Постанова

від 02.05.2023 по справі 640/10734/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ф

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 травня 2023 року

м. Київ

справа № 640/10734/19

адміністративне провадження № К/9901/7809/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,

секретар судового засідання Драга Р.В.,

за участі представника відповідача Мовсисяна В.Г.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження як суд касаційної інстанції справу №640/10734/19 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хавас Інгейдж Україна» до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.11.2019 (головуючий суддя Григорович П.О.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.02.2020 (головуючий Губська Л.В., судді: Епель О.В., Карпушова О.В.),

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Хавас Інгейдж Україна» звернулось до адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.03.2019 №0010031404, №0010051404, №0003744208, №0003754208.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.11.2019, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.02.2020, позов задоволено.

Головне управління Державної податкової служби у місті Києві звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Ухвалою Верховного Суду від 17.06.2020 відкрито касаційне провадження у справі №640/10734/19 за касаційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києві від 20.11.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.02.2020.

Від позивача на адресу суду надійшов відзив на касаційну скаргу. Крім того, позивач звернувся до суду з клопотанням про закриття касаційного провадження.

Відповідачем подано клопотання про заміну сторони у справі її правонаступником.

Ухвалою суду від 09.03.2023 розгляд справи призначено у судовому засіданні на 04.04.2023.

Розглянувши клопотання відповідача про заміну правонаступником, враховуючи приписи статті 52 КАС України, якою встановлено, що у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив, - суд задовольняє клопотання відповідача про заміну сторони у справі її правонаступником.

04.04.2023 оголошено перерву в розгляді справи до 02.05.2023 для подання представником відповідача пояснень на клопотання Товариства про закриття провадження у справі та доказів у їх обґрунтування.

У судовому засіданні 02.05.2023 представником відповідача надано суду Витяг з ЄДР на підтвердження повноважень Голови Комісії з реорганізації ГУ ДФС у м.Києві Оксани Малихіної.

З урахуванням заявлених сторонами доводів, суд не знаходить належних підстав клопотання позивача про закриття касаційного провадження задовольнити, з огляду на наступне.

У березні 2020 року Головне управління ДФС у м.Києві звернулось до суду з касаційною скаргою у справі №640/10734/19 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.11.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.02.2020. На підтвердження повноважень підписанта касаційної скарги Голови Комісії з реорганізації ГУ ДФС у м.Києві Оксани Малихіної заявником долучено Витяг з ЄДР від 18.10.2019 станом на 18.10.2019.

Як вбачається, Товариством заявлено клопотання про закриття касаційного провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 339 КАС України, відповідно до якого, суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що касаційну скаргу не підписано, подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, або підписано особою, яка не має права її підписувати. Позивач вказує, що касаційна скарга підписана Головою Комісії з реорганізації ГУ ДФС у м.Києві Оксаною Малихіною, втім, до касаційної скарги не додано документи, які посвідчують повноваження зазначеної особи. Як відзначає позивач, Витяг з ЄДР містить відомості, які є актуальними на дату та час формування витягу або на дату та час, визначені у запиті, або інформацію про відсутність таких відомостей у Реєстрі (пункт 2 частини першої статті 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань»). Позивач стверджує, що ЄДР не містить відомостей щодо можливості здійснення самопредставництва ГУ ДФС у м.Києві Оксаною Малихіною.

Поряд з цим, відповідач надав для долучення до матеріалів справи Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 01.05.2023 станом на 02.03.2020 (дата підписання касаційної скарги), з якого слідує:

Найменування юридичної особи та скорочене у разі його наявності:

ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ДФС У М.КИЄВІ, ГУ ДФС У М.КИЄВІ

Керівник юридичної особи, а також відомості про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, тощо:

ОСОБА_1 , 28.11.2019 (В.О.НАЧАЛЬНИКА ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ ДФС У МІСТІ КИЄВІ) - керівник

МАЛИХІНА ОКСАНА МИХАЙЛІВНА - голова комісії з припинення.

Пунктом 1 частини першої статті 59 КАС України передбачено, що повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені довіреністю фізичної або юридичної особи.

30 вересня 2016 року набрав чинності Закон України від 02 червня 2016 року №1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», яким Конституцію доповнено статтею 131-2.

Частиною третьою статті 131-2 Конституції України встановлено, що виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.

Відповідно до підпункту 11 пункту 16-1 Перехідних положень Конституції України представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 01.01.2017; у судах апеляційної інстанції - з 01.01.2018; у судах першої інстанції - з 01.01.2019.

Суд звертає увагу на те, що підпунктом 11 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України врегульовані лише питання представництва. Водночас самопредставництво - це право одноосібного виконавчого органу (керівника), голови (уповноваженого члена) колегіального виконавчого органу тощо безпосередньо діяти від імені такої особи без довіреності, представляючи її інтереси в силу закону, статуту, положення.

Отже, для визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, статуті, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи (суб`єкта владних повноважень без права юридичної особи) без додаткового уповноваження (довіреності).

Враховуючи наведене, допуск особи до участі у справі та визнання належно вчиненими будь-яких інших з переліку передбачених статтею 44 КАС України процесуальних прав можливий за умов, визначених законодавством.

Частиною першою статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» передбачено, що з метою забезпечення державних органів достовірною інформацією створено Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр, Реєстр).

Обов`язковому відображенню (реєстрації) в Єдиному державному реєстрі, з-поміж інших перелічених у цій статті відомостей, належать: відомості щодо керівників державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб та осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (частина третя статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань»).

Відповідно до пункту другого частини першої статті 1 цього Закону витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань документ у паперовій або електронній формі, що сформований програмним забезпеченням Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за зазначеним заявником критерієм пошуку та містить відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, які є актуальними на дату та час формування витягу або на дату та час, визначені у запиті, або інформацію про відсутність таких відомостей у цьому реєстрі.

Затим, у цій справі інформація в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на дату підписання касаційної скарги містить відомості про Голову комісії з припинення Оксану Малихіну - особа, яка має право вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, що спростовує доводи позивача про відсутність у останньої повноважень підписанта касаційної скарги. Відтак, представник відповідача надав докази, що посвідчують повноваження особи, яка підписала касаційну скаргу.

У судовому засіданні представником відповідача підтримано доводи касаційної скарги. Представник податкового органу зазначив, що за наслідками перевірки встановлено відсутність реального здійснення господарських операцій з контрагентами позивача: ТОВ «Сільвер Трейд Груп», ТОВ «Вітал Оптима», ТОВ «Тера Гарант», ТОВ «Аспект-Про». Крім того, як вважає відповідач, оскільки ФОПи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які надавали позивачу консультаційні послуги, одночасно є працівниками позивача, а отже, при виплаті вказаним особам коштів за договорами надання послуг, позивач був зобов`язаний утримувати ПДФО. Представник відвідача просить касаційну скаргу задовольнити.

Верховний Суд, на підставі фактичних обставин справи, які сторонами не заперечуються, з`ясував наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, у період з 11.12.2017 по 13.12.2017 та з 10.01.2019 по 25.01.2019 посадовими особами відповідача проведена документальна планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «ХАВАС ІНГЕЙДЖ Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2016 по 30.09.2017, валютного - за період з 01.07.2016 по 30.09.2017, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.07.2016 по 30.09.2017, результати якої оформлені актом перевірки від 01.02.2019 № 123/26-15-14-04-05/ НОМЕР_1 .

На думку податкового органу, позивачем здійснено неправомірне формування показників податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок нереальних господарських операцій з контрагентами ТОВ «Сільвер Трейд Груп», ТОВ «Вітал Оптима», ТОВ «Тера Гарант», ТОВ «Аспект-Про».

У частині збільшення грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб та, як наслідок військового збору, контролюючий орган посилається на те, що фізичні особи-підприємці ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які надавали позивачу консультаційні послуги, одночасно є працівниками позивача, а отже, при виплаті вказаним особам коштів за договорами надання послуг, позивач був зобов`язаний утримувати ПДФО, як податковий агент.

04.03.2019 на підставі висновків акту перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення:

№0010031404, яким позивачу за порушення пп.134.1.1 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств, створених за участю іноземних інвесторів» всього в сумі 2'484' 318,00грн, в т.ч. за основним платежем в сумі 1' 656' 212,00грн, штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 828106,00грн;

№0010051404, яким позивачу за порушення п.п.185.1, 187.1, 188.1, 198.3, 198.5, 198.6, 201.1, 201.10 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «податок на додану вартість» всього в сумі 2' 760' 356,00грн, в т.ч. за основним платежем в сумі 1' 840' 237,00грн, штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 920119,00грн;

№0003744208, яким позивачу за порушення п.п.194.2.1, 168.1.1, 171.1, з урахуванням пп.14.1.222 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «податок на доходи фізичних осіб» всього в сумі 136356,16грн, в т.ч. за основним платежем в сумі 94426,38грн, штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 41929,78грн;

№0003754208, яким позивачу за порушення пп.1.1, 1.3, 1.5 п.161 підрозділу ХХ, пп.164.2.1, 168.1.1, 171.1 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «військовий збір» всього в сумі 11363,03грн, в т.ч. за основним платежем в сумі 7868,87грн, штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 3494,16грн.

