Рішення

від 21.04.2023 по справі 456/5000/21

СТРИЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 456/5000/21

Провадження № 2/456/67/2023

РІШЕННЯ

іменем України

21 квітня 2023 року місто Стрий

Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Саса С. С. ,

при секретарі Кулешник С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Стрий справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи без самостійних вимог Стрийська міська рада Львівської області, Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Незалежності 29А» про усунення перешкод у користуванні квартирою, прибудинковою земельною ділянкою та спільним проїздом,

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом та просить зобов`язати відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 усунути йому перешкоди в користуванні квартирою АДРЕСА_1 , прибудинковою територією будинку АДРЕСА_2 та земельною ділянкою загального користування - проїздом з АДРЕСА_3 до житлового будинку АДРЕСА_2 , шляхом зобов`язання відповідачів демонтувати самочинну прибудову до квартири АДРЕСА_4 на земельній ділянці орієнтовною площею 0,0012 га та привести згадану земельну ділянку до попереднього стану.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що йому на правіприватної власностіналежить квартира АДРЕСА_1 .Власниками квартири АДРЕСА_5 є відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .Прибудинкова територія(земельнаділянка)житлового будинку АДРЕСА_2 межує ізземельною ділянкою,яка переданав постійнекористування ОСББ«Валова 7А»кадастровий номер земельної ділянки: 4611200000:06:007:0009 та призначена для обслуговування багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_3 . Проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки постійне користування ОСББ «Валова 7А» для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку в АДРЕСА_3 , виготовленого ФОП ОСОБА_4 на підставі рішення Стрийської міської ради від 11.09.2018 №603, передбачено проїзд між будинком АДРЕСА_2 та вищезгаданою земельною ділянкою, яка призначена для обслуговування багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_3 . У 2019 році відповідачка ОСОБА_2 без будь-яких дозвільних документів провела реконструкцію квартири з прибудовою до неї приміщення. Внаслідок прибудови приміщення самовільно зайнято частину прибудинкової території будинку АДРЕСА_2 , в тому числі частину земельної ділянки і загального користування (проїзд), орієнтовною площею 0,0012 га. З метою захисту своїх прав позивач звертався в Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області та до Стрийської міської ради із скаргами щодо незаконного будівництва, а також в Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Львівській області зі скаргою щодо самовільного захоплення та користування земельною ділянкою без правових підстав. На скаргу позивача Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області листом від 05.10.2020 №1013-6/2761-20 повідомив, що станом на час надання відповіді згідно даних Реєстру будівельної діяльності першої черги Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва відсутня інформація щодо реєстрації документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт на зазначеній вище земельній ділянці. У відповідь на скаргу позивача стосовно проведення перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності прибудови до квартири АДРЕСА_4 , Стрийська міська рада надіслала на адресу позивача листа від 11.12.2020 року про те, що наявною містобудівною документацією не передбачено будівництво зазначеного об`єкта будівництва, земельна ділянка не виділялася, містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки не надавалися. Самочинне проведення відповідачем ОСОБА_2 прибудови до квартири АДРЕСА_4 порушує права позивача як власника квартири у користуванні прибудинковою територією та земельною ділянкою загального користування - проїздом. Зокрема, прибудова здійснена в безпосередній близькості до вікна квартири позивача, що перешкоджає забезпеченню інсоляції житлових приміщень квартири, визначеної будівельними нормами. На вимогу позивача щодо звільнення земельної ділянки (прибудинкової території та частини спільного проїзду) від самочинно збудованої прибудови відповідачі не реагують. Будівельні роботи зі спорудження прибудови до квартири проведені відповідачами з порушенням будівельних норм та правил, а також не відповідають детальному плану території для обслуговування багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_3 . На виконання наказу Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 27.01.2021 №9-ДК було здійснено державний контроль за дотриманням вимог земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів шляхом проведення перевірки земельних ділянок за адресою АДРЕСА_3 та АДРЕСА_2 , за результатами якого складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки від 09.02.2021 р. №9-ДК/24/АГІ/09/01/-20. Відповідно до згаданого вище акту за результатами перевірки встановлено, що до квартири АДРЕСА_4 здійснено прибудову площею 12 кв.м. (0,0012 га), чим порушено ст.ст. 125, 126, 211 Земельного кодексу України. З наведеного вище випливає, що будь-яких дозволів на виконання будівельних та інших робіт на вищевказаній земельній ділянці фізичним та/або юридичним особам не надавалося. Частина багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_2 , в якій розташована належна позивачу квартира АДРЕСА_6 , перебуває в аварійному стані та потребує капітального ремонту. Самочинна прибудова до квартири АДРЕСА_4 проведена в безпосередній близькості до стін належної позивачу квартири, а тому може спричинити руйнування стін та конструктивних елементів належної позивачу квартири. Крім того, зазначена прибудова також порушує права позивача як власник квартири, оскільки займає та зменшує прибудинкову територію житлового будинку АДРЕСА_2 , перешкоджає вільному доступу до житлового будинку через спільний проїзд з АДРЕСА_3 , зменшується необхідна ширина спільного проїзду з АДРЕСА_3 до будинку АДРЕСА_2 , визначена будівельними нормами (ДБН А.2.2-12:2019) для проїзду пожежних машин, а також спорудження прибудови перед вікном квартири позивача призводить до зниження рівня природного освітлення, погіршення інсоляції кімнати у квартирі згідно вимог ДБН В.2.5-28:2018. Тому позивач вважає, що самочинне будівництво прибудови до квартири АДРЕСА_4 , яке проведене без належних дозвільних документів, порушує його права на користування прибудинковою територією, належним позивачу майном - квартирою та спільним проїздом, відповідачі не реагують на будь-які вимоги щодо звільнення спільного проїзду від самочинно збудованої прибудови, а тому просить позов задоволити.

