Постанова

від 02.05.2023 по справі 640/17842/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ф

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 травня 2023 року

м. Київ

справа №640/17842/19

адміністративне провадження № К/9901/28437/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,

розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу №640/17842/19 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автокрай - Україна» до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2020 року (головуючий суддя Файдюк В.В., судді: Земляна Г.В., Мєзєнцев Є.І.),

УСТАНОВИВ:

ТОВ «Автокрай - Україна» звернулось до адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень: від 18.06.2019 №00008241402, №00008251402, №00008261402; від 06.09.2019 №00000180502.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.05.2020 адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у місті Києві від 06.09.2019 №00000180502. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.09.2020 скасовано рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.05.2020 в частині відмовлених позовних вимог та ухвалено нове рішення про задоволення позову. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 18.09.2019 №00008241402, №00008261402 повністю та податкове повідомлення-рішення від 18.06.2019 №00008251402 частково. У решті рішення залишено без змін.

Головне управління Державної податкової служби у місті Києві звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду. У касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.05.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.09.2020 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

Ухвалою Верховного Суду від 23.12.2020 відкрито касаційне провадження у справі №640/17842/19 за касаційною скаргою податкового органу.

На адресу суду надійшов відзив Товариства на касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві.

Ухвалою від 01.05.2023 касаційний розгляд справи призначено попередньому судовому засіданні на 02.05.2023.

Касаційний розгляд справи здійснюється у попередньому судовому засіданні з урахуванням положень статті 343 КАС України.

Верховний Суд, на підставі встановлених фактичних обставин справи, з`ясував наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, Головним управлінням ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Автокрай-Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2017 по 21.12.2018, валютного за період з 01.01.2017 по 21.12.2018, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2017 по 31.12.2018.

За результатами перевірки складено акт від 20.05.2019 №328/26-15-14-02-05/37422776, відповідно до висновків якого, у ході перевірки було встановлено порушення ТОВ «Автокрай-Україна» норм податкового законодавства, зокрема:

пункту 44.1 статті 44, пп. 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі 6' 088' 321,00грн;

абзацу «г» пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 358892,00 грн та в результаті чого занижено залишок від`ємного значення податку на додану вартість на загальну суму 5278,00 грн;

пункту 201.1 та пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України в частині порушення ТОВ «Автокрай-Україна» граничних термінів реєстрації податкових накладних (вересень 2017 року, квітень та травень 2018 року, вересень та жовтень 2018 року, грудень 2018 року) та відсутні реєстрації податкових накладних (вересень та жовтень 2018 року).

Зазначений висновок контролюючим органом зроблено з огляду на те, що визначені зобов`язання за договорами безповоротної фінансової допомоги, на думку контролюючого органу, компанії отримали у власність на безоплатній основі від позивача грошові кошти та відповідно такі правовідносини підпадають під регулювання ч.1 статей 717 та 718 Цивільного кодексу України. Проте, надані до перевірки договори про надання безповоротної допомоги нотаріально не посвідчені, тому не мають юридичної сили та не є підставою для відображення їх у податковому та бухгалтерському обліку.

Також до перевірки надано договір суборенди нерухомого майна №СУ/НА-04 від 29 грудня 2017 року про передачу ТОВ «Нові Авто» в суборенду ТОВ «Автокрай-Україна» нежитлового приміщення за адресою: м. Київ, пров. Балтійський, буд.20.

Відповідно до банківських документів, перевіркою встановлено перерахування ТОВ «Автокрай-Україна» грошових коштів у сумі 2' 185' 020,00грн на поточний рахунок ТОВ «Нові Авто» у якості авансу за суборенду нежитлового приміщення м. Київ, пров. Балтійський, буд. 20, за вересень 2018 року та за жовтень 2018 року (платіжні доручення №2517 від 31.07.2018 на суму 1092510,00грн та №2418 від 31.07.2018 на суму 1092510,00 грн).

