Постанова

від 20.04.2023 по справі 538/2344/20

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 538/2344/20 Номер провадження 22-ц/814/2116/23Головуючий у 1-й інстанції Цімбота Л. Г. Доповідач ап. інст. Пікуль В. П.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2023 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Пікуля В.П.,

суддів: Одринської Т.В., Панченка О.О.,

за участю секретаря Філоненко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційноюскаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 27 липня 2021 року (повний текст рішення складено 06 серпня 2021 року) у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 ,Заводської міськоїради,треті особи- ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,про визнанняправа власностіна спадковемайно та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Заводської міської ради, треті особи - приватний нотаріус Лохвицького районного нотаріального округу Полтавської області Домбровська Тетяна Василівна, Друга лохвицька державна нотаріальна контора, про визнання права власності на спадкове майно у порядку спадкування за нотаріально посвідченим заповітом,

В С Т А Н О В И В:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у грудні2020року звернулися до суду з позовом, у подальшому уточненим, до Заводської міської ради, ОСОБА_3 , у якому просили визнати за кожною з них право власності на 1/2 частку спадкового майна, а саме на:

- земельну ділянку, площею 7,37 га, для ведення сільськогосподарського господарства, що розташована на території Гирявоісковецької сільської ради Лохвицького району Полтавської області (далі - Гирявоісковецька сільська рада);

- земельну ділянку, площею 0,37002 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд і ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Червонозаводської міської ради Лохвицького району Полтавської області (далі - Червонозаводська міська рада);

- земельну ділянку, площею 5,48 га, для сільськогосподарського використання, що розташована на території Гирявоісковецької сільської ради;

- житловий будинок, загальною площею 83,5 кв.м, з допоміжними господарчими будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивачі обґрунтовували свої вимоги тим, що вони є спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_6 та прийняли спадщину на підставі частини третьої статті 1268 ЦК України.

Зазначали, що на час відкриття спадщини вони ( ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ) постійно проживали разом із спадкодавцем; протягом строку, встановленого для прийняття спадщини, про відмову від спадщини не заявляли, а отже, фактично прийняли спадщину. Фактичне останнє місце проживання ОСОБА_6 було за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивачі стверджували, що інших спадкоємців, які б прийняли спадщину після смерті ОСОБА_6 , немає. Проте, оформити прийняття спадщини та отримати відповідне свідоцтво вони не можуть.

ОСОБА_3 у травні2021року звернувся до суду із зустрічним позовом, у якому просив визнати за ним право власності на спадкове майно у порядку спадкування за заповітом, зокрема, на житловий будинок; земельні ділянки, площами 0,07002 га та 0,3000 га, що розташовані на АДРЕСА_1 ; земельні ділянки, площею 7,3696 га та 5,48 га, що розташовані на території Гирявоісковецької сільської ради.

Відповідач на обґрунтування своїх зустрічних позовних вимог та на спростування правової позиції і позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 зазначив, що він є єдиним спадкоємцем за нотаріально посвідченим заповітом від 17 грудня 1999 року, зареєстрованим у реєстрі за № 818. Вважав, що він є таким, який прийняв спадщину, оскільки протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, а також пізніше не заявив про свою відмову від належної йому за чинним заповітом спадщини за місцем відкриття цієї спадщини, за місцем смерті (реєстрації) спадкодавця згідно зі статтею 1221 ЦК України.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням від27липня 2021року Лохвицькийрайонний судПолтавської області відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , зустрічний позов ОСОБА_3 задовольнив.

Суд визнав за ОСОБА_3 у порядку спадкування за заповітом право власності на:

- житловий будинок А-1, житловою площею 45,8 кв.м., загальною площею 83,5 кв.м., із допоміжними господарчими будівлями: літ. Б сараю, літ. В вбиральні, огорожі № 1, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ;

- земельну ділянку, площею 0,07002 га, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за зазначеною адресою, кадастровий номер 5322610600:51:013:0002;

- земельну ділянку, площею 0,3000 га, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, що розташована за зазначеною адресою, кадастровий номер 5322610600:51:013:0003;

- земельну ділянку, площею 7,3696 га, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Гирявоісковецької сільської ради, кадастровий номер 5322682400:00:010:0233;

