Постанова

від 12.07.2023 по справі 911/2853/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" липня 2023 р. Справа№ 911/2853/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Шапрана В.В.

Буравльова С.І.

за участю секретаря судового засідання: Прокопенко О.В.

учасники справи 28.06.2023:

від позивача: не з`явились

від відповідача: не з`явились

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства "Агросистема - Плюс"

на рішення Господарського суду Київської області від 13.04.2023 (повний текст рішення складено та підписано 28.04.2023)

у справі №911/2853/22 (суддя Шевчук Н.Г.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Український Аграрний Ресурс"

до Приватного підприємства "Агросистема -Плюс"

про стягнення 356 437,09 грн

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Український Аграрний Ресурс" звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Приватного підприємства "Агросистема - Плюс" про стягнення заборгованості за договором поставки товару № 30/29/04-22 від 29.04.2022 у розмірі 356 437,09 грн, з яких 125352,00 грн основної заборгованості, 9406,63 грн 3% річних, 142371,72 грн пені, 67862,02 грн інфляційних нарахувань та 11444,72 грн проценти за користування чужими грошовими коштами.

Рішенням Господарського суду Київської області від 13.04.2023 у справі №911/2853/22 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Приватного підприємства "Агросистема - Плюс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Український Аграрний Ресурс" 309 211,33 грн заборгованості, з яких 125 352,00 грн - заборгованість, 111 539,15 грн - пеня, 8 386,70 грн - 3% річних, 63 933,48 грн - інфляційні, та 4 638,17 грн витрат по оплаті судового збору. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що позивач, здійснивши перегляд ціни за поставлений та неоплачений відповідачем товар, діяв у межах узгоджених сторонами умов договору № 30/29/04-22 від 29.04.2022, у зв`язку із чим сума курсової різниці - 125352,00 грн, на яку збільшилась ціна товару, є заборгованістю, яка відповідачем не сплачена, а тому підлягає стягненню.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Приватне підприємство "Агросистема - Плюс" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 13 квітня 2023 року по справі №911/2853/22 повністю і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю; стягнути з позивача судові витрати.

Апеляційна скарга обґрунтована зокрема наступним. На думку апелянта місцевим господарським судом необґрунтовано було задоволено позовні вимоги. При цьому відповідач зазначає, що отриманий товар оплатив повністю, а оскільки умовами договору не було визначено конкретного строку оплати за товар, а рахунок-фактуру, яким було передбачено передоплату, до поставки товару відповідачу вручено не було, позивач сам погодився здійснити поставку товару без передоплати і здійснив її, у чому вини відповідача не убачається. Стосовно донарахованої суми 125 352,00 грн апелянт указує, що пункт 4.4 Договору підлягає погодженню між сторонами стосовно зміни ціни договору та внесення відповідних змін до договору, які врегульовано пунктом 10.2 Договору, що між сторонами зроблено не було. Також апелянт стверджує, що не відмовлявся від оплати отриманого товару та оплатив товар повністю 07.11.2022, проте не міг зробити цього раніше через форс-мажорні обставини - військову агресією рф проти України, що стало підставою введення на території України воєнного стану відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні".

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Агросистема - Плюс" на рішення Господарського суду Київської області від 13.04.2023 у справі №911/2853/22, розгляд справи призначено на 28.06.2023.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом установлено, що 29.04.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Український Аграрний Ресурс" (Постачальник) та Приватним підприємством "Агросистема - Плюс" (Покупець) укладено договір № 30/29/04-22, відповідно до умов якого, постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передати у власність покупцеві товар, а покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у договорі, прийняти та оплатити цей товар (пункт 1.1 Договору).

Згідно із пунктом 1.2 Договору кількість, номенклатура, ціна, терміни умови оплати та поставки кожної партії товару, що постачається за даним договором, визначається у специфікації до договору і становить його невід`ємну частину.

В силу 2.1 Договору, постачальник бере на себе зобов`язання після підписання договору в строк не пізніше вказаного в специфікації, передати покупцю товар.