Відповідно до інформації, наведеної у газеті «Голос України» від 28.08.2018, ухвалами Голосіївського районного суду міста Києва від 20.04.2018 у справі №752/19045/17 накладено арешт у кримінальному провадженні та передано в управління Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів об`єкти нерухомого майна, розташовані за адресою: м. Київ, пров. Балтійський, буд. 20.

Отже, перевіркою встановлено, що вказаний об`єкт оренди (актив), який орендар (ТОВ «Нові Авто») передав, а суборендар (ТОВ «Автокрай-Україна») прийняв відповідно до акта прийому-передачі від 01.01.2018 та 15.05.2018, з серпня 2018 року не належить ТОВ «Нові Авто», а належить АРМА та всі особи (у т.ч. ТОВ «Автокрай-Україна»), які користуються активом, зобов`язані з 19.08.2018 здійснити нарахування та оплату орендної плати ТОВ «ЖК Воздвиженка».

Таким чином, контролюючий орган дійшов висновку, що ТОВ «Нові Авто» не мало виконувати свої зобов`язання перед ТОВ «Автокрай-Україна», у тому числі надавати в платне користування вказане майно, за право користування яким ТОВ «Автокрай-Україна» сплачено грошові кошти (авансовий платіж). Відповідно, сума податкового кредиту в розмірі ПДВ з вартості послуг (попередньої оплати), які не надавались є такою, що пов`язана з господарською діяльністю підприємства.

За результатами проведеної перевірки контролюючим органом 18.06.2019 прийнято податкові повідомлення-рішення:

№00008251402, яким до позивача за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних: затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригувань до податкових накладних на 15 і менше календарних днів на суму ПДВ 11723,12 грн застосовано штраф у розмірі 10% у сумі 1172,32грн; затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригувань до податкових накладних від 16 до 30 календарних днів на суму ПДВ 1498,84грн застосовано штраф у розмірі 20% у сумі 299,76грн; встановлено відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого абзацом другим пункту 120-1.2 статті 120-1 Податкового кодексу України, податкових накладних/розрахунків коригування на суму ПДВ 364170,00 грн, у зв`язку з чим застосовано штраф у розмірі 50% у сумі 222 834,00 грн. Загальна сума штрафу становить 183557,08грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржується позивачем частково у сумі 182085,00грн;

№00008261402, згідно якого сума завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду складає 5278,00грн;

№00008241402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в України товарів (робіт, послуг) у сумі 358892,00грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 89723,00грн;

№00008231402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів у сумі 6' 088' 321,00грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 3' 044' 161,00грн.

За результатами оскарження податкових повідомлень-рішень в адміністративному порядку, рішенням від 08.09.2019 №262/6/99-00-08-05-01 Державною фіскальною службою України скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві №00008231402 в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 1' 522' 080,75грн, а в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення та податкові повідомлення-рішення №00008251402, №00008261402, №00008241402 - залишено без змін.

На підставі акта перевірки та рішення про результати розгляду скарги відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 06.09.2019 №00000180502, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів у сумі 6' 088' 321,00грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 1' 522' 080,25грн.

Не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про їх скасування. Позовні вимоги мотивовані тим, що за наслідками проведеної перевірки контролюючий орган дійшов помилкового висновку про наявність в діяльності позивача порушень податкового законодавства, відтак, за твердженням позивача, ГУ ДФС у м. Києві не мало підстав для прийняття оскаржуваних повідомлень-рішень.

