Постанова

від 02.05.2023 по справі 622/522/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 622/522/21 Номер провадження 22-ц/814/1681/23Головуючий у 1-й інстанції Чернова О.В. Доповідач ап. інст. Хіль Л. М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 травня 2023 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Хіль Л.М.,

суддів: - Дорош А.І., Триголова В.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Дейна Світлана Анатоліївна на рішення Золочівського районного суду Харківської області від 27 вересня 2021 року, ухвалене у складі головуючого судді Чернової О.В., по цивільній справі № 953/1796/21, за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Довжик", Золочівської селищної ради Харківської області, про встановлення фактів, що мають юридичне значення, та визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування,

В С Т А Н О В И В

17 травня 2021 року до суду ОСОБА_1 звернулась з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Довжик ", Золочівської селищної ради Харківської області, про встановлення фактів, що мають юридичне значення, та визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_2 . Після його смерті відкрилася спадщина яка складається із земельної частки (паю) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП «Довжанський» реорганізоване в СТОВ «Довжик» площею 6,50 в умовних кадастрових гектарах.

Зазначила, що успадкувати земельну ділянку позивач не може, оскільки відсутні документи, котрі підтверджують місце відкриття спадщини та факт прийняття спадщини, крім цього відсутні правовстановлюючі документи на спадкове майно. Батько позивачки на момент смерті проживав разом з нею по АДРЕСА_1 .

Вказала, що вона здійснювала поховання батька у зв`язку з цим нею було отримано кошти в Ощадбанку . Позивачка єдина спадкоємиця за законом після смерті батька, який за життя заповіту не склав, після смерті якого вона вступила у фактичне управління та володіння його майном. Батька позивачки було включено до списку громадян-членів КСП «Довжанський» під №448, однак в прізвищі допущено помилку, зазначено ОСОБА_2 замість ОСОБА_2 .

Вказує, що крім того, довідкою СТОВ «Довжик» підтверджується факт того, що ОСОБА_2 був членом КСП «Довжанський» так як працював на момент розпаювання земель, однак сертифікат на право на земельну частку (пай) не отримував з невідомих причин. Про порушене право позивачці стало відомо навесні 2021 року, а тому відлік строку позовної давності повинен йти з квітня 2021 року.

На підставі вищевикладеного, з урахуванням доповнень 01.07.2021 року, ОСОБА_1 просила суд встановити факт прийняття нею спадщини після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ; встановити факт того, що місцем відкриття спадщини після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , є останнє його місце проживання АДРЕСА_1 ; визнати за позивачкою право на земельну частку (пай) у землі, яка перебувала у колективній власності колишнього КСП "Довжанський" розміром 6,50 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) в порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Золочівського районного суду Харківської області від 27 вересня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі адвокат Дейна С.А. просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Апеляційна скарга, мотивована тим, що рішення незаконне, необгрунтоване, прийнято при неповному з`ясуванні дійсних та фактичних обставин справи, з невірним застосування норм матеріального та процесуального права.

Вказала, що суд не надав належної оцінки доказам у справі і як доводи апеляційної скарги виклала вимоги та доводи позовної заяви. При цьому вказала, що вона є єдиним спадкоємцем за законом першої черги,що відкрилась після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , інших спадкоємців відповідно до постанови нотаріуса немає.

Зазначила, що відповідно до ст. 548 ЦК УРСР, яка діяла на момент відкриття спадщини, після смерті ОСОБА_2 прийнята спадщина визнається належною спадкоємцю з моменту її відкриття. Тому ОСОБА_1 прийняла спадщину, оскільки фактично вступила в управління майном.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Учасники судового процесу були повідомлені належним чином про час і місце розгляду справи шляхом надсилання судових повісток на їх електронні адреси.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 761/14537/15-ц

Від представника позивача надійшала заява про розгялду справи у їх відсутність.

Колегія суддів, відповідно до ст.ст. 367, 368 ЦПК України вислухала доповідь судді- доповідача, перевірила законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та розглянутого судом позову, пояснення учасників справи за відсутності учасників судового засідання, які повідомлялись судом апеляційної інстанції відповідно до ст.ст. 128, 131 ЦПК України, що згідно ст. 372 України не перешкоджає її подальшому розгляду, вважає, що скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

У статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Вказаним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами.

позивач не довела належними та допустимими доказами, що ОСОБА_2 за життя мав право, але з різних причин не отримав сертифікат на право на земельну частку (пай)

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду, з огляду на наступне.

