Постанова

від 02.05.2023 по справі 826/16863/14

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 травня 2023 року

м. Київ

справа № 826/16863/14

касаційне провадження № К/9901/58798/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,

розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом`янському районі ГУ ДФС у місті Києві (далі - Інспекція) на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.10.2017 (суддя Келеберда В.І.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26.07.2018 (головуючий суддя - Костюк Л.О., судді - Бужак Н.П., Зузьмишина О.М.) у справі за позовом Фірми «FERROSTAAL EQUIPMENT SOLUTIONS GmbH» («Ферросталь Еквіпмент Солюшнз ГмбХ») (далі - Фірма) в особі Представництва Фірми «FERROSTAAL EQUIPMENT SOLUTIONS GmbH» (далі - Представництво) до Державної податкової інспекції у Солом`янському районі ГУ ДФС у місті Києві про скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В:

У жовтні 2014 року Фірма в особі Представництва звернулась до суду із позовом до Інспекції, у якому просила скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000972206 від 19.06.2014.

На обґрунтування зазначених позовних вимог Фірма в особі Представництва послалася на те, що: Представництво не здійснює жодних видів діяльності, які здійснює Материнська компанія; діяльність Представництва не відповідає визначенню господарської діяльності, оскільки вона не передбачає надання послуг жодним особам і не направлена на отримання прибутку; Представництво здійснює лише ті види діяльності, які носять підготовчий чи допоміжний характер по відношенню до діяльності Материнської компанії, що повністю відповідає положенням абзацу 3 підпункту 14.1.193 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України щодо представництв, які не є постійними з точки зору податкового законодавства; Фірма не мала можливості здійснювати господарську діяльність для отримання прибутку через Представництво у зв`язку зі встановленими законодавчими обмеженнями щодо зарахування та розпорядження коштами на рахунках типу «Н», що відкриваються виключно представництвам, які не займаються підприємницькою діяльністю на території України, що передбачено пунктами 1.8, 11.9, 11.10 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 12.11.2009 № 492; Представництвом не укладено жодних комерційних договорів, контрактів щодо від імені Фірми, не виготовлено жодної продукції, не зроблено робіт та не надано будь-яких послуг, результатом яких є отримання доходу.

Справа неодноразово розглядалась різними судовими інстанціями.

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 17.10.2017, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.07.2018, позов задовольнив: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення № 0000972206 від 19.06.2014.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суди виходили з того, що: Представництво уповноважене здійснювати виключно діяльність допоміжного та підготовчого характеру в Україні, наприклад, надання послуг з розповсюдження інформації про інші компанії-нерезиденти, послуг по узгодженню графіка зустрічей для приїзду представників компаній-нерезидентів тощо; будь-яких доказів того, що Представництво здійснювало торгові операції (основний вид діяльності Фірми) чи укладало договори з третіми особами, або ж отримувало дохід від здійснення такої діяльності Інспекцією суду не надано; діяльність Представництва щодо збирання та/або надання інформації не охоплюється поняттям «господарська діяльність», наведеним у підпункті 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, та з урахуванням положень абзацу 3 підпункту 14.1.193 пункту14.1 статті 14 цього ж Кодексу не відноситься до постійних представництв нерезидентів; у періоді, що перевірявся, Представництво, користуючись положеннями пункту 4 статті 5 Угоди між Україною та Федеративною Республікою Німеччина про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доходи і майно виконувало допоміжний вид діяльності для материнської компанії.

Інспекція оскаржила рішення судів першої та апеляційної до Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, який ухвалою від 21.09.2018 відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, оскільки суди не надали належної правової оцінки тому, що: Представництво проводило діяльність на території України, спрямовану на надання послуг не лише материнській компанії, а й іншим компаніям-нерезидентам, які повинні розглядатися в рамках відповідних конвенцій, або надаватися в рамках створення власних представництв відповідними компаніями (зокрема, фірмами-нерезидентами «EiMA Maschinenbau GmbH», «SYW. Werkzeugmaschinen GmbH», «SCHIESS GmbH», «Andritz Kuesters», «Монфортс», «Bosch», «Wolf» (ФРН), з огляду на що Представництво неправомірно користувалось перевагами, передбаченими пунктом 4 статті 5 Угоди між Україною та Федеративною Республікою Німеччина про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доходи і майно (даті підписання - 03.07.1995, дата набрання чинності для України - 04.10.1996), звільняючи доходи, отримані Представництвом, від оподаткування.

Фірма не скористалась своїм процесуальним правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 27.03.2023 закінчив підготовку справи до касаційного розгляду та визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 28.03.2023.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та, враховуючи межі касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що Інспекція провела документальну планову виїзну перевірку Представництва з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2013, валютного законодавства за період з 01.04.2009 по 31.12.2013, результати якої оформлені актом від 21.05.2014 за № 2376/26-58-22-06-15/20053033, за висновками якого Представництвом були порушені вимоги: підпункту 133.2.2 пункту 133.2 статті 133, пункту 135.1 статті 135, підпункту 135.5.15 пункту 135.5 статті 135, пункту 160.8 статті 160 Податкового кодексу України, в результаті чого Представництвом занижено податок на прибуток на загальну суму 632585,00 грн. (у тому числі: за 2 квартал 2011 року - 65156,00 грн., за 2-3 квартали 2011 року - 130262,00 грн., за 2-4 квартал 2011 року - 214760,00 грн., за 1 квартал 2012 року - 57480,00 грн., за півріччя 2012 року - 116613,00 грн., за 3 квартал 2012 року - 160200,00 грн., за 2012 рік - 218737,00 грн., за 2013 рік - 199088,00 грн.); пунктів 5, 6,7 розділу ІV Порядку складання розрахунку податкових зобов`язань нерезидентів, які провадять діяльність на території України через постійне представництво, затвердженого наказом ДПА України від 28.02.2011 № 11, пунктів 5, 6, 8 розділу Порядку розрахунку податкових зобов`язань з податку на прибуток нерезидентів, провадять діяльність на території України через постійне представництво, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.06.2013 № 610.

Зокрема, у акті перевірки було вказано, що у періоді, який перевірявся, Представництво отримувало по фінансування від материнської компанії, проте не декларувало до сплати податок на прибуток; Представництво неправомірно користувалось положеннями пункту 4 статті 5 Угоди між Україною та Федеративною Республікою Німеччина про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доходи і майно (даті підписання - 03.07.1995, дата набрання чинності для України - 04.10.1996), оскільки дана норма Угоди чітко вказує, що діяльність представництва повинна проводитись лише для материнської компанії і тільки в цьому випадку воно має пільгу щодо оподаткування на території України; діяльність Представництва носить постійний і регулярний характер, компанія-нерезидент - Фірма через Представництво провадить господарську діяльність на території України, з огляду на що Представництво є постійним у розумінні підпункту 14.1.193 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України; в цілях оподаткування така діяльність на території України прирівнюється до постійної.

На підставі висновків вказаного акта перевірки Інспекція прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000972206 від 19.06.2014, яким збільшила Представництву суму грошового зобов`язання за платежем: податок на прибуток іноземних юридичних осіб на 632585,00 грн. - за основним платежем, 104456,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржувалось Представництвом адміністративному порядку, за результатами якого його скарги були залишені без задоволення, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення - без змін.

Також, судами було встановлено, що Представництво було зареєстроване 05.02.1992 в Міністерстві економічного розвитку і торгівлі України, свідоцтво про державну реєстрацію № ПІ-0035.

Відповідно до статті 3 Положення про Представництво Фірми, затвердженого рішенням Ради повноважного органу Товариства «Ферросталь Еквіпмент Солюшнз ГмбХ», завдпанням та метою діяльності Представництва є: представництво і захист інтересів Товариства «Ферросталь Еквіпмент Солюшнз ГмбХ» в Україні та здійснення для нього будь-якої іншої діяльності, яка має виключно підготовчий або допоміжний характер, а також збирання інформації для Товариства «Ферросталь Еквіпмент Солюшнз ГмбХ», а саме: дослідження конюктури ринку та виявленян суспільної думки; проведення підготовчої діяльності, повязаної з вивченням попиту на продукцію Товариства «Ферросталь Еквіпмент Солюшнз ГмбХ» в Україні. Представництво не має права здійснювати будь-яку діяльність, тотожну комерційній господарській діяльності Товариства «Ферросталь Еквіпмент Солюшнз ГмбХ».

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України видом діяльності Представництва є дослідження кон`юктури ринку та виявлення громадської думки (73.20 за КВЕД-2010).

Відповідно до частини 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), зовнішньоекономічна діяльність - це діяльність суб`єктів господарської діяльності України та іноземних суб`єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами; іноземні суб`єкти господарської діяльності - це суб`єкти господарської діяльності, що мають постійне місцезнаходження або постійне місце проживання за межами України; представництво іноземного суб`єкта господарської діяльності - це установа або особа, яка представляє інтереси іноземного суб`єкта господарської діяльності в Україні і має на це належним чином оформлені відповідні повноваження.

Згідно з абзацом 5 частини першої статті 3 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності в Україні є, зокрема, структурні одиниці іноземних суб`єктів господарської діяльності, які не є юридичними особами згідно з законами України (філії, відділення, тощо), але мають постійне місцезнаходження на території України.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) та з метою впорядкування механізму реєстрації представництв іноземних суб`єктів господарської діяльності в Україні Міністерство зовнішніх економічних зв`язків і торгівлі України наказом від 18.01.1996 № 30 затвердило Інструкцію про порядок реєстрації представництв іноземних суб`єктів господарської діяльності в Україні, відповідно до пунктів 12, 13 якої (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) представництво суб`єкта господарської діяльності не є юридичною особою і не здійснює самостійно господарської діяльності, у всіх випадках воно діє від імені і за дорученням іноземного суб`єкта господарської діяльності, зазначеного у свідоцтві про реєстрацію, і виконує свої функції згідно із законодавством України. Представництво іноземного суб`єкта господарської діяльності в Україні може здійснювати функції, пов`язані з виконанням представницьких послуг, тільки в інтересах іноземного суб`єкта господарської діяльності, зазначеного у Свідоцтві. У разі здійснення представництвом господарської діяльності на території України таке представництво повинно стати на облік у податковому органі за своїм місцезнаходженням у порядку, установленому центральним податковим органом України, та набути статусу постійного представництва.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.193 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), постійне представництво - це постійне місце діяльності, через яке повністю або частково проводиться господарська діяльність нерезидента в Україні, зокрема: місце управління; філія; офіс; фабрика; майстерня; установка або споруда для розвідки природних ресурсів; шахта, нафтова/газова свердловина, кар`єр чи будь-яке інше місце видобутку природних ресурсів; склад або приміщення, що використовується для доставки товарів (абзац 1). З метою оподаткування термін «постійне представництво» включає будівельний майданчик, будівельний, складальний або монтажний об`єкт чи пов`язану з ними наглядову діяльність, якщо тривалість робіт, пов`язана з таким майданчиком, об`єктом чи діяльністю, перевищує шість місяців; надання послуг (крім послуг з надання персоналу), у тому числі консультаційних, нерезидентом через співробітників або інший персонал, найнятий ним для таких цілей, але якщо така діяльність провадиться (в рамках одного проекту або проекту, що пов`язаний з ним) в Україні протягом періоду або періодів, загальна тривалість яких становить більш як шість місяців, у будь-якому дванадцятимісячному періоді; резидентів, які мають повноваження діяти від імені виключно такого нерезидента, що тягне за собою виникнення у цього нерезидента цивільних прав та обов`язків (укладати договори (контракти) від імені цього нерезидента; утримувати (зберігати) запаси товарів, що належать нерезиденту, із складу яких здійснюється поставка товару від імені нерезидента, крім резидентів, що мають статус складу тимчасового зберігання або митного ліцензійного складу) (абзац 2). Постійним представництвом не є використання споруд виключно з метою зберігання, демонстрації або доставки товарів чи виробів, що належать нерезиденту; зберігання запасів товарів або виробів, що належать нерезиденту, виключно з метою зберігання або демонстрації; зберігання запасів товарів або виробів, що належать нерезиденту, виключно з метою переробки іншим підприємством; утримання постійного місця діяльності виключно з метою закупівлі товарів чи виробів або для збирання інформації для нерезидента; направлення у розпорядження особи фізичних осіб у межах виконання угод про послуги з надання персоналу; утримання постійного місця діяльності виключно з метою провадження для нерезидента будь-якої іншої діяльності, яка має підготовчий або допоміжний характер.

Положеннями абзацу 1 підпункту 133.3 статті 133 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що постійне представництво до початку своєї господарської діяльності стає на облік у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Постійне представництво, яке розпочало свою господарську діяльність до реєстрації у контролюючому органі, вважається таким, що ухиляється від оподаткування, а одержані ним прибутки вважаються прихованими від оподаткування.

Виходячи з аналізу наведених вище правових норм, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що для цілей оподаткування підставою для набуття (постійним місцем діяльності або діяльністю нерезидента або особою - резидентом України) статусу постійного представництва нерезидента є провадження ним господарської діяльності нерезидента в Україні.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до статті 1 Угоди між Україною та Федеративною Республікою Німеччина про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доходи і майно (дата набрання чинності для України - 26.02.2002) (далі - Угода), ця Угода застосовується до осіб, які є резидентами однієї або обох Договірних Держав.

Згідно з пунктами 1, 2 статті 7 Угоди прибуток підприємства Договірної Держави оподатковується тільки у цій Державі, якщо тільки це підприємство не здійснює комерційної діяльності у другій Договірній Державі через розташоване в ній постійне представництво. Якщо підприємство здійснює комерційну діяльність, як вказано вище, прибуток підприємства може оподатковуватись в другій Державі, але тільки у тій частині, що відноситься до цього постійного представництва. З урахуванням положень пункту 3, якщо підприємство Договірної Держави здійснює комерційну діяльність у другій Договірній Державі через розташоване там постійне представництво, то в кожній Договірній Державі до такого постійного представництва відноситься прибуток, який воно могло б одержати, якби було окремим та самостійним підприємством, зайнятим такою ж або аналогічною діяльністю в таких же або аналогічних умовах і діяло цілком незалежно від підприємства, постійним представництвом якого воно є.

Згідно з пунктами 1-3 статті 5 Угоди для цілей цієї Угоди термін «постійне представництво» означає постійне місце діяльності, через яке повністю або частково здійснюється комерційна діяльність підприємства. Термін «постійне представництво», зокрема, включає: a) місце управління; b) філіал;c) офіс;d) фабрику;e) майстерню;f) шахту, нафтову або газову свердловину, кар`єр або будь-яке інше місце розвідки або видобутку природних копалин. Будівельний майданчик або монтажний чи складальний об`єкт є постійними представниками лише в тому разі, якщо вони існують більше дванадцяти місяців.

При цьому, пунктом 4 статті 5 Угоди встановлено, що незважаючи на попередні положення цієї статті, термін «постійне представництво» не включає: а) використання споруд виключно з метою зберігання, показу або поставки товарів чи виробів, що належать підприємству; b) утримання запасів товарів чи виробів, що належать підприємству, виключно з метою зберігання, показу або поставки; с) утримання запасів товарів чи виробів, що належать підприємству, виключно з метою переробки іншим підприємством; d) утримання постійного місця діяльності виключно з метою закупівлі товарів чи виробів або для збирання інформації для підприємства; е) утримання постійного місця діяльності виключно з метою здійснення для підприємства будь-якої іншої діяльності, яка має підготовчий або допоміжний характер; f) утримання постійного місця діяльності виключно для здійснення будь-якої комбінації видів діяльності, перелічених у підпунктах від а) до е), за умови, що сукупна діяльність постійного місця діяльності, яка виникає внаслідок такої комбінації, має підготовчий або допоміжний характер.

Податковий кодекс України не містить окремого визначення діяльності підготовчого або допоміжного характеру.

В свою чергу, положеннями пункту 4 розділу V Порядку розрахунку податкових зобов`язань з податку на прибуток нерезидентів, які провадять діяльність на території України через постійне представництво, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.06.2013 № 610 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), передбачено, що діяльність допоміжного або підготовчого характеру - це будь-яка, з вказаних у цьому розділі видів діяльності або сукупність всіх вказаних видів діяльності, які не повинні складати основну діяльність або один з видів основної діяльності нерезидента. При цьому під основною діяльністю розуміється діяльність нерезидента, визначена у його статутних документах, яка є регулярною і постійною протягом календарного року, на який припадає звітний (податковий) період.

У справі, що розглядається, суди першої та апеляційної інстанції встановили, що діяльність Представництва полягає у вивченні ринку та передачі зібраної інформації в офіс до материнської компанії, тобто Представництво збирає інформацію та проводить дослідження в Україні для забезпечення основної діяльності материнської компанії за кордоном, з огляду на що діяльність Представництва повинна кваліфікуватися як збирання інформації (абзац «d», пункту 4 статті 5 Угоди) та/або як надання інформації, проведення наукового дослідження або здійснення будь-якої іншої діяльності підготовчого чи допоміжного характеру (абзац «е» пункту 4 статі 5 Угоди). В межах такої діяльності Представництво розповсюджувало інформацію виключно про кінцеві продукти материнської компанії, організовувало зустрічі, узгоджували графіки зустрічей з українськими замовниками, узгоджували та підтверджували терміни проведення технічного обслуговування німецькими спеціалістами існуючого обладнання, проводило планування зустрічей у 2014 році в офісі Фірми. Зокрема, така діяльність здійснювалася з метою надання материнській компанії інформації про аналоги, які пропонуються сторонніми компаніями-нерезидентами, саме тому назви сторонніх юридичних осіб-нерезидентів могли бути зазначені у наявних у відповідача витягах, а материнська компанія в межах такої інформації формувала власний продукт з урахуванням тих аналогів, які пропонуються іншими компаніями-нерезидентами. Таким чином, збирання інформації або надання певної інформації не можна ототожнювати з діяльністю, яку здійснює материнська компанія, якою згідно наявного у матеріалах справи витягу з торгового реєстру Дільничого суду м. Ессена від 12.12.2013 є, зокрема: торгівля залізом, сталлю, іншими металами, сировиною та паливом, напівфабрикатами та готовою продукцією, планування, фінансування, постачання та будівництво, експлуатація, технічне обслуговування та ремонт обладнання для промисловості.

Крім того, доказів того, що Представництво здійснювало реалізацію продукції, укладало договори з третіми особами, чи отримувало дохід від здійснення такої діяльності Інспекцією під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій надано не було, натомість на запит Інспекції Міністерство доходів та зборів України листом від 07.05.2014 № 1503/8/26-15-22-08-03 повідомило про відсутність інформації щодо проведення українськими суб`єктами імпортних операцій за участю материнської компанії Представництва - «Ferrostaal Aktiengesellschaft».

В свою чергу, матеріалами справи підтверджується, що для виконання поставлених перед Представництвом завдань, ним було отримано власну печатку та відкрито розрахункові рахунки типу «Н», що підтверджується довідкою ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» від 11.11.2014 № 153-1/2-1177.

Відповідно до пункту 1.8 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 12.11.2009 № 492 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) поточні рахунки типу «Н», що відкриваються в національній валюті офіційним представництвам і представництвам юридичних осіб-нерезидентів, які не займаються підприємницькою діяльністю на території України.

Положеннями пунктів 11.9, 11.10 цієї Інструкції передбачено, що на поточний рахунок типу «Н» для здійснення розрахунків, пов`язаних з утриманням офіційного представництва, представництва юридичної особи - нерезидента, представництва іноземного банку, для виконання організацією або установою (групою управління програмою чи проектом) статутної діяльності юридичної особи - нерезидента, не пов`язаної з підприємницькою діяльністю в України. Наявні кошти з поточного рахунку типу «Н» можуть бути використані офіційним представництвом, представництвом юридичної особи-нерезидента, представництвом іноземного банку, організацією або установою (групою управління програмою чи проектом) згідно з кошторисом для: здійснення в Україні розрахунків, пов`язаних з утриманням представництва, організації або установи (у тому числі на оплату праці, орендну плату, купівлю та утримання обладнання і транспортних засобів, поточний ремонт будівлі чи приміщення представництва, установи тощо), а також виконання представницьких функцій.

За таких обставин, правомірним є висновок судів попередніх інстанцій про те, що діяльність Представництва не охоплюється поняттям «господарська діяльність», наведеним у підпункті 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, та з урахуванням положень абзацу 3 підпункту 14.1.193 пункту14.1 статті 14 цього ж Кодексу не відноситься до постійних представництв нерезидентів.

Відповідно до абзацу 1 пункту 160.8 статті 160 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) суми прибутків нерезидентів, які провадять свою діяльність на території України через постійне представництво, оподатковуються в загальному порядку. При цьому таке постійне представництво прирівнюється з метою оподаткування до платника податку, який провадить свою діяльність незалежно від такого нерезидента.

Згідно з пунктом 103.1 статті 103 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) застосування правил міжнародного договору України здійснюється шляхом звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, зменшення ставки податку або шляхом повернення різниці між сплаченою сумою податку і сумою, яку нерезиденту необхідно сплатити відповідно до міжнародного договору України.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Таким чином, доводи скаржника, викладені в касаційній скарзі, є безпідставними та спростовуються матеріалами справи, а суди першої та апеляційної інстанцій правильно застосували норми матеріального права до встановлених у справі обставин, з огляду на що підстави для скасування ухвалених у даній справі рішень судів попередніх інстанцій відсутні.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи зазначене, касаційна скарга Інспекції підлягає залишенню без задоволення, а постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.10.2017 та постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 26.07.2018 - без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 349, ст. 350, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом`янському районі ГУ ДФС у місті Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.10.2017 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26.07.2018 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева Р.Ф. Ханова В.В. Хохуляк