Постанова

від 03.05.2023 по справі 675/116/20

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 травня 2023 року

м. Хмельницький

Справа № 675/116/20

Провадження № 22-ц/4820/830/23

Хмельницький апеляційний суд

у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Гринчука Р.С., Костенка А.М., Спірідонової Т.В.,

розглянув в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 на рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 26 грудня 2022 року та на додаткове рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 23 лютого 2023 року, суддя Янішевська О.С., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія», про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки,

встановив:

У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовною заявою до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія», про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, у якому просив стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою в сумі 28610,96 грн. та інші витрати в сумі 5887,21 грн., які складаються з витрат на пальне для поїздки до страхової компанії 1179,71 грн., витрат на пальне для поїздки до експерта в м. Житомир 832,50 грн., оплати послуг експерта Житомирського НДЕКЦ 1015,20 грн., витрат на поштові послуги 309,80 грн., витрат на послуги евакуатора 2550 грн., а також судові витрати в сумі 840,80 грн.

В обґрунтування позову зазначив, що 24.12.2018 року, о 05 год. 30 хв., в с. Теліженці Шепетівського (колишнього Ізяславського) району Хмельницької області, на вул. Гагаріна, на містку через річку Тсайка, водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «Mersedes-Benz 316 CDI SPRINTER», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_3 відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, здійснив наїзд на автомобіль ОСОБА_1 марки «ВАЗ 21140», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням позивача. Під час даної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження. На думку позивача, причиною ДТП стало порушення водієм ОСОБА_2 п. 11.3 Правил дорожнього руху України.

Подію ДТП 24.12.2018 року було зафіксовано працівниками Ізяславського відділення поліції Славутського відділу ГУНП в Хмельницькій області шляхом складення протоколу про адміністративне правопорушення серії БР №054139 про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП, однак вказаний протокол до Хмельницького міськрайонного суду на розгляд не надійшов.

Вартість відновлювального ремонту належного йому автомобіля становить 60453,96 грн., що підтверджується висновком експертного дослідження № Д 11/1 від 08.01.2019 року Житомирського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру.

На момент ДТП цивільно-правова відповідальність водія автомобіля марки «Mersedes-Benz 316 CDI SPRINTER», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , була застрахована у ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія», до якого ОСОБА_1 звернувся за відшкодуванням шкоди. Відповідно до протоколу узгодження розміру та способу страхового відшкодування він отримав 31843 грн. страхового відшкодування за механічні пошкодження належного йому транспортного засобу «ВАЗ 21140».

Позивач зауважив, що ОСОБА_3 , як власник джерела підвищеної небезпеки, якому належав страховий поліс, та ОСОБА_2 , як особа, яка безпосередньо завдала шкоду, мають відшкодувати різницю між сумою, виплаченою страховою компанією в якості страхового відшкодування та вартістю відновлювального ремонту солідарно.

Рішенням Ізяславського районного суду Хмельницької області від 26.12.2022 року в задоволенні позову відмовлено.

Вирішуючи справу, суд виходив з того, що в даному випадку згідно з полісом №АМ/2758599 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страхова сума на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну, складає 100000 грн., тому розмір завданої потерпілому шкоди не перевищував ліміту відповідальності. Між ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» та ОСОБА_1 були узгоджені розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування, що відображено у протоколі узгодження розміру та способу здійснення страхового відшкодування, підписаного 14.03.2019 року обома сторонами. Позивач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження обставин щодо того, що інші витрати, які складаються з витрат на пальне для автомобіля в сумі 1179,71 грн. та 832,50 грн., оплати послуг експерта Житомирського НДЕКЦ в сумі 1015,20 грн., витрат на поштові послуги в сумі 309,80 грн., пов`язані з дорожньо-транспортною пригодою та мають значення для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків і є необхідними для такого визначення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

На обґрунтування скарги апелянт послався на незаконність танеобґрунтованість оскаржуваногосудового рішеннячерез порушеннянорм матеріальногота процесуальногоправа,неповне з`ясуваннясудом обставин,що маютьзначення длясправи,недоведеність обставин,що маютьзначення длясправи,які судвважав встановленими.Судом розглянуто справу поверхнево, без дослідження усіх обставин справи. Не отримавши та не дослідивши повного розрахунку страхового відшкодування та страхового акту, суд дійшов необґрунтованого та передчасного висновку про відмову в задоволенні позову.

Додатковим рішенням Ізяславського районного суду Хмельницької області від 23.02.2023 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 15000 грн. судових витрат на професійну правничу допомогу.

При цьому, суд виходив з того, що позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Кіндрась С.В. клопотань про зменшення розміру витрат на правничу допомогу суду не подали.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив додаткове рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у стягненні витрат на правову допомогу.

В обґрунтування скарги вказав, що 14.02.2023 року до суду було подано заяву про не визнання понесених відповідачем витрат на правову допомогу. Представником відповідача ОСОБА_2 було надано докази сплати відповідних коштів та заяву про стягнення їх з позивача із порушенням вимог процесуального законодавства, оскільки відповідна заява була подана не до закінчення судових дебатів, а після оголошення вступної та резолютивної частини оскаржуваного рішення, яким вирішено спір по суті.

Розгляд справи проведений в порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови у задоволенні обох апеляційних скарг з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст.375ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що згідно з довідкою від 08.02.2019 року, №3019039395781117 Ізяславського відділення поліції Славутського відділу ГУНП в Хмельницькій області, 24.12.2018 року, о 05 год. 30 хв., в с. Теліженці Шепетівського (колишнього Ізяславського) району Хмельницької області, на вул. Гагаріна, на містку через р. Тсайка, відбулася дорожньо-транспортна пригода, зіткнення бокове. Учасникам вказаної пригоди були легковий автомобіль, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , водієм якого був ОСОБА_2 та легковий автомобіль з державним реєстраційним номером НОМЕР_2 , власником та водієм якого є ОСОБА_1 . Автомобіль ОСОБА_1 зазнав механічних пошкоджень передньої лівої частини, передньої нижньої частини, бокової лівої нижньої частини. У розділі ІV наведеної довідки зазначено, що ОСОБА_2 порушив п. 11.3 ПДР, за фактом правопорушень, які призвели до скоєння ДТП, складено адміністративний протокол БРО54139 за ст. 124 КУпАП.

Відповідно до висновку експертного дослідження № Д 11/1 від 08.01.2019 року, проведеного експертом відділу товарознавчих досліджень та оціночної діяльності Житомирського НДЕКЦ МВС України за заявою ОСОБА_1 , вартість відновлювального ремонту з урахування зносу складових автомобіля «ВАЗ 21140», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , станом на 03.01.2019 року становить 44177,53 грн., вартість матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля «ВАЗ 21140», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , станом на 03.01.2019 року становить 44177,53 грн.

У висновку експерта №СЕ-19/123-21/9525-ІТ від 06.04.2022 року зазначено, що в заданій дорожній обстановці, в умовах виїзду автомобіля «Mersedes-Benz 316 CDI SPRINTER», на смугу зустрічного руху, де й відбулося зіткнення із зустрічним автомобілем ВАЗ «21140», водій ОСОБА_2 повинен був діяти у відповідності до вимог п.п. 10.1, 11.1 (в умовах відсутності дорожньої розмітки на момент скоєння ДТП), 11.3, 12.4, в умовах скоєння ДТП в темну пору доби 12.2, та за умови виїзду на смугу зустрічного руху при переміщенні з втратою поперечної стійкості (заносі) й вимог п. 12.1 Правил дорожнього руху України.

25.03.2019 року ОСОБА_2 відшкодував ОСОБА_1 2000 грн. франшизи, що підтверджується наданою суду копією квитанції.

Згідно з даними, які містяться в доданій до матеріалів справи копії протоколу узгодження розміру та способу здійснення страхового відшкодування в порядку, що передбачений п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №1961-ІV від 01.07.2004 року, ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» та ОСОБА_1 досягли згоди, що розмір страхового відшкодування за транспортний засіб «ВАЗ 21140», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , що пошкоджений внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 24.12.2018 року в с. Теліженці, Шепетівського (колишнього Ізяславського) району Хмельницької області. на вул. Гагаріна, за участю забезпеченого договором страхування № АМ/2758599 від 25.01.2018 року транспортного засобу «Mersedes-Benz 316 CDI SPRINTER», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , страхувальник ОСОБА_3 , складає 32000 грн. В п. 4 вказаного протоколу зазначено, що розмір відшкодування за транспортний засіб «ВАЗ 21140» встановлено за домовленістю та згодою сторін, є остаточним та таким, що не підлягає оскарженню чи зміні.

26.12.2018 року ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» отримало від ОСОБА_1 повідомлення про страховий випадок. У присутності представника страхової компанії та власника пошкоджений автомобіль ОСОБА_1 був оглянутий експертом автотоварознавцем, що підтверджується протоколом огляду транспортного засобу №003/19 від 04.01.2019 року.

08.02.2019 року ОСОБА_1 звернувся до ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» з письмовою заявою про страхове відшкодування. 14.03.2019 року страхова компанія та ОСОБА_1 підписали протокол узгодження розміру та способу здійснення страхового відшкодування в порядку, що передбачений п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №1961-ІV від 01.07.2004 року.

14.03.2019 року був підписаний страховий акт №ОЦ/177/002/19/0051 (аварійний сертифікат), в якому вартість відновлювального ремонту з урахуванням фізичного зносу деталей, без ПДВ, складає 38118,02 грн., з урахуванням безумовної франшизи (1000 грн.), страхове відшкодування 37118,02 грн. на підставі договору про врегулювання підлягає перерахуванню 32000 грн., що підтверджується наданою суду копією вказаного акту.

Страхове відшкодування в розмірі 32000 грн. ОСОБА_1 було сплачено згідно з платіжним доручення №3639 від 22.03.2019 року.

Положеннями частини першої статті 1166 ЦК України передбачено, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», (далі - Закон №1961-IV), регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, (далі - обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності), і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Статтею 3 вказаного закону встановлено, що обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого (ст. 6 Закону №1961-IV).

Страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування(п. 9.1 ст. 9 Закону №1961-IV).

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону №1961-IV, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно зі ст. 28 Закону №1961-IV шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Статтею 29 вказаного Закону передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

За змістом пункту 36.2 статті 36 Закону №1961-IV страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі №755/18006/15-ц (провадження №14-176цс18) сформульовано висновок про те, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом №1961-IV, у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (ст. 3 Закону №1961-IV).

Оскільки рacta non obligant nisi gentes inte quas inita (договори не зобов`язують нікого, крім осіб, які в них беруть участь), тому домовленістю між двома сторонами не може бути збільшено обсяг відповідальності третьої особи, не сторони такого договору.

Виплата страхового відшкодування у розмірі, визначеному домовленістю між потерпілим та страховиком, якщо він менше страхової суми (ліміту відповідальності), не створює обов`язку для заподіювача шкоди, який застрахував свою відповідальність відповідно до вимог Закону №1961-IV, відшкодувати різницю між розміром такого відшкодування та реальним розміром шкоди, заподіяної потерпілому на підставі статті 1194 ЦК України, якщо заподіювач шкоди доведе, що розмір страхового відшкодування, визначений за домовленістю між потерпілим та страховиком, є меншим, ніж розмір оціненої шкоди, яка підлягала виплаті страховою компанією відповідно до пунктів 22.1 статті 22 Закону №1961-IV у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі.

Укладаючи договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, особа розраховує на те, що у разі настання страхового випадку її майнові інтереси будуть захищені шляхом здійснення страховою організацією виплати на користь потерпілої особи у межах страхових сум (ліміту відповідальності), визначених таким договором.

Таким чином, якщо розмір страхового відшкодування визначений без проведення експертизи за згодою страховика та потерпілого, і такий розмір страхового відшкодування не перевищує ліміту відповідальності страховика, то при вирішені спору, за позовом потерпілого у ДТП до винуватця про відшкодування шкоди, на підставі статті 1194 ЦК України, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої шкоди, підлягає встановленню: - загальний розмір заподіяної шкоди внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи; - розмір оціненої шкоди, заподіяної внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи, яка підлягала відшкодуванню страховиком відповідно до вимог Закону №1961-IV; - чи покриває ліміт відповідальності, встановлений договором про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів розмір шкоди, яка підлягає відшкодуванню відповідно до пунктів 22.1 статті 22 Закону №1961-IV.

Обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування, яка підлягала визначенню відповідно до пунктів 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV, тобто розміром оціненої шкоди, заподіяної внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи, а не визначеної за домовленістю між потерпілим та страховиком.

Таким чином, оскільки загальний розмір шкоди, заподіяної майну ОСОБА_1 внаслідок ДТП відповідно до вимог пред`явленого позову становить 46727,53 грн., який складається із 44177,53 грн. матеріального збитку (відновлювального ремонту) та 2550 грн. послуг евакуатора, що є меншим ніж сума ліміту відповідальності страховика, яка з відрахуванням франшизи становить 99000 грн., колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що розмір шкоди в цій частині перевищує ліміт відповідальності страховика.

Стосовно стягнення з відповідачів повної вартості відновлювального ремонту належного позивачу автомобіля «ВАЗ 21140», без урахуванням зносу складових його деталей, колегія суддів зазначає, що вони є безпідставні, оскільки позивачем не надано доказів щодо фактичного понесення відповідних витрат та відповідного ремонту пошкодженого транспортного засобу.

В решті вимог, щодо стягнення витрат на пальне та поштові послуги, колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність позивачем понесення відповідних витрат саме у зв`язку з ДТП.

Доводи апеляційної скарги стосовно неповного встановлення обставин справи, а також повторного дослідження належним чином оцінених судом доказів фактично зводяться до незгоди заявника із мотивами оскаржуваного судового рішення та невірного застосування норм матеріального права. Вказані доводи не мають правового значення для вирішення цього спору та додаткового правового аналізу не потребують.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та визначився з правовими нормами, які регулюють спірні правовідносини, внаслідок чого доводи апеляційної скарги слід визнати необґрунтованими.

Стосовно доводів апеляційної скарги на додаткове рішення суду колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною другою статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.

Як вбачається зі змісту договору про надання правової допомоги від 11.02.2020 року, укладеного між адвокатом Афадєєвим В.В. та Мельничуком С.О., адвокат зобов`язався представляти інтереси клієнта у судових органах усіх ланок та інстанцій.

Відповідно до акту наданої правової допомоги від 07.12.2022 року та розрахункової квитанції адвокатом надано, а клієнтом отримано та оплачено наступні послуги: попереднє консультування замовника щодо правового регулювання спірних відносин, розробка правової позиції щодо захисту інтересів замовника в суді, підготовка та подання до суду відзиву на позовну заяву ОСОБА_1 - вартість 2500 грн.; підготовка та подання до Ізяславського районного суду Хмельницької області заяв і клопотань з процесуальних питань (про витребування доказів, про проведення судового засідання в режимі відеоконференції тощо), а також письмових пояснень у справі вартість 4500 грн.; участь в судових засіданнях Ізяславського районного суду Хмельницької області, в тому числі в режимі відеоконференції - вартість 8000 грн., всього послуг на суму 15000 грн.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Частинами 2, 3 статті 137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та таке ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.

Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16 (провадження №11-562ас18).

Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема, у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату певного гонорару, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи це питання, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (п. 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року у справі №904/4507/18, провадження №12-171гс19).

Як вбачається з матеріалів справи, а саме, відеозапису судового засідання, адвокатом Афадєєвим В.В. було заявлено клопотання про відшкодування відповідних витрат за рахунок позивача в судовому засіданні до закінчення судових дебатів в порядку ч. 8 ст. 141 ЦПК України, натомість позивачем відповідного клопотання про зменшення витрат на правову допомогу не заявлялось.

Подана заява адвоката Кіндрась С.В. від 14.02.2023 року, згідно з якою останній зазначив, що заяву адвоката Афадєєва В.В. про ухвалення додаткового рішення та стягнення судових витрат, понесених відповідачем за рахунок позивача він не визнає, оскільки ухвалення відповідного судового рішення є поспішним, не є за своїм змістом та юридичною природою клопотанням про зменшення витрат на правову допомогу.

Згідно з приписами ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Судом апеляційної інстанції установлено, що розмір витрат ОСОБА_2 на правничу допомогу підтверджується належними та допустимими доказами, а ОСОБА_1 не подав заперечення щодо такого розміру та клопотання про його зменшення.

За відсутності клопотання іншої сторони про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, в суду першої інстанції були відсутні правові підстави для зменшення належно підтвердженого розміру таких витрат з власної ініціативи (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 02.12.2020 року у справі №676/5537/19).

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд,

постановив:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 на рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 26 грудня 2022 року та на додаткове рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 23 лютого 2023 року залишити без задоволення.

Рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 26 грудня 2022 року та додаткове рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 23 лютого 2023 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді: Р.С. Гринчук

А.М. Костенко

Т.В. Спірідонова