Рішення

від 20.04.2023 по справі 160/13980/22

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Д О Д А Т К О В А П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

20 квітня 2023 року м. Дніпросправа № 160/13980/22

Головуючий суддя І інстанци - Тулянцева І.В.

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді (доповідача): Іванова С.М. ,

суддів: Панченко О.М., Чередниченка В.Є.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробнича компанія "Афіна" про прийняття додаткового судового рішення у справі за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.11.2022 року в адміністративній справі №160/13980/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробнича компанія "Афіна" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 23.03.2023 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області було залишено без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.11.2022 року в адміністративній справі №160/13980/22 було залишено без змін.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробнича компанія "Афіна" було подано заяву про прийняття додаткового судового рішення про стягнення з відповідача на його користь витрат на правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 20000.00 грн.

Розглянувши вказаную заяву, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку щодо необхідності її часткового задоволення, з огляду на наступне.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Статтею 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини другої статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

За змістом частини третьої статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини четвертої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною п`ятою статті 134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Колегія суддів зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.09.2019 року у справі № 810/3806/18, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу в суд апеляційної інстанції позивачем до суду було надано копію договору про надання правової допомоги, рахунок фактуру від 13.02.2023 року № 16/23, платіжну інструкцію від 14.02.2023 року № 130, акт прийому-передачі наданих послуг від 14.02.2023 року

Відповідно до акту прийому-передачі від 14.02.2023 року виконавець (адвокатське бюро «Герман і партнери») надав юридичні послуги, а Замовник прийняв їх.

З матеріалів справи вбачається, що під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, позивачем було подано відзив на апеляційну скаргу.

Відповідно до платіжної інструкції від 14.02.2023 року № 130, позивачем було сплачено Адвокатському бюро «Герман і партнери» правову допомогу, відповідно до договору від 13.02.2023 року № 01-13-02/23 у розмірі 20000.00 грн.

Перевіривши зміст наведених документів, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу за вказані послуги вартістю 20000.00 грн. є неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатським бюро послуг позивачу, з урахуванням часу, витраченого на виконання відповідних робіт (послуг), а тому належною до стягнення сумою правничої допомоги є 2500.00 грн.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про наявність правових підстав для частково задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробнича компанія "Афіна" про ухвалення додаткового судового рішення з приводу стягнення витрат на правничу допомогу. В задоволенні решти заяви слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. 252 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробнича компанія "Афіна" про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробнича компанія "Афіна" витрати на правничу допомогу, понесені у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції в розмірі 2500.00 грн.

В задоволенні решти заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробнича компанія "Афіна" про ухвалення додаткового рішення відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддяС.М. Іванов

суддяО.М. Панченко

суддяВ.Є. Чередниченко