Постанова

від 02.05.2023 по справі 520/4786/22

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 травня 2023 р. Справа № 520/4786/22Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Подобайло З.Г.,

Суддів: Григорова А.М. , Бартош Н.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.09.2022, головуючий суддя І інстанції: Супрун Ю.О., м. Харків, повний текст складено 08.09.22 по справі № 520/4786/22

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Національної поліції в Харківській області

про скасування наказу та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Харківській області, в якому просить суд: скасувати Наказ ГУНП в Харківській області від 01.03.2022 року за номером 130 о/с про звільнення капітана поліції ОСОБА_1 /0003501, старшого інспектора сектору організації відбору управління кадрового забезпечення ГУНП в Харківській області, з 01.03.2022, без виплати грошового забезпечення з 24.02.2022; стягнути з відповідача за час вимушеного прогулу грошове забезпечення з усіма надбавками та доплатами.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2022 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без задоволення.

ОСОБА_1 , не погоджується з висновком суду першої інстанції, в якій просив його скасувати, як постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права при не повному з`ясуванні обставин справи та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на неврахування судом першої інстанції відсутність в його діях ознак дисциплінарного проступку, оскільки проведеним службовим розслідуванням не встановлено факту відсутності позивача на службі без поважних причин. Крім того позивач звертав увагу на недотримання відповідачем вимог процесуального законодавства під час розгляду справи судом першої інстанції.

Головне управління Національної поліції в Харківській області подало до суду відзив на апеляційну скаргу , вважає доводи апеляційної скарги безпідставними та просить відмовити у її задоволенні , рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Відповідно до п.п. 1, 3 ч.1 ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Оскільки оскаржуване рішення суду першої інстанції було розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи і заявником не наведено достатніх мотивів для необхідності призначення справи до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні, колегія суддів вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Представнику позивача та відповідачу по даній справі було направлено судом апеляційної інстанції та отримано останніми копії ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження та про призначення даної справи до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження, у т.ч. копії апеляційних скарг, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного листа .

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №2102-IX від 24.02.2022, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.

З огляду на вищевикладене, з урахуванням запровадженого на території України воєнного стану та активними бойовими діями на території Харківської області та безпосередньо у м. Харків, апеляційна скарга була розглянута 02.05.2023 року.

Згідно з ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи у їх сукупності , колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 проходила службу в Головному управлінні Національної поліції в Харківській області з липня 2015 року.

Наказом ГУНП в Харківській області від 28.02.2022 № 408 «Про призначення та проведення службового розслідування» було призначено та проведено службове розслідування щодо позивача. Підставою для його проведення послугував рапорт начальника УКЗ ГУНП в Харківській області від 28.02.2022, в якому містилась інформація про відсутність старшого інспектора СОВ УКЗ ГУНП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_1 на службі з 24.02.2022.

За результатами службового розслідування начальником ГУНП в Харківській області 28.02.2022 був затверджений висновок службового розслідування, а в подальшому підписаний наказ ГУНП в Харківській області від 28.02.2022 № 147, яким до старшого інспектора СОВ УКЗ ГУНП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.

В ході службового розслідування дисциплінарною комісією було встановлено, що з 24.02.2022 старший інспектор СОВ УКЗ ГУНП в Харківській області ОСОБА_1 на службу не виходить, у телефонній бесіді повідомила, що перетнула кордон України з Польською республікою та повертатись не збирається.

Опитаний начальник СОВ УКЗ ГУНП в Харківській області майор поліції ОСОБА_2 пояснив, що з 24.02.2022 старший інспектор сектору організації відбору УКЗ ГУНП в Харківській області капітан поліції ОСОБА_1 в умовах воєнного стану, відсутня на службі без поважних причин. 24.02.2022 о 15.00 капітан поліції ОСОБА_1 зателефонувала йому на мобільний телефон та повідомила, що залишає Харківський гарнізон на власному автомобілі, направляється в сторону Києва, повідомила, щоб її звільняли будь - яким шляхом, бо вона потім поновиться через суд, забере кошти за час вимушеного прогулу і звільниться за власним бажанням.

Про вказаний факт він доповів начальнику УКЗ ГУНП в Харківській області полковнику поліції Іванчишину І.І. 25.02.2022 о 8.20 в телефонному режимі ОСОБА_1 повідомила, що залишає м. Київ разом зі своїм хлопцем та їде в бік польського кордону та, в подальшому, має намір залишити територію України.

