Постанова від 02.05.2023 по справі 905/947/21

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 травня 2023 року м. Харків Справа № 905/947/21

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Білоусова Я.О., суддя Крестьянінов О.О. , суддя Пуль О.А.

розглянувши у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 (вх. № 3392 Д/2) на ухвалу Господарського суду Донецької області від 20.10.2021 у справі №905/947/21 (прийняту в приміщенні Господарського суду Донецької області суддею Ніколаєвою Л.В., повний текст складено 20.10.2021)

за позовом ОСОБА_1 , м.Енергодар, Запорізька область,

до 1.Приватного акціонерного товариства Металургійний комбінат Азовсталь, м.Маріуполь, Донецька область,

2.Компанії Barlenco Ltd, Nicosia, Cyprus (Компанія Барленко ЛТД, Нікосія, Кіпр),

3.Компанії Metinvest B.V., Amsterdam, Koninkrijk der Nederlanden (Компанія Метінвест Б.В., Амстердам, Королівство Нідерланди,

4.Товариства з обмеженою відповідальністю Метінвест Холдинг, м.Маріуполь, Донецька область,

5.Компанії Metinvest International S.A., Geneva, Switzerland (Компанії Метінвест Інтернешнл С.А., Женева, Швейцарія),

про визнання правочину недійсним та стягнення збитків,

ВСТАНОВИВ:

В травні 2021 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулись до Господарського суду Донецької області з позовом до відповідачів: ПрАТ МК Азовсталь, Компанії Барленко ЛТД (Barlenco LTD), Компанії Метінвест Б.В. (Metinvest B.V.), ТОВ Метінвест Холдинг, Компанії Метінвест Інтернешнл С.А. (Metinvest International S.A.) про:

-визнання недійсним правочину щодо застосування до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 процедури примусового викупу належних їм на праві власності акцій ПрАТ МК Азовсталь у відповідності до публічної безвідкличної вимоги про придбання акцій в усіх власників акцій ПрАТ МК Азовсталь від 19.03.2018;

-стягнення солідарно з ПрАТ МК Азовсталь; Компанії Барленко ЛТД (Barlenco LTD); Компанії Метінвест Б.В. (Metinvest B.V.); ТОВ Метінвест Холдинг; Компанії Метінвест Інтернешнл С.А. (Metinvest International S.A.) на користь ОСОБА_1 суми збитків у розмірі 4 017 754,56 грн;

-стягнення солідарно з ПрАТ МК Азовсталь; Компанії Барленко ЛТД (Barlenco LTD); Компанії Метінвест Б.В. (Metinvest B.V.); ТОВ Метінвест Холдинг; Компанії Метінвест Інтернешнл С.А. (Metinvest International S.A.) на користь ОСОБА_2 суми збитків у розмірі 643 728,40 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачі посилались на те, що процедура примусового викупу акцій на підставі публічної безвідкличної вимоги про придбання акцій в усіх власників акцій ПрАТ МК Азовсталь вих. № 02 від 19.03.2018 проведена з порушенням діючих норм законодавства та за ціною, яка є заниженою та несправедливою, внаслідок чого їм завдано збитки.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 20.10.2021 у справі №905/947/21 позовну заяву повернуто ОСОБА_1 на підставі ч.4 ст.174 ГПК України.

Приймаючи оскаржувану ухвалу, господарський суд виходив з того, що ухвала суду від 27.09.2021, якою, зокрема: роз`єднано позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; виділено в окреме самостійне провадження позовні вимоги ОСОБА_2 до ПрАТ МК Азовсталь, Компанії Барленко ЛТД (Barlenco LTD), Компанії Метінвест Б.В. (Metinvest B.V.), ТОВ Метінвест Холдинг; Компанії Метінвест Інтернешнл С.А. (Metinvest International S.A.); продовжено ОСОБА_1 строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду доказів доплати судового збору у розмірі 54 550,60 грн протягом п`яти днів з дня вручення даної ухвали суду, отримана ОСОБА_1 06.10.2021, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення 6102256608420. Строк для усунення недоліків позовної заяви становив до 11.10.2021 включно. Станом на 19.10.2021 недоліки позовної заяви позивачем не усунуто, в зв`язку з чим суд дійшов висновку про повернення позовної заяви ОСОБА_1