На думку позивача, відсутність нотаріального посвідчення договору не заважає визнати певну суму коштів, передану іншому платникові податків, безповоротною фінансовою допомогою. Крім того, позивачем було надано господарюючим суб`єктам безповоротну фінансову допомогу, а не укладено договори дарування, що не заборонено законодавством. Позивач стверджує, що акт перевірки не містить твердження про те, що у підприємства відсутні які-небудь первинні документи, що підтверджують факт надання безповоротної фінансової допомоги, із змісту акта перевірки вбачається, що платіжні доручення, відповідно до яких було надано безповоротну фінансову допомогу та кореспонденції бухгалтерських рахунків, якими відображено витрати, виникли внаслідок надання безповоротної фінансової допомоги. Позивач вказує, що в акті перевірки не зазначено про те, що позивач невірно визначив фінансовий результат з прибутку за 2017 та 2018 роки, або вказав невірний фінансовий результат декларації з податку на прибуток, або здійснив помилки при визначені сум різниць, на які потрібно коригувати прибуток до оподаткування. Оскільки, на переконання позивача, твердження про контролюючого органу про порушення вимог підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України є необґрунтованим, податкове повідомлення-рішення №00000180502 від 06.09.2019 підлягає скасуванню.

Також, позивач зазначив, що ухвалами судів на об`єкти нерухомого майна, які орендував позивач, було накладено арешт у кримінальному провадженні та передано їх в управління Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів. У вересні 2018 року внаслідок вимог ТОВ «Житловий комплекс «Воздвиженка», яке за результатами проведеного конкурсу, на підставі договорів про управління майном (активами), укладених з АРМА, стало управителем арештованого майна, позивач був вимушений звільнити орендовані приміщення, але за їх оренду було здійснено попередню оплату. Позивач стверджує, що контролюючим органом така ситуація за результатами перевірки була неправильно кваліфікована як послуга, що почала використовуватися в операціях, які не є господарською діяльністю позивача. Проте, позивач не отримав послуги, за які було здійснено попередню оплату, тому не міг використовувати в операціях, що не є господарською діяльністю ті послуги, які не отримував. Крім того, на думку позивача, публікація в газеті «Голос України» не є підставою для нарахування та сплати орендної плати позивачем на користь ТОВ «ЖК «Воздвиженка», оскільки будь-яких договорів оренди з останнім позивачем не укладалось. Крім того, позивач зазначив, що вважає висновок відповідача щодо порушення позивачем вимог абзацу «г» пункту 198.5 статті Податкового кодексу України необґрунтованим, оскільки Товариством не допускалось фактів використання послуг суборенди в операціях, що не є господарською діяльністю позивача, - а відтак обов`язок відносити суми ПДВ сплаченого авансу за послуги суборенди до складу податкових зобов`язань і, відповідно, реєстрації податкових накладних на зазначені суми у позивача відсутній, тому позивачем порушень вимог пункту 201.1 та 201.10 статті 201 Податкового кодексу України не допускалось, а висновки відповідача в цій частині є безпідставними.

Відповідач проти позову заперечив, вказав, що надані до перевірки договори про надання безповоротної допомоги нотаріально не посвідчені у відповідності з вимогами пункту 5 статті 719 Цивільного кодексу України, тому вказані договори не мають юридичної сили та не є підставою для відображення їх у податковому та бухгалтерському обліку. Крім того, перевіркою встановлено, що об`єкт оренди, який орендар (ТОВ «Нові Авто») передав, а суборендар (ТОВ «Автокрай-Україна») прийняв, з серпня 2018 року не належить ТОВ «Нові Авто», а належить АРМА та всі особи, які користуються активом, зобов`язані з 19.08.2018 здійснити нарахування та оплату орендної плати ТОВ «ЖК Воздвиженка». Таким чином, ТОВ «Нові Авто» не мало виконувати свої зобов`язання перед ТОВ «Автокрай-Україна», у тому числі надавати в платне користування вказане майно, за користування яким ТОВ «Автокрай-Україна» сплачено грошові кошти (авансовий платіж).

Рішенням суду першої інстанції позов задоволено частково. Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення від 06.09.2019 №00000180502.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Апеляційний суд рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову скасував та ухвалив у цій частині нове рішення. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 18.06.2019 №00008241402, №00008261402 повністю; №00008251402 частково на суму 182085,00 грн.

У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Мотивуючи наявність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення від 06.09.2019 №00000180502, суди попередніх інстанцій вказали, що доводи відповідача про обов`язковість нотаріального посвідчення договору про надання безповоротної допомоги є необґрунтованими, оскільки положеннями Податкового кодексу України не передбачено нотаріального посвідчення договору про надання безповоротної допомоги, укладеного між двома платниками податків на прибуток, так у деяких випадках, встановлених іншими законами, потрібно враховувати положення - спеціальні правила, які мають вплив на податкове адміністрування. Судами враховано, що відповідно до підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України безповоротна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів. Поряд з цим, контролюючим органом не було надано доказів визнання вищезазначених договорів недійсними, їх невиконання позивачем або невідповідності заявленої суми реально перерахованій.

Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції не погодився з твердженням, що всі особи, в т.ч. ТОВ «Автокрай-Україна, які користуються активом, зобов`язані з 19.08.2018 здійснювати нарахування та оплату орендної плати ТОВ «ЖК Воздвиженка», оскільки в матеріалах справи відсутні документи, що підтверджують це, і таке твердження не має відношення до спірної ситуації. Крім того, колегія суддів вважала, що суд першої інстанції безпідставно не врахував аргументи позивача про відсутність обставин, викладених в абз. «г» п. 198.5 статті 198 Податкового кодексу України та документів, які б підтверджували такі обставини. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів правомірність винесених ним податкових повідомлень-рішень.

Вважаючи рішення суду апеляційної інстанції таким, що не відповідає вимогам законності та обґрунтованості, податковий орган оскаржив його у касаційному порядку. Підставою для відкриття касаційного провадження у справі №640/17842/19 є посилання скаржником у касаційній скарзі на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судами першої та апеляційної інстанцій. В обґрунтування касаційної скарги податковий орган зазначає, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норму матеріального права, а саме підпункту «г». пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, - мотивуючи вказане, відповідач викладає обставини, встановлені актом перевірки. Також, з касаційної скарги слідує, що як вважає податковий орган, оскільки надані до перевірки договори про надання безповоротної фінансової допомоги нотаріально не посвідчені, відтак останні не мають юридичної сили та не є підставою для відображення їх у податковому та бухгалтерському обліку. На підставі викладеного, відповідач просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Позивач скористався правом заперечити проти доводів касаційної скарги. У відзиві Товариство вказує, що відповідач у касаційній скарзі наводить обґрунтування, викладені податковим органом раніше в Акті перевірки. Як відзначає позивач, виходячи з того, що застосування положень підпункту «г» пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України можливе за наявності двох обставин: фактичне отримання послуги суборенди, початок використання отриманих послуг в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку, таким чином висновок апеляційного суду про безпідставність тверджень відповідача щодо порушення вимоги зазначеної норми закону є цілком законним, таким, що ґрунтується на фактичних обставинах справи. Позивач звертає увагу, що відповідачем окрім посилання на публікацію у газеті «Голос України» не надано жодних доказів, що підтверджують використання позивачем нерухомого майна, в тому числі в операціях, що не є господарською діяльністю позивача. З урахуванням зазначеного, Товариство просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Податковий кодекс України (далі ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

У цій справі за наслідками перевірки податковий орган вважав, що оскільки надані до перевірки договори про надання безповоротної допомоги нотаріально не посвідчені у відповідності з вимогами пункту 5 статті 719 Цивільного кодексу України, тому вказані договори не мають юридичної сили та не є підставою для відображення їх у податковому та бухгалтерському обліку.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, у перевіряємий період, у зв`язку з важким фінансовим положенням та неможливістю провести розрахунки з постачальниками послуг та товарів, до ТОВ «Автокрай - Україна» завернулися ряд підприємств з листами про надання безповоротної фінансової допомоги.