У ч. 1 ст. 81 ЦПК України також передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям, встановлений Указом Президента України № 720 від 08.08.1995 року.

Відповідно до п. 1 Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 08.08.1995 року №720, паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.

Пунктом 2 Указу передбачено, що право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства відповідно до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю.

За змістом статей 22, 23 Земельного кодексу України (в редакції 1990 року) та Указу Президента України від 08.08.1995 року №-720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов:

-перебування в членах КСП на час паювання;

-включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю;

-одержання КСП цього акта.

Згідно з ч.І ст.1 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» колективне сільськогосподарське підприємство є добровільним об`єднанням громадян у самостійне підприємство для спільного виробництва сільськогосподарської продукції та товарів і діє на засадах підприємництва та самоврядування.

За ст. 4 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» питання членства осіб у сільськогосподарському підприємстві регулюються Статутом підприємства, яким, зокрема, визначається порядок вступу до підприємства і припинення членства в ньому, принципи формування спільної власності та права членів щодо неї.

Також, відповідно до ст.ст.5, 19 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» членство в підприємстві ґрунтується на праві добровільного вступу до членів підприємства і безперешкодному виходу із складу його членів. Членами підприємства можуть бути громадяни, які досягли 16-річного віку, визнають і виконують його статут. Трудові відносини членів підприємства регулюється цим Законом та статутом підприємства.

Відповідно до частин першої та другої статті 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

За пунктом 2 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Відповідно до статей 524, 529 ЦK Української PCP спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом. Спадкоємцями за законом першої черги є, в рівних частках, діти та дружина померлого.

Для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини (стаття 548 ПК Української PCP).

Згідно зі статтями 549, 554 ПК Української PCP спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Вищевказані дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. В разі неприйняття спадщини спадкоємцем за законом або за заповітом або позбавлення спадкоємця права спадкування (статті 528 та 534 цього Кодексу) його частка переходить до спадкоємців за законом і розподіляється між ними в рівних частках.

Сул апеляційної інстанції зазначає, що під фактичним вступом у володіння або управління спадковим майном, що підтверджує факт прийняття спадщини, необхідно розуміти різні дії спадкоємця з управління, розпорядження і користування цим майном, підтримання його в належному стані або сплату податків та інших платежів тощо.

У постанові Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі № 305/235/17 (провадження № 61-11869св 19) зазначено, що фактичний вступ у володіння частиною спадкового майна розглядається як прийняття всієї спадщини, з чого б вона не складалася і де б вона не знаходилась. Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідної місцевої державної адміністрації чи органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним; довідка державної податкової служби або страховика чи іншого органу про те, що спадкоємець після відкриття спадщини сплачував податки або страхові платежі з обов`язкового страхування; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту прийняття спадщини; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який підтверджує, що спадкоємець був постійно прописаний (зареєстрований) у спадковому будинку (квартирі); інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.

Матеріалами справи підтверджується наступне.

ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася ОСОБА_6 , батьками якої є ОСОБА_2 та ОСОБА_7 , що вбачається із наданого суду свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 виданого 26.11.1974 року.

Згідно свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_2 виданого 06.11.1991, вбачається, що 06.11.1991 року ОСОБА_6 уклала шлюб із ОСОБА_8 та після реєстрації шлюбу подружжя обрало спільне прізвище ОСОБА_6 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт Золочів помер ОСОБА_2 , що вбачається із наданого суду свідоцтва про смерть серія НОМЕР_3 виданого повторно 06.04.2021.

Згідно інформації Золочівської селищної ради №02-21/1994 від 13.04.2021 в картотеці реєстраційного обліку відсутні відомості щодо реєстрації ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 в смт Золочів Харківської області.

Згідно постанови державного нотаріуса Золочівської державної нотаріальної контори Харківської області Борисенко К. від 13.04.2021 року за № 659/02-31, позивачці у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку, яка за життя належала ОСОБА_2 відмовлено через ненадання на неї правовстановлюючого документу, а саме, сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий на ім я померлого оатька.

Із наданої суду інформації із Золочівської державної нотаріальної контори №1040/01-16 від 09.06.2021 після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно даних перевірки Алфавітних книг обліку спадкових справ з дня смерті та по теперішній час до Золочівської ДНК заяв про прийняття спадщини чи про відмову від спадщини тощо не надходило, спадкова справа не заводилася. Свідоцтва про право на спадщину не видавалися, що також вбачається і з інформаційних довідок зі Спадкового реєстру №66189422 та №65044853.