Відповідно до пункту 2.2 Договору, покупець бере на себе зобов`язання прийняти товар від постачальника і здійснити за нього оплату в строки і порядку, зазначеному в цьому договорі та у специфікації.

Згідно із пунктом 4.1 Договору умови та порядок проведення розрахунків за кожну партію товару визначаються даним договором та специфікаціями до нього, які є його невід`ємною частиною.

Пунктом 4.2 Договору визначено, що оплата вартості партії товару проводиться покупцем шляхом перерахування безготівкових кошів на розрахунковий/поточний рахунок постачальника на підставі виставленого останнім рахунку-фактури та узгодженої специфікації до цього договору.

Згідно із пунктом 4.3 Договору зобов`язання з оплати вважаються виконаними з моменту надходження коштів в повному обсязі на рахунок постачальника в строк, визначений сторонами у специфікації.

Пунктом 4.4 Договору сторони узгодили, що у випадку збільшення курсу долара до національної валюти в розмірі більше ніж на 5%, рахунок-фактура вписаний постачальником та неоплачений покупцем, втрачає силу та підлягає перегляду.

Як передбачено пунктом 5.1 Договору, ціна за одиницю товару та загальна вартість товару за кожною позицією остаточно встановлюється та відображається у специфікації на кожну окрему партію товару, яка підписується уповноваженими представниками сторін.

Загальна ціна договору складається з суми всіх партій товару, поставлених постачальником протягом строку дії даного договору (пункт 5.4 Договору).

Відповідно до пункту 6.1 Договору відвантаження товару за договором здійснюється на умовах, указаних у специфікації до даного договору (згідно правил ІНКОТЕРМС у редакції 2010 року).

Згідно із пунктом 6.2 Договору товар вважається прийнятим покупцем по кількості - у відповідності з підписаною покупцем - видатковою накладною, а по якості - на основі відповідних сертифікатів.

Згідно із пунктом 6.3 Договору для отримання товару покупець зобов`язаний надати постачальнику довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Відповідно до пункту 6.4 Договору одночасно з товаром постачальник зобов`язується передати покупцю документи, то стосуються товару та підлягають передачі разом із товаром, а саме: видаткова накладна; рахунок-фактура; сертифікат відповідності.

Згідно із пунктом 6.5 Договору місце поставки товару визначається у специфікації на кожну партію товару.

Право власності на товар від постачальника до покупця переходить за цим договором з моменту передачі товару постачальником (пункт 6.6 Договору).

Розділом 8 Договору встановлена відповідальність сторін, де в пунктах 8.1, 8.3, 8.4 вказано, що у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов`язання, передбачених дійсним договором, сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України, крім того, винна сторона компенсує іншій стороні усі виниклі по її провині збитки, якщо величина і причина їх виникнення буде підтверджена відповідними документами.

За несвоєчасну оплату або неповну оплату товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення терміну оплати товару, а також інфляційні нарахування на суму боргу у відповідності до статті 625 Цивільного кодексу України.

У разі порушення покупцем строків оплати поставленого товару, визначених згідно пунктів 2.2, 4.3 Договору, у відповідності до статті 625 Цивільного кодексу України сторони встановили, що покупець за кожний день прострочки зобов`язаний сплатити постачальнику за користування чужими грошовими коштами 0,1% від суми загальної вартості своєчасно неоплаченого товару.

Як убачається з наявних матеріалів справи, на виконання умов договору 29.04.2022 року між сторонами підписано Специфікацію № 1 (Додаток № 1 до договору), за якою сторонами погоджено найменування товару - добрива комплексні "РОСТОК" зерновий та добрива комплексні "РОСТОК" макро; кількість - 3000 л та 2000 л; суми без ПДВ - 245700,00 грн та 171600,00 грн; загальна вартість товару - 500 760,00 грн.

Згідно із пунктом 1 Специфікації поставка товару здійснюється на умовах: СРТ: Київська обл., Тетіївський р-н, м. Тетіїв.

Відповідно до пункту 2 Специфікації оплата партії товару за цією специфікацією повинна бути здійсненна Покупцем наступним чином: 100% (сто відсотків) від загальної вартості товару попередньої оплати на розрахунковий рахунок постачальника згідно виставленого рахунку-фактури.

Відповідно до пункту 6 Специфікації дана специфікація є невід`ємною частиною договору № 30/29/04-22 від 29.04.2022 і вступає в силу з моменту підписання сторонами.

Специфікація скріплена підписами та печатками обох сторін.

29.04.2022 позивачем було виставлено відповідачу рахунок-фактуру № СФ-0000070 на загальну суму 500 760,00 грн за товар, обумовлений Специфікацією № 1 від 29.04.2022.

Відповідно до видаткової накладної № РН-0000063 від 29.04.2022, скріпленої підписами та печатками обох сторін, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Український Аграрний Ресурс" (постачальник) поставило Приватному підприємству "Агросистема - Плюс" (покупець) товар, а саме добрива комплексні на загальну суму 500760,00 грн.

Відвантаження відповідачу товару також підтверджується товарно-транспортною накладною № 0000000029 від 29.04.2022, де вантажоодержувачем зазначено - ПП "Агросистема - Плюс".

Спір у даній справі виник у зв`язку із тим, що за твердженням позивача, станом на 29.04.2022 відповідач за отриманий товар не розрахувався, чим порушив договірні зобов`язання.

З наявної в матеріалах справи коригуючої накладної № 0000000003 від 30.09.2022 до видаткової накладної № РН-0000063 від 29.04.2022 убачається, що сума товару за видатковою накладною збільшилась на 125352,00 грн у зв`язку із збільшення курсу долара США до національної валюти.

04.08.2022 надіслав відповідачу претензію з вимогою погасити суму заборгованості, до якої було долучено новий рахунок-фактуру № СФ-0000150 від 04.08.2022.

Відповідачем було частково погашено заборгованість в сумі 500 760,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 567 від 07.11.2022 (копія міститься в матеріалах справи).

10.11.2022 звертався до відповідача з претензією щодо погашення залишкового боргу у розмірі 125352,00 грн, яка залишена без відповіді.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як передбачено статтею 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, а також те, що договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не установлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (стаття 712 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно положень частини першої статті 692 цього ж кодексу, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до частини першої статті 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Специфікацією № 1 від 29.04.2022 визначено 100% попередню оплату партії товару за цією Специфікацією на розрахунковий рахунок постачальника згідно виставленого рахунку-фактури.

Отже, строк оплати товару за Договором № 30/29/04-22 від 29.04.2022 та Специфікацією № 1 від 29.04.2022 є 29.04.2022.

Судом береться до уваги те, що Договір № 30/29/04-22 та Специфікація № 1 підписані (власноручними підписами) директорами підприємств позивача та відповідача 29.04.2022 та рахунок-фактура № СФ-0000070 виписаний позивачем також 29.04.2022.

Відповідно до ст. 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не установлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту.

Викладеним спростовуються твердження апелянта, що договором не передбачено конкретного строку оплати за товар, а поставка позивачем товару без проведеної відповідачем передоплати не передбачає обов`язок покупця оплатити отриманий товар.

Отже, відповідач є таким, що порушив зобов`язання за договором № 30/29/04-22 від 29.04.2022.

У п. 4.4 договору № 30/29/04-22 від 29.04.2022 сторони передбачили, що у випадку збільшення курсу долара до національної валюти в розмірі більше ніж на 5%, рахунок-фактура вписаний постачальником та неоплачений покупцем, втрачає силу та підлягає перегляду.

Так, у зв`язку з неоплатою покупцем рахунку-фактури № СФ-0000070 від 29.04.2022 позивачем було здійснено перерахунок вартості поставленого товару та виписано новий рахунок-фактуру № СФ-0000150 від 04.08.2022, ціна якого становила 626112,00 грн.

Таким чином, обов`язок відповідача здійснити оплату за поставлений 29.04.2022 товар виник у день його поставки, що відповідачем зроблено не було, відповідно рахунок-фактура № СФ-0000070 від 29.04.2022 в результаті збільшення курсу долара втратив силу.

