Рішення

від 13.04.2023 по справі 911/2853/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" квітня 2023 р. Справа № 911/2853/22

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Український Аграрний Ресурс", 04114, місто Київ, вулиця Автозаводська, будинок 43, квартира 104

до Приватного підприємства "Агросистема - Плюс", 09800, Київська область, Тетіївський район, місто Тетіїв, вулиця Ломоносова, будинок 1

про стягнення 356 437,09 грн заборгованості за договором поставки товару № 30/29/04-22 від 29.04.2022 та штрафних санкцій

суддя Н.Г. Шевчук

секретар судового засідання М.Г. Байдрелова

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився.

суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Український Аграрний Ресурс" звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Приватного підприємства "Агросистема - Плюс" про стягнення заборгованості за договором поставки товару № 30/29/04-22 від 29.04.2022 у розмірі 356 437,09 грн, з яких 125 352,00 грн основної заборгованості, 9 406,63 грн 3% річних, 142 371,72 грн пені, 67 862,02 грн інфляційних нарахувань та 11 444,72 грн проценти за користування чужими грошовими коштами.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 04.01.2023 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Відповідач проти позову заперечує, стверджує, що ним не порушені умови договору, отриманий товар оплачено повністю, що підтверджується платіжною інструкцією № 567 від 07.11.2022; договором не було передбачено конкретного строку оплати за товар; наявність форс-мажорних обставин (введення воєнного стану на території України) звільняє боржника від відповідальності передбаченої договором.

Позивач, у відповідності до статті 166 Господарського процесуального кодексу України, 08.02.2023 подав відповідь на відзив, в якій на спростування наведених відповідачем у відзиві заперечень виклав свої пояснення та аргументи.

Ухвалою суду від 02.03.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

30 березня 2023 року позивачем було подано до суду новий розрахунок заявленої до стягнення суми пені, яка склала 126 749,75 грн. Враховуючи, що розгляд справи перебував вже на стадії розгляду по суті, що унеможливлює такої процесуальної дії, як зменшення позовних вимог, відповідного клопотання (заяви) позивачем подано не було. Судом долучено розрахунок пені до матеріалів справи.

13 квітня 2023 року представником відповідача - адвокатом Порхун О.П. подано до суду клопотання про відкладення розгляду справи, що призначена на 13.04.2023, через зайнятість в іншому судовому засіданні в кримінальній справі.

Передбачених статтями 202, 216 Господарського процесуального кодексу України підстав для відкладення судового засідання судом не встановлено, у зв`язку з чим клопотання відповідача про відкладення судового засідання задоволенню не підлягає.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані документи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

встановив:

29 квітня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Український Аграрний Ресурс" (Постачальник) та Приватним підприємством "Агросистема - Плюс" (Покупець) укладено договір № 30/29/04-22, відповідно до умов якого, постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передати у власність покупцеві товар, а покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у договорі, прийняти та оплатити цей товар (пункт 1.1 Договору).

Згідно із пунктом 1.2 Договору кількість, номенклатура, ціна, терміни умови оплати та поставки кожної партії товару, що постачається за даним договором, визначається у специфікації до договору і становить його невід`ємну частину.

Умови цього договору викладенні сторонами у відповідності до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів "Інкотермс" (в редакції 2010 року), які застосовуються з урахуванням особливостей, що випливають із умов цього договору (пункт 1.3 Договору).

Як передбачено пунктом 2.1 Договору, постачальник бере на себе зобов`язання після підписання договору в строк не пізніше вказаного в специфікації, передати покупцю товар.

Відповідно до пункту 2.2 Договору, покупець бере на себе зобов`язання прийняти товар від постачальника і здійснити за нього оплату в строки і порядку, зазначеному в цьому договорі та у специфікації.

Згідно із пунктом 4.1 Договору умови та порядок проведення розрахунків за кожну партію товару визначаються даним договором та специфікаціями до нього, які є його невід`ємною частиною.

