Рішення

від 26.04.2023 по справі 909/1266/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.04.2023 м. Івано-ФранківськСправа № 909/1266/21

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Горпинюка І.Є., за участю секретаря судового засідання Феденько Н.М., учасників справи: представника позивача директора Коломийського геріатричного пансіонату Лазорка Р.Д., представника відповідача Максим`юк В.Я., представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Івано-Франківської обласної ради Грицків М.І., розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу № 909/1266/21 за позовом Коломийського геріатричного пансіонату до Коломийської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Івано-Франківська обласна рада, Департамент соціальної політики Івано-Франківської обласної державної адміністрації про визнання частково недійсними рішень Коломийської міської ради.

Суть спору.

Коломийський геріатричний пансіонат звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Коломийської міської ради про визнання недійсними:

- пункту 2 рішення Коломийської міської ради від 21.02.2019 № 3468-41/2019 Про хід виконання рішення міської ради від 25.01.2018 № 2349-29/2018 Про стан обліку, збереження та використання майна комунальної власності в частині порядкових номерів 172-186 затвердженого цим рішенням Переліку майна підприємств, установ, організацій, яке належить до комунальної власності м. Коломиї, щодо майна Коломийського геріатричного пансіонату (наведено перелік майна);

- пункту 2 рішення Коломийської міської ради від 29.02.2020 № 4459-59/2020 Про хід виконання рішення міської ради від 21.02.2019 № 3468-41/2019 Про стан обліку, збереження та використання майна комунальної власності, в частині порядкових номерів 160-174 затвердженого цим рішенням Переліку майна підприємств, установ, організацій, які належать до комунальної власності Коломийської міської об`єднаної територіальної громади, щодо майна Коломийського геріатричного пансіонату (наведено перелік майна);

- пункту 2 рішення Коломийської міської ради від 28.05.2020 № 4594-62/2020 Про хід виконання рішення міської ради від 21.02.2019 № 3468-41/2019 Про стан обліку, збереження та використання майна комунальної власності в новій редакції, в частині порядкових номерів 161-175 затвердженого цим рішенням Переліку майна підприємств, установ, організацій, які належать до комунальної власності Коломийської міської об`єднаної територіальної громади, щодо майна Коломийського геріатричного пансіонату (наведено перелік майна);

- пункту 1 рішення Коломийської міської ради від 25.06.2020 № 4745-63/2020 Про Перелік майна, яке належить до комунальної власності Коломийської міської об`єднаної територіальної громади, в частині порядкових номерів 162-176 затвердженого цим рішенням Переліку майна підприємств, установ, організацій, які належать до комунальної власності Коломийської міської об`єднаної територіальної громади, щодо майна Коломийського геріатричного пансіонату (наведено перелік майна);

- пункту 1 рішення Коломийської міської ради від 22.02.2021 № 359-9/2021 Про Перелік майна, яке належить до комунальної власності Коломийської територіальної громади, в частині порядкових номерів 189-203 затвердженого цим рішенням Переліку майна підприємств, установ, організацій, які належать до комунальної власності Коломийської територіальної громади, щодо майна Коломийського геріатричного пансіонату (наведено перелік майна).

Процесуальні дії у справі, вирішення заяв та клопотань.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Господарського суду Івано-Франківської області від 28.12.2021 для розгляду справи № 909/1266/21 визначено суддю Горпинюка І.Є.

29.12.2021 суд відкрив провадження у справі та ухвалив здійснювати розгляд справи у порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначив на 27.01.2022; встановив сторонам строки на подання суду відзиву, відповіді на відзив, заперечення.

Ухвалою суду від 30.12.2021 суд відмовив у задоволенні заяви Коломийського геріатричного пансіонату (вх. № 22527/21 від 28.12.2021) про забезпечення позову.

20.01.2022 до суду від Коломийської міської ради надійшов відзив на позовну заяву від 18.01.2022 № 79/01.5-13/16в (вх. № 915/22 від 20.01.2022). До відзиву долучені копії ухвали суду про відкриття провадження у справі від 29.12.2021, рішення Коломийської міської ради від 04.06.2004 № 875 Про затвердження переліку майна, яке належить до комунальної власності міста з додатком, трьох свідоцтв про право власності на нерухоме майно від 20.01.2005 на нежитлові будівлі геріатричного пансіонату в м. Коломия, по вул. Довбуша, 50, Довбуша 50а, та АДРЕСА_1 ; трьох витягів про реєстрацію права власності на нежитлові будівлі геріатричного пансіонату в АДРЕСА_2 , АДРЕСА_2 , та АДРЕСА_1 ; інформаційних довідок з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно; державного реєстру іпотек; єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 294184235 (за параметром запиту адреса: АДРЕСА_2 ), № 294184776 (за параметром запиту адреса: АДРЕСА_2 ), № 294182668 (за параметром запиту адреса: м. Коломия, вул. Трильовського Кирила, 25).

Також 20.01.2022 до суду від Коломийської міської ради надійшло клопотання від 18.01.2023 № 78/01.5-13/16в (вх. № 1071/22 від 20.01.2022) про закриття провадження у справі в частині визнання недійсними рішень Коломийської міської ради від 21.02.2019 № 3468-41/2019 Про хід виконання рішення міської ради від 25.01.2018 № 2349-29/2018 Про стан обліку, збереження та використання майна комунальної власності; від 29.02.2020 № 4459-59/2020 Про хід виконання рішення міської ради від 21.02.2019 № 3468-41/2019 Про стан обліку, збереження та використання майна комунальної власності; від 28.05.2020 № 4594-62/2020 Про хід виконання рішення міської ради від 21.02.2019 № 3468-41/2019 Про стан обліку, збереження та використання майна комунальної власності в новій редакції; від 25.06.2020 № 4745-63/2020 Про Перелік майна, яке належить до комунальної власності Коломийської міської об`єднаної територіальної громади. Клопотання мотивоване тим, що зазначені чотири рішення міської ради, щодо яких заявлено позов про визнання їх частково недійсними, на момент звернення позивача до суду, були визнані такими, що втратили чинність Коломийською міською радою.

Підготовче засідання 27.01.2022 не відбулось з огляду на встановлення 24.01.2022 в Івано-Франківській області червоного рівня епідемічної небезпеки та спалах захворюваності на коронавірусну інфекцію COVID-19 серед працівників Господарського суду Івано-Франківської області. Ухвалою суду від 27.01.2022 підготовче засідання відкладено на 14.02.2022.

31.01.2022 до суду від Коломийського геріатричного пансіонату надійшла відповідь на відзив від 28.01.2022 № 19/01-10 (вх. № 1529/22 від 31.01.2022).

В підготовче судове засідання 14.02.2022 від відповідача Коломийської міської ради з`явилася ОСОБА_1 (самопредставництво). Інші учасники справи не забезпечили своєї явки. Від начальника управління з питань майна спільної власності територіальних громад області Івано-Франківської обласної ради Василя Даниша надійшло клопотання від 11.02.2022 № 26/03-02/007 (вх. № 2194/22 від 11.02.2022) про відкладення судового засідання у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю представника Грицків Марії Іванівни.

14.02.2022, після судового засідання (о 12:41 год.), до суду надійшло клопотання Коломийського геріатричного пансіонату про розгляд справи за відсутності представника позивача (вх. № 2261/22).

28.02.2022 до суду надійшло заперечення позивача проти клопотання про закриття провадження у справі (вх. № 2986/22 від 28.02.2022).

Учасники справи в підготовче засідання 28.02.2022 не з`явились. Враховуючи повномасштабну агресію Російської Федерації проти України, активні воєнні дії, залучення громадян України до військових дій, суд дійшов висновку продовжити строк підготовчого провадження на 30 днів та відкласти підготовче засідання на 14.03.2022.

В підготовче засідання 14.03.2022 з`явилась ОСОБА_2 (самопредставництво) від Івано-Франківської обласної ради (третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача). Інші учасники справи в підготовче засідання не з`явились. ОСОБА_2 від імені Івано-Франківської обласної ради заявила клопотання про відкладення підготовчого засідання для ознайомлення з матеріалами справи. Суд таке клопотання задовольнив та відклав підготовче засідання на 13.04.2022.

13.04.2022 до суду, електронною поштою (документ з КЕП), від директора Коломийського геріатричного пансіонату (позивача) надійшло клопотання від 12.04.2022 (вх. № 4181/22) про відкладення розгляду справи на невизначений термін у зв`язку з воєнним станом.

