Постанова

від 12.04.2023 по справі 120/338/20-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/338/20-а

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Слободонюк М.В.

Суддя-доповідач - Біла Л.М.

12 квітня 2023 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Білої Л.М.

суддів: Курка О. П. Гонтарука В. М. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Лунь Т. С.,

представника позивача - Онисько М.М.

представника відповідача - Коперсак М.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків ДПС на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 20 листопада 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропросперіс Трейд" до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агропросперіс Трейд» звернулося до суду з позовом до Офісу великих платників податків ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.11.2019 року за №0000365304 та від 23.01.2020 року за №0000635304.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 20 листопада 2020 року позов задоволено повністю.

Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

У письмовому відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечив проти доводів відповідача та просив залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, а скаргу - без задоволення, оскільки вважає, що судом вірно встановлені обставини справи та надано їм належну правову оцінку.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05 січня 2021 року відкрито апеляційне провадження у даній справі, а ухвалою від 03 лютого 2021 року призначено апеляційну скаргу відповідача до розгляду.

В подальшому, ухвалою суду від 30 червня 2021 року було зупинено провадження у справі №120/338/20-а до набрання законної сили судовим рішенням у справі №120/1010/20-а.

В зв`язку з усуненням обставин, що викликали зупинення провадження у справі №120/338/20-а, ухвалою від 09 березня 2023 року Сьомим апеляційним адміністративним судом поновлено провадження в адміністративній справі №120/338/20-а та призначено останню до розгляду в судовому засіданні.

31 березня 2023 року Південне міжрегіональне управління ДПС по роботі з ВПП звернулося до апеляційного суду із клопотанням про заміну сторони у справі його правонаступником.

Перевіривши доводи заявника та матеріали адміністративної справи, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до вимог ст. 52 КАС України, в разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Вказане клопотання колегія суддів вважає обґрунтованим, оскільки відповідно до п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2020 року №893 "Деякі питання територіальних органів Державної податкової служби" (далі Постанова №893) та наказу ДПС України від 08 жовтня 2020 року №556 "Про ліквідацію територіальних органів ДПС" ліквідуються як юридичні особи публічного права територіальні органи ДПС, зокрема, Офіс великих платників податків Державної податкової служби.

Пунктом 2 Постанови №893 визначено, що права та обов`язки територіальних органів Державної податкової служби, що ліквідуються, переходять ДПС та її територіальним органам у межах, визначених положеннями про Державну податкову службу та її територіальні органи.

Відповідно до наказу Державної податкової служби від 30 вересня 2021 року №529 "Про утворення територіальних органів Державної податкової служби України" вирішено утворити як відокремлений підрозділ Державної податкової служби, територіальний орган, зокрема Південне міжрегіональне управління ДПС по роботі з ВПП.

Положенням про Південне міжрегіональне управління ДПС по роботі з ВПП, затвердженого наказом ДПС України від 12 листопада 2020 року №643, визначено що міжрегіональне управління є правонаступником майна, прав та обов`язків Офісу великих платників податків ДПС у відповідних сферах діяльності.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне замінити відповідача - Офіс великих платників податків ДПС його правонаступником - Південним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з ВПП.

В судовому засіданні представник відповідача вимоги апеляційної скарги підтримав в повному обсязі і за обставин, викладених в ній, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.

Представник позивача заперечив проти доводів апелянта та просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача та пояснення учасників справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом встановлено наступні обставини справи.

У відповідності до наказу Офісу великих платників податків ДПС № 135 від 19.09.2019 та на підставі направлень від 24.09.2019 № 15, від 04.10.2019 № 24, посадовими особами відповідача проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Агропросперіс Трейд» з питань законності декларування від`ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн., в декларації з податку на додану вартість за липень 2019 року з урахуванням уточнюючих розрахунків, за результатами якої складено акт № 3/28-10-53-04/36328597 від 18.10.2019 (далі акт перевірки).

За висновками даного акту було встановлено порушення позивачем п. 185.1 ст. 185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.192.1, п.192.3 ст.192, абз. «а» п.198.1, п. 198.2, п. 198.3, п.198.6 ст. 198, п.200.1, абз. «б» та абз. «в» п. 200.4 ст. 200, п.201.10 ст.201 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями), п. 4 Розділу V «Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 26.01.2016р. №21, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 29.01.2016р. за №159/28289 (зі змінами та доповненнями) в результаті чого:

-завищено суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку (рядок 20.2.1) податкової декларації за липень 2019 року на суму 15379978 грн.;

-завищено суму від`ємного значення за липень 2019 року, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21) на суму 6028337 грн.

