключно за однієї умови: пом`якшення або скасування відповідальності особи.

Також, Конституційний Суд України у Рішенні від 09.02.1999р. в рамках розгляду справі №1-7/99 дійшов висновку, що положення ч.1 ст.58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб.

Водночас, колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з позицією місцевого господарського суду про наявність підстав для звернення до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності та відповідності вимогам ст.ст.8, 55, 58, 64, 129-1 Конституції України пп.1 п.2 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління сферою охорони здоров`я та забезпечення медичного обслуговування населення" №1962-IX від 15 грудня 2021 року: "Установити, що до 31 грудня 2023 року: кредитори державних закладів охорони здоров`я, реабілітаційних закладів, що діють в організаційно-правовій формі установи, що реорганізуються в державні некомерційні підприємства, не вправі вимагати від них виконання незабезпечених зобов`язань, припинення або дострокового виконання зобов`язання або забезпечення виконання зобов`язання" (п.7 резолютивної частини рішення), з огляду на те, що спірні правовідносини між сторонами виникли до вступу у дію нормативних обмежень на заявлення незабезпечених кредиторських вимог до реабілітаційних установ, котрі реорганізуються, які відображено у пп.1 п.2 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління сферою охорони здоров`я та забезпечення медичного обслуговування населення", про що було зазначено вище.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що п.7 резолютивної частини рішення Господарського суду Вінницької області від 16.02.2023р. у справі №902/155/21 слід виключити.

Як вже зазначалося вище, рішенням Господарського суду Вінницької області від 16.02.2023р. у справі №902/155/21 позов задоволено частково.

Також, призначено судове засідання з приводу розподілу судових витрат на 07.03.2023р..

Як свідчать матеріали справи, позивачем у позовній заяві зазначено орієнтовний розмір витрат на правову допомогу в розмірі 6 500,00грн..

22.02.2023р. до Господарського суд Вінницької області від представника позивача надійшов лист (б/н від 20.02.2023р.) щодо підтвердження понесених витрат на правничу допомогу.

Також, до супровідного листа (б/н від 20.02.2023р.) (вх.канц.№01-34/1677/23) представником позивача долучено акт приймання-передачі виконаних робіт/наданих послуг, за змістом якого надані послуги з правової допомоги становлять 22 000,00грн..

Згідно ст.221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Відповідно до п.3 ч.1, ч.3 ст.244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

У відповідності до ч.1, п.1 ч.3 ст.123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати, на професійну правничу допомогу.

За приписами ч.ч.1-3 ст.126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частинами 4, 5 ст.126 ГПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно ст.6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

У відповідності до ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009р. №23-рп/2009 визначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Аналізуючи вище викладене слід дійти висновку, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах, тощо.

Вказана правова позиція узгоджується з позицією, яка викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018р. у справі №826/1216/16.

З матеріалів справи вбачається, що 10.03.2021р. між Адвокатським бюро "Іван Бездітний" (адвокатське бюро) та Товариством з обмеженою відповідальністю "КОНСОЛЬСТРОЙ" (клієнт) укладено договір про надання професійної правничої допомоги (а.с.211, т.2) (далі - договір), згідно п.1.1 якого, предметом даного договору є надання адвокатським бюро, усіма законними методами та способами, обумовленої цим договором професійної правничої допомоги клієнту.

Від імені Адвокатського бюро на виконання умов цього договору діють адвокати:

- Бездітний Іван Іванович (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №610 від 29.09.2008р., видане на підставі рішення Вінницької обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури №9 від 29.09.2008р.);

- Левченко Артем Олександрович, (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серія ВН №000745 від 29.01.2021р. видане на підставі рішення Ради адвокатів Вінницької області №1/21 від 20.01.2021р.) (п.1.2 договору).

Адвокатське бюро має право покласти частину обов`язків на іншу особу, з якою Адвокатське бюро укладає окремий договір (п.1.3 договору).

