Рішення

від 27.04.2023 по справі 906/194/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" квітня 2023 р. м. Житомир Справа № 906/194/23

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Шніт А.В.

секретар судового засідання Малярчук Р.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Ліщенко Т.М. - довіреність № 1 від 25.01.2023;

від відповідача: Хоменко С.О. - ордер серії АМ №1033469 від 08.03.2023;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аква Індастріал Груп"

до Фізичної особи-підприємця Будзинської Ірини Миколаївни

про стягнення 225 000,00грн

Товариство з обмеженою відповідальністю "Аква Індастріал Груп" звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з Фізичної особи - підприємця Будзинської Ірини Миколаївни 225 000,00грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем його зобов`язань щодо надання послуг з ремонту вузлів та механізмів, оплачених згідно з рахунком-фактурою №14 від 22.02.2022.

В якості правових підстав позову зазначено ст.11, 15, 16, 205, 207, 509, 525, 526, 530, 599, 610-612, 626, 627, 639, 651, 901, 907 Цивільного кодексу України, ст.179, 181, 188, 193 Господарського кодексу України.

Ухвалою від 13.02.2023 суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначив судове засідання для розгляду справи по суті.

Ухвалою суду від 06.04.2023 постановлено, зокрема, продовжити строк розгляду справи; відкласти розгляд справи по суті на 27.04.2023 о 14:30.

26.04.2023 до суду засобами електронного зв`язку від відповідача надійшла заява про долучення додаткових доказів, в якій, зокрема, викладено клопотання про поновлення строку на подання таких доказів.

Представник позивача в судовому засіданні 27.04.2023 позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві. Подав клопотання про долучення до матеріалів справи відповідних копій та фотокопій документів.

Представник відповідача в судовому засіданні 27.04.2023 проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

За клопотанням представника ФОП Будзинської І.М., суд, відповідно до ч. 1, 4, 6 ст.119 Господарського процесуального кодексу України, поновлює строк для подання додаткових доказів.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Фактичні обставини справи.

25.03.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю "Аква Індастріал Груп" (позивач) згідно платіжного доручення №57 здійснило платіж на банківський рахунок Фізичної особи - підприємця Будзинської Ірини Миколаївни (відповідач) № НОМЕР_1 в АТ КБ "ПриватБанк", грошові кошти в розмірі 225 000,00грн з призначенням платежу: "Оплата за послуги ремонту вузлів та механізмів згідно рахунку-фактури №14 від 22.02.2022, у сумі 187 500,00грн, ПДВ 20% - 37 500,00грн (а.с. 14-15).

14.10.2022 позивачем направлено відповідачу Вимогу про повернення коштів від 13.10.2022, у зв`язку із тим, що послуги так і не були надані, а потреба в них відпала, що підтверджується чеком, накладною та описом вкладення у лист з трек-номером 7601872065287 (а.с. 16-17). Вказана вимога не вручена останньому під час доставки із зазначенням підстави: "інші причини", про що свідчить роздруківка трекінгу з офіційного сайту "Укрпошта" (а.с. 21).

07.11.2022 позивачем відповідачу направлена вимога (повторна) щодо повернення коштів, перерахованих на р/р НОМЕР_1 в АТ КБ "ПриватБанк" у м.Дніпро в розмірі 225 000,00грн від 07.11.2022, за двома адресами, на підтвердження чого свідчать копії чеку, накладної, опису вкладення у лист з трек- номером 7601872225519 та копії чеку, накладної, опису вкладення у лист з трек-номером 7601872225500 (а.с. 18-20). Дана вимога також не отримана ФОП Будзинською І.М., що підтверджується роздруківками трекінгу з офіційного сайту "Укрпошта", в яких зазначено: "повернення за зворотною адресою: за закінченням встановленого терміну зберігання" (а.с. 22-23).

З огляду на викладене, посилаючись на те, що відповідач не виконав послуги наперед оплачені позивачем, останній звернувся до суду з позовом про стягнення суми сплаченої попередньої оплати, яка не була повернута за його вимогою.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ст.509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)).

Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (ч.1 ст.173 Господарського кодексу України (далі - ГК України)). Сторони можуть за взаємною згодою конкретизувати або розширити зміст господарського зобов`язання в процесі його виконання, якщо законом не встановлено інше (ч.3 ст.173 ГК України).

Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч.1 ст.175 ГК України).

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ЦК України) правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Положенням ст. 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Спірні правовідносини між сторонами виникли з правочину, який за своєю правовою природою є усною формою договору надання послуг.