- земельну ділянку, площею 5,48 га, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Гирявоісковецької сільської ради, кадастровий номер 5322682400:00:006:0380.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та задовольняючи зустрічний позов ОСОБА_3 , суд першої інстанції зазначив, що у спірних правовідносинах відбулося спадкування за заповітом, спадкоємець за заповітом ОСОБА_3 є такою особою, яка прийняла спадщину відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України, в установлений строк заяву про відмову від прийняття спадщини не подав, а тому немає підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання за ними права власності на спадкове майно за законом. Місцем відкриття спадщини після смерті ОСОБА_6 є адреса: АДРЕСА_2 , де було зареєстроване місце проживання спадкодавця на момент його смерті. При цьому, жодних обставин, які б могли перешкодити змінити реєстрацію свого місця проживання і зареєструвати його за іншою адресою: АДРЕСА_1 , у спадкодавця не було.

Постановою від27вересня 2021року Полтавськийапеляційний суд залишив без задоволення апеляційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , а рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 27 липня 2021 року - без змін.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, додатково зазначив, що твердження, наведене в апеляційній скарзі, про те, що ОСОБА_6 фактично з 2006 року до 2016 року проживав разом з позивачами за адресою: АДРЕСА_1 , суд оцінює з урахуванням положень пункту 212 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, відповідно до абзаців сьомого, восьмого якого місце відкриття спадщини підтверджується свідоцтвом органів РАЦС про смерть, якщо останнє постійне місце проживання і місце смерті спадкодавця збігаються, довідкою житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, а також записом у будинковій книзі. Якщо місце проживання померлого невідоме, доказом місця відкриття спадщини буде документ про місцезнаходження належного йому майна (нерухомого, а за його відсутності - рухомого). При відсутності згаданих документів місце відкриття спадщини підтверджується рішенням суду про його встановлення, що набрало законної сили. Проте позивачі вимоги щодо встановлення місця відкриття спадщини не заявляли.

Також апеляційний суд врахував, що постановою від 05 серпня 2020 року державний нотаріус Другої лохвицької державної нотаріальної контори відмовила у вчиненні нотаріальних дій з видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 у зв`язку з тим, що спадкоємці не надали документи, що встановлюють факт родинних відносин спадкоємців за законом, які прийняли спадщину, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 із спадкодавцем, та документи, які посвідчують право власності спадкодавця на спадкове майно, що потрібні для вчинення нотаріальних дій. Зазначену постанову позивачі не спростували.

Постановою від24серпня 2022року ВерховнийСуд задовольнив частково касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а постанову Полтавського апеляційного суду від 27 вересня 2021 року скасував, направивши справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Вищевказане судове рішення мотивовано тим, що дослідженню та встановленню підлягає фактичне місце проживання спадкодавця на момент смерті та фактичне місце проживання його спадкоємців.

Крім того, встановленню підлягає з`ясування чи позбавлені позивачі у разі прийняття спадщини можливості належним чином оформити свої спадкові права у позасудовому порядку.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

З рішенням Лохвицького районного суду Полтавської області від 27 липня 2021 року не погодилися ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і оскаржили його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі особи, що її подали прохали суд скасувати рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 27 липня 2021 року повністю та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у повному обсязі.

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Особи, які подали апеляційну скаргу зазначають, що оскаржуване судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню.

Зазначають, що фактично ОСОБА_6 з 2006 року по 2016 рік проживав разом з ними за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджено наявними у матеріалах справи доказами та показаннями свідків. Вважають, що на час відкриття спадщини вони постійно проживали разом із спадкодавцем; протягом строку, встановленого для прийняття спадщини, про відмову від спадщини не заявляли, а отже фактично прийняли спадщину.

Вказують, що спадкування за заповітом майна померлого ОСОБА_6 відповідачем за первісним позовом ОСОБА_3 не є можливим, оскільки останній вважається таким спадкоємцем, що спадщину не прийняв, адже у встановлений законодавством строк не звернувся із заявою про прийняття спадщини до відповідних органів.

Доводи, наведені у відзиві на апеляційну скаргу

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 прохав суд апеляційну скаргу позивачів за первісним позовом залишити без задоволення, а рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 27 липня 2021 року без змін.

Відповідач за первісним позовом зазначає, що він є єдиним спадкоємцем за нотаріально посвідченим заповітом. ОСОБА_3 погоджується із висновком місцевого суду, що він прийняв спадщину, оскільки протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України не заявив про відмову від належної йому спадщини, проживаючи разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення учасників справи, які з`явилися у судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, приходить до такого висновку.

Встановлені обставини справи

З матеріалів справи вбачається та не заперечується учасниками справи, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є дочками померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 (т.1, а.с. 17-22).

ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданого виконавчим комітетом Червонозаводської міської ради Лохвицького району Полтавської області (т.1, а.с. 24, 134).

ОСОБА_6 був зареєстрований з 14 лютого 1986 року за адресою: с. Млини, Лохвицького р-ну Полтавської обл. (т.1, а.с. 25).

ОСОБА_2 зареєстрована з 06 червня 1990 року за адресою: АДРЕСА_3 (т.1, а.с. 19).

ОСОБА_1 зареєстрована з 17 травня 1990 року за адресою: АДРЕСА_1 (т.1, а.с. 22).

Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом від 19 жовтня 2007 року державним нотаріусом Другої лохвицької державної нотаріальної контори посвідчено, що спадкоємцем майна ОСОБА_7 є син ОСОБА_6 , спадкове майно, на яке видано це свідоцтво, складається із земельної ділянки, площею 0,37002 га, яка надана для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд і ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Червонозаводської міської ради в АДРЕСА_1 земельна ділянка належить спадкодавцю на підставі державних актів на право приватної власності на землю, серій ПЛ №022662 та ПЛ №022663, виданих Червонозаводською міською радою та зареєстрованих в Книзі для реєстрації державних актів на право приватної власності на землю за №№ 1315 та 1316 (т.1, а.с. 11).

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого державним нотаріусом Другої лохвицької державної нотаріальної контори 29 серпня 2008 року, спадкоємцем майна в цілому ОСОБА_7 є син ОСОБА_6 . Спадкове майно, на яке видано це свідоцтво, складається з земельної ділянки, площею 7,37 га, наданої для сільськогосподарського використання, яка розташована на території Гирявоісковецької сільської ради, що належить спадкодавцю на підставі державного акта на право власності на землю, серії ІІІ-ПЛ № 035195, виданого Гирявоісковецькою сільською радою 18 листопада 1999 року та зареєстрованого в Книзі для реєстрації державних актів на право власності на землю за № 346 (т.1, а.с. 12).

Та обставина, що ОСОБА_6 є власником земельної ділянки, площею 7,37 га, підтверджується і державним актом на право власності на земельну ділянку, серія ІІ-ПЛ № 486062, що був виданий головою Лохвицької районної державної адміністрації 02 серпня 2010 року та зареєстрований в Книзі записів державних актів на право власності на землю, відповідно до якого ОСОБА_6 , який проживає за адресою: Полтавська обл., Лохвицький р-н, с. Млини, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 29 серпня 2008 року № 1713 Другої лохвицької державної нотаріальної контори є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 7,37 га, яка розташована «за межами населених пунктів», Гирявоісковецька сільська рада, кадастровий номер цієї земельної ділянки 5322682400:00:010:0233 (т.1, а.с. 16).

Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом, посвідченим державним нотаріусом Другої лохвицької державної нотаріальної контори 19 жовтня 2007 року, спадкоємцем майна ОСОБА_7 є син ОСОБА_6 , спадкове майно, на яке видано це свідоцтво, складається з житлового будинку літ. А-1, жилою площею 45,8 кв. м, загальною площею 83,5 кв. м, із допоміжними господарчими будівлями: Б сарай, В вбиральня, огорожа №1, розташованого на приватній земельній ділянці площею 0,37002 га, у АДРЕСА_1 , що належить спадкодавцю на підставі свідоцтва про право власності, виданого Виконкомом Червонозаводської міської ради Лохвицького району 28 січня 1988 року та зареєстрованого в КП «Лубенське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» в реєстровій книзі № 8 під № 1389. Обставина належності ОСОБА_6 на праві власності житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , підтверджується і витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно КП «Лубенське міжрайонне бюро технічної інвентаризації», номер витягу: 16409067, дата 25 жовтня 2007 року (т. 1, а.с. 13, 34-36).

Відповідно до державного акта на право приватної власності на землю, серія ІІ-ПЛ, № 050314, виданого головою Гирявоісковецької сільської ради 10 грудня 1998 року та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право власності на землю за № 709, ОСОБА_6 , мешканцю с. Млини, на підставі рішення Гирявоісковецької сільської ради від 18 грудня 1998 року надано у приватну власність земельну ділянку для сільськогосподарського використання, площею 5,48 га, розташовану на території Гирявоісковецької сільської ради (т.1, а.с. 14-15).

За інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) від 01 березня 2021 року № 63745866 після смерті ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , була заведена спадкова справа: номер у спадковому реєстрі 59364368, номер у нотаріуса 104/2016. Також у довідці зазначено як додаткові відомості: «Проживав у с. Млини Лохвицького р-ну Полтавської обл.» (т.1, а.с. 121).

Згідно з інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) від 01 березня 2021 року № 63745843 ОСОБА_6 склав заповіт (номер у спадковому реєстрі 290039), який посвідчено 17 грудня 1999 року приватним нотаріусом Домбровською Т. В., 22 червня 2020 року видано дублікат цього заповіту (т.1, а.с. 122).

Відповідно до заповіту від 17 грудня 1999 року, який посвідчений приватним нотаріусом Лохвицького районного нотаріального округу Полтавської області Домбровською Т.В. та зареєстровано в реєстрі за №818, ОСОБА_6 на випадок своєї смерті належний йому на праві приватної власності жилий будинок з допоміжними господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: с. Млини Лохвицького р-ну Полтавської обл., а також все інше його майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що буде йому належати на день його смерті і на що він за законом матиме право, заповів ОСОБА_3 (т.1, а.с. 142).

Заповіт, складений ОСОБА_6 , є чинним та ніким не оскаржений.

Згідно копій заяв від 15 серпня 2016 року, оригінали яких містяться у спадковій справі № 104/2016, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 звернулися до Другої лохвицької державної нотаріальної контори із заявами, в яких повідомили про прийняття спадщини після смерті свого батька ОСОБА_6 , який проживав постійно за адресою: с. Млини Лохвицького р-ну Полтавської обл. (т.1, а.с. 129-133).

Постановою від 05 серпня 2020 року державний нотаріус Другої лохвицької державної нотаріальної контори відмовила у вчиненні нотаріальних дій - видачі ОСОБА_2 свідоцтв про право на спадщину за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 у зв`язку з тим, що спадкоємці не надали документи, що встановлюють факт родинних відносин спадкоємців за законом, які прийняли спадщину, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , із спадкодавцем, та документи, які посвідчують право власності спадкодавця на спадкове майно, що потрібні для вчинення нотаріальних дій (т.1, а.с. 149).

Згідно з довідкою, виданою Гирявоісковецькою сільською радою 12 січня 2017 року № 02-27/31, ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на момент смерті постійно проживав та був зареєстрований за адресою: с. Млини Лохвицького р-ну Полтавської обл. Разом з ним на день його смерті проживали ОСОБА_3 та ОСОБА_8 (т.1, а.с. 138).

В акті обстеження від 03 жовтня 2018 року зазначено, що батько ОСОБА_2 ОСОБА_6 з 2006 року і до дня смерті проживав за адресою: АДРЕСА_1 , але був зареєстрований за іншою адресою. Акт підписаний депутатом Заводської міської ради Петренком С.М. і затверджений міським головою м. Заводське 03 жовтня 2018 року (т.1, а.с. 27).

У довідці, виданій виконавчим комітетом Заводської міської ради від 12 травня 2021 року № 165, зазначено, що ОСОБА_6 згідно з актом депутата Заводської міської ради Петренка С.М. проживав без реєстрації у АДРЕСА_1 (т.1, а.с. 228).

Відповідно до відповіді Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області та пенсійної справи виплата пенсії ОСОБА_6 з січня 2007 року до липня 2009 року здійснювалася через відділення поштового зв`язку с. Млини, а з серпня 2009 року до червня 2016 року - через поштове відділення м. Заводське (т.2, а.с. 21).

Згідно заяви, яка міститься у матеріалах пенсійної справи, 08 липня 2009 року ОСОБА_6 , вказавши адресу проживання: АДРЕСА_1 , прохав здійснювати йому виплату пенсії за фактичним місцем проживання у м. Червонозаводське (т.2, а.с. 63).

Допитані у судовому засіданні свідки повідомили суду першої інстанції, що на момент смерті ОСОБА_6 проживав у АДРЕСА_1 , за цією адресою за життя він отримував особисто пенсію та за цією адресою йому надавали медичну допомогу.

Також свідки повідомили, що ОСОБА_2 доглядала за батьком, здійснювала виклики лікаря та була присутня під час надання йому медичної допомоги.

Позиція апеляційного суду

Відповідно до статей 1216, 1217ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За правилами статті 1223ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259цього Кодексу (стаття 1258 ЦК України).

