ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"23" березня 2023 р. Справа№ 910/20325/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко О.В.
суддів: Шаптали Є.Ю.
Станіка С.Р.
за участю секретаря судового засідання Сабалдаш О.В.
за участю представників згідно протоколу судового засідання від 23.03.2023
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Полтавської обласної військової адміністрації на рішення Господарського суду міста Києва від 27.09.2022 (повний текст рішення суду складено 25.10.2022)
у справі № 910/20325/21 (суддя Шкурдова Л.М.)
за позовом Акціонерного товариства «Кременчуцьке кар`єроуправління «Кварц»
до Полтавської обласної державної адміністрації
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:
1) Кременчуцька міська рада Кременчуцького району Полтавської області та
2) Міністерство оборони України
про визнання договору оренди землі поновленим та визнання додаткової угоди укладеною
В С Т А Н О В И В :
Акціонерне товариство «Кременчуцьке кар`єроуправління «Кварц» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Полтавської обласної державної адміністрації, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області та Міністерства оборони України, про:
- визнання поновленим з 01 червня 2019 року до 01 червня 2035 року строком на 16 (шістнадцять) років договору оренди землі від 21 грудня 2011 року, зареєстрованого в Управлінні Держкомзему у місті Кременчук Полтавської області 15.02.2012 за номером 531040004000042 щодо користування земельною ділянкою з кадастровим номером 5310436100:06:003:0385, загальною площею 0,4947 га для експлуатації та обслуговування під`їзних колій та будівель для їх обслуговування по вул. Профспілковій, вул. 40-річчя Жовтня, вул. Халаменюка, вул. Першотравневій (ділянка № 3) в м. Кременчуці;
- визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі від 21 грудня 2011 року, зареєстрованого в Управлінні Держкомзему у місті Кременчук Полтавської області 15.02.2012 за номером 531040004000042 щодо користування земельною ділянкою з кадастровим номером 5310436100:06:003:0385, загальною площею 0,4947 га для експлуатації та обслуговування під`їзних колій та будівель для їх обслуговування по вул. Профспілковій, вул. 40-річчя Жовтня, вул. Халаменюка, вул. Першотравневій (ділянка № 3) в м. Кременчуці, в запропонованій позивачем редакції.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач скористався своїм переважним правом на поновлення договору оренди, передбаченим у пункті 8 договору оренди землі від 21.12.2011, про що повідомив відповідача листом від 14.02.2019 №1/898. Однак останній протягом тривалого часу ухиляється від підписання додаткової угоди до договору оренди землі попри прийняття рішення про поновлення договору, яке оформлене розпорядженням т.в.о. голови Полтавської ОДА від 12.04.2019 № 265. У наведеному зволіканні з боку відповідача, позивач вбачає порушення своїх прав та охоронюваних законом інтересів, як користувача земельної ділянки, у зв`язку з чим просить суд визнати поновленим договір оренди землі від 21 грудня 2011 року та визнати укладеною додаткову угоду до нього.
У відзиві на позовну заяву відповідач заперечив проти позовних вимог, посилаючись на те, що позивачем до листа про поновлення договору оренди земельної ділянки не додано проекту додаткової угоди всупереч вимогам статті 33 Закону України «Про оренду землі». Також відповідач зазначив, що між ним та позивачем не було досягнуто згоди щодо істотних умов договору, зокрема в частині визначення розміру орендної плати за землю. Крім цього, відповідач наголошує на відсутності у нього повноважень на розпорядження спірною земельною ділянкою через не підтвердження розташування державного нерухомого майна на земельній ділянці з кадастровим номером 5310436100:06:003:0385.
У своїх поясненнях Кременчуцька міська рада Кременчуцького району Полтавської області, зазначила, що відповідач не може розпоряджатися землями, в тому числі й укладати договори оренди, оскільки він не вчинив дій щодо набуття речових прав на нерухоме майно, а тому вважає, що обраний позивачем спосіб захисту є неефективним та передчасним.
У відповіді на відзив позивач заперечив проти доводів відповідача, викладених у відзиві.
Відповідач у запереченнях посилався на те, що сторони не дійшли згоди щодо істотних умов договору, а саме щодо розміру орендної плати, розпорядженням від 12.04.2019 лише констатовано право позивача на поновлення договорів оренди, із наданих позивачем документів неможливо встановити наявність державного майна на спірній земельній ділянці, оскільки наявна розбіжність між адресами місця розташування земельної ділянки та цілісного майнового комплексу Міністерства оборони України.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.09.2022 позов задоволено частково.
Визнано укладеною додаткову угоду до договору оренди землі від 21 грудня 2011 року, зареєстрованого в Управлінні Держкомзему у місті Кременчук Полтавської області 15.02.2012 за номером 531040004000042 щодо користування земельною ділянкою з кадастровим номером 5310436100:06:003:0385, загальною площею 0,4947 га для експлуатації та обслуговування під`їзних колій та будівель для їх обслуговування по вул. Профспілковій, вул. 40-річчя Жовтня, вул. Халаменюка, вул. Першотравневій (ділянка № 3) в м. Кременчуці, в редакції резолютивної частини рішення.
Стягнуто з Полтавської обласної державної адміністрації на користь Акціонерного товариства «Кременчуцьке кар`єроуправління «Кварц» 2 270 грн 00 коп. судового збору.
В задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Полтавська обласна військова адміністрація звернулась безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 27.09.2022 у справі №910/20325/21 повністю та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити повністю. Вирішити питання щодо розподілу судового збору.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу у справі №910/20325/21 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В. судді: Шаптала Є.Ю., Агрикова О.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.11.2022 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/20325/21. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України, за апеляційною скаргою Полтавської обласної військової адміністрації на рішення Господарського суду міста Києва від 27.09.2022 у справі № 910/20325/21.
06.12.2022 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/20325/21.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Полтавської обласної військової адміністрації на рішення Господарського суду міста Києва від 27.09.2022 у справі №910/20325/21, справу призначено до розгляду на 26.01.2023.
18.10.2022 до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив акціонерного товариства «Кременчуцьке кар`єроуправління «Кварц» на апеляційну скаргу, в якому останній заперечив проти доводів апеляційної скарги відповідача.
Позивач зазначив, що судом першої інстанції вірно та обґрунтовано застосовані норми частин 1-5 статті 33 Закону України «Про оренду землі» (в редакції Закону, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин'; до 20.10.2019), оскільки орендар завчасно звернувся до орендодавця з листом повідомленням і доданим проектом додаткової угоди про намір скористатися переважним правом поновлення договору оренди землі (строк дії до 01.06.2019). Орендар та орендодавець протягом місяця узгодили зміни істотних умов договору (строк дії договору). Орендодавець за наслідками розгляду звернення орендаря прийняв задовільне рішення про поновлення договору оренди на узгоджених умовах (розпорядження голови ОДА від 12.04.2019 №265). Це спростовує позицію відповідача, викладену в апеляційній скарзі.
Крім того, позивач стверджує, що в противагу позиції Полтавської ОДА, викладеній у апеляційній скарзі, АТ «ККУ «КВАРЦ» в ході розгляду справи №910/20325/21 документально підтверджено факт сталого (з 2007 року) формування, збереження та використання спірної земельної ділянки з кадастровим номером 5310436100:06:003:0385 загальною площею 0,4947 га припиненого ДП МОУ «Кременчуцьке кар`єроуправління «КВАРЦ» і, як правонаступник, АТ «ККУ «КВАРЦ» для виробничих процесів.
02.01.2023 до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив Міністерства оборони України на апеляційну скаргу відповідача, в якому Міністерство зазначило, що судом невірно застосовано ч.6 ст.33 Закону України «Про оренду землі». Крім того, оскільки позивач реалізовуючи своє переважне право на поновлення договору оренди землі, відмовився приймати запропоновані Полтавською ОДА істотні умови договору, то договірні відносини є припиненими з моменту закінчення строку дії договору, на який його було укладено.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.01.2023 задоволено клопотання Полтавської обласної військової адміністрації про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.01.2023 на підставі ст. 216 Господарського процесуального кодексу України відкладено розгляд справи на 16.02.2023.