Відповідач ОСОБА_3 подала відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити повністю у задоволенні позовних вимог за безпідставністю. Покликається на те, що 11 грудня 2017 року її донькою ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Бораковською О.Я. 11.12.2017 року вреєстрі за№ 994,було придбаноквартиру АДРЕСА_4 .Відповідно дотехнічного паспортавиданного 27.12.2016року,квартира складаєтьсяз однієїжитлової кімнатижитловою площею11,4кв.мта кухні,загальна площаквартири становить23,9кв.м.03серпня 2021року відповідач ОСОБА_3 набула однучетверту часткуквартири АДРЕСА_5 напідставі договорударування,посвідченого 03.08.2021року приватнимнотаріусом Стрийськогорайонного нотаріальногоокругу КопилякK.M.та зареєстрованогов реєстріза №372.Будинок АДРЕСА_2 складається зтрьох квартирв цілому.4листопада 2021року виконкомСтрийської міськоїради Львівськоїобласті прийняврішення №372про передачубудинку АДРЕСА_2 збалансу КПУК «Світанок»на балансОСББ «Незалежності 29а».19листопада 2021року комісіяу складіЖуравчака М.Ю-заступника міськогоголови,Сафян О.І.-головного спеціаліставідділу ЖКГблагоустрою таенергозбереження,Полюхович І.В.-старшого інспектораз питаньНС таЦЗН,Гетьманчик Л.А.-начальника відділуприватизації тауправління міськимкомунальним майном,Козак В.М.-начальника КП« Стрийводоканал»,Бойко Н.Я.-начальника КПУК «Світанок»,Павлукович О.Р.-головного інженерКП УК«Світанок» провелиобстеження активівжитлового комплексуза адресою АДРЕСА_2 .У відповідностідо складеногоакту прийомупередачі,кількість квартиру будинку АДРЕСА_7 :двокімнатна площею36кв.мта однокімнатні23,9кв.м та32,17кв.м. Відтак твердження позивача про наявність додаткової начебто самочинно добудованої площі розміром 12 кв.м до квартири АДРЕСА_7 є хибним та суперечить фактичним обставинам справи.