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

За правилом статті 1218ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до частин першої, другої статті 1220ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Частиною першою статті 1221ЦК України визначено, що місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Відповідно до частини третьої статті 1268ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Частиною першою статті 1269ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

У частині першій статті 1270ЦК України визначено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її (частина перша статті 1272 ЦК України).

Статтею 1297ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що належними сторонами у спорах про визнання права власності у порядку спадкування є спадкоємці, тобто особи, визначені такими за змістом заповіту або за законом, які звернулися у передбаченому законом порядку та у строки із заявою про прийняття спадщини, відкритої після смерті спадкодавця, та прийняли цю спадщину або вважаються такими, які прийняли спадщину.

Отже, позивачем у справі такої категорії має бути дійсний учасник відповідних спадкових правовідносин, що виникли з приводу вирішення правового питання визначення належності спадщини особам, які обґрунтовано мають правомірний інтерес щодо визначення юридичної долі такої спадщини.

Щодо місця відкриття спадщини

Частиною першою статті 29ЦК України визначено, що місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Положення статті 29ЦК України не ставлять місце фактичного проживання особи в залежність від місця її реєстрації.

Право на вибір місця проживання закріплено у статті 33 Конституції України, відповідно до якої кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Під місцем постійного проживання розуміється місце, де фізична особа постійно проживає. Тимчасовим місцем проживання є місце перебування фізичної особи, де вона знаходиться тимчасово (під час перебування у відпустці, відрядженні, зокрема, у готелі чи у санаторії тощо).

Згідно зі статтею 2Закону України«Про свободупересування тавільний вибірмісця проживанняв Україні» (у редакції, чинній на момент відкриття спадщини) реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Зазначена правова норма відтворює загальний принцип заборони дискримінації за ознакою наявності чи відсутності реєстрації місця проживання або місця перебування особи.

Аналіз наведених норм права та правила частини першої статті 1221ЦК України дає підстави стверджувати, що місцем відкриття спадщини є не місце реєстрації спадкодавця, а останнє його місце постійного проживання.

Відповідно до пунктів 1.12, 1.13 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерстваюстиції України22лютого 2012року №296/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (у редакції, чинній на момент відкриття спадщини), місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця відповідно до статті 29 ЦК України. Якщо спадкодавець мав декілька місць проживання, місцем відкриття спадщини вважається останнє місце реєстрації спадкодавця. Місце відкриття спадщини підтверджується довідкою житлово-експлуатаційної організації, довідкою правління житлово-будівельного кооперативу про реєстрацію (постійне місце проживання) спадкодавця; записом у будинковій книзі про реєстрацію (постійне місце проживання) спадкодавця, довідкою адресного бюро, довідкою райвійськкомату про те, що спадкодавець до призову на військову службу проживав за відповідною адресою. Місце відкриття спадщини не може підтверджуватись свідоцтвом про смерть.

У разі відсутності у спадкоємців документів, що підтверджують місце відкриття спадщини, нотаріус роз`яснює спадкоємцям їх право на звернення до суду із заявою про встановлення місця відкриття спадщини. У такому випадку місце відкриття спадщини підтверджується копією рішення суду, що набрало законної сили (пункт 1.14 глави 10 Порядку).

У постановах від 04 липня 2018 року у справі № 404/2163/16 (провадження № 61-15926св18), від 10 січня 2019 року у справі № 484/747/17 (провадження № 61-44149св18) Верховний Суд зазначив, що сама по собі відсутність реєстрації місця проживання спадкоємця із спадкодавцем на момент відкриття спадщини не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо передбачені частиною третьою статті 1268ЦК України обставини підтверджуються іншими належними і допустимими доказами.

Надавши тлумачення частині третій статті 1268 ЦК України, Верховний Суд у постанові від 21 жовтня 2020 року у справі № 569/15147/17 (провадження № 61-39308св18) зазначив, що вона вимагає наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не лише реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного.

Відповідно до вимог частини третьої статті 12, частини першої статті 81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Положеннями частини першої статті 76ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно вимог статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно частини першої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Так, позивачі як за первісним позовом, так і за зустрічним наполягають, що вони постійно проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а тому є такими, що прийняли спадщину у порядку статті 1268 ЦК України.