Відповідно до п.2.1 договору, адвокатське бюро, в особі адвокатів Бездітного Івана Івановича та Левченка Артема Олександровича, на підставі звернення клієнта приймає на себе зобов`язання з надання наступної професійної правничої допомоги:

- складання та подання документів процесуального характеру: клопотань і заяв (в залежності від необхідності) та відповіді на відзив (п.2.1.1 договору);

- здійснення представництва інтересів клієнта в Господарському суді Вінницької області, з усіма правами представника позивача, які передбачені Господарським процесуальним кодексом України, у справі №902/155/21 за позовом ТОВ "КОНСОЛЬСТРОЙ" до Державної реабілітаційної установи "Центр комплексної реабілітації для дітей з інвалідністю "Промінь" про стягнення заборгованості за договором підряду па будівельні роботи №149 від 23.08.2019р. (п.2.1.2 договору).

Клієнт зобов`язаний сплатити гонорар адвокатському бюро в розмірі та в строк погоджені між сторонами. Сплатити рахунки експертів, спеціалістів та інші рахунки й квитанції для досягнення адвокатським бюро мети цього договору (п.4.1 договору).

Прийняти все виконане адвокатом за актом приймання-передачі виконаних робіт/наданих послуг, що стосується предмету даного договору, а при відмові у прийнятті виконаного адвокатом доручення (наданої правничої допомоги) письмово мотивувати таку відмову (п.4.2 договору).

У відповідності до п.6.1 договору, за надання правової допомоги клієнт зобов`язується виплатити адвокатському бюро винагороду у формі гонорару в сумі 22 000,00грн., на умовах повної передоплати. Розмір гонорару визначається сторонами у фіксованій сумі, яка вираховується виходячи із врахуванням складності та терміновості виконуваної роботи (послуги), її обсягу, часу, який необхідно витратити адвокату для виконання доручення клієнта та інших особливостей виконуваної роботи.

Гонорар Адвокатського бюро за даним договором має бути перерахований клієнтом на розрахунковий рахунок адвокатського бюро. В разі збільшення обсягу виконуваної роботи, пропорційно збільшується і розмір гонорару, про що сторони підписують додаткову угоду (п.6.2 договору).

Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 10.03.2022р., або до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань (п.7.1 договору).

Також, 17.02.2023р. між сторонами підписано Акт приймання-передачі виконаних робіт/наданих послуг (а.с.213, т.2), згідно п.1 якого, погоджено виконання адвокатським бюро "Іван Бездітний" з 10.03.2021р. по 16.02.2023р. (включно), наступних робіт:

- складання відповіді на відзив - 5 год. 00 хв. - 5 000,00грн.;

- підготовка клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи - 1год. 00хв. - 1000,00грн.;

- підготовка клопотання та ознайомлення з матеріалами справи - 2 год. 00 хв. - 2 000,00грн.;

- підготовка заяви про відвід експерта - 2 год. 00 хв. - 2 000,00грн.;

- участь в судовому засіданні 16.03.2021р. - 1 500,00грн.;

- участь в судовому засіданні 31.03.2021р. - 1 500,00грн.;

- участь в судовому засіданні 04.08.2021р. - 1 500,00грн.;

- участь в судовому засіданні 11.08.2022р. - 1 500,00грн.;

- участь в судовому засіданні 01.09.2022р. - 1 500,00грн.;

- участь в судовому засіданні 27.01.2023р. - 1 500,00грн.;

- участь в судовому засіданні 02.02.2023р. - 1 500,00грн.;

- участь в судовому засіданні 16.02.2023р. - 1 500,00грн.

Відповідно до п.2 Акту загальна вартість послуг Адвокатського бюро "Іван Бездітний", за договором №б/н про надання професійної правничої допомоги від 10.03.2021р., яку клієнт - Товариство з обмеженою відповідальністю "КОНСОЛЬСТРОЙ" сплатило адвокатському бюро, складає 22 000,00грн..