Пунктом 4.2 Договору визначено, що оплата вартості партії товару проводиться покупцем шляхом перерахування безготівкових кошів на розрахунковий/поточний рахунок постачальника на підставі виставленого останнім рахунку-фактури та узгодженої специфікації до цього договору.

Згідно із пунктом 4.3 Договору зобов`язання з оплати вважаються виконаними з моменту надходження коштів в повному обсязі на рахунок постачальника в строк, визначений сторонами у специфікації.

Пунктом 4.4 Договору сторони узгодили, що у випадку збільшення курсу долара до національної валюти в розмірі більше ніж на 5%, рахунок-фактура вписаний постачальником та неоплачений покупцем, втрачає силу та підлягає перегляду.

Як передбачено пунктом 5.1 Договору, ціна за одиницю товару та загальна вартість товару за кожною позицією остаточно встановлюється та відображається у специфікації на кожну окрему партію товару, яка підписується уповноваженими представниками сторін.

Загальна ціна договору складається з суми всіх партій товару, поставлених постачальником протягом строку дії даного договору (пункт 5.4 Договору).

Відповідно до пункту 6.1 Договору відвантаження товару за договором здійснюється на умовах, вказаних у специфікації до даного договору (згідно правил ІНКОТЕРМС у редакції 2010 року).

Згідно із пунктом 6.2 Договору товар вважається прийнятим покупцем по кількості - у відповідності з підписаною покупцем - видатковою накладною, а по якості - на основі відповідних сертифікатів.

Згідно із пунктом 6.3 Договору для отримання товару покупець зобов`язаний надати постачальнику довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Відповідно до пункту 6.4 Договору одночасно з товаром постачальник зобов`язується передати покупцю документи, то стосуються товару та підлягають передачі разом із товаром, а саме: видаткова накладна; рахунок-фактура; сертифікат відповідності.

Згідно із пунктом 6.5 Договору місце поставки товару визначається у специфікації на кожну партію товару.

Право власності на товар від постачальника до покупця переходить за цим договором з моменту передачі товару постачальником (пункт 6.6 Договору).

Розділом 8 Договору встановлена відповідальність сторін, де в пунктах 8.1, 8.3, 8.4 вказано, що у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов`язання, передбачених дійсним договором, сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України, крім того, винна сторона компенсує іншій стороні усі виниклі по її провині збитки, якщо величина і причина їх виникнення буде підтверджена відповідними документами.

За несвоєчасну оплату або неповну оплату товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення терміну оплати товару, а також інфляційні нарахування на суму боргу у відповідності до статті 625 Цивільного кодексу України.

У разі порушення покупцем строків оплати поставленого товару, визначених згідно пунктів 2.2, 4.3 Договору, у відповідності до статті 625 Цивільного кодексу України сторони встановили, що покупець за кожний день прострочки зобов`язаний сплатити постачальнику за користування чужими грошовими коштами 0,1% від суми загальної вартості своєчасно неоплаченого товару.

Договір набирає сили з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2023, а в частині виконання зобов`язань - до повного їх закінчення (пункт 10.1 Договору).

Договір скріплений підписами та печатками обох сторін.

29 квітня 2022 року на виконання умов договору між сторонами підписано Специфікацію № 1 (Додаток № 1 до договору), за якою сторонами погоджено найменування товару добрива комплексні "РОСТОК" зерновий та добрива комплексні "РОСТОК" макро; кількість 3000 л та 2000 л; суми без ПДВ 245700,00 грн та 171600,00 грн; загальна вартість товару 500 760,00 грн.

Згідно із пунктом 1 Специфікації поставка товару здійснюється на умовах: СРТ: Київська обл., Тетіївський р-н, м. Тетіїв.

Відповідно до пункту 2 Специфікації оплата партії товару за цією специфікацією повинна бути здійсненна Покупцем наступним чином: 100% (сто відсотків) від загальної вартості товару попередньої оплати на розрахунковий рахунок постачальника згідно виставленого рахунку-фактури.