Згідно акту депутата Золочівської селищної ради Юхно В.І. виданого 25.06.2021 ОСОБА_1 в тому, що її батько ОСОБА_2 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживав разом з нею за адресою: АДРЕСА_1 . Похованням батька займалася його донька ОСОБА_1 . Цей факт також підтверджують сусіди ОСОБА_10 та ОСОБА_11 .

З листів начальника відділу у Золочівському районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області Трофімова В. від 08.04.2021 року №253/142-21, від 09.04.2021 №254/142-21 вбачається, що державний акт на право колективної власності на землю серія ХР №13-00-000806 КСП «Довжанський» отримало 28.10.1997 року, список громадян, які мають право на земельну частку (пай) в КСП «Довжанський», який додається до державного акту, у відділі відсутній. Згідно технічної документації по перепаюванню земель колективної власності КСП «Довжанський» Золочівського району Харківської області від 2002 до списку громадян, які мають право на середню земельну частку (пай) в КСП «Довжанський» та до додаткових списків громадян, які мають право на середню земельну частку (пай) в КСП «Довжанський», громадянин ОСОБА_2 не включений. Сертифікат на нього не виготовлявся, державний акт не видавався. Розмір земельної частки (паю) на одну особу КСП «Довжанський» Золочівського району Харківської області становить

-в умовних кадастрових гектарах. Вартість земельної частки (паю) загальним розміром 6,50 в умовних кадастрових гектарах станом на 01.01.2021 становить 181158,45 грн.

Згідно Додатку 1 Списку громадяи-членів КСП «Довжанський» під номером 448 списку значиться ОСОБА_2 .

СТОВ «Довжик» Золочівського району Харківської області є правонаступником радгоспу «Довжанський» Золочівського району Харківської області. Усі документи радгоспу «Довжанський» Золочівського району Харківської області знаходяться на зберіганні у СТОВ «Довжик». До Державного архіву передані не були. Станом на 28.10.1997 на час отримання КСП «Довжанський» Золочівського району Харківської області Державного акту на право колективної власності на землю ОСОБА_2 був членом КСП «Довжанський» Золочівського району Харківської області, що вбачається із наданих суду довідок СТОВ «Довжик» №60, 61 від 26.05.2021 та витягу з протоколу №2 Загальних зборів (зборів уповноважених) членів КСП «Довжанський» Золочівського району Харківської області.

З копії довідки №28 від 19.04.2021 СТОВ «Довжик» вбачається, що ОСОБА_2 , 1946 р.н., дійсно працював у радгоспі «Довжанський» і на момент розпаювання земель був членом радгоспу: прийнятий 01.08.1996 року на підставі наказу №131-к від 10.08.1996 року; звільнений 31.10.1997 на підставі наказу №148-к від 04.12.1997. 04.09.1997 згідно протоколу №1 від 30.07.1997 зборів уповноважених членів колективу і розпорядження Золочівської райдержадміністрації від 04.10.1997 №493 радгосп «Довжанський» перереорганізовано в СВК «Довжанський» з 04.09.1997 на підставі наказу №139-к від 24.09.1997. Розпорядження №793 Золочівської райдержадміністрації від 04.09.1997 року про реорганізацію радгоспу «Довжанський» в КСП «Довжанський», протокол №1 загальних зборів КСП «Довжанський» від 15.01.2000 про реорганізацію КСП «Довжанський» в СВК «Довжанський», протокол №1 загальних зборів СВК «Довжанський» від 29.02.2000 про реорганізацію СВК «Довжанський» в СТОВ «Довжик».

Згідно ст.1 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" колективне сільськогосподарське підприємство є добровільним об`єднанням громадян у самостійне підприємство для спільного виробництва сільськогосподарської продукції та товарів і діє на засадах підприємництва та самоврядування.

Відповідно до частини 1 статті 7 цього закону, об`єктами права колективної власності підприємства є земля, інші основні та оборотні засоби виробництва, грошові та майнові внески його членів, вироблена ними продукція, одержані доходи, майно, придбане на законних підставах Об`єктами права власності підприємства є також частки у майні та прибутках міжгосподарських підприємств та об єднань, учасником яких є підприємство.

У ч.І ст.1 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" зазначено, що право на земельну частку (пай) мають колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну часту (пай) у встановленому законодавством порядку. Частиною 3 ст.1 цього Закону передбачено, що право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.

Пунктом 1 Указу Президента від 08.08.95 року, № 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" (далі - Указ) встановлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.

Відповідно до п. 2 Указу право на частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишилися членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю.

Згідно з вимогами ЗК України та зазначеного Указу особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: 1) перебування в членах Колективного сільськогосподарського підприємства на час паювання; 2) включення до списку осіб, доданого до державного акту на право колективної власності на землю; 3) одержання Колективним сільськогосподарським підприємством цього акту.

Відповідно до ст.5 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" членство в підприємстві ґрунтується на праві добровільного вступу до членів підприємства і безперешкодного виходу із складу його членів.

Пунктом 24 постанови Пленуму ВСУ від 16.04.2004 року, №7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" визначено, що сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та видачі державного акту про право власності на землю.

Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акту, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).

Тобто, для набуття права на земельну частку (пай) колективного сільськогосподарського підприємства особа повинна бути членом такого підприємства та мати необхідний обсяг правоздатності на день видачі колективному сільськогосподарському підприємству державного акту на право колективної власності на землю.

Питання набуття та припинення членства в колективному сільськогосподарському підприємстві регулюється статутом підприємства.

Таким чином, право власності на земельну частку (пай) виникає не з часу внесення членів КСП до списків, доданих до державного акту на право колективної власності на землю, а з моменту передачі державного акту про право колективної власності на землю конкретному сільськогосподарському підприємству, членом якого є особа.

Згідно п.п. 4, 5 прикінцевих та перехідних положень до чинного ЦК України від 16 січня 2003 року, який набрав чинності 01 січня 2004 року, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Правила книги шостої Цивільного кодексу України (спадкове право) застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

Правила статті 1277 Цивільного кодексу України про відумерле майно застосовуються також до спадщини, від дня відкриття якої до набрання чинності цим Кодексом спливло не менше одного року.

У п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року N 7 було надано рекомендацію судам щодо застосування у часі ЦК. Відносини спадкування регулюються правилами чинного ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української PCP (далі - ЦК УРСР), у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються ЦК УРСР.

Враховуючи вищевикладене, оскільки спірна спадщина відкрилася до 01 січня 2004 року суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що до спірних правовідносин слід застосовувати правила Цивільного кодексу Української PCP в редакції 1963 року.

Часом відкриття спадщини визначається день смерті спадкодавця (ст. 525 ЦК України в редакції 1963 року, що діяв на момент відкриття спадщини).

Відповідно до ст. 524 ЦК УРСР в редакції, яка діяла на день відкриття спадщини, у даному випадку спадкоємство здійснюється за законом.

Згідно ч. 1 ст. 529 ЦК УРСР позивачка є спадкоємцем за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

Статтею 548 ЦК УРСР визначено, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Частинами 1, 2 ст. 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 560 ЦК УРСР в редакції, яка діяла на момент смерті батька позивачки, спадкоємці, закликані до спадкоємства, можуть одержати в державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини свідоцтво про право на спадщину. Свідоцтво про право на спадщину видається також державною нотаріальною конторою при переході спадкового майна до держави (статті 534, 553, 555 цього Кодексу).

Суд погодився з доводами позивачки, що вона має право на спадкування за законом після смерті свого батька, оскільки вона надала суду докази того, що вона є спадкоємцем першої черги за законом. При цьому суд правильно встановив, що позивачка не надала доказів, які б підтверджували інші обставини, на які позивач посилалася в обґрунтування свого позову.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Колегія судців звертає увагу на те, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Пунктом 113 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України; нормативно-правовий акт № 18/5 від 14 червня 1994 року наказом Міністерства юстиції України від 14 червня 1994 року № 18/5, чинної на час виникнення спірних правовідносин було, передбачено, що доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово- експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів чи відповідної місцевої державної адміністрації про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним, або про те, що спадкоємцем було взято майно спадкодавця; довідка державної податкової служби, страховика чи іншого органу про те, що спадкоємцем після відкриття спадщини сплачувались податки або страхові платежі по обов`язковому страхуванню, квитанція про сплату податку, страхового платежу; копія рішення суду, що набрало законної сили про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець був постійно прописаний в спадковому будинку (квартирі) в період шести місяців після смерті спадкодавця, та інші документи, що підтверджують факт вступу спадкоємця в управління чи володіння спадковим майном. Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном може бути наявність у спадкоємців ощадної книжки, іменних цінних паперів, квитанцій про здані в ломбард речі, свідоцтва про реєстрацію (технічного паспорта, реєстраційного талону) на автотранспортний засіб чи іншу самохідну машину або механізм, державного акта на право приватної власності на землю та інших документів, виданих відповідними органами на ім`я спадкодавця на майно, користування яким можливе лише після належного оформлення прав на нього. Ці документи приймаються державним нотаріусом з урахуванням у кожному випадку всіх конкретних обставин і при відсутності заперечень з боку інших спадкоємців.