Щодо Актуперевірки дотриманняземельного законодавстваза об`єктом-земельної ділянкивід 09лютого 2021року,то такимдійсно встановлено,що земельнаділянка по АДРЕСА_2 не сформована,кадастровий номервідсутній.Оскільки Головнеуправління Держгеокадаструу Львівськійобласті неє суб`єктом, уповноваженим здійснювати контроль за дотриманням вимог містобудівної діяльності, висновки інспектора Мигули Р.М. щодо нібито проведення самочинного будівництва не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, відповідно ані припису ані протоколу за даним фактом щодо ОСОБА_2 не виносилось. Окрім того, відповідач ОСОБА_3 вважає за необхідне зазначити, що відповідно до частини другої статті 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несучо-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав. Однак, доказів формування земельної ділянки як об`єкта цивільних прав, позивачем не надано.

Позивачем ОСОБА_1 подано відповідь на відзив, в обґрунтування якого покликається на те, що порядок передачі житлового будинку на баланс ОСББ був затверджений Постановою Кабінету Міністрів України Про реалізацію Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку від 11 жовтня 2002р. №1521. Однак, згадана вище Постанова втратила чинність з прийняттям Постанови КМУ від 5 вересня 2018 р. № 711 «Про затвердження Порядку проведення розрахунків із співвласниками багатоквартирного будинку, які мають заборгованість перед об`єднанням співвласників такого багатоквартирного будинку, у разі виконання ними робіт, необхідних для утримання спільного майна співвласників». Таким чином, на момент складання згаданого вище акту прийому-передачі 19.11.2021 року, на який посилається відповідач ОСОБА_3 , законодавчо визначеного механізму передачі житлового будинку з балансу на баланс об`єднання співвласників багатоквартирного будинку не існувало. Натомість, Постановою КМУ від 20 квітня 2016 р. № 301 «Про затвердження Порядку списання з балансу багатоквартирних будинків» затверджено порядок списання багатоквартирних будинків з балансу поточних і балансоутримувачів. Згідно цього Порядку відбувається саме списання з балансу, а непередача набаланс іншомубалансоутримувачу. Законом України «Про особливості здійснення власності у багатоквартирному будинку» обов`язки з експлуатації та утримання покладено на співвласників будинку. Так, співвласники мають право створити об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, яке від їх імені буде самостійно виконувати функції з управління, утримання та інші функції перераховані у визначенні балансоутримувача, або передати частину функцій управителю, або не створюючи об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, співвласники можуть укласти договір з управителем, тим самим передати йому функції з управління. Враховуючи вищенаведене, наданий відповідачем акт прийому-передачі житлового комплексу або його чистини з балансу на баланс від 19.11.2021 року є неналежним доказом. Зі змісту листа Управління з контролю за використанням та охороною земель ГУ Держгеокадастру від 05.05.2021 р. № 29-13-0.4-446/90-21 вбачається, що відповідача ОСОБА_2 було повідомлено про розгляд справи про адміністративне правопорушення, що підтверджується повідомленням про виклик для надання пояснень та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Так само, у зв`язку з неявкою відповідача ОСОБА_2 на розгляд справи про адміністративне правопорушення 25.02.2020 року, інспектором Мигул P.M. скеровано подання до Стрийського ВП ГУ НП у Львівській області для забезпечення явки особи правопорушника для складання протоколу за ст. 53-1 КУпАП.

Не заслуговують на увагу доводи відповідача щодо відсутності у Головного управління Держгеокадастру у Львівській області повноважень здійснення контролю за дотриманням вимог містобудівної діяльності. Адже акт перевірки складено інспектором Мигулом P.M. в межах повноважень та у відповідності до вимог чинного законодавства у сфері державного контролю за використанням та охороною земель, зокрема виявлено самовільне захоплення земельної ділянки комунальної власності внаслідок прибудови до квартири відповідачів за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність або надання у користування. Відсутність складеного протоколу внаслідок неявки відповідача ОСОБА_5 може свідчити лише про факт непритягнення їїдо адміністративноївідповідальності, натомість не спростовує існування самочинної прибудови до належної їй квартири як такої. Відповідно до графічної частини детального плану території обмеженої АДРЕСА_3 , розробленого згідно рішення Стрийської міської ради від 26.02.2020 №967, самовільна прибудова є позначена як існуюча будівля, в той час, як на графічній частині детального плану території, що є додатком до Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування ОСББ «Валова 7А», виготовленого ФОП ОСОБА_4 на підставі рішення Стрийської міської ради від 11.09.2018 №603, зазначена добудова відсутня. Крім того, за даними веб-порталу ДП «Сетам», опублікованими 04.02.2016 року, на електронних торгах проводився продаж предмета іпотеки однокімнатної квартири загальною площею 24,24 кв.м. за адресою: АДРЕСА_8 , номер лоту: 125271. Як вбачається з розміщених на порталі фотознімків згаданої квартири, на той час самовільна добудова ще не була здійснена, тоді як на даний час вона вже є присутня.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 ОСОБА_6 позовні вимоги підтримав, покликаючись на викладені в позовній заяві обставини та просить позов задоволити.