ОСОБА_1 з ухвалою суду першої інстанції не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Донецької області від 20.10.2021 у справі №905/947/21, матеріали справи за позовом ОСОБА_1 передати до Господарського суду Донецької області для продовження розгляду.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник посилається на те, що керуючись п.2 ч.2 ст.4 Закону України Про судовий збір він сплатив судовий збір у розмірі 2270,00 грн за нематеріальні вимоги та 5715,72 грн за матеріальні вимоги, а всього 7985,72 грн, що в сумі складає 5% від його річного доходу за 2020 рік (159714,46 грн *5%= 7985,72 грн) та подав клопотання про зменшення судового збору на підставі ст.8 Закону України Про судовий збір. В своєму клопотанні про зменшення судового збору ОСОБА_1 просив суд врахувати, що він, як позивач у даній справі, є пенсіонером, річний дохід за 2020 рік склав 159714,46 грн, тому у нього немає можливості сплатити судовий збір у розмірі 1,5% від ціни позову, такий розмір буде складати майже половину його річного доходу. В клопотанні про зменшення судового збору заявник послався на постанову Великої Палати Верховного Суду у справі №908/137/18, в якій суд зробив правові висновки, що стосуються всіх міноритарних акціонерів, у яких примусово вилучили акції емітентів у проведених по всій країні сквіз-аутів, а саме, Велика Палата Верховного Суду визнала міноритарного акціонера слабкою стороною, та констатувала про необхідність забезпечення захисту порушених прав та інтересів міноритарного акціонера в умовах відсутності достатності гарантій його захисту на законодавчому рівні та необхідністю несення останнім значних витрат на проведення оцінки майна, сплату судового збору, витрат на професійну правничу допомогу тощо.

Відповідно до частини 2 статті 271 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 8, 9, 12, 18, 31, 32, 33, 34 частини першої статті 255 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За приписами ч.13 ст.8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.11.2021:

1.Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 (вх. № 3392 Д/2) на ухвалу Господарського суду Донецької області від 20.10.2021 у справі №905/947/21 та ухвалено здійснити її розгляд у порядку письмового провадження без виклику та повідомлення учасників справи.

2.Ухвалено апелянту в строк до 15.12.2021 надати до Східного апеляційного господарського суду належним чином (нотаріально) засвідчений переклад на французьку мову (прошитий, пронумерований та скріплений мокрою печаткою) наступних документів (у двох примірниках): апеляційної скарги; ухвали Східного апеляційного господарського суду від 15.11.2021 у справі №905/947/21; прохання про вручення за кордоном судових або позасудових документів; підтвердження про вручення судових документів; короткий виклад документа, що підлягає врученню.

3.Ухвалено після отримання вказаних документів від апелянта, звернутися до Федерального офісу юстиції (Office federal de la Justice (OFJ) - Bundesrain 20 3003 BERNE Suisse) з проханням про вручення судових документів Компанії Metinvest International S.A. (2 Rue Vallin, Geneva 1201, Switzerland).

4.Відповідачам встановлено строк для подання відзивів на апеляційну скаргу - протягом 15 днів, з урахуванням поштового перебігу, з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

5.Провадження у справі №905/947/21 зупинено до виконання судового доручення про вручення судового документу чи повідомлення про неможливість такого вручення Компанії Metinvest International S.A., а також отримання відомостей про отримання або не отримання вручення копії ухвали у даній справі Компанією "Barlenko LTD" та Компанії Metinvest B.V..

26.11.2021 до суду від Приватного акціонерного товариства Металургійний комбінат Азовсталь надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№13727), в якому перший відповідач просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Донецької області у справі №905/947/21 від 20.10.2021 залишити без змін, посилаючись на те, що у вільному доступі розміщена електронна декларація ОСОБА_1 за 2017 рік, який проживає у м.Енергодар Запорізької області, зі змісту якої вбачається, що ОСОБА_1 отримує річний дохід у розмірі 307 947 грн, володіє грошовими активами на суму 1 748 420 грн, 8 000 EUR, 17 000 USD. З огляду на зазначене, позивач має достатню суму коштів для оплати судового збору, що в свою чергу свідчить про належний майновий стан та відсутність підстав для зменшення розміру судового збору. Документом, який відображає всю суму доходу позивача за попередній календарний рік може бути, зокрема, довідка про суми виплачених доходів та утриманих податків, яка формується на підставі відомостей, що містяться у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків. Документ, який підтверджує майновий стан пенсіонера є відповідна довідка органу доходів та зборів або довідка органу Пенсійного фонду про розмір отриманої пенсії за цей же період. Між тим, у цій справі позивач надав виписку тільки з 1 (одного) банківського рахунку. Вказана виписка не може підтверджувати загальний майновий стан позивача, так як стосується руху коштів тільки по цьому рахунку, а не суму всіх отриманих доходів позивача за певний період. Таким чином, надана позивачем виписка по рахунку не може вважатися належним та допустимим доказом його скрутного матеріального становища, так як не містить інформації про всі отримані доходи позивача.