Відповідно до позиції Верховного Суду України, викладеною в абз. 2 п. 2 Постанови Пленуму «Про судову практику у справах про спадкування» за N 7 від 30.05.2008 року, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 01 січня 2004 року тощо.

Спір про визнання права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення є спором про спадкування, належним відповідачем у зазначених спорах є спадкоємці, які прийняли спадщину, а у випадку їх відсутності - відповідна територіальна громада в особі сільської, селищної ради. Сільські, селищні ради можуть бути залучені в якості третіх осіб у спорах щодо земельних ділянок, які знаходяться на території відповідної ради, у матеріалах справи відсутня інформація чи була заведена спадкова справа після смерті ОСОБА_2 та хто прийняв спадщину після її смерті.

Отже особа набуває права на земельну частку (пай) у разі, якщо на момент одержання колективним сільськогосподарським підприємством акта на право колективної власності на землю вона була його членом та включена до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Такий висновок узгоджується із висновками викладеними в постановах Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі № 384/642/17, від 09 червня 2020 року у справі № 470/29/18, від 02 вересня 2020 року у справі

№ 530/31 1/19, від 22 жовтня 2020 року у справі № 149/2978/18.

Вирішуючи спори про визнання права власності на спадкове майно, суди встановлюють належне спадкодавцю на час його смерті майно, яке входить до складу спадщини, а також з`ясовують чи не порушуються права та інтереси всіх спадкоємців, які мають право на спадщину.

Колегія суддів також відхиляє доводи скарги про те, що позивачем доведено факт прийняття спадщини після смерті батька, а саме вступ в управління чи володіння спадковим майном, в яке на думку позивача входило лише право на земельну частку (пай), наявність іншого спадкового майна позивачем не доведено, копія рахунку № НОМЕР_4 в філії Ощадного банку СРСР №2839 на ім`я ОСОБА_1 не має доказового значення, а тому суд першої інстанції правильно відхилив її як доказ вступу в управління чи володіння спадковим майном ОСОБА_2 . Крім цього, як пояснила позивач в судовому засіданні, її мати яка є дружиною спадкодавця на момент відкриття спадщини проживала з ними, а тому могла також прийняти спадщину, доказів зворотнього суду не надано.

У матеріалах справи відсутня інформація чи була заведена спадкова справа після смерті ОСОБА_2 та хто прийняв спадщину після її смерті.

Отже, виходячи з вищеквикладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про недоведеність позвоних вимог позивачем.

Європейський суд з прав людини при з`ясуванні дотримання передбаченого п. 1 ст. 6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод 1950р. права на справедливий суд у його процесуальному аспекті, пов`язаному з належним здійсненням правосуддя, вказав, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обгрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Наведене свідчить, що належних та допустимих доказів фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном позивачкою при наявності процесуальної можливості до суду не надано, підстав вважати, що вона вступила у володіння та управління спадковим майном за змістом норми ст. 549 ЦК УРСР немає.

З огляду на зазначене, встановивши відсутність доказів, що спадкодавцю видавався сертифікат на право на земельну частку (пай), суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що право на земельну частку (пай) не належало ОСОБА_2 на момент відкриття спадщини, а тому зазначене право не входить до складу спадщини і не може бути успадковане.

Висновки суду першої інстанції відповідно до ст.ст. 89, 263 ЦПК України належним чином вмотивовані, відповідають встановленим судом обставинам справи, які ґрунтуються на наявних у справі доказах, та наведеним нормам матеріального права, і доводами скарги не спростовані.

Питання застосування наслідків спливу позовної давності судом апеляційної інстанції не досліджувалося з огляду на те, що суд правильно відмовив у задоволенні позову по суті внаслідок його недоведеності.

Таким чином, оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи скарги цього висновку не спростовують, тому відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст.259, п. 1 ч.1 ст. 374, ст.ст.375, 381-384, 388,389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Дейна Світлана Анатоліївна - залишити без задоволення.

Рішення Золочівського районного суду Харківської області від 27 вересня 2021 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя : Л.М. Хіль

Судді: А.І. Дорош

В.М. Триголов

Повний текст постанови складено 03.05.2023 року