Ухвала

від 24.04.2023 по справі 333/2140/23

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 24.04.2023 Справа № 333/2140/23

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 333/2140/23 Головуючий в 1 інст. ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/807/299/23 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2

Категорія ст. 170 КПК України

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2023 року м . Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Запорізького апеляційного суду в складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі ОСОБА_5 ,

за участю представника користувача майна - адвоката ОСОБА_6 ,

розглянувши в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Запорізького апеляційного суду провадження за апеляційною скаргою представника користувача майна ТОВ «ВОЛНА-ПЛЮС» - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 27 березня 2023 року, якою задоволено клопотання про арешт майна у кримінальному провадженні №12022087040000838, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 9 грудня 2022 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України, -

В С Т А Н О В И Л А:

Дізнавач СД відділу поліції №4 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_7 , за погодженням з прокурором Шевченківської окружної прокуратури м. Запоріжжя ОСОБА_8 звернулась до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на об`єкт нерухомості - баню, площею 27,67 кв.м., яка розташована за адресою: м. Запоріжжя, вул. Привокзальна, 17А, яка є державною власністю, перебуває на балансі Комітету з фізичного виховання та спорту Міністерства освіти і науки України та у користуванні Запорізького обласного відділення (філії) Комітету з фізичного виховання та спорту Міністерства освіти і науки України, позбавивши користувача ТОВ «Волна - Плюс» права на користування зазначеним майном.

Під час досудового розслідування встановлено, що 8 грудня 2022 року до ВП № 4 до Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області надійшла заява від Запорізького обласного відділення (філії) Комітету з фізичного виховання та спорту МОН України про те, що орендар ТОВ «Волна-Плюс» не повернуло орендодавцю майно розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , та в діях орендаря вбачаються ознаки кримінального правопорушення передбаченого ст. 356 КК України (самоуправство).

Допитаний в якості представника потерпілого юрисконсульт Запорізького обласного відділення (філії) Комітету з фізичного виховання та спорту МОН України ОСОБА_9 повідомив, що 1 червня 2011 між ЗОВ «КФВС» МОН України та ТОВ «Волна - плюс» був укладений договір оренди, б/н, про передачу у платне користування державного майна, а саме спортивної споруди - бані (АДРЕСА_1), терміном до 1 червня 2021 року включно без права пролонгації. У 2019 році були внесені зміни до законодавства України про оренду державного майна, де було визначено, що оренда державного майна здійснюється виключно на конкурсних засадах. Посадові особи ТОВ «Волна - плюс» не погоджуються з положеннями закону та звернулись до суду з вимогою про поновлення дії договору на новий період на тих же умовах. Рішеннями Господарського суду Запорізької області від 21 липня 2022 року та Центрального апеляційного господарського суду від 13 жовтня 2022 року у задоволенні позову було відмовлено. З цих підстав органом державної влади ЗОВ «КФВС» МОН України було прийнято рішення про прийом державного майна від орендаря ТОВ «Волна - плюс». Вимога про повернення державного орендованого майна була не виконана з боку ТОВ «Волна - плюс». В результаті чого, 28 листопада 2022 року наказом начальника відділення було утворено комісію у складі ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_9 для прийому орендованого майна. Вказана комісія 30 листопада 2022 року оглянула та опечатала орендоване майно. Між тим, у цей же день гр. ОСОБА_12 , як начебто власник майна, опечатане майно розблокував та позривав бирки комісії. У подальшому сторожами ЗОВ «КФВС» МОН України неодноразово фіксувались несанкціоновані проникнення на територію спортивної бази за адресою АДРЕСА_1 з боку фізичних осіб, а саме ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , громадянина на ім`я ОСОБА_15 . Цими особами в період проникнення було завдано матеріальних збитків та пошкоджено хвіртку спортивної бази та виламано замок з інвентарним номером, цими особами також здійснювалось використання державного майна - спортивної споруди (бані) без будь яких правових підстав. Всі вищевказані епізоди проникнення супроводжувались викликами патрульної поліції по лінії «102». За результатами викликів сторожами складались доповідні та робились фотозвіти.

