Постанова

від 01.05.2023 по справі 520/6600/22

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 травня 2023 р. Справа № 520/6600/22Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Чалого І.С.,

Суддів: Бершова Г.Є. , Ральченка І.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.10.2022, головуючий суддя І інстанції: Бабаєв А.І., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 24.10.22 по справі № 520/6600/22 за позовом ОСОБА_1 до Державного центра зайнятості , третя особа: Акціонерне товариство "Ощадбанк" про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державного центру зайнятості, третя особа Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України", в якому просить суд: визнати протиправним наказ Державного центру зайнятості №81 від 22.07.2022 в частині відмови в наданні мікрогранту ОСОБА_1 (унікальний ідентифікатор заявки 365FLW у витягу з додатку 3 до наказу); зобов`язати Державний центр зайнятості ухвалити нове рішення стосовно заявки ОСОБА_1 (унікальний ідентифікатор заявки 365FLW у витягу з додатку 3 до наказу №81 від 22.07.2022), яке відповідатиме законодавству і враховуватиме висновки Суду у рішенні в цій справі.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що наказ Державного центру зайнятості №81 від 22.07.2022 в частині відмови в наданні мікрогранту ОСОБА_1 (унікальний ідентифікатор заявки 365FLW у витягу з додатку 3 до наказу), на думку позивача, є протиправним.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 24.10.2022 було відмовлено у задоволенні позову.

Позивач, не погоджуючись з судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу в якому зазначено, що він не погоджується з апеляційною скаргою, вважає її безпідставною, а рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим і ухваленим відповідно до норм матеріального та процесуального права.

Акціонерним товариством "Ощадбанк" було надано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що апеляційна скарга є безпідставною та не ґрунтується на нормах матеріального права. Зміст апеляційної скарги зводиться до переказу обставин, яким позивач обґрунтував свої вимоги в суд першої інстанції, що були дослідженні місцевим судом та яким була надана обґрунтована правова оцінка.

На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративно судочинства України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено апеляційним судом, що 10 липня 2022 року позивачем через ОСОБА_2 було подано заявку на отримання мікрогранту на розвиток власного бізнесу.

Наказом Державного центру зайнятості №81 від 22.07.2022 року відповідно до пункту 17 Порядку надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.06.2022 №738 «Деякі питання надання грантів бізнесу» (далі - Порядок), за результатом розгляду інформації уповноваженого банку, яка включає оцінку бізнес-плану та результати перевірки ділової репутації отримувачів, а також оцінку співбесіди з отримувачами, проведеної регіональними центрами зайнятості, та протоколу комісії Державного центру зайнятості з питань надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу від 22.07.2022 № 1, відмовлно в наданні мікрогранту отримувачам, згідно Додатку 3, в якому зазначено причину відмови «відмова по виду діяльності».

Позивач, вважаючи протиправним оскаржуване рішення, звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що у спірних правовідносинах відповідачем не порушено прав позивача, протилежного судовим розглядом не встановлено, а позивачем не доведено.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 1, 3 статті 113 Конституції України Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади. Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується цією Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

Згідно з пунктом 4 статті 116 Конституції України Кабінет Міністрів України розробляє і здійснює загальнодержавні програми економічного, науково-технічного, соціального і культурного розвитку України.

Частиною 1 статті 117 Конституції України визначено, що Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання.

Пунктом 1 частини 1 статті 20 Закону України «Про Кабінет Міністрів України», зокрема, передбачено, що Кабінет Міністрів України у сфері економіки, фінансів, трудових відносин, зайнятості населення, трудової міграції, оплати та охорони праці забезпечує проведення державної економічної політики, здійснює прогнозування та державне регулювання національної економіки; забезпечує розроблення і виконання загальнодержавних програм економічного та соціального розвитку.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України «Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні» розвиток малого і середнього підприємництва забезпечують у межах своїх повноважень Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважений орган у сфері розвитку малого і середнього підприємництва, інші центральні органи виконавчої влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим та Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування.

Згідно з частиною 1 статті 6 Закону України «Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні» Кабінет Міністрів України забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері розвитку підприємництва, розроблення та виконання загальнодержавних програм розвитку малого і середнього підприємництва з урахуванням загальнодержавних пріоритетів, здійснює заходи щодо розвитку інфраструктури підтримки малого і середнього підприємництва, спрямовує, координує та контролює діяльність органів виконавчої влади, які забезпечують надання державної підтримки.

Статтею 12 Закону України «Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні» передбачено, що державна підтримка надається суб`єктам малого і середнього підприємництва, які відповідають критеріям, встановленим частиною 3 статті 55 Господарського кодексу України. Державна підтримка передбачає формування програм, в яких визначається механізм цієї підтримки. Програми державної підтримки розробляються та впроваджуються спеціально уповноваженим органом у сфері розвитку малого і середнього підприємництва із залученням інших центральних органів виконавчої влади та громадських організацій, що представляють інтереси суб`єктів малого і середнього підприємництва. Державні програми підтримки затверджуються Кабінетом Міністрів України в установленому законом порядку.

