Ухвала

від 31.05.2023 по справі 601/1172/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

Іменем України

31 травня 2023 року

м. Київ

справа № 601/1172/22

провадження № 61-7929ск23

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 23 грудня 2022 року, повний текст якого складено 29 грудня 2022 року, та постанову Тернопільського апеляційного суду від 21 квітня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Почаївської міської ради Тернопільської області, відділу освіти, молоді та спорту Почаївської міської ради Тернопільської області, опорного закладу Почаївська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Почаївської міської ради, третя особа - Головне управління Держгеокадастру в Тернопільській області, про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, визнання недійсним рішення, скасування рішень про державну реєстрацію земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом, в якому просилаусунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою розміром 0,10 га на АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області від 23 грудня 2022 року, яке залишено без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від 21 квітня 2023 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з відсутності правових підстав для задоволення вимог, оскільки позивачем не доведено порушення її прав.

23 травня 2023 року ОСОБА_2 , який діє від імені ОСОБА_1 , засобами поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 23 грудня 2022 року, повний текст якого складено 29 грудня 2022 року, та постанову Тернопільського апеляційного суду від 21 квітня 2023 року у зазначеній вище справі.

Як підставу для касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 368/1158/16-ц, від 15 травня 2019 року у справі № 729/608/17, постанові Верховного Суду від 10 вересня 2020 року у справі № 350/1171/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Згідно зі статтею 129 Конституції України та статей 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд установив, що рішенням Почаївської міської ради Тернопільської області від 20 липня 2018 року № 1428 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) комунальної власності загальною площею 0,2905 га для будівництва та обслуговування закладів освіти в АДРЕСА_1 » затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) комунальної власності Почаївської міської ради Тернопільської області загальною площею 0,2905 га (кадастровий номер 6123410500:02:001:63909) для будівництва та обслуговування закладів освіти в АДРЕСА_1 .

Згідно із рішенням Почаївської міської ради Тернопільської області від 23 грудня 2004 року № 258 «Про розгляд заяви ОСОБА_1 » вилучено із землекористування відділу освіти Кременецької районної державної адміністрації Тернопільської області земельну ділянку розміром 0,10 га у АДРЕСА_1 (територія Почаївської ЗОШ 1 ст.). Передано ОСОБА_1 вищевказану вилучену земельну ділянку розміром 0,10 га в АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Зобов`язано ОСОБА_1 використовувати передану земельну ділянку за цільовим призначенням. Попереджено ОСОБА_1 , що приступати до використання переданої їй земельної ділянки можливо тільки після виготовлення у встановленому порядку права власності на передану ділянку та проекту документації на будівництво.

Рішенням виконавчого комітету Почаївської міської ради Тернопільської області від 31 березня 2005 року № 40 «Про надання дозволу ОСОБА_1 на будівництво індивідуального житлового будівництва на закріпленій земельній ділянці» надано дозвіл ОСОБА_1 для будівництва індивідуального одноповерхового житлового будинку та господарського будинку.

Позивач виготовила будівельний паспорт № НОМЕР_1 на право будівництва житлового будинку та зазначених в генплані господарських будинків на АДРЕСА_1 .

Рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області від 06 квітня 2016 року відмовлено в задоволенні позову відділу освіти Кременецької РДА Тернопільської області до Почаївської міської ради Тернопільської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання незаконними рішень Почаївської міської ради Кременецького району Тернопільської області від 19 вересня 2003 № 111 «Про розгляд відношення відділу освіти райдержадміністрації і заяви ОСОБА_4 », від 23 грудня 2004 № 258 «Про розгляд заяви ОСОБА_1 », зобов`язання відновити межі земельної ділянки в АДРЕСА_2 , зобов`язання повернути в користування земельні ділянки.

Згідно із листом відділу освіти, молоді та спорту Почаївської міської ради Тернопільської області від 14 травня 2021 року № 130 відділ звернувся із проханням до ОСОБА_1 прибрати з території школи самовільно побудовану огорожу, яка перешкоджає даному закладу освіти використовувати земельну ділянку площею 0,2905 га згідно її цільового призначення.

Відповідно до заяви від 14 травня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Почаївського міського голови Тернопільської області із проханням надати дозвіл на виготовлення технічної документації на земельну ділянку площею 0,100 га, яка розташована: АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.

У повідомленні Почаївського міського голови Тернопільської області від 04 червня 2021 року № 1118, адресованого ОСОБА_1 зазначено, що згідно викопіювання з планово-картографічних матеріалів земельна ділянка площею 0,10 га знаходиться у складі приватизованої земельної ділянки площею 0,2905 га за кадастровим номером 6123410500:02:001:3909 для будівництва та обслуговування будівель закладів освіти. З пакету документів, який покладений в основу для прийняття рішення, вбачається, що на земельній ділянці, на яку потрібно надати дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), з метою передачі її у власність для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд, житловий будинок відсутній.