Умови договору не передбачають узгодження ціни у випадку збільшення курсу долара до національної валюти, зокрема, суд звертає увагу, що згідно умов договору рахунок підлягає перегляду у випадку його неоплати покупцем, що в даному випадку і відбулось.

З матеріалів справи убачається, що оплата у розмірі 500 760,00 грн відповідачем була здійснена 07.11.2022, після звернення позивача до останнього із претензією від 04.08.2022 щодо оплати товару, до якої було долучено новий рахунок-фактуру на суму 626112,00 грн. Разом з тим, жодних заперечень щодо незгоди з переглядом ціни товару, проведеної позивачем 04.08.2022, відповідачем не заявлялось, відповідних доказів до матеріалів справи не надано.

Отже, позивач, здійснивши перегляд ціни за поставлений та неоплачений відповідачем товар, діяв у межах умов договору № 30/29/04-22 від 29.04.2022, у зв`язку із чим сума курсової різниці - 125 352,00 грн, на яку збільшилась ціна товару, є заборгованістю, яка відповідачем не сплачена, а тому позовні вимоги у вказаній частині підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини другої статті 614 Цивільного кодексу України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Апелянтом не доведено належними засобами доказування відсутність порушення виконання своїх зобов`язань за договором № 30/29/04-22 від 29.04.2022.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 142371,72 грн пені, колегія суддів відзначає наступне.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов`язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.

Зазначене кореспондується з положеннями статті 549 Цивільного кодексу України, відповідно до яких неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, при цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Тому період обчислення пені починається з наступного дня після дати, в якій зобов`язання з оплати мало бути виконано. Згідно з частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, якщо інше не установлено законом або договором.

Пунктом 8.3 Договору установлено, що за несвоєчасну оплату або неповну оплату товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення терміну оплати товару.

З огляду на вимоги частин першої та другої статті 2, частини п`ятої статті 236 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що належна до стягнення з відповідача сума пені становить 111539,15 грн, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню частково.

Посилання апелянта на лист ТПП від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, як на підставу звільнення його від відповідальності за порушення умов договору, колегія суддів вважає необґрунтованим з огляду на наступне.

За змістом частини першої статті 263 Цивільного кодексу України непереборною силою є надзвичайна і невідворотна подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути.

За змістом частини другої статті 218 Господарського кодексу України підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

В статті 141 Закону України "Про Торгово-промислові палати в Україні" вказано, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, установленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами у відповідності до статей 14, 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" шляхом видачі сертифіката.

Настання форс-мажорних обставин, в кожному окремому випадку, засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами, шляхом видачі сертифікату про такі обставини.

Відкритий лист ТПП України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, на який посилається відповідач, адресований всім кого це стосується. Це означає, що кожному, кого це стосується, слід доводити причинний зв`язок між війною і неможливістю виконати свої (в т.ч. й грошові) зобов`язання. Адже обставини для суб`єктів господарювання суттєво різняться в залежності від того де знаходиться їх виробництво: на лінії фронту, на тимчасово окупованих територіях, чи в тилу.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 922/2394/21 у постанові від 14.06.2022 вказав, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. Таких висновків дотримується і Верховний Суд у постанові від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та у постанові від 09.11.2021 у справі № 913/20/21.

На неможливість своєчасного виконання покладених на нього зобов`язань відповідач послався на форс-мажорні обставини та зазначив, що у зв`язку з військовими діями на території України були заблоковані порти, що унеможливило імпорт продукції - зерна, вирощування та оптова торгівля якого є основними видами господарської діяльності відповідача.

Суд зауважує, що Договір № 30/29/04-22 від 29.04.2022 укладено між сторонами після введення воєнного стану в Україні.

Таким чином, відповідач був обізнаний про ситуацію з портами в Україні та, як наслідок мав усвідомлювати, що за неналежне виконання умов договору на нього буде покладена відповідальність передбачена розділом 8 Договору "Відповідальність сторін".

