Рішення

від 27.09.2021 по справі 622/522/21

ЗОЛОЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЗОЛОЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 622/522/21 р.

2/622/286/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.09.2021 смт Золочів

Золочівський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді Чернової О.В.,

за участі секретаря Дмитренко А.О.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача адвоката Дейна С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Довжик ", Золочівської селищної ради Харківської області, про встановлення фактів, що мають юридичне значення, та визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування, -

ВСТАНОВИВ:

17.05.2021 до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 в якій вона просить суд: встановити факт прийняття нею спадщини після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ; встановити факт того, що місцем відкриття спадщини після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , є останнє його місце проживання АДРЕСА_1 ; визнати за позивачкою право на земельну частку (пай) у землі, яка перебувала у колективній власності колишнього КСП "Довжанський" розміром 6,50 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) в порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_2 . Після його смерті відкрилася спадщина яка складається із земельної частки (паю) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП Довжанський реорганізоване в СТОВ Довжик площею 6,50 в умовних кадастрових гектарах. Успадкувати земельну ділянку позивач не може, оскільки відсутні документи, котрі підтверджують місце відкриття спадщини та факт прийняття спадщини, крім цього відсутні правовстановлюючі документи на спадкове майно. Батько позивачки на момент смерті проживав разом з нею по АДРЕСА_1 . Позивачка здійснювала поховання батька у зв`язку з цим нею було отримано кошти в ОСОБА_3 . Позивачка єдина спадкоємиця за законом після смерті батька, який за життя заповіту не склав, після смерті якого вона вступила у фактичне управління та володіння його майном. Батька позивачки було включено до списку громадян-членів КСП Довжанський під №448, однак в прізвищі допущено помилку, зазначено ОСОБА_4 замість ОСОБА_5 . Крім того, довідкою СТОВ Довжик підтверджується факт того, що ОСОБА_2 був членом КСП Довжанський так як працював на момент розпаювання земель, однак сертифікат на право на земельну частку (пай) не отримував з невідомих причин. Про порушене право позивачці стало відомо навесні 2021 року, а тому відлік строку позовної давності повинен йти з квітня 2021 року.

Ухвалою судді від 18.05.2021 позовну заяву залишено без руху.

01.06.2021 недоліки позовної заяви усунено.

Ухвалою судді від 01.06.2021 провадження по справі відкрито в загальному позовному провадженні, призначено підготовчий розгляд справи за участю сторін. Витребувано докази.

10.06.2021 із Золочівської ДНК Харківської області до суду надійшли витребувано докази.

17.06.2021 до суду надійшов відзив на позовну заяву від Золочівської селищної ради Харківської області з підтвердження направлення його копії учасникам справи.

01.07.2021 до суду надійшла доповнена позовна заява, яка не має підпису позивача, не містить зміни підстав або предмету позову, та по суті є відповіддю на відзив Золочівської селищної ради. Позивачем та її представником не заявлялось клопотання про прийняття її до розгляду.

Ухвалою суду від 11.08.2021 за клопотанням представника позивача закрито підготовче провадження та справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні за участю сторін.

В судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити з підстав, викладених у позові. Пояснила, що вона проживала разом із батьком та матір`ю з 1986 року по АДРЕСА_1 . Батько помер ІНФОРМАЦІЯ_1 за зазначеною адресою. Реєстрації місця проживання батько не мав. До нотаріальної контори позивачка звернулася 20.04.2021, оскільки не знала про наявність у батька права на земельну частку (пай), іншого спадкового майна у батька немає. Нотаріус відмовила в оформленні спадщини. Позивач зазначила, що її мати, дружина батька, жива, на момент смерті спадкодавця вона перебувала в шлюбі з батьком та проживала з ним. Батько за життя працював і був членом КСП Довжанський , включений до списку громадян-членів КСП Довжанський , однак не знав про наявне у нього право на пай. Чому не звертався за оформленням права на земельну частку за життя позивачці невідомо. Про наявне в батька право вона дізналася тоді, коли з`ясовувала про наявність власного права на земельну частку (пай).

Представник позивача адвокат Дейна С.А. позовні вимоги підтримала з підстав, викладених у ньому. Позивачка вступила у фактичне володіння та управління спадковим майном, отримала вклад батька в ощадбанку. Причини, по яким батьком позивачки за життя не було отримано сертифікат про право на земельну частку (пай) невідомі. ОСОБА_2 був членом КСП Довжанський на момент розпаювання земель а отже отримав право на земельну частку (пай).

Від представника відповідача СТОВ "Довжик" надійшла заява, в якій він просив розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги ОСОБА_1 просив задовольнити в повному обсязі.

Від представника відповідача Золочівської селищної ради Харківської області надійшла заява, в якій він справу просить розглядати за його відсутності, проти задоволення позовних вимог заперечив.

У відзивах на позовну заяву представник Золочівської селищної ради Харківської області проти задоволення позовних вимог заперечував, зазначив, що відповідно до інформації відділу у Золочівському районі ГУ ДГК у Харківській області від 08.04.2021 ОСОБА_2 відсутній в справі по паюванню земель. В наданій позивачем копії ощадної книжки Банку СРСР відсутні записи щодо точних дат та цільового призначення нарахованих грошових коштів, інших доказів факту спільного проживання на момент смерті зі спадкодавцем не підтверджується. Містяться розбіжності в наданих позивачем доказах, а саме в прізвищі батька. Позивачем не надано копії статуту КСП Довжанський , трудової книжки колгоспника ОСОБА_2 . Крім цього, наявність сертифікату є обов`язковою умовою для набуття особою права на земельну частку (пай), але в даному випадку сертифікат на право на земельну частку (пай) на ім`я спадкодавця не виготовлявся. Серед іншого позивачем не зазначено з яких саме земель необхідно виділити земельну ділянку, тобто спосіб виконання рішення. Крім цього, позовні вимоги у даній справі не можуть бути задоволені через сплив строку позовної давності, адже з моменту паювання земель КСП Довжанський минуло 25 років, спадщина відкрилася 20 років тому. Задоволення позовних вимог за рахунок не витребуваних чи нерозподілених часток (паїв) КСП Довжанський є неможливим, оскільки це порушить права власників сертифікатів (або спадкоємців), а також осіб, які з різних причин таких сертифікатів не отримали, проте були включені до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю, які можуть виявити бажання отримати належні їм земельні ділянки та оформити права власності на них до 01.01.2025.

Допитаний в судовому засіданні як свідок ОСОБА_6 пояснила, що вона проживає по АДРЕСА_1 . Позивач- сусідка, знайомі з 1990 року. Позивач на час знайомства у 1990 році та до 2001 року проживала із батьком та матір`ю до смерті батька.

Допитаний в судовому засіданні як свідок ОСОБА_7 пояснив, що він проживає по АДРЕСА_2 . Позивачка по справі - сусідка, її батько з дружиною проживав разом з нею з 1986 року по день його смерті. Похованням батька займалася його сім`я.

Суд, вислухавши пояснення позивача, представника позивача, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

У відповідності до п.1 ст.6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України №475/97-ВР від 17 липня 1997 року, яка відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до вимог ст.55 Конституції України кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Частиною 2 статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.20 ЦК України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Згідно вимог ст. ст. 4, 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Правилами ст.12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За загальним правилом (частина 1 статті 13 ЦПК України), суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін, кожна з яких, відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України, повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася ОСОБА_8 , батьками якої є ОСОБА_2 та ОСОБА_9 , що вбачається із наданого суду свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 виданого 26.11.1974 року.

06.11.1991 року ОСОБА_8 уклала шлюб із ОСОБА_10 та після реєстрації шлюбу подружжя обрало спільне прізвище ОСОБА_11 , що вбачається із наданого суду свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_2 виданого 06.11.1991.

ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт Золочів помер ОСОБА_2 , що вбачається із наданого суду свідоцтва про смерть серія НОМЕР_3 виданого повторно 06.04.2021.

Згідно інформації Золочівської селищної ради №02-21/1994 від 13.04.2021 в картотеці реєстраційного обліку відсутні відомості щодо реєстрації ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в смт Золочів Харківської області.

Із наданої суду інформації із Золочівської державної нотаріальної контори №1040/01-16 від 09.06.2021 після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно даних перевірки Алфавітних книг обліку спадкових справ з дня смерті та по теперішній час до Золочівської ДНК заяв про прийняття спадщини чи про відмову від спадщини тощо не надходило, спадкова справа не заводилася. Свідоцтва про право на спадщину не видавалися, що також вбачається і з інформаційних довідок зі Спадкового реєстру №66189422 та №65044853.

Згідно акту депутата Золочівської селищної ради Юхно В.І. виданого 25.06.2021 ОСОБА_1 в тому, що її батько ОСОБА_2 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживав разом з нею за адресою: АДРЕСА_1 . Похованням батька займалася його донька ОСОБА_1 . Цей факт також підтверджують сусіди ОСОБА_7 та ОСОБА_6 .

З листів начальника відділу у Золочівському районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області Трофімова В. від 08.04.2021 року №253/142-21, від 09.04.2021 №254/142-21 вбачається, що державний акт на право колективної власності на землю серія ХР №13-00-000806 КСП Довжанський отримало 28.10.1997 року, список громадян, які мають право на земельну частку (пай) в КСП Довжанський , який додається до державного акту, у відділі відсутній. Згідно технічної документації по перепаюванню земель колективної власності КСП Довжанський Золочівського району Харківської області від 2002 до списку громадян, які мають право на середню земельну частку (пай) в КСП Довжанський та до додаткових списків громадян, які мають право на середню земельну частку (пай) в КСП Довжанський , громадянин ОСОБА_2 не включений. Сертифікат на нього не виготовлявся, державний акт не видавався. Розмір земельної частки (паю) на одну особу КСП Довжанський Золочівського району Харківської області становить 6,50 в умовних кадастрових гектарах. Вартість земельної частки (паю) загальним розміром 6,50 в умовних кадастрових гектарах станом на 01.01.2021 становить 181158,45 грн.

Згідно Додатку 1 Списку громадян-членів КСП Довжанський під номером 448 списку значиться ОСОБА_2 .

СТОВ Довжик Золочівського району Харківської області є правонаступником радгоспу Довжанський Золочівського району Харківської області. Усі документи радгоспу Довжанський Золочівського району Харківської області знаходяться на зберіганні у СТОВ Довжик . До Державного архіву передані не були. Станом на 28.10.1997 на час отримання КСП Довжанський Золочівського району Харківської області Державного акту на право колективної власності на землю ОСОБА_2 був членом КСП Довжанський Золочівського району Харківської області, що вбачається із наданих суду довідок СТОВ Довжик №60, 61 від 26.05.2021 та витягу з протоколу №2 Загальних зборів (зборів уповноважених) членів КСП Довжанський Золочівського району Харківської області.

З копії довідки №28 від 19.04.2021 СТОВ Довжик вбачається, що ОСОБА_2 , 1946 р.н., дійсно працював у радгоспі Довжанський і на момент розпаювання земель був членом радгоспу: прийнятий 01.08.1996 року на підставі наказу №131-к від 10.08.1996 року; звільнений 31.10.1997 на підставі наказу №148-к від 04.12.1997. 04.09.1997 згідно протоколу №1 від 30.07.1997 зборів уповноважених членів колективу і розпорядження Золочівської райдержадміністрації від 04.10.1997 №493 радгосп Довжанський перереорганізовано в СВК Довжанський з 04.09.1997 на підставі наказу №139-к від 24.09.1997. Розпорядження №793 Золочівської райдержадміністрації від 04.09.1997 року про реорганізацію радгоспу Довжанський в КСП Довжанський , протокол №1 загальних зборів КСП Довжанський від 15.01.2000 про реорганізацію КСП Довжанський в СВК Довжанський , протокол №1 загальних зборів СВК Довжанський від 29.02.2000 про реорганізацію СВК Довжанський в СТОВ Довжик .

Згідно ст.1 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" колективне сільськогосподарське підприємство є добровільним об`єднанням громадян у самостійне підприємство для спільного виробництва сільськогосподарської продукції та товарів і діє на засадах підприємництва та самоврядування.

Відповідно до частини 1 статті 7 цього закону, об`єктами права колективної власності підприємства є земля, інші основні та оборотні засоби виробництва, грошові та майнові внески його членів, вироблена ними продукція, одержані доходи, майно, придбане на законних підставах. Об`єктами права власності підприємства є також частки у майні та прибутках міжгосподарських підприємств та об`єднань, учасником яких є підприємство.

У ч.1 ст.1 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" зазначено, що право на земельну частку (пай) мають колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну часту (пай) у встановленому законодавством порядку. Частиною 3 ст.1 цього Закону передбачено, що право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.

Пунктом 1 Указу Президента від 08.08.95 року, № 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" (далі - Указ) встановлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.

Відповідно до п. 2 Указу право на частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишилися членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю.

Згідно з вимогами ЗК України та зазначеного Указу особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: 1) перебування в членах Колективного сільськогосподарського підприємства на час паювання; 2) включення до списку осіб, доданого до державного акту на право колективної власності на землю; 3) одержання Колективним сільськогосподарським підприємством цього акту.

Відповідно до ст.5 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" членство в підприємстві ґрунтується на праві добровільного вступу до членів підприємства і безперешкодного виходу із складу його членів.

Пунктом 24 постанови Пленуму ВСУ від 16.04.2004 року, №7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" визначено, що сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та видачі державного акту про право власності на землю.

Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акту, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).

Тобто, для набуття права на земельну частку (пай) колективного сільськогосподарського підприємства особа повинна бути членом такого підприємства та мати необхідний обсяг правоздатності на день видачі колективному сільськогосподарському підприємству державного акту на право колективної власності на землю.

Питання набуття та припинення членства в колективному сільськогосподарському підприємстві регулюється статутом підприємства.

Таким чином, право власності на земельну частку (пай) виникає не з часу внесення членів КСП до списків, доданих до державного акту на право колективної власності на землю, а з моменту передачі державного акту про право колективної власності на землю конкретному сільськогосподарському підприємству, членом якого є особа.

Частиною 2 ст.89 ЦПК України встановлено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, як передбачено ч. 1 ст. 76 ЦПК України.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, що визначено ч.1 ст.77 ЦПК України.

Відповідно до ч.3 ст.12 та ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У протилежному разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Умовою отримання права на земельну частку (пай) із земель колективної власності є членство особи у відповідному сільськогосподарському підприємстві на момент передачі землі в колективну власність, яке є підставою для включення особи до списку осіб, що додається до державного акту на право колективної власності на землю.

Список громадян, які мають право на земельну частку (пай), як додаток до державного акту формується самим підприємством відповідно до статуту, розглядається і затверджується загальними зборами (зборами уповноважених) членів підприємства, підписується головою сільськогосподарського підприємства та головою місцевої ради.

У спірних правовідносинах основою набуття статусу члена й виникнення відповідних права, пов`язаних з членством у колективному підприємстві, є юридичний склад, що включає в себе прийняття уповноваженим органом відповідного рішення про прийняття заявника до складу членів колективного сільськогосподарського підприємства та його трудова участь у діяльності цієї організації.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного суду України від 12 грудня 2018 року, справа № 611/912/17 (провадження 61-41827св18).

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Відповідно до пункту 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16.04.2004 року "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ", член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

Відповідно до частин першої, третьої статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності; якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Відповідно до частин першої та другої статті 524 ЦК УРСР в редакції 1963 року, який був чинним на момент відкриття спадщини після смерті ОСОБА_2 , спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінене заповітом.

Згідно статей 529, 548, 549 ЦК УРСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. Для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини. Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління чи володіння спадковим майном чи подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Згідно ст. 530 ЦК УРСР, який був чинним на момент відкриття спадщини, при відсутності спадкоємців першої черги або при неприйнятті ними спадщини, а також в разі, коли всі спадкоємці першої черги не закликаються до спадкування, успадковують у рівних частках: брати і сестри померлого, а також дід та бабка померлого як з боку батька, так і з боку матері (друга черга).

Відповідно до частини п`ятої Прикінцевих і перехідних положень ЦК України 2003 року правила Книги шостої Цивільного кодексу України (щодо спадкування) застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

За змістом зазначеного положення відносини спадкування регулюються нормами ЦК України 2003 року, якщо спадщина відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до 01 січня 2004 року.

Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) та спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини, відповідно до ст. 1218 ЦК України, входять всі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Як роз`яснено у п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про спадкування" № 7 від 30.05.2008 року, за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до ст. 67 Закону України "Про нотаріат" свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством.

Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Як доказ на підтвердження того факту, що ОСОБА_2 був членом КСП "Довжанський" позивачем надано довідку СТОВ Довжик №28 від 19.04.2021 та витяг з протоколу №2 загальних зборів членів КСП Довжанський від 31.07.1997, згідно яких по наявним документам ОСОБА_2 з 01.08.1996 по 31.10.1997 працював в КСП Довжанський та на момент розпаювання земель був його членом, яку суд приймає до уваги, оскільки така довідка підтверджує членство ОСОБА_2 в колективному сільськогосподарському підприємстві саме станом на момент передачі землі у колективну власність (28.10.1997).

Натомість, КСП Довжанський державний акт на право колективної власності на землю серії ХР №-13-00-000806 виданий 28 жовтня 1997 року, а ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , тобто ОСОБА_2 за життя не порушував питання про внесення виправлень у прізвище що значиться в списку громадян-членів КСП, та яке неможливо однозначно ідентифікувати як прізвище спадкодавця, а також про виділення йому земельної частки (паю) і видачу правовстановлюючих документів, які б підтверджували наявність у нього права на земельну частку (пай), доказів зворотного позивачем та її представником суду не надано, як і не надано копії трудової книжки спадкодавця.

Таким чином, доказів належності ОСОБА_2 на час смерті права на земельну частку пай у колективній власності на землю КСП Довжанський не надано, тому позивач безпідставно вважає, що він успадкував таке право, оскільки воно не належало померлому, і не може входити до складу спадщини.

Крім цього позивачем не доведено факт прийняття спадщини після смерті батька, а саме вступ в управління чи володіння спадковим майном, в яке на думку позивача входило лише право на земельну частку (пай), наявність іншого спадкового майна позивачем не доведено, копія рахунку № НОМЕР_4 в філії Ощадного банку СРСР №2839 на ім`я ОСОБА_1 не має доказового значення, а тому суд відхиляє її як доказ вступу в управління чи володіння спадковим майном ОСОБА_2 . Крім цього, як пояснила позивач в судовому засіданні, її мати яка є дружиною спадкодавця на момент відкриття спадщини проживала з ними, а тому могла також прийняти спадщину, доказів зворотнього суду не надано.

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги, що позивач не надала суду належних та допустимих доказів, відповідно до ст.81 ЦПК України, на підтвердження позовних вимог щодо належності ОСОБА_2 права на земельну частку (пай), а також факту прийняття спадщини саме позивачкою, суд погоджується з запереченнями представника відповідача Золочівської селищної ради Харківської області, викладеними у наданому до суду відзиві на позов.

Відповідно до ст.315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Враховуючи той факт, що матеріалами справи не доведено наявність права у ОСОБА_2 на земельну частку (пай) в КСП Довжанський , наявність іншого спадкового майна а також факту прийняття спадщини позивачкою, суд приходить до висновку про відсутність підстав для встановлення факту місця відкриття спадщини, оскільки встановлення такого факту не потягне за собою ніяких юридичних наслідків.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позов є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

Як передбачено ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи у разі відмови в позові - на позивача.

Керуючись наведеними положеннями матеріального закону та ст. ст. 12, 13, 76, 81, 141, 209, 211, 247, 258, 264, 265, 268, 315 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Довжик ", Золочівської селищної ради Харківської області, про встановлення фактів, що мають юридичне значення, та визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування, відмовити.

Рішення може бути оскаржено через суд першої інстанції до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

В порядку п.4. ч.5 ст.265 ЦПК України зазначаються наступні реквізити сторін та інших учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , рнокпп НОМЕР_5 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідач: Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Довжик код ЄДРПОУ 0085056, адреса : 62250, Харківська область, Золочівський район, с. Довжик, пров. Любєдєва, 15/3.

Відповідач: Золочівська селищна рада Харківської області, код ЄДРПОУ 25175462, Харківська область, смт. Золочів, вул. Центральна, 13-А.

Повний текст рішення виготовлено 30.09.2021.

Суддя О. В.Чернова