Ухвала

від 24.04.2023 по справі 752/3200/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 квітня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участі секретаря ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 15 березня 2023 року,

в с т а н о в и л а :

Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 15.03.2023 задоволено частково клопотання слідчого слідчого управління Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_7 , погоджене прокурором Київської міської прокуратури ОСОБА_8 , та накладено арешт на майно, а саме: земельну ділянку, з кадастровим номером 3221882400:07:159:6001, площею 1,09 га; будинок, площею 285,5 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку, з кадастровим номером 3222484001:01:021:0082, площею 0,1002 га; земельну ділянку, з кадастровим номером 3221882400:07:159:0057, площею 0,2243 га; корпоративні права, а саме частку у статутному капіталі Громадської організації садівниче товариство «Автомагістраль групп» (код ЄДРПОУ 38085248); корпоративні права - частку у статутному капіталі ПП «АВТОМАГІСТРАЛЬ» (код ЄДРПОУ 31481658) у розмірі 100 %, що належать підозрюваному ОСОБА_6 , із забороною відчуження, розпорядження та користування зазначеним майном.

Відмовлено в іншій частині клопотання.

---

Справа № 752/3200/23 Слідчий суддя - ОСОБА_9

Апеляційне провадження № 11-сс/824/2597/2023 Суддя-доповідач - ОСОБА_1

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, захисник ОСОБА_5 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просив поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати ухвалу слідчого судді, та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого.

Обґрунтовуючи причини пропуску строку на апеляційне оскарження, захисник вказував на те, що ухвала слідчого судді постановлена без повідомлення та участі ОСОБА_6 та його захисника, про її існування ОСОБА_6 стало відомо лише 07.04.2023 під час відвідування ЦНАП у місті Буча. Копію ухвали слідчого судді станом на день подання апеляційної скарги отримано не було.

В апеляційній скарзі захисник зазначав, що слідчим суддею належним чином не обґрунтовано необхідність розгляду клопотання слідчого без участі власника майна, чим грубо порушено принципи та засади кримінального провадження, а також допущено порушення права інших осіб, а саме співвласниці спільного майна подружжя - ОСОБА_10 .

Органом досудового розслідування не доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, зокрема підозра ґрунтується виключно на висновках експертиз, які є недопустимими доказами.

Зокрема, зазначені висновки експертиз суперечать приписам Державних будівельних норм, а саме вимогам пункту 21.9 Зміни 1 до ДБН В.2.3-4:2015 «Автомобільні дороги. Частина І. Проектування. Частина ІІ. Будівництво», та які є визначальними у дорожньому будівництві.

Слідчим суддею не враховано те, що для проведення даних експертиз відібрання кернів здійснено значно пізніше присічних шестимісячних строків, встановлених п. 21.9 Змін 1 до ДБН В.2.3-4:2015, а саме 21-22.04.2021, тобто у строк від 7 до 23 місяців після улаштування покриття, а тому відібрані керни вже не могли давати об`єктивних значень товщини асфальтобетонних шарів та фізико-механічних показників асфальтобетону.

Також апелянт вказував на порушення органом досудового розслідування порядку та кількості відбору кернів для експертних досліджень, зокрема, як убачається із наявних експертиз, вони не містять описання місць відбору керні, ваги та розміру кожного зразка, що унеможливлює розуміння відповідності відібраних кернів вимогам пункту 4.2 ДСТУ Б В.2.7-319:2016.

Експерти, які проводили експертизи у даному провадженні, не мають спеціальних знань в галузі будівництва та обстеження саме автомобільних доріг.

Якість робіт неодноразово перевірена підрядником, замовником та незалежним Державним підприємством «Дор`якість», що підтверджує їх відповідність ДБН та ДСТУ. При цьому, станом на день подання апеляційної скарги дорога є якісною, а підрядник має гарантійні зобов`язання перед замовником.

Таким чином, на переконання апелянта, у діях ОСОБА_6 відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Захисник звертав увагу на те, що ОСОБА_6 не має наміру ухилятися від слідства, знищувати чи відчужувати власне майно, а навпаки зацікавлений у встановленні істини у кримінальному провадженні. Останній з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, а саме з 29.04.2021, не переховувався від органу досудового розслідування та/або суду, не мав будь-яких намірів знищити, сховати або спотворити майно, яке може бути конфісковане, речі та документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, не намагався впливати на свідків, експертів чи спеціалістів у цьому ж кримінальному провадженні, не перешкоджав кримінальному провадженню іншим чином, а також він не має намірів вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

Кримінальне провадження № 22021000000000143 від 29.04.2021 було виділено з кримінального провадження № 22020000000000057 від 20.03.2020, що вказує на те, що досудове розслідування у даному кримінальному провадженні триває понад 3 роки, однак прокурором не надано відомостей про наявність цивільного позову у даному провадженні.

