Постанова

від 02.05.2023 по справі 910/5246/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" травня 2023 р. Справа№ 910/5246/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Корсака В.А.

Алданової С.О.

секретар судового засідання Місюк О.П.

за участю представників:

позивача - не з`явилися;

відповідача - Чешковський В.А., Юзопольський С.В.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.01.2023

у справі №910/5246/22 (суддя - Удалова О.Г.)

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ельван"

до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі виробничого підрозділу "Козятинська дистанція колії" регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця"

про стягнення заборгованості,

за зустрічним позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ельван"

про стягнення штрафних санкцій.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ельван" звернулося з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі виробничого підрозділу "Козятинська дистанція колії" регіональної філії "Південно-західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення заборгованості у загальному розмірі 520779,19 грн, з яких: 480000,00 грн - основний борг, 37149,60 грн - інфляційні втрати та 3629,59 грн - 3% річних.

Обґрунтовуючи позовні вимоги Товариство з обмеженою відповідальністю "Ельван" посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором №П3/П-21522/НЮ від 21.07.2021 в частині своєчасної оплати наданих послуг у встановлений строк.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.07.2022 відкрито провадження у справі №910/5246/22 та ухвалено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

02.08.2022 до суду від Акціонерного товариства "Українська залізниця" надійшла зустрічна позовна заява з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ельван" про стягнення штрафних санкцій у сумі 56640,00 грн, з яких: 23040,00 грн - пеня та 33600,00 - грн 7% штрафу.

В обґрунтування позовних вимог зустрічного позову Акціонерне товариство "Українська залізниця" посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором в частині надання послуг у встановлений строк.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.08.2022 прийнято зустрічний позов Акціонерного товариства "Українська залізниця" до спільного розгляду з первісним позовом, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.01.2023 (повний текст складено 28.02.2023) у справі №910/5246/22 первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Ельван" задоволено частково, закрито провадження в частині стягнення 240000,00 грн основного боргу, стягнуто з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь позивача 120000,00 грн основного боргу, 3629,59 грн 3% річних та 37149,60 грн інфляційних втрат. Також вказаним рішенням зустрічний позов Акціонерного товариства "Українська залізниця" задоволено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, згідно якої просить скасувати оскаржуване рішення в частині задоволення первісних позовних вимог про стягнення 120000,00 грн основного боргу, 3629,59 грн 3% річних та 37149,60 грн інфляційних втрат і ухвалити в зазначеній частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевим господарським судом під час ухвалення оскаржуваного рішення неповно з`ясовано обставини справи, неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.

За доводами скаржника, судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права в частині приписів ст. 625 ЦК України, оскільки згідно положень п. 7.6 договору №ПЗ/П-21522/НЮ від 21.07.2021, сторони відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України встановили, що розмір відповідальності замовника за прострочення виконання грошового зобов`язання становить 0,1% річних від простроченої суми грошових зобов`язань.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.03.2023 апеляційну скаргу у справі №910/5246/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Буравльов С.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.03.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" у справі №910/5246/22 та призначено її до розгляду на 02.05.2023.

18.04.2023 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Ельван" надійшов відзив на апеляційну скаргу, згідно якого позивач за первісним позовом (далі - позивач) просить суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги, оскаржуване рішення залишити без змін. Також позивач просить суд здійснити розгляд апеляційної скарги без участі його представника.

На електронну адресу суду 26.04.2023 від Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - відповідач) надійшло клопотання про проведення судового засідання 02.05.2023, в режимі відеоконференції з Козятинським міськрайонним судом Вінницької області.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.04.2023 задоволено клопотання Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" про проведення судового засідання у справі №910/5246/22 в режимі відеоконференції.

До суду 28.04.2023 від Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" надійшло клопотання про долучення письмових доказів, а саме доказів сплати боргу за спірним договором у розмірі 120000,00 грн (копія платіжної інструкції №174561 від 31.03.2023).

На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду №09.1-08/1531/23 від 01.05.2023, у зв`язку з перебуванням суддів Буравльова С.І. та Андрієнко В.В. у відпустках, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/5246/22.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 01.05.2023 апеляційну скаргу у справі №910/5246/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Корсак В.А., Алданова С.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.05.2023 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.01.2023 у справі №910/5246/22 прийнято до провадження визначеним складом суду.

В судовому засіданні 02.05.2023, яке відбулося в режимі відеоконференції, колегія суддів розглянувши клопотання скаржника про долучення до матеріалів справи доказів дійшла висновку про відмову в його задоволенні, зважаючи на таке.

Предметом даного апеляційного провадження є стягнення заборгованості за договором №П3/П-21522/НЮ від 21.07.2021 у загальному розмірі 160779,19 грн, з яких: 120000,00 грн основного боргу, 3629,59 грн 3% річних та 37149,60 грн інфляційних втрат.

З доданої до клопотання про долучення доказів платіжної інструкції №174561 від 31.03.2023 слідує, що Акціонерне товариство "Українська залізниця" сплатило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ельван" 120000,00 грн з призначенням платежу: «Оплата за капітальний ремонт авто КАМАЗ згідно дог. №П3/П-21522/НЮ від 21.07.2021 та акту №Ел-0000012 від 15.12.2021». Отже, фактично предмет спору частково відсутній на момент перегляду рішення судом апеляційної інстанції, однак вказану суму було сплачено відповідачем вже після прийняття рішення судом першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 278 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку із залишенням позову без розгляду або закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 226 та 231 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 231 ГПК України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо, зокрема, відсутній предмет спору.

У відповідності до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Нормами ч. 1 ст. 277 ГПК України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З наведеного вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає законність та обґрунтованість судового рішення саме на момент його прийняття, а обставини що змінились після прийняття рішення, зокрема, і погашення відповідачем частини заборгованості яка є предметом спору, не може бути підставою для скасування прийнятого рішення. При цьому, фактичне погашення заборгованості яка існувала на момент прийняття рішення Господарським судом міста Києва від 23.01.2023 у справі №910/5246/22, після прийняття вказаного рішення (на суму 120000,00 грн відповідно до наданої платіжної інструкції) має трактуватись як добровільне часткове виконання судового рішення та враховуватись на стадії виконання судового рішення.

До того ж, системний аналіз ст. ст. 80, 269 ГПК України свідчить про те, що докази, якими відповідач спростовує заявлені позовні вимоги, повинні існувати на момент звернення до суду з відзивом на позовну заяву, і саме на відповідача покладено обов`язок подання таких доказів одночасно з відзивом. Єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у т.ч. апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого строку, це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії (наприклад, якщо стороні не було відомо про існування доказів), тягар доведення яких також покладений на учасника справи (у даному випадку - позивача).

Проте в даному випадку відповідач просить суд долучити доказ (копію платіжної інструкції №174561 від 31.03.2023), який датовано вже після прийняття рішення судом першої інстанції, тобто доказ, якого взагалі не існувало на момент розгляду спору по суті судом першої інстанції.

Отже, така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку ст. 269 ГПК України незалежно від причин неподання відповідачем таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.

Аналогічна правова позиція з цього питання викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №911/3250/16, від 06.02.2019 у справі №916/3130/17, від 26.02.2019 у справі №913/632/17 та від 06.03.2019 у справі №916/4692/15.

У судовому засіданні представники скаржника надали пояснення по суті спору, доводи апеляційної скарги підтримали, просили її задовольнити, оскаржуване рішення суду скасувати в частині задоволення первісного позову та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Керуючись положеннями ч. 1 ст. 269 ГПК України, зважаючи на вимоги апеляційної скарги, колегія суддів здійснює перегляд оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги (в частині первісного позову).

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши думку представників скаржника, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, з огляду на викладені скаржником доводи та вимоги апеляційної скарги, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як слідує з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 21.07.2021 між Акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі начальника підрозділу "Козятинська дистанція колії" регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ельван" укладено договір про надання послуг №ПЗ/П-21522/НЮ, відповідно до п. 1.1 якого виконавець зобов`язується надати послуги з капітального ремонту автомобіля КАМАЗ 55102.

Обсяг та вартість послуг визначена у додатку №1 до договору (п. 1.2).

Відповідно до п. 3.2 договору ціна договору складає 480000 грн, у тому числі ПДВ.

