Постанова

від 21.04.2023 по справі 601/1172/22

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 601/1172/22Головуючий у 1-й інстанції Мочальська В.М. Провадження № 22-ц/817/296/23 Доповідач - Шевчук Г.М.Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 квітня 2023 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Шевчук Г.М.

суддів - Костів О. З., Хома М. В.,

за участі секретаря Романської К.М.,

та сторін:

представника позивача адвоката Булави М.А.,

представника відповідача ОСОБА_1 ,

представника відповідача - Бондар Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №601/1172/22 за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 23 грудня 2022 року, повний текст рішення суду складено 29 грудня 2022 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Почаївської міської ради, відділу освіти, молоді та спорту Почаївської міської ради Тернопільської області, опорного закладу Почаївська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Почаївської міської ради, де третя особа, яка не заявляє самостійних позовних вимог на предмет спору: Головне управління Держгеокадастру в Тернопільській області про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, визнання недійсним рішення, скасування рішень про державну реєстрацію земельної ділянки, -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2022 року ОСОБА_2 звернулася до суду з вищевказаним позовом до Почаївської міської ради, відділу освіти, молоді та спорту Почаївської міської ради Тернопільської області, опорного закладу Почаївська загальноосвітня школа 1-111 ступенів Почаївської міської ради, де третя особа, яка не заявляє самостійних позовних вимог на предмет спору: Головне управління Держгеокадастру в Тернопільській області.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 23 грудня 2004 року Почаївською міською радою було прийнято рішення № 258 «Про розгляд заяви ОСОБА_2 », яким вилучено з землекористування відділу освіти Кременецької районної державної адміністрації земельну ділянку розміром 0,10 га у АДРЕСА_1 (територія Почаївської ЗОШ 1 ст). Передано ОСОБА_2 вищевказану земельну ділянку розміром 0,10 га в АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Рішенням виконавчого комітету Почаївської міської ради від 31 березня 2005 року №40 «Про надання дозволу ОСОБА_2 індивідуального житлового будівництва на закріпленій земельній ділянці» надано дозвіл

ОСОБА_2 для будівництва індивідуального одноповерхового житлового будинку та господарського будинку. З метою будівництва будинку нею було виготовлено будівельний паспорт №113/2005.

14 травня 2021 року вона звернулася з заявою до Почаївської міської ради з проханням надати дозвіл на виготовлення технічної документації на земельну ділянку площею 0,1000 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.

У відповідь на заяву отримала лист Почаївської міської ради від 04.06.2021 №1118 про те, що згідно викопіювання з планово-картографічних матеріалів запитувана земельна ділянка знаходиться у складі приватизованої земельної ділянки площею 0, 2905 га за кадастровим номером 6123410500:02:001:3909 для будівництва та обслуговування будівель закладів освіти.

У подальшому їй було надано копію оскаржуваного рішення сесії від 20.07.2018 №1428 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) комунальної власності загальною площею 0,2905 га для будівництва та обслуговування закладів освіти в АДРЕСА_1 ».

На думку позивачки, оскільки вона з 2004 року правомірно користується земельною ділянкою розміром 0,10 га в АДРЕСА_1 , яка їй передана Почаївською міською радою для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, вона не відмовлялася від земельної ділянки, Почаївською міською радою не приймалося рішення про вилучення даної земельної ділянки то рішення тридцять другої сесії сьомого скликання Почаївської міської ради від 20 липня 2018 року № 1428 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) комунальної власності загальною площею 0,2905 га для будівництва та обслуговування закладів освіти в АДРЕСА_1 , державна реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,2905 га, кадастровий номер 6123410500:02:001:3909 порушують її права на земельну ділянку та підлягають скасуванню.