Враховуючи вимоги ст. 1172 ЦК України, за умови доведення види директора підприємства, шкоду відшкодовувати буде лише саме підприємство або навіть замовник робіт, оскільки підрядник виконував роботи за завданням замовника.

ОСОБА_6 перебуває у шлюбі з ОСОБА_10 , а тому арештоване майно є спільним майном подружжя, що унеможливлює накладення на нього арешту шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування.

Дружина ОСОБА_6 - ОСОБА_10 не має жодного відношення до господарської діяльності ПП «Автомагістраль» та виконання підозрюваним посадових обов`язків.

Слідчим суддею не враховано розумність та співрозмірність арешту майна, а також те, що наслідки від арешту спільного майна подружжя ОСОБА_11 будуть незворотними.

Органом досудового розслідування не доведено наявність ризиків, передбачених абзацом 2 ч. 1 ст. 170 КПК України, та необхідність накладення арешту на майно ОСОБА_6 .

ОСОБА_6 з квітня 1998 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , має постійне місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , де мешкає з родиною, має постійне місце роботи, а саме є засновником та директором ПП «Автомагістраль», забезпечує роботою близько 1000 працівників, сплачує значні кошти до державного бюджету у виді податків та інших обов`язкових платежів, має гарну репутацію та позитивно характеризується.

Крім того, апелянт звертав увагу на те, що офіс ПП «Автомагістраль», яке розташоване у с. Синяк Бучанського райому Київської області, понад місяць перебував під окупацією російських військ, чим завдано шкоду підприємству на понад 50 млн. гривень, однак підприємство відновило роботу та виконує її на об`єктах критичної інфраструктури України. За час війни надало понад 15 транспортних засобів для потреб Збройних сил України, 156 працівників служать у лавах Збройних сил України, а директор ОСОБА_6 вживає інших заходів щодо надання допомоги військовим та членам їх сімей.

Накладений арешт може зупинити роботу ПП «Автомагістраль», зіпсувати ділову репутацію підозрюваного та через психологічний тиск на нього заподіяти шкоду здоров`ю останнього.

Прокурор та власник майна ОСОБА_6 у судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, клопотань про відкладення судового розгляду не подавали.

З урахуванням положень ч. 4 ст. 405 КПК України, колегія суддів вважає за можливе проводити апеляційний розгляд у відсутності прокурора та власника майна, які не прибули у судове засідання.

Заслухавши пояснення захисника ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 , який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити, дослідивши доводи апеляційної скарги та матеріали судового провадження, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга захисника підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Відповідно до вимог пункту 3 ч. 2 ст. 395 КПК України апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Згідно абзацу 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Дослідженням матеріалів судового провадження встановлено, що клопотання слідчого про арешт майна розглянуто без повідомлення та у відсутності власника майна ОСОБА_6 або його захисника, дані про вручення ухвали слідчого судді власнику майна у матеріалах справи відсутні.

Як зазначено у апеляційній скарзі, про наявність оскаржуваної ухвали ОСОБА_6 стало відомо 07.04.2023, тоді як подано апеляційну скаргу 10.04.2023, тобто в строк, передбачений п. 3 ч. 2, ч. 3 ст. 395 КПК України, у зв`язку з чим колегія суддів не убачає підстав для розгляду клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження.

Оскільки вищевказана ухвала слідчого судді фактично оскаржена в частині накладення арешту на майно ОСОБА_6 , із забороною відчуження, розпорядження та користування таким майном, то колегія суддів, відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, переглядає ухвалу слідчого судді в межах апеляційної скарги, та лише щодо арешту майна ОСОБА_6 , із забороною відчуження, розпорядження та користування таким майном. Ухвала слідчого судді в частині питання законності та обґрунтованості відмови у задоволенні іншої частини клопотання слідчого, колегією суддів не перевіряється.

Як убачається із наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження, Слідчим управлінням Головного управління Національної поліції у місті Києві проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22021000000000143 від 29.04.2021 р. за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 206, ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України.

Згідно даних клопотання, досудовим розслідуванням встановлено, що в період 2018-2020 років ОСОБА_6 , обіймаючи посаду директора ПП «АВТОМАГІСТРАЛЬ», діючи умисно, заволодів бюджетними коштами під час проведення будівельних робіт по договорам, укладеними з Службою автомобільних доріг у Київській області та Службою автомобільних доріг у Житомирській області, за наступних обставин.