Оплата здійснюється по факту наданих послуг шляхом перерахування виконавцю коштів протягом 45 (сорока п`яти) банківських днів з дати реєстрації податкової накладної та після підписання акту приймання-передачі наданих послуг (п. 4.3 договору).

Пунктом 5.5 договору приймання та повернення ТЗ замовнику здійснюється шляхом оформлення акту приймання-передачі автомобіля після надання послуг, який скріплюється підписами та печатками відповідальних осіб виконавця та замовника.

Згідно п. 8.1 договору сторони несуть відповідальність за невиконання своїх зобов`язань, передбачених цим договором, якщо таке невиконання обумовлено настанням форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Під форс-мажорними обставинами слід розуміти обставини, визначені ч. 2 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» (п. 8.2 договору).

Сторона, яка посилається на форс-мажорні обставини, через які не може виконувати свої договірні зобов`язання, повинна негайно (не пізніше 3(трьох) календарних днів) письмово повідомити іншу сторону про такі обставини та їх вплив на виконання відповідних зобов`язань (п. 8.3 договору).

Відповідно до п. 8.4 договору неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про настання форс-мажорних обставин позбавляє сторону посилатись на них, як на підставу звільнення від відповідальності за невиконання своїх договірних зобов`язань.

Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2021 (включно), але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов`язань (п. 13.1 договору).

Договір підписаний представниками обох сторін та скріплений печатками підприємств.

На виконання умов договору позивачем надано послуги з капітального ремонту автомобіля КАМАЗ 55102, прийняті відповідачем без зауважень, що підтверджується актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 15.12.2021 №Ел-0000012, який підписано поважними представниками сторін і скріплено печатками.

Також позивачем сформовано, подано та зареєстровано податкову накладну №5 від 15.12.2021.

Відтак, в силу положень п. 4.3 договору, відповідач мав сплатити надані послуги в строк до 21.02.2022. Водночас, у визначений договором строк (45 банківських днів з дати підписання акту приймання-передачі наданих послуг) Укрзалізниця не виконала свої зобов`язання за договором та не сплатила за надані послуги.

31.03.2022 відповідач повідомив позивача про настання форс-мажорних обставин за договором, в підтвердження чого надав лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/01.0-7.1.

08.04.2022 відповідач звернувся до позивач з листом №ПЧ-7-21285, згідно якого запропонував Товариству з обмеженою відповідальністю "Ельван" здійснити реструктуризацію заборгованості з погашенням до 25% щомісячно.

11.04.2022 відповідач звернувся до позивача з листом №ПЧ-7-21291, у відповідності до якого надав згоду на здійснення реструктуризації заборгованості, шляхом її погашення в розмірі не більше 25% загальної суми заборгованості.

У відповідь на вказаний лист, позивач листом №28/04 від 28.04.2022 надав відповідачу згоду на реструктуризацію заборгованості згідно договору №ПЗ/П-21522/НЮ від 21.07.2021 в сумі 480000,00 грн, шляхом її погашення у розмірі не більше 25% загальної суми заборгованості щомісячно, починаючи з квітня 2022 року.

Станом на кінець травня 2022 року відповідач свої зобов`язання з оплати наданих послуг не виконав, що стало підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Ельван" з даним позовом до суду про стягнення з відповідача 480000,00 грн основного боргу за договором.

Окрім цього, враховуючи несвоєчасне виконання відповідачем грошових зобов`язань, позивач просив суд стягнути з відповідача також 3% річних у розмірі 3629,59 грн та 37149,60 грн інфляційних втрат за період з 22.02.2022 по 24.05.2022.

06.12.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю "Ельван" подало до суду заяву про зменшення позовних вимог на 120000,00 грн (у зв`язку з погашенням вказаної суми відповідачем 10.06.2022) та просило стягнути з Укрзалізниці 360000,00 грн основного боргу за договором.

У подальшому, відповідачем було перераховано позивачу 240000,00 грн, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями наявними в матеріалах справи.

Заперечуючи проти позовних вимог відповідач стверджував, що невиконання зобов`язань за договором зумовлено обставинами непереборної сили, про що позивач повідомлявся листом від 31.03.2022. Крім того, відповідач просив суд врахувати його майнове становище та факт відсутності збитків у позивача, і відмовити в нарахуванні інфляційних втрат та 3% річних.