Відповідно до статті 16 Закону України «Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні» надання фінансової державної підтримки здійснюється спеціально уповноваженим органом у сфері розвитку малого і середнього підприємництва, іншими органами виконавчої влади, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, Українським фондом підтримки підприємництва та іншими загальнодержавними фондами, регіональними та місцевими фондами підтримки підприємництва.

Фінансова державна підтримка надається за рахунок державного та місцевих бюджетів.

Основними видами фінансової державної підтримки є: 1) часткова компенсація відсоткових ставок за кредитами, що надаються на реалізацію проектів суб`єктів малого і середнього підприємництва; 2) часткова компенсація лізингових, факторингових платежів та платежів за користування гарантіями; 3) надання гарантії та поруки за кредитами суб`єктів малого і середнього підприємництва; 4) надання кредитів, у тому числі мікрокредитів, для започаткування і ведення власної справи; 5) надання позик на придбання і впровадження нових технологій; 6) компенсація видатків на розвиток кооперації між суб`єктами малого і середнього підприємництва та великими підприємствами; 7) фінансова підтримка впровадження енергозберігаючих та екологічно чистих технологій; 8) інші види не забороненої законодавством фінансової державної підтримки.

Порядок використання коштів державного бюджету для фінансової державної підтримки суб`єктів малого і середнього підприємництва затверджується відповідно до вимог бюджетного законодавства.

Зважаючи на викладені норми, апеляційний суд дійшов висновку, що КМУ наділений повноваженнями на визначення умов, критеріїв, механізму використання коштів, передбачених Мінекономіки у загальному фонді за рахунок коштів резервного фонду державного бюджету за програмою «Надання грантів для створення або розвитку бізнесу» для надання безповоротної державної допомоги фізичним особам, суб`єктам господарювання у формі мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу.

Порядок надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21 червня 2022 р. № 738 відповідно до статей 12 і 16 Закону України Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні (далі по тексту Порядок № 738) визначає умови, критерії, механізм використання коштів, передбачених Мінекономіки у загальному фонді за рахунок коштів резервного фонду державного бюджету за програмою Надання грантів для створення або розвитку бізнесу для надання безповоротної державної допомоги фізичним особам, суб`єктам господарювання (далі - отримувач) у формі мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу (далі - мікрогрант).

Відповідно до п.6 Порядок № 738 надання мікрогрантів здійснюється Мінекономіки через АТ Ощадбанк (далі - уповноважений банк) на підставі рішень Державного центру зайнятості, включених до подання про надання мікрогрантів (далі - подання), відповідно до договору про взаємодію між Мінекономіки, уповноваженим банком та Державним центром зайнятості (далі - договір про взаємодію).

Згідно з п.9 Порядок № 738 заява формується отримувачем особисто або у відділенні уповноваженого банку засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі - Портал Дія) після проходження ним ідентифікації та автентифікації з використанням інтегрованої системи електронної ідентифікації, електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, та/або інших засобів ідентифікації, які дають змогу однозначно встановлювати особу отримувача.

Заява формується засобами Порталу Дія у довільній формі, придатній для сприйняття її змісту, відповідно до відомостей, визначених пунктами 10 і 11 цього Порядку. Формування заяви закінчується накладенням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису або електронної системи BankID.

Невід`ємним додатком до заяви є бізнес-план, форма якого визначається Мінекономіки.

Заяви, подані без бізнес-плану, не розглядаються.

Кінцевий строк подання заяв визначається Мінекономіки з урахуванням наявного фінансування, про що Мінекономіки інформує Державний центр зайнятості та уповноважений банк. Мінекономіки встановлює кінцеві строки подання заяв у межах календарного року та визначає граничну суму мікрогрантів, що видаються на всі заяви, подані до одного кінцевого строку.

Відповідно до пункту 17 Порядку № 738 рішення про надання мікрогранту приймається Державним центром зайнятості не пізніше ніж протягом десяти робочих днів з дня кінцевого строку подання заяв на основі інформації уповноваженого банку, яка включає оцінку бізнес-плану та результати перевірки ділової репутації отримувача, а також оцінку співбесіди з отримувачем, проведеної регіональними центрами зайнятості. Порядок обміну та передачі документів між уповноваженим банком та Державним центром зайнятості визначається договором про взаємодію.

Так, як було встановлено судом першої інстанції та не спростовано у суді апеляційної інстанції, що порядок обміну та передачі документів між Уповноваженим банком та відповідачем визначається договором про взаємодію, укладеним 01.07.2022 між Уповноваженим банком, Мінекономіки та відповідачем.

Пунктом 4.1.3. Договору передбачено, що Уповноважений банк на підставі наданих отримувачами заяв, отриманих засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі - Портал Дія), здійснює визначення оцінки бізнес-плану, перевірку ділової репутації отримувачів та не пізніше третього робочого дня після завершення кінцевого строку прийняття заяв, формує перелік поданих заяв, отриманих протягом строку прийняття заяв, із зазначенням результатів визначення балу (оцінки) та передає їх до Державного центру зайнятості в електронній формі.

