Ухвала

від 01.05.2023 по справі 260/2899/23

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

01 травня 2023 рокум. Ужгород№ 260/2899/23 Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Скраль Т.В. розглянувши матеріали позовної заяви Ужгородської окружної прокуратури (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Небесної сотні, 6) до Ужгородської міської ради (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Поштова,3, код ЄДРПОУ 33868924), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Заклад дошкільної освіти № 18 санаторного типу Ужгородської міської ради Закарпатської області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Айвазовського, 6, код ЄДРПОУ 34835486) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

24 квітня 2023 року Ужгородська окружна прокуратура звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Ужгородської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Заклад дошкільної освіти № 18 санаторного типу Ужгородської міської ради Закарпатської області, якою просить: 1) визнати протиправною бездіяльність Ужгородської міської ради щодо не оформлення правовстановлюючих документів на будівлі (приміщення) загальною площею 1 412 м2 вартістю 19 369 605,51 грн та земельної ділянки загальною площею 7 837 м2 закладу дошкільної освіти № 18 санаторного типу Ужгородської міської ради Закарпатської області за адресою: м. Ужгород, вул. Айвазовського, 6; 2) зобов`язати Ужгородську міську раду вжити заходи щодо оформлення та державної реєстрації права власності на будівлю і земельну ділянку закладу дошкільної освіти № 18 санаторного типу Ужгородської міської ради Закарпатської області за адресою: м. Ужгород, вул. Айвазовського, 6.

Відповідно до частини 1 та 3 статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Розглянувши зміст позовної заяви, суддя встановив наявність підстав для залишення позову без руху, з огляду на наступне.

Згідно з частиною 7 статті 160 КАС України у разі пред`явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення.

При цьому, за змістом частин 3 і 4 статті 53 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою та бере участь у розгляді справ за його позовами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача (частина четверта статті 53 КАС України).

Частиною 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, звернення прокурора до суду з даним позовом обумовлено бездіяльністю Ужгородської міської ради, яка полягає у невжитті належних заходів оформлення права власності на приміщення закладу освіти, земельної ділянки та його державної реєстрації.

Прокурором у позовній заяві зазначено, що відсутність правовстановлюючих документів на будівлю, на земельну ділянку під дошкільним закладом освіти створює передумови для зловживань щодо розпорядження зазначеним приміщенням, ризики для нормального функціонування закладу та освітнього процесу, що може призвести до негативних наслідків та порушення прав дітей.

Також, прокурором вказано, що у даному випадку використання вказаного нерухомого майна здійснюється із порушенням вимог чинного законодавства шляхом користування без правовстановлюючих документів та без державної реєстрації права власності.

Бездіяльність відповідача сприяє порушенню основних засад державної політики щодо майнових правовідносин, що у свою чергу є порушенням загальнодержавних інтересів та у відповідності до статті 131-1 Конституції України покладає на прокурора обов`язок представництва в суді. Відтак, Тячівська окружна прокуратура, реалізуючи надані законом представницькі повноваження, з метою захисту порушених інтересів держави у сфері комунальної власності звертається до суду з адміністративним позовом за захистом державних інтересів і відповідно до частини 5 статті 53 КАС України, є позивачем у справі.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що приписами частини 3 статті 23 Закону України Про прокуратуру визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Аналіз частини третьої статті 23 Закону України Про прокуратуру дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише в одному з двох випадків:

1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

2) у разі відсутності такого органу.

Перший виключний випадок передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

Не здійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Суд зазначає, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі № 806/1000/17, від 19.07.2018 року у справі № 822/1169/17, від 10.04.2019 року у справі № 813/661/17, від 28.04.2021 року по справі № 160/13338/20.

Відповідно до приписів частини 4 статті 23 Закону України Про прокуратуру наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

У разі відсутності суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесений захист законних інтересів держави, а також у разі представництва інтересів громадянина з метою встановлення наявності підстав для представництва прокурор має право: 1) витребовувати за письмовим запитом, ознайомлюватися та безоплатно отримувати копії документів і матеріалів органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ і організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, що знаходяться у цих суб`єктів, у порядку, визначеному законом; 2) отримувати від посадових та службових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ та організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування усні або письмові пояснення. Отримання пояснень від інших осіб можливе виключно за їхньою згодою.

Аналіз частини 4 статті 23 Закону України Про прокуратуру дає підстави стверджувати, що прокурор може підтвердити наявність підстав для представництва інтересів держави в суді шляхом надання належного обґрунтування, підтвердженого достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного суб`єкта владних повноважень про звернення до суду, запитами, а також копіями документів, отриманих від суб`єкта владних повноважень, що свідчать про наявність підстав для відповідного представництва.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України Про прокуратуру, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Аналогічного висновку дійшла Велика Палати Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 року в справі № 912/2385/18.