Приписами ч.1 ст.901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Виконавець повинен надати послугу особисто (ч.1 ст.902 ЦК України).

Частиною 1 статті 903 ЦК України визначено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містить ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Під виконанням зобов`язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов`язків, що є змістом зобов`язання.

Невиконання зобов`язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов`язання, а неналежним виконанням є виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

За змістом ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

У разі односторонньої відмови від договору в повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим (ч.3 ст.651 ЦК України).

Договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом о д н о с т о р о н н ь о ї в і д м о в и в і д д о г о в о р у, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін.

З огляду на викладене вище, з врахуванням змісту ст.651, ст.907 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку, що позивач мав право відмовитися від договору про надання послуг, вчинений сторонами в усній формі, з підстав істотного порушення його умов відповідачем шляхом невиконання своїх зобов`язань з ремонту вузлів та механізмів, за який позивачем здійснено попередню оплату в розмірі 225 000,00грн (разом з ПДВ) згідно платіжного доручення №57 від 25.03.2023 (а.с. 15).

Судом критично оцінюються посилання відповідача, в якості заперечень проти позову, на фактичне надання ним позивачу послуг з ремонту вузлів та механізмів навантажувача телескопічного, реєстраційний номер 73390АА, марка DIECI ZEUS 37.8, рік випуску 2014, заводський номер НОМЕР_2 , враховуючи наступне.

До відзиву на позовну заяву в якості доказу на підтвердження факту надання оплачених позивачем послуг відповідачем додано копію Додатку до Акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) №БІ-0000007 від 25.03.2022 (а.с. 62). Водночас, варто зауважити, що вказаний додаток є одностороннім документом, так як підписаний та скріплений печаткою лише ФОП Будзинською І.М. При цьому, самого Акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) №БІ-0000007 від 25.03.2022 відповідачем у матеріали справи не надано. Разом з тим, подані до суду 26.04.2023 акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) (а.с. 96-99) взагалі не стосуються предмету спору в даній справі, як і надані відповідачем копії договорів надання послуг від 07.07.2021 і від 24.05.2022, сторонами яких є ФОП Будзинська І.М. та ТОВ "Сі-Аль" (яке не є стороною у спірних правовідносинах та в даній справі) (а.с. 94, 99, на звороті-100). Тобто, суд, враховуючи зміст ст.76 Господарського процесуального кодексу України, оцінює їх як неналежні та не бере до уваги при вирішення спору по суті.

Отже, враховуючи вищевикладене, у відповідача виникло зобов`язання щодо повернення відповідачем отриманих грошових коштів за ненадані послуги.

Відповідно до ч.1 ст.9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України є частиною національного законодавства України.

Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Перший протокол та протоколи №2, 4, 7, 11 до Конвенції.

Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з справ людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, у справах "Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії" від 23.10.1991, "Федоренко проти України" від 01.06.2006 зазначив, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути "існуючим майном" або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування щодо ефективного здійснення свого "права власності".

Статтю 1 Першого протоколу Конвенції можна застосовувати для захисту "правомірних (законних) очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності.

Отже, відсутність дій відповідача (у даному спорі - невиконання своїх зобов`язань з надання відповідних послуг), надає позивачу право на "законне очікування", що йому будуть повернуті грошові кошти. Неповернення відповідачем цих коштів прирівнюється до порушення права на мирне володіння майном (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Брумареску проти Румунії", "Пономарьов проти України", "Агрокомплекс проти України").

Згідно ч.2, 3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відтак, сторони звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд.

Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 81 ГПК України сторонами доказів.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи докази, які містяться у матеріалах справи, а також норми чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, суд прийшов до висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 2 частини 1 статті 129 ГПК України передбачено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на задоволення позову в повному обсязі, суд дійшов висновку про покладення витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору, на відповідача.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Будзинської Ірини Миколаївни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аква Індастріал Груп" (76008, м. Івано-Франківськ, вул. Галицька, буд. 167; ідентифікаційний код 43047560):

- 225 000,00грн заборгованості;

- 3 375,00грн судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 02.05.23

Суддя Шніт А.В.

Віддрукувати:

1 - у справу

2 - позивачу на електронну пошту: ІНФОРМАЦІЯ_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

3 - відповідачу на електронну пошту: ІНФОРМАЦІЯ_4, ІНФОРМАЦІЯ_2;