Відповідно до пункту 18 Порядку № 738 порядок проведення оцінювання заяв, критерії оцінювання та необхідна кількість балів (оцінка) для прийняття рішень Державним центром зайнятості визначаються Мінекономіки.

Так, наказом Мінекономіки від 06 липня 2022 року № 1969 (далі - Порядок № 1969) затверджено Порядок проведення оцінювання заяв, критерії оцінювання та необхідна кількість балів (оцінки) для прийняття Державним центром зайнятості рішень про надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу.

Відповідно до пункту 5 Порядку №1969 Уповноважений банк засобами програмного забезпечення з використанням інформаційних джерел, що ним використовуються у своїй діяльності, проводить перевірку ділової репутації та оцінювання бізнес-плану отримувача за критеріями оцінювання, визначеними у додатках 1-4 до цього Порядку, шляхом розрахунку кількості балів на основі інформації, зазначеної отримувачем в заяві, сформованої засобами Порталу Дія.

Після формування переліку заяв, перевірки ділової репутації та оцінки бізнес-плану уповноважений банк надсилає їх в електронній формі до Державного центру зайнятості.

Відповідно до пункту 5.1.8. Договору Уповноважений банк зобов`язаний здійснювати перевірку ділової репутації відповідно до вимог Порядку №738 та Порядку №1969, зокрема, за такими критеріями: корупційні дії; наявність судових справ, зокрема кримінальних; відкриті виконавчі та кримінальні провадження; наявність справи про банкрутство; наявність податкового боргу; арешт майна; шахрайство; санкційні списки.

Пунктом 5.1.9. Договору визначено, що Уповноважений банк зобов`язаний здійснювати оцінювання бізнес-плану отримувача відповідно до вимог Порядку №738 та Порядку №1969, зокрема, за такими критеріями: кредитна історія; власний внесок (якщо такий внесок передбачений бізнес- планом); наявність власних активів; досвід ведення бізнесу; життєздатність бізнес-ідеї; реалістичність бізнес-плану.

Тобто перевірка ділової репутації та оцінювання бізнес - плану позивача, за вищенаведеними критеріями, не належить до компетенції відповідача.

При цьому, одним із критеріїв перевірки третьою особою ділової репутації отримувача мікрогранту на створення або розвиток власного бізнесу для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців, визначених у додатку 1 до Порядку №1969, є критерій (за кодом SP_3014) щодо перевірки сфери діяльності клієнта, із встановленим значенням обмеження - сфера входить до Переліку заборонених КВЕДів відповідно до кредитної історії банку, за результатом перевірки у разі наявності обмежень - відмова по виду діяльності.

Так, як свідчать матеріали справи, третьою особою здійснено перевірку ділової репутації та оцінювання бізнес- плану позивача, за результатом якої третьою особою визначено: скоринговий бал оцінки - 0, бізнес репутація - негативна, опис причини відмови - відмова по виду діяльності.

Відповідно до п. 19 Порядку № 738 Державний центр зайнятості має право відмовити отримувачу у наданні мікрогранту з таких підстав: непрозорі або сумнівні очікувані результати реалізації (виконання) бізнес-плану; негативна ділова репутація; подання заяви на отримання мікрогранту згідно з цим Порядком більше одного разу; отримання з відкритих джерел та реєстрів додаткових фактів/інформації щодо негативної ділової репутації отримувача, зокрема фактів приховування інформації; відмова від співбесіди; невідповідність поданих документів нормам законодавства України.

У разі відсутності підстав для відмови у наданні мікрогранту Державний центр зайнятості ухвалює рішення, яке оформлюється наказом, про надання мікрогрантів отримувачам, які набрали найбільшу сукупну кількість балів, у межах наявної граничної суми мікрогрантів, визначеної Мінекономіки. Про прийняте рішення щодо надання або відмови в наданні мікрогранту отримувачу повідомляють регіональні центри зайнятості шляхом надсилання листа на адресу електронної пошти, зазначеної в заяві. Державний центр зайнятості передає подання до Мінекономіки для забезпечення перерахування коштів уповноваженому банку, а уповноваженому банку - інформацію про прийняті рішення.

Тобто , відповідач відповідно до пункту 19 Порядку № 738, пункту 8 Порядку № 1969 та пункту 5.5.1 розділу 5 Договору про взаємодію має право відмовити позивачу у надані мігрогранту, зокрема з підстави - негативна ділова репутація.

На підставі вищевикладеного колегія судів робить висновок, що за результатом розгляду відповідачем інформації надано третьою особою , яка включає оцінку бізнес-плану позивача - 0 та результати перевірки його ділової репутації - негативна, позивачу наказом від 22.07..2022 № 81 було правомірно відмовлено в наданні мігрогранту, в межах наданих повноважень.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Частиною 2статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів"встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно достатті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Суд, у цій справі, також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (п. 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

У відповідності до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.10.2022 по справі № 520/6600/22 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя І.С. Чалий Судді Г.Є. Бершов І.М. Ральченко