У зв`язку з перебуванням судді Агрикової О.В. 16.02.2023 у відпустці, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 16.02.2023 у справі №910/20325/21 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Станік С.Р., Шаптала Є.Ю.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.02.2023 прийнято справу №910/20325/21 за апеляційною скаргою Полтавської обласної військової адміністрації на рішення Господарського суду міста Києва від 27.09.2022 колегією суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Станік С.Р., Шаптала Є.Ю. Відкладено розгляд справи на 23.03.2023.
Представники позивача та третьої особи-1 в судове засідання 23.03.2023 не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася шляхом направлення ухвали засобами електронного зв`язку та через систему «Електронний суд».
У судовому засіданні 23.03.2023 представник відповідача взяв участь в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Представник відповідача вимоги апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити.
В судове засідання з`явились представники третьої особи-2, які надали пояснення по суті спору та просили задовольнити апеляційну скаргу.
Колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки, представники сторін, що не з`явилися, про дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, участь представників сторін у судовому засіданні судом обов`язковою не визнавалась.
Судом апеляційної інстанції врахована правова позиція Верховного Суду викладена у постанові від 20.01.2023 у справі №465/6147/18 де суд касаційної інстанції зазначив, що якщо учасник надав суду електронну адресу (хоча міг цього і не робити), зазначивши їх у заяві (скарзі), то слід припустити, що учасник бажає, принаймні не заперечує, щоб ці засоби комунікації використовувалися судом. Це, в свою чергу, покладає на учасника справи обов`язок отримувати повідомлення і відповідати на них.
З огляду на це, суд, який комунікує з учасником справи за допомогою повідомлених ним засобів комунікації, діє правомірно і добросовісно. Тому слід виходити з «презумпції обізнаності»: особа, якій адресовано повідомлення суду через такі засоби комунікації, знає або принаймні повинна була дізнатися про повідомлення.
Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов`язки. Практика Єврорпейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Як зазначено у рішенні цього суду у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі № 759/14068/19.
Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка учасників судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.
У відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
Згідно до ч.1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судом апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи, 21.12.2011 між Публічним акціонерним товариством «Кременчуцьке кар`єроуправління «Кварц» (орендар) та Кременчуцькою міською радою Полтавської області (орендодавець) укладено договір оренди землі, який зареєстровано в управлінні Держкомзему у місті Кременчук Полтавської області 15.02.2012 за номером 531040004000042 (далі - Договір оренди землі).
За умовами пунктів 1-3 договору оренди землі, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку (кадастровий №5310436100:06:003:0385) для експлуатації та обслуговування під`їзних колій та будівель для їх обслуговування по вул. Профспілковій, вул. 40-річчя Жовтня, вул. Халаменюка, вул. Першотравневій (ділянка №3) в м. Кременчук (п. 1). В оренду передається земельна ділянка загальною площею 4947 кв.м. На земельній ділянці знаходяться під`їзні колії та будівлі для їх обслуговування.
Відповідно до п. 8 договору оренди землі його укладено терміном до 01.06.2019. Початок строку дії договору обчислюється після підписання сторонами з моменту його державної реєстрації. Після закінчення строку дії договору орендар, який належно виконував обов`язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.
Згідно з п.9 договору оренди землі орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в трикратному розмірі земельного податку щорічно та складає 8493,88 грн. в рік.
Пунктом 35 договору оренди землі визначено, що дія договору припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку встановленому законом; ліквідації юридичної особи-Орендаря. Договорів припиняється також в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до акту приймання-передачі об`єкта оренди - земельної ділянки по вул. Профспілковій, вул. 40-річчя Жовтня, вул. Халаменюка, вул. Першотравневій, орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку (кадастровий номер 5310436100:06:003:0385) загальною площею 4947 кв.м. для експлуатації та обслуговування під`їзних колій та будівель для їх обслуговування по вул. Профспілковій, вул. 40-річчя Жовтня, вул. Халаменюка, вул. Першотравневій в м. Кременчук терміном до 01.06.2019.
