Рішення

від 24.04.2023 по справі 161/14856/22

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 161/14856/22

Провадження № 2/161/715/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

24 квітня 2023 року місто Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області

в складі: головуючого судді - Крупінської С.С.

при секретарі - Клейменовій О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Луцька позовну заяву Луцької міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою,-

ВСТАНОВИВ:

Луцька міська рада звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою. В обґрунтування своїх позовних вимог покликається на те, що після набуття відповідачем права власності на нерухоме майно, а саме: будівлі мазутонасосної станції площею 65,2 кв. м.; будівлі станції перекачування соляного розчину, загальною площею 10.2 кв.м., будівлі складу мазуту з трьома металевими резервуарами загальною площею 14,2 кв.м.; будівлю станції перекачування конденсату загальною площею 30.6 кв.м., що знаходяться по АДРЕСА_1 , останній є користувачем земельної ділянки (кадастровий номер 0710100000:22:007:0064) площею 0,6113 га, на якій розташовані вказані об`єкти нерухомості, та яка до відчуження вказаних об`єктів нерухомості перебувала у постійному користуванні ТзОВ «Ренопласт» відповідно до договору оренди від 21.11.2011 року, зареєстрованого в Державному реєстрі земель від 15.12.2011 року за № 071010004000249, який на підставі Додаткової угоди був припинений 30.07.2015 року. Позивач вказує, що договір оренди вказаної земельної ділянки з відповідачем не укладався, кошти за орендну плату за землю відповідач не сплачував. З врахуванням строків позовної давності, за період з 01.11.2019 по 30.09.2022 року Луцька міська рада нарахувала до стягнення з відповідача безпідставно збережені кошти у вигляді несплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою на суму 181473,65 грн., яка була обчислена виходячи з нормативної грошової оцінки земельної ділянки з врахуванням її площі із застосуванням коефіцієнта індексації. У зв`язку з цим, просить стягнути з відповідача в користь позивача 181473,65 грн. безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою та сплачений судовий збір.

04.01.2023 року відкрито провадження по справі, призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 15.03.2023 року у даній справі закрите підготовче провадження, призначено до судового розгляду на 24.04.2023 року.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідач в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомлений про дату час та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованим листом, який повернувся в суд з відміткою «про закінчення терміну зберігання», а також судовим оголошенням, розміщеним на сайті.

Розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає вимогам ч. 2 ст.247 ЦПК України.

Суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.

Дослідивши письмові докази по справі, повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) є власником об`єктів нерухомого майна, а саме: будівлі мазутонасосної станції площею 65,2 кв. м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 662809407101; будівлі станції перекачування соляного розчину, загальною площею 10.2 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 662783607101; будівлі складу мазуту з трьома металевими резервуарами загальною площею 14,2 кв.м. ,реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 66279900717; будівлі станції перекачування конденсату загальною площею 30.6 кв.м. реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна:662823707101, які знаходяться по АДРЕСА_1 , що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, довідки №№300373122, 300373789, 300373528,300372839 від 18.02.2022 року (а.с.12-19).

Підставою для державної реєстрації права власності на вказані приміщення слугував нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу нежитлових будівель від 29.12.2015 року, посвідчений приватним нотаріусом Луцького мсіького нотаріального округу Волинської області Базалицькою О.Р. за Р. № 2115 (а.с.20-23).

Також судом встановлено, що земельна ділянка, кадастровий номер 07101000000:22:007:0064, площею 0,6113 га, цільове призначення якої для обслуговування виробничої бази за адресою: АДРЕСА_1 , на якій розміщене нерухоме майно, перед його відчуженням на користь ОСОБА_1 , згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 27.10.2021 року належить на праві власності Територіальній громаді міста Луцька Волинської області на підставі Рішення органу місцевого самоврядування ,рішення Луцької міської ради 03.10.2011 року 14/39. Форма власності-комунальна власність.

Дана земельна ділянка відповідно до договору оренди від 21.11.2011 року перебувала в оренді попереднього власника об`єктів нерухомого майна ТзОВ «Ренопласт» та на підставі Додаткової угоди про припинення договору оренди від 30.07.2015 року договір оренди було припинено (а.с.27-32, 34-35).

ОСОБА_1 за період з 29.12.2015 станом на 26.10.2022 із заявою про надання йому в оренду земельної ділянки не звертався.

Однак, за клопотанням відповідача, рішенням Луцької міської ради від 29.11.2018 року № 49/24 було вирішено надати дозвіл ОСОБА_1 на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на АДРЕСА_1 , площею 0,6113 га (а.с.55).