Так, 20.09.2018 за результатами проведення відкритих торгів ПП «АВТОМАГІСТРАЛЬ» укладено зі Службою автомобільних доріг в Житомирській області договір на закупівлю послуг № 107 на закупівлю послуг ГБН Г.1-218-182:2011. Послуги з поточного середнього ремонту автомобільної дороги загального користування державного значення М-21 Виступовичі - Житомир-Могилів - Подільський (через м. Вінницю) км 184+000 - км 194+6000, Житомирська область (залишки робіт) (код ДК 021:2015 - 45000000-7. Будівельні роботи та поточний ремонт).

Відповідно до умов договору № 107 від 20.09.2018 та додаткових угод до нього, сума договору складала 105 585 544,58 грн.

На підставі вказаних договорів, у період часу з 27.06.2019 по 20.02.2020 Службою автомобільних доріг у Житомирській області на виконання умов договору № 107 від 20.09.2018 на рахунок ПП «АВТОМАГІСТРАЛЬ» перераховано грошові кошти в сумі 105 116 606,48 грн., в тому числі в якості оплати за влаштування покриття з асфальтобетонних сумішей на загальну суму 24 321 530,03 гривень.

Водночас, за результатами проведеного дослідження встановлено, що по договору №107 від 20.09.2018 вартість неякісно виконаних будівельних робіт, які не можуть бути прийняті та потребують перероблення складає 24 321 530,03 гривень.

Крім того, 06.06.2019 за результатами проведення відкритих торгів, підприємством ПП «АВТОМАГІСТРАЛЬ» в особі директора ОСОБА_6 укладено зі Службою автомобільних доріг в Житомирській області в особі начальника ОСОБА_12 договір № 43 на закупівлю послуг ГБН Г.1-218-182:2011. Послуги з поточного середнього ремонту автомобільної дороги загального користування державного значення Житомирської області М-21 Виступовичі - Житомир - Могилів-Подільський (через м. Вінницю) км 158+000 - км 173+000 (45000000-7. Будівельні роботи та поточний ремонт).

Відповідно до умов договору № 43 від 06.06.2019 та додаткових угод до нього, сума договору складала 136 499 467,23 грн.

Водночас, за результатами проведеного дослідження встановлено, що по договору № 43 від 06.06.2019 вартість неякісно виконаних будівельних робіт, які не можуть бути прийняті та потребують перероблення складає 54 618 237,40 гривень.

Враховуючи вищевикладені обставини, директор ПП «АВТОМАГІСТРАЛЬ» ОСОБА_6 , зловживаючи своїм службовим становищем, діючи умисно, достовірно знаючи, що роботи з влаштування покриття з асфальтобетонних сумішей виконано не якісно, повторно заволодів бюджетними коштами під час виконання робіт з виконання умов договору № 43 від 06.06.2019, чим завдав майнову шкоду Службі автомобільних доріг у Житомирській області на загальну суму 54 618 237,40 гривень.

Крім того, 02.07.2019 за результатами проведення відкритих торгів, підприємством ПП «АВТОМАГІСТРАЛЬ» в особі директора ОСОБА_6 укладено зі Службою автомобільних доріг у Київській області в особі головного інженера ОСОБА_13 договір № 44-19 ГБН Г.1-218-182:2011. Послуги з поточного середнього ремонту автомобільної дороги Р-19 Фастів-Митниця-Обухів-Ржищів на ділянці км 8+500 - км 23+900 (окремими ділянками) (45233142-6 Ремонт доріг).

Відповідно до умов договору № 44-19 від 02.07.2019 та додаткових угод до нього, сума договору складала 170 552 964,57 грн.

Водночас, за результатами проведеного дослідження встановлено, що по договору № 44-19 від 02.07.2019 вартість неякісно виконаних будівельних робіт, які не можуть бути прийняті та потребують перероблення складає 42 541 703,09 гривень.

27.02.2023 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому повторно, в особливо великих розмірах, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 5 ст. 191 КК України.

10.03.2023 слідчий слідчого управління Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_7 звернувся до слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва із клопотанням, погодженим прокурором Київської міської прокуратури ОСОБА_8 , в якому просив накласти арешт на майно ОСОБА_6 , а саме: земельну ділянку, з кадастровим номером 3221882400:07:159:6001, площею 1,09 га; будинок, площею 285,5 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку, з кадастровим номером 3222484001:01:021:0082, площею 0,1002 га; земельну ділянку, з кадастровим номером 3221882400:07:159:0057, площею 0,2243 га; корпоративні права, а саме частку у статутному капіталі Громадської організації садівниче товариство «Автомагістраль групп» (код ЄДРПОУ 38085248); корпоративні права - частку у статутному капіталі ПП «Автомагістраль» (код ЄДРПОУ 31481658) у розмірі 100 %, шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування зазначеним майном, а також із забороною всім державним реєстраторам в розумінні Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», зокрема, але не виключно: державним реєстраторам виконавчих органів сільських, селищних та міських рад, Київської та Севастопольської міської, районної, районної у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, нотаріусам, акредитованим суб`єктам, здійснення будь-яких реєстраційних дій щодо ПП «Автомагістраль» (код ЄДРПОУ 31481658) та Громадської організації садівниче товариство «Автомагістраль групп» (код ЄДРПОУ 38085248), зокрема, але не виключно: державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу зазначених в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (та в установчих документах товариства одночасно), які пов`язані зі зміною розміру статутного капіталу, зміною інформації про засновників (учасників), зміною інших відомостей про ПП «Автомагістраль» (код ЄДРПОУ 31481658) та Громадської організації садівниче товариство «Автомагістраль групп» (код ЄДРПОУ 38085248), що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 15.03.2023 задоволено частково клопотання слідчого та накладено арешт на майно, а саме: земельну ділянку, з кадастровим номером 3221882400:07:159:6001, площею 1,09 га; будинок, площею 285,5 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку, з кадастровим номером 3222484001:01:021:0082, площею 0,1002 га; земельну ділянку, з кадастровим номером 3221882400:07:159:0057, площею 0,2243 га; корпоративні права, а саме частку у статутному капіталі Громадської організації садівниче товариство «Автомагістраль групп» (код ЄДРПОУ 38085248); корпоративні права - частку у статутному капіталі ПП «АВТОМАГІСТРАЛЬ» (код ЄДРПОУ 31481658) у розмірі 100 %, що належать підозрюваному ОСОБА_6 , із забороною відчуження, розпорядження та користування зазначеним майном.

Відмовлено в іншій частині клопотання.

Постановляючи ухвалу про часткове задоволення клопотання прокурора про арешт майна, слідчий суддя виходив з необхідності забезпечення конфіскації майна як виду покарання у кримінальному провадженні.

З такими висновками слідчого судді суду першої інстанції частково погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно ч. 5 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Під час апеляційного розгляду колегією суддів встановлено, що зазначені вимоги слідчим суддею дотримані належним чином.

Санкція ч. 5 ст. 191 КК України, за якою підозрюється ОСОБА_6 , передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.

Як убачається із доданих до клопотання матеріалів, майно, на яке слідчий просить накласти арешт, а саме: земельна ділянка, з кадастровим номером 3221882400:07:159:6001, площею 1,09 га; будинок, площею 285,5 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; земельна ділянка, з кадастровим номером 3222484001:01:021:0082, площею 0,1002 га; земельна ділянка, з кадастровим номером 3221882400:07:159:0057, площею 0,2243 га; корпоративні права, а саме частка у статутному капіталі Громадської організації садівниче товариство «Автомагістраль групп» (код ЄДРПОУ 38085248); корпоративні права - частка у статутному капіталі ПП «Автомагістраль» (код ЄДРПОУ 31481658) у розмірі 100 %, перебувають у власності підозрюваного ОСОБА_6 .

З огляду на наведене та враховуючи, що слідчим суддею першої інстанції ретельно перевірено майно, на яке слідчий просив накласти арешт і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на вищевказане нерухоме майно та корпоративні права ОСОБА_6 з метою забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання, оскільки у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати, що вказане майно може бути передане чи відчужене.

Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на майно ОСОБА_6 з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, у випадку визнання ОСОБА_6 винуватим у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України та призначення йому покарання у виді конфіскації майна, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Доводи апеляційної скарги про те, що арештоване майно є спільним майном подружжя ОСОБА_6 та ОСОБА_10 , не спростовують висновків слідчого судді, викладених у оскарженій ухвалі.

Як убачається із долучених до клопотання матеріалів, нерухоме майно та корпоративні права зареєстровані на праві власності за ОСОБА_6 , що не заперечується і апелянтом в апеляційній скарзі.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності.

Разом з тим, режим спільної сумісної власності, на відміну від режиму спільної часткової власності, не передбачає виділу часток кожного власника в натурі. Даних про виділ таких частин апелянтами не надано.

Зазначене унеможливлює ідентифікацію конкретної частки підозрюваного у спільному майні, через що обтяження майна в цілому є єдиним можливим, реальним та ефективним заходом забезпечення кримінального провадження з метою можливого виконання конфіскації майна у випадку призначення такого виду покарання.

Сама по собі наявність режиму спільної сумісної власності майна подружжя не створює обов`язку слідчого судді при розгляді клопотання про арешт майна встановлювати, яка саме частина майна, що перебуває у спільній сумісній власності подружжя, належить підозрюваному, оскільки це не передбачено нормами кримінального процесуального законодавства України, натомість, має встановлюватися в порядку цивільного судочинства. У межах кримінального провадження питання, пов`язані з правами на частку майна вказаних осіб, мають вирішуватись судом при постановленні вироку.

За таких обставин, посилання апелянта на те, що арештоване майно є спільною власністю подружжя на підставі ст. 60 СК України, не є підставою для відмови у накладенні арешту на вказане майно з метою його можливої конфіскації як виду покарання.

Колегія суддів звертає увагу, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, достатності та взаємозв`язку, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, чи існує обгрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення, яка може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності події та складу кримінального правопорушення в діянні, а також оцінка належності та допустимості доказів вирішуються судом під час ухваленні вироку, тобто на стадії судового провадження.

З урахуванням наведеного, посилання апелянта на недоведеність наявності у діях ОСОБА_6 складу інкримінованого йому кримінального правопорушення, на недопустимість як доказів висновків проведених у справі експертиз, є передчасними.

Сукупність долучених до клопотання слідчого матеріалів та викладені у клопотанні обставини на даному етапі досудового розслідування є достатніми для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, а питання наявності події та складу кримінального правопорушення підлягає вирішенню під час судового розгляду справи по суті.

Доводи апелянта про відсутність цивільного позову у даному кримінальному провадженні, не впливають на правильність висновків слідчого судді, оскільки арешт майна у даному судовому провадженні накладено саме з метою можливості конфіскації майна як виду покарання, яка є самостійною підставою для арешту майна згідно п. 3 ч. 2, ч. 5 ст. 170 КПК України, та не вимагає наявності у кримінальному провадженні цивільного позову.

Інші зазначені в апеляційній скарзі доводи не можуть бути безумовними підставами для відмови у задоволенні клопотання слідчого у частині накладення арешту на належне підозрюваному ОСОБА_6 майно.

Разом з тим, як встановлено колегією суддів, задовольняючи частково клопотання слідчого про арешт майна, слідчий суддя прийняв рішення про заборону відчуження, розпорядження та користування належним ОСОБА_6 майном, не звернувши увагу на те, що клопотання слідчого не містить обґрунтування існування передбачених ч. 11 ст. 170 КПК України обставин для заборони користування та розпорядження вказаним майном.

Так, як убачається зі змісту ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном.

При цьому, згідно положень ч. 11 ст. 170 КПК України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

З аналізу вказаних положень убачається, що арешт майна, згідно ч. 1 ст. 170 КПК України, включає в себе заборону його відчуження, та положеннями ч. 5 ст. 173 КПК України не передбачено окремого зазначення в ухвалі про арешт майна заборони відчуження такого майна.

Наведене дає колегії суддів підстави вважати, що застосування заходів забезпечення кримінального провадження у виді додаткової заборони права відчуження, користування та розпорядження об`єктом нерухомого майна, здійснено в порушення вимог закону, а відтак клопотання слідчого у частині накладення вказаних заборон щодо майна ОСОБА_6 задоволенню не підлягає.

З урахуванням викладеного, виходячи з положень ч. 3 ст. 407 КПК України, якими не передбачено можливість часткового скасування ухвали слідчого судді, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвала слідчого - скасуванню із постановленням нової ухвали про часткове задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на належне ОСОБА_6 майно.

Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 170, 173, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 15 березня 2023 року, - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчого слідчого управління Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_7 , погоджене прокурором Київської міської прокуратури ОСОБА_8 , задовольнити частково.

Накласти арешт намайно, яке належить підозрюваному ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: земельну ділянку, з кадастровим номером 3221882400:07:159:6001, площею 1,09 га; будинок, площею 285,5 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку, з кадастровим номером 3222484001:01:021:0082, площею 0,1002 га; земельну ділянку, з кадастровим номером 3221882400:07:159:0057, площею 0,2243 га; корпоративні права, а саме частку у статутному капіталі Громадської організації садівниче товариство «Автомагістраль групп» (код ЄДРПОУ 38085248); корпоративні права - частку у статутному капіталі ПП «Автомагістраль» (код ЄДРПОУ 31481658) у розмірі 100 %.

В решті вимог клопотання слідчого відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді:

---

---

---

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3