ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 552/2384/22 Номер провадження 22-ц/814/2110/23Головуючий у 1-й інстанції Турченко Т.В. Доповідач ап. інст. Чумак О. В.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 квітня 2023 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Полтавського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - Чумак О.В.,
суддів Обідіної О.І., Прядкіної О.В.
розглянула увідкритому судовомузасіданні вм.Полтаві цивільнусправу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавське житлово-експлуатаційне підприємство "Будівельник" на рішення Київського районного суду м. Полтави від 23 вересня 2022 року, ухвалене суддею Турченко Т.В., повний текст рішення складено 28.09.2022 р., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавське житлово-експлуатаційне підприємство "Будівельник" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням та зняття з реєстрації.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача
в с т а н о в и л а:
У червні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Полтавське житлово-експлуатаційне підприємство "Будівельник" звернулося до суду першої інстанції з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням та зняття з реєстрації.
В обґрунтування позову вказує, що позивач ТОВ Полтавське житлово-експлуатаційне підприємство «Будівельник» є власником квартири АДРЕСА_1 . У вказаній квартирі зареєстроване місце проживання відповідачів, підстави реєстрації місця проживання яких невідомі.
Під час обстеження вказаної квартири було виявлено, що відповідачі близько двох років по теперішній день не проживають за вказаною адресою.
Майно, яке належало відповідачам, в квартирі відсутнє, відповідачі не сплачують комунальні платежі, не отримують кореспонденцію за даною адресою та взагалі квартирою не цікавляться.
Під час повторного обстеження вказаної квартири членами комісії складено відповідний акт обстеження квартири АДРЕСА_1 , та встановлено, що дійсно близько двох років по теперішній час відповідачі не проживають за вищевказаною адресою.
Реєстрація місця проживання відповідачів створює позивачеві перешкоди в користуванні квартирою, обмежуючи його майнові права, через що він вимушений сплачувати за відповідачів додатково комунальні послуги та самостійно вирішувати питання по проведенню необхідних ремонтно-оздоблювальних робіт, що негативно впливає на його матеріальний стан.
Перешкод в користуванні жилим приміщенням відповідачам не чинили, вони добровільно визначили собі інше місце проживання і спірним жилим приміщенням не користуються близько двох років без поважних причин.
Тому позивач просив суд визнати відповідачів такими, що втратили право користування вищевказаною квартирою.
Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 23 вересня 2022 року у задоволенні позовних вимог Товариства зобмеженою відповідальністю"Полтавськежитлово-експлуатаційнепідприємство "Будівельник"до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 провизнання осібтакими,що втратилиправо користуванняжитловим приміщеннямта зняттяз реєстрації відмовлено.
Додатковим рішенням Київського районного суду м. Полтави від 17 жовтня 2022 року у задоволенні заяви представника позивача ТОВ «Полтавське житлово-експлуатаційне підприємство «Будівельник» адвоката Ігоря Плеханова про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтавське житлово-експлуатаційне підприємство «Будівельник» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням та зняття з реєстрації відмовлено.
На рішення Київського районного суду м. Полтави від 23 вересня 2022 року подана апеляційна скарга представником позивача ТОВ «Полтавське житлово-експлуатаційне підприємство "Будівельник", в якій, посилаючись на невідповідність висновків місцевого суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити позов.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що ТОВ «Полтавське житлово-експлуатаційне підприємство «Будівельник» є власником квартири АДРЕСА_1 . В зв`язку з тим, що відповідачі у вказаній квартирі не проживають, що підтверджується відповідними актами, вони втратили право користування наданим ним житлом. Проте, суд першої інстанції даних обставин не врахував та безпідставно відмовив їм у задоволенні позову.
Відзив на апеляційну скаргу відповідачами не подавався.
У відповідності з ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно вимог ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України,суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно ч.1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч. 4 ст. 376 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та або резолютивної частини.
Сторони в судове засідання не з`явилися, про день, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Отже, неявка сторін у судове засідання не перешкоджає розгляду справи, що відповідає приписам ст. 372 ЦПК України.
Враховуючи положення ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, приходить до наступного висновку.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідачі ОСОБА_2 , з 21.08.2009 року, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 з 13.06.2013 року та ОСОБА_1 з 05.11.2021 року зареєстровані за адресою АДРЕСА_2 , що належала до комунальної власності.
Факт реєстрації відповідачів за вказаною вище адресою підтверджується картками реєстрації форми «А» та «Б», а також довідкою за вих. № 24 від 06.12.2021 року, виданою відповідачу ОСОБА_1 головою комісії-ліквідатором ДК ЖЕП «Будівельник» Рибаченком М.П. (а.с.19-21, 23).
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що спірна квартира перебуває у повному господарському віданні Державного комунального житлово-експлуатаційного підприємства «Будівельник», позивач не надав доказів на підтвердження права власності на цю квартири та, відповідно, порушення відповідачами його прав.
Колегія суддів не в повній мірі погоджується з цим висновком суду, враховуючи наступне.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач ТОВ "Полтавське житлово-експлуатаційне підприємство "Будівельник" звернулося до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням та зняття з реєстрації. Підставою позову, позивач визначив не проживання відповідачів за спірною адресою понад встановлені ст. 71, 72 ЖК України, строки та, як наслідок, втрата ними права користування квартирою.