Відповідно до пункту 6 Специфікації дана специфікація є невід`ємною частиною договору № 30/29/04-22 від 29.04.2022 і вступає в силу з моменту підписання сторонами.

Специфікація скріплена підписами та печатками обох сторін.

Як свідчать матеріали справи, позивачем в той же день, 29.04.2022 виставлено відповідачу рахунок-фактуру № СФ-0000070 на загальну суму 500 760,00 грн за товар, обумовлений Специфікацією № 1 від 29.04.2022.

Відповідно до видаткової накладної № РН-0000063 від 29.04.2022, скріпленої підписами та печатками обох сторін Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Український Аграрний Ресурс" (постачальник) поставило Приватному підприємству "Агросистема - Плюс" (покупець) товар, а саме добрива комплексні на загальну суму 500 760,00 грн.

Відвантаження відповідачу товару також підтверджується товарно-транспортною накладною № 0000000029 від 29.04.2022, де вантажоодержувачем зазначено ПП "Агросистема - Плюс".

Як твердить позивач, станом на 29.04.2022 жодних коштів на розрахунковий рахунок позивача від відповідача перераховано не було, що стало наслідком порушення взятих на себе відповідачем зобов`язань з оплати отриманого товару.

Позивач зазначив, що при укладанні договору № 30/29/04-22 сторони узгодили, у випадку збільшення курсу долара США до національної валюти більше ніж на 5%, рахунок-фактура виписаний постачальником та неоплачений покупцем втрачає силу та підлягає перегляду. Так, на час підписання Специфікації № 1 від 29.04.2022 курс долара США становив 29,25 грн (за офіційним курсом НБУ), 21.07.2022 офіційна ставка долара США збільшилась до 36,57 грн.

З урахуванням таких обставин позивачем був здійснений перерахунок вартості поставленого згідно видаткової накладної № РН-0000063 від 29.04.2022 товару та виписано новий рахунок-фактуру № СФ-0000150 від 04.08.2022 на загальну суму 626 112,00 грн.

З наявної в матеріалах справи коригуючої накладної № 0000000003 від 30.09.2022 до видаткової накладної № РН-0000063 від 29.04.2022 вбачається, що сума товару за видатковою накладною збільшилась на 125 352,00 грн у зв`язку із збільшення курсу долара США до національної валюти.

З метою врегулювання спору в позасудовому порядку позивач 04.08.2022 надіслав відповідачу претензію з вимогою погасити суму заборгованості, до якої було долучено новий рахунок-фактуру № СФ-0000150 від 04.08.2022.

Як твердить позивач, відповідачем було частково погашено заборгованість в сумі 500 760,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 567 від 07.11.2022 (копія міститься в матеріалах справи).

Таким чином, сума заборгованості відповідача перед позивачем склала 125 352,00 грн.

Позивач повторно 10.11.2022 звертався до відповідача з претензією щодо погашення залишкового боргу, проте жодних дій направлених на мирне врегулювання договірних правовідносин та остаточного виконання взятих на себе зобов`язань зі сторони відповідача зроблено не було, що послугувало підставою звернення позивача з даним позовом до суду.

Відповідач проти позову заперечує та стверджує, що отриманий товар оплатив повністю, а оскільки умовами договору не було визначено конкретного строку оплати за товар, а рахунок-фактуру, яким було передбачено передоплату, до поставки товару відповідачу вручено не було, позивач сам погодився здійснити поставку товару без передоплати і здійснив її, у чому вини відповідача не вбачається. Стосовно донарахованої суми 125 352,00 грн відповідач зазначив, що пункт 4.4 Договору підлягає погодженню між сторонами стосовно зміни ціни договору та внесення відповідних змін до договору, які врегульовано пунктом 10.2 Договору, що між сторонами зроблено не було.