26.02.2022 о 7.20 в телефонному режимі ОСОБА_1 повідомила, що знаходиться у Львівській області, приблизно в 10 км від кордону з Польщею та планує разом із хлопцем його перетинати. 27.02.2022 капітан поліції ОСОБА_1 повідомила, що перетнула кордон України та знаходиться в Польщі.

Про зазначені події та не вихід на роботу без поважних причин капітана поліції ОСОБА_1 доповідалось т.в.о. начальника ГУНП в Харківській області полковнику поліції Володимиру Тимошку. ОСОБА_2 додав, що окрім телефонних бесід з останньою, в нього було листування в мессенджері "Telegram", де капітан поліції ОСОБА_1 також повідомляла що усвідомлює відповідальність у вигляді звільнення за своє рішення. До того ж виражала байдужість до цього, та казала що їй все одно що буде, бо вона все одно поновиться на посаді. Надати фотозображення вказаного листування технічної можливості ОСОБА_2 не має в зв`язку з тим, що капітан поліції ОСОБА_1 видалила чат скориставшись функцією "також видалити для ...". Вказана функція дозволяє видалити листування в обох користувачів за вимогою одного без підтвердження цього видалення іншим.

Опитаний начальник УКЗ ГУНП в Харківській області полковник поліції ОСОБА_3 пояснив, що начальник сектору організації відбору УКЗ ГУНП в Харківській області майор поліції ОСОБА_2 доповів йому особисто про те, що старший інспектор сектору організації підбору УКЗ ГУНП в Харківській області капітан поліції ОСОБА_1 в умовах воєнного стану, відсутня на службі без поважних причин. 24.02.2022 о 15.00 капітан поліції ОСОБА_1 зателефонувала на мобільний телефон майору поліції ОСОБА_2 , начальнику сектору організації відбору УКЗ ГУНП в Харківській області та повідомила, що залишає Харківський гарнізон на власному автомобілі, направляється в бік Києва, щоб її звільняли будь - яким шляхом, бо вона потім поновиться через суд, забере кошти за час вимушеного прогулу і звільниться за власним бажанням. 25.02.2022 о 8.20 в телефонному режимі капітан поліції ОСОБА_1 повідомила майора поліції ОСОБА_2 , що залишає м. Київ разом зі своїм хлопцем і їдуть в сторону польського кордону та в подальшому будуть залишати територію України. 26.02.2022 о 7.20 в телефонному режимі капітан поліції ОСОБА_1 повідомила майора поліції ОСОБА_2 , що знаходиться у Львівській області, приблизно в 10 км. від кордону з Польщею та планує разом із хлопцем його перетинати. 27.02.2022 капітан поліції ОСОБА_1 повідомила майора поліції ОСОБА_2 , що перетнула кордон України та знаходиться в Польщі. Про зазначені події та не вихід на роботу без поважних причин капітана поліції ОСОБА_1 він доповів т.в.о. начальника ГУНП в Харківській області полковнику поліції Володимиру Тимошку шляхом подання письмового рапорту.

Вищевказані факти відсутності на службі та невиконання службових обов`язків капітаном поліції ОСОБА_1 було зафіксовано актом складеним 28.02.2022 та підписаним начальником УКЗ ГУНП в Харківській області полковником поліції ОСОБА_3 , заступником начальника УКЗ ГУНП в Харківській області підполковником поліції ОСОБА_4 та начальником СОВ УКЗ ГУНП в Харківській області майором поліції ОСОБА_2 ..

Аналогічний акт про відсутність на службі та не виконання своїх службових обов`язків капітаном поліції ОСОБА_5 складено 28.02.2022 і дисциплінарною комісією у складі голови комісії - начальника УГІ ГУНП в Харківській області полковником поліції ОСОБА_6 та членами комісії: заступником начальника управління - начальником ВП УГІ ГУНП в Харківській області майором поліції ОСОБА_7 та заступником начальника управління- начальником ВСР УГІ ГУНП в Харківській області майором поліції ОСОБА_8 .

Таким чином, службовим розслідування встановлено, що старший інспектор СОВ УКЗ ГУНП в Харківській області капітан поліції ОСОБА_1 з 24.02.2022 на службі відсутня. Поважних причин відсутності на службі з 24.02.2022 капітана поліції ОСОБА_1 дисциплінарною комісією не встановлено.