Не погодившись із відповідними висновками акту перевірки, позивач подав на них свої заперечення. За результатами їх розгляду контролюючий орган змінив висновки акту перевірки, виклавши їх у новій редакції (т. 18 а.с. 218-247) та вказавши на порушення ТОВ «Агропросперіс Трейд» п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п.200.1, абз. «б» та абз. «в» п. 200.4 ст. 200, п.201.10 ст.201 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями), п. 4 Розділу V «Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 26.01.2016р. №21, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 29.01.2016р. за №159/28289 (зі змінами та доповненнями) в результаті чого:

- завищено суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку (рядок 20.2.1) податкової декларації за липень 2019 року на суму 15235251 грн.;

-завищено суму від`ємного значення за липень 2019 року, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21) на суму 5475567 грн.

На підставі акту перевірки з урахуванням розглянутих заперечень, відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення:

-від 12.11.2019 №0000365304, яким зменшено суму бюджетного відшкодування у розмірі 15 235 251 грн. та застосовано штрафну санкцію у розмірі 7 617 626 грн.;

-від 12.11.2019 №0000375304, яким зменшено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду у розмірі 5 475 567 грн.

Не погоджуючись з вищезазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, ТОВ «Агропросперіс Трейд» оскаржило їх у адміністративному порядку до ДПС України.

Так, за результатами розгляду скарги ДПС України своїм рішенням від 17.01.2020 №2114/6/99-00-08-05-04-06 частково задовольнила вимоги платника податку та скасувала вищезазначені податкові повідомлення-рішення в частині не підтвердження реальності здійснення господарських операцій з ФГ «УКРАГРО ЛІДЕР», ПП «АНТАРІУС-ГОЛД» та у відповідній частині штрафні санкції, в іншій частині податкові повідомлення-рішення залишено без змін.

З урахуванням цього рішення, ДПС України від 17.01.2020 №2114/6/99-00-08-05-04-06, Офісом великих платників податків ДПС винесено нове податкове повідомлення-рішення від 23.01.2020 №0000635304, яким зменшено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду у розмірі 4 816 186 грн.

Відтак, предметом даного спору є два чинних податкових повідомлення-рішення від 12.11.2019 року за №0000365304 та від 23.01.2020 року за №0000635304.

Вважаючи, що такі податкові повідомлення-рішення винесені контролюючим органом безпідставно та з порушенням норм Податкового кодексу України, позивач звернувся із цим позовом до суду.

Надаючи оцінку обставинам справи, суд першої інстанції виходив з того, що спірні правовідносини виникли як результат висновків контролюючого органу про нереальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, оскільки такі операції фактично не відбулись у зв`язку з неможливістю відповідних осіб здійснити поставку продукції в адрес позивача в тій кількості та в тому обсязі, який було задекларовано як і неможливість встановити ланцюг походження товару до виробника, або факти наявності в ланцюгу постачання суб`єктів господарювання щодо яких є порушені кримінальні провадження.

В ракурсі встановлених обставин справи, суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність контролюючим органом факту недобросовісності позивача, як платника податку, а також нереальності виконання ним господарських операцій, на підставі яких підприємством сформовано податковий кредит.

Колегія суддів, надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, в межах доводів і вимог апеляційної скарги відповідно до приписів ст. 308 КАС України, відзначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів врегульовані положеннями Податкового кодексу України (далі ПК України; в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно зі статтею 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підпунктом 139.1.9 пунктом 139.1 статті 139 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

За положеннями пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій із придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

Водночас, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.

Так, у справі що розглядається, за висновками податкового органу, позивачем, в порушення положень ПК України, не підтверджено реальність здійснення господарських операцій з власними контрагенти: ПП «Маркет-Велью», СФГ «Поле», ПП «Амарант-8», ТОВ «Анатоліївські скарби», ТОВ «Ізумруд Промагро», ПП «Віста Спейс», ТОВ «Енгельхарт СТП», ТОВ «Агро-Альянссервіс», ТОВ «Юг-Резерв», ТОВ «Хотей Груп» .