Суд зазначає, що розв`язання повномасштабної збройної агресії та введення воєнного стану є виключними важкими обставинами, які у рівній мірі впливають на обидві сторони. У даному випадку відповідачем не доведено прямого причино-наслідкового зв`язку між неоплатою отриманого товару та війною в Україні.

Щодо вимог про стягнення 9406,63 грн 3% річних та 11444,72 грн процентів за користування чужими грошовими коштами згідно пункту 8.4 Договору, колегія суддів відзначає наступне.

У п. 8.4 Договору сторони визначили, що у разі порушення покупцем строків оплати поставленого товару, визначених згідно пунктів 2.2, 4.3 Договору, у відповідності до статті 625 Цивільного кодексу України сторони встановили, що покупець за кожний день прострочки зобов`язаний сплатити постачальнику за користування чужими грошовими коштами 0,1% від суми загальної вартості своєчасно неоплаченого товару.

Разом з тим проценти за користування чужими коштами, які відповідно до договору нараховуються за кожен день прострочення виконання зобов`язання, за своєю правовою природою підпадають під визначення пені, передбачене частиною третьою статті 549 Цивільного кодексу України (пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання).

Таке твердження відповідає позиції Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеній у постанові від 05.06.2020 у справі № 922/3578/18. Об`єднана палата звертає увагу на судову практику Верховного Суду України, викладену в постановах від 01.07.2014 у справі № 3-32гс14 та від 24.12.2013 у справі № 3-37гс13. У цих справах сторони передбачили аналогічну юридичну відповідальність, виражену у відсотковому розмірі від суми боргу за поставлений товар за кожен день прострочення. При цьому в обох випадках Верховний Суд України дійшов висновку, що така міра відповідальності є пенею, оскільки за способом обчислення вона визначається за кожний день прострочення. При цьому Об`єднана палата відступила від правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 15.05.2018 у справі № 922/2213/17 про можливість стягнення відсотків річних за кожен день неправомірного користування коштами відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України. Законодавцем передбачено, що договором може бути установлено інший розмір процентів річних, а не інший спосіб їх обчислення (зокрема, в розмірі певного проценту за кожний день прострочення).

Отже, за умовами зазначеного пункту Договору сторони передбачили подвійне стягнення пені, що є неприпустимим, оскільки одночасне застосування одного виду цивільно-правової відповідальності за одне й те саме порушення свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що у стягненні 11 444,72 грн (0,1 % за користування чужими грошовими коштами згідно пункту 8.4 Договору), що по своїй суті є пенею, позивачу слід відмовити.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що сума 3% річних, нарахованих згідно положень статті 625 Цивільного кодексу України, становить 8 386,70 грн, сума інфляційних втрат становить 63 933,48 грн.

Отже, місцевим господарським судом зроблено вірний висновок про часткове задоволення позовних вимог у межах вищеуказаних сум. У задоволенні решти позовних вимог судом обґрунтовано відмовлено.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтями 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

На підставі наявних матеріалів справи колегія суддів установила, що обставини, на які посилається скаржник - ПП "Агросистема - Плюс", у розумінні статті 86 ГПК України не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення Господарського суду Київської області від 13.04.2023 у справі №911/2853/22, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Ураховуючи наведене, рішення Господарського суду Київської області від 13.04.2023 у справі №911/2853/22 відповідає матеріалам справи, є законним та обґрунтованим, підстави, передбачені ст.ст. 277-278 ГПК України для його скасування, відсутні.

Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 240 ГПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Оскільки під час ухвалення постанови 28.06.2023 були відсутні учасники справи, тому датою ухвалення цього судового рішення є дата його повного складення, зокрема 12.07.2023.

Керуючись ст. 129, 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Агросистема - Плюс" на рішення Господарського суду Київської області від 13.04.2023 у справі № 911/2853/22 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Київської області від 13.04.2023 у справі № 911/2853/22 залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Приватне підприємство "Агросистема - Плюс".

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.В. Андрієнко

Судді В.В. Шапран

С.І. Буравльов