З аналізуспадкової справи№104/2016,заведеної уДругій лохвицькійдержавній нотаріальнійконторі післясмерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 ,вбачається,що останнємісце проживанняспадкодавця буловстановлено напідставі довідкиГирявоісковецької сільськоїради від12січня 2017року №02-27/31,в якійзазначено,що ОСОБА_6 на моментсмерті постійнопроживав табув зареєстрованийза адресою:с.Млини,Лохвицький р-н,Полтавська обл., і разом з ним на день його смерті проживали ОСОБА_3 (не родич) та ОСОБА_8 (не родичка).

Крім того, аналізуючи інформацію, яка вказана у довідці виконавчого комітету Лохвицької міської ради від 23 квітня 2021 року №407, зокрема: померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ; разом з ним на день його смерті проживали зареєстровані ОСОБА_8 (не родичка) та ОСОБА_3 (не родич), - колегія суддів вважає, що вона не може братися судом до уваги, оскільки в ній міститься інформація лише щодо місця реєстрації спадкодавця та не вказано про місце його фактичного проживання, що має значення для розгляду даної справи.

Водночас, на підтвердження факту постійного проживання спадкодавця на момент смерті за адресою: АДРЕСА_1 позивачами за первісним позовом було подано до суду: акт обстеження депутата Заводської міської ради Петренка С.М., який затверджений міським головою м. Заводське 03 жовтня 2018 року, у якому вказано, що батько ОСОБА_2 ОСОБА_6 з 2006 року і до дня смерті проживав за адресою: АДРЕСА_1 , але був зареєстрований за іншою адресою; довідка виконавчого комітету Заводської міської ради від 12 травня 2021 року № 165, у якій зазначено, що ОСОБА_6 згідно з актом депутата Заводської міської ради Петренка С.М. проживав без реєстрації у АДРЕСА_1 .

Крім того, допитані у судовому засіданні свідки повідомили суду першої інстанції, що на момент смерті ОСОБА_6 проживав у АДРЕСА_1 , за цією адресою за життя він отримував особисто пенсію та за цією адресою йому надавали медичну допомогу.

Відповідно до відповіді Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області та пенсійної справи виплата пенсії ОСОБА_6 з січня 2007 року до липня 2009 року здійснювалася через відділення поштового зв`язку с. Млини, а з серпня 2009 року до червня 2016 року - через поштове відділення м. Заводське.

Аналізуючи матеріали пенсійної справи ОСОБА_6 , вбачається, що 08 липня 2009 року ОСОБА_6 , вказавши адресу проживання: АДРЕСА_1 , прохав здійснювати йому виплату пенсії за фактичним місцем проживання у м. Червонозаводське.

Водночас, у лікарському свідоцтві про смерть №28 від 17 червня 2016 року вказано, що смерть ОСОБА_6 настала в іншому місці, що розташоване на АДРЕСА_1 (т.1, а.с. 31).

Оскільки відомості про постійне місце проживання на момент смерті спадкодавця, що вказані у спадковій справі ґрунтуються виключно на єдиному доказі довідки Гирявоісковецької сільської ради, що спростовується іншими належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, то аналізуючи в сукупності вказані докази суд дійшов висновку, що є доведеним факт останнього місця постійного проживання померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 .

Враховуючи, що судом встановлено останнє місце постійного проживання померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 , що є відмінним від місця проживання спадкоємця за заповітом ОСОБА_3 , то останній з метою прийняття спадщини у шестимісячний строк мав подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Щодо позовних вимог

Статтею 1297ЦК України встановлено обов`язок спадкоємця, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Правових наслідків невиконання такого обов`язку, зокрема у вигляді втрати права на спадщину, положеннями цивільного законодавства не передбачено.

Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (стаття 392 ЦК України).

Тож відповідно до статті 392ЦК України з вимогами про визнання права власності на спадкове майно спадкоємець вправі звернутися до особи, яка не визнає або оспорює право власності спадкоємця на спадкове майно.

У разі коли спір виникає у зв`язку з неможливістю документального оформлення права на спадщину, за відсутності спору про безпосереднє право на неї, спадкоємець може оскаржити відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальних дій у судовому порядку.

Порядок оформлення права на спадщину встановлений главою 89 ЦК України, Законом України «Про нотаріат», підзаконними нормативними актами та являє собою визначеною законодавством сукупністю функцій, притаманною юрисдикційній діяльності судів та нотаріусів.

Верховний Суд у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 559/2667/13-ц (провадження № 61-1416св18) зазначив, що обґрунтованим є висновок, за яким свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявностіумов дляодержання внотаріальній конторісвідоцтва проправо наспадщину вимогипро визнанняправа наспадщину судовомурозглядові непідлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. Тож якщо бракує умов для одержання у нотаріуса свідоцтва про право на спадщину не підтверджена належними доказами, а саме відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину, це може бути підставою для відмови у позові.

З аналізу матеріалів справи вбачається, що постановою від 05 серпня 2020 року державний нотаріус Другої лохвицької державної нотаріальної контори відмовила у вчиненні нотаріальних дій - видачі ОСОБА_2 свідоцтв проправо наспадщину зазаконом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 у зв`язку з тим, що спадкоємці не надали документи, що встановлюють факт родинних відносин спадкоємців за законом, які прийняли спадщину, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , із спадкодавцем, та документи, які посвідчують право власності спадкодавця на спадкове майно, що потрібні для вчинення нотаріальних дій.

Натомість матеріали справи не містять в собі відомостей щодо відмови державним нотаріусом у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом другому первісному позивачу ОСОБА_1 , що свідчить про передчасність її дій із зверненням до суду з даним позовом.

Крім того, з аналізу постанови про відмову у вчиненні нотаріальних дій, вбачається, що неможливість отримання ОСОБА_2 свідоцтв про права на спадщину на час розгляду спору, не пов`язана ні з втратою правовстановлюючих документів, які засвідчують право власності спадкодавця на спадкове майно, ні з оспорюванням відповідачем за первісним позовом її права на отримання у порядку спадкування спадкового майна, а тому відсутні визначені законом підстави для визнання за позивачем за первісним позовом у судовому порядку права власності на житловий будинок із господарськими спорудами та земельні ділянки.

Вищевказане узгоджується із правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 25 березня 2020 року по справі № 172/1194/16-ц (провадження № 61-38537св18).

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Як вбачається з частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Повноваження суду апеляційної інстанції визначено статтею 374 ЦПК України, згідно пункту 2 частини першої якої за результатами розгляду апеляційної скарги апеляційний суд має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення згідно пункту 4 частини першої статті 376ЦПК України є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Зважаючи навикладене,колегія суддівприходить допереконання пронеобхідність частковогозадоволення апеляційноїскарги,а томурішення Лохвицького районногосуду Полтавськоїобласті від27липня 2021року участині задоволенняпозовних вимогзустрічного позову ОСОБА_3 слід скасувати та постановити у цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимогзустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Заводської міської ради, треті особи - приватний нотаріус Лохвицького районного нотаріального округу Полтавської області Домбровська Т.В., Друга лохвицька державна нотаріальна контора, про визнання права власності на спадкове майно у порядку спадкування за нотаріально посвідченим заповітом відмовити.

В іншій частині рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 27 липня 2021 року слід залишити без змін.

Щодо судових витрат

За правилами частини першої статті 141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Крім того, у постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18) зроблено висновок, що: «у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат».

Оскільки апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, то з урахуванням задоволених вимог апеляційної скарги, з: ОСОБА_3 слід стягнути на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 понесені витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги по 2401,93 грн кожній; ОСОБА_3 слід стягнути на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 понесені витрати по сплаті судового збору за подачу касаційної скарги по 2401,93 грн кожній.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 27 липня 2021 року у частині задоволення позовних вимогзустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Заводської міської ради, треті особи - приватний нотаріус Лохвицького районного нотаріального округу Полтавської області Домбровська Тетяна Василівна, Друга лохвицька державна нотаріальна контора, про визнання права власності на спадкове майно у порядку спадкування за нотаріально посвідченим заповітом скасувати.

У задоволенні позовних вимогзустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Заводської міської ради, треті особи - приватний нотаріус Лохвицького районного нотаріального округу Полтавської області Домбровська Тетяна Василівна, Друга лохвицька державна нотаріальна контора, про визнання права власності на спадкове майно у порядку спадкування за нотаріально посвідченим заповітом відмовити.

В іншій частині рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 27 липня 2021 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 понесені витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги у сумі 2401,93 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 понесені витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги у сумі 2401,93 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 понесені витрати по сплаті судового збору за подачу касаційної скарги у сумі 2401,93 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 понесені витрати по сплаті судового збору за подачу касаційної скарги у сумі 2401,93 грн.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 25 квітня 2023 року.

Головуючий В.П. Пікуль

Судді Т.В. Одринська

О.О. Панченко