За наслідками адміністративного оскарження, рішенням Державної фіскальної служби України від 08.05.2019 № 21121/6/99-99-11-04-01-95 спірні податкові повідомлення рішення залишені без змін, а скарга без задоволення.

Вважаючи податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з позовом про їх скасування.

В обґрунтування позовних вимог Товариство посилається на те, що висновки відповідача за наслідками проведеної перевірки щодо порушень позивачем положень Податкового кодексу України при визначенні суми податку на додану вартість, податку на прибуток, ПДФО та військового збору є хибними, базуються виключно на суб`єктивних припущеннях перевіряючих та не підтверджуються належними доказами.

Відповідач проти позову заперечив, вказав, що під час проведення перевірки встановлено господарські взаємовідносини позивача з підприємствами, які на думку контролюючого органу, мають ознаки фіктивності. Вбачається, що правочини, укладені між позивачем та контрагентами, є такими, що не мали на меті настання реальних наслідків. Отже, у позивача відсутнє законне право на віднесення сум по спірним правовідносинам до відповідних показників податкової звітності з податку на додану вартість та податку на прибуток.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку про наявність у позивача права на отримання податкових вигод у формі податкового кредиту та витрат за наслідками господарських операцій з ТОВ «Сільвер Трейд Груп», ТОВ «Вітал Оптима», ТОВ «Тера Гарант», ТОВ «Аспект-Про». Також стосовно правовідносин з фізичними особами-підприємцями, які одночасно є працівниками позивача, суд виходив із того, що останній не зобов`язаний нараховувати та сплачувати податок із сум виплачених таким фізичним особам-підприємцям коштів, а відтак, донарахування податковим органом товариству грошових зобов`язань з податку з доходів фізичних осіб та застосування до нього штрафних санкцій є неправомірним.

Вважаючи рішення судів попередніх інстанцій такими, що прийняті без врахування фактичних обставин справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права, відповідач оскаржив їх у касаційному порядку. В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач посилається на те, що додані до перевірки документи не можуть слугувати підставою для формування податкового кредиту в розумінні приписів податкового законодавства. Як вказує відповідач, проведеним досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні №32018100050000017, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених статями 27, 212, 205 Кримінального кодексу України, встановлено, що реквізити, у тому числі, ТОВ «Сільвер Трейд Груп», використовуються з метою безпідставного формування податкового кредиту з ПДВ та завищення валових витрат реально діючим підприємствам-вигодонабувачам. Податковий орган посилається на наявність в Єдиному державному реєстрі судових рішень ухвал судів у ряді кримінальних проваджень, в яких фігурують посадові особи контрагентів позивача, які надали покази, що зареєстрували юридичні особи за винагороду без наміру здійснювати фінансово-господарську діяльність, зокрема: директор і засновник ТОВ «Вітал Оптима» ОСОБА_4 (ухвала у справі №756/16229/18), директор і засновник ТОВ «Тера Гарант» ОСОБА_5 (ухвала у справі №756/16229/18), директор ТОВ «Аспект Про» ОСОБА_6 (ухвала у справі №761/27730/17). Таким чином, за наслідками перевірки встановлено неправомірне формування позивачем показників податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок нереальних господарських операцій з ТОВ «Сільвер Трейд Груп», ТОВ «Вітал Оптима», ТОВ «Тера Гарант», ТОВ «Аспект-Про», з огляду на неможливість виконання контрагентами позивача оформлених господарських операцій за відсутності трудових ресурсів; непідтвердження поставки послуг по ланцюгу постачання (згідно з даних ЄРПН); неможливість підтвердити операції стосовно врахування реального часу їх здійснення; наявність інформації, що підтверджує нереальність фінансово-господарсько

Позивач скористався правом заперечити проти доводів касаційної скарги. У відзиві Товариство вказує, що суди першої та апеляційної інстанції дійшли правильного висновку про фактичне виконання правочинів, укладених між позивачем та контрагентами, всі послуги були надані належним чином, і передані первинному замовнику, що підтверджується актами приймання-передачі наданих послуг, звітами до вказаних актів - корегування і зауваження у сторін відсутні. Як зазначає позивач, суди при розгляді справи встановили, що акти прийому-передачі наданих послуг та звіти про надання послуг містять детальний зміст виконаних робіт (послуг) та їх вартість, дозволяють визначити характер і обсяг проведених робіт, місце проведення та реальність виконання. На переконання позивача, апеляційний суд правомірно та обґрунтовано погодився з висновком суду першої інстанції про наявність у позивача права на отримання податкових вигод у формі податкового кредиту та витрат за наслідками господарських операцій з ТОВ «Сільвер Трейд Груп», ТОВ «Вітал Оптима», ТОВ «Тера Гарант», ТОВ «Аспект-Про». Крім того, позивач стверджує, що надані ФОП послуги не відносяться до посадових обов`язків фізичних осіб ОСОБА_2 та ОСОБА_3 як працівників товариства, не є тотожними або схожими. Отже, висновок про те, що фактично мало місце виконання обов`язків за трудовим договором не знайшов свого підтвердження. Враховуючи зазначене, позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстацій - без змін.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, з огляду на наступне.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Положеннями пункту 14.1.36 ПК України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через відокремлені підрозділи, а також через будь - яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі, в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг (пункт 198.2 статті 198 ПК України).

Згідно з пунктом 198.3 цієї статті податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (абзац другий цього пункту).

Згідно з частинами першою та другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно зі статтею 1 цього Закону господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Визначальною ознакою господарської операції взагалі, і для цілей податкового обліку зокрема, є те, що вона спричиняє реальні зміни майнового стану платника податків.

Судами попередніх інстанцій установлено, що висновки про порушення позивачем приписів податкового законодавства, внаслідок чого податковими повідомленнями-рішеннями збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств, створених за участю іноземних інвесторів» та збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «податок на додану вартість», зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами ТОВ «Сільвер Трейд Груп», ТОВ «Вітал Оптима», ТОВ «Тера Гарант», ТОВ «Аспект-Про».

З оскаржуваних судових рішень слідує, що позивачем з наведеними контрагентами укладено ряд однотипних правочинів про виконання робіт/надання послуг: організація та проведення рекламних заходів, послуги з розповсюдження рекламних матеріалів, послуги з інформування кінцевих споживачів про споживчі якості товарів в торгівельних мережах, послуги з організації тренінгів для промоперсоналу, тощо.

Укладення вказаних вище правочинів обумовлено необхідністю виконання позивачем робіт/послуг рекламного характеру на користь первісних замовників: ТОВ «БСХ ПОБУТОВА ТЕХНІКА», ТОВ «ІМПЕРІАЛ ТОБАКО ЮКРЕЙН», ТОВ «МЕТРО КЕШ ЕНД КЕРІ УКРАЇНА», ТОВ «Апджет», ТОВ «МакДональдз Юкрейн Лтд», ТОВ «ПРОТОРІЯ», ТОВ «ЕМ ЕМ СІ УКРАЇНА», ТОВ «Сингента», ТОВ «ЄВРО-ВІКНОБУД», ПрАТ «Монделіс Україна», ТОВ «КОКА-КОЛА БЕВЕРІДЖИС УКРАЇНА ЛІМІТЕД», ТОВ «ХІПП УКРАЇНА».

Поряд з цим, з ТОВ «Сільвер Трейд Груп», ТОВ «Аспект-Про» позивачем не укладалось договорів безпосередньо у письмовій формі. Податковий орган не висуває заперечень щодо форми правочинів, вказуючи лише на неможливість їх здійснення такими суб`єктами господарювання.

Як зазначено судами, під час розгляду справи досліджено природу та зміст господарських операцій позивача з контрагентами. Виходячи зі змісту наданих послуг та оформлених первинних документів за результатами їх надання, вони носили виключно рекламний та маркетинговий характер, спрямований на просування продукції первинних замовників.

Суди зауважили, що надання рекламних послуг належить до безтоварних операцій і за своєю суттю є витратами на збут. Документами, що підтверджують фактичне отримання таких послуг можуть бути акти надання послуг або інші документи, що підтверджують фактичне надання (отримання) послуг, які повинні мати всі обов`язкові реквізити первинних документів, передбачені частиною другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до підпункту 14.1.108 пункту 14.1 статті 14 ПК України маркетингові послуги (маркетинг) - послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) до споживача та післяпродажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків. До маркетингових послуг належать, у тому числі: послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги).

Рекламні та маркетингові послуги можуть, зокрема, оплачуватись та проводитись за ініціативи власника торговельної марки, виробника продукції, дистриб`ютора, торговельної мережі. При цьому витрати на маркетингові та рекламні послуги несе безпосередньо замовник цих послуг.

Для врахування витрат на рекламні послугу при обчисленні об`єкта оподаткування необхідне доведення безпосереднього зв`язку таких витрат з господарською діяльністю платника податків та підтвердження первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, які б засвідчували факт здійснення господарської операції.

У справі, що розглядається, суди констатували, що акти прийому-передачі наданих послуг та звіти про надання послуг містять детальний зміст виконаних робіт (послуг) та їх вартість, та дозволяють визначитися з характером та обсягом проведених робіт, місцем їх проведення та реальністю їх виконання. На момент здійснення спірних поставок позивач та його контрагенти були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавались.

Судами враховано, що законодавством не встановлено конкретного переліку документів, які мають слугувати підставою для формування даних податкового обліку, складенням яких мають оформлюватися ті чи інші господарські операції, з огляду на різноманітність змісту та форм економічної діяльності та порядку її документування. Відсутність у контрагентів матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ними господарських операцій та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Мотивуючи наявність підстав для задоволення позову, суди посилались на те, що Законом України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України щодо зменшення тиску на бізнес» від 18.09.2019 № 101-IX внесено зміни до Кримінального кодексу України, шляхом, зокрема, виключення статті 205.

Суд апеляційної інстанції врахував, що первинні документи на підтвердження здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Вітал Оптима», підписані не ОСОБА_4 , якого допитано в межах кримінального провадження № 32018100050000017, а іншою особою, а саме директором ОСОБА_7 .

Також, на думку судів, не можуть однозначно свідчити про фіктивність здійснених господарських операцій протоколи допиту свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 які заперечили свою причетність до реєстрації та діяльності ТОВ «Тера Гарант» та ТОВ «Аспект-Про» відповідно.

У даному випадку, оскільки відповідачем такого документального доказу як вироку, ухваленого відносно посадових осіб контрагентів позивача або самого позивача суду надано не було, то наведені доводи суд не може вважати беззаперечними.

З огляду на викладене, суди погодились з позицією позивача про наявність у Товариства права на отримання податкових вигод у формі податкового кредиту та витрат за наслідками господарських операцій з ТОВ «Сільвер Трейд Груп», ТОВ «Вітал Оптима», ТОВ «Тера Гарант», ТОВ «Аспект-Про», внаслідок чого податкові повідомлення-рішення від 04.03.2019 №0010031404 та №0010051404 визнано протиправними і скасовано.

Касаційний суд погоджується, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути самостійною підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, у власному капіталі підприємства у зв`язку з його господарською діяльністю.

Податковим законодавством не встановлено конкретного переліку первинних документів, складенням яких мають опосередковуватись ти чи інші господарські операцій. Однак критерієм зменшення бази оподаткування податку на прибуток є можливість на підставі наявних документів зробити беззаперечний висновок про те, що витрати фактично понесені та спрямовані на отримання доходу. А відтак на підтвердження витрат, понесених у зв`язку з оплатою спірних послуг, позивач повинен був надати, зокрема, документи, що свідчать про фактичне виконання постачальником конкретних видів послуг та про результат виконання кожної послуги у вигляді звіту, висновку тощо.

Отже, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, позивач повинен мати відповідні первинні документи, які в сукупності з встановленими обставинами справи, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Формування фінансових показників, які враховуються при визначені оподатковуваного прибутку підприємства, а також податкового кредиту для цілей визначення суми податкових зобов`язань з ПДВ повинно здійснюватися тільки щодо фактичного здійснення господарських операцій, підтверджених належним чином оформленими первинними документами та іншими обліковими документами, складання яких для оформлення операцій певного виду передбачено правовими нормами. При цьому презюмується, що такі документи є достовірними, а зафіксована в них інформація розкриває справжній зміст господарської операції, свідчить про її економічну вигоду (виправданість, ризик). Якщо певна господарська операція не відбулася або її зміст інший, ніж той, стосовно якого складені документи, підстави для відтворення фінансових показників операції в податковому обліку відсутні (в разі якщо документи складені про людське око) або ж операція відтворюється відповідно до її дійсного змісту, що відповідає принципу превалювання сутності над формою, згідно з яким операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми (стаття 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

У той же час, норми податкового законодавства, не ставлять у залежність право платника податків на врахування витрат при визначенні оподатковуваного прибутку та право на податковий кредит від дотримання податкової дисципліни його контрагентом, якщо цей платник мав реальні витрати у зв`язку з фактичним придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Одне тільки порушення постачальником товару (робіт, послуг) вимог податкового законодавства не може бути підставою для висновку про порушення іншим платником податків - покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та обліку витрат за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про його обізнаність щодо протиправної податкової поведінки контрагента та про злагодженість дій між ними.

Як вбачається, у цій справі суди виходили з того, що подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на включення понесених витрат до складу валових витрат та формування податкового кредиту. На переконання судів попередніх інстанцій, податковим органом не доведено існування таких обставин.

Разом з тим, такий висновок зроблено судами без дотримання вимог норм процесуального права, зокрема норм статті 90 КАС України. Згідно з частинами третьою, четвертою цієї статті суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що містяться у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Колегія суддів доходить висновку, що обставини справи мають бути встановлені належним чином з урахуванням документів та наданих сторонами доказів, оцінених у їх сукупності.

Обов`язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін є сутністю офіційного з`ясування всіх обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 2, частини четвертої статті 9 КАС України, відповідно до змісту якого, суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Відповідно до частини другої статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Стаття 75 КАС України визначає, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Необхідно враховувати, що довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень.

Разом з тим, відповідно до принципу змагальності суб`єкт господарювання має спростувати доводи суб`єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

З огляду на обставини, якими відповідач обґрунтовує доводи про безтоварність господарських операцій між позивачем і контрагентами, суду слід було дослідити реальне виконання цими підприємствами правочинів та відповідно правомірність декларування позивачем сум оподатковуваного доходу та податкового кредиту.

Обставини, на які посилається відповідач, мають значення для розгляду справи та відповідно до частини другої статті 73 КАС України входять до предмета доказування, оскільки від їх встановлення залежить висновок щодо реальності господарських операцій. У разі якщо документи, надані позивачем, були складені без фактичного виконання господарських операцій, такі документи не відповідають вимогам частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і не можуть бути доказами у адміністративній справі.

Усталеною є практика Верховного Суду, яка, якщо її систематизувати, полягає в тому, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Ні податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання, ні помилки в оформленні первинних документів самі по собі не є самостійними підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

При цьому, обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, адже саме він виступає суб`єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об`єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19 вказала, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції. За умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими платником податків правомірно (обґрунтовано), якщо контролюючий не доведе зворотне.

Поряд з цим, у разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків відтворив у фінансовому звіті суми витрат та/або задекларував суми податкового кредиту, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене відповідає нормі частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що у даній справі дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті. Для встановлення правильності відображення у податковому обліку господарських операцій платника податку судам слід з`ясувати реальність задекларованих господарських операцій; встановити наявність ділової мети у розглядуваних операціях; визначити об`єктивний зміст вчинених операцій у порівнянні із задекларованим; підтвердити або спростувати добросовісність позивача, у зв`язку з тим, що його контрагенти мають дефекти правового статусу, оцінити дотримання учасниками господарської операції норм податкового законодавства щодо змісту та наслідків для податкового обліку відповідної операції.

Крім того, у справі залишилися недослідженими обставини про те, чи контрагенти позивача були спроможним виконати умови правочинів; чи могли фактично виконати обсяг послуг в обумовлені сторонами строки; чи мали контрагенти технологічний й кадровий потенціал для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності.

Так само, судами не з`ясовано, за яких обставин і в який спосіб налагоджено господарські зв`язки між позивачем та його контрагентами, хто персонально брав у цьому участь, з урахуванням того, що вказані обставини теж входять до предмета доказування в даній справі та мають істотне значення для вирішення питання щодо права позивача на формування податкового кредиту за спірними господарськими операціями, з огляду на доводи податкового органу, згідно яких, особи, що значились керівниками контрагентів, у судовому порядку свідчать про відсутність мети здійснення господарської діяльності.