13.04.2022 до суду, електронною поштою (документ без КЕП), від третьої особи - Департаменту соціальної політики Івано-Франківської обласної державної адміністрації надійшло клопотання від 12.04.2022 № 293/01-09/04 (вх. № 4182/22) в якому третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору просить суд відкласти розгляд справи у зв`язку із призовом головного спеціаліста-юрисконсульта ОСОБА_3 на військову службу під час повної мобілізації; до клопотання додано відповідний наказ від 28.02.2022 № 34-к.

Також 13.04.2022 до відділу документального забезпечення, канцелярії суду від Івано-Франківської обласної ради надійшло клопотання від 13.04.2022 № 12-114/191р/213 (вх. № 4183/22), в якому третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату у зв`язку із неможливістю прибуття уповноваженого представника в судове засідання.

13.04.2022 у підготовче судове засідання з`явилася лише ОСОБА_1 від відповідача - Коломийської міської ради (самопредставництво).

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та Указом Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", враховуючи клопотання позивача та третьої особи, 13.04.2022 суд, заслухавши думку ОСОБА_1 , яка з`явилась в судове засідання і не заперечувала проти задоволення клопотань позивача та третьої особи, постановив ухвалу про відкладення підготовчого засідання у справі № 909/1266/21; про дату, час і місце проведення підготовчого засідання учасників справи повідомити додатково відповідною ухвалою суду.

Враховуючи, що військова агресія Російської Федерації проти України тривала уже понад десять місяців, з метою забезпечення стабільного здійснення судочинства та беручи до уваги необхідність забезпечення права осіб на доступ до правосуддя, передбаченого Конституцією України і гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (право на справедливий суд), суд 17.01.2023 постановив ухвалу про призначення дати підготовчого засідання у справі на 07.02.2023.

Ухвалою від 25.01.2023 суд задовольнив заяву директора Коломийського геріатричного пансіонату Р. Лазорка № 38/01-10 від 24.01.2023 (вх. № 1274/23 від 24.01.2023) про його участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

В підготовче засідання 07.02.2023 з`явились від Коломийської міської ради Максим`юк В.Я. (самопредставництво) та від третьої особи Департаменту соціальної політики Івано-Франківської обласної державної адміністрації Мучка Х.С. (самопредставництво). Суд постановив протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 23.02.2023.

08.02.2023 до суду надійшло клопотання Коломийського геріатричного пансіонату № 56/01-10 від 08.02.2023 (вх. № 2108/23 від 08.02.2023, документ з КЕП), про проведення підготовчого засідання без участі позивача та призначення справи № 909/1266/21 до судового розгляду. Аналогічного змісту клопотання позивача надійшло до суду 15.02.2023 (вх. № 2468/23 від 15.02.2023) засобами підсистеми ЄСІТС Електронний суд.

14.02.2023 до суду надійшло клопотання від ОСОБА_2 , подане від імені Івано-Франківської обласної ради (самопредставництво), про відкладення судового засідання на іншу дату. Клопотання мотивоване її неможливістю взяти участь у розгляді справи.

В підготовче засідання 23.02.2023 з`явились від Коломийської міської ради - Максим`юк В.Я. (самопредставництво) та від Департаменту соціальної політики Івано-Франківської обласної державної адміністрації Мучка Х.С. (самопредставництво). Суд відмовив в задоволенні клопотання Івано-Франківської обласної ради, поданого ОСОБА_2 про відкладення судового засідання, оскільки в такому не повідомлено поважних причин для неявки в судове засідання та не надано доказів поважності причин неявки третьої особи. Враховуючи, що позивачем подано клопотання про проведення підготовчого засідання без його участі та беручи до уваги явку інших учасників справи, суд 23.02.2023 провів підготовче засідання без участі Коломийського геріатричного пансіонату та Івано-Франківської обласної ради.

В підготовчому засіданні 23.02.2023 суд відмовив в задоволенні клопотання Коломийської міської ради від 18.01.2023 № 78/01.5-13/16в (вх. № 1071/22 від 20.01.2022) про закриття провадження у справі в частині визнання недійсними рішень Коломийської міської ради від 21.02.2019 № 3468-41/2019 Про хід виконання рішення міської ради від 25.01.2018 № 2349-29/2018 Про стан обліку, збереження та використання майна комунальної власності; від 29.02.2020 № 4459-59/2020 Про хід виконання рішення міської ради від 21.02.2019 № 3468-41/2019 Про стан обліку, збереження та використання майна комунальної власності; від 28.05.2020 № 4594-62/2020 Про хід виконання рішення міської ради від 21.02.2019 № 3468-41/2019 Про стан обліку, збереження та використання майна комунальної власності в новій редакції; від 25.06.2020 № 4745-63/2020 Про Перелік майна, яке належить до комунальної власності Коломийської міської об`єднаної територіальної громади. Вирішуючи це клопотання суд виходив з того, що позовні вимоги заявлені з приводу недійсності рішень Коломийської міської ради в частині віднесення до комунальної власності міста майна Коломийського геріатричного пансіонату з тих підстав, що вказані рішення органу місцевого самоврядування є незаконними з моменту їх прийняття, як такі, що прийняті з порушенням закону. Суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення за умови, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Тому та обставина, що частина оскаржуваних рішень в подальшому втратила чинність за рішеннями самого відповідача, у зв`язку з прийняттям іншого, подібного за змістом, рішення, не має наслідком закриття провадження у справі, так як не свідчить про відсутність предмета спору. З огляду на викладене, а також враховуючи, що позивач заперечує відсутність предмета спору у справі, у зв`язку з втратою чинності чотирьох з п`яти оскаржуваних рішень, суд дійшов висновку про те, що предмет спору у справі не припинив свого існування, оскільки між позивачем та відповідачем залишилися неврегульовані питання щодо предмета спору. Подібного висновку дійшов Верховний Суд в складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 18 квітня 2019 року у справі № 910/384/17.

Ухвалою, яка занесена до протоколу судового засідання, 23.02.2023 суд закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті на 09.03.2023.

Ухвалою від 27.02.2023 суд задоволив заяву директора Коломийського геріатричного пансіонату Р.Д. Лазорка (від 23.02.2023 вх. № 3009/23) про участь у судовому засіданні 09.03.2023 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду із застосуванням власних технічних засобів.

09.03.2023 в судове засідання з розгляду справи по суті учасники справи не з`явились, однак від Коломийського міського голови до суду надійшло клопотання вих. № 299/01.5-11/08п від 09.03.2023 (вх. № 3733/23 від 09.03.2023, документ з КЕП) про відкладення розгляду справи у зв`язку з хворобою представника відповідача. Суд відклав розгляд справи на 29.03.2023.

21.03.2023 до суду надійшли письмові пояснення Департаменту соціальної політики Івано-Франківської обласної державної адміністрації № 416/01/1-10/09-22 від 21.03.2023 (вх. № 4618/23 від 24.03.2023), у яких третя особа просить задоволити позовну заяву, справу розглядати без участі представника департаменту.

В судове засідання 29.03.2023 з`явились від Коломийської міської ради - Максим`юк В.Я. та від Івано-Франківської обласної ради - Грицків М.І. Враховуючи неоднозначну позицію позивача, а саме подання останнім в ході розгляду справи як клопотань про розгляд справи без його участі, так і клопотань про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, суд, врахувавши думку відповідача та третьої особи, які з`явились в судове засідання, відклав розгляд справи на 26.04.2023.

29.03.2023, після судового засідання (об 11:43 год.), до суду засобами підсистеми ЄСІТС Електронний суд надійшла заява Коломийського геріатричного пансіонату про розгляд справи без участі позивача.

В судове засідання з розгляду справи по суті 26.04.2023 з`явились від Коломийського геріатричного пансіонату директор Лазорко Р.Д., від Коломийської міської ради Максим`юк В.Я., від Івано-Франківської обласної ради Грицків М.І. Від Департаменту соціальної політики Івано-Франківської обласної державної адміністрації надійшло повідомлення від 24.04.2023 № 586/01-05/04 (вх. № 6303/23 від 25.04.2023) про розгляд справи без участі департаменту. Враховуючи дане повідомлення суд визнав за можливе розглянути справу без участі представника Департаменту соціальної політики Івано-Франківської обласної державної адміністрації.

26.04.2023, у відповідності до вимог глави 6 розділу ІІІ ГПК України, суд розглянув справу та після виходу з нарадчої кімнати проголосив вступну та резолютивну частини ухваленого рішення.