Рішеннями учасника ТОВ «Автокрай-Україна» надано згоду директору ТОВ «Автокрай-Україна» ОСОБА_2 (2018 рік) та ОСОБА_1 (2017 рік) або його представнику за довіреністю на укладання та підписання договорів з ІП «АІС АВТО-ЮГ» на суму 1500000,00 грн, ТОВ «ІТ-УКРАЇНА» на суму 4000000,00 грн, ТОВ «ІНТЕХСТАНДАРТ» на суму 3000000,00 грн, ТОВ «АІС АВТОЦЕНТР ДНІПРО» 1000000,00 грн, ТОВ «БІЗНЕС ЦЕНТР «ДІАЛОГ-2012»» на суму 2000000,00 грн, ТОВ «ГРУПА КОМПАНІЙ АІС» на суму 600000,00 грн, ТОВ «АІС-ЛІЗИНГ» на суму 1800000,00 грн, ІП «АІС-АВТОЦЕНТР» на суму 1100000,00 грн, ІП «АІС-ХАРКІВ» на суму 900000,00 грн, ТОВ «СІСТЕМ-УКРАЇНА» на суму 1000000,00 грн, ІП «АІС-ХАРКІВ» на суму 1000000,00 грн, ТОВ «ІТ-УКРАЇНА» на суму 1350000,00 грн, ІП «АІС-КРИВИЙ РІГ» на суму 200000,00 грн, ПІІ «АВТОМОБІЛЬНЕ ТОВАРИСТВО АВТОІНВЕСТРОЙ-ЧЕРКАСИ» на суму 1000000,00 грн, ТОВ «АІС АВТОЦЕНТР ДНІПРО» на суму 2000000,00 грн, ІП «АІС-АВТОЦЕНТР» на суму 1500000,00 грн, ІП «АІС-ХАРКІВ» на суму 2000000,00 грн, ТОВ «БІЗНЕС ЦЕНТР «ДІАЛОГ-2012»» на суму 2000000,00 грн, ТОВ «ІНВЕСТИЦІЙНО-КОНСАЛТИНГОВА КОМПАНІЯ «ІН-ВЕСТ» на суму 3000000,00 грн, ТОВ «АІС АЗЧ МАРКЕТ» на суму 5000000,00 грн, ІП «АІС АВТО-ЮГ» на суму 1500000,00 грн, ТОВ «ІТ-УКРАЇНА» на суму 4000000,00 грн, ТОВ «ІНТЕХСТАНДАРТ» на суму 3000000,00 грн.

Відтак, ТОВ «Автокрай-Україна» (Товариство) було укладено із підприємствами (Компанія) типові договори безповоротної фінансової допомоги.

Згідно п. 1.1 Договору предметом є надання Товариством Компанії фінансової допомоги, що направлена на здійснення діяльності, передбаченої Статутом Компанії.

Відповідно до п.3.1 Договору фінансова допомога направляється для здійснення діяльності, передбаченої Статутом Компанії та пункту 3.2 Договорів Фінансова допомога, що надається є безвідсотковою, безповоротною.

Пунктом 4 Договорів передбачено права та зобов`язання сторін, зокрема:

пп.4.1.1 - зобов`язання Товариства: надати Компанії фінансову допомогу у встановленому даним договором порядку, розмірі та строках.

пп.4.2 - права Товариства: мати доступ до інформації тієї сфери діяльності Компанії, в яку здійснюється фінансова допомога; здійснювати контроль за використанням коштів фінансової допомоги; мати безперешкодний доступ до перевірки бухгалтерської та фінансової документації, що свідчить про використання коштів фінансової допомоги; бути присутнім з правом дорадчого голосу на загальних зборах учасників, на яких розглядаються ті сфери діяльності, в які здійснюється фінансова допомога.

Загальна сума безповоротної фінансової допомоги по вищезазначеним договорам складає 33' 950' 000,00 грн, що не спростовується актом перевірки.

Як свідчать матеріали справи, ТОВ «Автокрай-Україна» віднесено до складу витрат у податковому обліку суму 33' 950' 000,00грн та відображено в бухгалтерському обліку.

Згідно з положенням пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За правилами пункту 44.2 статті 44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Підпунктом 140.5.10 пункту 140.5 статті 140 Кодексу встановлено, що фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується на суму перерахованої безповоротної фінансової допомоги (безоплатно наданих товарів, робіт, послуг) особам, що не є платниками податку (крім фізичних осіб), та платникам податку, які оподатковуються за ставкою 0 відсотків відповідно до пункту 44 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» цього Кодексу, крім безповоротної фінансової допомоги (безоплатно наданих товарів, робіт, послуг), перерахованої неприбутковим організаціям, внесеним до Реєстру неприбуткових установ та організацій на дату такого перерахування коштів, передачі товарів, робіт, послуг, для яких застосовується положення підпункту 140.5.9 цього пункту.

Відповідно до підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 ПК України безповоротна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості; сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних).

Враховуючи норми права, що підлягають застосуванню, суди правомірно не погодились з доводами відповідача про обов`язковість нотаріального посвідчення договору про надання безповоротної допомоги, посилаючись на те, що положеннями Податкового кодексу України не передбачено нотаріального посвідчення договору про надання безповоротної допомоги, укладеного між двома платниками податків на прибуток, так у деяких випадках, встановлених іншими законами. Суди врахували положення підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 ПК України, яким унормовано, що безповоротна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів.

Згідно з частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Верховний Суд звертає увагу, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

У податковому обліку понесені витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та понесення витрат. І тільки за повної відсутності таких документів, або у разі, коли такі документи є недостовірними, тобто не відображають реальних подій (господарської операції), витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування можуть вважатися не підтвердженими.

З оскаржуваних судових рішень слідує, що на підтвердження виконання згаданих договорів позивачем надано копії платіжних доручень.

Суди відзначили, що контролюючим органом не надано доказів визнання договорів недійсними, їх невиконання позивачем або невідповідності заявленої суми реально перерахованій.

Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують. Податковий орган у касаційній скарзі відтворив непогодження з судовими рішеннями, при цьому не обґрунтував таку незгоду. Порушення судами норм права заявником касаційної скарги не доведено.

Крім того, у справі, що розглядається, відповідно до висновків, викладених в акті, податковим органом встановлено порушення ТОВ «Автокрай-Україна» абзацу «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України.

В обґрунтування вказаного, відповідач посилається на те, що відповідно до інформації, наведеної у газеті «Голос України» від 28.08.2018, ухвалами суду накладено арешт у кримінальному провадженні на об`єкти нерухомого майна та передано останні в управління Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів

Перевіркою встановлено, що об`єкт оренди з серпня 2018 року не належить ТОВ «Нові Авто», а належить АРМА та всі особи (у т.ч. ТОВ «Автокрай-Україна»), які користуються активом, зобов`язані з 19.08.2018 здійснити нарахування та оплату орендної плати ТОВ «ЖК Воздвиженка».

Таким чином, ТОВ «Нові Авто» не мало виконувати свої зобов`язання перед ТОВ «Автокрай-Україна», у тому числі надавати в платне користування вказане майно, за право користування яким ТОВ «Автокрай-Україна» сплачено грошові кошти (авансовий платіж). Відповідно, сума податкового кредиту в розмірі ПДВ з вартості послуг (попередньої оплати), що не надавались, не є такою, яка пов`язана з господарською діяльністю підприємства.

Підпунктом «а» п.198.1 статті 198 ПК України встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України).

Згідно з абз.1, 2 пункту 198.3 цієї статті податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового період.

Платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або використаних до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу) (пп. «г» п. 198.5 статті 198 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

На підставі матеріалів справи судами попередніх інстанцій встановлено, що між ТОВ «Нові Авто» та ТОВ «Автокрай-Україна» укладено договір суборенди нерухомого майна №СУ/НА-04 від 29.12.2017 про передачу ТОВ «Нові Авто» в суборенду ТОВ «Автокрай-Україна» нежитлового приміщення за адресою: м. Київ, пров. Балтійський, буд.20.

Відповідно до пункту 1.2 договору, договір набуває чинності з моменту передачі об`єктів в суборенду за актом прийому-передачі та діє до 31 грудня 2019 року, включно.

За користування об`єктами «Суборендар» щомісячно вносить суборендну плату в розмірі 1' 020' 060,00грн (п.4.1 Договору).

Згідно п.6.5 договору зміна власника та/або форми власності об`єкта (об`єктів) не є причиною для припинення цього договору.

Орендоване майно було отримано ТОВ «Автокрай-Україна» згідно з актом від 01.01.2018.

Платіжними дорученнями підтверджується, що позивачем здійснено переплату за суборенду нежитлового приміщення та асфальтової площадки за вересень та жовтень 2018 року згідно договору №СУ/НА-04 від 29.12.2017.

Враховуючи вказане, ТОВ «Нові Авто» складено та зареєстровано податкову накладну №273 від 31.07.2018 на загальну суму 2' 185' 020,00грн на відповідні суми попередньої оплати.

Податкова накладна включена ТОВ «Автокрай-Україна» до складу податкового кредиту та відображена у додатку 5 до Декларації з податку на додану вартість за липень 2018 року.

Відповідно до інформації, наведеної у газеті «Голос України» від 28.08.2018, ухвалами Голосіївського районного суду міста Києва від 20.04.2018 у справі №752/19045/17 накладено арешт у кримінальному провадженні та передано в управління Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів об`єкти нерухомого майна, розташовані за адресою: м. Київ, пров. Балтійський, буд. 20.

Об`єкти нерухомості, що перебували в суборенді у позивача, були передані в управління ТОВ «ЖК Воздвиженка» за договором управління майном та додатковим договором до нього, укладеними між АРМА та ТОВ «ЖК Воздвиженка», та актами приймання-передачі об`єктів нерухомого від 26.09.2018.

У зв`язку з цим, суд першої інстанції погодився з позицією відповідача, що що ТОВ «Нові Авто» не мало виконувати свої зобов`язання перед ТОВ «Автокрай-Україна», у тому числі надавати в платне користування вказане майно, за право користування яким ТОВ «Автокрай-Україна» сплачено грошові кошти (авансовий платіж). Відповідно, сума податкового кредиту в розмірі ПДВ з вартості послуг (попередньої оплати), що не надавались, не є такою, яка пов`язана з господарською діяльністю підприємства.

Апеляційний суд не знайшов обґрунтування вважати такі висновки правильними та вказав, що суд першої інстанції безпідставно не врахував аргументи позивача про відсутність обставин, які викладені в абзаці «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України та про відсутність документів, які б підтверджували такі обставини.

При здійснені попередньої оплати за послуги оренди, за результатами якої було отримано податкову накладну та нараховано податковий кредит з ПДВ, послуга з оренди приміщення використовувалась в господарській діяльності. Строк дії договору суборенди від 29.12.2017 було визначено до 31.12.2019 з можливістю його пролонгації.

Колегія суддів констатувала, що в матеріалах справи відсутні документи, факти та докази того, яким чином фактично використовувались послуги не в господарській діяльності позивача.

Об`єкти нерухомості, що перебували в суборенді у позивача, були передані в управління ТОВ «ЖК Воздвиженка» за договором управління майном від 06.09.2018 (реєстровий номер 442) та додатковим договором до нього від 11.09.2018 (реєстровий номер 454), укладеними між АРМА та ТОВ «ЖК Воздвиженка», та актами приймання-передачі об`єктів нерухомого від 26.09.2018. Тобто, фактичне управління нерухомим майном ТОВ «ЖК Воздвиженка» почало здійснювати з 26.09.2018.

У зв`язку з цим, позивач припинив використання майна в якості об`єкта суборенди саме з 26.09.2018. Зазначене підтверджується також актом виконаних робіт від 26.09.2018 № 2913, укладеним між ТОВ «Нові Авто» та позивачем, яким було часткового отримано послугу суборенди за 26 днів вересня 2018 року на суму 946842,00грн. в т.ч. ПДВ 157807,00грн., таким чином не можна стверджувати про використання позивачем послуги в операціях, що не є його господарською діяльністю.

При цьому, суд апеляційної інстанції відзначив, що публікація в газеті «Голос України» від 18.08.2018 не являється підставою для нарахування та сплати орендної плати позивачем на користь ТОВ «ЖК «Воздвиженка», оскільки будь-яких договорів оренди з останнім позивачем не укладалось.

Поряд з цим, за чотири дні вересня та жовтень 2018 року, за які було сплачено аванс, послуга суборенди не була отримана взагалі.

Разом з тим, податковий кредит з ПДВ був нарахований позивачем в липні 2018 року на підставі здійснення попередньої оплати за договором суборенди, а не за фактом отримання послуги з суборенди у вересні та жовтні 2018 року.

Апеляційний суд за наслідками розгляду справи відзначив, що суд першої інстанції, приймаючи рішення про правомірність податкових повідомлень-рішень, не посилався на документи, факти та докази, не вказав, яка саме діяльність, що має ознаки негосподарської, здійснювалась позивачем з майном, вартість суборенди якого була сплачена у липні 2018 року.

Таким чином, висновок відповідача про наявність порушення вимог абзацу «г». пункту 198.5 статті 198 ПК не знайшов свого підтвердження під час судового розгляду справи в апеляційному порядку..

Зважаючи, що висновки відповідача щодо порушення позивачем вимог абзацу «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України є безпідставними, а позивачем не допускалось фактів використання послуг суборенди в операціях, що не є господарською діяльністю ТОВ «Автокрай-Україна», а відтак обов`язок відносити суми ПДВ за сплаченого авансу за послуги суборенди до складу податкових зобов`язань і реєстрації податкових накладних на зазначені суми у позивача відсутній.

Враховуючи відсутність підстав для нарахування податкових зобов`язань з ПДВ за вересень та жовтень 2018 року колегія суддів вважала неправомірним твердження відповідача про необхідність складання податкових накладних та, відповідно, прийняття податкового повідомлення-рішення за штрафними санкціями за відсутність реєстрації податкових накладних.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів правомірність винесених ним податкових повідомлень-рішень, а суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи та дійшов висновків, які не відповідають обставинам справи.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, Верховний Суд вважає, що висновки суду апеляційної інстанції є результатом оцінки наявних у його розпорядженні доказів. Суд касаційної інстанції не може не погодитись із його висновками, оскільки така оцінка здійснена з дотриманням вимог процесуального закону щодо повного та всебічного з`ясування всіх обстави справи на підставі належних та допустимих доказів.

Як вбачається, відповідач у касаційному порядку не довів ті обставини, на яких ґрунтуються його заперечення проти висновків суду апеляційної інстанції.

Суд відзначає, що згідно з нормами процесуального права усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом, а розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Поряд з цим, висновки контролюючого органу зроблені без належного дослідження усіх наявних доказів у справі, що було виявлено під час судової стадії дослідження доказів, та безпідставність яких підтверджується відповідними документами, копії яких містяться в матеріалах справи та яким надано судову оцінку.

Зазначені у касаційній інстанції обставини, що встановлені за результатами контрольного заходу, перевірені судом апеляційної інстанцій з дослідженням в судовому процесі доказів, на підставі оцінки яких судом зроблено правильні висновки щодо їх необґрунтованості. Доводи скаржника у розрізі підстав касаційного оскарження зводяться до незгоди із правовою оцінкою наданим доказам, однак, такі доводи відповідно до статті 341 КАС України виходять за межі касаційного перегляду і не є свідченням неправильного застосування положень ПК України.

Відтак, доводи й аргументи заявника касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду справи.

Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статями 343, 349, 350, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві залишити без задоволення.

Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2020 року у справі №640/17842/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

-------------------

-------------------

-------------------

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Р.Ф. Ханова

Судді Верховного Суду