Постанова

від 27.04.2023 по справі 547/356/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

27 квітня 2023 року

м. Київ

справа № 547/356/20

провадження № 61-14633св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , Устимівська сільська рада Семенівського району Полтавської області, Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області, Семенівська районна державна адміністрація Полтавської області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Семенівська державна нотаріальна контора,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Трембачем В`ячеславом Володимировичем, на постанову Полтавського апеляційного суду від 27 липня 2021 року у складі колегії суддів: Одринської Т. В., Пікуля В. П., Панченка О. О.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , Устимівської сільської ради Семенівського району Полтавської області (далі - сільська рада), Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (далі - ГУ Держгеокадастру), Семенівської районної державної адміністрації Полтавської області (далі - Семенівська РДА), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Семенівська державна нотаріальна контора (далі - нотаріальна контора), про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, визнання недійсним розпорядження, визнання недійсним державного акта на право приватної власності на землю, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку, визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за заповітом.

Позов обґрунтований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її вітчим - ОСОБА_3 , який на момент своєї смерті проживав разом з нею (позивачкою) у с. Мирони Семенівського району Полтавської області.

Після його смерті відкрилася спадщина на земельну частку (пай) розміром 4,7 умовних кадастрових га, розташовану на території сільської ради.

05 серпня 1999 року ОСОБА_3 склав заповіт, згідно з яким все своє майно він заповів позивачці. Про наявність заповіту вона дізналася у 2019 році.

10 грудня 2019 року вона звернулася до нотаріальної контори для оформлення своїх спадкових прав. Державний нотаріус їй повідомив, що на підставі рішення Семенівського районного суду Полтавської області від 13 квітня 2004 року ОСОБА_2 (племінник ОСОБА_3 ) подав заяву про прийняття спадщини, у зв`язку з чим було відкрито спадкову справу № 413/2004 та видано ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину на майно померлого.

На підставі вказаного свідоцтва ОСОБА_2 було видано державний акт, серія ЯА № 915328, на право власності на спірну земельну ділянку.

Позивачка вважає, що прийняла спадщину після смерті ОСОБА_3 , оскільки на момент смерті спадкодавця вони проживали за однією адресою.

Уточнивши позов, просила:

- визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 04 жовтня 2004 року, видане державним нотаріусом після смерті ОСОБА_3 , яке зареєстроване у Спадковому реєстрі за № 1381;

- скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку, кадастровий номер, 532458800:00:001:0237, площею 3,858 га, розташовану на території сільської ради;

- визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку, серії ЯА № 915328 від 15 січня 2007 року, виданий на ім`я ОСОБА_2 ;

- визнати недійсним розпорядження Семенівської РДА від 16 грудня 2005 року № 630 у частині передачі у приватну власність ОСОБА_4 земельної ділянки, кадастровий номер, 532458800:00:001:0237, площею 3,858 га, розташовану на території сільської ради;

- визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом правона земельну частку (пай) розміром 4,7 в умовних кадастрових гектарах, розташовану на території сільської ради, яка належала ОСОБА_3 на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай), серія ПЛ № 0168941.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Семенівського районного суду Полтавської області від 18 березня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 04 жовтня 2004 року, видане на ім`я ОСОБА_2 , спадкова справа № 413/2004, державним нотаріусом Семенівської державної нотаріальної контори Трембач Н. В., зареєстроване у реєстрі за № 1381.

Визнано незаконним і скасовано розпорядження Семенівської РДА від 16 грудня 2005 року № 630 у частині посвідчення права власності на земельну ділянку державним актом за сертифікатом на право на земельну частку (пай), площею 3,86 га, розташованої на території сільської ради, стосовно ОСОБА_2 , рядок № 180 додатку № 1.

Визнано недійсним державний акт на право приватної власності на земельну ділянку площею 3,86 га, розташовану на території сільської ради, серія ЯА № 915328, що виданий 15 січня 2007 року Семенівською РДА на ім`я ОСОБА_2 , кадастровий номер 5324588000:00:001:0237.

Скасовано рішення державного реєстратора про проведену державну реєстрацію права власності, індексний номер 46806256, від 11 травня 2019 року, ОСОБА_2 на земельну ділянку, кадастровий номер 5324588000:00:001:0237, площею 3,858 га, розташовану на території сільської ради, номер запису про право власності 31494468 від 03 травня 2019 року, реєстраційний номер нерухомого майна 1826678553245, з одночасним припиненням права власності ОСОБА_2 на вказану земельну ділянку.

У задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання в порядку спадкування за заповітом за нею права на земельну частку (пай) розміром 4,7 в умовних кадастрових гектарах, розташовану на території сільської ради, яка належала ОСОБА_3 на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай), серія ПЛ № 0168941, відмовлено.

Стягнуто з сільської ради на користь ОСОБА_1 4 966,76 грн судових витрат.

Суд першої інстанції виходив з того, що під час видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 на ім`я ОСОБА_2 державний нотаріус не встановив обставин існування заповіту спадкодавця. Суд дійшов висновку про незаконність оскаржуваного свідоцтва та наступних розпоряджень Семенівської РДА, а також державного акта на земельну ділянку.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Полтавського апеляційного суду від 27 липня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 задоволено.

Рішення Семенівського районного суду Полтавської області від 18 березня 2021 року скасовано та ухвалено новерішення про відмову ОСОБА_1 у позові.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що правом на оспорення свідоцтва про право на спадщину іншого спадкоємця наділяється особа, яка має право на спадкування (прийняла спадщину у встановленому закономпорядку) та це право порушується іншою особою, що отримала відповідне свідоцтво на спадщину.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що в установлений законом шестимісячний строк з моменту відкриття спадщини ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_3 не зверталася до нотаріальної контори із заявою про її прийняття. Листом державного нотаріуса нотаріальної контори від 10 грудня 2019 року ОСОБА_1 роз`яснено її право звернутися до суду для визначення додаткового строку для прийняття спадщини або вступу у спадщину, яка відкрилася після смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Проте ОСОБА_1 таким правом не скористалася, із заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини до суду не звернулася.

Зазначене унеможливлює визнання недійсним оспорюваного свідоцтва про право власності за законому порядку спадкування, виданого відповідачу. Пред`явлення ОСОБА_1 цього позову є передчасним, однак позивачка не позбавлена можливості захистити порушене право на спадкування іншим шляхом.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У серпні 2021 року ОСОБА_1 через адвоката Трембача В. В. засобами поштового зв`язку направила до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Полтавського апеляційного суду від27 липня 2021 року, у якій просить скасувати оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що сільська рада не повідомила позивачку про наявність заповіту, складеного ОСОБА_3 на її користь, чим позбавила її можливості вчасно подати до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Згідно з довідкою сільської ради від 09 липня 2019 року № 798 ОСОБА_3 на момент своєї смерті був зареєстрований у с. Шепелівка Семенівського району Полтавської області, однак з січня 1994 року до березня 1999 року фактично проживав та вів спільне господарство разом із співмешканкою ОСОБА_6 та її дочкою ОСОБА_1 . З березня 1999 року до моменту своєї смерті ОСОБА_3 проживав за адресою реєстрації ОСОБА_1 у с. Мирони Семенівського району Полтавської області.

Таким чином, ОСОБА_1 фактично прийняла спадщину, вступивши в управління спадковим майном згідно зі статтею 548 ЦК Української РСР.

Підставою касаційного оскарження судових рішень заявниця зазначає: суд апеляційної інстанції не застосував правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі № 305/235/17.

Аргументи інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу, поданому до суду у листопаді 2021 року, ОСОБА_2 через адвоката Бідюк Я. В. заперечує проти доводів ОСОБА_1 в особі адвоката Трембача В. В., просить касаційну скаргузалишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Відзив обґрунтований тим, що посилання заявника, що обставини прийняття нею спадщини підтверджуються довідкою сільської ради від 09 липня 2019 року № 798 спростовуються довідкою сільської ради від червня 2004 року № 461, в якій зазначено, що ОСОБА_3 проживав одиноко, спадкоємців першої черги немає. Рішенням Семенівського районного суду Полтавської області від 13 липня 2004 року ОСОБА_2 продовжено строк для прийняття спадщини та встановлено, що ОСОБА_2 є племінником ОСОБА_3 . На підставі цього рішення ОСОБА_2 звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини та отримав свідоцтво про право на спадщину за законом. Позивачка не вчинила дій для прийняття спадщини відповідно до статті 549 ЦК Української РСР.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 11 жовтня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.

У жовтні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду

Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Згідно зі статтею 400 ЦПКУкраїни переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Касаційне провадження відкрито з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 (Т.1, а. с. 8).

05 серпня 1999 року ОСОБА_3 склав заповіт, який було посвідчений секретарем виконкому сільської ради, та згідно з яким заповів усе своє майно ОСОБА_1 . Згідно з витягом про реєстрацію цей заповіт зареєстровано в спадковому реєстрі 30 січня 2007 року за № 41640095 (т. 1, а. с. 9, 10).

Рішенням Семенівського районного суду Полтавської області від 13 липня 2004 року у справі №2-381 встановлено факт, що ОСОБА_2 є племінником ОСОБА_3 ; продовжено ОСОБА_2 строк для прийняття спадщини, яка залишилась після смерті ОСОБА_3 .

04 жовтня 2004 року ОСОБА_2 звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 на підставі рішення Семенівського районного суду Полтавської області від 13 липня 2004 року у справі № 2-381 (спадкова справа № 413/2004) та йому видано свідоцтво про право на спадщину за законом, яка залишилась після смерті ОСОБА_3 (т. 1, а. с. 64, 100).

Згідно з указаним свідоцтвом спадковим майном є земельна частка (пай), площею 4,7 умовних кадастрових гектарів, що належала ОСОБА_3 на підставі сертифіката, серія ПЛ № 0168941, від 01 вересня 1997 року (Т. 1, а. с. 65).

Згідно з розпорядженням Семенівської РДА від 16 грудня 2005 року № 630 ОСОБА_2 передано у приватну власність земельну ділянку, кадастровий номер 532458800:00:001:0237, площею 3,858 га, розташовану на території сільської ради (т. 1, а. с. 15).

15 січня 2007 року Семенівська РДА видала державний акт на право приватної власності ОСОБА_2 на земельну ділянку, площею 3,86 га, кадастровий номер 5324588000:00:001:0237, розташовану на території сільської ради, серія ЯА № 915328 (т. 1, а. с. 66, 67).

Запис про державну реєстрацію права власності на підставі вказаного акта внесено 03 травня 2019 року за № 1826678553245 (Т. 1, а. с. 16, 17).

Згідно з копіями матеріалів спадкової справи на майно померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 № 413/2004 останній постійно проживав у с. Шепелівка Семенівського району Полтавської області з 1939 року, проживав одиноко. Спадкоємців першої черги немає. Залишився племінник ОСОБА_2 , син померлого брата ОСОБА_7 , який 04 жовтня 2004 року звернувся із заявою про прийняття спадщини (Т. 1, а. с. 96-104).

У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до нотаріальної контори для оформлення своїх спадкових прав на земельну частку (пай), розміром 4,7 га в умовних кадастрових гектарах, розташованої на території сільської ради.

Листом нотаріальної контори від 10 грудня 2019 року ОСОБА_1 повідомлено, що на підставі рішення Семенівського районного суду Полтавської області від 13 квітня 2004 року у справі № 2-381 ОСОБА_2 подав заяву про прийняття спадщини, у зв`язку з чим було відкрито спадкову справу № 413/2004 та видано йому свідоцтво про право на спадщину на майно померлого. Оскільки заяву про прийняття спадщини за заповітом вона вчасно не подала, державний нотаріус роз`яснив їй право звернутися до суду для визначення додаткового строку для прийняття спадщини або вступу у спадщину, яка відкрилася після смерті ОСОБА_3 (т. 1, а. с. 18).

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваний прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною першою, пунктами 1, 2 частини другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду по захист свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання права та визнання правочину недійсним.

Оскільки спадщина після смерті ОСОБА_3 , вітчима позивачки, відкрилася у 2000 році, до спадкових правовідносин застосовуються норми ЦК Української РСР.

Відповідно до статей 524, 529 ЦК Української РСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом. Спадкоємцями за законом першої черги є, в рівних частках, діти та дружина померлого.

Для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини (стаття 548 ЦК Української РСР).

Згідно зі статтями 549, 554 ЦК Української РСР спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Вищевказані дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. В разі неприйняття спадщини спадкоємцем за законом або за заповітом або позбавлення спадкоємця права спадкування (статті 528 та 534 цього Кодексу) його частка переходить до спадкоємців за законом і розподіляється між ними в рівних частках.

Верховний Суд зазначає, що під фактичним вступом у володіння або управління спадковим майном, що підтверджує факт прийняття спадщини, необхідно розуміти різні дії спадкоємця з управління, розпорядження і користування цим майном, підтримання його в належному стані або сплату податків та інших платежів тощо.

У постанові Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі № 305/235/17 (провадження № 61-11869св19) зазначено, що фактичний вступ у володіння частиною спадкового майна розглядається як прийняття всієї спадщини, з чого б вона не складалася і де б вона не знаходилась. Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідної місцевої державної адміністрації чи органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним; довідка державної податкової служби або страховика чи іншого органу про те, що спадкоємець після відкриття спадщини сплачував податки або страхові платежі з обов`язкового страхування; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту прийняття спадщини; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який підтверджує, що спадкоємець був постійно прописаний (зареєстрований) у спадковому будинку (квартирі); інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Згідно зі статтею 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Верховний Суд вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, оскільки позивачка не надала належних та допустимих, достатніх доказів, що вона фактично вступила в управління або володіння спадковим майном протягом шести місяців з дня відкриття спадщини, тобто вона спадщину фактично не прийняла.

Звертаючись до суду, позивачка зазначила, що вона відповідно до статті 549 ЦК Української РСР прийняла спадщину після смерті ОСОБА_3 шляхом проживання з ним за однією адресою на момент його смерті, тобто фактично вступила у володіння спадковим майном, що підтверджується довідкою сільської ради.

Особа, яка фактично вступила в управління або володіння спадковим майном протягом шести місяців з дня відкриття спадщини, повинна довести цей факт у суді шляхом подання будь-яких фактичних даних, на підставі яких суд може встановити наявність або відсутність обставин, якими обґрунтовуються вимоги.

ОСОБА_1 звернулася до нотаріальної контори лише 10 грудня 2019 року. Листом нотаріальної контори від 10 грудня 2019 року їй повідомлено, що заява про прийняття спадщини за заповітом не була вчасно подана.

З матеріалів справи відомо, що на підставі рішення Семенівського районного суду Полтавської області від 13 липня 2004 року у справі № 2-381 ОСОБА_2 04 жовтня 2004 року звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини та йому видано свідоцтво про право на спадщину за законом, яка залишилась після смерті ОСОБА_3 .

До заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 ОСОБА_2 , надав оригінал свідоцтва про смерть ОСОБА_3 , сертифікат на право на земельну частку (пай), серія ПЛ № 0168941, виданий на ім`я ОСОБА_3 , зареєстрований 01 вересня 1997 року у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №599, без зазначеної дати видачі, а також витяг з технічної документації № 405 щодо грошової (нормативної) оцінки земель та довідку виконавчого комітету сільської ради від червня 2004 року № 461.

Відповідно до копії матеріалів спадкової справи № 413/2004 суд апеляційної інстанції встановив, що ОСОБА_3 проживав постійно у с. Шепелівка Семенівського району Полтавської області з 1939 року; проживав одиноко. Зазначене підтверджується довідкою сільської ради від червня 2004 року № 461, що знаходиться в матеріалах спадкової справи.

Суд апеляційної інстанції з урахуванням підстав позову дійшов висновку, що позивачка не довела, що вона прийняла спадщину після смерті ОСОБА_8 .

У касаційній скарзі позивачка посилається на довідку Устимівської сільської ради Семенівського району Полтавської області від 09 липня 2019 року № 798, згідно з якою ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , на момент смерті був зареєстрований у с. Шепелівка Семенівського району Полтавської області. З січня 1994 року до березня 1999 року фактично проживав та вів спільне господарство разом із співмешканкою ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 та її донькою ОСОБА_1 , яка була зареєстрована в с.Мирони, а фактично проживала у с. Шепелівка. З березня 1999 року до моменту смерті проживав з ОСОБА_1 за адресою її реєстрації в с.Мирони Семенівського району Полтавської області. Заповіт Устимівською сільською радою складався та посвідчувався 05 серпня 1999 року (Т. 1, а. с. 11, 109).

Заявниця у касаційній скарзі вказує, що до 2019 року не була обізнана про наявність у неї прав спадкоємця за заповітом та вважає, що це позбавило її можливості вчасно подати до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Тобто, не будучи обізнаною про наявність спадкових прав, позивачка стверджує, що фактично вступила в управління спадковим майном.

Посилання лише на довідку Устимівської сільської ради Семенівського району Полтавської області від 09 липня 2019 року без обґрунтування підстав для скасування судового рішення (частина третя статті 411 ЦПК України) не є підставою для скасування судового рішення.

Правові підстави для відмови у задоволенні позову у цій справі не суперечать висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі № 305/235/17, на яку у касаційній скарзі зроблено посилання, як на підставу касаційного оскарження рішення суду, а саме про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки позивачка не надала належних та допустимих доказів, що вона фактично вступила в управління або володіння спадковим майном протягом шести місяців з дня відкриття спадщини, тобто спадщина фактично не прийнята.

З огляду на доводи касаційної скарги Верховний Суд зазначає, що право особи на оскарження судового рішення є однією із складових права на справедливий суд, що гарантується статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та Конституцією України. Водночас згідно з цивільним процесуальним законом оскарження судового рішення в суді касаційної інстанції вимагає від заявника належного обґрунтування касаційної скарги.

Позивачка у касаційній скарзі не навела аргументів як підстави для скасування оскаржуваного судового рішення та залишення в силі рішення суду першої інстанції.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи, Верховний Суд дійшов висновку про залишення постанови суду апеляційної інстанції без змін.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки у цій справі оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Трембачем В`ячеславом Володимировичем, залишити без задоволення.

Постанову Полтавського апеляційного суду від 27 липня 2021 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: А. С. Олійник

О. В. Ступак

В. В. Яремко