Відповідач зазначив, що не відмовлявся від оплати отриманого товару та оплатив товар повністю 07.11.2022, проте не міг зробити цього раніше через форс-мажорні обставини військову агресією російської федерації проти України, що стало підставою введення на території України воєнного стану відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні".

Таким чином, відповідач твердить про відсутність його вини, наявність форс-мажорних обставин, які звільняють боржника від відповідальності передбаченої договором, відсутність завданих збитків позивачу, занадто великий розмір штрафних санкцій, що носить не компенсаційних, а збагачувальних характер, і сам факт повного виконання зобов`язання за договором, та просить суд відмовити у задоволенні позову.

Досліджуючи надані докази, оцінюючи їх в сукупності, судом береться до уваги наступне.

Пунктом 3 статті 3, статті 627 Цивільного кодексу України закріплено принцип свободи договору, який передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є: договори та інші правочини.

Як передбачено статтею 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, а також те, що договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони.

Таким чином, між позивачем та відповідачем був укладений двосторонній договір, відповідно до якого у них виникли цивільні права та обов`язки, що випливають із договору поставки.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (стаття 712 Цивільного кодексу України).

В силу статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно положень частини першої статті 692 цього ж кодексу, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до частини першої статті 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

З матеріалів справи судом встановлено, що розрахунок за поставлений позивачем товар визначено умовами Специфікації № 1 від 29.04.2022, яка є невід`ємною частиною договору.

Так, Специфікацією № 1 від 29.04.2022 визначено 100% попередню оплату партії товару за цією Специфікацією на розрахунковий рахунок постачальника згідно виставленого рахунку-фактури.

Таким чином, строк оплати товару за Договором № 30/29/04-22 від 29.04.2022 та Специфікацією № 1 від 29.04.2022 є 29.04.2022.

Разом з тим, враховуючи твердження відповідача, що рахунок-фактуру він не отримував, що ставиться судом під сумнів з огляду на те, що Договір № 30/29/04-22 та Специфікація № 1 підписані (власноручними підписами) директорами підприємств позивача та відповідача 29.04.2022 та рахунок-фактура № СФ-0000070 виписаний позивачем також 29.04.2022, в такому випадку підлягають застосуванню положення статті 538 Цивільного кодексу України, відповідно до яких виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту.

Викладеним спростовуються твердження відповідача, що договором не передбачено конкретного строку оплати за товар, а поставка позивачем товару без проведеної відповідачем передоплати не передбачає обов`язок покупця оплатити отриманий товар.

Отже, судом встановлено, що неоплативши 29.04.2022 поставлений згідно видаткової накладної № РН-0000063 від 29.04.2022 товар, відповідач є таким, що порушив зобов`язання за договором № 30/29/04-22 від 29.04.2022.

Як вже зазначалось судом, Цивільний кодекс України передбачає принцип свободи договору.

Укладаючи договір № 30/29/04-22 від 29.04.2022, сторони передбачили пункт 4.4, за яким, у випадку збільшення курсу долара до національної валюти в розмірі більше ніж на 5%, рахунок-фактура вписаний постачальником та неоплачений покупцем, втрачає силу та підлягає перегляду.

Так, у зв`язку з неоплатою покупцем рахунку-фактури № СФ-0000070 від 29.04.2022 позивачем було здійснено перерахунок вартості поставленого товару та виписано новий рахунок-фактуру № СФ-0000150 від 04.08.2022, ціна якого становила 626 112,00 грн.

Як встановлено судом з матеріалів справи, обов`язок відповідача здійснити оплату за поставлений 29.04.2022 товар виник у день його поставки, що відповідачем зроблено не було, відповідно рахунок-фактура № СФ-0000070 від 29.04.2022 в результаті збільшення курсу долара втратив силу.

Умови договору не передбачають узгодження ціни у випадку збільшення курсу долара до національної валюти, зокрема, суд звертає увагу, що згідно умов договору рахунок підлягає перегляду у випадку його неоплати покупцем, що в даному випадку і відбулось.

