Рішення

від 05.06.2007 по справі 16/412-13/1

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16/412-13/1

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 2-57-62

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2007 р.   Справа № 16/412-13/1   

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Шкіндера П.А. при секретарі  судового засідання Федорук О.М., у відповідності до розпорядження заступника голови господарського суду від   09.01.2007року, розглянувши   у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом  Колективного підприємства ВТФ "Кастр і К"  вул. Івасюка,26а, м.Івано-Франківськ, 76000

до відповідача  ВАТ "Івано-Франківськголовпостач"  вул.Автоливмашівська.2-А, м.Івано-Франківськ, 76036

За участю представників сторін:

Від позивача:  Трухан Б.О. - генеральний директор (наказ)

Від позивача:  Стецюк Світлана Степанівна, адвокат (довіреність № 25/15-ю від 22.05.2007року)

Від позивача: головний бухгалтер- Вакалюк Оксана Володимирівна

Від відповідача:  Сафульку Сергій Федорович, адвокат (довіреність №б/н від 22.05.07року).

Від відповідача:  Нагірний В.Д., генеральий директор :    

СУТЬ СПОРУ: заявлено позов про стягнення коштів  в сумі 140305,75 грн. ( відшкодування шкоди, завданої внаслідок неналежного виконання службових обов"язків за  договором №149 оренди колективного майна без права викупу від 10.06.2003р.)

    До початку судового розгляду справи, сторонам  роз"яснено права і обов"язки, передбачені ст. 22 ГПК України та право відводу складу суду. .

    Позивач позов підтримує і просить суд  стягнути з відповідача збитки  завдані неналежним виконанням договору, в результаті виявленої недостачі продукції  в сумі140305,75 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем не в повній мірі виконував взяті на себе  зобов”язання у відповідності до договору №149 від 10.06.2003р і, як наслідок, в процесі інвентаризації виникла недостача матеріальних цінностей, які належать позивачу, чим завдано останньому збитків. Відповідно до вимог ст.525 ЦК України, одностороння відмова від виконання зобов”язаня або одностороння зміна  його  умов  не  допускається,  якщо  інше  не   встановлено договором або законом. Відповідно до ст.526 ЦК  України ,зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться, а тому позивач вважає, що відповідач ухиляється від виконання взятих зобов”язань по договору і просить суд стягнути збитки в судовому порядку.

      Відповідач проти позову заперечує, при цьому посилається на те, що у відповідності до укладеного між сторонами договору від 10.06.2003р. за №149   на нього не було покладено обов”язки по збережкнню  продукції, продукція позивача йому не передавалась, а тому у позивача віідсутні будь- які підстави вимагати відшкодування збитків від відповідача.

   Розглянувши матеріали справи, подані сторонами та витребувані судом докази по справі, заслухавши обґрунтування та заперечення представників сторін, суд  -

                                                                встановив:

між позивачем  та відповідачем  укладено договір №149 оренди колективного майна без права викупу від 10.06.2003року.  За умовами зазначеного договору відповідач (орендодавець)  передав в оренду позивачу (орендатору) в тимчасове користування складське приміщення блоку складів обладнання, площею 263 кв.м. і частину складу паперу площею 144 кв.м., розташованих в м. Івано-Франківську по вул. Кобилянської, 56.

Пунктом 4 зазначеного вище договору, передбачено,що орендована площа використовується позивачем для зберігання пиво-безалкогольної продукції.

   Крім того, договором передбачено вантажно-розвантажувальні роботи та виконання внутрішньо-складської переробки вантажів за додаткову оплату (п.п.8,9 договору)

     Пунктом 10 договору визначено, що відповідач здійснює організацію обліку  та відпуску продукції позивачу, яка зберігається на орендованій площі і несе за неї повну  матеріальну відповідальність, яка покладається на працівника складу №1 за угодою між ним і позивачем та Договором про повну матеріальну відповідальність, між ВАТ "Івано-Франківськголовпостач" та працівником складу №1. Комірником складу, на  якого було покладено обов"язки по організації  обліку та відпуск продукції, і яка несе повну матеріальну відповідальність, з часу укладення договору, була Палагницька Я.Б.  Договір про повну матеріальну відповідальність, між комірником та відповідачем укладено 05.12.2002 року (т.2 ст.125). Крім того, позивачем подано  договора  про повну матеріальну відповідальність між  Палагницькою Я.Б. та позивачем від 09.09.1999р,09.09.2002р (т.1 ст.13,14).

     За послуги, визначені в п. 10 договору, позивач сплачує відповідачу додаткову плату в розмірі 370,00 грн., в т.ч. ПДВ- 20% (п.11 договору).

   Правовідносини сторін, що не передбачені цим договором, регламентуються чинним законодавством України (п.17 договору).

       Договір укладено строком з 10.06.2003р до 31.12.2004року(п.19).

      Пунктом 21 договору передбачено, що з моменту вступу в силу даного договору договір №8 від24.01.2002р вважається недійсним.

      Крім того, в судовому засіданні встановлено, що після закінчення договірних відносин між сторонами по договору №8 від 24.01.2002р. будь яких дій щодо обліку та передачі продукції сторонами  не вчинялось.

    Сторонами 07.04.2004р до договору №149 від 10.06.2003р внесено зміни та доповнення, згідно яких виключено з договору п.9 та доповнено п.8 договору ,в якому зазначено, що для участі в вантажно-розвантажувальних роботах відповідач надає електронавантажувач з водієм за додаткову плату, виходячи із розрахунку16 грн за 1 годину роботи. Зазначені зміни вступають в силу починаючи з 01.06.2004 року.

      В судовому засіданні встановлено, що  аналогічні правовідносини між сторонами, визначені вищезазначеним договором, виникли починаючи з  11.05.1999р, відповідно до договору оренди колективного майна  №355 від15.04.1999р, і  діяли до часу переукладення договору, а саме до 24.01.2002р, коли було укладено договір №8, що діяв до 10.06.2003 року.

        Організацію обліку  та відпуск продукції позивачу, яка зберігається на орендованій площі  з повною   матеріальною відповідальністю,  покладено на працівника складу №1 І.В.Іванюка, за угодою між ним і позивачем та Договором про повну матеріальну відповідальність, між ВАТ "Івано-Франківськголовпостач" та І.В.Іванюком від 05.01.1997р (п.9 договору №335 від 15.04.1999р), а в послідуючому-  на працівника складу Палагницьку Я.Б.

        З наданням чергової відпустки, завідуючій складом  Палагницькій Я.В.,  розпорядженням  від 26.05.2004р. за №22, голова правління ВАТ "Івано-Франківськголовпостач" розпорядився провести передачу ТМЦ  станом на 01.06.2004року на складі, який орендується  КП ВТФ "Кастр і К" (відповідно до договру оренди №149 від 10.06.2003р.) та  призначив комісію до складу якої увійшли працівники як позивача так і відповідача.

    З посиланням на розпорядження відповідача, позивачем винесено наказ №25/20 від 28.05.2004р про участь в проведені інвентаризації головного бухгалтера Г.Дубіщак та експедитора Б.Денисюка. За результатами інвентаризації, комісією складено інвентаризаційний опис товарно-матеріальних цінностей (тари), (товару) по складу ПКВТФ “КАСТР І К” станом на 31.05.2004р, акт на списання товарно-матеріальних цінностей не пригідних для подальшого використання та акт  інвентаризації  товарно-матеріальних цінностей, згідно якого виявлено недостачу товаро-матеріальних цінностей на суму 100881,31 грн. , з якої 93287,97 грн. вартість тари та 7593,35 грн. вартість  пиво-безалкогольнї продукції, з чим погоджуються представники позивача та відповідача.

       Господарські правовідносини між позивачем та його поставщиками, зокрема  ВАТ "Пиво-безалкогольний комбінат "Славутич", виникли та регулюються договором №13/04 від 20.12.2003 року та попередніми аналогічними договорами, укладеними між позивачем та ВАТ "Пиво-безалкогольний комбінат "Славутич". Позивач, у зв”язку з  перевищенням допустимого терміну повернення зворотньої тари, визначеним даним договором та переведенням тари в розряд покупної з нарахуванням  ПДВ, по ціні, у відповідності з затвердженим  протоколом по продажу простроченої заборгованості по зворотній тарі, просить суд стягнути з відповідача, сплачені ним ВАТ ПБК "Славутич" додаткові кошти вартості тари в сумі 38356,20 грн.

     Крім вимог по стягненню збитків, які виникли в результаті нестачі пиво-безалкогольної продукції, тари та додаткових витрат на оплату вартості тари, переведеної в розряд покупної, позивач просить стягнути з відповідача  збитки завдані  інфляційними процесами, за період з червня  по листопад 2004 року, які складають 1068,23 грн.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши подані докази по справі, заслухавши обґрунтування та заперечення представників сторін та їх пояснення по суті спору, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного .

 Главою  3 Цивільного кодексу УРСР , діючого на час виникнення правовідносин між сторонами, дано визначення поняттю і видам угод, їх формам, а також порядок їх укладення . Зокрема, ст.41 Кодексу визначено, що угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані  на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов'язків.

        Угоди можуть бути односторонніми і дво- або  багатосторонніми (договори).

    Статтею 42 Кодексу дано визначення формам угод, які можуть укладатись усно або в письмовій  формі  (простій чи нотаріальній).  Угода,  для  якої  законом  не  встановлена   певна    форма, вважається також укладеною, якщо з поведінки особи видно  її  волю укласти угоду.   Угоди  державних,  кооперативних  та  інших   громадських організацій  між  собою  і  з  громадянами,  за  винятком    угод, зазначених у статті 43 цього Кодексу, та окремих видів  угод,  для яких інше передбачено законодавством Союзу РСР і Української РСР (ст.44 Кодексу).

      Укладаючи договір оренди №149 від 10.06.2003р, сторони виразили своє волевиявлення та взяли на себе обов"язки на  виконання його умов.

Спірні правововідносини, що виникли між сторонами регулюються нормами Господарського кодексу України та   Цивільного   кодексу  України.

  У відповідності до п.4  прикінцевих та перехідних положень Цивільного   кодексу  України, Цивільний   кодекс  України  застосовується  до  цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

     Щодо цивільних відносин,  які виникли  до  набрання  чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків,  що  виникли  або  продовжують  існувати після набрання ним чинності.

Відповідно до п.4  прикінцевих  положень Господарського кодексу України, Господарський кодекс України застосовується  до господарських відносин які виникли після набрання ним чинності його положеннями відповідно до цього розділу.

 До господарських  відносин,  що  виникли до набрання чинності відповідними положеннями Господарського кодексу України, зазначені положення   застосовуються   щодо   тих  прав  і  обов'язків,  які продовжують існувати або  виникли  після  набрання  чинності  цими положеннями.  Враховуючи ту обставину, що  господарські та  цивільні відносини виникли до набрання цими кодексами чинності та продовжували діяти після  набрання цими кодексами чинності, то до даних правовідносин слід застосовувати положення ГК та ЦК України.

    Статтею 173 ГК України визначенно, що господарським  визнається  зобов'язання,  що  виникає  між  суб'єктом  господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав,  передбачених  цим  Кодексом,  в силу  якого  один  суб'єкт  (зобов'язана  сторона,  у  тому  числі боржник)  зобов'язаний  вчинити  певну   дію   господарського   чи управлінсько-господарського  характеру  на користь іншого суб'єкта (виконати  роботу,  передати   майно,   сплатити   гроші,   надати інформацію тощо),  або утриматися від певних дій,  а інший суб'єкт (управнена сторона,  у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

   Основними     видами     господарських    зобов'язань    є майново-господарські             зобов'язання  та   організаційно-господарські зобов'язання.

    Сторони  можуть  за  взаємною  згодою  конкретизувати  або розширити  зміст     госпо-дарського  зобов'язання  в   процесі   його виконання, якщо законом не встановлено інше.

     Господарські зобов'язання  виникають в тому числі з   господарського  договору  та  інших  угод,   передбачених законом,  а також з угод, не передбачених законом, але таких,  які йому не суперечать;  

За правилами ст.175 ГК України, майнові зобов”язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються   Цивільним   кодексом  України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відшкодування збитків, склад та розмір, умови і порядок їх відшкодування регулюються, в тому числі і ГК України, зокрема, учасник господарських відносин,  який порушив господарське зобов'язання  або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності,  повинен відшкодувати  завдані  цим  збитки  суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

    Під  збитками  розуміються  витрати,  зроблені  управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи,   які  управнена  сторона  одержала  б  у  разі  належного виконання   зобов'язання   або   додержання   правил    здійснення господарської діяльності другою стороною.

      До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються  вартість   втраченого,  пошкодженого  або  знищеного   майна, визначена відповідно до вимог законодавства;  додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів  тощо),понесені   стороною,  яка  зазнала  збитків  внаслідок   порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона,  яка зазнала   збитків,  мала  право  розраховувати  у  разі  належного виконання зобов'язання другою стороною;

 При  визначенні розміру збитків,  якщо інше не передбачено законом або договором,  враховуються ціни,  що існували за  місцем виконання   зобов'язання   на   день   задоволення   боржником   у добровільному порядку вимоги сторони,  яка зазнала  збитків,  а  у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку,  - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.

         Умови і порядок відшкодування збитків визначені ст. 226 ГК України.  

 Договір оренди №149 від 10.06.2003р укладений між сторонами в своїх умовах об”єднує  договірні зобов”язання, що виникають із договорів оренди, зберігання  та надання послуг. Зокрема, відповідач, укладаючи вищезазначений договір, взяв на себе зобов”язання щодо зберігання  пиво-безалкогольної продукції(п.4), проведення вантажно-розвантажувальних робіт та виконання внутрішньоскладської переробки вантажів (п.п.8,9), а також по здійсненню організації обліку та відпуску продукції позивачу з повною матеріальною відповідальністю, покладеною на свого працівника, а позивач зобов"язувався здійснювати оплату.