За результатами розгляду спору місцевий господарський суд закрив провадження в частині стягнення 240000,00 грн основного боргу, у зв`язку з його оплатою відповідачем. При цьому, встановивши факт порушення відповідачем взятих на себе договірних зобов`язань, суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнув з відповідача 120000,00 грн основного боргу, 3629,59 грн 3% річних та 37149,60 грн інфляційних втрат.

Північний апеляційний господарський суд не погоджується з висновками місцевого господарського суду щодо стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 3629,59 грн та вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

За змістом ст. ст. 626, 627 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Відповідно до ст. ст. 525, 526, 629 ЦК України та ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).

Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Отже, укладений сторонами договір за своєю правовою природою є договором стосовно надання послуг з ремонту.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач надав відповідачу послуги з ремонту автомобіля КАМАЗ 55102 на суму 480000,00 грн, про що свідчить підписаний між сторонами акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №Ел-0000012 від 15.12.2021 та податкова накладна №5 від 15.12.2021. Обставини надання послуг за спірним договором на суму 480000,00 грн також не заперечуються відповідачем.

За змістом ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 4.3 договору оплата здійснюється по факту наданих послуг шляхом перерахування виконавцю коштів протягом 45 (сорока п`яти) банківських днів з дати реєстрації податкової накладної та після підписання акту приймання-передачі наданих послуг.

Таким чином, з урахуванням умов договору, відповідач повинен був оплатити надані позивачем послуги за актом №Ел-0000012 від 15.12.2021 на суму 480000,00 грн до 21.02.2022.

Разом з тим, згідно платіжних доручень відповідачем було здійснено оплату отриманого товару на суму 120000,00 грн - 10.06.2022 (платіжне доручення №4768158), на суму 120000,00 грн - 28.12.2022 (платіжне доручення №355530), на суму 120000,00 грн - 16.01.2023 (платіжне доручення №15857).

З наведеного вбачається, що відповідачем було частково оплачено вартість отриманих послуг із порушенням встановлених умовами договору строків, що останнім не заперечується.

Оскільки матеріали справи містять належні докази надання послуг за спірним договором, тоді як відповідачем не надано доказів повної оплати спірної заборгованості, місцевий господарський суд, з урахуванням заяви позивача про зменшення позовних вимог та оплати відповідачем після відкриття провадження у справі заборгованості в розмірі 240000,00 грн, дійшов вірного висновку про закриття провадження в частині 240000,00 грн основного боргу згідно ч. 2 ст.231 ГПК України та задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача основної заборгованості за договором у розмірі 120000,00 грн.

Разом з тим суд апеляційної інстанції вважає безпідставними твердження відповідача про відсутність його вини щодо своєчасності оплати наданих за договором послуг, у зв`язку з настанням форс-мажорних обставин, оскільки, по-перше, відповідач в обумовлені договором строки (не пізніше трьох днів, п. 8.3 договору) не повідомив позивача про такі обставини, що в силу п. 8.4 договору позбавляє його права посилатися на них, по-друге, не надав належних доказів наявності вищезазначених обставин, їх тривалості та вплив на виконання спірного договору.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3629,59 грн 3% річних та 37149,60 грн інфляційних втрат, суд відмічає наступне.

Стаття 625 ЦК України встановлює відповідальність за порушення грошового зобов`язання. Так, частиною першою вказаної статті визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Частиною другою встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз частини другої статті 625 ЦК України вказує на те, що нарахування інфляційних витрат на суму боргу та відсотків річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином законодавцем передбачено право сторін за домовленістю погодити в договорі інший розмір процентів річних, ніж встановлено положеннями ст. 625 ЦК України.

Колегія суддів зазначає, що згідно положень спірного договору, а саме п. 7.6, сторони відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України встановили, що розмір відповідальності замовника за прострочення виконання грошового зобов`язання за цим договором становить 0,1% річних від простроченої суми грошових зобов`язань.

Отже, враховуючи положення ст. ст. 6, 627 ЦК України, в яких викладено один із загальних принципів цивільного законодавства - свободи договору, слід дійти висновку, що сторони у спірних правовідносинах на власний розсуд визначили інший розмір процентів річних. А тому, в даному випадку при розрахунку відсотків річних згідно положень ст. 625 ЦК України слід застосовувати встановлений сторонами розмір річних, а саме - 0,1%.

За таких обставин, враховуючи, що за змістом ст. 625 ЦК України за порушення грошового зобов`язання боржник зобов`язаний на вимогу кредитора сплатити 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, судова колегія прийшла до висновку, що у суду першої інстанції не було правових підстав для покладення обов`язку на боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання за договором про надання послуг, сплатити 3 % річних від простроченої суми, оскільки зазначеним договором встановлений менший розмір процентів річних (0,1%).

Як свідчать матеріали справи, позивачем здійснено розрахунок 3% річних у період з 22.02.2022 по 24.05.2022 на суму 3629,59 грн.

Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання основного грошового зобов`язання, здійснивши власний розрахунок сум 0,1% річних в межах заявленого періоду, колегія суддів встановила, що обґрунтованою до стягнення є сума річних у розмірі 120,99 грн.

Таким чином доводи апеляційної скарги стосовно того, що рішення Господарського суду міста Києва в частині стягнення 3% річних у розмірі 3629,59 грн прийнято за неправильного застосування приписів ст. 625 ЦК України є обґрунтованими, у зв`язку з чим рішення суду в зазначеній частині підлягає скасуванню.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат в межах заявленого періоду, колегія суддів встановила його арифметичну вірність, з огляду на що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 37149,60 грн

Як вже було зазначено, відповідачем у відзиві на позовну заяву викладено клопотання про зменшення розміру нарахованих позивачем 3% річних та інфляційних втрат, враховуючи його майновий стан та відсутність збитків у позивача.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про відсутність підстав для застосування приписів ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, з огляду на наступне.

За наслідками аналізу викладених у відзиві на позовну заяву доводів про зменшення розміру передбачених ст. 625 ЦК України санкцій, колегією суддів встановлено, що основними аргументами відповідача є скрутне фінансове становище відповідача та його стратегічне значення для держави.

Разом з тим, статтею 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною третьою статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Вказане свідчить про те, що положеннями ст. 233 ГК України передбачено право суду зменшити виключно розмір штрафних санкцій до яких ч. 1 ст. 230 ГК України інфляційні втрати та 3% річних не відносить.

Сплата інфляційних нарахувань та 3% річних, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 року у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, а також у постанові Верховного Суду від 16.01.2020 у справі №910/14522/18.

Оскільки заявлені до стягнення інфляційні втрати та відсотки річних не є штрафними санкціями, відсутні підстави для застосування приписів статті 551 ЦК України та 233 ГК України та зменшення розміру заявлених до стягнення сум.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що клопотання відповідача про зменшення розміру заявлених до стягнення сум інфляційних втрат та відсотків річних не підлягає задоволенню.

Враховуючи вищенаведені положення законодавства та обставини справи, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів апеляційної скарги та наявність підстав для її часткового задоволення.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Як передбачено п. 4 ч. 1 ст. 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 23.01.2023 у справі №910/5426/22 в частині стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 3629,59 грн (п. 3 резолютивної частини рішення) прийнято за неправильного застосування норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню з прийняттям в цій частині нового рішення про стягнення з відповідача 120,99 грн відсотків річних.

Відповідно до статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" задовольнити частково.

2. Пункт 3 резолютивної частини рішення Господарського суду міста Києва від 23.01.2023 у справі №910/5246/22 скасувати та прийняти в цій частині нове рішення яким:

«Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройца, буд. 5, код 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ельван» (39610, Полтавська область, м. Кременчук, проїзд Галузевий, 64, код 41558590) 120000 (сто двадцять тисяч) грн основного боргу, 120 (сто двадцять) грн 99 коп відсотків річних, 37149 (тридцять сім тисяч сто сорок дев`ять) грн 60 коп втрат від інфляції та 2426 (дві тисячі чотириста двадцять шість) грн 66 коп судового збору».

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ельван» (39610, Полтавська область, м. Кременчук, проїзд Галузевий, 64, код 41558590) на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройца, буд. 5, код 40075815) 81,50 (вісімдесят одну гривню п`ятдесят копійок) грн витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Повний текст постанови складено 03.05.2023.

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді В.А. Корсак

С.О. Алданова