Також судом взято до уваги, що оплата отриманого товару відповідачем у розмірі 500 760,00 грн здійснена (07.11.2022) після звернення позивача до останнього із претензією від 04.08.2022 щодо оплати товару, до якої було долучено новий рахунок-фактуру на суму 626 112,00 грн. Разом з тим, жодних заперечень щодо незгоди з переглядом ціни товару, проведеної позивачем 04.08.2022, відповідачем не заявлялось, відповідних доказів до матеріалів справи не надано.

Так, однією із засад цивільного законодавства України є добросовісність.

Добросовісність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" ("ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці"). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Таким чином, суд вважає, що позивач здійснивши 04.08.2022 перегляд ціни за поставлений 29.04.2022 та неоплачений відповідачем товар діяв у межах узгоджених сторонами умов договору № 30/29/04-22 від 29.04.2022, у зв`язку із чим сума курсової різниці 125 352,00 грн на яку збільшилась ціна товару є заборгованістю, яка відповідачем не сплачена, а тому підлягає стягненню.

Стосовно тверджень відповідача, що позивачем не надано суду доказів та розрахунку збільшення курсу долара США, суд з посиланням на частину дев`яту статті 80 Господарського процесуального кодексу України вказує, що така інформація є публічно доступною та розміщена на офіційному сайті Національного Банку України.

Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними (частина дев`ята статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини другої статті 614 Цивільного кодексу України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідачем не доведено належними доказами відсутність порушення виконання своїх зобов`язань за договором № 30/29/04-22 від 29.04.2022, як покупцем товару на якого покладено обов`язок повної та своєчасної оплати отриманого товару.

Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача 9 406,63 грн 3% річних, 67 862,02 грн інфляційних нарахувань, 142 371,72 грн пені, та 11 444,72 грн проценти за користування чужими грошовими коштами.

Щодо пені.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов`язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.

Зазначене кореспондується з положеннями статті 549 Цивільного кодексу України, відповідно до яких неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, при цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Тому період обчислення пені починається з наступного дня після дати, в якій зобов`язання з оплати мало бути виконано. Згідно з частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Пунктом 8.3 Договору встановлено, що за несвоєчасну оплату або неповну оплату товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення терміну оплати товару.

З огляду на вимоги частин першої та другої статті 2, частини п`ятої статті 236 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Так, позивачем в позовній заяві було нараховано та заявлено до стягнення 142 371,72 грн пені. В процесі розгляду справи, позивачем 30.03.2023 було подано новий розрахунок пені, у зв`язку із переглядом періоду нарахування, відповідно до якого сума пені становила 126749,75 грн.

Перевіривши розрахунки пені судом встановлено, що позивачем не вірно визначено період нарахування пені, а саме: включено день коли зобов`язання мало бути виконано (з 29.04.2022) та нараховано більше ніж 6-ть місяців (по 06.11.2022), окрім того судом встановлено, що позивачем при розрахунку пені за період з 04.08.2022 по 06.11.2022 суму заборгованості взято після її збільшення з урахуванням курсової різниці (626 112,00 грн), тоді як із викладених умов договору не вбачається, що нарахування пені здійснюються на суму з урахуванням її зміни щодо курсу долара США.

Таким чином, здійснивши власний розрахунок пені на суму простроченого зобов`язання (500 760,00 грн) за період із 30.04.2022 (початок прострочення) по 29.10.2022 (закінчення 6-ти місячного строку), суд встановив, що належна до стягнення з відповідача сума пені становить 111 539,15 грн, відтак вказана вимога має бути задоволена частково.

Аргументи відповідача щодо звільнення його від відповідальності передбаченої умовами договору у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України, що підтверджується листом ТПП від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, суд відхиляє з огляду на таке.

За змістом частини першої статті 263 Цивільного кодексу України непереборною силою є надзвичайна і невідворотна подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути.

