Постанова

від 11.12.2020 по справі 640/21823/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/21823/19 Головуючий у 1 інстанції: Вовк П.В.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.

Суддів Василенка Я.М.

Шурка О.І.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 січня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЛКО ГРУП до Головного управління ДПС у місті Києві про визнання протиправним та скасування наказу в частині, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю ЛКО ГРУП звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у місті Києві, в якому просив визнати протиправним та скасувати наказ в.о. начальника Головного управління ДПС у м. Києві №2761 від 04.11.2019 р. Про проведення фактичних перевірок в частині перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю ЛКО ГРУП за адресою: м. Київ, вул. Промислова, 4-А.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 січня 2020 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління ДПС у м. Києві № 2761 від 04 листопада 2019 року Про проведення фактичних перевірок в частині перевірки товариства з обмеженою відповідальністю ЛКО ГРУП за адресою: місто Київ, вулиця Промислова, будинок 4-А.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Головне управління ДПС у м. Києві звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог повністю, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема апелянт вказує, що підставою для призначення перевірки позивача стало надходження доповідної записки завідувача сектору контролю за виробництвом спирту, спиртовмісної продукції, алкогольних напоїв та тютюнових виробів від 30.06.2016 року № 77-1/9-00-40-00-20, що є достатньою умовою для проведення фактичної перевірки на підставі пп.80.2.5 п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України.

26 жовтня 2020 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю ЛКО ГРУП надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким підтримує позицію суду першої інстанції.

12 листопада 2020 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від відповідача - Головного управління ДПС у місті Києві надійшло повідомлення про наявність судового рішення.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.

За приписами ч. 2 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ТОВ ЛКО ГРУП (код ЄДРПОУ 40762306) зареєстровано як юридична особа 19 серпня 2016 року; місцезнаходження - 03062, місто Київ, вулиця Екскаваторна, будинок 35; основний вид діяльності за КВЕД 46.34 Оптова торгівля напоями.

Наказом Головного управління ДПС у м. Києві від 04 листопада 2019 року № 2761 Про проведення фактичних перевірок , на підставі п.п. 80.2.2, 80.2.5 п. 80.5 статті 80 Податкового кодексу України, Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального та інших нормативних актів, контроль за дотримання яких покладено на територіальні органи ДПС, призначено проведення фактичних перевірок суб`єктів господарювання (згідно з додатками 1-5) тривалістю 10 діб.

З оскаржуваного наказу вбачається, що перевірка проводиться з метою встановлення обставин дотримання вимог законодавства, яке регулює виробництво та обіг спирту, спиртовмісної продукції, алкогольних напоїв і тютюнових виробів на підставі доповідної записки управління контролю за обігом підакцизних товарів та адміністрування акцизного податку від 04 листопада 2019 року №540/26-15-32-01-15.

Відповідно до Додатку № 5 до наказу Головного управління ДПС у м. Києві від 04 листопада 2019 року №2761, ТОВ ЛКО ГРУП включено до переліку суб`єктів господарювання для проведення фактичних перевірок (п. 5) тривалістю 10діб; дата початку перевірки: 05 листопада 2019 року; період діяльності, що перевіряється - згідно статті 102 ПК України.

Не погоджуючись із наказом про проведення перевірки в частині, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

У відповідності до пп. 75.1.3 п. 75.1 статті 75 ПК України, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

За приписами п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Згідно п. 80.5 ст. 80 ПК України, допуск посадових осіб контролюючих органі до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Абзацом 3 пункту 81.1 статті 81 ПК України передбачено, що у наказі про проведення перевірки зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.

Як вбачається з матеріалів справи, наказом Головного управління ДПС у м. Києві від 04 листопада 2019 року №2761 Про проведення фактичних перевірок призначено проведення фактичних перевірок суб`єктів господарювання (згідно з додатками 1-5) тривалістю 10 діб, зокрема, Товариства з обмеженою відповідальністю ЛКО ГРУП за адресою: м. Київ, вул. Промислова, 4-А (а.с. 27).

Із вищевказаного наказу вбачається, що перевірка проводиться з метою встановлення обставин дотримання вимог законодавства, яке регулює виробництво та обіг спирту, спиртовмісної продукції, алкогольних напоїв і тютюнових виробів.

Підставою для його винесення оскаржуваного наказу стала доповідна записка начальника управління контролю за обігом підакцизних товарів та адміністрування акцизного податку Головного управління ДПС у м. Києві від 04 листопада 2109 року №540/26-15-32-01-15 (а.с. 28).

Як вірно зазначено судом першої інстанції, доповідна записка не містить в собі інформації, яка свідчить про можливі порушення ТОВ ЛКО ГРУП вимог законодавства, а лише констатує факт доцільності проведення фактичних перевірок з метою контролю за дотриманням суб`єктами господарювання основних засад державної політики щодо регулювання виробництва та обігу підакцизних товарів.