Представник відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_2 ОСОБА_5 в судовому засіданні позовні вимоги заперечив, покликаючись на обставини, зазначені у відзиві на позов та просить відмовити у задоволенні позову за безпідставністю.

Представник третьої особи Стрийської міської ради Львівської області Кобко Т.В. в судовому засіданні поклався на думку суду та просив вирішити справу згідно норм чинного законодавства.

Представник третьої особи ОСББ «Незалежності 29А» Поврозник А.П. в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позову, покликаючись на подані письмові пояснення. Зазначив, що правовими підставами позову ОСОБА_1 визначив ст.376, 386, 391 Цивільного кодексу України, покликаючись на факт належності йому на праві власності квартири АДРЕСА_1 . Правове визначення квартири як об`єкта цивільних прав визначено в ст.382 Цивільного кодексу України: квартирою є ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання. Усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав. Позивач покликається на та, що облаштуванням входу у квартиру належну відповідачам порушується його право на користування земельною ділянкою, яка є прибудинковою територією багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 . Проте, не надає жодних доказів наявності прав позивача на земельну ділянку, котра на думку позивача є прибудинковою територією, але й самого факту наявності такої земельної ділянки як об`єкта цивільних прав, що відповідно позбавляє можливості достовірно перевірити доводи позивача про нібито самовільне спорудження будівель на такій прибудинковій території. Такої правової позиції дотримується і Верховний Суд, зокрема у своїй постанові від 24.02.2020 року у справі №458/1046/ 15-ц. Приписами ч. 1 ст.42 Земельного кодексу України визначено, що земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками, а ч.4 цієї ж статті визначає, що розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі відповідноїземлевпорядної документації.Отже позивачем не надано належних та допустимих доказів в розумінні ст.76-78 ЦПК України порушення його цивільних прав як власника квартири АДРЕСА_1 . Аналогічно позивачем не надано жодних доказів наявності цивільних прав на земельну ділянку, що на його думку, є прибудинковою територією будинку АДРЕСА_2 , так як відсутні докази чи відомості про конфігурацію і розміри прибудинкової території будинку АДРЕСА_2 . Відповідно підприємством, що здійснює управління житловим багатоквартирним будинком є третя особа - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Незалежності 29А». На даний час відсутня землевпорядна документація щодо прибудинкової території будинку АДРЕСА_2 . ОСББ «Незалежності 29А» подано до Стрийської міської ради Львівської області відповідні звернення про надання дозволу на виготовлення детального плану території з метою визначення площі та конфігурації земельної ділянки, що становитиме прибудинкову територію багатоквартирного будинку, проте на даний час жодних рішень органом місцевого самоврядування не прийнято.

Не підтвердженими жодними доказами є доводи позивача про нібито зменшення ширини спільного проїзду до будинку АДРЕСА_2 , що перешкоджає вільному доступу до житлового будинку, то такі доводи позивача спростовуються наданими ним же доказами, зокрема графічною частиною детального плану обмеженої АДРЕСА_3 , оскільки з останнього чітко вбачається про використання проїзду з АДРЕСА_3 виключно для обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_3 , а ніяк не будинку АДРЕСА_2 , котрий фасадом та входом забезпечений з АДРЕСА_2 . Як свідчить долучений до позовної заяви додаток №9 «Інформація державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку» від 09.09.2020 року земельна ділянка площею 0,0674 га, кадастровий номер 4611200000:06:007:0009 за цільовим призначенням 02.03 для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку перебуває в постійному користуванні Об`єднання співвласників житлового будинку «Валова 7А» (номер запису про речове право в державному реєстрі прав 29823837). Натомість позивач не надав жодних доказів належного йому права власності чи користування земельною ділянкою кадастровий №4611200000:06:007:0009, що виключає можливість застосування до вказаних правовідносин ч.4 ст.376 ЦК України.