За змістом частини другої статті 218 Господарського кодексу України підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

В статті 141 Закону України "Про Торгово-промислові палати в Україні" вказано, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами у відповідності до статей 14, 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" шляхом видачі сертифіката.

Настання форс-мажорних обставин, в кожному окремому випадку, засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами, шляхом видачі сертифікату про такі обставини.

Відкритий лист ТПП України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, на який посилається відповідач, адресований всім кого це стосується. Це означає, що кожному, кого це стосується, слід доводити причинний зв`язок між війною і неможливістю виконати свої (в т.ч. й грошові) зобов`язання. Адже обставини для суб`єктів господарювання суттєво різняться в залежності від того де знаходиться їх виробництво: на лінії фронту, на тимчасово окупованих територіях, чи в тилу.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 922/2394/21 (постанова від 14.06.2022) вказав, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. Таких висновків дотримується і Верховний Суд у постанові від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та у постанові від 09.11.2021 у справі № 913/20/21.

На неможливість своєчасного виконання покладених на нього зобов`язань відповідач послався на форс-мажорні обставини та зазначив, що у зв`язку з військовими діями на території України були заблоковані порти, що унеможливило імпорт продукції зерна, вирощування та оптова торгівля якого є основними видами господарської діяльності відповідача.

Проте, суд зауважує, що Договір № 30/29/04-22 від 29.04.2022 укладено між сторонами після введення воєнного стану в Україні.

Таким чином, відповідач був обізнаний про ситуацію з портами в Україні та, як наслідок мав усвідомлювати, що за неналежне виконання умов договору на нього буде покладена відповідальність передбачена розділом 8 Договору "Відповідальність сторін".

Суд зазначає, що розв`язання повномасштабної збройної агресії та введення воєнного стану є виключними важкими обставинами, які у рівній мірі впливають на обидві сторони. У даному випадку відповідачем не доведено прямого причино-наслідкового зв`язку між неоплатою отриманого товару та війною в Україні.

Суд критично відноситься щодо посилань відповідача на лист від 04.01.2023, яким він повідомляв позивача про неможливість здійснити оплату за поставлений товар згідно договору, оскільки останній датований та направлений позивачу після звернення позивача до суду з цим позовом.

Підсумовуючи, суд зазначає, що належними та допустимими доказами відповідачем не спростовано позовні вимоги позивача в частині заявлених до стягнення штрафних санкцій. Відповідно, правові підстави для звільнення відповідача від відповідальності за невиконання ним умов договору поставки відсутні.

Суд враховує, що здійснюючи підприємницьку діяльність, відповідач повинен самостійно нести всі ризики: як щодо дотримання норм чинного законодавства України, так і щодо належного виконання добровільно взятих на себе договірних зобов`язань, а також самостійно нести юридичну відповідальність за допущені у своїй діяльності правопорушення.

Щодо нарахованих та заявлених до стягнення 9 406,63 грн 3% річних та 11 444,72 грн процентів за користування чужими грошовими коштами згідно пункту 8.4 Договору.

Як вже зазначалось судом, пункт 8.4 Договору визначає, що у разі порушення покупцем строків оплати поставленого товару, визначених згідно пунктів 2.2, 4.3 Договору, у відповідності до статті 625 Цивільного кодексу України сторони встановили, що покупець за кожний день прострочки зобов`язаний сплатити постачальнику за користування чужими грошовими коштами 0,1% від суми загальної вартості своєчасно неоплаченого товару.

Разом з тим проценти за користування чужими коштами, які відповідно до договору нараховуються за кожен день прострочення виконання зобов`язання, за своєю правовою природою підпадають під визначення пені, передбачене частиною третьою статті 549 Цивільного кодексу України (пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання).

Таке твердження відповідає позиції Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (ОП КГС ВС), викладеній у постанові від 05.06.2020 у справі № 922/3578/18.