Досудовим розслідуванням встановлено, що на балансі Комітету з фізичного виховання та спорту Міністерства освіти і науки України та у користуванні Запорізького обласного відділення (філії) Комітету з фізичного виховання та спорту МОН України перебуває об`єкт нерухомості - баня, площею 27,67 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з Єдиного реєстру об`єктів державної власності щодо державного майна, передавальним актом Запорізького обласного відділення Комітету з фізичного виховання та спорту МОН України майнових цінностей, зобов`язань, справ та документів від 02.01.2014, інвентаризаційною справою з технічним паспортом на баню.

Згідно договору оренди від 1 червня 2011 року, номер - б/н, в строкове платне користування ТОВ «»Волна - Плюс» (представник товариства ОСОБА_12 , м.т. НОМЕР_1 ) було передано державне нерухоме майно, а саме:

- баня, літ. «Ч» згідно технічного паспорту ОП ЗМБТІ,

- навіс, літ. «Ч1» згідно технічного паспорту ОП ЗМБТІ,

- навіс, літ. «Ш» згідно технічного паспорту ОП ЗМБТІ.

Відповідно до Акту прийому - передачі від 01.06.2011 року орендарю (ТОВ «Волна - плюс») було передане нежитлове приміщення з загальною площею по внутрішньому обміру 27,67 кв.м. (літ. Ч-18.98 та літ.Ч-8.69), який по теперішній час є користувачем вказаного об`єкта нерухомості.

Договір був укладений з 1 червня 2011 року на 10 років. Після спливу строку дії договір продовжений не був. Таким чином, з 01.06.2021 року відповідно до положень п. 2.5. договору орендар (ТОВ «Волна - Плюс») повертає майно орендодавцю (Запорізьке обласне відділення (філії) КФВС МОН України) аналогічно порядку, встановленому при передачі майна орендарю (ТОВ «Волна - Плюс»). Майно вважається поверненим орендодавцю (Запорізьке обласне відділення (філії) КФВС МОН України) з моменту підписання сторонами Акта прийому - передачі. Обов`язок по складанню Акта прийому - передачі покладається на сторону, яка передає майно.

ТОВ «Волна - плюс» звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до Запорізького обласного відділення Комітету з фізичного виховання та спорту МОН України про визнання поновленим договору оренди державного нерухомого майна від 1 червня 2011 року, номер - б/н, з 1 червня 2021 року по 1 червня 2031 року. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 21 липня 2022 року в задоволенні позову ТОВ «Волна - плюс» відмовлено.

ТОВ «Волна - плюс» звернулось з апеляційною скаргою до Центрального апеляційного господарського суду, Постановою якого від 13 жовтня 2022 року апеляційну скаргу залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Запорізької області від 21 липня 2022 року залишено без змін.

Далі власником майна (Запорізьке обласне відділення (філія) Комітету з фізичного виховання та спорту МОН України) 28 жовтня 2022 року направлено вимогу за №101 до ТОВ «Волна - плюс» про повернення орендованого майна, а саме - приміщення бані, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1. Орендарем (ТОВ «Волна - плюс») вимога не виконана. 28 листопада 2022 року наказом начальника Запорізького обласного відділення (філії) Комітету з фізичного виховання та спорту МОН України №5-АД було утворено комісію щодо приймання державного майна (бані) на території АДРЕСА_1 у складі ОСОБА_10 - заступника начальника відділення, ОСОБА_11 - головного спеціаліста, ОСОБА_9 - юрисконсульта.

У подальшому представниками Запорізького обласного відділення (філії) Комітету з фізичного виховання та спорту МОН України неодноразово фіксувались проникнення представників ТОВ «Волна - Плюс» на територію спортивної бази з метою використання державного майна - бані, що підтверджується рапортами в ІТС ІПНП за номерами ЄО №27044 від 8 грудня 2022 року, №27178 від 10 грудня 2022, №27429 від 15 грудня 2022, №27597 від 18 грудня 2022, №27838 від 22 грудня 2022, №142 від 3 січня 2023, №293 від 5 січня 2023.

В обґрунтування клопотання дізнавач зазначив, що вказана баня є об`єктом кримінально - протиправних дій, має статус речового доказу у даному кримінальному провадженні, а тому з метою збереження її як речового доказу на виконання п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, просив накласти арешт на таке майно.

Слідчий суддя задовольнив клопотання про накладення арешту на майно, вказавши, що слідчим доведено необхідність накладення арешту на речі, які мають істотне значення для проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні, оскільки вони є об`єктом кримінально - протиправних дій.

В апеляційній скарзі представник ТОВ «Волна - Плюс» - адвокат ОСОБА_6 просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання про арешт майна в межах досудового розслідування кримінального провадження №12022087040000838 від 9 грудня 2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України, про накладення арешту на об`єкт нерухомості - баню, площею 27,67 кв.м., яка розташована за адресою: м. Запоріжжя, вул. Привокзальна, 17-А, яка є державною власністю, перебуває на балансі Комітету з фізичного виховання та спорту Міністерства освіти та науки України та у користуванні Запорізького обласного відділення (філії) Комітету з фізичного виховання та спорту Міністерства освіти та науки України, позбавивши користувача ТОВ «ВОЛНА-ПЛЮС» права на користування зазначеним майном.

В обґрунтування своєї скарги вказує, що під час розгляду клопотання про накладення арешту законного володільця майна - ТОВ «ВОЛНА-ПЛЮС» до суду не викликалось, що мало наслідком порушення прав та законних інтересів Товариства, в тому числі шляхом втручання у законну господарську діяльність та спричинення збитків від неотримання прибутку тощо.

Зазначає, що тимчасово вилучене майно не має відношення до кримінального провадження, слідчим взагалі не вказано правову підставу для арешту майна, що в свою чергу має наслідком незаконне втручання у права та інтереси законного володільця майна та неспівмірності таких заходів меті збереження речових доказів у кримінальному провадженні.

Звертає увагу на те, що жодних об`єктивних даних, які б підтверджували, що баня є знаряддям злочину за ст. 356 КК України, зберегла на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження не існує, будь-яких підстав вважати, що майно здобуте злочинним шляхом також немає.

Вказує, що ані дізнавачем, ані прокурором не було надано слідчому судді жодного обґрунтування існування будь-якої шкоди та її розміру, що була завдана злочином, передбаченим ст. 356 КК України.

Крім того, зазначає, що жодних доказів, які б підтверджували наявність ризиків знищення або пошкодження даного нерухомого майна надано не було.

Вказує, що законний володілець ТОВ «ВОЛНА-ПЛЮС» не є фігурантом розслідування кримінального правопорушення та немає жодного відношення до кримінального провадження, в межах якого дізнавач просив накласти арешт, а відтак відповідно до ст. 64-2 КПК України, у даному кримінальному провадженні перебуває у статусі третьої особи.

Зауважує, що до теперішнього часу, ані законному володільцю тимчасово вилученого майна, ані будь-кому іншому не було пред`явлено жодної підозри у кримінальному провадженні.

Вважає, що подальше збереження арешту в частині користування майном суттєво позначається на інтересах законного володільця майна - ТОВ «ВОЛНА-ПЛЮС», а скасування такого обмеження як користування майном, ніяким чином не перешкоджатиме завданню арешту майна, оскільки зберігатиметься обмеження розпорядження та відчуження такого майна.

Крім того, в апеляційній скарзі викладено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді.

Виходячи зі змісту клопотання, як на підставу поважності пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді посилається на те, що копію оскаржуваної ухвали отримано лише 3 квітня 2023 року, тобто вже після закінчення строку її оскарження в апеляційному порядку.

Заявлене клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалах клопотання, докази про отримання апелянтом оскаржуваної ухвали відсутні, у зв`язку з чим, колегія суддів приходить до висновку, що в даному випадку строк на апеляційне оскарження ухвали пропущений з поважних причин, а тому підлягає поновленню.

У судовому засіданні апеляційного суду представник користувача майна - адвокат ОСОБА_6 підтримала апеляційну скаргу та вказала, що вже розглядалось апеляційним судом аналогічна справа за ст. 358 КК України, де суд вказав, що квартира не є об`єктом злочину.

Повідомлений належним чином прокурор до судового засідання апеляційного суду не з`явився, заяв про відкладення розгляду апеляційної скарги не подавав.

Заслухавши доповідь судді, представника користувача майна - адвоката ОСОБА_6 , обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до абзацу 1 ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, якщо існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, перетворення, відчуження.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

При цьому слід врахувати, що у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК країни (збереження речових доказів) арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Отже, саме до компетенції органу досудового розслідування належить встановлення чи є вказане майно знаряддям чи предметом злочину, для чого, з метою його збереження, запобігання приховування, пошкодження, псування, зникнення, втраті, знищення, використання, пересування, передачі, відчуження.

Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування приведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна (ч. 11 ст. 170 КПК України).

Відповідно до вимог ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу), а також розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Таким чином, вирішуючи питання про застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, у кожному випадку розгляду відповідних клопотань слідчий суддя повинен:

- перевіряти наявність об`єктивної необхідності та виправданість такого втручання у права і свободи особи;

- з`ясовувати можливість досягнення мети, на яку посилається ініціатор клопотання, без застосування цих заходів;

- враховувати, що обов`язок довести наявність трьох необхідних складових для їх застосування (частина третя статті 132 КПК України) покладається на слідчого та/або прокурора;

- взяти до уваги розумність та співрозмірність обмеження прав власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб;

- враховувати, що докази на підтвердження обставин, викладених у клопотанні про застосування заходів забезпечення, подаються особою, яка заявляє таке клопотання.

Колегія суддів приходить до висновку, що накладаючи арешт на такий об`єкт нерухомості, як баня, площею 27,67 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , слідчий суддя вищезазначених вимог закону дотримався, правильно вирішив питання про накладення арешту на вказане майно, врахувавши вимоги кримінального процесуального закону при застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження.

Так, з матеріалів провадження вбачається, що підрозділом дізнання Відділу поліції №4 Запорізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області здійснюється досудове розслідування в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022087040000838 від 9 грудня 2022 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України (а.с. 1 матеріалів кримінального провадження №12022087040000838).

З фабули Витягу з ЄРДР випливає, що 8 грудня 2022 року до ВП №4 до Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області надійшла заява від Запорізького обласного відділення (філії) КФВС МОН України про те, що орендар ТОВ «Волна-Плюс» не повернуло орендодавцю майно розташоване за адресою: АДРЕСА_1, та в діях орендаря вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України.

Із витягу з Єдиного реєстру об`єктів державної власності щодо державного майна та інших доданих доказів вбачається, що баня, площею 27,67 кв.м. за адресою: м. Запоріжжя, вул. Привокзальна, 17-а належить Комітету з фізичного виховання та спорту Міністерства освіти і науки України (а.с. 10-20 матеріалів кримінального провадження №12022087040000838).

Згідно до Договору оренди державного нерухомого майна, що знаходиться на балансі обласного управління з фізичного виховання та спорту б/н від 1 червня 2011 року вбачається, що Комітет з фізичного виховання та спорту (орендодавець) передає, в тому числі баню за адресою: м. Запоріжжя, вул. Луначарського, буд. 17-а в строкове платне користування ТОВ «Волна-плюс» в особі директора ОСОБА_12 . Строк дії вказаного Договору становить з 1 червня 2011 року по 1 червня 2021 року (а.с. 23-25 матеріалів кримінального провадження №12022087040000838).

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 21 липня 2022 року в задоволенні позову ТОВ «Волна-плюс» до Запорізького обласного відділення комітету з фізичного виховання та спорту Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, Комітету з фізичного виховання та спорту Міністерства освіти і науки України про визнання поновлення договору оренди державного нерухомого майна відмовлено. Рішення набрало чинності 13 жовтня 2022 року (а.с. 27-42 матеріалів кримінального провадження №12022087040000838).

28 жовтня 2022 року на адресу директора ТОВ «Волна-Плюс» було направлено вимогу про повернення орендованого майна, зокрема, приміщення бані по акту прийому - передачі представникам комісії Запорізького обласного відділення (філії) Комітету з фізичного виховання та спорту Міністерства освіти і науки України (а.с. 57 матеріалів кримінального провадження №12022087040000838).

Із доповідної охоронця підприємства вбачається, що вказану в клопотанні баню було опломбовано відповідною комісією. Після опломбування приміщення бані, ОСОБА_12 самовільно зірвав пломби опечатаних дверей бані (а.с. 77 матеріалів кримінального провадження №12022087040000838).

Крім того, із інших доповідних від охоронців підприємства випливає, що сторонні особи неодноразово приїжджали на територію, де знаходиться баня та користувались нею, у зв`язку із чим викликався наряд поліції (а.с. 60-76 матеріалів кримінального провадження №12022087040000838).

Постановою дізнавача СД відділу поліції №4 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області від 21 грудня 2022 року об`єкт нерухомості - баню, площею 27,67 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 визнано речовим доказом (а.с. 79 матеріалів кримінального провадження №12022087040000838).

Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі, предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Так, із вказаного вбачається, що наразі здійснюється досудове розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України.

Із диспозиції ст. 356 КК України випливає, що кримінальна відповідальність настає за самоправство, тобто самовільне, всупереч установленому законом порядку, вчинення будь-яких дій, правомірність яких оспорюється окремим громадянином або підприємством, установою чи організацією, якщо такими діями була заподіяна значна шкода інтересам громадянина, державним чи громадським інтересам або інтересам власника.

З доданих до клопотання про арешт майна матеріалів вбачається, що в даному кримінальному провадженні об`єкт нерухомості - баня, площею 27,67 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 є об`єктом кримінально протиправних дій, оскільки відповідно до правовстановлюючих документів таке майно є державною власністю, яке користувач-орендар ТОВ «Волна-Плюс» не повертає у зв`язку із закінченням 1 червня 2021 року строку дії Договору оренди вказаного майна.

У зв`язку із чим, колегія суддів вважає, що слідчий суддя вірно прийшов до висновку, що вказане в клопотанні майно є речовим доказом в розумінні ст. 98 КПК України.

Доводи про те, що володілець майна до суду першої інстанції не викликався є необґрунтованими, з огляду на те, що як випливає із матеріалів скарги, «Запорізьке обласне відділення (філія) Комітету з фізичного виховання та спорту МОН України», яке є власником майна у даному кримінальному провадженні викликались для розгляду клопотання про арешт майна шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Комунарського районного суду м. Запоріжжя (а.с. 7).

Крім того, з матеріалів провадження випливає, що апелянт - ТОВ «Волна-Плюс» були користувачем майна, на яке просив слідчий накласти арешт, що враховуючи вимоги ст. 172 КПК України дозволяло слідчому судді розглянути зазначено клопотання без їх участі.

Доводи з приводу того, що ТОВ «Волна-Плюс» не є фігурантом розслідування кримінального правопорушення, немає жодного відношення до кримінального провадження, а також відсутність у справі пред`явленої підозри висновків слідчого судді не спростовують з огляду на те, що КПК України не вимагає, щоб на момент розгляду клопотання про арешт майна у органу досудового розслідування були чіткі докази винуватості особи, та конкретній особі було повідомлено про підозру.

Посилання апелянта з приводу того, що подальше збереження арешту в частині користування майном суттєво позначається на інтересах ТОВ «Волна - Плюс» нічим не підтверджені, враховуючи той факт, що вказане в клопотанні майно не є власністю зазначеного Товариства, а Договір на оренду такого майна закінчився ще 1 червня 2021 року, без його продовження.

Доводи щодо відсутності завданої шкоди та її розміру, що була завдана злочином, передбаченим ст. 356 КК України, на думку апеляційного суду фактично стосуються тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, достатності та взаємозв`язку, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, чи існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення, яка може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що слідчий суддя при винесенні рішення про задоволення клопотання про арешт майна, керувався зібраними на той час доказами, які у сукупності вказують на можливе вчинення кримінального правопорушення, предметом якого є майно, на яке накладено арешт.

Зважаючи на вищевикладене, в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт на майно, діяв у спосіб і у межах законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності, а тому доводи стосовно необґрунтованості судового рішення слід визнати непереконливими.

За таких обставин колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали слідчого судді, а відтак апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 132, 170, 171, 173, 404, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Поновити представнику користувача майна ТОВ «ВОЛНА-ПЛЮС» - адвокату ОСОБА_6 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 27 березня 2023 року.

Апеляційну скаргу представника користувача майна ТОВ «ВОЛНА-ПЛЮС» - адвоката ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 27 березня 2023 року, якою задоволено клопотання про арешт майна у кримінальному провадженні №12022087040000838, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 9 грудня 2022 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України, залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення і касаційному оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4