Згідно із частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів держави.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина першастатті 13 ЦПК України).
За змістомстатті 15 ЦК Україниправо кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначеностаттею 16 цього Кодексу.
Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду відповідно до частини першоїстатті 16 ЦК України.
Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.
Відповідно до норм Житлового Кодексу України статті 71, 72 ЖК України, на які посилається позивач при зверненні до суду, регламентують порядок збереження приміщення за тимчасово відсутніми громадянами та порядок визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду.
Як убачається з матеріалів справи, а саме витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, квартира АДРЕСА_1 , в якій зареєстровано місце проживання відповідачів, з 20.08.2021 року є приватною власністю. Підставою для державної реєстрації, здійсненої державним реєстратором Голуб М.С., виконавчого комітету Терешківської сільської ради Полтавського району Полтавської області, став акт приймання-передачі нерухомого майна, акт прийому-передачі та грошової оцінки майна, серія та номер: б/н, виданий 29.01.2021, видавник ТОВ «Полтавське ЖЕП «Будівельник» та ОСОБА_6 (а.с. 16).
При цьому ні витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, наданий позивачем, ні матеріали справи не містять доказів на підтвердження того хто саме є власником спірної квартири. Згідно довідки, за вих. № 24 від 06.12.2021 року, виданої відповідачу ОСОБА_1 головою комісії-ліквідатором ДК ЖЕП «Будівельник» Рибаченком М.П., квартира АДРЕСА_1 є комунальною власністю (а.с. 23 зворот). Проте, згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, на час видачі вказаної довідки, дана квартира являлась приватною власністю.
В судовому засіданні апеляційної інстанції оголошувалась перерва з метою надання представником позивача правовстановлюючого документа на квартиру АДРЕСА_1 . Проте вказаного документа надано не було, представник позивача в судове засідання не з`явився, про причини неявки та ненадання суду апеляційної інстанції відповідних документів не повідомив.
Таким чином, позивачем належним чином не доведено його право власності на вказану квартиру, а відповідно і те, що реєстрація місця проживання відповідачів за зазначеною адресою порушує його права.
Крім того, порядок користування жилими приміщеннями в будинках (квартирах) приватного житлового фонду, встановлений главою 6 ЖК України.
Так, відповідно до частини 3 ст. 168 ЖК України договір найму жилого приміщення, укладений на невизначений строк, може бути розірвано за вимогою наймодавця, якщо жиле приміщення, займане наймачем, необхідне для проживання йому та членам його сім`ї. У цьому випадку власник будинку (квартири) повинен попередити наймача про наступне розірвання договору за три місяці.
Разом з тим, у матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження направлення відповідачам попередження про розірвання з ними договору найму житлового приміщення.
Крім того, акти обстеження житлового приміщення від 18.06.2021 та від 24.12.2021, надані позивачем на підтвердження факту не проживання відповідачів у спірній квартирі, складені комісією Державного комунального ЖЕП «Будівельник», а не представниками позивача ТОВ «Полтавське ЖЕП «Будівельник», яке вказує, що ця квартира належить йому на праві власності.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що висновок місцевого суду щодо відсутності належних та допустимих доказів належності позивачу спірної квартири та відповідно порушення відповідачами прав позивача, є правильним.
Разом зтим,колегія суддіввважає,що підлягаєвиключенню зрішення судупершої інстанції посиланняна те,що квартира АДРЕСА_1 перебуває у повному господарському віданні Державного комунального житлово-експлуатаційного підприємства «Будівельник», оскільки докази на підтвердження вказаної обставини в матеріалах справи відсутні.
Не заслуговують на увагу доводи позивача в апеляційній скарзі стосовно того, що відповідно до ст. 391 ЦК України товариство, як власник спірного житлового приміщення, має право вимагати усунення перешкод у користуванні та розпорядженні належним йому майном, оскільки з відповідним позовом про усунення перешкод позивач не звертався, доказів належності йому квартири не надав.
Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги судом апеляційної інстанції, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці.
Відповідно до вимогст. 89 ЦПК Україниоцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.
Крім цього, зазначене також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвен-ції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європей-ського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).
Тому, вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи з врахуванням уточнень, наведених у даній постанові.
За таких обставин доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, а тому задоволенню вони не підлягають.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 376 ч.4, 382-384 ЦПК України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу Товариства зобмеженою відповідальністю"Полтавськежитлово-експлуатаційнепідприємство "Будівельник" задовольнити частково.
Рішення Київськогорайонного судум.Полтави від 17жовтня 2022року змінити,виключивши змотивувальної частинирішення посиланняна те,що квартира АДРЕСА_1 перебуває у повному господарському віданні Державного комунального житлово-експлуатаційного підприємства «Будівельник».
В іншій частині рішення Київського районного суду м. Полтави від 17 жовтня 2022 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуюча суддя О.В.Чумак
Судді О.І.Обідіна
О.В.Прядкіна
Суд | Полтавський апеляційний суд |
Дата ухвалення рішення | 19.04.2023 |
Оприлюднено | 05.05.2023 |
Номер документу | 110607564 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із житлових відносин, з них про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням |
Цивільне
Полтавський апеляційний суд
Чумак О. В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні