Постанова

від 29.10.2007 по справі 16/412-13/1

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

16/412-13/1

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

                                                                                                                                                                                                                  ПОСТАНОВА                                                                                                                                                                                                                            

29.10.07                                                                                           Справа  № 16/412-13/1

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді                                                                                  Краєвської М.В.

суддів:                                                                                                         Кузя В.Л.    

                                                                                                            Давид Л.Л.

розглянувши 2 апеляційні скарги: 1) колективного підприємства виробничо-торгової фірми “КАСТР і К” від 18.06.2007 р. № 25/35-10 і 2) ВАТ “Івано-Франківськголовпостач” від 21.06.2007 р. вх. № 05/423

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 05.06.2007 р.

у справі № 16/412-13/1

за позовом колективного підприємства виробничо-торгової фірми “КАСТР і К” (далі –КП ВТФ “КАСТР і К”), м.Івано-Франківськ

до ВАТ “Івано-Франківськголовпостач”, м.Івано-Франківськ

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача – Палагніцької Ярослави Володимирівни, м.Івано-Франківськ

про стягнення 140 305, 75 грн.

За участю представників:

від позивача –Трухан Б.О. (директор, наказ № 25/35-к від 06.08.2005 р. в матеріалах справи),

                             Вакалюк О.Д. (головний бухгалтер, довіреність від 30.07.2007 р. № 25 в матеріалах справи),

від відповідача –не з”явився;

від третьої особи - не з”явився

Представникам сторін роз”яснено їх права й обов”язки, передбачені ст.22 ГПК України.

Оскільки жодна зі сторін не заявляла клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу, то протокол судового засідання ведеться з дотриманням вимог ст.81-1 ГПК України без забезпечення повного фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

          Розгляд апеляційної скарги відкладався з підстав, викладених в ухвалах Львівського апеляційного господарського суду від 30.07.2007 р., 01.10.2007 р., 22.10.2007 р.

Розпорядженням голови суду від 22.10.2007 р. проведено зміни в складі колегії суддів (знаходиться в матеріалах справи).

Заяв про відвід суддів не поступало.

          У судовому засіданні 22.10.2007 р. оголошувалася перерва до 29.10.2007 р., про що представники сторін були ознайомлені під розписку.

          Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 05.06.2007 р. у справі № 16/412-13/1 (суддя Шкіндер П.А.) позов про стягнення 140 305, 75 грн. заборгованості, яка складається з вартості недостачі товарно-матеріальних цінностей на суму 100 881, 32 грн., вартості переоціненої переведеної зворотньої тари в розряд покупної на суму 38 356, 2 грн. і 1 068, 23 грн. інфляційних нарахувань, задоволено частково, а саме: стягнуто з відповідача на користь позивача 7 593, 35 грн. заборгованості, а в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

          Позивач з даним рішенням не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийняти нове рішення, яким позов у цій частині задоволити, стягнути з відповідача на користь позивача 132 712, 4 грн., з підстав неправильного застосування норм матеріального права.

          Свої вимоги КП ВТФ “КАСТР і К” обгрунтовує тим, зокрема, що господарським судом порушено ст.ст.34, 36 ГПК України щодо належності та допустимості доказів, не досліджено дійсні обставини справи щодо фактичної суми нестачі без її розподілу на окремі групи, що призвело до помилкового висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача всієї суми нестачі товарно-матеріальних цінностей; судом першої інстанції безпідставно відмовлено в задоволенні позову щодо відшкодування збитків і розподілу нестачі товарно-матеріальних цінностей на різні групи –продукцію та тару і ін.

          Відповідач також з прийнятим рішенням не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову в цій частині відмовити, з підстав невідповідності висновків, викладених у рішенні господарського суду, обставинам справи та неправильного застосування норм матеріального права.

          Свої вимоги ВАТ “Івано-Франківськголовпостач” обгрунтовує тим, зокрема, що відповідач не може відповідати за нестачу товарно-матеріальних цінностей –продукції на суму 7 593, 35 грн., оскільки таких зобов”язань по обліку та відпуску продукції на нього не покладено; п.10 договору № 149 від 10.06.2003 р. сторонами не виконувався і в цій частині договір є неукладеним; у матеріалах справи відсутні будь-які докази про незабезпечення саме відповідачем організації обліку та відпуску продукції; позивачем не доведено вини відповідача у заподіянні шкоди, а також факт приймання відповідачем продукції на зберігання, повна матеріальна відповідальність покладалась на конкретну фізичну особу –працівника складу за угодою між позивачем і працівником, а не відповідачем (орендодавцем) і ін.

          Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 30.07.2007 р. залучено до участі в справі Палагніцьку Ярославу Володимирівну в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, яка в своїй заяві-поясненні, посвідченій приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу 29.08.2007 р., реєстровий № 4393, просила розглянути апеляційну скаргу за її відсутністю та пояснила, що підписувала документи (прихідні та розхідні), на яких вже стояли підписи директора та головного бухгалтера КП "ВТФ "Кастр і К", потім віддавала їх на фірму. Збереження товарно-матеріальних цінностей на ВАТ “Івано-Франківськголовпостач” полягало в охороні  складу ззовні з метою недопущення крадіжки, а таких фактів не було; товарно-матеріальні цінності на облік у ВАТ “Івано-Франківськголовпостач” не ставила та в бухгалтерію не здавала, фактів видачі продукції в більшій кількості, ніж було вказано в накладній, не було, як і не було випадків отримання меншої кількості продукції, ніж зазначено в документах інших організацій; як проходила інвентаризація і як вівся бухгалтерський облік позивача невідомо, з висновками інвентаризації не ознайомлювали й в акті не підписувалась.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що  між КП "ВТФ "Кастр і К" (орендар за договором, позивач у справі) та  ВАТ "Івано-Франківськголовпостач" (орендодавець за договором, відповідач у справі)  укладено договір № 149 оренди колективного майна без права викупу від 10.06.2003 р., за умовами якого  орендодавець передав орендарю в тимчасове користування складське приміщення блоку складів обладнання площею 263 кв.м. і частину складу паперу площею 144 кв.м., розташованих в м.Івано-Франківську по вул.Кобилянської, 56, для зберігання пивобезалкогольної продукції (п.п. 1, 4 договору) строком з 10.06.2003 р. до 31.12.2004 р. (п.19 договору).

Пунктами 8, 9 зазначеного вище договору передбачено, що відповідач (орендодавець) проводить вантажно-розвантажувальні роботи та забезпечує виконання внутрішньо-складської переробки вантажів (при умові її проведення) за додаткову оплату.

 Також пунктом 10 договору визначено, що відповідач (орендодавець) здійснює організацію обліку та відпуску продукції позивачу, яка зберігається на орендованій площі і несе за неї повну матеріальну відповідальність, яка покладається на працівника складу № 1 за угодою між ним і позивачем і договором про повну матеріальну відповідальність між ВАТ "Івано-Франківськголовпостач" та працівником складу №1.

За послуги, визначені в п.10 договору, позивач сплачує відповідачу додаткову плату в розмірі 370, 00 грн., в т.ч. ПДВ 20% (п.11 договору).

Розглянувши 2 апеляційні скарги, вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що в задоволенні апеляційної скарги КП "ВТФ "Кастр і К"  слід відмовити. Апеляційну скаргу ВАТ "Івано-Франківськголовпостач" задоволити. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 05.06.2007 р. у справі № 16/412-13/1 в частині стягнення з ВАТ "Івано-Франківськголовпостач" на користь КП "ВТФ "Кастр і К" 7 593, 35грн. заборгованості скасувати та прийняти  нове рішення, яким у задоволенні позову в цій частині відмовити. В решті рішення суду залишити без змін.

При цьому колегія виходила з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено наявними в справі матеріалами, комірником складу, на  якого було покладено обов"язки по організації обліку та відпуску продукції, і яка несе повну матеріальну відповідальність з часу укладення договору була Палагніцька Я.Б.  Договір про повну матеріальну відповідальність між комірником і відповідачем укладено 05.12.2002 р.  

 В зв‘язку з наданням чергової відпустки зав. складом  Палагніцькій Я.В. розпорядженням  по ВАТ "Івано-Франківськголовпостач" від 26.05.2004 р. за № 22 (а.с.15, Том 1) зобов‘язано провести передачу товарно-матеріальних цінностей  станом на 01.06.2004 р. на складі КП ВТФ "Кастр і К" відповідно до договору оренди № 149 від 10.06.2003 р. та  призначено комісію, до складу якої увійшли працівники сторін.

В подальшому на підставі вказаного розпорядження наказом КП "ВТФ "Кастр і К" № 25/20 від 28.05.2004 р. заступника головного бухгалтера Г.Дубіщак та експедитора Б.Денисюка зобов‘язано комісійно з представниками відповідача провести 31.05.2004 р. інвентаризацію та передачу товарно-матеріальних цінностей і оформити відповідними документами.

За результатами інвентаризації комісією складено інвентаризаційний опис товарно-матеріальних цінностей (тари), (товару) по складу  КП "ВТФ "Кастр і Ко"  станом на 31.05.2004 р., акт на списання товарно-матеріальних цінностей не пригідних для подальшого використання й акт  інвентаризації  товарно-матеріальних цінностей, згідно з яким позивачем виявлено недостачу товарно-матеріальних цінностей на суму 100 881, 31 грн., в т.ч. 93 287, 97 грн. - вартість тари та 7 593, 35 грн. - вартість  пивобезалкогольної продукції.

Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України від 16.01.2003 р. останній застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов‘язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Пунктом 4 Прикінцевих положень ГК України від 16.01.2003 р. встановлено, що останній застосовується до господарських відносин, які виникли після набрання чинності його положеннями відповідно до розділу ІХ.   

До господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями ГК України, зазначені положення застосовуються щодо тих прав і обов‘язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями.

Відповідно до п.10 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України від 16.01.2003 р. правила останнього про відповідальність за порушення договору застосовуються в тих випадках, коли відповідні порушення були допущені після набрання чинності цим Кодексом, крім випадків, коли в договорах, укладених до 01.01.2004 р., була встановлена інша відповідальність за такі порушення. Таким чином щодо відповідальності за порушення умов договору суд застосовує правила ЦК УРСР.

Правовідносини між позивачем та відповідачем виникли до набрання чинності ЦК України від 16.01.2003 р. та ГК України від 16.01.2003 р., однак продовжували існувати і після набрання ним чинності, зокрема, на момент виявлення недостачі товарно-матеріальних цінностей, а, отже, до вказаних відносин повинні застосовуватися норми ЦК України та ГК України.

Згідно з ст.14 ЦК України цивільні обов‘язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов‘язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

Частиною 1 ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Боржник, який порушив зобов‘язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки (ч. 1 ст. 623 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов‘язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб‘єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Згідно з ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв‘язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідальність за порушення зобов‘язання у вигляді відшкодування збитків настає за наявності таких умов:

- протиправної дії чи бездіяльності особи;

- заподіяння збитків в результаті такої дії чи бездіяльності особи;

- причинного зв‘язку між протиправною дією чи бездіяльністю особи та заподіяними збитками;

- вини боржника.

Протиправність дії чи бездіяльності особи полягає у порушенні договірного зобов‘язання. Як вбачається з матеріалів справи, позивач як на підставу протиправності дій відповідача посилається на невиконання ним п.10 договору щодо організації обліку та відпуску продукції на орендованому складі.

Збитки позивача полягають в тому, що внаслідок порушення організації обліку відпуску його продукції  відповідачем останнім допущено недостачу товарно-матеріальних цінностей на орендованому складі на суму 100 881, 32 грн., а внаслідок переоцінки та переводу зворотньої тари в покупну завдано збитків на суму 38 356, 2 грн.

Про наявність причинного зв‘язку між протиправною поведінкою відповідача та збитками позивача останнім  представлено вказані вище інвентаризаційний опис, підписаний представниками сторін, та  акт результатів інвентаризації товарно-матеріальних цінностей від 31.05.2004 р., складений головним бухгалтером КП "ВТФ "Кастр і К" Г.Дубіщак (а.с.27-31, Том 1).

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Боржник, який порушив зобов‘язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов‘язання, доказується кредитором. (ч.1-2 ст. 623 ЦК України).

Щодо вини, то у цивільному праві діє презумпція вини особи, яка вчинила правопорушення. При цьому відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов‘язання.

Зазначені норми Кодексу законодавчо закріплюють право кредитора на відшкодування йому збитків, завданих, на його думку, протиправними діями чи бездіяльністю боржника, водночас надають право останньому доказати відсутність своєї вини у завданих збитках, а так само взяти участь у визначенні справедливого розміру завданих ним збитків.

У договорі № 149 від 10.06.2003 р., як правильно встановив суд першої інстанції, відсутні будь-які застереження або обов‘язки відповідача здійснювати операції по обліку, прийому та відвантаженню тари позивачу та третім особам, а тому посилання позивача на договірні відносини з третіми особами, в тому числі на договір, укладений між ним і  ВАТ ПБК "Славутич", не може породжувати обов‘язки для відповідача, в тому числі щодо обов‘язків позивача по поверненню тари   ВАТ ПБК "Славутич", в зв‘язку з чим суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції в цій частині про відсутність вини в діях відповідача щодо збитків, завданих позивачу в зв‘язку із переоцінкою і переводом зворотньої тари  в покупну на суму 38 356, 2 грн.

Що стосується стягнення з відповідача збитків, завданих недостачею  в сумі 100881, 32 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до Інструкції “Про інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків”, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 11.08.1994 р. № 69 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 26.08.1994 р. за № 202/412, (далі –Інструкція), проведення інвентаризації є обов'язковим при встановленні фактів крадіжок на день встановлення таких фактів.

Як встановлено матеріалами справи, Інвентаризаційний опис товарно-матеріальних цінностей (тари), (товару) по складу  КП "ВТФ "Кастр і К" станом на 31.05.2004 р. був складений представниками сторін відповідно до вимог підпункту «в»пункту 3 Інструкції в зв‘язку з наданням чергової відпустки зав. складом  Палагницькій Я.В. відповідно до розпорядження  по ВАТ "Івано-Франківськголовпостач" від 26.05.2004 р. за № 22 та  наказу по КП "ВТФ "Кастр і К" № 25/20 від 28.05.2004 р.

Нестачу товарно-матеріальних цінностей на суму 100 881, 31 грн. встановлено одноособово головним бухгалтером КП "ВТФ "Кастр і К"  за результами складання  акту інвентаризації  товарно-матеріальних цінностей по складу  КП "ВТФ "Кастр і К" .

Таким чином, виходячи з вимог  підпункту “г” пункту 3 Інструкції в зв‘язку із виявленням позивачем недостачі товарно-матеріальних цінностей,  сторони повинні були провести відповідну їх інвентаризацію та скласти за результатами акт інвентаризації,  який є належним доказом і який би підтверджував розмір нанесених збитків позивачу.

Такий акт в матеріалах справи відсутній, як відсутні і будь-які повідомлення про час проведення такої інвентаризації.

Водночас з згаданого вище акту інвентаризації не вбачається, які саме первинні документи бухгалтерського обліку, зокрема, прихідні накладні про рух товарно-матеріальних цінностей від позивача до відповідача або від постачальників до відповідача були використані при проведенні інвентаризації, які саме товарно-матеріальні цінності (кількість, асортимент, вартість) відповідно до прихідних накладних документів первинного бухгалтерського обліку підлягали інвентаризації та знаходилися в орендованому приміщенні  до момену виявлення недостачі, виходячи з умов п.10 укладеного договору № 149 від 10.06.2003 р., у даному акті не вказано показників (характеристик), які бралися за одиницю, а тому такий акт не може бути належним і допустимим доказом у справі.

У процесі розгляду справи в суді першої інстанції двічі проводились аудиторські перевірки та призначалось проведення судово-бухгалтерської експертизи.

Так, за результатами аудиторської перевірки, проведеної фірмою “Альфа-Аудит” ЛТД (висновок № 12 від 31.01.2005 р.), на запитання: “Чи підтверджується документально кількість і сума товарно-матеріальних цінностей, які на дату інвентаризації належали позивачу та на дату інвентаризації перебували на відповідальному збереженні у відповідача?” дана відповідь: “Ні”. “Чи свідчать дані бухгалтерського обліку сторін і дані інвентаризації про фактичну нестачу товарно-матеріальних цінностей, у т.ч. і тари, на день інвентаризації і в якій сумі?” Не дана відповідь, оскільки відповідач не веде обліку товарно-матеріальних цінностей, які належать позивачу (а.с.71-74, Том 1).

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 01.02.2005 р. було призначено судово-бухгалтерську експертизу (а.с.89, Том 1), перед експертом були поставлені вищеназвані питання та додаткові (Чи підтверджується документально перевід (переоцінка) зворотньої тари в розряд покупної на суму 38 356, 2 грн. у КП ВТФ «Кастр і К»?). Проте дана експертиза не була проведена у зв”язку з відсутністю предмета дослідження.

Незважаючи на вищевказані висновки, господарським судом взято за основу висновок аудиторської перевірки, проведеної ПП Аудиторська фірма “Третє тисячоліття -Аудит” від 07.12.2005 р. без номера (а.с.25-51, Том 2), під час якої здійснено перевірку товарно-матеріальних цінностей і тари за період з 23.10.2002 р. по 31.05.2006 р. (а.с.33, Том 2).

Проте даний аудиторський висновок не може бути належним доказом у даній справі, який би підтверджував факт заподіяння позивачу шкоди в зв‘язку із недостачею саме відповідачем.

Вищевказане також підтверджується і листом аудиторської фірми «ІІІ тисячоліття-Аудит»від 07.03.2006 р. № 1/070306, направленого місцевому господарському суду з приводу надання пояснень щодо аудиторського висновку від 17.12.2005 р., з якого вбачається, що первинні документи (прихідні накладні, видаткові накладні, акти тощо) обліку ВАТ «Івано-Франківськголовпостач»про рух товарно-матеріальних цінностей КП ВТФ «Кастр і К»на орендованому останнім складі за період з жовтня 2002 року по травень 2004 року  на дослідження не надавалися, в зв‘язку з їх відсутністю висновки-відповіді аудиторської фірми на поставлені судом питання ґрунтуються виключно на даних обліку позивача.

Крім цього, як вбачається з аудиторського висновку, як на факт отримання відповідачем товарно-матеріальних цінностей по складу аудитор посилається на накладні документи, які оприбутковувалися від постачальників позивачу через працівника складу № 1 Палагніцькою Я.В. відповідно до укладеного між останньою та позивачем договору про повну матеріальну відповідальність.

Водночас у матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про те, що відповідач уповноважував Палагніцьку Я.В. на отримання таких товарів, а так само на  наступний відпуск цих товарно-матеріальних цінностей.

Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”  встановлює обов'язковість ведення бухгалтерського обліку та поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності,  які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Статтею 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”  та пунктом 1.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, встановлено що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Вказаними документами визначені обов'язкові реквізити первинних документів для надання їм юридичної сили.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо — безпосередньо після її закінчення.

Згідно з п. 2.4. зазначеного Положення та ст. 9 вищевказаного Закону первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України.

Документування господарських операцій може здійснюватись з використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні обов'язково містити реквізити типових або спеціалізованих форм.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку (п.2 ст. 3 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”).

Проте в матеріалах справи, як і в аудиторському висновку, такі первинні документи бухгалтерського обліку на прийом-передачу товарно-матеріальних цінностей, які б свідчили про факт здійснення саме між сторонами як юридичними особами господарських операцій відповідно до ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”  відсутні, як і відсутні довіреності на уповноваження отримання товарно-матеріальних цінностей матеріально-відповідальною особою відповідача.

З огляду на викладене, позивачем належними засобами доказування не доведено, в чому саме полягає протиправна поведінка відповідача, яка призвела до виникнення недостачі, а, отже, позивач не довів самого зв'язку між протиправною  поведінкою відповідача, завданою шкодою та нанесених в зв'язку з цим матеріальних збитків і їх розмір.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що позивачем в установленому порядку не доведено обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог, в зв‘язку із чим позовні вимоги до задоволення не підлягають.

Керуючись ст.ст.49, 99, 101-105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд  

ПОСТАНОВИВ :

1.          В задоволенні апеляційної скарги КП "ВТФ "Кастр і К"  відмовити.

2.          Апеляційну скаргу ВАТ "Івано-Франківськголовпостач" задоволити.

3.          Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 05.06.2007 р. у справі № 16/412-13/1 в частині стягнення з ВАТ "Івано-Франківськголовпостач" на користь КП "ВТФ "Кастр і К" 7 593, 35 грн. заборгованості скасувати та прийняти  нове рішення, яким у задоволенні позову в цій частині відмовити.

          В решті рішення суду залишити без змін.

4.          Судові витрати за розгляд  справи в суді першої інстанції та за перегляд справи в суду апеляційної інстанції покласти на  КП "ВТФ "Кастр і К".

Доручити Господарському суду Івано-Франківської області видати відповідний наказ.

5.          Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.

6.          Справу № 16/412-13/1 повернути в Господарський суд Івано-Франківської області.

Головуючий-суддя                                                                                                      М.В.Краєвська

Суддя                                                                                                        В.Л.Кузь                                                                        

Суддя                                                                                                      Л.Л.Давид