Постанова

від 25.10.2006 по справі 5/838-12/159а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

5/838-12/159А

       ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

25.10.06                                                                                           Справа  № 5/838-12/159А

м. Львів

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді                                                             Процика Т.С.

суддів                                                                                Галушко Н.А.

                                                                                Юрченка Я.О.

при секретарі судового засідання Болехівській І.В.

розглянув           у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізико-механічний інститут ім. Г.В. Карпенка Національної академії наук України (далі ФМІ ім. Г.В. Карпенка НАН України) від 09.08.2006 року № 88-3/699

на постанову           Господарського суду Львівської області від 31.07.2006р.

у справі           № 5/838-12/159А

за позовом           ФМІ ім. Г.В. Карпенка НАН України,  м. Львів

до відповідача          ДПІ у Франківському районі м. Львова, м. Львів, м. Львів

про           скасування податкового повідомлення-рішення

за участю представників:

від позивача          –Кунтий Н.О. - представник;

від відповідача           –Сивак В.М. –головний державний податковий інспектор юридичного відділу.

Постановою Господарського суду Львівської області від 31.07.2006р. у справі № 5/838-12/159А, суддя Запотічняк О.Д., відмовлено у задоволено позовних вимог ФМІ ім. Г.В. Карпенка НАН України до ДПІ у Франківському районі м. Львова про скасування податкового повідомлення-рішення № 6825/10/23-0 від 04.04.2006р.

Постанова місцевого господарського суду мотивована зокрема тим, що статтею 12  Закону України «Про плату за землю»визначено, що якщо підприємства, установи та організації, що користуються пільгами щодо земельного податку, мають у підпорядкуванні госпрозрахункові підприємства або здають у тимчасове користування (оренду) земельні ділянки, окремі будівлі або їх частини, податок за земельні ділянки, зайняті цими госпрозрахунковими підприємствами або будівлями (їх частинами), переданими в тимчасове користування, сплачується у встановлених розмірах на загальних підставах.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов висновку, що прийняття податкового повідомлення-рішення від 04.04.2006р. № 6825/10/23-0, здійснено відповідачем відповідно до вищевказаних вимог законодавства, а тому вимоги позивача задоволенню не підлягають.

Скаржник з рішенням суду не погодився, подав апеляційну скаргу, просить скасувати постанову Господарського суду Львівської області від 31 липня 2006р. та прийняти нову постанову, якою задоволити позовні вимоги ФМІ ім. Г.В. Карпенка НАН України до ДПІ у Франківському районі м. Львова про скасування податкового повідомлення-рішення № 6825/10/23-0 від 04.04.2006р. повністю.

Скаржник в апеляційній скарзі зокрема зазначає, що вважає постанову суду першої інстанції такою, у якій висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи; обставини, що мають значення для справи, які суд вважає встановленими є недоведеними; судом неправильно застосовано норми процесуального та матеріального права.

Представники сторін у судовому засіданні підтримали свої доводи та заперечення, викладені в апеляційній скарзі, а також поясненнях, наданих у судовому засіданні.

Обставини, що мають значення для справи, які встановлені судом першої інстанції.

Державна податкова інспекція у Франківському районі м. Львова проводила виїзну планову документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства.

За результатами даної перевірки ДПІ у Франківському районі м. Львова складено акт № 285/23-1/03534506 від 29.09.2005 р. та доповнення до акту № 83/23-0/03534506 від 27.03.2006р.

Перевіркою встановлено порушення:

ст.2, ст. 5 , ст. 14 Закону України «Про плату за землю», в результаті чого занижено плату за землю в сумі 51138,38 грн., в т.ч. 4 міс. 2003 р. - 3603,52 грн., 2004 р. - 21929,01 грн., 8 міс. 2005 р. -25605,85 грн.

В акті перевірки зафіксовано наступне:

Протягом 2003. 2004. 2005рр. Фізико - механічний інститут ім.. Г.В. Карпенка Національної академії наук України на підставі укладених угод здає в оренду приміщення іншим комерційним структурам.

Відповідно до поданих протягом 2003 - 2005 років до державного податкового органу розрахунків земельного податку за здані в оренду приміщення ФМІ нараховано та сплачено земельний податок виходячи із грошової оцінки земель комерційного призначення. Проте, за здані в оренду приміщення ДІЦ «Львівантикор»та ДПІЦ «Техно-Ресурс», які знаходяться за адресою: м. Львів. вул. Наукова, 5 ФМІ ім. Г.В. Карпенка НАН України нараховувався та сплачувався земельний податок виходячи з грошової оцінки земель громадського призначення.