Зазначає, що відділ освіти, молоді та спорту Почаївської міської ради Тернопільської області та опорний заклад Почаївська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Почаївської міської ради створюють їй перешкоди в користуванні належною їй земельною ділянкою, а тому вона просить усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою розміром 0,10 га в АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області від 23 грудня 2022 року в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення Кременецького районного суду від 23 грудня 2022 року, задовольнивши позовну заяву в повному обсязі та усунути перешкоди в користуванні їй земельною ділянкою розміром 0,10 га в АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та визнати недійсним рішення тридцять другої сесії сьомого скликання Почаївської міської ради від 20 липня 2018 року №1428 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) комунальної власності загальною площею 0,2905 га для будівництва та обслуговування закладів освіти в АДРЕСА_1 ». Також просить скасувати державну реєстрацію права власності Почаївської міської ради на земельну ділянку площею 0,2905 га, кадастровий номер 6123410500:02:001:3909 для будівництва та обслуговування закладів освіти в АДРЕСА_1 (запис про право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 35258981 від 24 січня 2020 року).

Зокрема зазначає, що вона, у відповідності до ст. 141 ЗК України, добровільно не відмовлялася від земельної ділянки, що перебуває в її користуванні і Почаївською міською радою не приймалося рішення про вилучення земельної ділянки, що підтверджується листом Почаївської міської ради від 23.09.2021 року №2043 згідно з яким рішення про вилучення у громадянки ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,10 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 не приймалося.

При цьому вказує, що протягом всіх років користування земельною ділянкою вона належним чином сплачувала земельний податок за вказану ділянку.

Крім того вказує, що Кременецький районний суд безпідставно зазначив про недоведеність позивачкою у створенні відповідачем перешкод у користуванні земельною ділянкою, оскільки це підтверджується листом Відділу освіти, молоді та спорту Почаївської міської ради від 14.05.2021 року №130, відповідно до якого в позивачки вимагали негайно прибрати з території школи самовільно побудовану огорожу, яка перешкоджає закладу освіти використовувати земельну ділянку площею 0,2905 га згідно її цільового призначення.

Стверджує, що огорожу ОСОБА_2 встановила на земельній ділянці, виділеній їй рішенням Почаївської міської ради від 23 грудня 2004 року №258. І саме подібні дії відділу освіти, молоді та спорту Почаївської міської ради та Почаївської загальноосвітньої школи І-ІП ступенів, а також безпідставне вилучення земельної ділянки Почаївською міською радою створюють позивачці перешкоди в користуванні земельною ділянкою.

У відзиві на апеляційну скаргу Почаївська міська рада просить залишити апеляційну скаргу ОСОБА_2 без задоволення, а рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 23 грудня 2022 року без змін, оскільки вважає його законним та обгрунтованим.

Зокрема зазначає, що доводи апеляційної скарги про безпідставність відмови у задоволенні клопотання позивача про відкладення розгляду справи задля врегулювання спору у позасудовому порядку, є необгрунтованими, оскільки до Почаївської міської ради не надходило клопотання про укладання мирової угоди та врегулювання спору в позасудовому порядку.

Стверджує, що судом першої інстанції об`єктивно розглянуто всі обставини справи, перевірено доказами та надано об`єктивну оцінку, відповідно суд дійшов вірного висновку про те, що відсутні докази на підтвердження того, що право ОСОБА_2 порушене, оскільки для таких висновків мають бути належні та допустимі докази, які б беззаперечно вказували, яка саме земельна ділянка перебувала у власності позивача, де проходить її межа.

Звертає увагу на те, що дванадцятою сесією Почаївської міської ради прийняте рішення від 23 грудня 2004року №258 «Про розгляд заяви громадянки ОСОБА_2 », згідно якого земельну ділянку площею 0,10га у селі Затишшя вилучено із землекористування відділу освіти Кременецької районної державної адміністрації та передано ОСОБА_2 , а також попереджено гр.. ОСОБА_2 , що приступати до використання переданої їй земельної ділянки можливо тільки після виготовлення у встановленому порядку права власності на передану ділянку та проектну документацію на будівництво. Позивачем не представлено рішень повноваженого органу щодо надання їй дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення даної земельної ділянки, про затвердження документації із землеустрою та передачі ділянки у власність ОСОБА_2 , прийнятих у відповідності до процедури, встановленої ст..118 Земельного кодексу України.

Зазначає, що приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі, одержання документа, що посвідчує право на неї та державної реєстрації забороняється, згідно ч.З ст.118 Земельного кодексу України, в редакції 2004 року.