За вчинення дисциплінарного проступку, що виразилося у порушенні вимог частини 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію України», в частині професійного виконання своїх службових обов`язків відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва, пункту 8 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції та наказу ГУ НП в Харківській області від 15.08.2016 № 818, у частині дотримання правил внутрішнього розпорядку до старшого інспектора СОВ УКЗ ГУНП у Харківській області капітана поліції ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.

На підставі висновків вказаного службового розслідування, проведеного щодо позивача, ухвалено наказ ГУНП в Харківській області від 01.03.2022 № 130 о/с, яким ОСОБА_1 було звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» з 01.03.2022 у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, без виплати грошового забезпечення з 24.02.2022.

Вважаючи своє звільнення незаконним та протиправним, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову , суд першої інстанції виходив з правомірності оскаржуваного наказу з огляду на доведеність факту порушення позивачем вимог частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», правомірності застосування до позивача крайнього виду дисциплінарного стягнення.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову , виходячи з наступного.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначені Законом України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII).

Статтею 3 Закону № 580-VIII встановлено, що у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про Національну поліцію" завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: 1) забезпечення публічної безпеки і порядку; 2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; 3) протидії злочинності; 4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.

Згідно зі ст. 12 Закону України "Про Національну поліцію" поліція забезпечує безперервне та цілодобове виконання своїх завдань.

Стаття 18 Закону № 580-VІІІ встановлює основні обов`язки поліцейського.

Відповідно по пунктів 1 та 2 частини першої цієї статті, поліцейський зобов`язаний:

1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;

2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва;

3) поважати і не порушувати прав і свобод людини;

4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я;

5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків;

6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Згідно з частиною 1, 2 статті 19 Закону № 580-VIII у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень регламентовано Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Дисциплінарним статутом Національної поліції України, затвердженим Законом України від 15.03.2018 № 2337-VІІІ, визначається сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

Згідно з ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов`язує поліцейського, зокрема, бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України.

Статтею 12 Дисциплінарного статуту передбачено, що дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Дисциплінарного статуту поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 Дисциплінарного статуту до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну службову відповідність; пониження у спеціальному званні на один ступінь; звільнення з посади; звільнення із служби в поліції.

Згідно зі статтею 14 Дисциплінарного статуту, з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків проводиться службове розслідування.

Частиною 10 статті 14 Дисциплінарного статуту встановлено, що Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 77 Закону № 580-VIII передбачено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону № 580-VIII за вчинення дисциплінарного проступку.

Відповідно до наказу від 28.02.2022 № 147 дисциплінарний проступок, скоєний позивачем, виразився у порушенні ним частини 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію України», в частині необхідності професійного виконання своїх службових обов`язків відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва, пункту 8 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції та наказу ГУ НП в Харківській області від 15.08.2016 № 818, у частині неухильного дотримання правил внутрішнього розпорядку.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 № 893 затверджено Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України, яким визначена процедура проведення службового розслідування стосовно поліцейського, права учасників службового розслідування, порядок оформлення його результатів, прийняття та реалізації рішень за результатами службового розслідування.

Відповідно до п. 1, 2 розд. ІІ Порядку № 893 службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

Підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Відповідно до вимог п. 4 розд. V Порядку № 893 службове розслідування має встановити: - наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; - наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; - ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; - обставини, що пом`якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; - відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; - вид і розмір заподіяної шкоди; - причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.

Відповідно п. 2 розд. VІ Порядку № 893 підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія.

В ході судового розгляду встановлено, що на підставі рапорту начальника УКЗ ГУНП в Харківській області від 28.02.2022 за фактом відсутності старшого інспектора СОВ УКЗ ГУНП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_1 на службі з 24.02.2022, начальником Головного управління Національної поліції в Харківській області видано наказ № 515 від 28.02.2022 № 408 «Про призначення та проведення службового розслідування».

Згідно висновків службового розслідування судом встановлено, що на розгляд керівництву ГУНП в Харківській області подано рапорт начальника УКЗ ГУНП в Харківській області від 28.02.2022 за фактом відсутності старшого інспектора СОВ УКЗ ГУНП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_1 на службі з 24.02.2022.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та введення, з цього приводу, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, воєнного стану в Україні наказом Національної поліції України від 23.02.2022 № 171, - на виконання Указу Президента України «Про введення надзвичайного стану в Україні», з метою нормалізації обстановки в державі, забезпечення захисту та охорони державного кордону, протидії злочинності, підтримання громадської безпеки та порядку, створення умов для належного функціонування органів державної влади, місцевого самоврядування та інших інститутів громадського суспільства, запобігання спробам захоплення державної влади чи зміни конституційного ладу шляхом насильства, особовий склад переведено на посилений варіант службової діяльності в надзвичайний (позаплановий) режим поліцейські з 24 лютого 2022 року мали б знаходитися за місцем дислокації підрозділу, в якому проходять службу та виконувати свої безпосередні функціональні обов`язки.