Оскільки здані в оренду приміщення не використовуються інститутом за цільовим призначенням, а використовуються з метою надання комерційних послуг та отримання прибутку, то по даних підприємствах за здані в оренду приміщення на думку відповідача слід застосовувати грошову оцінку для земель комерційного використання.

Для вирішення даного питання податковим органом направлено листи-запити у Львівське міське управління Земельних ресурсів № 19104/10/234 від 28.09.2005р. та № 660/10/23-С від 19.01.2006р для визначення грошової оцінки землі підприємствам.

З Львівського міського управління земельних ресурсів одержано відповіді за № 40/6/399 від 10.11.05 та № 40/6/39 від 27.02.2006р., в яких вказано, що згідно додатку до інструкції з заповнення державної статистичної звітності з кількісного обліку земель, здавання під найм власної нерухомості відноситься до комерційної діяльності. Відповідно ФМІ ім. Г.В.Карпенка НАН України повинно сплачувати земельний податок за здані з оренду приміщення відповідно до грошової оцінки визначеної для земель комерційного використання.

На підставі доповнення до акту № 83/23-0/03534506 від 27.03.2006 р ДПІ у Франківському районі м. Львова було прийнято податкове повідомлення - рішення № 6825/10/23-0 від 04.04.2006 р., яким відповідачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем плата за землю в сумі 76707,57 грн., з яких основний платіж - 51138,38 грн. та штрафні (фінансові ) санкції в сумі 25569,19 грн.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні, суд встановив наступне.

ФМІ ім. Г.В. Карпенка НАН України звернувся до господарського суду з позовом до ДПІ у Франківському районі м. Львова про скасування податкового повідомлення-рішення № 6825/10/23-0 від 04.04.2006р.

Згідно із ст.ст. 23, 24 Земельного кодексу України документами, що посвідчують право на земельну ділянку, є державний акт на право власності на земельну ділянку, державний акт на право постійного користування земельною ділянкою. Право тимчасового користування землею посвідчується  договором   на  тимчасове користування земельною ділянкою, договором оренди.

Відповідно до ст. 30 Земельного кодексу України при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об‘єктами переходить і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення.

Статтею 23 Закону України «Про плату за землю»грошова оцінка земельної ділянки проводиться Державним комітетом України по земельних ресурсах за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Грошова оцінка земельної ділянки щороку станом на 1 січня уточнюється на коефіцієнт індексації, порядок проведення якої затверджується Кабінетом Міністрів України.

Згідно вищезазначеної норми Львівське міське управління земельних ресурсів 03.08.1999 року видало позивачу довідку № 582 щодо функціонального використання земельної ділянки, в якій зазначено «Землі громадського призначення», ділянка, яка знаходиться за адресою м. Львів, вул. Наукова 2, землекористувачем якої є ФМІ ім. Г.В.Карпенка НАН України, площею 78100 кв.м., загальна вартість якої 6803493,91 грн.

Згідно зі статтею 7 Закону України «Про плату за землю»ставка земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, є у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у частинах п'ятій - десятій цієї статті та частині другій статті 6 цього Закону.

Як вбачається з розрахунків земельних податків за 2003 - 2005 роки сума земельного податку за даними підприємства (позивача) була визначена з урахуванням ст.ст. 7, 12 Закону України  «Про  плату за землю»,  положень Земельного кодексу України та Українського класифікатора цільового використання земель.

Розділом 5 Закону України «Про плату за землю»визначено пільги щодо плати за землю. Статтею 12 Закону України «Про плату за землю»визначено перелік підприємств, які звільняються від земельного податку. Серед них і заклади науки (п.4 ст.12 Закону України «Про плату за землю»), до яких відноситься позивач. При цьому у зазначеній статті є застереження щодо можливості застосування пільги. Зокрема, якщо підприємства, установи та організації, що користуються пільгами щодо земельного податку, мають у підпорядкуванні госпрозрахункові підприємства або здають у тимчасове користування (оренду) земельні ділянки, окремі будівлі або їх частини, податок за земельні ділянки, зайняті цими госпрозрахунковими підприємствами або будівлями (їх частинами), переданими в тимчасове користування, сплачується у встановлених розмірах на загальних підставах.

