Ухвала

від 01.05.2023 по справі 826/8746/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

01 травня 2023 року

м. Київ

справа № 826/8746/17

адміністративне провадження № К/990/15145/23

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Олендера І.Я., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.05.2022 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.01.2023 у справі №826/8746/17 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СУФОР» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління ДПС у м. Києві, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України 25.04.2023 звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального права та недотримання норм процесуального права, просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.05.2022 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.01.2023 у справі №826/8746/17, ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «СУФОР» відмовити повністю.

Також, як убачається зі змісту поданої відповідачем касаційної скарги, остатнім, у зв`язку з пропуском процесуального строку на касаційне оскарження спірних судових рішень, порушено питання про його поновлення.

Так, керуючись частиною п`ятою статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» від 22.12.2005 №3262, згідно з якою судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів Єдиного державного реєстру судових рішень судом з`ясовано, що 16.01.2018 ухвалою Окружний адміністративний суд міста Києва справу №826/8746/17 відніс до категорії справ незначної складності та дійшов висновку про можливість її розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою від 27.12.2017 Окружний адміністративний суд міста Києва об`єднав в одне провадження адміністративні справи: №826/8746/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СУФОР» до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.04.2017 №1102615147, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у загальному розмірі 292188,00грн (за основним платежем - 254658,00грн, штрафними (фінансовими) санкціями - 37530,00грн, №1112615147, яким позивачу зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на 261234,00грн за 2015 рік; №826/9338/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СУФОР» до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.04.2017 №0598140303, яким позивачу визначено суму грошового зобов`язання за платежем «військовий збір» у загальному розмірі 43003,13грн (за основним платежем - 25020,00грн, штрафними (фінансовими) санкціями - 17983,13грн; податкового повідомлення-рішення без номеру і без дати яким позивачу визначено суму грошового зобов`язання за платежем «податок на доходи фізичних осіб» у загальному розмірі 512871,85грн (за основним платежем - 298028,80грн, штрафними (фінансовими) санкціями - 214843,05грн). Присвоїв справі номер №826/8746/17.

Отже, предметом розгляду справи №826/8746/17 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СУФОР» до Головного управління ДПС у м. Києві є вимоги щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.04.2017: №1102615147, №1112615147, №0598140303 та податкового повідомлення рішення без номеру й без дати, яким позивачу визначено суму грошового зобов`язання за платежем «податок на доходи фізичних осіб» у загальному розмірі 512871,85грн.

Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 19.05.2022, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.01.2023, позов задовольнив у повному обсязі.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний адміністративний суд, виходив з того, що контролюючий орган безпідставно вважав нікчемним договір оренди нежитлових приміщень від 30.12.2013 укладений між позивачем (орендар) і ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (орендодавці) та дійшов помилкового висновку, що платником податку занижено дохід за 2014 та 2015 року на суму безоплатно отриманих послуг з оренди, що є підставою для визнання протиправними та скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання скаржником вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Керуючись частиною п`ятою статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» від 22.12.2005 №3262, згідно з якою судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів Єдиного державного реєстру судових рішень з`ясовано, що Верховний Суд ухвалою від 10.03.2023 подану відповідачем касаційну скаргу повернув особі, яка її подала на підставі пункту 1 частини п`ятої статті 332 КАС України - касаційну скаргу підписано особою, право якої на вчинення таких дій не підтверджено у встановленому законом порядку.

У подальшому, вдруге подану відповідачем касаційну скаргу Верховний Суд ухвалою від 10.04.2023 повернув скаржнику на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України як таку, що не містили належного викладення підстав для касаційного оскарження спірних судових рішень у цій справі. Верховний Суд зазначив про незмістовність наведеного скаржником обґрунтування підстав для касаційного оскарження відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України та роз`яснив відповідачу вимоги щодо форми і змісту касаційної скарги, яким така має відповідати при викладенні підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, в тому числі, і у випадку подання касаційної скарги на підставі пунктів 1-4 частини четвертої статті 328, частини другої та третьої статті 353 цього Кодексу.

Натомість, під час перевірки вдруге поданої Головним управлінням ДПС у м. Києві, утвореним на правах відокремленого підрозділу ДПС України касаційної скарги встановлено, що її зміст щодо підстав для касаційного оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій є ідентичним до тієї, яку було повернуто ухвалою Верховного Суду від 10.04.2023 та яку суд касаційної інстанції визнав необґрунтованою.

Так, усуваючи недоліки попередньо поданої касаційної скарги, відповідач, посилаючись на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України та стверджуючи про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій положень пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України зазначає ту ж саму постанову Верховного Суду (з цитуванням окремих витягів з тексту зазначеної постанови), посилання на яку судом вже визнано таким, що не доводить застосування судами першої та апеляційної інстанції норм права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.