ОСОБА_1 з ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.11.2021 не погодився та звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, посилаючись, зокрема, на те, що норми розділу ІХ ГПК не встановлюють обов`язок для учасників справи здійснювати переклад процесуальних документів за власний рахунок на стадії надіслання судом доручень; питання компенсації судових витрат, здійснених, у тому числі, і у зв`язку з перекладом, вирішується в порядку, передбаченому ст.129 ГПК на стадії закінчення розгляду справи; суд апеляційної інстанції порушив принцип рівності всіх учасників судового процесу, застосовуючи до ОСОБА_1 вимоги у вигляді понесення додаткових витрат на переклади документів та звернення до Федерального офісу юстиції; ці обов`язки покладено на суд.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.12.2022 у даній справі касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 15.11.2021 у справі №905/947/21 залишено без змін.

В постанові суду касаційної інстанції, зокрема, зазначено, що враховуючи, що суд першої інстанції не повідомив компанію "Metinvest International S.A." в порядку, передбаченому Конвенцією (через Центральний орган), про наявність судового розгляду справи, а також те, що відповідна ухвала суду першої інстанції була оскаржена до суду апеляційної інстанції, апеляційний господарський суд обрав правильний спосіб повідомлення. Водночас, беручи до уваги, що відповідачі нерезиденти вже були повідомлені Верховним Судом в порядку, передбаченому Конвенцією, подальше повідомлення призведе до затягування розгляду цієї справи, суд апеляційної інстанції за наявності відповідного клопотання позивача або за власною ініціативою, може, скориставшись наявними у нього дискреційним повноваженнями, врахувати перелічені обставини ухвалити рішення, спрямоване на подальше скорочення строків розгляду цієї справи (зокрема, змінити порядок повідомлення відповідачів, та, відповідно, вимоги щодо перекладу документів).

24.02.2023 та 16.03.2023 до суду від ОСОБА_1 надійшли заяви про відмову від позову відносно відповідача-4 та відповідача-5 (вх.№2269, 2973 відповідно), в яких скаржник просить:

1.Поновити провадження у справі №905/947/21.

2.Прийняти від ОСОБА_1 відмову від позову про визнання правочину недійсним, застосування наслідків недійсності правочину у вигляді стягнення збитків відносно наступних відповідачів: ТОВ Метінвест Холдинг (відповідач-4), Компанії METINVEST INTERNATIONAL S.A. (відповідач-5).

3.Закрити провадження у справі №905/947/21 за позовною заявою ОСОБА_1 про визнання правочину недійсним, застосування наслідків недійсності правочину у вигляді стягнення збитків відносно наступних відповідачів: ТОВ Метінвест Холдинг (відповідач-4), Компанії METINVEST INTERNATIONAL S.A. (відповідач-5).

4.Продовжити розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Донецької області від 20.10.2021 у справі №905/947/21.

Ураховуючи те, що нерезиденти вже були повідомлені Верховним Судом в порядку, передбаченому Конвенцією, а подальше повідомлення призведе до затягування розгляду цієї справи, користуючись дискреційними повноваженнями щодо зміни порядку повідомлення відповідачів та щодо перекладу документів, суд ухвалою від 21.03.2023 поновив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 (вх. № 3392 Д/2) на ухвалу Господарського суду Донецької області від 20.10.2021 у справі №905/947/21, повідомив компанію Barlenco Ltd, Nicosia, Cyprus (компанію Барленко ЛТД, Нікосія, Кіпр), компанію Metinvest B.V., Amsterdam, Koninkrijk der Nederlanden (компанію Метінвест Б.В., Амстердам, Королівство Нідерланди), компанію Metinvest International S.A., Geneva, Switzerland (компанію Метінвест Інтернешнл С.А., Женева, Швейцарія) про розгляд справи №905/947/21 в порядку передбаченому ст.10 (а) Конвенції, ухвалив здійснити її розгляд у порядку письмового провадження без виклику та повідомлення учасників справи.

Клопотань від учасників справи про розгляд справи з їх повідомленням (викликом) до суду апеляційної інстанції не надійшло.

Колегія суддів відмовляє у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відмову від позову відносно відповідача-4 та відповідача-5 (вх.№2269 від 24.02.2023, 2973 від 16.03.2023), з огляду на те, що предметом апеляційного розгляду є ухвала суду щодо правомірності повернення позовної заяви позивачу, а не розгляд справи по суті спору.

У ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом відповідно до пункту 4 частини 5 ст.13 Господарського процесуального кодексу України створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи та вимоги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила.

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції, 31.05.2021 Господарським судом Донецької області постановлено ухвалу, якою позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 залишено без руху; встановлено ОСОБА_1 , ОСОБА_2 строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня вручення даної ухвали суду шляхом надання до суду: доказів надіслання позовної заяви і доданих до неї документів Компанії Барленко ЛТД (Barlenco LTD) за адресою: Фемістоклі Дерві, 3 Джулія Хаус, 1066, Нікосія, Кіпр (Themistokli Dervi,3 Julia House, 1066, Nicosia, Cyprus); доказів надіслання позовної заяви і доданих до неї документів Компанії Метінвест Б.В. (Metinvest B.V.) за адресою: Нассаулан 2А, 2514JS, м. Гаага, Нідерданди (Nassaulan, 2A2514JS s-Gravenhage the Netherlands); доказів, що підтверджують сплату ОСОБА_1 судового збору у розмірі 54 550,60 грн; доказів, що підтверджують сплату ОСОБА_2 судового збору у розмірі 0,03 грн.

Господарським судом відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_3 про зменшення розміру судового збору до 7985,72 грн за подання даного позову, з огляду на те, що одне лише посилання на те, що ОСОБА_1 є пенсіонером не є доказом наявності у нього тяжкого фінансового становища. При цьому, виписку з АТ КБ Приватбанк за 2020 рік визнано неналежним доказом стосовно розміру доходу (відсутності доходу) за попередній календарний рік та підтвердженням обставин для зменшення судового збору. Також, як зазначено в ухвалі, позивачем не доведено відсутність інших, крім пенсії, доходів, та не надано на підтвердження вказаних обставин відповідної довідки з Державної фіскальної служби України.

23.06.2021 до суду надійшла заява позивачів 1, 2 про усунення недоліків позовної заяви разом з уточненою позовною заявою (подання якої пов`язано із зміною місцезнаходження Компанії Метінвест Б.В. (Metinvest B.V.)), доказами надіслання уточненої позовної заяви всім відповідачам, у т. ч. Компанії Барленко ЛТД (Barlenco LTD) та Компанії Метінвест Б.В. (Metinvest B.V.) за адресою їх місцезнаходження, а також квитанцією про доплату ОСОБА_2 судового збору на суму 6,81 грн (сплаченого у більшому розмірі, що пов`язано з неможливістю формування в режимі онлайн квитанції на суму 0,03 грн) та клопотанням про відстрочення сплати ОСОБА_3 судового збору у розмірі 54 550,60 грн до ухвалення судового рішення у справі № 905/947/21.

27.09.2021 господарським судом постановлено ухвалу, якою:

-роз`єднано позовні вимоги ОСОБА_1 до ПрАТ МК Азовсталь; Компанії Барленко ЛТД (Barlenco LTD); Компанії Метінвест Б.В. (Metinvest B.V.); ТОВ Метінвест Холдинг; Компанії Метінвест Інтернешнл С.А. (Metinvest International S.A.) про визнання недійсним правочину щодо застосування до ОСОБА_1 процедури примусового викупу належних йому на праві власності акцій ПрАТ МК Азовсталь у відповідності до публічної безвідкличної вимоги про придбання акцій в усіх власників акцій ПрАТ МК Азовсталь від 19.03.2018; стягнення солідарно з ПрАТ МК Азовсталь; Компанії Барленко ЛТД (Barlenco LTD); Компанії Метінвест Б.В. (Metinvest B.V.); ТОВ Метінвест Холдинг; Компанії Метінвест Інтернешнл С.А. (Metinvest International S.A.) на користь ОСОБА_1 суми збитків у розмірі 4 017 754,56 грн, та позовні вимоги ОСОБА_2 до відповідачів;