Суд першої інстанції, застосувавши зазначене положення ст. 12 Закону України «Про плату за землю»вважає, що ФМІ ім. Г.В. Карпенка НАН України не має права на пільгу, проте суд апеляційної інстанції відзначає, що позивач не користувався пільгою, а саме - звільненням від оплати земельного податку. Позивач платив даний податок у встановленому ст. 7 Закону України «Про плату за землю»розмірі, де зазначено, що ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлюється у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки.

Місцевим господарським судом не зазначено, з врахуванням яких конкретно норм матеріального права ДПІ нараховано земельний податок на землі ФМІ ім. Г.В. Карпенка НАН України, які віддані в користування ДПІЦ «Техно-Ресурс»та ДІЦ «Львівантикор»за грошовою оцінкою земель комерційного використання, а не грошовою оцінкою земель громадського призначення, як це зроблено позивачем.

У даному випадку позивач керувався класифікацією земель за функціональним призначенням, яка визначається Земельним кодексом України та Українським класифікатором цільового використання земель (Лист Держкомзему України від 24.02.1998р. №14-1-7/1205). Згідно з даними нормативними актами землі науки віднесені до земель громадського призначення, а не комерційного використання. Посилання податкового органу на інструкцію з заповнення державної статистичної звітності кількісного обліку земель, як на нормативний акт, що слід застосовувати при визначенні грошової оцінки землі для розрахунку та сплати земельного податку, є безпідставним. Вказана інструкція використовується виключно для заповнення статистичної звітності (форми: 6-зем, 6-а зем, 6-6 зем) і не регулює податкових відносин, в тому числі по визначенні ставок земельного податку.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про плату за землю»ставки земельного податку, порядок обчислення та сплати земельного податку не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законодавчими актами крім цього Закону.

Позивач здавав в оренду приміщення Державному інженерному центру «Львівантикор»НТК Фізико-механічному інституту їм. Г.В.Карпенка»Національної академії наук України (ЄДРПОУ 02027339) та Державному підприємству інженерний центр «Техно-Ресурс»«Фізико-механічний інститут ім. Г.В.Карпенка»Національної академії наук України (ЄДРПОУ 13803953), які відносяться до наукових установ галузевого профілю, а тому, у даному випадку, він повинен сплачувати податок на землю згідно з довідкою Львівського міського управління земельних ресурсів, виданою 03.08.1999 року № 582, згідно з якою функціональне використання земельної ділянки зазначено «Землі громадського призначення».

Також, твердження податкового органу про те, що передані ДПІЦ «Техно-Ресурс»та ДЩ «Львівантикор»приміщення не використовуються інститутом за цільовим призначенням, а використовуються з метою надання комерційних послуг та отримання прибутку також є безпідставним, оскільки вказані приміщення відповідно до чинного законодавства передані академічним установам в безоплатне користування (договори від 2005р. про безоплатне користування майном. Укладених з урахуванням положень Закону України «Про особливості правового режиму майнового комплексу Національної академії наук України»), тому позивач не отримує за це коштів і, відповідно, прибутку.

З огляду на викладене, з врахуванням положень ст.ст. 12, 13, 14, Закону України «Про плату за землю»ФМІ ім. Г.В. Карпенка НАН України нараховувало та сплачувало земельний податок на загальних підставах відповідно до даних державного земельного кадастру у встановленому порядку і розмірах.

Згідно із ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд у встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують  вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до п.1, п. 4 ст.70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.

Згідно із ч.1, ч.2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно із ст.86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному , повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Наведене, матеріали справи, не дають підстав для достовірного висновку про правомірність підставність прийняття відповідачем оспореного податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи все вищенаведене в сукупності, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про наявність підстав, передбачених п.п.1), 2), 3) ст.202 КАС України, для скасування постанови місцевого господарського суду.

Керуючись ст.ст. 69, 71, 86, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Львівський апеляційний господарський ПОСТАНОВИВ :

1.          Апеляційну скаргу ФМІ ім. Г.В. Карпенка НАН України задовільнити.

2.          Скасувати постанову Господарського суду Львівської області від 31.07.2006р. у справі № 5/838-12/15А. Прийняти нову постанову.

3.          Позов ФМІ ім. Г.В. Карпенка НАН України задовільнити повністю. Скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Франківському районі м. Львова від 04.04.2006р. № 6825/10/23-0 повністю.

Дана постанова набирає законної сили та може бути оскаржена в порядку і строки, визначені ст.ст.212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дана постанова складена в повному обсязі 01.11.2007р.

Головуючий-суддя                                                            Процик Т.С.

                   суддя                                                            Галушко Н.А.

                   суддя                                                            Юрченко Я.О.