Згідно із листом Почаївського міського голови Тернопільської області від 14 травня 2021 року № 913 у користуванні Почаївської ЗОШ 1 ст. с. Затишшя знаходилась земельна ділянка площею 0,30 га. Однак при проведенні обмірів та виготовленні технічної документації із землеустрою виявлено площу 0,2905 га. Саме цю площу передано у користування Почаївській ЗОШ 1 ст. с. Затишшя згідно рішення тридцять другої сесії від 20 липня 2018 року № 1428. Згідно рішення від 23 грудня 2004 року № 258 не встановлено чітко визначених меж місця розташування земельної ділянки.

Відповідно до викопіювання з планово-картографічних матеріалів, кадастрового плану земельної ділянки, збірного кадастрового плану земельна ділянка ОСОБА_1 , площею 0,1000 га, розташована в АДРЕСА_3 .

З квитанцій про сплату земельного податку вбачається, що ОСОБА_1 сплачує земельний податок.

Відповідно до листа Почаївського міського голови Тернопільської області від 23 вересня 2021 року № 2043 рішення про вилучення у ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 Почаївською міською радою не приймалося.

Згідно із інформацією Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 20 жовтня 2021 року № 280199895 у комунальній власності Почаївської міської ради знаходиться земельна ділянка площею 0,2905 га з кадастровим номером 6123410500:02:001:3909.

З повідомлення Головного управління Держгеокадастру в Тернопільській області № 97-19-0.371-180/326-21 вбачається, що згідно форми 6-зем станом на 01 січня 2016 року за школою села Затишшя Почаївської міської ради Тернопільської області рахується земельна ділянка площею 0,3000 га, в тому числі забудовані землі громадського призначення - 0,3000 га.

Відповідно листа Почаївської міської ради Тернопільської області від 29 квітня 2021 року № 818 міською радою запропоновано ОСОБА_1 долучити копію архівного рішення, на яке вона посилається та направити його в земельний відділ Почаївської міської ради Тернопільської області.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом цієї норми, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме належних їй прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частин другої та третьої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно із частиною першою статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Статтею 122 ЗК України передбачено, що вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 ЦК України та пред`являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред`явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного речового права особи, що виникло в результаті та після реалізації рішення суб`єкта владних повноважень. Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 368/1158/16-ц, провадження № 14-140цс18.

Норми процесуального права визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Особа, якій належить порушене право, може скористатися не будь-яким на свій розсуд, а певним способом захисту такого свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини, або договором.

З огляду на зазначені приписи, правила статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права та інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов`язковий елемент конкретного суб`єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги за допомогою суб`єктивного права та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності (відсутності) цивільних прав в інших осіб.

Реалізації права на позов передує порушення, невизнання чи оспорення права.

Вимоги про визнання незаконними та скасування відповідних рішень органу місцевого самоврядування щодо земельних ділянок можуть бути заявлені особою, права якої порушено, за умови доведеності факту порушення прав цієї особи. Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 363/3641/17 (провадження № 61-36341св18).

Враховуючи заявлені у цій справі вимоги, позивач зобов`язаний був довести, що відповідачі порушили його права та інтереси.

Таку правову позицію висловив Верховний Суд у своїх постановах від 19 січня 2022 року у справі № 592/10260/16, від 31 серпня 2022 року у справі № 389/3042/19.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла до висновку про відсутність у позивача порушеного права оскаржуваним рішенням Почаївської міської ради Тернопільської області від 20 липня 2018 року № 1428 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) комунальної власності загальною площею 0,2905 га для будівництва та обслуговування закладів освіти в АДРЕСА_1 », оскільки позивачем не надано доказів про те, яким саме чином оскаржуваним рішенням органу місцевого самоврядування порушено право позивача.

Судом не встановлено, а матеріали справи не містять відомостей про те, що позивач вчинив дії щодо оформлення у встановленому порядку права власності на передану ділянку та виготовив проект на будівництво.

Судом встановлено, що спірна земельна ділянка на час виникнення спірних правовідносин не була сформованою, отже не є об`єктом цивільних прав.

Посилання в касаційній скарзі на судову практику як на обґрунтування своєї позиції не підлягають врахуванню судом при виборі і застосуванні норм права у цій справі.

На предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Викладене узгоджується із правовим висновком, висловленим у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі № 373/2054/16-ц вказано, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справі «Пономарьов проти України» та ін.) повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.

Наведені норми закону та позиція Верховного Суду дають підстави для висновку про законність оскаржуваного судового рішення.

Згідно з положеннями пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу суд може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).

Таким чином, у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 необхідно відмовити, оскільки доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною шостою статті 394 ЦПК України ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що правильність застосування судами попередніх інстанцій вищевказаних норм матеріального та процесуального права не викликає розумних сумнівів, а касаційна скарга є необґрунтованою.

Керуючись пунктом 5 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 23 грудня 2022 року, повний текст якого складено 29 грудня 2022 року, та постанову Тернопільського апеляційного суду від 21 квітня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Почаївської міської ради Тернопільської області, відділу освіти, молоді та спорту Почаївської міської ради Тернопільської області, опорного закладу Почаївська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Почаївської міської ради, третя особа - Головне управління Держгеокадастру в Тернопільській області, про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, визнання недійсним рішення, скасування рішень про державну реєстрацію земельної ділянки.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подавала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко

Є. В. Петров