Стислий виклад позиції позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що майно Коломийського геріатричного пансіонату є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст Івано-Франківської області, і закріплене за ним на праві оперативного управління. Не зважаючи на це, Коломийська міська рада поза межами своїх повноважень і за відсутності правових підстав безпідставно визначає належність майна Коломийського геріатричного пансіонату до комунальної власності Коломийської територіальної громади. Подібні рішення уже визнані недійсними в судовому порядку у справі № 809/846/18, які набрали законної сили. Однак ігноруючи прийняті судові рішення Коломийська міська рада продовжує приймати власні рішення, в яких визначати належність майна Коломийського геріатричного пансіонату до комунальної власності Коломийської територіальної громади. Свідоцтва про право власності відповідача на будівлі пансіонату не є правочинами, на підставі яких виникає, змінюється чи припиняється право власності, не породжують виникнення у відповідача відповідного права, а тільки фіксують факт його наявності. Відповідне свідоцтво видається на підтвердження існування права, і такий документ є чинним, якщо є дійсною правова підстава його видачі.

Стислий виклад заперечень відповідача.

Відповідач у відзиві на позов зазначає, що вважає позовні вимоги безпідставними та просить в їх задоволенні відмовити з огляду на те, що 20.01.2005 були оформлені свідоцтва про право комунальної власності Коломийської територіальної громади на майно геріатричного пансіонату, які зареєстровані в Коломийському бюро технічної інвентаризації. Дане майно було включене до переліку майна, яке належить до комунальної власності м. Коломия ще в 2004 році, зокрема, рішенням Коломийської міської ради від 04.06.2004 № 875 Про затвердження переліку майна, яке належить до комунальної власності міста, яке не оскаржується. За відповідачем проведена реєстрація речового права на нерухоме майно в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Також вважає, що оскаржувані позивачем рішення не є підставою для державної реєстрації права власності на майно за відповідачем, а тому не створюють жодних юридичних наслідків, та не порушують нічиїх прав, а в межах даної справи не оскаржуються підстави виникнення права власності територіальної громади м. Коломия на спірні об`єкти нерухомого майна. Відповідач також покликається на невірно обраний позивачем спосіб захисту своїх прав.

Стислий виклад позиції третіх осіб

ОСОБА_2 , яка діє від імені Івано-Франківської обласної ради в порядку самопредставництва, в судовому засіданні підтримала позовні вимоги з тих підстав, що майно Коломийського геріатричного пансіонату є спільною власністю територіальних громад Івано-Франківської області, Коломийський геріатричний пансіонат повністю фінансується з обласного бюджету.

Департамент соціальної політики Івано-Франківської обласної державної адміністрації у письмових поясненнях № 416/01/1-10/09-22 від 21.03.2023 (вх. № 4618/23 від 24.03.2023) підтримав позовні вимоги з тих підстав, що обставини належності майна Коломийського геріатричного пансіонату Івано-Франківській обласній раді встановлені судовими рішеннями по справі № 809/846/18, і ці обставини не доказуються при розгляді іншої справи. Тому оскаржені рішення Коломийської міської ради в частині, що стосується майна пансіонату є незаконними, прийняті поза межами повноважень відповідача.

Фактичні обставини справи, встановлені судом. Оцінка доказів. Норми права, які застосував суд, та інші мотиви ухваленого рішення.

Предмет доказування у справі становлять обставини виникнення та наявності в учасників справи права власності та інших речових прав на нерухоме майно, щодо якого відповідачем прийнято рішення в їх оскаржуваній частині, а також порушення оскаржуваними рішеннями прав та інтересів позивача.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, заслухавши пояснення представника позивача, об`єктивно оцінивши відповідно до приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України в сукупності всі докази, які мають значення для вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Відповідно до пунктів 1.1 1.3 Положення про Коломийський геріатричний пансіонат (нова редакція), затвердженого рішенням Івано-Франківської обласної ради від 12.11.2021 № 291-10/2021 (Т. 1, а.с. 19-41), Коломийський геріатричний пансіонат (далі також - Пансіонат) є стаціонарним інтернатним закладом соціального захисту на 125 ліжко-місць для цілодобового проживання (перебування) та догляду за громадянами похилого віку, які за станом здоров`я потребують стороннього догляду, соціально-побутового, медичного обслуговування, соціальних послуг і комплексу реабілітаційних заходів, із відділенням для осіб з інвалідністю віком від 18 до 60 років, які за станом здоров`я потребують стороннього догляду, соціально-побутового, медичного обслуговування, соціальних послуг і комплексу реабілітаційних заходів. Власником Пансіонату є територіальні громади сіл, селищ, міст області (зараз міські, селищні, сільські ради) в особі Івано-Франківської обласної ради (надалі Власник). Уповноваженим органом управління є структурний підрозділ в галузі соціального захисту населення Івано-Франківської обласної державної адміністрації.

Пансіонат є юридичною особою. Права та обов`язки юридичної особи Пансіонат набуває з дня його державної реєстрації. Пансіонат є неприбутковою бюджетною установою. Пансіонат користується закріпленим за ним майном на праві оперативного управління, відповідно до укладеного договору. Пансіонат є самостійним господарюючим суб`єктом і здійснює свою діяльність в порядку, передбаченому Положенням. Для здійснення господарської діяльності Пансіонат залучає і використовує матеріально-технічні, фінансові, трудові та інші види ресурсів, використання яких не заборонено законодавством (п. 12.5 зазначеного Положення).

Як передбачено пунктами 13.1 та 13.2 вказаного Положення, майно пансіонату складають основні засоби, обігові кошти, а також інші матеріальні цінності, вартість яких відображається у самостійному балансі Пансіонату. Майно пансіонату є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст області (зараз міських, селищних, сільських рад) і закріплене за ним на праві оперативного управління. Здійснюючи право оперативного управління, Пансіонат користується і розпоряджається майном в межах чинного законодавства та договору, укладеного з управлінням об`єктами спільної власності територіальних громад області.

Згідно з пунктом 13.8 вказаного Положення, Пансіонат фінансується з обласного бюджету. Бюджетні фінансові витрати здійснюються в межах кошторису, затвердженого Уповноваженим органом управління відповідно до бюджету, прийнятого обласною радою. Отримані добровільні фінансові внески і пожертви юридичних та фізичних осіб зараховуються на спеціальний рахунок Пансіонату і використовуються на його утримання, включаючи фінансування господарської діяльності, виключно відповідно до розрахованого та затвердженого в установленому порядку кошторису видатків.

Відповідно до п. 2 рішення Івано-Франківської обласної ради від 10.06.2016 № 205-5/2016 Про управління об`єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області (Т. 1, а.с. 149), рада уповноважила обласну державну адміністрацію продовжувати здійснювати функції з управління об`єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області згідно з додатком.

Додатком до цього рішення Івано-Франківської обласної ради є Перелік об`єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області (Т. 1, а.с. 154-162), за п. 90 якого значиться Коломийський геріатричний пансіонат, адреса: м. Коломия, вул. Довбуша, 50, вул. Довбуша, 50а, вул. Трильовського, 25.

Згідно з повідомленням позивача № 294/01-10 від 14.12.2021 (Т. 1, а.с. 163), Коломийський геріатричний пансіонат є балансоутримувачем майна, яке знаходиться по вулиці Олекси Довбуша, буд. 50, вулиці Довбуша, буд. 50а, вулиці Трильовського, буд. 25 в місті Коломия, що підтверджується інвентарними картками обліку основних засобів.

Відповідно до змісту інвентарних карток обліку основних засобів за номерами 1, 2, 4, 6, 8, 13, 14, 15, 16, 21, 22, 23, 24, 25, 27 (Т. 1, а.с. 164-178) на балансовому обліку позивача перебувають: адмінкорпус з харчоблоком (дата введення в експлуатацію: 01.01.1930); Склад продукти (дата введення в експлуатацію: 01.01.1930); Склад м`якого інвентаря (дата введення в експлуатацію: 01.01.1974); Кочегарка з прачечною і гаражем (дата введення в експлуатацію: 01.01.1976); Господ. будівля (нежитл.) кролятник (дата введення в експлуатацію: 04.06.2004); Жилий будинок № 3 (дата введення в експлуатацію: 01.01.1930); Жилий будинок № 1 (дата введення в експлуатацію: 01.01.1974); Баня (дата введення в експлуатацію: 01.01.1974); Жилий будинок № 2 (дата введення в експлуатацію: 01.01.1954); Свинарник цегл. (дата введення в експлуатацію: 31.12.1951); Конюшник-корівник (дата введення в експлуатацію: 01.01.1965); Стодола дерев. (дата введення в експлуатацію: 01.01.1908); Корівник цегл. (дата введення в експлуатацію: 01.01.1965); Склад цегл. № 1 (дата введення в експлуатацію: 01.01.1971); Гараж цегляний (дата введення в експлуатацію: 01.01.1998).

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 27.10.2020 у справі № 809/846/18, яке залишено в силі постановою Західного апеляційного господарського суду від 22.02.2021 та ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30.06.2021 (касаційне провадження за касаційною скаргою Коломийської міської ради було закрите), встановлено обставини, які мають значення та враховуються судом при вирішенні справи № 909/1266/21, що розглядається судом.

Зазначеним рішенням суду, ухваленим в межах розгляду справи № 809/846/18 встановлено, що у відповідності до постанов Верховної Ради УРСР: "Про порядок введення в дію Закону Української РСР "Про місцеві Ради народних депутатів Української РСР та місцеве самоврядування" від 08.12.1990, "Про введення в дію Закону Української РСР "Про власність" від 26.03.1991, Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 311 від 05.11.1991 "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)", якою затверджено перелік державного майна України, що передається у власність адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності).

На виконання Закону "Про місцеві Ради народних депутатів Української РСР та місцеве самоврядування", керуючись постановою Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 № 311, Івано-Франківська обласна Рада народних депутатів 24 серпня 1992 року прийняла рішення "Про майно області", яким затвердила перелік державного майна, віднесеного до комунальної власності області, згідно з додатком № 1 та передала перелічені в цьому додатку об`єкти комунальної власності області в управління обласної державної адміністрації. Серед переліку майна, яке залишено в обласній комунальній власності згідно додатку № 1, є Коломийський геріатричний будинок-інтернат (30.02.2002 перейменовано на Коломийський геріатричний пансіонат /розпорядження Івано-Франківської ОДА № 376). Заборонено до затвердження обласною радою регіональної програми приватизації об`єктів комунальної власності області відчуження, перепрофілювання та будь-яка зміну форм власності майна, його зменшення чи скорочення, без згоди обласної Ради (п. 2 цього рішення).

З огляду на вищевикладене, Господарський суд Івано-Франківської області у рішенні від 27.10.2020 у справі № 809/846/18, яке залишено в силі постановою Західного апеляційного господарського суду від 22.02.2021 та ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30.06.2021 встановив, що спірні об`єкти нерухомості Коломийського геріатричного пансіонату в м. Коломия по вул. О. Довбуша, 50 та по вул. Трильовського, 25, були передані у спільну власність територіальних громад області на підставі постанови КМУ № 311, що підтверджується Переліком державного майна, віднесеного до комунальної власності області від 24.08.1992, згідно з додатком № 1.

Також, як встановлено зазначеним рішенням суду, 25 листопада 2011 року Івано-Франківською обласною радою прийнято рішення № 340-11/2011 "Про переліки об`єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області", серед яких - Коломийський геріатричний пансіонат (№ п/п 87 Додаток 1). Пунктом 2 вищезазначеного рішення встановлено, що це рішення обласної ради є підставою для реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області. В матеріалах справи відсутні докази підписання Коломийською міською радою актів приймання-передачі щодо майна Пансіонату, зокрема в частині порядкових номерів 154-168, затвердженого рішенням міської ради від 25.01.2018 № 2349-29/2018. 09 жовтня 2015 року у відповідності до статті 43 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" Івано-Франківською обласною радою прийнято рішення № 1778-39/2015 "Про переліки об`єктів, будівель і приміщень спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області", в Додатку 1 якого (№ п/п 90; том 1, а.с. 43) значиться Коломийський геріатричний пансіонат. Вище вказані рішення Івано-Франківської обласної ради є чинними і в установленому законом порядку протиправними не визнавались.

Як слідує з текстів вищезгаданих судових рішень по справі № 809/846/18, у межах даної справи, за позовом того самого позивача, до того самого відповідача, з участю тих самих третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, що і в справі № 909/1266/21, яка розглядається, оскаржувався, зокрема, пункт 2 рішення Коломийської міської ради від 25 січня 2018 року № 2349-29/2018 "Про хід виконання рішення міської ради від 16.12.2009 № 2465-44/2009 "Про стан обліку, збереження та використання майна комунальної власності", в частині порядкових номерів 154-168 затвердженого рішенням міської ради від 25.01.2018 № 2349-29/2018 Переліку майна підприємств, установ, організацій, яке належить до комунальної власності територіальної громади міста Коломиї, щодо майна Коломийського геріатричного пансіонату: нежитлова будівля на вул. О. Довбуша, 50 а (№ п/п 154); адмінкорпус з харчоблоком (№ п/п 155), кочегарка, гараж (№ п/п 156), продсклад (№ п/п 157), склад м`якого інвентаря (№ п/п 158) на вул. О. Довбуша, 50; житловий корпус (№ п/п 159), житловий корпус (№ п/п 160), житловий корпус (№ п/п 161), свинарник (№ п/п 162), корівник (№ п/п 163), стодола (№ п/п 164), склад (№п/п 165), кролівник (№ п/п 166), баня (№ п/п 167), гараж (№ п/п 168), на вул. Трильовського, 25 в м. Коломия.

Позовні вимоги, у цій частині, судом задоволено з підстав, що Коломийський геріатричний пансіонат перебував і перебуває у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Івано-Франківської області, а його власником є обласна рада, уповноваженим органом управління облдержадміністрація в особі департаменту соціальної політики; оскаржувані пункти рішення Коломийської міської ради від 25.01.2018 № 2349-29/2018 прийняті поза межами наданих повноважень і з порушенням вимог закону, оскільки міська рада не мала права розглядати і вирішувати питання, яке не віднесено законодавством до її відання, безпідставно визначила належність майна Пансіонату до комунальної власності територіальної громади міста Коломия, без вирішення спірного питання в установленому законом порядку з власником майна - Івано-Франківською обласною радою та уповноваженим органом управління - департаментом соціальної політики Івано-Франківської обласної державної адміністрації.

Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 27.10.2020 по справі № 809/846/18 набрало законної сили 22.02.2021, коли було ухвалено постанову Західного апеляційного господарського суду від 22.02.2021 у цій же справі.

В період з 21.02.2019 по 22.02.2021 (до дати ухвалення постанови Західного апеляційного господарського суду від 22.02.2021 по справі № 809/846/18) Коломийською міською радою прийнято п`ять рішень: від 21.02.2019 № 3468-41/2019, від 29.02.2020 № 4459-59/2020, від 28.05.2020 № 4594-62/2020, від 25.06.2020 № 4745-63/2020, від 22.02.2021 № 359-9/2021, якими, зокрема, затверджувалися відповідні переліки майна підприємств, установ, організацій, яке належить до комунальної власності м. Коломиї (або Коломийської міської об`єднаної територіальної громади чи Коломийської територіальної громади). В такі переліки відповідач включав також і те саме майно Коломийського геріатричного пансіонату, яке значилось за порядковими номерами 154-168 Переліку майна підприємств, установ, організацій, яке належить до комунальної власності територіальної громади міста Коломиї, затвердженого пунктом 2 рішення Коломийської міської ради від 25 січня 2018 року № 2349-29/2018 "Про хід виконання рішення міської ради від 16.12.2009 № 2465-44/2009 "Про стан обліку, збереження та використання майна комунальної власності", яке в частині даного майна Коломийського геріатричного пансіонату визнано недійсним Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 27.10.2020 по справі № 809/846/18.

Оскаржуваними по справі рішеннями, згадане майно Коломийського геріатричного пансіонату визначене як комунальна власність м. Коломиї (або Коломийської міської об`єднаної територіальної громади чи Коломийської територіальної громади) за номерами:

- 172-186 Переліку майна підприємств, установ, організацій, яке належить до комунальної власності м. Коломиї, затвердженого пунктом 2 рішення Коломийської міської ради від 21.02.2019 № 3468-41/2019 Про хід виконання рішення міської ради від 25.01.2018 № 2349-29/2018 Про стан обліку, збереження та використання майна комунальної власності;

- 160-174 Переліку майна підприємств, установ, організацій, які належать до комунальної власності Коломийської міської об`єднаної територіальної громади, затвердженого пунктом 2 рішення Коломийської міської ради від 29.02.2020 № 4459-59/2020 Про хід виконання рішення міської ради від 21.02.2019 № 3468-41/2019 Про стан обліку, збереження та використання майна комунальної власності;

- 161-175 Переліку майна підприємств, установ, організацій, які належать до комунальної власності Коломийської міської об`єднаної територіальної громади, затвердженого пунктом 2 рішення Коломийської міської ради від 28.05.2020 № 4594-62/2020 Про хід виконання рішення міської ради від 21.02.2019 № 3468-41/2019 Про стан обліку, збереження та використання майна комунальної власності в новій редакції;

- 162-176 Переліку майна підприємств, установ, організацій, які належать до комунальної власності Коломийської міської об`єднаної територіальної громади, затвердженого пунктом 1 рішення Коломийської міської ради від 25.06.2020 № 4745-63/2020 Про Перелік майна, яке належить до комунальної власності Коломийської міської об`єднаної територіальної громади;

- 189-203 Переліку майна підприємств, установ, організацій, які належать до комунальної власності Коломийської територіальної громади, затвердженого пунктом 1 рішення Коломийської міської ради від 22.02.2021 № 359-9/2021 Про Перелік майна, яке належить до комунальної власності Коломийської територіальної громади.

В спростування позовних вимог Коломийська міська рада покликається, зокрема, на Перелік майна підприємств, установ, організацій, яке належить до комунальної власності міста, затверджений п. 1 рішення Коломийської міської ради від 04.06.2004 № 875 Про затвердження переліку майна, яке належить до комунальної власності міста (Т.2, а.с. 12-15), в п. 3.23 якого (Переліку) включені також приміщення (окремі будівлі) за адресами: вул. О Довбуша №№ 50, 50а та АДРЕСА_1 , а також на оформлені на підставі даного рішення відповідача свідоцтва про право власності на нерухоме майно: нежитлові будівлі геріатричного пансіонату в АДРЕСА_2 (адмінкорпус з харчоблоком А, 2004,3 кв.м.; кочегарка, гараж Г, 262,7 кв.м.; продсклад, Б, 61,8 кв.м.; склад м`якого інвентаря, В, 55,1 кв.м.; огорожа, 31); нежитлову будівлю геріатричного пансіонату в АДРЕСА_2 загальною площею 314,2 кв.м.; нежитлові будівлі гериатричного пансіонату в АДРЕСА_1 (житловий корпус, А, 201,1 кв.м.; житловий корпус, З, 55,5 кв.м.; житловий корпус, К, 182,5 кв.м.; свинарник, Д, 235,9 кв.м.; корівник, Г, 273,5 кв.м.; стодола, Б, 194,7 кв.м.; склад, Л, 188,3 кв.м.; кролівник, В, 74,0 кв.м.; баня, Є, 34,2 кв.м.; гараж, Ж, 230,3 кв.м.; огорожа, №1-2; витяги про реєстрацію права власності на дане нерухоме майно за територіальною громадою м. Коломиї в особі Коломийської міської ради та інформацію з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо нерухомого майна за адресами в м. Коломия: вул. Довбуша Олекси, 50 та АДРЕСА_2 ; вул. Трильовського Кирила, 25 (Т. 2, а.с. 16-27).

При встановленні обставин справи, суд виходить з того, що обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача. При цьому доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

ГПК України закріплені основні засади господарського судочинства, зокрема у силу принципів рівності, змагальності та диспозитивності (статті 7, 13,14 ГПК України) обов`язок з доведення обставин, на які посилається сторона, покладається на таку сторону.

Частиною першою статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З внесенням 17.10.2019 змін до ГПК України, його статтю 79 викладено у новій редакції, чим фактично впроваджено в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Зазначений стандарт підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Іншими словами тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

У відповідності до частини четвертої статті 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб`єктний склад спору. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами, що забезпечує дотримання принципу юридичної визначеності.

Принцип юридичної визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. В його основі лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. «вирішена справа»), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатися.

Преюдиційне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиційні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи (аналогічну правову позицію викладено в пункті 154 постанови Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі N 925/698/16).

Велика Палата Верховного Суду в пункті 7.10 постанови від 01.09.2020 у справі N 907/29/19, формулюючи висновок щодо необхідності чіткого розмежування обставин, що мають преюдиційне значення, та правової оцінки судом обставин, зазначила, що обставини, які підлягають встановленню судом у справі, - це юридичні факти, тобто життєві обставини (дії, події), з якими правом пов`язується виникнення юридичних наслідків. Натомість правова оцінка - це висновок щодо застосування права за певних життєвих обставин. Правова оцінка може полягати, зокрема, у висновках, зроблених у зв`язку з установленими судом життєвими обставинами про те, чи виникли юридичні наслідки та які саме, чи порушене право особи, чи виконане зобов`язання належним чином відповідно до закону та договору, чи певна поведінка є правомірною або неправомірною, чи додержано стороною вимог закону тощо.

У межах справи № 809/846/18 встановлено саме обставини (юридичні факти) передання об`єктів нерухомого майна Коломийського геріатричного пансіонату в м. Коломия по вул. О. Довбуша, 50, О. Довбуша, 50а та по АДРЕСА_1 , у спільну власність територіальних громад Івано-Франківської області на підставі постанови КМУ № 311, що підтверджується Переліком державного майна, віднесеного до комунальної власності області від 24.08.1992, згідно з додатком № 1.

Такі висновки суду не є правовою оцінкою суду, а є саме встановленням судом обставин передачі об`єктів нерухомого майна із загальнодержавної власності у комунальну власність.

Так, статями 31 та 32 Закону України (до 24.08.1991 Закону УРСР) Про власність від 7 лютого 1991 року N 697-XII було встановлено, що до державної власності в Українській РСР належать загальнодержавна (республіканська) власність і власність адміністративно-територіальних одиниць (комунальна власність). Суб`єктом права загальнодержавної (республіканської) власності є держава в особі Верховної Ради Української РСР. Суб`єктами права комунальної власності є адміністративно-територіальні одиниці в особі обласних, районних, міських, селищних, сільських Рад народних депутатів.

Після проголошення незалежності України, та відповідно до Закону України Про правонаступництво України від 12 вересня 1991 року N 1543-XII Україна стала правонаступником всіх прав Української РСР.

Пунктом 1 Постанови КМУ № 311 від 05.11.1991 Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною) власністю затверджено перелік державного майна України, яке передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності), що додається. У даному переліку, в розділі І Власність областей, в підрозділі Охорона здоров`я, соціальне забезпечення зазначено, в тому числі і будинки-інтернати для престарілих та інвалідів. Тобто дана постанова передбачала передачу об`єктів такого роду, як Коломийський геріатричний пансіонат, у власність областей.

Відтак, як встановлено судами в межах справи № 809/846/18, Коломийський геріатричний будинок-інтернат (30.02.2002 перейменований на Коломийський геріатричний пансіонат) включено до Переліку державного майна, віднесеного до комунальної власності області, згідно з додатком № 1 до Рішення Івано-Франківської обласної ради від 24.08.1992 Про майно області.

З набранням чинності Конституцією України від 28.06.1996 року комунальна власність перестала бути різновидом державної власності, і одночасно, статтею 142 Конституції України передбачалось існування об`єктів спільної власності територіальних громад, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

В розвиток положень Конституції України, 21 травня 1997 року було прийнято Закон України Про місцеве самоврядування № 280/97-ВР.

Пунктом 10 розділу V Прикінцеві та перехідні положення зазначеного закону передбачалось, що з набранням чинності цим Законом майно, яке до прийняття Конституції України у встановленому законодавством порядку передане державою до комунальної власності адміністративно-територіальних одиниць та набуте ними на інших законних підставах, крім майна, що відчужене у встановленому законом порядку, є комунальною власністю відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст. Майно, передане до комунальної власності областей і районів, а також набуте на інших законних підставах, є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст, управління яким відповідно до Конституції України здійснюють районні та обласні ради або уповноважені ними органи. Відчуження зазначеного майна здійснюється лише за рішенням власника або уповноваженого ним органу. За пропозицією сільських, селищних, міських рад районні, обласні ради повинні приймати рішення про передачу до комунальної власності відповідних територіальних громад окремих об`єктів, спільної власності територіальних громад, які знаходяться на їх території і задовольняють колективні потреби виключно цих територіальних громад.

Відтак, з набранням чинності Конституції України та Закону України Про місцеве самоврядування в Україні від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР майно, що було передане до комунальної власності областей, як різновиду державної власності, стало спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст, управління яким відповідно до Конституції України здійснюють районні та обласні ради або уповноважені ними органи. Передача такого майна в комунальну власність сіл, селищ, міст була можлива за рішенням відповідних обласних рад.

Коломийська міська рада не покликається, а також в матеріалах справи відсутні рішення Івано-Франківської обласної ради щодо передачі майна Коломийського геріатричного пансіонату в комунальну власність територіальної громади м. Коломиї.

Навпаки, як встановлено рішеннями судів, ухваленими по справі № 809/846/18, Івано-Франківська обласна рада і в подальшому, зокрема в рішенні від 25.11.2011 № 340-11/2011 "Про переліки об`єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області", відносила майно Коломийського геріатричного пансіонату до об`єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Івано-Франківської області.

Про це ж зазначено і в рішенні Івано-Франківської обласної ради від 10.06.2016 № 205-5/2016 Про управління об`єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, копія якого наявна в матеріалах справи (Т. 1, а.с. 149-162).