-виділено в окреме самостійне провадження позовні вимоги ОСОБА_2 до ПрАТ МК Азовсталь; Компанії Барленко ЛТД (Barlenco LTD); Компанії Метінвест Б.В. (Metinvest B.V.); ТОВ Метінвест Холдинг; Компанії Метінвест Інтернешнл С.А. (Metinvest International S.A.) про визнання недійсним правочину щодо застосування до ОСОБА_2 процедури примусового викупу належних йому на праві власності акцій ПрАТ МК Азовсталь у відповідності до публічної безвідкличної вимоги про придбання акцій в усіх власників акцій ПрАТ МК Азовсталь від 19.03.2018; стягнення солідарно з ПрАТ МК Азовсталь; Компанії Барленко ЛТД (Barlenco LTD); Компанії Метінвест Б.В. (Metinvest B.V.); Товариства з обмеженою відповідальністю Метінвест Холдинг; Компанії Метінвест Інтернешнл С.А. (Metinvest International S.A.) на користь ОСОБА_2 суми збитків у розмірі 643 728,40 грн;

-продовжено ОСОБА_1 строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду доказів доплати судового збору у розмірі 54 550,60 грн протягом п`яти днів з дня вручення даної ухвали суду.

Відповідно до цієї ухвали судом відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору, з огляду на те, що останній посилався на ті ж самі обставини, які були зазначені ним в якості підстав для зменшення судового збору, зокрема, що він є пенсіонером, його дохід складається із пенсії, розмір якої за 2020 рік відповідно до виписки з АТ КБ Приватбанк склав 159 714,46 грн, тому сплата більш як загального розміру його пенсії є непосильним фінансовим тягарем, а зобов`язання щодо сплати судового збору у такому розмірі унеможливить доступ до правосуддя з метою захисту порушених прав та інтересів.

Як зазначено в ухвалі, оскільки при залишенні позовної заяви без руху судом вже зроблено висновки щодо недоведеності тяжкого майнового стану ОСОБА_3 , що в силу приписів ст. 8 Закону України Про судовий збір є єдиною підставою як для зменшення розміру судового збору, так і для відстрочення його сплати, за відсутності інших доказів, крім виписки з АТ КБ Приватбанк, якій також вже надано оцінку як неналежному доказу розміру його річного доходу (відсутності доходу) за попередній календарний рік, підстави для задоволення клопотання позивача 1 та відстрочення сплати судового збору відсутні. В той же час, з огляду на те, що подаючи до суду клопотання про відстрочення сплати судового збору, позивач 1 вважав, що у такий спосіб ним усуваються недоліки позовної заяви та розраховував на його задоволення, суд визнав за необхідне надати позивачу 1 додаткову можливість усунути недоліки позовної заяви у встановлений спосіб - шляхом подання до суду доказів доплати судового збору у розмірі 54 550,60 грн, для чого продовжено строк для усунення відповідних недоліків позовної заяви у межах відведеного законом строку (ч. 2 ст. 174 ГПК України) на підставі ч. 2 ст. 119 ГПК України.

Вказана ухвала суду отримана ОСОБА_1 06.10.2021, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення 6102256608420.

20.10.2021 Господарським судом Донецької області прийнято оскаржувану ухвалу.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги виходячи з наступного.

Частиною першою статті 174 ГПК України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити) (частина друга статті 174 ГПК України).

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір".

Відповідно до вимог статті 8 Закону України "Про судовий збір" ураховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справах за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій.

За змістом положень статті 8 Закону України "Про судовий збір" питання про відстрочення та розстрочення судом сплати судового збору, зменшення розміру судового збору або звільнення від його сплати з підстав майнового стану сторони вирішується на розсуд суду в кожному конкретному випадку залежно від обставин справи та обґрунтованості доводів сторони належними і допустимими доказами на підтвердження того, що майновий стан сторони дійсно перешкоджає сплаті нею судового збору в установленому порядку і розмірі.