Відповідно до поданого начальником УКЗ ГУНП в Харківській області рапорту від 28.02.2022 його підлегла - старший інспектор СОВ УКЗ ГУНП в Харківській області, капітан поліції, ОСОБА_1 була незаконно відсутня за місцем несення служби, безпосередньо не виконувала свої функціональні обов`язки, без погодження керівництва управління покинула межі дислокації підрозділу.

В ході проведення службового розслідування актами про відсутність на службі та невиконання своїх службових обов`язків капітаном поліції ОСОБА_1 від 28.02.2022 встановлена її відсутність на службі в умовах воєнного стану. Також уповноважені особи відповідача неодноразово намагалися зв`язатися з позивачем, проте її мобільний телефон був відключений, за місцем її проживання вона була відсутня, що підтверджується відповідними рапортами, копії яких знаходяться у матеріалах цієї справи.

Так, як вже зазначалось судом, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку з військовою агресією Російською Федерацією проти України, на підставі пропозицій Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 на території України введено воєнний стан.

Разом з тим, не дивлячись на ведені вище обставини, позивач була відсутня на службі за місцем дислокації підрозділу та не виконувала свої функціональні обов`язки починаючи з 24.02.2022.

Щодо посилань позивачки на неповідомлення її про початок проведення службового розслідування і не запропонування надати особисті пояснення, колегія суддів зазначає та з пояснень відповідача вбачається, що метою з`ясування обставин відсутності на службі старшого інспектора СОВ УКЗ ГУНП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_1 з метою всебічного та неупередженого проведення розслідування, а також встановлення більш детальних обставин події та її причин були здійснені неодноразові телефонні дзвінки на її мобільний телефон з номером НОМЕР_1 , проте остання жодного разу на виклик не відповіла, в зв`язку з чим встановити більш детальні обставини події, а також запропонувати надати пояснення в усній, або письмовій формі не виявилось можливим. Також, на виконання вимог наказу ГУНП в Харківській області від 28.02.2022 № 408, у порядку ч. 6 ст. 18 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337, проводились заходи щодо направлення рекомендованим листом на адресу місця проживання капітану поліції ОСОБА_1 виклику для надання пояснень по суті. Однак, відділення поштового зв`язку № 52 м. Харків Поштамт - Центру поштового зв`язку № 1 м. Харків Харківська дирекція Українського державного підприємства поштового зв`язку "Укрпошта" не працювало, про що членом дисциплінарної комісії - т.в.о. заступника начальника УГІ ГУНП в Харківській області - начальником ВСР складені відповідні рапорти. Крім того, на виконання вимог наказу ГУНП в Харківській області від 28.02.2022 N 408 членом дисциплінарної комісії т.в.о. заступника начальника УП ГУНП в Харківській області - начальником ВП Андрієм Шадріним, спільно з т.в.о. заступника начальника УГІ ГУНП в Харківській області - начальником ВСР майором поліції Денисенком С.В. було здійснено виїзд за адресою мешкання ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) з метою запропонувати останній надати письмове пояснення за фактами, щодо яких наказом начальника ГУНП в Харківській області призначено службове розслідування, однак за вказаною адресою ніхто не відчинив. Опитати сусідів з приводу проживання капітана поліції ОСОБА_1 за вказаною адресою не надалось можливим в зв`язку з відсутністю останніх, про що також був складений відповідний рапорт.

Тобто, відповідач вчиняв всі залежні від нього дії щодо повідомлення ОСОБА_1 про початок проведення службового розслідування та можливості надання особистих пояснень.

Відтак, проаналізувавши наведене з огляду на встановлені обставини в справі, суд відхиляє доводи позивача щодо відсутності доказів вчинення ним дисциплінарного проступку та неналежного проведення службового розслідування.

Судом достовірно встановлено, та підтверджується матеріалами справи факт відсутності позивача на службі в робочий час в період воєнного стану в Державі, а відтак, висновок відповідача про неприбуття на службу без поважних причин позивача, починаючи з 24.02.2022, є обґрунтованим.

Слід вказати, що зазначений факт невиходу на службу в період з 24.02.2022 по 28.02.2022 позивачем не заперечується.

У той же час, позивач вказує, що належних та допустимих доказів не перебування його на робочому місці без поважних причин відповідачем не встановлено під час службового розслідування.

Відсутність на службі з 24.02.2022 по 28.02.2022 позивачка обґрунтовує тим , що 24.02.2022 її безпосередній керівник ( ОСОБА_2 ) повідомив, що усі жінки, які працюють разом із позивачем мають залишитися вдома та не приїжджати в будівлю ГУ НП у Харківській області. Стверджує, що ввечері 24.02.22 запитала у свого безпосереднього керівника інформацію щодо чинності її відпустки та дозвіл на виїзд до міста Києва, оскільки залишатися вдома вважала небезпечним. Зазначає, що нібито отримала дозвіл на виїзд до міста Києва, а відповіді щодо відпустки не отримала. Вранці 25.02.2022 позивач повідомила свого безпосереднього керівника про виїзд з міста Києва до західної частини України.

Так, наказом МВС від 09.11.2016 за № 1179 затверджено Правила етичної поведінки поліцейських (Правила № 1179), які є узагальненим зібранням професійно-етичних вимог щодо правил поведінки поліцейських та спрямовані на забезпечення служіння поліції суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку на засадах етики та загальнолюдських цінностей.

Відповідно до п. 1 розділу ІІ Правил № 1179 під час виконання службових обов`язків поліцейський повинен, зокрема: неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами; поводитися стримано, доброзичливо, відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи в населення повагу до поліції і готовність співпрацювати; контролювати свою поведінку, почуття та емоції, не дозволяючи особистим симпатіям або антипатіям, неприязні, недоброму настрою або дружнім почуттям впливати на прийняття рішень та службову поведінку.

Пунктом 1 розд. IV Правил № 1179 передбачено, що поліцейський виконує свої службові обов`язки в тісній співпраці та взаємодії з населенням, територіальними громадами та громадськими об`єднаннями на засадах партнерства і спрямовує свою діяльність на задоволення їхніх потреб.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку з військовою агресією Російською Федерацією проти України з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 на території України введено воєнний стан.

Відповідно до наказу Національної поліції України від 23.02.2022 № 171 «Про переведення особового складу на посилений варіант службової діяльності та Ситуаційного центру Національної поліції України й ситуаційних центрів головних управлінь Національної поліції в надзвичайний (позаплановий) режим діяльності» особовий склад Головного управління Національної поліції в Харківській області переведено на посилений варіант службової діяльності.

При цьому, ст. 24 Закону № 580-VIII установлено, що у разі виникнення загрози державному суверенітету України та її територіальної цілісності, а також у ході відсічі збройної агресії проти України органи та підрозділи, що входять до системи поліції, відповідно до законодавства України беруть участь у виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості.

У ході забезпечення та здійснення заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості, виконання завдань територіальної оборони органи та підрозділи, що входять до системи поліції та дислокуються в межах Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, області, міста Києва, підпорядковуються відповідному начальнику Головного управління Національної поліції в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, області, місті Києві.

Отже, з 24.02.2022 поліцейські зобов`язані були знаходитися за місцем дислокації підрозділу, в якому проходять службу та виконувати свої безпосередні функціональні обов`язки, в тому числі і завдання щодо захисту, пов`язаних із захистом територіальної цілісності України.

Втім, незважаючи на вказане, позивачка у період з 245.02.2022 по 28.02.2022 була відсутня на робочому місці за адресою місця дислокації або інших визначених місць для виконання завдань, пов`язаних із захистом територіальної цілісності України, здійснення заходів із забезпечення публічного порядку та безпеки в умовах воєнного стану і надання допомоги цивільним особам в період, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується позивачем.

Посилання апелянта на обставини, що перешкоджали останньому вийти на службу у вказані дні, колегія суддів вважає безпідставними з огляду на відсутність будь-яких доказів на їх підтвердження, а стосовно доводу щодо необхідності пошуку безпечного місця перебування також слід вказати про відсутність доказів необхідності безпосередньої участі позивача при цьому.

Посилання позивача на вагітність суд не бере до уваги, оскільки нею не надано жодних доказів вагітності та її обізнаності з цим фактом станом на 24.02.2022.

Доводи позивача про виконання наказів керівництва про необхідність особовому складу покинути місця несення служби та за можливості покинути територію Харківської області оцінює критично, оскільки в силу ч. 3 ст. 8 Закону № 508-VIII накази, розпорядження та доручення вищих органів, керівників, посадових та службових осіб, службова, політична, економічна або інша доцільність не можуть бути підставою для порушення поліцейським Конституції та законів України.

Відповідно до п. п. 1, 2 ст. 4 Дисциплінарного статуту Національної поліції України наказ є формою реалізації службових повноважень керівника, згідно з якими визначаються мета і предмет завдання, строк його виконання та відповідальна особа. Наказ має бути чітко сформульований і не може допускати подвійного тлумачення. Наказ, прийнятий на основі Конституції та законів України і спрямований на їх виконання, віддається (видається) керівником під час провадження ним управлінської діяльності з метою виконання покладених на нього завдань та здійснення функцій відповідно до наданих повноважень.

Втім, зі змісту наданого позивачем електронного листування не встановлено чіткого та однозначного наказу ухилятись від безперервного виконання завдань поліцейської служби, захисту суверенітету України, захисту територіальної цілісності України, відсічі збройної агресії ворога проти Держави Україна.

Щодо твердження позивача про те, що: "втручання у її приватне життя в результаті звільнення зі служби не можна вважати необхідним в демократичному суспільстві", суд зазначає, що таке втручання в цьому випадку є цілком легітимним, оскільки позивач, нехтуючи своїми обов`язками та присягою, лише з метою самозахисту, покинула своїх колег та інших осіб, яким була зобов`язана надавати посильну допомогу, бути готовою до виконання завдань, необхідних для захисту безпеки населення та інтересів держави.

Посилання на відсутність у позивача військового звання та непроходження нею військової служби не звільняє її від виконання обов`язків поліцейського та дотримання присяги.

Стосовно надання відпустки позивачці з 01.03.2022 колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи наявний витяг з наказу відповідача № 127о/с від 24.02.2022 про скасування відпусток, зокрема, позивача, обґрунтований крайньою необхідністю на підставі ч. 11 ст. 93 Закону. Очевидно, що з крайньою необхідністю скасування наказу про відпустку позивача пов`язано введення в Україні воєнного стану. На переконання суду, позивач, маючи повну юридичну освіту, проходячи службу в органах поліції в управлінні кадрового забезпечення у званні капітана поліції мала б розуміти, що у разі введення в Україні воєнного стану скасовуються будь-які відпустки працівників правоохоронних органів, військовослужбовців та інших осіб, які виконують функції із забезпечення правопорядку, захисту суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки тощо. При цьому, позивач, станом на момент втечі зі служби (24.02.2022) поближче до кордону із Республікою Польща, а за інформацією відповідача - за межі такого кордону, не перебувала у відпустці.

Отже, посилання позивача на те, що у випадку її повідомлення про скасування відпустки, то одразу би повернулася до міста та розпочала б виконувати свої посадові обов`язки, з огляду на встановлені обставини, суд сприймає критично.

Щодо посилання позивачки про можливість виконувати роботу віддалено як у межах України так і за кордоном, колегія суддів зазначає , що згідно приписів п. 4 ч. 1 та ч. 2 ст. 18 Закону поліцейський зобов`язаний надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я. Поліцейський на всій території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу доби в разі звернення до нього будь-якої особи із заявою чи повідомленням про події, що загрожують особистій чи публічній безпеці, або в разі безпосереднього виявлення таких подій зобов`язаний вжити необхідних заходів з метою рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, і повідомити про це найближчий орган поліції.

Аналіз вказаних приписів ст. 18 Закону у поєднанні з приписами Указу Президента України від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, наказу Національної поліції України від 23.02.2022 № 171 та інших нормативно-правових актів, пов`язаних із введенням воєнного стану свідчить, що усі працівники поліції з 24 лютого 2022 року мали б знаходитися за місцем дислокації підрозділу та вести посилений варіант службової діяльності в надзвичайний (позаплановий) режим та надавати будь-яку визначену чинним законодавством допомогу будь-якій особі.

При чому, незалежно від посади проходження служби в органах Національної поліції України, позивач є капітаном поліції.

Позивач у своєму позові не пояснила яким чином вона, будучи капітаном поліції, збиралася у дистанційному режимі, в межах Харківського гарнізону, вживати необхідних заходів з метою рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, тощо.

З огляду на встановленні службовим розслідуванням обставини, колегія суддів приходить до висновку про те, що відповідачем правильно кваліфіковано дії позивача як вчинення дисциплінарного проступку.

В рішенні Конституційного Суду України № 1-6/2018 від 27.02.2018 констатовано: «У Доповіді "Верховенство права», яка схвалена Європейською Комісією «За демократію через право» (Венеціанською Комісією) на 86-му пленарному засіданні (25-26.03.2011), наголошено, що принцип правової визначеності є ключовим у питанні довіри до судової системи і верховенства права; держава зобов`язана дотримуватися та застосовувати у прогнозований і послідовний спосіб ті закони, які вона ввела в дію (пункт 44); правова визначеність передбачає, що норми права повинні бути зрозумілими і точними, а також спрямованими на забезпечення постійної прогнозованості ситуацій і правових відносин (пункт 46); парламентові не може бути дозволено зневажати основоположні права людини внаслідок ухвалення нечітких законів (пункт 47); правова визначеність означає також, що необхідно у цілому дотримуватися зобов`язань або обіцянок, які взяла на себе держава перед людьми (поняття «законних очікувань») (пункт 48). Конституційний Суд України вважає, що принцип правової визначеності вимагає від законодавця чіткості, зрозумілості, однозначності правових норм, їх передбачуваності (прогнозованості) для забезпечення стабільного правового становища людини».

Чинним законодавством не визначено поняття дискредитації.

Дискредитація (від французького слова discrediter - підривати довіру) - це підрив довір`я когось, приниження чиєїсь гідності, авторитету. Аналізуючи складові цього поняття, суд дійшов до висновку, що вони тісно пов`язані з морально-етичними нормами. Отже, вчинки, що дискредитують працівників органів внутрішніх справ та власне органи поліції, пов`язані насамперед із низкою моральних вимог, які пред`являються до них під час здійснення службових функцій та у повсякденному житті.

Отже, під вчинками, що дискредитують звання працівника національної поліції та власне органи національної поліції, слід розуміти протиправні, винні діяння, які здійснені посадовою особою у зв`язку з виконанням службових обов`язків або не пов`язані з їх виконанням, але за своїм характером здатні принизити в очах громадськості гідність та авторитет працівника поліції та власне органи національної поліції.

З точки зору стороннього розсудливого спостерігача порушення позивачем цих приписів може сприйматися, як спроба підриву довіри до Національної поліції України, і відповідальність за це несе держава.

Зазначене безумовно негативно впливає на рівень авторитету та довіри до органів національної поліції з боку суспільства.

Верховний Суд в постанові від 02.10.2018 у справі № 815/4463/17 зазначив, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворює факт порушення Присяги. Під порушення Присяги працівника поліції слід розуміти скоєння працівником поліції проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків.

Суд звертає увагу на те, що як охоронець громадського порядку, держава має моральне зобов`язання бути взірцевою, вона повинна стежити за тим, щоб такими були й державні органи, що захищають публічний порядок (рішення ЄСПЛ від 19.06.2001 у справі "Звежинський проти Польщі" (заява № 34049/96).

Поряд з цим принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішення повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01.07.2003, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Хоча застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин у справі та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.

Підсумовуючи наведене вище висновок службового розслідування сформований з урахуванням не тільки норм чинного законодавства та у межах компетенції, а і з врахуванням реального військового стану в Державі. Вина позивача у порушенні службової дисципліни доведена належними та допустимими доказами, тому суд погоджується з аргументами відповідача про те, що спірне рішення є правомірним та обґрунтованим , а застосоване до позивача дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення є співмірним до вчиненого проступку.

З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку, що при прийнятті оскаржуваного наказу відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлений законом, добросовісно та розсудливо, з урахуванням всіх обставин справи, а тому відсутні підстави для визнання протиправними та скасування спірних наказів.

Оскільки позовні вимоги про поновлення позивача на посаді та виплату грошового забезпечення та додаткової винагороди в період воєнного стану за час вимушеного прогулу є похідними від вимог про скасування наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення зі служби, відтак підстави для їх задоволення також відсутні.

З огляду на викладене, колегія суддів за наслідком розгляду апеляційної скарги, дійшла висновку про те, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

У контексті оцінки доводів апеляційної скарги колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, колегія суддів вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.09.2022 по справі № 520/4786/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло Судді(підпис) (підпис) А.М. Григоров Н.С. Бартош