Ухвала

від 01.05.2023 по справі 369/9572/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

У Х В А Л А

01 травня 2023 року

м. Київ

справа № 369/9572/21

провадження № 61-4239ск23

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Олійник А. С. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Шкварком Андрієм Володимировичем, на постанову Київського апеляційного суду від 18 січня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності в порядку спадкування,

В С Т А Н О В И В :

У липні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання права власності в порядку спадкування, просив визнати недійсними та скасувати свідоцтва про право на спадщину за законом від 10 грудня 2019 року; скасувати запис про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,2842 га, кадастровий номер 3222480404:02:001:0075, та 1/2 частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 (далі - житловий будинок); визнати за ОСОБА_2 в порядку спадкування право власності на 1/3 частину житлового будинку, 1/3 частину земельної ділянки, кадастровий номер 3222480404:02:001:0074, та 1/3 частину земельної ділянки, кадастровий номер 3222480404:02:001:0075.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 липня 2022 року у позові відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 18 січня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 липня 2022 року скасовано, ухвалено нове рішення про задоволення позову.

Визнано недійсним та скасовано свідоцтво про право на спадщину за законом від 10 грудня 2019 року, видане П`ятою київською державною нотаріальною конторою та зареєстроване в реєстрі № 8-786 на ім`я ОСОБА_1 ; скасовано запис про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на 1/2 частину житлового будинку, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1947245032224, номер запису про право власності 34562881, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 50131548, внесений П`ятою київською державною нотаріальною конторою на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 10 грудня 2019 року.

Визнано недійсним та скасовано свідоцтво про право на спадщину за законом від 10 грудня 2019 року, видане П`ятою київською державною нотаріальною конторою та зареєстроване в реєстрі № 8-787 на ім`я ОСОБА_1 ; скасовано запис про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,2842 га, кадастровий номер 3222480404:02:001:0075, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1814069532224, номер запису про право власності 34563150, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 50131548, внесений П`ятою київською державною нотаріальною конторою, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 10 грудня 2019 року.

Визнано за ОСОБА_2 в порядку спадкування право власності на 1/3 частину житлового будинку, 1/3 частину земельної ділянки, кадастровий номер 3222480404:02:001:0074, та 1/3 частину земельної ділянки, кадастровий номер 3222480404:02:001:0075.

Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 21023,17 грн понесених витрат зі сплати судового збору.

У березні 2023 року ОСОБА_1 через адвоката Шкварка А. В. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 18 січня 2023 року.

Касаційна скарга не може бути прийнята судом касаційної інстанції, оскільки вона не відповідає вимогам частини другої статті 389, частини другої статті 390, пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у пунктах 2 і 3 частини першої статті 389 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Згідно з частиною першою статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо: справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду; в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави про відвід обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою; судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, що зазначені в судовому рішенні; судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглянула справу; справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою; судове рішення ухвалено судом з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції; суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Відповідно до частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

У касаційній скарзі заявник як на підставу касаційного оскарження посилається на абзац другий частини другої статті 389 ЦПК України, проте вказана норма поширюється лише на ухвали, передбачені пунктами 2 і 3 частини першої статті 389 цього Кодексу.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 зазначає, що касаційна скарга подається з підстави, що суд апеляційної інстанції не міг ухвалити оскаржуване рішення, оскільки доказів, на які посилався відповідач немає у матеріалах справи або є копії, але не надано оригінал в суді.

Водночас заявник не зазначив, які докази у справі не дослідив суд апеляційної інстанції або які саме докази є недопустимими, на підставі яких суд апеляційної інстанції встановив обставини, що мають суттєве значення.

Також, подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду, а отже, питання про відкриття касаційного провадження не може бути вирішене, оскільки заявник не виконав вимоги пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України, а саме: не додав документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону за подання та розгляд касаційної скарги.

Відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги на рішення суду судовий збір підлягає сплаті в розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції на час звернення позивача до суду) за подання до суду фізичною особою позовної заяви немайнового характеру сплачується судовий збір - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно зі статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» з 1 січня 2021 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу становить 2 270,00 грн.

З позовом про визнання недійсним свідоцтво про право на спадщину, скасування запису про державну реєстрацію права власності, визнання права власності на майно в порядку спадкування позивач звернувся у 2021 році.

Вимога про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину та скасування запису про державну реєстрацію права власності є вимогою немайнового характеру. Ставка судового збору за вимогу немайнового характеру становить 908,00 грн.

Згідно із пунктом 2 частини першої статті 176 ЦПК України у позовах про визнання права власності на майно або його витребування ціна позову визначається вартістю майна.

Розмір судового збору за подання позовної заяви майнового характеру визначається зазначенням ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці. Суд не повинен визначати вартість майна.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 серпня 2020 року у справі № 910/13737/19, провадження № 12-36гс20, судовий збір за подання до суду позовної заяви про визнання права власності на майно, стягнення, витребування або повернення майна - як рухомих речей, так і нерухомості - визначаються з урахуванням вартості спірного майна, як у спорі майнового характеру.

Зі змісту поданої касаційної скарги та копій судових рішень неможливо встановити ціну позову за вимогою про визнання права власності на 1/3 частину житлового будинку, 1/3 частину земельної ділянки, кадастровий номер 3222480404:02:001:0074, та 1/3 частину земельної ділянки, кадастровий номер 3222480404:02:001:0075.

Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у м. Києві/Печерський район/22030102, код ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), МФО: 899998, рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007, ККДБ: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд.055)»; символ звітності банку: 207.

Заявник звернувся з клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження, з огляду на те, що повний текст постанови суду апеляційної інстанції від 18 січня 2023 року він отримав 15 лютого 2023 року поштовим відправленням. На підтвердження цього ОСОБА_3 надав фотокопію листа суду апеляційної інстанції та трекінгу пересилання.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення (частина друга статті 390 ЦПК України).

Копія листа суду апеляційної інстанції подана до Верховного Суду у низькій якості, тому немає можливості встановити, який саме лист отримано згідно з трекінгом.

Отже, заявнику необхідно надати суду нову редакцію касаційної скарги та її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, із зазначенням підстав касаційного оскарження відповідно до цивільного процесуального закону, вказавши, які конкретно докази не досліджені судами попередніх інстанцій або є недопустимими; належні та допустимі докази на підтвердження вартості спірного нерухомого майна або повідомити ціну позову і відповідно надати докази сплати судового збору за подання касаційної скарги або надати документи, що підтверджують підстави звільнення/зменшення/розстрочення/ відстрочення сплати судового збору відповідно до закону за подання та розгляд касаційної скарги; якісну копію листа суду апеляційної інстанції.

Отже, касаційну скаргу необхідно залишити без руху, а заявнику надати строк для усунення вказаних недоліків.

Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Шкварком Андрієм Володимировичем, залишити без руху.

Надати для усунення зазначених вище недоліків десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя А. С. Олійник