Рішення Почаївської міської ради №258 від 23 грудня 2004 року « Про розгляд заяви Гр. ОСОБА_2 » не передбачає передачу у власність земельної ділянки. Право власності виникає після державної реєстрації земельної ділянки.

Також вказує, що в суді першої інстанції доведено, що неможливо ідентифікувати спірну ділянку оскільки, відсутня документація, із землеустрою на підставі якої винесені межі земельної ділянки, яку бажає набути у власність позивач. Дана земельна ділянка не була сформована до прийняття рішення Почаївської міської ради за №1428 від 20 липня 2018 року «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) комунальної власності загальною площею 0,2905 га для будівництва та обслуговування закладів освіти в АДРЕСА_1 ». На момент реєстрації земельної ділянки знаходження її в межах іншої земельної ділянки не встановлено.

Вважає, що всі доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів та не погодження з обставинами, встановленими судом першої інстанції, а відтак не можуть бути причиною для скасування правильного по суті рішення.

В судовому засіданні представник позивача просив задовольнити апеляційну скаргу з підстав, викладених у ній.

Представники відповідачів просили відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 23 грудня 2022 року залишити без змін, оскільки вважають його законним та обгрунтованим.

Судова колегія, заслухавши доповідь головуючої судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.

За приписами ч.1 ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимоги апеляційної скарги.

Частиною 2 ст.367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно п. п. 1-5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду відповідає зазначеним вимогам.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що рішенням Почаївської міської ради від 20 липня 2018 року № 1428 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцеві) комунальної власності загальною площею 0,2905 га для будівництва та обслуговування закладів освіти в АДРЕСА_1 » затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) комунальної власності Почаївської міської ради загальною площею 0,2905 га (кадастровий номер 6123410500:02:001:63909) для будівництва та обслуговування закладів освіти в АДРЕСА_1 .

Згідно копії рішення Почаївської міської № 258 від 23.12.2004 «Про розгляд заяви ОСОБА_2 » вилучено із землекористування відділу освіти Кременецької районної державної адміністрації земельну ділянку розміром 0,10 га у АДРЕСА_1 (територія Почаївської ЗОШ 1 ст.). Передано ОСОБА_2 вищевказану вилучену земельну ділянку розміром 0,10 га в АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Зобов`язано ОСОБА_2 використовувати передану земельну ділянку за цільовим призначенням. Попереджено ОСОБА_2 що приступати до використання переданої їй земельної ділянки можливо тільки після виготовлення у встановленому порядку права власності на передану ділянку та проект документації на будівництво.

Рішенням виконавчого комітету Почаївської міської ради від 31 березня 2005 року №40 «Про надання дозволу ОСОБА_2 індивідуального житлового будівництва на закріпленій земельній ділянці» надано дозвіл

ОСОБА_2 для будівництва індивідуального одноповерхового житлового будинку та господарського будинку.

Позивачка виготовила будівельний паспорт № НОМЕР_1 на право будівництва житлового будинку та зазначених в генплані господарських будинків АДРЕСА_1 .

Рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області від 06 квітня 2016 року відмовлено в позові відділу освіти Кременецької РДА до Почаївської міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання незаконними рішень Почаївської міської ради Кременецького району Тернопільської області від 19.09.2003 №111 «Про розгляд відношення відділу освіти райдержадміністрації і заяви ОСОБА_4 », від 23.12.2004 №258 «Про розгляд заяви ОСОБА_2 », зобов`язання відновити межі земельної жілянки в АДРЕСА_1 , зобов`язання повернути в користування земельні ділянки.

Згідно листа відділу освіти, молоді та спорту Почаївської міської ради №130 від 14.05.2021 відділ просить ОСОБА_2 прибрати з території школи самовільно побудовану огорожу, яка перешкоджає даному закладу освіти використовувати земельну ділянку площею 0,2905 га згідно її цільового призначення.

Згідно заяви від 14.05.2021 Почаївському міському голові, ОСОБА_2 просить дати дозвіл на виготовлення технічної документації на земельну ділянку площею 0,100 га, яка розташована в АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та с поруд.