    Виконання взятих на себе сторонами зобов”язань по договору, доводяться представленими позивачем, відповідачем та зібраними по справі доказами, зокрема, нарядами на виконання  вантажно-розвантажувальних робіт ,починаючи з жовтня 2002р по травень 2004 року; платіжними документами про оплату послуг відповідача(т.2 стор.67-116) ,тощо.

  Суд погоджується із запереченнями відповідача і важає їх доведеними в частині що стосується відсутності підстав для  стягнення вартості виявленої недостачі тари та стягнення витрат позивача на оплату вартості тари, яка переведена із розряду зворотньої в покупну.

     Зокрема,  в договорі №149 від 10.06.2003р відсутні будь які застереження або обов"язки відповідача здійснювати операції по обліку, прийому та відвантаженню тари позивачу та третім особам. Посилання позивача на договірні відносини з третіми особами, в тому числі на договір між ним та  ВАТ ПБК "Славутич", не може породжувати обов"язки для відповідача, в тому числі щодо обов"язків позивача по поверненню тари   ВАТ ПБК "Славутич" .

     Що стосується заперечень відповідача,в частині відсутності  будь яких підстав для стягнення з нього збитків завданих недостачею пиво-безалкогольної продукції з посиланням на те,що він дану продукцію не отримував, її зберігання, облік та відпуск не здійснював, а тому не може нести відповідальність за її недостачу, то вони не можуть бути прийнятими з наступних підстав.

      Відповідач, уклавши  договір №149 від 10.06.2003р., взяв на себе зобов"язання визначені пунктами 4,8,9,10 договору. Зокрема, пунктом 4, передбачено, що орендована площа використовується позивачем для зберігання пиво-безалкогольної продукції, вантажно-розвантажувальні роботи та виконання внутрішньо-складської переробки вантажів за додаткову оплату передбачено п.п.8,9 договору, пунктом 10 договору передбачено, що відповідач здійснює організацію обліку  та відпуску продукції позивачу, яка зберігається на орендованій площі і несе за неї повну  матеріальну відповідальність, яка покладається на працівника складу №1 за угодою між ним і позивачем та Договором про повну матеріальну відповідальність, між ВАТ "Івано-Франківськголовпостач" та працівником складу №1.

       Покладення зобов"язань взятих на себе при укладені договору на свого працівника, не може бути підставою для звільнення  від відповідальності згідно договору та Закону.

    Статтею 1166 ЦК  України  визначено, що майнова шкода,  завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю  особистим  немайновим правам фізичної або юридичної

особи,  а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується вповному обсязі особою, яка її завдала.

       Особа,    яка   завдала   шкоди,   звільняється   від   її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

У відповідності до вимог ст. 1172 ЦК  України юридична  або  фізична  особа  відшкодовує шкоду,  завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Беручи до уваги ту обставину, що завідуюча складом, який  орендувався позивачем, виконувала зобов"язання відповідача , визначені укладеним між сторонами договором  №149 від 10.06.2003р, а тому збитки завдані позивачу у зв"язку з нестачею пиво-безалкогольної продукції в сумі 7593,35грн. повині бути відшкодовані відповідачем.

        Не підлягають стягненню інфляційні збитки в сумі 1068,23 грн., оскільки відповідно до ст. 625 ЦК України, інфляційні збитки,  нараховуються  за прострочення виконання грошового зобов"язання, а тому в цій частині позовних вимог , слід відмовити.                                                   

 Судові витрати, відповідно до вимог ст. 49 ГПК України слід стягнути з відповідача в межах суми задоволеного позову.

    На підставі вищенаведеного, керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст.41,42,1166,1172,625 ЦК України, ст.ст. 173,175,226, п.4 прикінцевих та перехідних положень ГК України, ст.ст.44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд   

                                           ВИРІШИВ:

позов задоволити частково.

Стягнути з  Відкритого  акціонерного  товариства  "Івано-Франківськголов-постач" (м.Івано-Франківськ, вул. Автоливмашівська,2-а, код 04542749) на користь  Колективного підприємства виробничо-торгова фірма "Кастр і К" (м.Івано-Франківськ, вул. Івасюка, 26-а, код 13658155)- 7593,35грн. заборгованості, 75,93грн. - державного мита та 118,00 грн. - витрат на   інформаційно-технічне забезпечення  судового процесу.

Видати наказ.

              В решті позову - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

                Суддя                                                            Шкіндер Павло Анатолійович

"11" червня 2007року

Виготовлено в АС "Діловодство суду"