За приписами ч.7 ст.376 ЦК України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану. Відтак для застосування вказаної ч.7 ст.376 ЦК України слід встановити істотне відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб або істотне порушення будівельних норм і правил. Також імперативні приписи вказаної норми права передбачають можливість ухвалення такого рішення суду виключно за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування і лише за наслідком відмови від проведення відповідної перебудови. Однак, позивач ОСОБА_1 не надав до суду жодних доказів наявності у нього повноважень відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування, що виключає можливість застосування вказаної норми закону.

Окрім того, як випливає з акта прийому передачі житлового комплексу або його частини з балансу на баланс від 19.11.2021 року, складеного при передачі жилового будинку АДРЕСА_2 від КП «УК «Світанок» до ОСББ «Незалежності 29А» не зазначено площу прибудинкової території, зазначено лише площу земельної ділянки під будинком - 98 кв.м. Також вказаним актом констатовано відсутність жодних незаконних добудов чи прибудов. Крім того, з переданого технічного паспорту на будинок станом на 02.07.2003 року будинок АДРЕСА_2 складався з двох квартир, в тому числі констатовано біжучі зміни - добудову до квартири АДРЕСА_6 у вказаному будинку (на даний час належної позивачу). Жодних дозвільних документів на здійснення таких добудов до квартири АДРЕСА_6 не передано. Таким чином слід прийти до висновку, що в подальшому було здійснено поділ квартири АДРЕСА_9 на дві з облаштуванням окремих виходів, та видачею відповідних правовстановлюючих документів на квартиру АДРЕСА_7 , що на даний момент належить відповідачам. Крім того, наявний у технічному паспорті генеральний план (схема) маштаб 1:500 свідчить про відсутність жодних заїздів (проїздів, проходів) до будинку АДРЕСА_2 з сторони домоволодіння АДРЕСА_3 .

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи та подані сторонами письмові докази по справі, суд прийшов до висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають до задоволення виходячи з наступного.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Виходячи із змісту ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлено, що позивачу ОСОБА_1 на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу, посвідченого 21.03.2014 року приватним нотаріусом Стрийського районного нотаріального округу Мірчук Л.І. та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №19350799 від 21.03.2014 року.

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно №270370691 від 13.08.2021 року вбачається, що відповідачу ОСОБА_3 на праві спільної часткової власності належить 1/4 частини квартири АДРЕСА_4 на підставі договору дарування серії №372, посвідченого 03.08.2021 року приватним нотаріусом Стрийського районного нотаріального округу Копиляк К.М., відповідачу ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності належить 3/4 частини квартири АДРЕСА_4 на підставі договору купівлі-продажу квартири, серія №994 посвідченого 11.12.2017 року приватним нотаріусом Стрийського районного нотаріального округу Бораковською О.Я.

З відповіді виконавчого комітету Стрийської міської ради Львівської області №0-406/3.22 та №0-424/3.22 від 11.12.2020 року вбачається, що виконавчий комітет Стрийської міської ради розглянув скарги ОСОБА_7 від 12.11.2020 та від 23.11.2020 стосовно проведення перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності з будівництва будівлі на АДРЕСА_3 та прибудови до квартири АДРЕСА_4 . Наявною містобудівною документацією не передбачено будівництво зазначених у зверненнях об`єктів будівництва, земельна ділянка для будівництва не виділялася, містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки не надавалися. У Реєстрі будівельної діяльності, відсутня інформація щодо видачі/реєстрації документів дозвільного чи декларативного характеру на виконання будівельних робіт за вказаними адресами.