Згідно з витягом із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 29.01.2021 року нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 0,6113 га з кадастровим номером 0710100000:22:007:0064 у 2021 році становила 1955580,44 грн.(а.с.36)

Значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за 2019-2020 рік становить 1,0 що підтверджується листом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 06.01.2021 р.№ 22-28-0.222-171/2-21 (а.с.46)

Таким чином нормативна грошова оцінка земельної ділянки впродовж 2019-2021 років не змінювалась.

Згідно з витягом із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 04.10.2022 року нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 0,6113 га з кадастровим номером 0710100000:22:007:0064 у 2022 році становить 2416040,99 грн.(а.с.37)

Відповідно до п.п.288.5.1 п.288.5 ст.288 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території.

У додатку до рішення Луцької міської ради від 24.06.2009 року № 42/20 «Про впорядкування орендної плати за землю» з наступними змінами згідно з рішеннями міської ради від 23.03.2011 № 7/9, від 30.11.2011 №16/7, від 26.01.2012 № 20/90, від 28.02.2013 № 38/60, від 28.01.2015 № 69/36 та від 21.03.2017 № 20/27, визначено, що річний розмір орендної плати за землю встановлено у розмірі 3% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки (а.с.47-54).

Згідно здійсненого позивачем розрахунку, розмір безпідставно збережених відповідачем коштів за період за користування земельною ділянкою з врахуванням строків позовної давності з 01.11.2019 по 30.09.2022 року становить 181473,65 грн. (а.с.38).

Статтею 13 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами регулюються, зокрема, положеннями Земельного кодексу України, Закону України "Про оренду землі", Господарського кодексу, Цивільного кодексу України, Податкового кодексу України.

Статтею 2 Закону України "Про оренду землі" унормовано, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ч.1 ст. 93 ЗК України, ст. 1 Закону України "Про оренду землі" право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

За приписами ч.1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням ч. 1 ст. 21 Закону України "Про оренду землі" визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 Земельного кодексу України).

Частинами 1, 2 ст. 123 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки).

Зважаючи на ці положення, новий власник чи орендар земельної ділянки не звільняється від необхідності оформлення права на земельну ділянку відповідно до вимог законодавства.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що з моменту виникнення права власності на нерухоме майно у власника виникає обов`язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під цією будівлею.

Згідно з ч. 1 ст. ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 509 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 206 Земельного кодексу України передбачено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Статтею 14 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю - це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Оскільки будь-яких доказів на підтвердження того, що відповідач є власником чи постійним землекористувачем земельної ділянки кадастровий номер 0710100000:22:007:0064 не надано, відповідач не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, а тому формою здійснення плати за землю для нього як особи, яка користується земельною ділянкою, є орендна плата (Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07.07.2020 у справі №922/3208/19).

З огляду на встановлене, суд приходить до висновку, що у відповідача виник обов`язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, яка знаходиться під належним йому нерухомим майном, проте відповідач вказані дії не вчинив, фактично користуючись цією ділянкою, плату за користування якою у встановленому законодавчими актами розмірі не вносив у період з 01.11.2019 року по 30.09.2022 року.

Предмет позову у даній справі становить вимога позивача про стягнення з відповідача на підставі ст. 1212 ЦК України безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за земельну ділянку без оформлення документів, які би посвідчували право користування нею.

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами гл. 83 ЦК України. Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Згідно з ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави (ч. 1 ст. 1214 ЦК України).

Частиною 2 ст. 1212 ЦК України встановлено, що положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Зі змісту ст. 1212 ЦК України слідує, що зобов`язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов: по-перше, є факт набуття або збереження майна. Це означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння; по-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; по-третє, обов`язково має бути наявною відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків (ст. 11 ЦК України).

Отже, оскільки до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання власником земельної ділянки доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними, відповідач як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч.1 ст.1212 ЦК України.

Аналогічні правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №917/1739/17, від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі №922/1008/15, від 07.12.2016 у справі №922/1009/15, від 12.04.2017 у справах № 922/207/15, №922/5468/14.

Згідно з частинами 1-4, 9 статті 791 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах 6-7 цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

З урахуванням правової позиції Верховного Суду, зокрема, викладеної у постановах від 11.02.2019 у справі №922/391/18, від 11.06.2019 у справі №922/551/18, від 01.10.2019 у справі №922/2082/18, для вирішення спору про стягнення безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за земельну ділянку, необхідно з`ясувати, зокрема, чи є земельна ділянка об`єктом цивільних прав, а також установити обґрунтованість порядку та підстав нарахування орендної плати за користування земельною ділянкою.

При цьому, згідно з абзацом 3 частини 1 статті 13 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки, зокрема, комунальної власності. Крім того, згідно з абзацом 1 пункту 289.1 Податкового кодексу України для визначення розміру орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Відповідно до частини 2 статті 20 та частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц дійшла висновку, що обов`язковими для визначення орендної плати є відомості у витягах з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, про що також наголошено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №320/5877/17 (пункт 71).

Таким чином витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки є належним та допустимим доказом, що підтверджує дані про нормативно-грошову оцінку, що є основою для розрахунку орендної плати.

З матеріалів справи вбачається, що спірна земельна ділянка є сформованою, має кадастровий номер, чітко визначені межі та площу.

В матеріалах справи наявна інформації із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки відомості з якого є обов`язковими при визначенні орендної плати, згідно якого нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить з 2019 року по 2021 рік становить 1955580,44 грн., за 2022 рік - 2416040,99 грн. (а.с.36,37).

В даних правовідносинах мова йде про стягнення з відповідача безпідставно збережених ним сум орендної плати, яку він мав би сплачувати за фактичне користування земельною ділянкою, тому площа цієї фактично використовуваної земельної ділянки має визначальне значення для розрахунку таких сум.

Відтак, має значення площа, яку фактично використовувала відповідач і підтвердження її належними доказами.

Також, на необхідність підтвердження розміру земельної ділянки, якою фактично користувалася особа, до якої подано позов органом місцевого самоврядування про стягнення неодержаних доходів у розмірі орендної плати, зокрема, актом обстеження (визначення меж, площі та конфігурації) земельної ділянки звернула увагу Велика Палата у постанові від 20.11.2018 у справі №922/3412/17 та у постанові від 04.12.2019 у справі №917/1739/17, а також Верховний Суд у постанові від 20.12.2019 у справі №917/266/19.

На необхідності достеменного встановлення розміру земельної ділянки, яка використовується відповідачем (чи користується відповідач земельною ділянкою лише у межах належних йому об`єктів нерухомого майна або більшою площею, а отже, чи не ґрунтується на припущеннях площа, яку покладено в основу обрахунку заявленої до стягнення суми), наголосив також Верховний Суд у постанові від 05.02.2020 року у справі №924/196/19.

Водночас, у постанові Верховного Суду від 16.03.2021 у справі №924/730/20 зазначено, що основні критерії, які ідентифікують земельну ділянку, - площа, цільове призначення, категорія земель і кадастровий номер. Оскільки відповідачами не було сформовано земельну ділянку іншої площі та конфігурації, тому вони відповідно до положень статті 120 ЗК України користуються земельною ділянкою саме тієї площі, яка була сформована та використовувалася попереднім власником об`єкта нерухомого майна.

Як свідчать матеріали справи позивачем, згідно розрахунку розміру орендної плати, здійснено нарахування на площу земельної ділянки у розмірі 0,6113 га.

З огляду на зазначене, суд вважає доведеною та такою, що підтверджується належними доказами обставину користування відповідачем земельною ділянкою площею 0,6113 га., а також визнає обґрунтованим розрахунок розміру безпідставно збережених коштів, який здійснений позивачем за період з 01 листопада 2019 року по 30 вересня 2022 року, виходячи з нормативно-грошової оцінки ділянки (а.с.38).

Оскільки відповідач в судове засідання не з`явився, відзиву не надав, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити повністю,стягнувши з відповідача безпідставно збережені кошти в сумі 181473,65 грн.

У зв`язку з повним задоволенням позову, на підставі ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь Луцької міської ради слід також стягнути судовий збір у розмірі 2566,70 грн., який був сплачений при зверненні до суду.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 27, 77, 81, 141, 137, 263-265,280-289ЦПК України України, ст.ст.11,509,1212 ЦК України, ст.ст.93,122-125,206 ЗК України, ст.288 Податкового кодексу України, Закону України «Про оренду», Закону України «Про оцінку земель», суд,-

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Луцької міської ради безпідставно збережені кошти орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою у розмірі 181473,65 грн. (сто вісімдесят одна тисяча чотириста сімдесят три гривні шістдесят п`ять копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Луцької міської ради судовий збір у розмірі 2566,70 грн. (дві тисячі п`ятсот шістдесят шість гривень сімдесят копійок).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Згідно зі статтями 273, 354, 355 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Волинського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивачем у справі є Луцька міська рада, адреса: Волинська область, м. Луцьк, вул.

Відповідачем у справі є ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 .

Повне судове рішення складено та підписано 24 квітня 2023 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області С.С.Крупінська