Щодо доводів апелянта про те, що підставою для призначення перевірки позивача стало надходження доповідної записки завідувача сектору контролю за виробництвом спирту, спиртовмісної продукції, алкогольних напоїв та тютюнових виробів від 30.06.2016 року № 77-1/9-00-40-00-20, що є достатньою умовою для проведення фактичної перевірки на підставі пп.80.2.5 п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України, колегія суддів зазначає наступне.

Матеріали справи містять лист Державної податкової служби України від 30 червня 2016 року № 77-1/9-00-40-00-20 (а.с. 22-23).

У вказаному листі зазначено, що Державною податковою службою України здійснено аналіз наявної інформації щодо обсягів придбання та реалізації підакцизних товарів у оптових мережах та встановлено, що TOB ЛКО ГРУП протягом 2019 року здійснювало закупівлю великих обсягів алкогольної продукції з метою подальшої її реалізації. Але, відповідно до поданої звітності, у суб`єкта господарювання станом на 01.10.2019 р. обліковуються значні обсяги алкогольної продукції (у тому числі пива, лікеро-горілчаної продукції). Крім цього, за наявною інформацією, суб`єктом господарювання надаються послуги по зберіганню алкогольних напоїв, які належать іншим підприємствам, діяльність яких пов`язана з оптовим продажем підакцизних товарів.

Державною податковою службою України, з метою недопущення порушень у сфері обігу підакцизних товарів, запобігання незаконному обігу алкогольної продукції, упередження можливих втрат бюджету по сплаті акцизного податку, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва та, обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, зобов`язано Головне управління ДПС у м. Києві вжити заходів щодо проведення фактичної перевірки ТОВ ЛКО ГРУП за такими місцями провадження діяльності, зокрема, м. Київ, вул. Промислова, 4-А.

Колегія суддів зазначає, що наведена в листі інформація є загальною щодо діяльності позивача, яка не вказує на будь-які порушення законодавства, ДПС України навіть не посилалася на норми права, які можливо порушені платником податків.

Крім того, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав письмових та належним чином оформлених доказів, які б підтвердили, що підставою для прийняття оскаржуваного наказу слугувала інформація про порушення ТОВ ЛКО ГРУП вимог законодавства. Як у листі, який відповідач визначає як підставу для проведення перевірки, так і у самому наказі про призначення перевірки, податковий орган не конкретизує суть порушення.

Також, у спірному наказі відсутні будь-які посилання на конкретні (фактичні) підстави призначення перевірки, крім посилання на норми, що їх регулюють, у наказі не відображено в рамках яких заходів контролюючого органу встановлено невідповідність діяльності позивача вимогам чинного законодавства, на підставі яких відомостей або документів (дата, номер, підпис уповноваженої особи) були встановлені факти сумнівності, сумнівність яких саме операцій (дата операції, характер та наслідки такої операції та інші докази вчинення таких операцій, показання свідків, працівників) була встановлена податковим органом.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 08 вересня 2020 року у справі № 640/21536/19.

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в оскаржуваному наказі відсутні будь-які посилання на конкретні підстави призначення перевірки, крім як на норми, що регулюють питання призначення перевірки, а також на доповідну записку 04 листопада 2019 року №540/26-15-32-01-15, що не свідчить про наявність в ній інформації, яка може слугувати підставою для його прийняття та необхідності здійснювати податковий контроль у формі фактичної перевірки.

Крім того, судом першої інстанції вірно зазначено, що з оскаржуваного наказу неможливо ідентифікувати передбачену ПК України підставу для призначення фактичної перевірки позивача та чи дійсно в наявності була така інформація у розпорядженні контролюючого органу на час прийняття спірного наказу, і чи саме ця інформація слугувала такою підставою.

Щодо посилання апелянта на постанову Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 04.04.2019 року у справі № 819/844/16 колегія суддів зазначає, що із тексту вказаного рішення суду неможливо встановити зміст доповідної записки, яка слугувала підставою для призначення перевірки, а тому, зазначені обставини виключають можливість врахування висновків Верховного Суду у даній справі.

Посилання апелянта на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2020 року у справі №640/21528/19 колегія суддів не приймає до уваги, оскільки, дане судове рішення, відповідно до ст. 7 КАС України, не є джерелом права, що застосовуються судом при вирішенні справ та, виходячи з норм ч. 5 ст. 242 КАС України, його висновки не є обов`язковими для врахування.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає що судом першої інстанції правомірно визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління ДПС у м. Києві № 2761 від 04 листопада 2019 року в частині ТОВ ЛКО ГРУП за адресою: місто Київ, вулиця Промислова, будинок 4-А.

Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.

Згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю ЛКО ГРУП та наявність правових підстав для їх задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у місті Києві залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 січня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.

Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.

Судді Василенко Я.М.

Шурко О.І.