З відповіді Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Львівській області №29-13-0.4-446/90-21 від 05.05.2021 року вбачається, що у відповідності до листа від 11.12.2020р №0-424/3.22 виконавчого комітету Стрийської міської ради Управлінням на виконання наказу Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 27.01.2021 року № 9-ДК «Про здійснення державного контролю за дотриманням вимог земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності», було здійснено державний контроль за дотриманням вимог земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, родючості грунтів шляхом проведення перевірки земельних ділянок за адресою АДРЕСА_3 та АДРЕСА_2 , за результатами якого складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельна ділянка від 09.02.2021 р. №9-ДК/24/АП/09/01/-21. Встановлено, що гр. ОСОБА_2 здійснено самовільне зайняття частини земельної ділянки комунальної власності по АДРЕСА_3 та АДРЕСА_2 , шляхом здійснення добудови комерційних приміщень (торгівельного павільйону по АДРЕСА_3 та прибудови до приватної квартири по АДРЕСА_2 ), чим порушено ст.ст.125, 126, 211 Земельного кодексу України.

З акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом земельної ділянки №9-ДК/24/АП/09/01-20 від 09.02.2021 року вбачається, що Державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель - головним спеціалістом відділу контролю за використанням та охороною земель у Дрогобицькому, Жидачівському, Сколівському, Стрийському районах та м.Дрогобичі Мигулом Р.М. відповідно до вимог статей 6 і 10 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель проведена перевірка з питання дотримання вимог земельного законодавства щодо використання земельних ділянок комунальної власності за адресами АДРЕСА_3 та АДРЕСА_2 , в результаті якої встановлено, що на земельній ділянці за адресою по АДРЕСА_3 , площею 0,0674га знаходиться багатоквартирний житловий будинок (ОСББ «Валова 7А»). На частині цієї ж земельної ділянки знаходиться торгівельний павільйон орієнтовною площею 80 кв.м. На земельну ділянку площею 0,0030га (30 кв.м) за адресою АДРЕСА_3 має право власності гр. ОСОБА_2 відповідно до Державного акту на право власності від 06.11.2007р. (кадастровий номер 4611200000:06:007:0004), із цільовим призначенням - для комерційних цілей (обслуговування торгівельного павільйону). Частина даного торгівельного павільйону площею 50 кв.м (0,0050га) встановлена на земельній ділянці АДРЕСА_3 , яка належить до земель комунальної власності м.Стрия, чим порушено ст.ст. 125, 126, 211 Земельного кодексу України та передбачена адміністративна відповідальність відповідно до ст.53-1 КУпАП. Земельна ділянка по АДРЕСА_2 не сформована, кадастровий номер відсутній. На земельній ділянці за адресою по АДРЕСА_2 знаходиться багатоквартирний житловий будинок. У цьому будинку на правах приватної власності ОСОБА_2 належить квартира АДРЕСА_7 . До даної квартири здійснено прибудову площею 12 кв.м (0,0012га) на земельній ділянці АДРЕСА_3 , яка належить до земель комунальної власності м.Стрия, чим порушено ст.ст.125, 126, 211 Земельного кодексу України.

Згідно ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Так, в силу ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно із частиною 1 статті 16 цього Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У відповідності до частини 1 статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Частиною 1 статті 317 Цивільного кодексу України унормовано, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з положеннями ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до приписів ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

У статті 358 ЦК України визначено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Відповідно до ч. 2 ст. 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Статтею 391 ЦК України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до положень статті 391 ЦК України позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

Відтак, аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права.

Відповідно до визначень, наданих у ст. 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» прибудинкова територія - територія навколо багатоквартирного будинку, визначена на підставі відповідної містобудівної та землевпорядної документації, у межах земельної ділянки, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди, що необхідна для обслуговування багатоквартирного будинку та задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників та наймачів (орендарів) квартир, а також нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.

Співвласник багатоквартирного будинку - власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку.

Спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.

Згідно з ч. 2 ст. 4 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку. А згідно з ч. 1 ст. 5 Закону спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників.

Відповідно до ст. 42 Земельного кодексу України земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦК України, об`єкт нерухомості вважається самочинним будівництвом за наявності однієї з наведених умов: земельна ділянка не відведена для цієї мети, немає належного дозволу на будівництво чи затвердженого належним чином проекту, під час будівництва допущені істотні порушення будівельних норм і правил.

При цьому за положеннями частини четвертої цієї статті, якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

За змістом частини сьомої статті 376 ЦК України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил, суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Крім того, відповідно до положень статті 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» право на звернення до суду з позовом про знесення самочинно збудованих об`єктів містобудування належить також відповідним інспекціям державного архітектурно-будівельного контролю. Такий позов може бути пред`явлено до суду у разі, якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимог, установлених у приписі про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису, та/або якщо перебудова об`єкта є неможливою.

Отже, системний аналіз зазначених положень дає підстави для висновків про те, що самочинне будівництво підлягає безумовному знесенню, якщо: власник земельної ділянки заперечує проти визнання права власності за особою, яка здійснила таке будівництво; власник земельної ділянки не заперечує проти визнання права власності на самочинну забудову, однак така забудова порушує права інших осіб на зазначену земельну ділянку; самочинна забудова зведена на наданій земельній ділянці але з відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, з істотним порушенням будівельних норм і правил, що порушує права інших осіб, за умови, що особа, яка здійснила самочинне будівництво, відмовилась від здійснення перебудови.

З урахуванням змісту зазначеної норми у поєднанні з положеннями статей 16, 386, 391 ЦК України позивачами за такими вимогами можуть бути відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування та інші особи, право власності яких порушено самочинним будівництвом.

За змістом статті 376 ЦК України вимоги про знесення самочинного будівництва інші особи можуть заявляти за умови доведеності факту порушення прав цих осіб самочинною забудовою.

Знесення самочинного об`єкта нерухомості відповідно до статті 376 ЦК України є крайнім заходом впливу на забудовника і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи з метою усунення порушень щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності та коли неможлива перебудова об`єкта нерухомості чи особа відмовляється від здійснення такої перебудови.

Такий висновок застосування норм матеріального права викладено в постанові Верховного Суду України від 6 вересня 2017 року в справі № 6-1721цс16, а також у постанові Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 458/1173/14-ц.

Системний аналіз положень ст. 16, 376, 386, 391 ЦК України дає підстави для висновку, що вимоги про знесення самочинно збудованого майна на земельній ділянці, власником або користувачем якої є інша особа, можуть бути заявлені власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, за умови доведеності факту порушення прав цих осіб самочинною забудовою.

Під час судового розгляду встановлено, що земельна ділянка по АДРЕСА_2 не сформована, кадастровий номер відсутній, що підтверджується актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом земельної ділянки №9-ДК/24/АП/09/01-20 від 09.02.2021 року.

Земельна ділянка на якій розташований житловий будинок в АДРЕСА_2 , знаходиться у комунальній власності Стрийської міської ради Львівської області.

Однак, Стрийська міська рада Львівської в силу положень ст. 376 ЦК України не скористалася правом та не зверталася до суду з вимогою знесення самочинно збудованої прибудови до квартири АДРЕСА_4 .

Крім того,позивачем ненадано судужодного доказущодо порушенняйого правау використанні/користуванніприбудинковою територієюбагатоквартирного будинкуАДРЕСА_2 , оскільки межі такої прибудинкової території не встановлені, відсутні відомості про конфігурацію і розміри прибудинкової території будинку, що підтверджується актом прийому передачі жилового комплесу або його частини з балансу на баланс від 19.05.2021, а тому відсутні підстави вважати, що самочинна добудова розміщена на прибудинковій території будинку АДРЕСА_2 та становить перешкоду для позивача.

Крім того, з графічної частини детального плану АДРЕСА_3 , затвердженого начальником відділу архітектури та містобудування П.Дребот від 07.06.2017 вбачається, що використання проїзду з АДРЕСА_3 використовується виключно для обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_3 та ніяк не відноситься до будинку АДРЕСА_2 .