У повідомленні Почаївського міського голови №1118 від 04.06.2021, адресованого ОСОБА_2 зазначено, що згідно викопіювання з планово-картографічних матеріалів земельна ділянка площею 0,10 га знаходиться у складі приватизованої земельної ділянки площею 0,2905 га за кадастровим номером 6123410500:02:001:3909 для будівництва та обслуговування будівель закладів освіти. З пакету документів, який покладений в основу для прийняття рішення, вбачається, що на земельній ділянці, на яку потрібно надати дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), з метою передачі її у власність для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд, житловий будинок відсутній.

Згідно листа Почаївського міського голови №913 від 14.05.2021 у користуванні Почаївської ЗОШ 1ст. с. Затишшя знаходилась земельна ділянка площею 0,30 га. Однак при проведенні обмірів та виготовленні технічної документації із землеустрою виявлено площу 0,2905 га. Саме цю площу передано у користування Почаївській ЗОШ 1ст. с. Затишшя згідно рішення тридцять другої сесії №1428 від 20.07.2018. Згідно рішення № 258 від 23.12.2004 не встановлено чітко визначених меж місця розташування земельної ділянки.

З копії викопіювання з планово-картографічних матеріалів (Публічної кадастрової карти), з копії кадастрового плану земельної ділянки ОСОБА_2 , з копії збірного кадастрового плану вбачається місце розташування земельної ділянки ОСОБА_2 площею 0,1000 га в АДРЕСА_1 .

З копій квитанцій про сплату земельного податку вбачається, що ОСОБА_2 сплачує земельний податок.

Згідно листа Почаївського міського голови №2043 від 23.09.2021 рішення про вилучення у ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 Почаївською міською радою не приймалося.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №280199895 від 20.10.2021 у комунальній власності Почаївської міської ради знаходиться земельна ділянка площею 0,2905 га з кадастровим номером 6123410500:02:001:3909.

З повідомлення Дерджгеокадастру № 97-19-0.371-180/326-21 вбачається, що згідно форми 6-зем станом на 01.01.2016 за школою села Затишшя Почаївської міської ради рахується земельна ділянка площею 0,3000 га, в тому числі забудовані землі громадського призначення 0,3000 га.

З копії листа Почаївської міської ради №818 від 29.04.2021 вбачається, що міською радою запропоновано ОСОБА_2 долучити копію архівного рішення, на яке вона посилається та направити його в земельний відділ Почаївської міської ради.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з відсутності правових підстав для задоволення вимог ,оскільки позивачкою не доведено порушення її прав.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом цієї норми, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме належних їй прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частин другої та третьої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до частини першої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Статтею 122 ЗК України передбачено, що вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 ЦК України та пред`являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред`явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного речового права особи, що виникло в результаті та після реалізації рішення суб`єкта владних повноважень. (Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 368/1158/16-ц, провадження № 14-140цс18).

Норми процесуального права визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Особа, якій належить порушене право, може скористатися не будь-яким на свій розсуд, а певним способом захисту такого свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини, або договором.

З огляду на зазначені приписи, правила статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права та інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов`язковий елемент конкретного суб`єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги за допомогою суб`єктивного права та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності (відсутності) цивільних прав в інших осіб.

Реалізації права на позов передує порушення, невизнання чи оспорення права.

Вимоги про визнання незаконними та скасування відповідних рішень органу місцевого самоврядування щодо земельної ділянки можуть бути заявлені особою, права якої порушено, за умови доведеності факту порушення прав цієї особи. Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 363/3641/17 (провадження № 61-36341св18).

Враховуючи заявлені у цій справі вимоги, позивач зобов`язаний був довести, що відповідач порушує його права та інтереси.

Таку правову позицію висловив Верховний Суд у усвоїй постанові від 19 січня 2022 року у справі №592/10260/16.