При цьому, вказані висновки податкового органу грунтуються на проведеному аналізі даних податкової звітності постачальників позивача, за змістом якої встановлено абсолютну відсутність або ж відсутність достатньої кількості посівних площ, відсутність посівного матеріалу, трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортних засобів, складських приміщень для належного виробництва та постачання зазначеної в податкових накладних кількості сільськогосподарської продукції по кожному з контрагентів.

Тобто, передумовою для визнання нереальності господарських операцій позивача з вищенаведеними контрагентами є неможливість встановити ланцюг походження товару до виробника, або факти наявності в ланцюгу постачання суб`єктів господарювання щодо яких є порушені кримінальні справи з різних підстав або порушення контрагентами податкової дисципліни.

Відповідач виходив виключно з інформації, що наведена у акті перевірки та згідно інформації інформаційно-аналітичних баз ДПС.

Тобто, доводи/мотиви про не підтвердження реальності здійснення господарських відносин ґрунтуються виключно на інформації, що наявна в інформаційно-аналітичних базах податкового органу відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання.

У цьому контексті важливо також зауважити, що апелянтом не надано жодних доказів, які б свідчили про наявність фактів протиправної поведінки позивача та про його обізнаність щодо протиправної поведінки його контрагентів.

Крім цього, однією з передумов для визнання нереальності господарських операцій позивача з його контрагентами була узагальнена податкова інформація щодо начебто недостатньої кількості або відсутності трудових та матеріальних ресурсів у контрагентів, неподання ними податкової та фінансової звітності, непідтвердження руху сільськогосподарської продукції від виробника до позивача.

Водночас, на переконання колегії суддів, відомості, наявні в інформаційно-аналітичних базах як відносно контрагентів позивача, так і за ланцюгами постачання товарно-матеріальних цінностей (виконання робіт, надання послуг), носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень, на які посилається контролюючий орган, з урахуванням того, що надані платником податку документи повною мірою спростовують це (постанови Верховного Суду від 08.12.2021 у справі № 810/3514/17, від 05.08.2021 у справі № 813/5824/15, від 16.09.2020 у справі № 520/4150/19).

Натомість, як встановлено судом першої інстанції та було підтверджено в ході апеляційного розгляду справи, позивач та його контрагенти ПП «Маркет-Велью», СФГ «Поле», ПП «Амарант-8», ТОВ «Анатоліївські скарби», ТОВ «Ізумруд Промагро», ПП «Віста Спейс», ТОВ «Енгельхарт СТП», ТОВ «Агро-Альянссервіс», ТОВ «Юг-Резерв», ТОВ «Хотей Груп» належним чином оформили договірні правовідносини та на виконання вимог податкового законодавства оформили первинні документи податкової та бухгалтерської звітності, які в повній мірі були досліджені судом першої інстанції, і визнані такими, що відповідають вимогам чинного законодавства України.

Судова колегія зауважує, що долучені позивачем до матеріалів справи копії належним чином оформлених документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, містять достатні дані про зміст господарських операцій між позивачем та його контрагентами та в повному обсязі підтверджують фактичність здійснення таких операцій.

Зокрема, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій та виникнення права на формування ТОВ «АГРОПРОСПЕРІС ТРЕЙД» податкового кредиту за взаємовідносинами з ПП «Маркет-Велью», СФГ «Поле», ПП «Амарант-8», ТОВ «Анатоліївські скарби», ТОВ «Ізумруд Промагро», ПП «Віста Спейс», ТОВ «Енгельхарт СТП», ТОВ «Агро-Альянссервіс», ТОВ «Юг-Резерв», ТОВ «Хотей Груп», до матеріалів справи було долучено первинні бухгалтерські документи, платіжні доручення, товарно-транспортні накладні, портові реєстри, фітосанітарні сертифікати, коносаменти, сертифікати походження та митні декларації, тобто ті документи які підтверджували рух від контрагента до позивача та його експорт.