Виходячи з наведеного, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, врахувавши обставини, встановлені рішеннями судів у справі № 809/846/18, суд визнає встановленим, що майно Коломийського геріатричного комбінату, яке рішеннями Коломийської міської ради (в частині, що оскаржується у межах цієї справи) включено до переліку комунальної власності територіальної громади м. Коломиї (Коломийської міської об`єднаної територіальної громади, Коломийської територіальної громади), було, на підставі Постанови КМУ № 311 від 05.11.1991 Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною) власністю, та відповідно до Рішення Івано-Франківської обласної ради від 24.08.1992 Про майно області, віднесено до комунальної власності Івано-Франківської області (різновид державної власності), а з набранням чинності Конституцією України та Законом України Про місцеве самоврядування від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР, стало спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст.

Додані відповідачем до свого відзиву на позовну заяву копії Переліку майна підприємств, установ, організацій, яке належить до комунальної власності міста, затвердженого п. 1 рішення Коломийської міської ради від 04.06.2004 № 875 Про затвердження переліку майна, яке належить до комунальної власності міста, свідоцтв про право власності на нерухоме майно щодо майна геріатричного пансіонату, витягів про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, інформація з державного реєстру речових прав на нерухоме майно (Т. 2, а.с. 12- 27), даного висновку суду не спростовують виходячи з наступного.

На час прийняття рішення про державну реєстрацію в Реєстрі прав власності на нерухоме майно будівель геріатричного пансіонату (20 січня 2005 року) набув чинності Закон України від 01.07.2004 № 1952-ІУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень".

У статті 2 цього Закону (в редакції станом на момент державної реєстрації нерухомого майна Пансіонату) державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно визначено як офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Тобто, державна реєстрація завжди у часі слідує за юридичним фактом, на підставі якого виникає, змінюється або припиняється право чи його обтяження. Сама державна реєстрація не може бути правовою підставою виникнення права власності чи замінити таку.

Як зазначено у правових позиціях Верховного Суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 2 липня 2019 року у справі N 48/340 (провадження N 12-14звг19, пункт 6.30), від 12 березня 2019 року у справі N 911/3594/17 (провадження N 12-234гс18, пункт 4.17), від 19 січня 2021 року у справі N 916/1415/19 (провадження N 12-80гс20, пункт 6.13)) відомості державного реєстру прав на нерухомість презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тобто державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права, але створює спростовувану презумпцію права такої особи.

Отже, право власності не виникає із реєстраційних дій, а наявність в особи свідоцтва про державну реєстрацію та відповідних записів у державному реєстрі саме по собі не свідчить про право власності, оскільки державна реєстрація є лише визнанням і підтвердженням державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно.

Натомість, згідно з статтею 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Окремі підстави для набуття права власності визначені статтями 329-345 ЦК України.

Відповідачем не наведено суду підстав виникнення у територіальної громади м. Коломиї права комунальної власності на спірне майно по вул. Довбуша, 50, Довбуша 50а, АДРЕСА_1 . Зокрема, відповідачем не доведено набуття права комунальної власності на підставі правочину, Закону України Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності, норм закону про безхазяйне майно (стаття 335 ЦК України), в тому числі дотримання процедури, передбаченої цією статтею ЦК чи положень про набувальну давність (ст. 344 ЦК України).

Односторонньо прийняті рішення Коломийської міської ради, якими та включила зазначене майно до переліку об`єктів комунальної власності Коломийської територіальної громади не є передбаченими законом підставами виникнення права комунальної власності.

Натомість, судом встановлено, що зазначене майно закріплене за позивачем на праві оперативного управління (за винятком нежитлової господарської будівлі кролятника та гаражу цегляного, які згідно з інвентарними картками обліку основних засобів експлуатуються з 06.06.2004 та 01.01.1998 відповідно), було створене до 1991 року (до набрання чинності Законом України Про власність), і при розподілі об`єктів загальнодержавної та комунальної власності (власності адміністративно-територіальних одиниць), як різновидів державної форми власності, було передано у комунальну власність Івано-Франківської області, а з моменту набрання чинності Законом України Про місцеве самоврядування в Україні (12.06.1997), відповідно до пункту 10 розділу V Прикінцеві та перехідні положення зазначеного закону стало спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст, управління яким відповідно до Конституції України здійснює Івано-Франківська обласна рада чи уповноважені нею органи. Щодо майна, яке позивач ввів в експлуатацію після 1991 року, Коломийською міською радою теж не наведено жодних підстав для набуття власності на таке майно територіальною громадою м. Коломиї, не підтверджено фінансування будівництва таких об`єктів. Враховуючи, що діяльність у зазначених об`єктах на праві оперативного управління здійснює позивач, який фінансується з бюджету Івано-Франківської обласної ради, суд визнає більш вірогідним, що об`єкти Коломийського геріатричного пансіонату, які почали експлуатуватись після 1991 року (нежитлової господарської будівлі кролятника та гаражу цегляного), збудовані за кошти позивача, а тому є спільною власністю територіальних громад Івано-Франківської області

Відповідно до ч. 2 ст. 328 ЦК України (в редакції станом на момент державної реєстрації нерухомого майна Пансіонату), право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з приписами частини 5 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції чинній на момент державної реєстрації нерухомого майна Пансіонату), право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою. Відповідно до цього Закону реєстрація речових прав на нерухомість, їх обмежень здійснюється лише в разі вчинення правочинів щодо нерухомого майна, а також за заявою власника (володільця) нерухомого майна.

Державна реєстрація прав на нерухоме майно територіальної громади здійснюється за заявою органу, уповноваженого управляти комунальним майном (ч. 5 ст. 4 вказаного Закону).

Як встановлено судом, Івано-Франківська обласна рада не вчиняла жодних правочинів, дій щодо нерухомого майна Коломийського геріатричного пансіонату, які б були підставою для передачі цього майна у комунальну власність Коломийської міської ради.

Коломийською міською радою не наведено юридичних фактів, на підставі яких у відповідача виникли чи перейшли речові права на майно Пансіонату, в той час як державна реєстрація сама по собі не є способом набуття права власності, а реєстраційні дії є похідними від юридичних фактів, на підставі яких виникають речові права.

З огляду на вищевикладене, помилковим є твердження відповідача, що набуття територіальною громадою міста Коломия права власності на об`єкти нерухомого майна позивача не суперечить закону.

Презумпція права власності територіальної громади м. Коломиї, яка існує у зв`язку з державною реєстрацією за нею майна Коломийського геріатричного пансіонату спростована встановленими судом обставинами.

Виходячи з встановлених обставин, суд при вирішенні спору застосовує норми права, які регулюють спірні правовідносини.

Відповідно до абзацу третього частини другої статті 20 Господарського кодексу України, кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом, зокрема, визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно з ч. 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Отже, підставами для визнання недійсним чи незаконним акта (рішення) є невідповідність його вимогам законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Отже, наведена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Отже, правом на оскарження правового акту індивідуальної дії, виданого органом місцевого самоврядування наділена безпосередньо особа, щодо якої прийнято оспорюваний акт, або заінтересована особа, цивільні права або інтереси якої порушені його прийняттям.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 4 статті 140 Конституції України, органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, є районні та обласні ради.

Статтею 142 Конституції України передбачено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Згідно приписів статті 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Проте, Коломийська міська рада при прийнятті рішень (в оскаржуваній їх частині) без згоди Івано-Франківської обласної ради, яка управляє даним майном, як спільною власністю територіальних громад Івано-Франківської області, та без відома уповноваженого органу управління, включила майно, що перебуває в оперативному управлінні позивача, у переліки майна комунальної власності територіальної громади м. Коломиї переліки майна підприємств, установ, організацій, яке належить до комунальної власності м. Коломиї (Коломийської міської об`єднаної територіальної громади чи Коломийської територіальної громади).

Оскаржувані положення рішень Коломийської міської ради прийняті поза межами повноважень відповідача і з порушенням вимог закону, оскільки міська рада не мала права розглядати і вирішувати питання, яке не віднесено законодавством до її відання. Прийняттям рішень (в оскаржуваній їх частині) відповідач безпідставно визначив належність майна Пансіонату до комунальної власності територіальної громади міста Коломия, без вирішення спірного питання в установленому законом порядку з Івано-Франківської обласною радою та позивачем, як органом, в оперативному управління якого перебуває майно.

Згідно з частинами 4, 8 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", районні та обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління об`єктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад. Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

У відповідності до п. 20 ч. 1 ст. 43 цього Закону, виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішується питання управління об`єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, що перебувають в управлінні районних і обласних рад; призначення і звільнення їх керівників, крім випадків, передбачених частиною другою статті 21 Закону України "Про культуру".

Таким чином, здійснюючи управління об`єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, обласна рада у порядку і межах, визначених чинним законодавством приймає рішення щодо підприємств, установ, організацій, заснованих на спільній власності, згідно з пропозиціями постійних комісій обласної ради; визначає органи, уповноважені здійснювати управління об`єктами спільної власності, встановлює межі їх повноважень та передає до сфери їх управління відповідні об`єкти спільної власності.

Також, саме обласна рада приймає рішення про передачу об`єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області у комунальну власність територіальних громад згідно із зверненням відповідних органів самоврядування з урахуванням пропозицій постійних комісій обласної ради та (або) депутатів обласної ради. І, навпаки, міська рада немає таких повноважень.

Рішення відповідача (в оскаржуваній їх частині) призвели до порушення прав та інтересів позивача (права оперативного управління майном позивача), оскільки прийняті щодо нерухомого майна Коломийського геріатричного пансіонату як юридичної особи із визначеним статусом та спрямовані на зміну/припинення правовідносин між Пансіонатом і третіми особами поза їх волею стосовно управління об`єктами спільної власності.

Відповідач не вчиняв жодних юридично значимих дій по утриманню майна, його фінансуванню, не здійснює Коломийська міська рада і безпосереднього управління цим майном через утворені нею органи.

У відповідності до Положення, Коломийський геріатричний пансіонат є стаціонарною соціально-медичною установою загального типу для постійного проживання громадян похилого віку, ветеранів війни та праці, інвалідів, які потребують стороннього догляду, побутового і медичного обслуговування та об`єктом спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області. Мешканці Пансіонату перебувають на повному державному утриманні. Пансіонат фінансується з обласного бюджету.

Відтак, Коломийська міська рада не має жодного відношення до діяльності Пансіонату, за її рахунок не утримується його нерухоме майно і не призначаються керівні органи, чого не заперечує і відповідач.

Відповідно до частин першої та третьої статті 137 Господарського кодексу України, правом оперативного управління у цьому Кодексі визнається речове право суб`єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом). Право оперативного управління захищається законом відповідно до положень, встановлених для захисту права власності.

Згідно з частиною першою статті 18 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що не перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на договірній і податковій основі та на засадах підконтрольності у межах повноважень, наданих органам місцевого самоврядування законом.

Натомість, частина друга статті 135 Господарського кодексу України регламентує, що власник має право особисто або через уповноважені ним органи з метою здійснення підприємницької діяльності засновувати господарські організації, закріплюючи за ними належне йому майно на праві власності, праві господарського відання, а для здійснення некомерційної господарської діяльності - на праві оперативного управління, визначати мету та предмет діяльності таких організацій, склад і компетенцію їх органів управління, порядок прийняття ними рішень, склад і порядок використання майна, визначати інші умови господарювання у затверджених власником (уповноваженим ним органом) установчих документах господарської організації, а також здійснювати безпосередньо або через уповноважені ним органи у межах, встановлених законом, інші управлінські повноваження щодо заснованої організації та припиняти її діяльність відповідно до цього Кодексу та інших законів.

З наведених норм права вбачається, що майно комунальної власності не може передаватися в оперативне управління підприємствам, установам, організаціям, які не були утворені відповідним органом місцевого самоврядування та не знаходяться в його підпорядкуванні. Подібна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 910/12224/17.

Враховуючи, що Коломийська міська рада не виступає засновником Коломийського геріатричного пансіонату, протиправно визначила майно, яке належить позивачу на праві оперативного управління, комунальною власністю територіальної громади м. Коломиї, позивач має право на захист належного йому права оперативного управління майном відповідно до положень, встановлених для захисту права власності, а отже має право на оскарження відповідних рішень відповідача та є належним позивачем у спорі.

Суд не погоджується з доводами відповідача, що позивачем обрано невідповідний спосіб захисту його прав, рішення Коломийської міської ради (в оскаржуваній їх частині) не створили жодних правових наслідків, та не порушили жодних прав та інтересів позивача. Суд зазначає, що обраний позивачем спосіб захисту визнання недійсними рішень органу місцевого самоврядування прямо передбачений у частині другій статті 20 Господарського кодексу України. Майно перебуває у фактичному володінні та користуванні позивача, закріплене за ним на праві оперативного управління. На думку суду, невчинення якихось дій щодо виконання (реалізації) оскаржуваних рішень відповідача не означає, що позивач позбавлений права вимагати визнання їх недійсними в судовому порядку, а навпаки підтверджує, що застосування такого способу захисту прав позивача, як визнання недійсними рішень, ефективно поновить його права, порушені прийняттям рішень Коломийської міської ради (в оскаржуваній частині), остаточно вирішить спір щодо дійсності таких рішень та не потребуватиме від нього вчинення якихось додаткових дій для відновлення своїх прав, порушених прийняттям рішень відповідача в оскаржуваній їх частині.

За наведених обставин, позов Коломийського геріатричного пансіонату до Коломийської міської ради Івано-Франківської області про визнання частково недійсними рішень Коломийської міської ради підлягає до задоволення.

Судові витрати.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України передбачено, що судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи той факт, що позов задоволено, судовий збір в сумі 11350 грн, сплачений за подання позову, слід стягнути з відповідача в користь позивача. Судовий збір, сплачений за подання заяви про забезпечення позову, в сумі 1135 грн, суд залишає за позивачем, оскільки ухвалою від 30.12.2021 суд відмовив в задоволенні заяви про забезпечення позову.

В позовній заяві Коломийський геріатричний пансіонат також просив стягнути з відповідача 7500 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з доданими до матеріалів справи документами, позивач при підготовці позовної заяви користувався правничою допомогою адвоката Васильковського Володимира Методійовича.

На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката надано копії:

- договору про надання правничої допомоги № 02/11-21 від 24.11.2021;

- договору № 159 про надання послуг від 22.11.2021;

- акта надання послуг № 7 від 22.11.2021 на суму 7500,00 грн, підписаного позивачем та адвокатом Васильковським В.М.;

- платіжного доручення № 1164 від 26.11.2021, яким Коломийський геріатричний пансіонат оплатив Васильковському В.М. 7500,00 грн за складання позовної заяви та заяви про забезпечення позову.

- ордера ІФ№052775 від 12.12.2021 про надання правничої допомоги Коломийському геріатричному пансіонату адвокатом Васильковським В.М.

Крім того, у попередньому (орієнтовному) розрахунку суми судових витрат, позивач зазначив про такі очікувані судові витрати: підготовка та складання позовної заяви 5000 грн; підготовка та складання заяви про забезпечення позову 2500 грн; підготовка та складання відповіді на відзив 3000 грн.

При дослідженні зазначених вище доказів судом встановлено, що 24.11.2021 р. між Коломийським геріатричним пансіонатом (клієнт) та Васильковським В.М. (адвокат) укладено договір про надання правничої допомоги № 02/11-21.

Згідно з п. 1.1-1.2 договору, адвокат зобов`язується надати правову допомогу в якості представника клієнту. Бажаний результат полягає у представництві прав та інтересів клієнта в судах на усіх стадіях судових процесів (в тому числі апеляційних та касаційних інстанціях) з приводу супроводу справи за позовом Коломийського геріатричного пансіонату до Коломийської міської ради про визнання недійсними рішень міської ради в частині затвердження переліків майна, яке належить до комунальної власності Коломийської територіальної громади, щодо геріатричного пансіонату.

Згідно з п. 1.3 договору, клієнт відповідно до цього договору має право давати адвокату окремі доручення на вчиненні конкретних дій, складення процесуальних та інших документів.

П. 2.3 договору передбачено обов`язок клієнта сплатити адвокату гонорар. Вартість послуг адвоката сторони визначають за домовленістю (п. 4.2 договору).

У договорі про надання послуг № 159 від 22.11.2021 Коломийський геріатричний пансіонат та адвокат Васильковський В.М. погодили надання послуги складання позовної заяви та заяви про забезпечення позову, сума договору 7500 грн.

22 листопада 2021 р. між адвокатом Васильковським В.М. та Коломийським геріатричним пансіонатом складений Акт надання послуг № 7, який підписаний адвокатом і позивачем. Зазначений Акт складений про те, що адвокат надав замовнику послуги зі складання позовної заяви та заяви про забезпечення позову загальною вартістю 7500,00 грн. Сторони підтверджують, що вони не мають одна до одної претензій по об`єму, якості та строкам надання послуг.

Коломийський геріатричний пансіонат оплатив адвокату Васильковському В.М. за адвокатські послуги 7500,00 грн, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним доручення № 1164 від 26.11.2021.

Згідно з розрахунком суми судових витрат, позивач при зверненні до суду з позовною заявою зазначав про такі очікувані судові витрати: підготовка та складання позовної заяви 5000 грн; підготовка та складання заяви про забезпечення позову 2500 грн; підготовка та складання відповіді на відзив 3000 грн.