У справі, що переглядається, встановлено, що рішенням Почаївської міської № 258 від 23.12.2004 «Про розгляд заяви ОСОБА_2 » вилучено із землекористування відділу освіти Кременецької районної державної адміністрації земельну ділянку розміром 0,10 га у АДРЕСА_1 (територія Почаївської ЗОШ 1 ст.) та передано ОСОБА_2 вищевказану вилучену земельну ділянку розміром 0,10 га в АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Цим же рішенням зобов`язано ОСОБА_2 використовувати передану земельну ділянку за цільовим призначенням та попереджено, що приступати до використання переданої їй земельної ділянки можливо тільки після виготовлення у встановленому порядку права власності на передану ділянку та проект документації на будівництво.

Судом не встановлено, а матеріали справи не містять відомостей про те, що позивач вчинив відповідні дії та розробив документацію проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки та у встановленому законом порядку звертався до Комісії з розгляду питань, пов`язаних із погодженням документації із землеустрою, та оформив право власності у втановленому законом порядку .

Позивачка, звертаючись до суду з цим позовом та вказуючи про порушення її прав, зазначала, що вона є користувачем спірної земельної ділянки відповідно до вказаного вище рішення №258 Почаївською міської ради однак, на її думку, відповідачі порушують її права щодо користування нею та чинить їй перешкоди в користуванні земельною ділянкою. Зазначала, що рішення тридцять другої сесії сьомого скликання Почаївської міської ради від 20 липня 2018 року № 1428 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) комунальної власності загальною площею 0,2905 га для будівництва та обслуговування закладів освіти в АДРЕСА_1 , державна реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,2905 га, кадастровий номер 6123410500:02:001:3909 порушують її права на земельну ділянку та підлягають скасуванню оскільки виділена їй земельна ділянка фактично входить в земельну ділянку площею 0,2905 га, кадастровий номер 6123410500:02:001:3909.

Статтею 118 ЗК України встановлено порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами. Так, громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень.

В силу частин другої, третьої, четвертої, шостої статті 123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

За замовленням заінтересованої особи виконавець розробляє проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування приймає рішення про надання земельної ділянки у користування, яким затверджує проект землеустрою щодо відведення ділянки.

Судом встановлено, що з 23.12.2004 з моменту прийняття рішення Почаївської міської № 258 від «Про розгляд заяви ОСОБА_2 », яким вилучено із землекористування відділу освіти Кременецької районної державної адміністрації земельну ділянку розміром 0,10 га у АДРЕСА_1 (територія Почаївської ЗОШ 1 ст.) та передано ОСОБА_2 вищевказану вилучену земельну ділянку розміром 0,10 га до оскржуваного рішення Почаївської міської ради від 20 липня 2018 року № 1428 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) комунальної власності загальною площею 0,2905 га для будівництва та обслуговування закладів освіти в АДРЕСА_1 , позивачка мала можливість безперешкодно реалізувати своє право щодо оформлення земельної ділянки, проте не здійснила відповідних дій та не довела, що спірна зельна ділянка входить в загальну площу 0,2905 га для будівництва та обслуговування закладів освіти в АДРЕСА_1 , а тому суд обґрунтовано констатував відсутність порушеного права позивача щодо спірної земельної ділянки.

Колегія суддів зазначає, що законодавством не встановлено строку, протягом якого заявник має виготовити технічну документацію на землю, оскільки не зважаючи на відсутність імперативної норми права, особа в будь-якому випадку повинна реалізовувати свої права в межах розумного строку, а не безстроково. У цивільному праві розумність слід розглядати як пов`язану з добросовісністю і справедливістю властивість зовнішнього прояву поведінки учасника цивільних правовідносин із точки зору правомірності, обґрунтованості, доцільності такої поведінки, а також можливості передбачення таким учасником обставин, які можуть вплинути на його права, а також на права та обов`язки інших учасників цивільних правовідносин. Зазначений принцип є засобом, спрямованим на досягнення балансу прав та інтересів учасників цивільних правовідносин.

Судом встановлено, що спірна земельна ділянка на час виникнення спірних правовідносин не була сформованою, отже не є об`єктом цивільних прав.

Згідно з вимогами частин 1, 3, 4, 9 ст.79-1 ЗКУ формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про Державний земельний кадастр" державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами. Відомості Державного земельного кадастру є офіційними. Внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру є обов`язковим (ст. 20 Закону України "Про Державний земельний кадастр").