ОП КГС ВС звертає увагу на судову практику Верховного Суду України, викладену в постановах від 01.07.2014 у справі № 3-32гс14 та від 24.12.2013 у справі № 3-37гс13. У цих справах сторони передбачили аналогічну юридичну відповідальність, виражену у відсотковому розмірі від суми боргу за поставлений товар за кожен день прострочення. При цьому в обох випадках Верховний Суд України дійшов висновку, що така міра відповідальності є пенею, оскільки за способом обчислення вона визначається за кожний день прострочення. При цьому ОП КГС ВС відступила від правової позиції, викладеної у постанові ВС від 15.05.2018 у справі № 922/2213/17 про можливість стягнення відсотків річних за кожен день неправомірного користування коштами відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України. Законодавцем передбачено, що договором може бути встановлено інший розмір процентів річних, а не інший спосіб їх обчислення (зокрема, в розмірі певного проценту за кожний день прострочення).

Отже, за умовами зазначеного пункту Договору сторони передбачили подвійне стягнення пені, що є неприпустимим, оскільки одночасне застосування одного виду цивільно-правової відповідальності за одне й те саме порушення свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

За наведених обставин, суд приходить до висновку, що у стягненні 11 444,72 грн (0,1 процент за користування чужими грошовими коштами згідно пункту 8.4 Договору), що по своїй суті є пенею, слід відмовити з вищенаведених підстав.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Норма щодо трьох процентів річних, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов`язання, є диспозитивною та застосовуються у разі, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, за перерахунком суду, з урахування встановлених судом обставин вірного визначення початку прострочення виконання зобов`язання (з 30.04.2022), сума 3% річних нарахованих згідно положень статті 625 Цивільного кодексу України становить 8 386,70 грн.

Період прострочення грошового зобов`язання:Кількість днів у періодіСумаз 30/04/2022 до 06/11/2022 500 760,00 x 3 % x 191 : 365 : 1001917 861,25 грнз 07/11/2022 до 27/12/2022 125 352,00 x 3 % x 51 : 365 : 10051525,45 грн

Щодо інфляційних нарахувань.

Позивачем нараховано 67 862,02 грн інфляційних за період із травня місяця по листопад 2022 року включно (за листопад на суму заборгованості, яка виникла після перерахунку курсової різниці).

За перерахунком суду сума інфляційного збільшення у зв`язку із простроченням виконання грошового зобов`язання становить 63 933,48 грн, у зв`язку з чим підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частин першої, третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності; основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, верховенство права, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, керує ходом судового процесу (стаття 13 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною першою статті 14 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду.

Згідно із частиною першою статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частин першої та третьої статті 236 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права та відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.

За таких обставин, повно та ґрунтовно дослідивши матеріали справи, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи розрахунки заборгованості, суд задовольняє позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Український Аграрний Ресурс" частково, та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 125 352,00 грн заборгованості, 111 539,15 грн пені, 8 386,70 грн 3% річних та 63 933,48 грн інфляційних втрат. В іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Решту пояснень та доводів відповідача суд також ретельно розглянув та відхилив як такі, що не спростовують наведених висновків суду.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 238 Господарського процесуального кодексу України суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Агросистема - Плюс" (09800, Київська область, Тетіївський район, місто Тетіїв, вулиця Ломоносова, будинок 1, код ЄДРПОУ 33159283) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Український Аграрний Ресурс" (04114, місто Київ, вулиця Автозаводська, будинок 43, квартира 104, код ЄДРПОУ 39494459) 309 211 (триста дев`ять тисяч двісті одинадцять) грн 33 коп. заборгованості (з яких 125 352,00 грн заборгованість, 111 539,15 грн пеня, 8 386,70 грн 3% річних, 63 933,48 грн інфляційні) та 4 638 (чотири тисячі шістсот тридцять вісім) грн 17 коп. витрат по оплаті судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Н.Г. Шевчук

Повний текс рішення складено та підписано: 28.04.2023