Постанова

від 02.05.2023 по справі 200/2040/20-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ф

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 травня 2023 року

м. Київ

справа № 200/2040/20-а

адміністративне провадження № К/9901/30853/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,

розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу №200/2040/20-а за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Промальпсервіс» до Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області про визнання противоправним та скасування податкового повідомлення-рішення, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23 червня 2020 року (головуючий суддя Череповський Є.В.) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2020 року (головуючий суддя Міронов Г.М., судді: Гаврищук Т.Г., Ястребова Л.В.),

УСТАНОВИВ:

ТОВ «Промальпсервіс» звернулось до адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області про визнання противоправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000070512 від 03.01.2020.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 23.06.2020, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 12.10.2020, адміністративний позов задоволено повністю.

Головне управління Державної податкової служби у Донецькій області звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду. Відповідач просить скасувати рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23.06.2020, постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 12.10.2020 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою Верховного Суду від 25.02.2021 відкрито касаційне провадження у справі №200/2040/20-а за касаційною скаргою податкового органу.

До суду надійшла заява відповідача про заміну сторони у справі її правонаступником.

Ухвалою суду від 01.05.2023 розгляд справи призначено у попередньому судовому засіданні на 02.05.2023.

Касаційний розгляд справи здійснюється у попередньому судовому засіданні з урахуванням положень статті 343 КАС України.

Розглянувши заяву відповідача про заміну правонаступником, враховуючи приписи статті 52 КАС України, якою встановлено, що у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив, - суд вбачає підстави заяву відповідача про заміну сторони у справі її правонаступником задовольнити.

Верховний Суд, на підставі встановлених фактичних обставин справи, з`ясував наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, на підставі наказу ГУ ДПС у Донецькій області № 684 від 19.11.2019, відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78, п. 79.2 ст. 79 Податкового Кодексу України відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Промальпсервіс» (код ЄДРПОУ 32934863) з питань достовірності формування та віднесення сум з ПДВ до податкового кредиту в деклараціях з ПДВ по взаємовідносинам з контрагентами постачальниками ТОВ «Харків Естейт» за листопад 2018 року, ТОВ «Фторкомпонент» за грудень 2018 року, про що складено акт від 06.12.2019 №319/05-99-05-12-32934863 (том 1 а.с. 7-30).

Перевіркою встановлено порушення позивачем податкового законодавства, а саме п. 44.1 ст. 44, п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету, всього на суму 621571 грн., в тому числі по деклараціям з ПДВ за листопад 2018 року на суму 444831грн., за грудень 2018 року на суму 176740грн. (том 1 а.с. 30)

На підставі акту перевірки ГУ ДПС у Донецькій області винесено податкове повідомлення-рішення №0000070512 від 03.01.2020, яким підприємству збільшено податкове зобов`язання з податку на додану вартість на 621571грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 310785,50грн. (том 1 а.с. 138).

Не погоджуючись з прийнятим податковим органом рішенням, Товариство звернулось до суду з позовом про його скасування.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що як підтверджується доказами по справі, відповідач при проведенні перевірки позивача дійшов необґрунтованого висновку про нереальність господарських операцій. Суди вважали, що відповідачем як суб`єктом владних повноважень не наведено достатніх доводів та не подано належних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання спірних господарських операцій, доводили б невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування податкового кредиту.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, податковий орган оскаржив їх у касаційному порядку. В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач вказує, що судами не надано оцінку відповідним обставинам справи. Відповідач посилається на неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду щодо застосування норм права до спірних правовідносин, де Суд вказував за яких обставин господарську операцію можна визнавати такою, яка здійснена для отримання необґрунтованої податкової вигоди. На думку відповідача, судами неналежно досліджені та оцінені докази, не перевірено можливості контрагентів виконати договірні умови правочинів (приміщення, обладнання, транспорт). Таким чином, обставини справи встановлені неповно, що зумовило прийняття судових рішень, які не відповідають вимогам законності та обґрунтованості. На підставі викладеного, відповідач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Позивач правом подання відзиву на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає розгляду справи у касаційному порядку.

Верховний Суд, переглянувши рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Положеннями пункту 14.1.36 ПК України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через відокремлені підрозділи, а також через будь - яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, яких відбувається формах, здійснених для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталі (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником.

Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 135.4 статті 135 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Згідно підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 187.1 статті 187 ПК України встановлено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.3 цієї статті ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), та права на віднесення витрат по його придбанню до складу валових витрат, платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності. Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Як вбачається зі змісту акту перевірки та доводів відповідача, викладених у касаційній скарзі, висновки щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства, ґрунтуються на безпідставності включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ за господарськими операціями з контрагентами ТОВ «Харків Естейт», ТОВ «Фторкомпонент», проведення господарської діяльності яких не підтверджена наявністю відповідних ресурсів (технічних, трудових, матеріальних) та належними документами (наявні документи мають чисельні недоліки щодо їх заповнення).

Суди попередніх інстанцій на підставі матеріалів справи встановили, що за перевіряємий період позивач мав господарські відносини з ТОВ «Харків Естейт» (код за ЄДРПОУ 41582052) за листопад 2018 року та з ТОВ «Фторкомпонент» за грудень 2018 року.

18.09.2018 між позивачем та ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» укладено Договір будівельного підряду № 413, на виконання умов якого підрядник зобов`язується виконати загально-будівельні роботи з ремонту міжгосових швів елеватора на філії ПАТ «ДПЗКУ» «Сумський КХП». Детальний перелік робіт визначено в договірній ціні та локальних кошторисах, які є невід`ємнною частиною договору (а.с. 96-104).

31.10.2018 між позивачем та ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» укладено додаткову угоду № 1 до Договору будівельного підряду № 413 від 18.09.2018 року, на виконання умов якого сторони погодили внести зміни до розділу 12.2 Договору «Ціна договору та порядок розрахунків». Договірна ціна є твердою та становить 3 125 034,75 грн., в тому числі ПДВ - 520 839,12 грн. Замовник здійснює розрахунок за додаткові роботи у розмірі 393 851,57 грн., в тому числі ПДВ - 65 641,92 грн. (а.с. 91-92).

В оскаржуваних судових рішеннях зазначено, що на виконання договору та додаткової угоди складені акти приймання виконаних будівельних робіт (а.с. 84-95) договірна ціна на додаткові роботи (арк.. с. 93), договірна ціна робіт з ремонту міжсогових швів елеватора (арк. с. 90), довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (а. с. 86, зворотня сторона), податкові накладні. На підтвердження здійснення оплати Позивачем надано роздруківку по особовому рахунку в ПАТ «Банк «Український капітал» (арк.с. 121-126).

21.09.2018 між позивачем та ТОВ «Харків Естейт» укладено Договір № 210918, на виконання умов якого підрядник (ТОВ «Харків Естейт») зобов`язується виконати зовнішній ремонт виробничої будівлі за адресою: м. Суми, вул. Друга Залізнична, 3. Обсяг, характер і вартість робіт визначаються кошторисами у сумі 900 000 грн., в тому числі ПДВ 150 000 грн. (а.с. 105).

На виконання договору складена довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат, акт приймання викнаних будівельних робіт, податкові накладні (а.с. 106-107).

25.09.2018 між позивачем та ТОВ «Харків Естейт» укладено Договір № 250918, на виконання умов якого підрядник (ТОВ «Харків Естейт») зобов`язується виконати внутрішній ремонт виробничої будівлі за адресою: м. Суми, вул. Друга Залізнична, 3. Обсяг, характер і вартість робіт визначаються кошторисами у сумі 800 000 грн., в тому числі ПДВ 133 333,33 грн. (а.с. 76-77).

На виконання договору складена довідка про вартість виконаних будівельних рбіт та витрат (арк. с. 72), акт приймання виконаних будівельних робіт (а. с. 73-75), податкові накладні. На підтвердження здійснення оплати Позивачем надано роздруківку по особовому рахунку в ПАТ «Банк «Український капітал» (а.с. 121-126).

20.09.2018 між Позивачем та ТДВ «Попснянський ВРЗ» укладено Договір № Мех1820, на виконання умов якого підрядник зобов`язується виконати капітальний ремонт торцевої частини ліхтарів будівлі цеху виробництва вагонів, що знаходиться за адресою: м. Попасна, вул. Залізнична, 1. Вартість робіт за вказаним договором визначається додатком № 2 та складає 452 207,62 грн., в тому числі ПДВ 75 367,94 грн. (а.с. 34-38).

На виконання договору складені, довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, акт приймання виконаних будівельних робіт, договірна ціна, локальний кошторис на будівельні роботи (арк. с. 39-48), податкові накладні. На підтвердження здійснення оплати Позивачем надано роздруківку по особовому рахунку в ПАТ «Банк «Український капітал» (а.с. 121-126).

24.09.2018 між позивачем та ТОВ «Харків Естейт» укладено Договір № 240918, на виконання умов якого підрядник (ТОВ «Харків Естейт») зобов`язується виконати ремонт торцевої частини ліхтарів ЦПВ. Обсяг, характер і вартість робіт визначаються кошторисами у сумі 301 068 грн., в тому числі ПДВ 50 187 грн. (а.с. 62-63).

На виконання договору складена довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат, акт приймання виконаних будівельних робіт, податкові накладні (а.с. 66-74). На підтвердження здійснення оплати позивачем надано роздруківку по особовому рахунку в ПАТ «Банк «Український капітал» (а.с. 121-126).

01.11.2018 між Позивачем та ТОВ «Фторкомпонент» укладено Договір поставки № 01/11-18, на виконання умов якого постачальник зобов`язується продати товар по цінам, діючим на момент поставки. Найменування, кількість та інші відомості про товар визначаються в накладних та супроводжуючих документах, які є невід`ємною частиною цього Договору (а.с. 11-112).

На виконання договору складені видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, податкові накладні (а.с. 115-120). На підтвердження здійснення оплати позивачем надано роздруківку по особовому рахунку в ПАТ «Банк «Український капітал» (а.с. 121-126).

Судами попередніх інстанцій констатовано, що на підтвердження здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами надані первинні документи. Доказів щодо визнання договорів позивача з контрагентами ТОВ «Харків Естейт» та ТОВ «Фторкрмпонент» недійсними - до суду не надано. Доказів притягнення службових осіб ТОВ «Промальпсервіс» до кримінальної відповідальності за здійснення нікчемних операцій з контрагентами, викладеними в Акті перевірки, відповідачем до суду не надано. Також, відповідачем не надано до суду доказів відсутності змін в активах позивача за його операціями з ТОВ «Харків Естейт» та ТОВ «Фторкрмпонент» за спірний період. Встановлені відповідачем дефекти не позбавляють можливості ідентифікувати господарську операцію, обсяг товару, його вартість, тощо.

Як правильно зауважили суди, податкова інформація стосовно ТОВ «Харків Естейт» та ТОВ «Фторкрмпонент» не може слугувати єдиною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання господарських операцій позивачем за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи та не може бути доказом вчинення позивачем незаконної господарської діяльності. Інформація з баз даних АІС «Податковий блок» та податкова інформація щодо контрагентів не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального закону.

Посилання відповідача на недотримання контрагентами позивача податкового законодавства, суди не визнали обґрунтованими, оскільки відповідальність платника настає лише у разі доведення податковим органом недобросовісності його дій, наміру платника отримати необґрунтовану податкову вигоду шляхом змови та здійснення узгоджених, взаємозалежних, не обумовлених ринковими механізмами дій суб`єктів (юридичних або фізичних осіб), які керовані єдиним органом або особою з метою досягнення вигідних для одного з суб`єктів результатів у сфері оподаткування. Зворотне призвело б до неправомірного покладення на платника тягаря відповідальності за дії третіх осіб у багатостадійному господарському обороті.

Як вважали суди попередніх інстанцій, зазначені обставини не були доведені податковим органом у цій справі. Належних доказів, що господарські операції вчинялися в цілях заниження об`єкта оподаткування, несплати податків, в матеріалах справи відсутні.

Розглянувши доводи касаційної скарги, Суд вбачає необхідним вказати, що доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на декларування показників податків.

Слід враховувати, що недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

Водночас, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, у власному капіталі підприємства у зв`язку з його господарською діяльністю.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Також платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, суб`єкт підприємницької діяльності повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Як вбачається, контролюючий орган не підтвердив своєї позиції про безтоварність господарських операцій, як і висновок про наявність протиправної мети при вчиненні правочинів належними доказами чи відповідними судовими рішеннями. Отже висновки відповідача, викладені в акті перевірки, щодо безтоварності господарських операцій між позивачем та його контрагентом не підтверджуються належними та допустимими доказами і спростовуються фактичними обставинами встановленими судами та наданими доказами під час розгляду справи.

Усталеною є практика Верховного Суду, яка, якщо її систематизувати, полягає в тому, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Ні податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання, ні помилки в оформленні первинних документів самі по собі не є самостійними підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Суд касаційної інстанції з урахуванням вказаного, дійшов висновку, що контролюючим органом не наведено доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені належними документами, а також не представлено доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі. Також, не подано відповідачем доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість або можливої фіктивності його постачальника, як-от: судових рішень, вироків, не наведено доводів щодо здійснення позивачем операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Відтак, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, відповідач у касаційній скарзі не обґрунтував незгоду з висновками судів, порушення судами норм права не доведено. Фактично доводи, наведені в касаційній скарзі, обґрунтовані тільки посиланням на обставини, викладені в акті перевірки. Ці обставини були перевірені судами першої та апеляційної інстанцій з дослідженням в судовому процесі доказів, на підставі оцінки яких судами зроблено правильні висновки щодо їх необґрунтованості. Доводи й аргументи заявника касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду справи.

Покликаючись на неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду щодо застосування норм прав у подібних правовідносинах та відтворюючи у касаційній скарзі висновки у спорах щодо встановлення судами реальності господарських операцій, відповідач залишає поза увагою, що у кожній конкретній справі суд встановлює обставини, які залежать від повноти, характеру, об`єктивності, юридичного значення оцінки доказів.

Крім того, Суд зауважує, що обґрунтування, наведені відповідачем у касаційній скарзі, містять вимоги здійснити переоцінку встановлених судами обставин справи, а також додатково перевірити докази, що не входить в межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини другої статті 341 КАС України.

Правилами статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

У цій справі необхідно наголосити, що, виходячи з окреслених процесуальним законом меж, предметом касаційного перегляду можуть бути виключно питання права, а не факту, а тому до їх переоцінки Верховний Суд не вдається у разі відсутності підстав, визначених підпунктами 1, 3, 4 частини другої статті 353 КАС України.

Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 52, 343, 349, 350, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву відповідача про заміну сторони у справі її правонаступником задовольнити. Замінити Головне управління Державної податкової служби у Донецькій області (код ЄДРПОУ 43142826) правонаступником - Головним управлінням Державної податкової служби у Донецькій області, як відокремлений підрозділ ДПС (код ЄДРОУ ВП: 44070187).

Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23 червня 2020 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2020 року у справі №200/2040/20-а залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

-------------------

-------------------

-------------------

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Р.Ф. Ханова

Судді Верховного Суду