Таким чином, суд наділений повноваженнями зменшити тягар судових витрат для особи, яка до нього звертається. Водночас конструкція частин 1, 2 статті 8 Закону України "Про судовий збір" дає підстави для висновку, що зменшення тягаря судових витрат, якого зазнає сторона, є не обов`язком суду, а знаходиться у межах суддівського розсуду, який може бути реалізований за наявності певних обставин.

До того ж стосовно сплати судового збору законодавець визначив чіткий і вичерпний перелік умов, а також суб`єктних та предметних критеріїв, за наявності яких можливе зменшення тягаря тих судових витрат, яких зазнає сторона, а тому не допускається його розширення з ініціативи суду лише з урахуванням майнового стану сторони за відсутності умов, передбачених зазначеними положеннями цього Закону.

Зазначеною нормою прямо передбачено право суду, зокрема, розстрочити сплату судового збору або зменшити його розмір саме для позивача - фізичної особи, якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру його річного доходу за попередній календарний рік.

Зокрема, особа, яка звертається до суду, має право подати відповідне клопотання, у якому навести обставини щодо її майнового стану, за наявності підстав, з якими закон пов`язує можливість реалізації судом повноважень зменшити тягар судових витрат стосовно сплати судового збору. Такі обставини мають бути підтверджені належними, допустимими, достатніми та достовірними доказами.

Господарський процесуальний кодекс України покладає на суд обов`язок розглянути заявлені сторонами клопотання та з урахуванням кожного окремого випадку навести мотиви щодо їх задоволення чи відмови у їх задоволенні відповідно до норм чинного законодавства.

Визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Доказами рівня майнового стану можуть бути документи, які підтверджують скрутний майновий стан особи, що, відповідно, унеможливлює сплату нею судових витрат. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини можуть бути підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати.

Питання перевірки реальної спроможності заявника сплатити судовий збір набуває особливої актуальності та має детально перевірятися судами у випадку, якщо заявник ставить питання про звільнення, зменшення та/чи розстрочення/відстрочення сплати судового збору. За наявності таких питань суди повинні вказувати, які конкретно докази заявник має надати на підтвердження факту свого незадовільного майнового стану, у разі якщо наданих доказів недостатньо або вони не є належними.

Таким чином, відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, а також звільнення від його сплати або зменшення його розміру з підстав, передбачених статтею 8 Закону України "Про судовий збір", є прерогативою суду, який вирішує питання відкриття провадження (прийняття заяви, скарги тощо).

Зазначені норми є диспозитивними і встановлюють не обов`язок, а право суду на власний розсуд звільнити особу від сплати судового збору (відстрочити, розстрочити його сплату або зменшити його розмір).

Аналогійний висновок наведено у постанові Верховного Суду від 12.03.2021 у справі №912/1061/20.

Згідно зі ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пункт 1 ст.6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

У такій формі у цьому пункті втілено "право на суд", одним з аспектів якого є право доступу, тобто право на порушення провадження в суді за цивільним позовом. Однак це право не є абсолютним.

Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема, й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений Господарським процесуальним кодексом України.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (див. рішення суду від 28.10.1998 року у справі "Ейрі проти Ірландії", серія А, № 32).

Обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти (див. рішення суду від 28.11.2006 у справі "Апостол проти Грузії", заява № 40765/02). При цьому, Суд в якості "законної мети" визнає, зокрема, фінансування функціонування органів судової влади та дію в якості стримуючого фактору від легковажних позовів (див. рішення суду від 12.06.2007 року у справі "Станков проти Болгарії", заява № 68490/01)

У рішенні Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі" зазначено, що "Право на суд" не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції (пункт 60).

Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх "цивільних прав та обов`язків", пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети, але в той час, коли Договірні держави мають можливість відхилення від дотримання вимог Конвенції щодо цього, остаточне рішення з дотриманням вимог Конвенції залишається за Судом ("Голдер проти Сполученого Королівства" та інші проти Сполученого Королівства", рішення суду, цитовані вище, так само; та, mutatis mutandis, "Ейрі проти Ірландії", рішення від 09.10.1979).

Як визначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" (заява №24402/02) право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг (пункт 27). Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб" (рішення від 28.05.1985 у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства" (пункт 57).

Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (рішення ЄСПЛ у справах: "Княт проти Польщі" ("Kniat v. Poland") від 26 липня 2005 року; "Єдамскі та Єдамска проти Польщі" ("Jedamski and Jedamska v. Poland") від 26 липня 2005 року).

Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно з положеннями статей 13, 14, 74 ГПК України, повинна навести доводи того, що її майновий стан об`єктивно перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі, а також надати докази, які б свідчили про вжиття нею всіх необхідних заходів для своєчасної сплати судового збору.

Колегія суддів зазначає, що необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб`єктів, узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, і не може бути визнане обмеженням права доступу до суду в розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до пункту 2 частини 1 ст.164 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Отже, сплата судового збору особами, які звертаються до суду, - це процесуальний обов`язок, який визначається нормами процесуального закону та Закону України "Про судовий збір".

При цьому процесуальна норма частини другої статті 123 Господарського процесуального кодексу України є бланкетною і в частині визначення розміру судового збору, порядку його сплати, повернення і звільнення від сплати відсилає до окремого закону, зокрема, Закону України "Про судовий збір", в якому визначені правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Приписами статті 174 Господарського процесуального кодексу України передбачено механізм залишення позовної заяви без руху задля забезпечення позивачу можливості у встановлений судом строк усунути недоліки позовної заяви, що забезпечить можливість вважати її такою, що подана у день її первинного подання, та прийняття її до розгляду судом першої інстанції.

Як свідчать матеріали справи, 23.06.2021 позивачем було надано клопотання про відстрочення сплати судового збору у розмірі 54 550,60 грн до ухвалення судового рішення у справі № 905/947/21, в обґрунтування якого Баскаков В.С. посилався на ті ж самі обставини, які були зазначені ним в якості підстав для зменшення судового збору, зокрема, що він є пенсіонером, його дохід складається із пенсії, розмір якої за 2020 рік, відповідно до виписки з АТ КБ Приватбанк, склав 159 714,46 грн, тому сплата більш як загального розміру його пенсії є непосильним фінансовим тягарем, а зобов`язання щодо сплати судового збору у такому розмірі унеможливить доступ до правосуддя з метою захисту порушених прав та інтересів. Також послався на п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Вказав прецедентну практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19.06.2001 у справі Креуз проти Польщі (Kreuz v. Poland)), згідно з якою сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.

Поряд з цим, як вже зазначалось, особа, яка заявляє клопотання про зменшення судового збору, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Згідно з п. 2 ч. 1 розд. V наказу Міністерства фінансів України від 29.09.2017 №822 Про затвердження Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків до Державного реєстру включаються: дані про фізичних осіб стосовно суми нарахованих та/або отриманих доходів; сума нарахованих та/або сплачених податків; інформація про податкову знижку та податкові пільги платника податків.

Відповідно до частин 1, 2 вказаного наказу фізична особа, яка зареєстрована у Державному реєстрі чи в окремому реєстрі Державного реєстру, може отримати відомості про себе, наявні у Державному реєстрі. Відомості з Державного реєстру є документом, який безоплатно надається контролюючим органом за зверненням фізичної особи (представника) щодо отримання відомостей про себе з Державного реєстру та свідчить про наявність або відсутність відомостей про таку особу в Державному реєстрі.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що одне лише посилання на те, що ОСОБА_1 є пенсіонером не є доказом наявності у нього тяжкого фінансового становища, а виписка з АТ КБ Приватбанк не є належним доказом стосовно розміру доходу (відсутності доходу) за попередній календарний рік та підтвердженням обставин для зменшення судового збору. Позивачем не доведено відсутність інших, крім пенсії, доходів, та не надано на підтвердження вказаних обставин відповідної довідки з Державної фіскальної служби України.

З огляду на те, що будь-яких документів на підтвердження майнового стану позивача, які б переконливо свідчили про неможливість або суттєву ускладненість сплати судового збору у встановленому законом розмірі суду не надано, судом першої інстанції правильно встановлено відсутність підстав для відстрочення сплати судового збору.

Щодо посилання апелянта на наявність правових підстав для відстрочення від сплати судового збору за подання позовної заяви відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 24.11.2020 у справі №908/137/18, в якій, на переконання заявника, визнано міноритарного акціонера слабшою стороною та констатовано про необхідність забезпечення порушених прав та інтересів міноритарного акціонера в умовах відсутності достатності гарантій його захисту на законодавчому рівні та необхідністю несення останнім витрат на проведення оцінки майна товариства, сплату судового збору, витрат на професійну правничу допомогу тощо, колегія суддів зазначає наступне.

У пункті 7.35 вказаної постанови, на який посилається апелянт, зазначено, що відповідних гарантій для міноритарного акціонера законодавче регулювання спірних правовідносин не містить, а можливість міноритарного акціонера захистити свої права в загальному порядку, визначеному нормами ЦК України, у спосіб пред`явлення вимоги про стягнення з особи, на користь якої відбулося примусове відчуження акцій, грошових коштів у розмірі різниці між визначеною ціною у публічній безвідкличній вимозі та справедливою ціною таких акцій або ж у спосіб визнання недійсним зазначеного правочину, не може вважатися достатньою гарантією захисту прав цього учасника, адже за таких обставин обов`язок доказування справедливої ціни викупу акцій буде здійснюватися вже після фактичної втрати слабшою, в цих відносинах, стороною права власності та супроводжуватись необхідністю понесення останньою значних витрат на проведення оцінки майна товариства, сплату судового збору, витрат на професійну правничу допомогу тощо.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду далі зазначила, що "оскільки норма статті 652 Закону України "Про акціонерні товариства" не визначає спеціальних способів захисту прав міноритарних акціонерів права та інтереси яких були порушені примусовим викупом акцій за ціною меншою за їх ринкову вартість, то особи, які вважають, що їх права та інтереси на акції були порушені вчиненням такого правочину, можуть самостійно обирати між визначеними нормативними приписами способами їх захисту. Звідси, обраний позивачами у цій (№908/137/18) справі спосіб захисту прав є таким, що відповідає приписам статті 16 ЦК України, статті 20 Господарського кодексу України.

За вказаних обставин, враховуючи, що при визначенні ціни акцій існує ймовірність недобросовісної поведінки особи, яка володіє домінуючим контрольним пакетом акцій, відсутність можливості впливу міноритарним акціонером на визначення ціни акцій при їх відчуженні без його волевиявлення та відсутність спеціального контролю з боку суду або Комісії за процедурою такого визначення до позбавлення міноритарного акціонера права власності на акції, свідчить про те, що у спірних правовідносинах попередні судові інстанції мали б надати оцінку тому, чи була ціна, визначена у безвідкличній вимозі, справедливою, та за наслідком цього встановити, чи було дотримано критерій пропорційності втручання у право власності, і залежно від вказаних обставин вирішити цей спір".

Тобто, такі висновки зроблені щодо суті позовних вимог про захист права міноритарного акціонера під час примусового продажу акцій товариства. Натомість у цій справі розгляд справи по суті не розпочато, а вирішується питання про відкриття провадження та дотримання позивачем норм Закону України "Про судовий збір" щодо розміру судового збору та наявності підстав для його зменшення або відстрочення його сплати. Указаний Закон не передбачає такої підстави для відстрочення сплати судового збору, як оскарження процедури примусового викупу акцій, одним із колишніх акціонерів. Вирішення питання про відстрочення сплати судового збору здійснюється з підстав, передбачених статтею 8 Закону України "Про судовий збір" (дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.10.2022 у справі №905/1059/21).

Відповідно до пункту 6 частини 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Частиною 4 статті 174 Господарського процесуального кодексу України передбачено, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

Ураховуючи те, що позивачем не усунуто недоліки позовної заяви, зазначені в ухвалах Господарського суду Донецької області від 31.05.2021 та від 27.09.2021 щодо сплати судового збору, у спосіб, встановлений Господарським процесуальним кодексом України, судом першої інстанції правильно повернуто позовну заяву позивачу.

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст.276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів апеляційного суду вважає висновки Господарського суду Донецької області законними та обґрунтованими. При цьому, доводи скаржника в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали Господарського суду Донецької області від 20.10.2021 у справі №905/947/21 без змін як такої, що ухвалена з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись статтями 129, 269, 270, п.1 статті 275, статтями 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Донецької області від 20.10.2021 у справі №905/947/21 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, передбачених пунктами а)-г) частини 3 ст.287 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 02.05.2023

Головуючий суддя Я.О. Білоусова

Суддя О.О. Крестьянінов

Суддя О.А. Пуль