Крім того до матеріалів справи було долучено статистичну звітність контрагентів (форма 29-СГ, формою 4-сг, формою 37-СГ та форми 20-ОПП), видаткові накладні, договори купівлі-продажу, тобто ті документи, які підтверджували походження сільгосппродукції. Згадані документи були отримані позивачем в рамках узгоджених сторонами договірних зобов`язання щодо постачання зернових. Зокрема підтвердження інформації щодо походження зерна передбачено п. 1.7 Договору поставки, за змістом якого у разі якщо постачальник не є товаровиробником сільгоспродукції, то він має надати на користь покупця документи, що підтверджують походження товару, а у разі якщо такий постачальник є виробником такої продукції то у відповідності до п. 1.6 Договору має надати інформацію щодо наявності виробничих потужностей у вигляді земельних ділянок, на яких вирощена реалізована сільгосппродукція.

Рух активів у процесі здійснення господарських операцій, отримання економічної вигоди ТОВ «Агропросперіс Трейд» є безумовним свідченням про те, що господарські операції призвели до реальних змін майнового стану платника податків і, відповідно, свідчить про реальність (фактичність) таких операцій.

В свою чергу, апелянтом не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також здійснення позивачем господарських операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект, тощо.

Тобто, в даному випадку, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що податковим органом не надано жодних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків.

Слід ураховувати також, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними" (постанова Великої палати Верховного Суду від 07.07.2022 у справі №160/3364/19).

Судова колегія також зауважує, що немає жодних підстав перекладати на платника податків відповідальність за внесення до первинних документів недостовірних даних іншою особою. Інакше це буде суперечити принципу індивідуальної відповідальності та визначеним у ст. 16 ПК України обов`язкам платника податків, до яких не віднесено те, що останній повинен дбати про правомірність податкового обліку контрагента.

Порушення, допущені одним платником податків, за загальним правилом не впливають на права та обов`язки іншого платника податків; чинне законодавство не покладає на підприємство обов`язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів; так само невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не може бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаності платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків".

В розрізі викладеного, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що контролюючим органом не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не надано достатніх доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Окрім того, судова колегія зазначає, що платник податків не може зазнавати негативних наслідків через діяння осіб, що перебувають поза межами його впливу. Податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб. Судова практика вирішення податкових спорів також виходить з презумпції добросовісності платника, яка передбачає економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника.

У свою чергу, статтею 61 Конституції України встановлено індивідуальний характер відповідальності, що виявляється і у персональній відповідальності кожного платника податку за ведення податкового обліку.

Наведений висновок підтвердив Європейський Суд з прав людини в рішенні у справі "Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії", у пункті 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов`язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, як зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Таким чином, недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначно розтлумаченими доказами, однак в порушення вимог чинного законодавства, податковим органом таких доказів не наведено, а реальність виконання господарських операцій, на підставі яких підприємством сформовано податковий кредит, не спростовано.

При цьому, податковий орган наділений такою сукупністю повноважень, належна реалізація яких надає можливість виявити податкові правопорушення, допущені контрагентом при здійсненні своєї господарської діяльності та притягнути саме його до відповідальності, що охоплюється принципом індивідуальної відповідальності платника податків.

Відтак, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного та обгрунтованого висновку, що факт здійснення господарських операцій позивача із його контрагентами: ПП «Маркет-Велью», СФГ «Поле», ПП «Амарант-8», ТОВ «Анатоліївські скарби», ТОВ «Ізумруд Промагро», ПП «Віста Спейс», ТОВ «Енгельхарт СТП», ТОВ «Агро-Альянссервіс», ТОВ «Юг-Резерв», ТОВ «Хотей Груп» в повному обсязі підтверджується первинними документами позивача, а також обов`язковими податковими накладними, достовірність та правильність оформлення яких податковий орган не ставить під сумнів, у зв`язку з чим є безпідставним твердження відповідача про порушення ТОВ «Агропросперіс Трейд» вимог податкового законодавства, зазначених у акті перевірки від 18.10.2019 №3/28-10-53-04/36328597 (з наступними змінами).

З огляду на вищенаведене, судова колегія доходить до переконання про правомірність скасування судом першої інстанції податкових повідомлень-рішень від 12.11.2019 №0000365304 та №0000375304, а отже і задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

За наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв оскаржуване рішення з додержанням норм процесуального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків ДПС залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 20 листопада 2020 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 02 травня 2023 року.

Головуючий Біла Л.М. Судді Курко О. П. Гонтарук В. М.