В судовому засіданні позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що спірна прибудова зменшує прибудинкову територію житлового будинку АДРЕСА_2 та перешкоджає вільному доступу до житлового будинку через спільний проїзд з АДРЕСА_3 . Позивачем також не доведено протиправності дій відповідачів у створенні йому перешкод в користуванні квартирою АДРЕСА_1 та прибудинковою територією будинку АДРЕСА_2 , наявність об`єктивно існуючих перешкод у здійсненні ним права такого користування, наявність факту дійсного порушення відповідачами його прав та які конкретно несприятливі наслідки спричинило для нього це порушення.

Також, позивачем не доведено причинно-наслідковий зв`язок між завданням шкоди самочинною спорудою і діями відповідачів та неможливості усунути такі порушення іншим способом, ніж знесення самочинного будівництва, що є крайнім заходом і можливе лише за умови вжиття всіх передбачених законодавством України заходів щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

Позивач просить суд застосувати крайню міру захисту порушеного права згідност. 376 ЦК України, а саме знесення самочинного будівництва, якій не передували інші заходи, які б дозволили усунути можливі виявлені порушення.

Суд зазначає, що знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише за умови вжиття всіх передбачених законодавством України заходів щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

До аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 17 липня 2019 року у справі № 462/469/14-ц (провадження № 61-23742св18); від 21 травня 2020 року у справі № 726/824/15-ц (провадження № 61-45216св18) та від 30 червня 2020 року у справі № 201/2886/15-ц (провадження № 61-4332св20).

Також, Європейський суд з прав людини у справі«Іванова і Черкезов проти Болгарії»[Ivanova and Cherkezov v. Bulgaria] (№46577/15) від 21.04.2016 р., вказав, що знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.06.2019 у справі 917/375/18 зазначила наступне: «6.22.Велика Палата Верховного Суду вважає, що орган державного архітектурно-будівельного контролю у разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, уповноважений видати припис про усунення порушень, у тому числі шляхом знесення самочинно збудованого об`єкта. Цей припис є обов`язковою передумовою, що надає можливість контролюючому органу звернутися до суду на підставі частини першоїстатті 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» у зв`язку з невиконанням такого припису.

За встановлених дійсних обставин цієї справи, суд вважає, що позивач не довів факту порушення його прав самочинною забудовою, а також, що було вжито всіх передбачених законом заходів, що дають право безумовного знесення самочинного будівництва, також у матеріалах справи немає жодних доказів, що відповідачі відмовляються провести перебудову, як це передбачено частиною сьомою статті 376 ЦК України, що контролюючі органи державної влади звертались до них з вирішення даного питання та виносили відповідний припис.

Тобто, відповідні перевірки в порядку визначеному законом не проводилися, жодних приписів про усунення виявлених порушень відповідачам не надсилалося, як і вимог про здійснення перебудови - доказів зворотногоне подано.

За змістомст. 19 Конституції Україниспособи захисту повинні кореспондуватись з повноваженнями суду, тобто суд може прийняти лише таке рішення, можливість ухвалення якого передбачена законодавством. Способи захисту прав мають бути встановлені законом або випливати із його положень чи бути передбачені договором. При цьому можливість пред`явлення конкретних позовних вимог та прохання про застосування конкретного способу захисту порушеного права в тих чи інших правовідносинах має бути передбачена законодавством, тобто юридично можливою.

Відповідно до положень ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Згідно статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року.

Дослідивши подані сторонами докази, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позивач не довів факту порушення його прав, свобод чи інтересів, а сам по собі факт, що добудова є самочинною не є достатньою підставою для задоволення позову, а тому в задоволенні такого слід відмовити.

Суд ухвалюючи рішення також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів сторін), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, астаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші доводи, зазначені сторонами у заявах по суті справи, а також в судових засіданнях, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати покладаються на позивача, оскільки в задоволенні позову відмовлено.

Круючись ст. ст. 259, 263, 265, 268 ЦПК України, суд

вирішив:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи без самостійних вимог Стрийська міська рада Львівської області, Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Незалежності 29А» про усунення перешкод у користуванні квартирою, прибудинковою земельною ділянкою та спільним проїздом.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення виготовлено 28.04.2023 року.

Головуючий суддя С. С. Сас