Наявність обставин, що свідчать про відсутність у прокурора підстав для представництва інтересів держави, а отже і права на звернення до суду, є перешкодою для розгляду справи по суті.

Зазначений висновок відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 14.09.2021 року у справі № 807/965/17.

Суд зазначає, що згідно із пунктом 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності від 06.09.2012 року № 5245-VI, визначено, що з дня набрання чинності цим Законом землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються: а) земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади; які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій; б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах а і б пункту 4 цього розділу.

Згідно зі статтею 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності, зокрема, перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Відповідно до частини 3 статті 16 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст.

Частиною 5 статті 16 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні передбачено, що від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що органом, що здійснює функції суб`єкта права власності земельні ділянки на території м. Ужгорода є Ужгородська міська рада.

Заклад дошкільної освіти № 18 санаторного типу Ужгородської міської ради Закарпатської області знаходиться у комунальній власності, пункт 1.1 статуту.

Разом з тим, згідно п. 1.5 статуту Закладу дошкільної освіти № 18 санаторного типу Ужгородської міської ради від 11.10.2018 року, засновником закладу освіти є територіальна громада в особі Ужгородської міської ради. Заклад безпосередньо підпорядкований управлінню освіти Ужгородської міської ради, яке є уповноваженим органом управління освіти.

Пунктом 1.9 рішення №1289 Ужгородської міської ради змінено назву закладу міста: дошкільний навчальний заклад № 18 санаторного типу Ужгородської міської ради Закарпатської області на заклад дошкільної освіти № 18 санаторного типу Ужгородської міської ради Закарпатської області. За пунктом 3 цього ж рішення засновником є Ужгородська міська рада. Управлінню освіти Ужгородської міської ради забезпечити реєстрацію установчих документів у визначеному законодавством порядку.

Враховуючи вищевикладене, приміщення та земельна ділянка закладу освіти за адресою: вул. Айвазовського, 6 м. Ужгород, відноситься до земель комунальної власності та розпорядження вказаною земельною ділянкою та нерухомим майном, контроль за дотриманням земельного та природоохоронного законодавства, використання і охорона земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відноситься до компетенції Ужгородської міської ради.

Відтак, враховуючи наявність спеціально уповноважених органів державної влади, до компетенції яких віднесено повноваження контролю за дотриманням законодавства у сфері майнових правовідносин, та відсутність у прокуратури повноважень по контролю за дотриманням законодавства в цій сфері - прокурор зобов`язаний надати докази нездійснення (неналежного здійснення) своїх повноважень спеціально уповноваженими органами: Ужгородською міською радою та управлінням освіти Ужгородської міської ради, яке є уповноваженим органом управління за пунктом 1.5 статуту .

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що матеріали позову не містять в собі доказів нездійснення чи неналежного здійснення своїх повноважень по контролю за дотриманням законодавства у сфері землекористування та майнових правовідносин вищевказаними спеціально уповноваженими органами та прокурором до позову не додано, що є прямим порушенням вимог частини третьої та четвертої статті 23 Закону України Про прокуратуру.

В даному випадку прокурор не вказав причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Суд наголошує на обставинах того, що пункт 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України свідчить про те, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).

Також, потрібно враховувати висновок Верховного Суду викладений у постанові від 20.01.2022 року у справі № 0440/6277/18 (провадження № К/9901/32920/20), відповідно до якого: "48. Представництво інтересів держави прокурором в суді не повинно мати на меті підміну суб`єкта виконання владних управлінських функцій, а - спонукати до виконання у разі неналежного виконання таких функцій суб`єктом владних повноважень, якого представлятиме прокурор в суді.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень у належний спосіб, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону, не здійснює захисту або робить це неналежно, або такий орган взагалі відсутній.

З огляду на наведене, з урахуванням завдань та функцій прокуратури у правовій державі та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, підстави та порядок звернення прокурора до адміністративного суду в порядку його представництва інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено та окремо від реалізації права на звернення до суду самого суб`єкта владних повноважень.

Аналогічний правовий висновок у подібних правовідносинах викладено Верховним Судом у постановах від 18.10.2019 року в справі № 320/1724/19, від 09.10.2019 року в справі № 0440/4892/18, від 04.10.2019 року в справі № 804/4728/18, від 30.07.2019 року в справі № 0440/6927/18, від 26.02.2020 року в справі № 804/4458/18, від 27.04.2020 року в справі № 826/10807/16, від 20.05.2020 року в справі №580/17/20 і суд не вбачає підстав відступу від нього у цій справі.