Акт приймання-передачі об`єкта оренди є невід`ємною частиною договору оренди землі, зареєстрованого в Управлінні Держкомзему у м. Кременчук Полтавської області 15.02.2012 р. за №531040004000042.
Позивач на виконання умов договору оренди землі, реалізуючи переважне право на його поновлення, звернувся до відповідача з листом-повідомленням №1/898 від 14.02.2019, у якому просив поновити ряд договорів оренди земельних ділянок, зокрема і земельної ділянки з кадастровим номером 5310436100:06:003:0385, загальною площею 0,4947 га, на строк до 01.06.2035. До вказаного листа-повідомлення були долучені проекти додаткових угод до договорів оренди на поновлення оренди земельних ділянок.
Відповідач отримав вказаний лист-повідомлення 15.02.2019 (вх. №3020/0/01-27), про що свідчить відмітка отримувача на листі.
Водночас, колегія суддів звертає увагу, що позивач звернувся до відповідача із вказаним листом про поновлення спірного договору, який отримано відповідачем 15.02.2019, більше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору, враховуючи що сторонами погоджено строк дії договору до 01.06.2019.
Розпорядженням Полтавської обласної державної адміністрації від 12.04.2019 №265 «Про поновлення AT «Кременчуцьке кар`єроуправління «Кварц» договорів оренди земельних ділянок» вирішено поновити позивачеві строком до 01.06.2035 договори оренди земельних ділянок для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов`язані з користуванням надрами, що розташовані в межах населених пунктів м. Кременчук, зокрема, площею 0,4947 га (кадастровий номер 5310436100:06:003:0385).
У листі № 1/1050 від 21.05.2019 позивач звернувся до Полтавської ОДА для вирішення питання підписання додаткових угод до договорів оренди земельних ділянок, зазначених у розпорядженні т.в.о. голови Полтавської ОДА від 12.04.2019 №265, до переліку яких входить земельна ділянка з кадастровим номером 5310436100:06:003:0385, загальною площею 0,4947 га.
Згідно з листами № 1/1071 від 28.05.2019 та № 1/1123 від 24.06.2019 AT «Кременчуцьке кар`єроуправління «Кварц» звернулось до Полтавської ОДА із проханням підписати додаткові угоди до договорів оренди земельних ділянок на виконання прийнятого розпорядження. При цьому, позивач просив розмір орендної плати залишити незмінним та підписати запропоновані проекти додаткових угод.
При цьому, як вбачається з додатку до листа № 1/1071 від 28.05.2019 позивачем додано проект договору оренди землі, в якому в п.9 позивач зазначив, що «орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в трикратному розмірі земельного податку щорічно та складає 19336,34 грн. в рік».
В своїй відповіді №8877/1/01-37 від 26.06.2019 Полтавська ОДА, посилаючись на ст. 288.5 Податкового кодексу України та на постанову КМ України від 03.03.2004 №220 «Про затвердження Типового договору оренди землі» запропонувала пункт 9 договору викласти в іншій редакції: «орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі _____ грн., що становить 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки зазначеної в п.5 цього договору».
Листом № 1/1153 від 11.07.2019 позивач не погодився із запропонованими змінами, зазначаючи, що в проектах додаткових угод до договорів оренди землі, вказана та розрахована орендна плата в трикратному розмірі земельного податку, встановленого Кременчуцькою міською радою на земельну ділянку, надану підприємству для видобування корисних копалин. Водночас позивач запропонував викласти п. 9 договору в наступній редакції: «орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі _____ грн., що становить 0,75% від нормативної грошової оцінки».
Спірні правовідносини між сторонами пов`язані із поновленням на новий строк укладеного між ними договору оренди землі від 21.12.2011, який, на думку позивача, має бути поновленим з урахуванням додаткової угоди у редакції, викладеній останнім.
Порядок та умови набуття права користування земельною ділянкою на умовах оренди встановлено Земельним кодексом України та Законом України «Про оренду землі», ст. 1 якого визначає, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі термінове платне володіння та користування земельною ділянкою, необхідною орендарю для ведення підприємницької та іншої діяльності.
За змістом ст. 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Відповідно до ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Згідно з п. 2.17 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 «Про деякі питання практики розгляду справ спорах, то виникають із земельних відносин» відповідно до яких, у вирішенні спорів пов`язаних з поновленням (пролонгацією) договорів оренди земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, судам слід враховувати положення статті 33 Закону України «Про оренду землі».
Відповідно до ст. 33 Закону України «Про оренду землі» (в редакції діючій на час виникнення спірних правовідносин) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).
Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.
До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.
При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.
Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.
У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із:
власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності);
уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).
Керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу.
Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку.
Згідно з ч. 11 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.
Отже, ч. 1-5 та ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» встановлюють загальне та спеціальне правила продовження орендних правовідносин:
Так, за загальним правилом, викладеним у ч. 5 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», орендодавець у місячний строк із дня отримання листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі з проектом відповідної додаткової угоди їх розглядає, за потреби узгоджує з орендарем істотні умови договору, може повідомити орендаря про наявність обґрунтованих заперечень проти поновлення договору оренди землі, а за відсутності таких заперечень - вирішує поновити договір оренди землі (таке рішення потрібне лише щодо земель державної та комунальної власності) й укладає з орендарем відповідну додаткову угоду.
Спеціальне правило, викладене у ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», розраховане на випадки, коли орендодавець, який отримав від орендаря, наприклад, в останній день строку договору оренди землі лист-повідомлення про поновлення цього договору з проектом відповідної додаткової угоди, протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди землі не надіслав орендареві заперечень щодо такого поновлення, а орендар продовжив добросовісно користуватися земельною ділянкою. У такому разі орендодавець позбавлений можливості узгоджувати з орендарем нові істотні умови договору оренди землі, що вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були, без прийняття орендодавцем земель державної та комунальної власності окремого рішення про таке поновлення.
У розумінні наведених положень законодавства основними відмінностями у застосуванні положень ч. 1-5 та ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» є умови додаткової угоди (відмінні від попередніх, або ті самі чи тотожні (ч. 1 - 5 ст. 33 цього Закону) та наявність погодження обох сторін щодо істотних умов договору, або ті самі (ч. 6 ст. 33 цього Закону)) та строк, в який орендодавець повинен повідомити орендаря про відсутність наміру продовжувати або поновлювати договір оренди (у місячний строк після повідомлення орендаря про намір продовжувати договір оренди земельної ділянки (ч. 1-5 ст. 33 цього Закону) чи у місячний строк після закінчення строку дії договору (ч. 6 ст. 33 цього Закону)).
В свою чергу за змістом положень ст. 33 Закону України «Про оренду землі» додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку.
Без укладення додаткової угоди до договору оренди землі завершення процедури поновлення такого договору було б неможливим. Така угода має ознаки не тільки зобов`язального, але й речового договору, оскільки засвідчує волю сторін на передання земельної ділянки у тимчасове володіння орендареві на новий строк. Тому зазначена додаткова угода згідно з п. 1 ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» є підставою для державної реєстрації права оренди на новий строк. Саме з цією реєстрацією закон пов`язує виникнення права оренди (ст. 125 Земельного кодексу України). Тому не можна вважати, що поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», є «автоматичною» пролонгацією орендних правовідносин.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на повне дотримання з його боку процедури і строків звернення до відповідача із повідомленням про намір поновити договір, проте відповідач свій обов`язок з укладення додаткової угоди до договору, як це передбачено ч.ч. 5, 7 ст. ст. 33 Закону України «Про оренду землі», не виконав.
Частиною 5 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» передбачено алгоритм дій, який зобов`язує орендодавця після отримання листа-повідомлення орендаря: розглянути лист-повідомлення на відповідність вимогам закону; узгодити з орендарем (за необхідності) істотні умови договору; за відсутності заперечень прийняти рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності); укласти з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендареві направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.
Як встановлено апеляційним судом та підтверджується матеріалами справи 15.02.2019 позивач звернувся до відповідача з листом-повідомленням, в якому просив поновити спірний договір оренди землі до 01.06.2035 року. У додатках до вказаного листа позивачем було зазначено про наявність відповідних проектів додаткових угод до договорів оренди.
Розпорядженням Полтавської обласної державної адміністрації від 12.04.2019 №265 «Про поновлення AT «Кременчуцьке кар`єроуправління «Кварц» договорів оренди земельних ділянок» вирішено поновити позивачу строком до 01.06.2035 договори оренди земельних ділянок для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов`язані з користуванням надрами, що розташовані в межах населених пунктів м. Кременчук, зокрема, площею 0,4947 га (кадастровий номер 5310436100:06:003:0385).
Як вбачається з матеріалів справи між сторонами здійснювалось листування щодо погодження тексту відповідних додаткових угод щодо земельних ділянок, зазначених у розпорядженні Полтавської обласної державної адміністрації від 12.04.2019 року № 265, до переліку яких було включено земельну ділянку з кадастровим номером 5310436100:06:003:0385, для їх подальшого нотаріального посвідчення.
Спочатку позивач просив врахувати попереднє погодження та залишити незмінним (не збільшувати) розмір орендної плати за Договором і підписати запропоновані орендарем додаткові угоди (у тому числі спірну). В той час як відповідач пропонував орендарю викласти пункт 9 Договору в редакції, за якою орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі, що становить 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, зазначеної в пункті 5 спірного договору.
В свою чергу, у відповідь позивач у листі від 11.07.2019 року № 1/1153 запропонував Полтавській обласній державній адміністрації пункт 9 Договору викласти у редакції, за якою орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі, що становить 0,75 % від нормативної грошової оцінки. Також орендар зазначив, що такий розмір орендної плати не являється пільговим, не протирічить законодавству України і може бути встановлений за згодою сторін.
Отже, апеляційним господарським судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що спір між сторонами виник оскільки сторони не досягли згоди щодо розміру орендної плати за оренду земельної ділянки з кадастровим номером 5310436100:06:003:0385, яка мала сплачуватися орендарем після поновлення дії договору.
Згідно з п. 9 спірного договору оренди землі, орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в трикратному розмірі земельного податку щорічно та складає 8493,88 грн. в рік.
Пунктом 5 договору оренди землі встановлено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 4947 кв.м. станом на 15.09.2011 становить 1132516 грн. 71 коп. (228,96 грн. за 1 кв.м.).
Водночас, з наявних у матеріалах справи документів, зокрема, доданого самим позивачем до листа від 28.05.2019 року № 1/1071 проекту договору оренди землі, вбачається, що станом на 12.06.2019 нормативно-грошова оцінка спірної земельної ділянки становила 2578178,52 грн. (521,16 грн. за 1 кв.м).
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди, крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» істотною умовою договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення, перегляду та відповідальності за її несплату.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про оренду землі» визначено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.
Виходячи з положень ст. 632 Цивільного кодексу України та ст. 30 Закону України «Про оренду землі», за загальним правилом зміна умов договору, у тому числі стосовно розміру орендної плати, здійснюється за взаємною згодою сторін. За відсутності такої згоди договір може бути змінено за рішенням суду лише у випадках, установлених умовами договору або в силу закону.
За змістом пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України та статті 21 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, діючій на момент виникнення спірних правовідносин) орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки.
Згідно з п.284.4 Податкового кодексу України плата за землю за земельні ділянки, надані гірничодобувним підприємствам для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин, справляється у розмірі 25 відсотків податку, обчисленого відповідно до статей 274 і 277 цього Кодексу.
Разом із тим, оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, а нормативна грошова оцінка земель становить основу для визначення розміру орендної плати, зміна розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки та законодавча зміна граничного розміру орендної плати є підставами для перегляду розміру орендної плати, визначеної сторонами у договорі оренди землі.
Водночас за змістом ст. 1 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок - це капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.
Відповідно до п. 289.1 ст. 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.
Тобто, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки - підставою для перегляду розміру орендної плати.
А тому, поновлення договору із запропонованою редакцією додаткової угоди без внесення змін в частині визначення розміру орендної плати за наявності проведеної нової грошової оцінки такої земельної ділянки, суперечить вказаним нормам.
Як підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, сторони не дійшли згоди в частині розміру відсотку, який відраховується від нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки для встановлення розміру орендної плати, відтак не домовились щодо зміни умов договору оренди земельної ділянки в частині орендної плати (з урахуванням нової нормативної грошової оцінки земельної ділянки), а додаткову угоду до договору укладено не було.
Частиною 4 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» визначено, що при поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін, а у разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору, переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.
Отже, виконання позивачем зі своєї сторони вимог ст. 33 Закону України «Про оренду землі» щодо процедури поновлення договору оренди - не є безумовною підставою для укладення між сторонами договору на новий строк, оскільки окрім переважного права орендаря на укладення договору оренди на новий строк, орендодавець зі своєї сторони має право запропонувати зміни до його умов як щодо орендної плати, так і інших істотних умов договору, а тому у разі недосягнення домовленості щодо таких умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється в силу прямого припису ч. 4 ст. 33 названого Закону.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що спірний договір оренди землі припинив свою дію 01.06.2019 внаслідок спливу строку, на який його було укладено.
При цьому, колегія суддів не приймає посилання позивача на розпорядження Полтавської обласної державної адміністрації від 12.04.2019 року №265 «Про поновлення AT «Кременчуцьке кар`єроуправління «Кварц» договорів оренди земельних ділянок», яким вирішено поновити позивачу дію договору строком до 01.06.2035, як на підставу для задоволення позовних вимог, пред`явлених на підставі ч. 1-5 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», оскільки, як вже було зазначено вище та встановлено апеляційним господарським судом під час розгляду справи, між сторонами залишились невирішеними питання щодо розміру орендної плати за земельну ділянку з кадастровим номером 5310436100:06:003:0385, яка мала сплачуватися орендарем після поновлення дії договору.
Доводи позивача про безспірність його права на поновлення договору оренду землі в порядку положень ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», колегія суддів відхиляє, оскільки у випадку якщо орендар, маючи на меті реалізацію свого переважного права на поновлення договору оренди землі на новий строк, ініціював перед орендодавцем питання про таке поновлення, скориставшись правовим механізмом ч. 1-5 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», то частина 6 вказаної статті не може бути застосована до таких правовідносин, оскільки переговори сторін щодо зміни (за необхідності) істотних умов не проводяться.
Так, Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі» (у відповідній редакції), необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує його обов`язки за цим договором; він повідомив орендодавця в установлені законом строки про намір поновити договірні відносини на новий строк; до листа-повідомлення додав проект додаткової угоди про поновлення договору оренди землі; продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець упродовж місяця після закінчення строку договору оренди землі письмово не повідомив орендаря про заперечення у поновленні цього договору (постанови від 10.04.2018 в справі №594/376/17-ц, від 22.09.2020 в справах №313/350/16-ц і №159/5756/18). Таку ж позицію висловлено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 в справі №903/1030/19.
У контексті поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», необхідно зауважити, що такий договір може бути поновлено виключно на тих самих умовах і на той самий строк. Тобто орендар не може вимагати поновлення договору оренди землі на інших умовах.
Отже, визнання укладеною спірної додаткової угоди на підставі ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» у запропонованій позивачем редакції з одночасним поновленням дії договору до 2035 року суперечить вищенаведеним приписам Закону України «Про оренду землі».
Також, позивач у своїй позовній заяві просив визнати поновленим з 01.06.2019 до 01.06.2035 строком на 16 (шістнадцять) років договір оренди землі від 21.12.2011, зареєстрованого в Управлінні Держкомзему у місті Кременчук Полтавської області 15.02.2012 за номером 531040004000042 щодо користування земельною ділянкою з кадастровим номером 5310436100:06:003:0385 загальною площею 0,4947 га для експлуатації та обслуговування під`їзних колій та будівель для їх обслуговування по вул. Профспілковій, вул. 40-річчя Жовтня, вул. Халаменюка, вул. Першотравневій (ділянка №3) в м. Кременчуці.
Проте, заявлена позовна вимога про визнання поновленим договору оренди землі з 01.06.2019 до 01.06.2035 не відповідає способам захисту прав, інтересів суб`єктів господарювання, які визначені положеннями ГК України та ЦК України, що є самостійною підставою для відмови у її задоволенні.
Згідно з ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Способи захисту цивільного права чи інтересу - це закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16). Тобто це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц та від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 , від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18, від 09.02.2021 у справі № 381/622/17 та від 02.02.2021 у справі № 925/642/19.
Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок щодо нього, суди мають враховувати його ефективність. Це означає, що вимога про захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, а також забезпечувати поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (такий висновок викладений у пунктах 6.6, 6.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19).
Реалізуючи передбачене ст. 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
В свою чергу, вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється під час розгляду справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.
Як було зазначено вище, поновлення договору оренди землі в судовому порядку, у передбачений ст. 33 Закону України «Про оренду землі» спосіб, вимагає укладення додаткової угоди між сторонами як єдиної підстави продовження орендних прав і обов`язків.
А тому, належним і ефективним способом захисту порушеного права у цьому випадку є позов про укладення додаткової угоди із викладенням її змісту, оскільки сама по собі вимога про визнання договору оренди землі поновленим за своєю суттю є встановленням факту, який має юридичне значення, і не може забезпечити захисту порушеного права позивача в силу імперативного припису закону про обов`язковість оформлення поновлення договору оренди саме шляхом укладення додаткової угоди, що, власне, і може бути предметом розгляду в суді.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.09.2018 у справі № 920/739/17, від 15.01.2019 у справі № 922/1464/18, від 19.03.2019 у справі № 908/2484/17, від 09.06.2020 у справі 912/1860/19, від 26.01.2021 у справі № 923/722/19 та інших.
Наведені обставини свідчать про відсутність правових підстав для задоволення вимоги позивача про визнання поновленим з 01.06.2019 до 01.06.2035 строком на 16 (шістнадцять) років договір оренди землі від 21.12.2011, зареєстрованого в Управлінні Держкомзему у місті Кременчук Полтавської області 15.02.2012 за номером 531040004000042 щодо користування земельною ділянкою з кадастровим номером 5310436100:06:003:0385 загальною площею 0,4947 га для експлуатації та обслуговування під`їзних колій та будівель для їх обслуговування по вул. Профспілковій, вул. 40-річчя Жовтня, вул. Халаменюка, вул. Першотравневій (ділянка №3) в м. Кременчуці.
З огляду на обставини, які викладені вище, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у цій справі.
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За наведених обставин, висновки місцевого господарського суду не можна вважати такими, що відповідають приписам статей 86, 236, 238 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного, об`єктивного і безпосереднього розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, що свідчить про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення.
А тому, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Полтавської обласної військової адміністрації підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 27.09.2022 у справі №910/20325/21 - скасуванню з прийняттям нового судового рішення.
Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 129, 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
П О С Т А Н О В И В:
1. Апеляційну скаргу Полтавської обласної військової адміністрації на рішення Господарського суду міста Києва від 27.09.2022 у справі № 910/20325/21 задовольнити.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 27.09.2022 у справі № 910/20325/21 скасувати.
3. Прийняти нове рішення суду, яким у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Кременчуцьке кар`єроуправління «Кварц» до Полтавської обласної державної адміністрації про визнання договору оренди землі поновленим та визнання додаткової угоди укладеною - відмовити.
4. Стягнути з Акціонерного товариства «Кременчуцьке кар`єроуправління «Кварц» (39631, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Київська, 85, код ЄДРПОУ: 35328439) на користь Полтавської обласної військової адміністрації (36014, Полтавська область, м. Полтава, вул. Соборності, 45, код ЄДРПОУ: 43421817) 6 810 (шість тисяч вісімсот десять) грн 00 коп судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.
5. Видачу наказу по справі № 910/20325/21 доручити Господарському суду міста Києва.
6. Матеріали справи №910/20325/21 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст складено 28.04.2023.
Головуючий суддя О.В. Тищенко
Судді Є.Ю. Шаптала
С.Р. Станік
Суд | Північний апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 23.03.2023 |
Оприлюднено | 04.05.2023 |
Номер документу | 110595326 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин |
Господарське
Північний апеляційний господарський суд
Тищенко О.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні