Постанова

від 28.04.2023 по справі 640/21823/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2023 року

м. Київ

справа № 640/21823/19

касаційне провадження № К/9901/2342/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Олендера І.Я., Пасічник С.С.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві

на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 січня 2020 року (головуючий суддя - Вовк П.В.)

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2020 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Вівдиченко Т.Р.; судді - Василенко Я.М., Шурко О.І.)

у справі № 640/21823/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛКО ГРУП»

до Головного управління ДПС у м. Києві

про визнання протиправним та скасування наказу в частині,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛКО ГРУП» (далі - позивач, платник, ТОВ «ЛКО ГРУП») звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - відповідач, контролюючий орган, ГУ ДПС у м. Києві) про визнання протиправним та скасування наказу від 04 листопада 2019 року № 2761 «Про проведення фактичних перевірок» в частині перевірки ТОВ «ЛКО ГРУП», за адресою: м. Київ, вул. Промислова, 4-А.

Окружний адміністративний суд м. Києва рішенням від 13 січня 2020 року адміністративний позов задоволено.

Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 11 грудня 2020 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.

ГУ ДПС у м. Києві звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 січня 2020 року, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2020 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. Зокрема, вказує на те що, судами попередніх інстанцій не враховано правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 04 квітня 2019 року у справі № 819/844/16. Також звертає увагу на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2020 року у справі № 640/21528/19, якою залишено без задоволення апеляційну скаргу платника на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 серпня 2020 року у справі за позовом ТОВ «ЛКО ГРУП» до ГУ ДПС у м. Києві про скасування наказу від 04 листопада 2019 року № 2761 в частині, тобто предметом оскарження є однаковий наказ, а відрізняються лише адреси, де проводилися перевірки.

Верховний Суд ухвалою від 18 березня 2021 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою контролюючого органу.

09 квітня 2021 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами попередніх інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами з`ясовано, що наказом ГУ ДПС у м. Києві від 04 листопада 2019 року № 2761 «Про проведення фактичних перевірок» на підставі підпунктів 80.2.2, 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України), Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», інших нормативних актів, контроль за дотримання яких покладено на територіальні органи ДПС, призначено проведення фактичних перевірок суб`єктів господарювання (згідно з додатками 1 - 5), тривалістю 10 діб.

З оскаржуваного наказу вбачається, що перевірка проводиться з метою встановлення обставин дотримання вимог законодавства, яке регулює виробництво та обіг спирту, спиртовмісної продукції, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, на підставі доповідної записки управління контролю за обігом підакцизних товарів та адміністрування акцизного податку від 04 листопада 2019 року № 540/26-15-32-01-15.

Відповідно до додатка № 5 до наказу від 04 листопада 2019 року № 2761 позивача включено до переліку суб`єктів господарювання для проведення фактичних перевірок (пункт 5), тривалістю 10 діб; дата початку перевірки - 05 листопада 2019 року; період діяльності, що перевіряється, - згідно зі статтею 102 ПК України.

Надаючи оцінку правомірності прийняття контролюючим органом названого акта індивідуальної дії в оскаржуваній частині, Верховний Суд виходить із такого.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

За приписами підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та, зокрема, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Згідно з пунктом 80.5 статті 80 ПК України допуск посадових осіб контролюючих органі до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Абзацом третім пункту 81.1 статті 81 ПК України передбачено, що у наказі про проведення перевірки зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи-платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.

Як з`ясовано судами, наказом від 04 листопада 2019 року № 2761 призначено, зокрема, проведення фактичної перевірки позивача, за адресою: м. Київ, вул. Промислова, 4-А, з метою встановлення обставин дотримання вимог законодавства, яке регулює виробництво та обіг спирту, спиртовмісної продукції, алкогольних напоїв і тютюнових виробів.

Підставою для його прийняття послугувала доповідна записка начальника управління контролю за обігом підакцизних товарів та адміністрування акцизного податку від 04 листопада 2109 року № 540/26-15-32-01-15.

Відповідачем подано також лист Державної податкової служби України від 30 червня 2016 року № 77-1/9-00-40-00-20, в якому зазначено, що Державною податковою службою України здійснено аналіз наявної інформації щодо обсягів придбання та реалізації підакцизних товарів в оптових мережах та встановлено, що ТОВ «ЛКО ГРУП» протягом 2019 року здійснювало закупівлю великих обсягів алкогольної продукції з метою подальшої її реалізації. Але, відповідно до поданої звітності в позивача станом на 01 жовтня 2019 року обліковуються значні обсяги алкогольної продукції (у тому числі пива та лікеро-горілчаної продукції). Крім цього, за наявною інформацією, ТОВ «ЛКО ГРУП» надаються послуги зі зберігання алкогольних напоїв, які належать іншим підприємствам, діяльність яких пов`язана з оптовим продажом підакцизних товарів.

У зв`язку з цим, з метою недопущення порушень у сфері обігу підакцизних товарів, запобігання незаконному обігу алкогольної продукції, упередження можливих втрат бюджету щодо сплати акцизного податку, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, зобов`язано ГУ ДПС у м. Києві вжити заходів щодо проведення фактичної перевірки ТОВ «ЛКО ГРУП», зокрема, за адресою: м. Київ, вул. Промислова, 4-А.

Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що наведена в листі інформація є загальною щодо діяльності позивача та не вказує на будь-які порушення ним вимог законодавства. При цьому Державна податкова служба України не вказала норми права, які можливо порушено платником, відсутні будь-які посилання на конкретні підстави призначення перевірки.

Крім того, відповідач не надав письмових і належним чином оформлених доказів, які б підтвердили, що підставою для прийняття оскаржуваного наказу слугувала інформація про порушення ТОВ «ЛКО ГРУП» вимог законодавства. Як у листі, який контролюючий орган визначає як підставу для проведення перевірки, так і у самому наказі про призначення перевірки, ГУ ДПС у м. Києві не конкретизує суть порушення.

Також у спірному наказі відсутні будь-які посилання на конкретні (фактичні) підстави призначення перевірки, крім посилання на норми, що їх регулюють, у наказі не відображено, в рамках яких заходів встановлено невідповідність діяльності позивача вимогам чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства, на підставі яких відомостей або документів (дата, номер, підпис уповноваженої особи) встановлено факти сумнівності операцій та яких саме операцій (дата операції, характер та наслідки такої операції, показання свідків, працівників).

Наведене правозастосування узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 08 вересня 2020 року у справі № 640/21536/19.

Посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 04 квітня 2019 року у справі № 819/844/16 є недоречним, оскільки у цьому рішенні надавалася оцінка відповідності наказу положенням тільки підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України. Крім того, правовідносини, які були предметом розгляду у справі № 819/844/16, регулювалися іншою редакцією зазначеної норми.

Постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2020 року у справі № 640/21528/19, на яку звертає увагу контролюючий орган, мотивуючи касаційну скаргу, також не може бути прийнята до уваги, оскільки вона відповідно до правил статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України не є джерелом права, що застосовується судом при вирішенні справ, та, виходячи з норми частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, її висновки не є обов`язковими для врахування. Більш того, зазначена постанова Шостого апеляційного адміністративного суду скасована постановою Верховного Суду від 08 квітня 2021 року з направленням справи № 640/21528/19 на новий розгляд.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги ГУ ДПС у м. Києві без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 січня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

С. С. Пасічник