Відповідно до вимог ч. 8 ст. 129 ГПК розмір судових втрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст. 73 ГПК).

Згідно ч.1 ст.74 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтями 76, 77 ГПК встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставин, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд констатує, що позивач дотримався порядку для подання доказів, що підтверджують надання правовничої допомоги, подавши такі докази разом з позовною заявою; матеріалами справи підтверджується надання адвокатом позивачу професійної правничої допомоги в обсязі 7500,00 грн, визначеному у розрахунку суми судових витрат, з яких підготовка та складання позовної заяви 5000 грн; підготовка та складання заяви про забезпечення позову 2500 грн.

Положеннями статті 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація вказаного принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно приписів ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.

Таким чином, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

За наведеного, зважаючи на зазначені положення законодавства, обґрунтованість та пропорційність понесених витрат відносно предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; принципи співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, суд дійшов висновку, що розподілу між сторонами підлягають витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн за підготовку та складання позовної заяви.

За приписами ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи (до яких у тому числі відносяться й витрати на професійну правничу допомогу), покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За наведених обставин та правових норм, враховуючи задоволення позову, то з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в частині, яка за висновком суду підлягає розподілу, в сумі 5000,00 грн.

Витрати в сумі 2500,00 грн за підготовку та складання заяви про забезпечення позову суд залишає за позивачем, оскільки ухвалою суду від 30.12.2021 позивачу відмовлено в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст. 13, 73, 74, 86, 129, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Коломийського геріатричного пансіонату (вулиця О. Довбуша, будинок 50, м. Коломия, Івано-Франківська область, 78200, ідентифікаційний код юридичної особи: 03188671) до Коломийської міської ради (проспект Михайла Грушевського, будинок 1, м. Коломия, Івано-Франківська область, 78203, ідентифікаційний код юридичної особи: 04054334), з участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Івано-Франківська обласна рада (вулиця М. Грушевського, будинок 21, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, 76004, ідентифікаційний код юридичної особи: 00022510), Департамент соціальної політики Івано-Франківської обласної державної адміністрації (вулиця Леся Курбаса, будинок 2, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, 76018, ідентифікаційний код юридичної особи: 25925236) про визнання частково недійсними рішень Коломийської міської ради задовольнити.

Визнати недійсними:

- пункт 2 рішення Коломийської міської ради від 21.02.2019 № 3468-41/2019 Про хід виконання рішення міської ради від 25.01.2018 № 2349-29/2018 Про стан обліку, збереження та використання майна комунальної власності в частині порядкових номерів 172-186 затвердженого цим рішенням Переліку майна підприємств, установ, організацій, яке належить до комунальної власності м. Коломиї, щодо майна Коломийського геріатричного пансіонату за адресами в м. Коломия: нежитлова будівля (№ п/п 172) вул. О. Довбуша, 50а; адмінкорпус з харчоблоком (№ п/п 173), кочегарка, гараж (№ п/п 174), продсклад (№ п/п 175), склад м`якого інвентаря (№ п/п 176) вул. О. Довбуша, 50; житловий корпус (№ п/п 177), житловий корпус (№ п/п 178), житловий корпус (№ п/п 179), свинарник (№ п/п 180), корівник (№ п/п 181), стодола (№ п/п 182), склад (№ п/п 183), кролівник (№ п/п 184), баня (№ п/п 185), гараж (№ п/п 186) АДРЕСА_1 ;

- пункт 2 рішення Коломийської міської ради від 29.02.2020 № 4459-59/2020 Про хід виконання рішення міської ради від 21.02.2019 № 3468-41/2019 Про стан обліку, збереження та використання майна комунальної власності, в частині порядкових номерів 160-174 затвердженого цим рішенням Переліку майна підприємств, установ, організацій, які належать до комунальної власності Коломийської міської об`єднаної територіальної громади, щодо майна Коломийського геріатричного пансіонату за адресами в м. Коломия: нежитлова будівля (№ п/п 160) вул. О. Довбуша, 50а; адмінкорпус з харчоблоком (№ п/п 161), кочегарка, гараж (№ п/п 162), продсклад (№ п/п 163), склад м`якого інвентаря (№ п/п 164) АДРЕСА_2 ; житловий корпус (№ п/п 165), житловий корпус (№ п/п 166), житловий корпус (№ п/п 167), свинарник (№ п/п 168), корівник (№ п/п 169), стодола (№ п/п 170), склад (№ п/п 171), кролівник (№ п/п 172), баня (№ п/п 173), гараж (№ п/п 174) АДРЕСА_1 ;

- пункт 2 рішення Коломийської міської ради від 28.05.2020 № 4594-62/2020 Про хід виконання рішення міської ради від 21.02.2019 № 3468-41/2019 Про стан обліку, збереження та використання майна комунальної власності в новій редакції, в частині порядкових номерів 161-175 затвердженого цим рішенням Переліку майна підприємств, установ, організацій, які належать до комунальної власності Коломийської міської об`єднаної територіальної громади, щодо майна Коломийського геріатричного пансіонату за адресами в м. Коломия: нежитлова будівля (№ п/п 161) вул. О. Довбуша, 50а; адмінкорпус з харчоблоком (№ п/п 162), кочегарка, гараж (№ п/п 163), продсклад (№ п/п 164), склад м`якого інвентаря (№ п/п 165) АДРЕСА_2 ; житловий корпус (№ п/п 166), житловий корпус (№ п/п 167), житловий корпус (№ п/п 168), свинарник (№ п/п 169), корівник (№ п/п 170), стодола (№ п/п 171), склад (№ п/п 172), кролівник (№ п/п 173), баня (№ п/п 174), гараж (№ п/п 175) АДРЕСА_1 ;

- пункт 1 рішення Коломийської міської ради від 25.06.2020 № 4745-63/2020 Про Перелік майна, яке належить до комунальної власності Коломийської міської об`єднаної територіальної громади, в частині порядкових номерів 162-176 затвердженого цим рішенням Переліку майна підприємств, установ, організацій, які належать до комунальної власності Коломийської міської об`єднаної територіальної громади, щодо майна Коломийського геріатричного пансіонату за адресами в м. Коломия: нежитлова будівля (№ п/п 162) вул. О. Довбуша, 50а; адмінкорпус з харчоблоком (№ п/п 163), кочегарка, гараж (№ п/п 164), продсклад (№ п/п 165), склад м`якого інвентаря (№ п/п 166) АДРЕСА_2 ; житловий корпус (№ п/п 167), житловий корпус (№ п/п 168), житловий корпус (№ п/п 169), свинарник (№ п/п 170), корівник (№ п/п 171), стодола (№ п/п 172), склад (№ п/п 173), кролівник (№ п/п 174), баня (№ п/п 175), гараж (№ п/п 176) АДРЕСА_1 ;

- пункт 1 рішення Коломийської міської ради від 22.02.2021 № 359-9/2021 Про Перелік майна, яке належить до комунальної власності Коломийської територіальної громади, в частині порядкових номерів 189-203 затвердженого цим рішенням Переліку майна підприємств, установ, організацій, які належать до комунальної власності Коломийської територіальної громади, щодо майна Коломийського геріатричного пансіонату за адресами в м. Коломия: нежитлова будівля (№ п/п 189) вул. О. Довбуша, 50а; адмінкорпус з харчоблоком (№ п/п 190), кочегарка, гараж (№ п/п 191), продсклад (№ п/п 192), склад м`якого інвентаря (№ п/п 193) АДРЕСА_2 ; житловий корпус (№ п/п 194), житловий корпус (№ п/п 195), житловий корпус (№ п/п 196), свинарник (№ п/п 197), корівник (№ п/п 198), стодола (№ п/п 199), склад (№ п/п 200), кролівник (№ п/п 201), баня (№ п/п 202), гараж (№ п/п 203) АДРЕСА_1 .

Стягнути з Коломийської міської ради (проспект Михайла Грушевського, будинок 1, м. Коломия, Івано-Франківська область, 78203, ідентифікаційний код юридичної особи: 04054334) на користь Коломийського геріатричного пансіонату (вулиця О. Довбуша, будинок 50, м. Коломия, Івано-Франківська область, 78200, ідентифікаційний код юридичної особи: 03188671) 11 350 (одинадцять тисяч триста п`ятдесят) грн 00 коп. сплаченого судового збору та 5 000 (п`ять тисяч) 00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Судовий збір за подання заяви про забезпечення позову в сумі 1135 (одна тисяча сто тридцять п`ять) грн 00 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2500 (дві тисячі п`ятсот) грн 00 коп. за підготовку заяви про забезпечення позову залишити за Коломийським геріатричним пансіонатом.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення: 02.05.2023.

Суддя І.Є. Горпинюк