Отже, на підтвердження витрат на правничу допомогу позивачем надано договір про надання професійної правничої допомоги б/н від 10.03.2021р., акт приймання-передачі виконаних робіт/наданих послуг від 17.02.2023р. на суму 22 000,00грн., платіжне доручення №1238 від 11.03.2021р. на суму 22 000,00грн., ордер серії ВН № 171754 від 15.03.2021р. на ім`я адвоката Левченка А.О..

Також, визначені сторонами послуги пов`язані з предметом судового розгляду, включають підготовку позову, визначення правовою позиції по справі, складення позовної заяви, участь у судових засіданнях.

З огляду на викладене, понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в сумі 22 000,00грн. є обґрунтованими та підтвердженими доказами.

Водночас, приймаючи до уваги факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, а також те, що сума зазначених витрат підтверджується матеріалами справи, суд дійшов висновку про необхідність покладення зазначених витрат на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі ч.4 ст.129 ГПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, враховуючи вище викладене в сукупності, а також приписи ст.123, 129 ГПК України, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про стягнення з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу пропорційно задоволеним вимогам в сумі 20 760,71грн., а судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1 239,29грн. слід залишити за позивачем.

Також, витрати зі сплати судового збору підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст.123, 129 ГПК України пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про покладення на відповідача судових витрат зі сплати судового збору в сумі 25 670,97грн., а судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1 532,40грн слід залишити за позивачем.

Отже, відповідачем не надано достатніх належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст.75, 76 ГПК України на підтвердження своєї правової позиції, викладеної в апеляційній скарзі, а її доводи не спростовують встановлених обставин справи, не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію ("Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод") та практику Суду (Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини) як джерело права.

Слід також зазначити, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010р. у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

В силу приписів ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно до ч.1 ст.277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів Північно - західного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційну скаргу Державної реабілітаційної установи "Центр комплексної реабілітації для дітей з інвалідністю "Промінь" слід залишити без задоволення, однак, керуючись п.3 ч.1 ст.277 Господарського процесуального кодексу України, рішення Господарського суду Вінницької області від 16.02.2023р. у справі №902/155/21 слід змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції даної постанови та виключити п.7 резолютивної частини рішення Господарського суду Вінницької області від 16.02.2023р. у справі №902/155/21, а в решті рішення Господарського суду Вінницької області від 16.02.2023р. у справі №902/155/21 слід залишити без змін. Також, додаткове рішення Господарського суду Вінницької області від 07.03.2023р. у справі №902/155/21 слід залишити без змін.

Судові витрати апеляційний суд розподіляє з урахуванням положень ст.ст.123, 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст.129, 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної реабілітаційної установи "Центр комплексної реабілітації для дітей з інвалідністю "Промінь" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Вінницької області від 16.02.2023р. у справі №902/155/21 змінити виклавши мотивувальну частину в редакції даної постанови.

3. Пункт 7 резолютивної частини рішення Господарського суду Вінницької області від 16.02.2023р. у справі №902/155/21 виключити.

4. В решті рішення Господарського суду Вінницької області від 16.02.2023р. у справі №902/155/21 залишити без змін.

5. Додаткове рішення Господарського суду Вінницької області від 07.03.2023р. у справі №902/155/21 залишити без змін.

6. Справу №902/155/21 повернути до Господарського суду Вінницької області.

7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в строк та в порядку встановленому ст.ст.287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "28" квітня 2023 р.

Головуючий суддя Павлюк І.Ю.

Суддя Дужич С.П.

Суддя Савченко Г.І.


Суд	Північно-західний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення	25.04.2023
Оприлюднено	04.05.2023
Номер документу	110566488
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань надання послуг будівельного підряду

Павлюк І.Ю.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 25.04.2023 по справі 902/155/21ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —902/155/21

Постанова від 25.04.2023

Постанова
від 25.04.2023 по справі 902/155/21
ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД