Постанова

від 02.05.2023 по справі 813/2658/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 травня 2023 року

м. Київ

справа № 813/2658/16

касаційне провадження № К/9901/45195/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Львівської митниці ДФС (далі - Митниця) на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25.10.2016 (суддя Гулкевич І.З.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2017 (головуючий суддя - Гуляк В.В., судді - Коваль Р.Й., Судова-Хомюк Н.М.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЙСІПІ УКРАЇНА» (далі - Товариство) до Львівської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення і картки відмови,

У С Т А Н О В И В:

У липні 2016 року Товариство звернулось до суду із позовом до Митниці, у якому просило: визнати протиправним та скасувати рішення Митниці про коригування митної вартості товарів від 14.04.2016 №209000012/2016/00006/2; визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів від 14.04.2016 № 209140000/2016/000139.

На обґрунтування зазначених позовних вимог Товариство послалося на те, що Митниці були надані документи, необхідні для митного оформлення товарів, що надійшли до України на підставі зовнішньоекономічного контракту, зокрема й на підтвердження транспортних витрат. Митниця витребувала додаткові документи, відмовила у прийнятті митної декларації та прийняла рішення про коригування митної вартості товару. Вважаючи карту відмови та рішення Митниці такими, що не відповідають чинному законодавству, позивач просив їх скасувати.

Львівський окружний адміністративний суд постановою від 25.10.2016, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2017, позов задовольнив: визнав протиправним та скасував рішення Митниці про коригування митної вартості товарів від 14.04.2016 №209000012/2016/00006/2; визнав протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів від 14.04.2016 № 209140000/2016/000139.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суди виходили з того, що позивач для оформлення товару за першим методом (за ціною контракту) надав усі передбачені чинним законодавством документи для підтвердження ціни товару, що імпортується, з додаванням транспортних витрат за межами України, а Митниця безпідставно застосувала метод визначення митної вартості товару за ціною договору з додаванням транспортних витрат на доставку транспорту до пункту навантаження та не довела неможливість визначення митної вартості товару за ціною контракту та необхідності визначення такої вартості за другорядним методом. Також суди виходили з того, що скасування рішення Митниці про коригування митної вартості товарів є підставою для скасування картки відмови.

Митниця оскаржила рішення судів першої та апеляційної інстанції до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 03.04.2017 відкрив касаційне провадження за касаційною с5каргою Митниці та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, які полягають у незастосуванні норм, викладених у статті 58 Митного кодексу України, які підлягали застосуванню. Також Митниця посилається на те, що операції з подачі порожнього транспортного засобу з одного місця в інше для перевезення товарів (вантажу) є невід`ємною частиною технологічного процесу перевезення, а тому витрати, понесені перевізником під час переміщення такого транспортного засобу між пунктами на митній території України або за її межами, безпосередньо пов`язані з виконанням транспортних послуг і є невід`ємною складовою частиною загальної собівартості такого перевезення.

Позивач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 01.05.2023 прийняв касаційну скаргу до провадження, визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи та призначив попередній розгляд справи на 02.05.2023.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Суди встановили, що згідно договору поставки рідкого діоксиду вуглецю (СО2) № АСР/С/CNT/30/2011 від 09.12.2011, укладеного між Товариством (одержувачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕЙСІПІ Польська» (ACP POLSKA) (постачальником), позивач отримав у власність діоксид вуглецю (СО2) на умовах інкотермс-2010: FCA (м. Кишинів), із заводу у м. Влоцлавек, Польща, рідкий діоксин вуглецю, код УКТ ЗЕД 2811210000, країна виробництва Польща, вага брутто 18580 кг, за ціною 200 злотих за тонну, згідно товаросупровідних документів. Згідно рахунку фактури SI1602165 від 11.04.2016 Товариство здійснило оплату за поставлений товар повністю 22.04.2016 року в сумі 3828,00 злотих.

Перевезення товару здійснювалося ТОВ «Експрес логістик» на підставі укладеного з Товариством договору про надання транспортно-експедиційних послуг та послуг з перевезення автомобільним транспортом АСР/01/2013 від 23.12.2013, з врахуванням додатку № 23 до цього договору. Згідно рахунку фактури про транспортно-експедиторські послуги від 12.04.2016 транспортно-експедиційні витрати при перевезенні діоксиду вуглецю (СО2) за маршрутом Львів (Україна) - Влоцлавек (Польща) - Львів (Україна) складали 20800,00 грн. На підтвердження перевезення товару позивачем були надані також акт виконаних робіт (надання послуг) № 374 від 14.04.2016, довідку (розрахунок/калькуляції) до акту № 374 від 14.04.2016, рахунок на оплату № 167 від 14.04.2016 та платіжне доручення № 578 від 20.04.2016 про оплату транспортних послуг з перевезення поставленого товару у повному обсязі.

Декларант Товариства подав до Митниці митну декларацію за формою МД-2 № 09140000/2016/013862 від 14.04.2016, згідно якої митна вартість товару, придбаного на підставі договору поставки рідкого СО2 № ACP/C/CNT/30/2011 від 09.12.2011, укладеного між Товариством (одержувачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕЙСІПІ Польська» (ACP POLSKA) (постачальником), була визначена позивачем за ціною контракту з додаванням транспортних витрат за межами України.

За результатом проведеного митного контролю Митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів від 14.04.2016 №209000012/2016/00006/2, відповідно до якого здійснила коригування задекларованої Товариством митної вартості товару на підставі наявних у Митниці відомостей із застосуванням методу визначення митної вартості товару за ціною договору із додаванням витрат, понесених перевізником на подачу транспортного засобу до місця завантаження товару. Підставою для коригування митної вартості товарів Митниця зазначила наявність сумніву щодо заявленої митної вартості товару, оскільки при перевірці поданих до митного оформлення товаросупровідних документів було виявлено, що декларантом неправильно здійснений розрахунок митної вартості товару через невключення до складу митної вартості витрат, понесених перевізником на подачу транспортного засобу до місця завантаження товару. Зокрема, Митниця вказала, що операція з подачі порожнього транспортного засобу з одного місця в інше для завантаження товару є невід`ємною частиною технологічного процесу перевезення, а тому витрати, понесені під час переміщення такого засобу між пунктами на митній території України або за її межами, безпосередньо пов`язані з виконанням транспортних послуг і є невід`ємною частиною загальної собівартості такого перевезення.

Також, Митниця склала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 14.04.2016 № 209140000/2016/000139. Товар випущено у вільний обіг із застосуванням фінансових гарантій на суму переплати митних платежів відповідно до розділу Х Митного кодексу України.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - МК України), є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною десятою статті 58 МК України визначений перелік витрат (складові митної вартості), які при визначенні митної вартості додаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. До вказаного переліку входять, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України (пункт 5 вказаної норми).

Тобто зі змісту наведеної норми можна зробити висновок, що до митної вартості включаються витрати на транспортування товару до митного кордону України. При цьому, дана норма не передбачає необхідності включення до митної вартості витрат на переміщення транспортного засобу, коли він не переміщує товари.

Отже, з огляду на те, що відповідно до частини десятої статті 58 МК України до митної вартості включаються лише транспортні витрати на відрізку маршруту від місця завантаження товару до перетину митного кордону України, то посилання Митниці про неврахування Товариством вартості витрат на доставку порожнього транспортного засобу з пункту перетину митного кордону України до місця завантаження товару у м. Влоцлавек (Польща), Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду вважає необґрунтованими.

Згідно з пунктом 1 частини шостої статті 54 МК України, на підставі якого відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості.

З урахуванням вищезазначеного, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, що Митницею не доведено наявність обґрунтованого сумніву у правильності визначення Товариством митної вартості за першим методом, оскільки розрахунок витрат на транспортування, які підлягають включенню до митної вартості, позивачем проведено правильно, усі необхідні документи на підтвердження розміру таких витрат надано. Зазначене, в свою чергу, свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару та протиправність прийнятих Митницею картки відмови та рішення про коригування митної вартості товарі.

Касаційна скарга зводиться по суті до переоцінки належним чином проаналізованих судами доказів та не дає підстав вважати висновки судів першої та апеляційної інстанцій помилковими, а застосування судами норм матеріального та процесуального права - неправильним.

Таким чином, доводи Митниці, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків, наведених у постанові Львівського окружного адміністративного суду від 25.10.2016 та ухвалі Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2017, оскільки суди попередніх інстанцій правильно застосували норми матеріального права до встановлених у справі правовідносин, а тому у задоволенні її касаційної скарги слід відмовити.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи зазначене, касаційна скарга Митниці підлягає залишенню без задоволення, а постанова Львівського окружного адміністративного суду від 25.10.2016 та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2017 - без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 349, ст. 350, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Львівської митниці ДФС залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25.10.2016 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2017 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк Р.Ф. Ханова