Про необхідність обґрунтування та з`ясування судом причин, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду, зазначено також і в рішеннях Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 30.09.2019 року у справі № 802/4083/15-а, від 17.07.2018 року у справі № 804/6296/15, від 17.07.2019 року у справі № 824/14/19-а, від 21.08.2019 року у справах № 802/1873/17-а.

Відтак, судом встановлено, що прокуратурою недостатньо обґрунтовані підстави звернення до суду в інтересах держави за наявності органу, уповноваженого здійснювати такі функції.

Відповідно до статті 161 частин 3, 4 КАС України, до позовної заяви додаються документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України Про судовий збір від 08.07.2011 року № 3674-VI (далі по тексту Закон № 3674-VI).

Відповідно до статті 3 частини 1 Закону № 3674-VI, судовий збір справляється, в тому числі, за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Відповідно до статті 4 Закону № 3674-VI, судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

У відповідності статті 4 частини 3 пункту 1 Закону № 3674-VI, ставки судового збору встановлюються у таких розмірах, зокрема: за подання до адміністративного суду адміністративного позову, а саме: 2) немайнового характеру, який подано: а) суб`єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою - підприємцем - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, б) фізичною особою - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до статті 6 частини 3 Закону № 3674-VI, у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

В той же час, вимоги позивача, що стосуються зобов`язання вчинити певні дії, є похідними від вимог про протиправність дій та суд її розцінює, як одну вимогу та як спосіб захисту порушеного права.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 року встановлено розмір прожиткового мінімуму працездатних осіб у сумі 2 684,00 грн.

Як слідує із позовної заяви, позивачем заявлено дві вимоги немайнового характеру, а саме 1) визнати протиправною бездіяльність Ужгородської міської ради щодо не оформлення правовстановлюючих документів на будівлі (приміщення) загальною площею 1 412 м2 вартістю 19 369 605,51 грн за адресою: м. Ужгород, вул. Айвазовського, 6; 2) визнати протиправною бездіяльність Ужгородської міської ради щодо не оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку загальною площею 7 837 м2 закладу дошкільної освіти № 18 санаторного типу Ужгородської міської ради Закарпатської області за адресою: м. Ужгород, вул. Айвазовського, 6.

Відтак, за подання до суду даного позову позивачеві необхідно сплатити судовий збір у розмірі 5 368, 00 грн. (2 684,00грн. + 2 684,00грн.).

При подані позовної заяви, позивачем, було долучено до позовної заяви квитанцію про сплату судового збору у сумі 2 684,00 грн.

Таким чином, враховуючи наведене, позивачеві слід доплати судовий збір у сумі 2 684,00 грн.

Для сплати судового збору за звернення до Закарпатського окружного адміністративного суду встановлені наступні реквізити: отримувач коштів - ГУК у Зак. обл/Ужгородська тг/22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37975895; банк отримувача Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО) - 899998; рахунок отримувача UA988999980313141206084007493; код класифікації доходів бюджету 22030101; призначення платежу *; 101; _____(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом ____(ПІБ чи назва установи, організації позивача), Закарпатський окружний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа).

Відповідно до статті 169 частини 1 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Таким чином, для усунення недоліків позовної заяви позивачу необхідно надати суду:

- обґрунтовані пояснення щодо підстав звернення до суду в інтересах держави за наявності органу, уповноваженого здійснювати такі функції захисту інтересів держави у сфері землекористування та майнових правовідносин із наведенням причин, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду;

- докази сплати судового збору (оригінал квитанції чи платіжного доручення) у сумі 2684,00 грн.

Ухвала вважається виконаною у встановлений строк, якщо до вказаної дати необхідні документи були подані до канцелярії суду або відправлені поштою.

На підставі наведеного та керуючись статтями 160, 161, 169, 171, 248 КАС України, суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовну заяву Ужгородської окружної прокуратури до Ужгородської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Заклад дошкільної освіти № 18 санаторного типу Ужгородської міської ради Закарпатської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без руху.

2. Надати позивачу строк для усунення вищезазначених недоліків позовної заяви -7 (сім) днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

3. Копію ухвали надіслати особі, яка подала позовну заяву.

4. Попередити позивача, що у випадку не виправлення недоліків, вказаних в ухвалі про залишення позовної заяви без руху у встановлені судом строки, позовна заява буде повернута позивачеві.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя Т.В.Скраль