Отже, інформація з Держгеокадстру є належним доказом формування земельної ділянки, її площі, місця розташування, цільового призначення, категорії землі, виду її використання, форми власності.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у ч. 6-7 ст. 79-1 Земельного кодексу України) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

З огляду на зазначене доводи апеляційної скарги, що відповідачі чинять позивачу перешкоди в користуванні спірної земельної ділянки та виділена їй земельна ділянка 0,10 га фактично увійшла в земельну ділянку площею 0,2905 га, кадастровий номер 6123410500:02:001:3909, яка належить відповідачам колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки позивачем не доведено порушення її прав.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76, 77 ЦПК України).

Згідно вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Разом з тим, будь-яких доказів на підтверження вимог позивач не надав. Рішення Почаївської міської № 258 від «Про розгляд заяви ОСОБА_2 » яким вилучено із землекористування відділу освіти Кременецької районної державної адміністрації земельну ділянку розміром 0,10 га у АДРЕСА_1 (територія Почаївської ЗОШ 1 ст.) та передано ОСОБА_2 вищевказану вилучену земельну ділянку розміром 0,10 га не є правовстановлюючим документом на земельну ділянку, оскільки позивачем не реалізоване дане рішення, а саме позивач не вчинив відповідні дії та не розробив документацію проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки та у встановленому законом порядку не звертався до Комісії з розгляду питань, пов`язаних із погодженням документації із землеустрою, та не оформив право власності у втановленому законом порядку, земельній ділянці не присвоєно кадастровий номер.

Стаття 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначає компетенцію сільських, селищних, міських рад, зокрема, щодо вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин. Вказані питання мають вирішуватися виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Отже, з наведеного вище вбачається, що право розпоряджатися землями комунальної власності, у тому числі право передавати їх у власність або користування фізичним та юридичним особам, належить до компетенції органів місцевого самоврядування.

20 липня 2018 року, у відповідності до вимог ст.12, 186, 122 ЗК України, ст. 19, 25, 55 ЗУ Про землеустрій, ст. 26, 33 ЗУ Про місцеве самоврядування в Україні, рішенням Почаївської міської ради № 1428 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцеві) комунальної власності загальною площею 0,2905 га для будівництва та обслуговування закладів освіти в АДРЕСА_1 » затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) комунальної власності Почаївської міської ради загальною площею 0,2905 га (кадастровий номер 6123410500:02:001:63909) для будівництва та обслуговування закладів освіти в АДРЕСА_1 .

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №280199895 від 20.10.2021 у комунальній власності Почаївської міської ради знаходиться земельна ділянка площею 0,2905 га з кадастровим номером 6123410500:02:001:3909 .

На підставі викладеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що оскаржуване рішення Почаївської міської радивід 20 липня 2018 року № 1428 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) комунальної власності загальною площею 0,2905 га для будівництва та обслуговування закладів освіти в АДРЕСА_1 , відповідає закону, підстав вважати, що права позивача,порушені, не має.

Оскільки у цій справі позовні вимоги про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень є похідними, то вони також не підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанцій по суті спору щодо відмови у задоволенні позовних вимог .

Доводи апеляційної скарги про те, що суд, відмовивши у клопотанні про відкладення розгляду справи задля врегулювання спору в позасудовому порядку, порушив її права як позивачки, передбачені ЦПК України, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки будь-яких доказів щодо врегулювання спору в позасудовому порядку в матеріалах справи відсутні та позивачкою не надано, крім того, як зазначив відповідач у відзиві на апеляційну скаргу, до Почаївської міської ради не надходило клопотання про укладання мирової угоди та врегулювання спору в позасудовому порядку.

Щодо інших доводів позивача у справі, викладених в обґрунтування власних правових позицій по наявному спору, то суд не вбачає підстав для надання таким оцінки у межах розглядуваного спору, оскільки вищенаведені аргументи суду у даному рішенні, на думку суду, є самостійною та достатньою підставою для висновку про необґрунтованість позовних вимог.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до вимог ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 23 грудня 2022 року є законними та обгрунтованими і підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 23 грудня 2022 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 25 квітня 2023 року.

Головуючий

Судді