Так, обґрунтовуючи касаційну скаргу, контролюючий орган, аналогічно попередньо поданій, наводить мотиви незгоди з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог товариства здійсненими по факту оцінки доказів й фактичних обставин справи та доводить, що судами при постановленні спірних рішень застосовано норми права без урахування висновків Верховного Суд, викладених у зазначеній скаржником постанові.

Натомість, вказуючи про неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, контролюючий орган лише цитує витяги з приведених у касаційній скарзі постанов, при цьому обов`язкових умов у їх взаємозв`язку, передбачених для оскарження судових рішень в касаційному порядку на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник так і не наводить.

Так, нормою абзацу другого пункту 4 частини другої статті 330 КАС України передбачено, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

Однак, посилаючись на постанову Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено висновки) скаржник так і не зазначає взаємозв`язку із посиланням: 1) на норму матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) який саме висновок у ній викладено; 3) висновок суду апеляційної інстанції, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) у чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).

Фактично, у касаційній скарзі контролюючий орган повторно висловлює незгоду саме зі здійсненою судами першої та апеляційної інстанцій оцінкою встановлених у справі обставин у взаємозв`язку з наданими на їх підтвердження доказами та доводить необхідність зміни такої (на його користь), що не може бути визнано належним обґрунтуванням неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права (обов`язкової умови при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України).

Поряд з цим, Верховний Суд також наголошує, що відповідач, як і у раніше поданій касаційній скарзі, посилається на положення пункту 2 частини другої статті 353 КАС України та доводить, що судом апеляційної інстанції під час прийняття рішення не розглянуто та не надано правової оцінки обставинам справи, зокрема, факт ненадання позивачем до перевірки акта повернення приміщення за договором оренди нежитлового приміщення від 05.12.2022, чим порушено норми процесуального права, що є підставою для скасування спірних судових рішень у цій справі.

Натомість, Верховний Суд повторно роз`яснює скаржнику, що посилання (в контексті наведеного відповідачем обґрунтування) на положення пункту 2 частини другої статті 353 КАС України є неприйнятним, оскільки воно суперечить змісту наведеної норми, з якої убачається, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

Верховний Суд повторно звертає увагу скаржника, що доводи про невстановлення судами істотних обставин справи або не дослідження доказів у справі є прийнятними за умови обґрунтованості заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 цього Кодексу, а вимогами касаційної скарги має бути направлення справи на новий розгляд.

До того ж, обставиною в розумінні КАС України є фактичні дані (певний матеріально-правовий факт), а не правова оцінка суду встановленому факту.

Невстановлення судом обставин справи від яких, як вважає скаржник, залежить правильність вирішення спору, знаходиться у площині дослідження та оцінки судом доказів у справі, що може бути підставою касаційного оскарження, виключно передбаченою пунктом 4 частини четвертої статті 328 та відповідним пунктом частини другої статті 353 КАС України, що, скаржником, у свою чергу, не реалізовано.

Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, щодо форми і змісту касаційної скарги. Частиною першою статті 45 КАС України регламентовано, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами КАС України в частині належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, є процесуальним обов`язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями.

Не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, слід зазначити, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини восьмої статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.

Однак, звертаючись з цією касаційною скаргою, скаржник так і не виправив недоліків, які стали підставою для повернення попередньої касаційної скарги. Зазначене свідчить про формальний підхід скаржника до оформлення касаційної скарги та зловживання процесуальними правами.

Суд у повторно звертає увагу скаржника, що на стадії відкриття касаційного провадження, касаційний суд не перевіряє законність і обґрунтованість судових рішень, а перевіряє касаційну скаргу на предмет дотримання особою, яка її подає, вимог щодо форми і змісту касаційної скарги, а також дотримання строків реалізації права на касаційне оскарження.

Суд повторно наголошує, що суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).

Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скарга Головного управління ДПС у м. Києві, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України підлягає поверненню як така, що не містить належного викладення підстав (підстави) касаційного оскарження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.05.2022 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.01.2023 у справі №826/8746/17.

Відповідно до частини сьомої статті 332 КАС України копія ухвали про повернення касаційної скарги надсилається учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 цього Кодексу. Скаржнику надсилається копія ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Копія касаційної скарги залишається в суді касаційної інстанції.

Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи особисто або через представника.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України, Суд -

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.05.2022 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.01.2023 у справі №826/8746/17 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СУФОР» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень повернути особі, яка її подала.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи, скаржнику - копію даної ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Роз`яснити заявнику касаційної скарги, що її повернення не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя І.Я. Олендер