Слід зазначити, що підприємницька діяльність здійснюються суб`єктом господарювання на власний ризик, а відтак, у господарських правовідносинах учасники господарського обороту повинні проявляти розумну обачливість, адже негативні наслідки вибору недобросовісного контрагента покладаються на таких учасників. Так, належна податкова обачність як законна передумова отримання податкової вигоди, з якої випливає, що сумлінним платникам податку необхідно подбати про підготовку доказової бази, яка б підтверджувала прояв належної обачності при виборі контрагента.

Для з`ясування обставин реальності вчинення господарської операції судам належить ретельно перевіряти доводи податкового органу про фактичне нездійснення господарської операції, викладених в акті перевірки або підтверджених іншими доказами.

При оцінці податкових наслідків господарських операцій адміністративний суд не повинен обмежуватися встановленням лише формальних умов застосування платником податкових норм шляхом подання первинних документів, що за формою та змістом відповідають законодавчим вимогам, а з урахуванням доводів податкового органу має дослідити фактичні правовідносини учасників, перевірити дійсний рух активів у процесі виконання операцій та встановити зв`язок складених первинних документів з реальними фактами господарської діяльності.

Ненадання правової оцінки обставин справи, що входять до предмета доказування у справі, свідчить про недотримання судами попередніх інстанцій вимог процесуального закону щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх обставин справи, невжиття належних та достатніх заходів для встановлення фактичних обставин справи, шляхом виявлення та витребування доказів, зокрема, з власної ініціативи та, відповідно, вимагає скасування такого рішення у відповідній частині з направленням справи на новий розгляд для усунення вказаних недоліків шляхом дослідження усіх обставин у справі.

За правилами пункту 1 частини 2 статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Також, у справі, що розглядається, за наслідками проведеної перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «податок на доходи фізичних осіб», за платежем «військовий збір».

У частині збільшення грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб та, як наслідок військового збору, контролюючий орган посилається на те, що ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які надавали позивачу консультаційні послуги, одночасно є працівниками позивача, а отже, при виплаті вказаним особам коштів за договорами надання послуг, позивач був зобов`язаний утримувати ПДФО, як податковий агент.

Як зазначено судами, за встановленими обставинами справи, ОСОБА_3 прийнятий на посаду фахівця по роботі з клієнтами за сумісництвом з 01.05.2013 згідно з Наказом №4-к від 29.04.2013.

Водночас, відповідно до Договору №26/04/17 про надання послуг від 26.04.2017 ОСОБА_3 як виконавець зобов`язується за завданням позивача як замовника надавати послуги, перелік яких визначено в п. 1.2. Договору, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити зазначені послуги.

Суди вказали, що за наслідком виконання даного правочину складено акти здачі-прийняття наданих послуг:

від 31.07.2017, відповідно до якого виконавець у липні 2017 року надав замовнику послуги з супроводу проведення рекламної акції «Таємний покупець», направленої на підвищення обізнаності споживачів щодо продукції Замовника та стимулювання продажів продукції клієнта замовника та звіт до вказаного акту з описом наданих послуг, згідно з яким в липні 2017 року надавались послуги з організації оперативної логістики рекламних та інших матеріалів для роботи проекту по м. Київ та в Київській області, а також контроль якості заповнення анкет на точках та підготовка оперативних звітів щодо роботи персоналу по м. Київ га в Київській області;

від 12.06.2017, відповідно до якого виконавець у травні-червні 2017 року надав замовнику послуги з супроводу проведення рекламної акції та звіт до вказаного акту з описом наданих послуг, згідно з яким в травні-червні 2017 року надавались послуги з контролю роботи промоперсоналу, залученого до надання послуг на Євробаченні-2017 на бренд-зоні Visa, та послуги з оперативної логістики рекламних матеріалів для роботи по проекту;

від 18.08.2017, відповідно до якого виконавець у серпні 2017 року надав замовнику інформаційно-консультаційні послуги, а саме щодо продукції клієнта замовника ТМ ParkerSimpson та ТМ Davidoff шляхом організації та проведення консультацій для зацікавленого кола споживачів - потенційних покупців продукції клієнта замовника та звіт до вказаного акту з описом наданих послуг, згідно з яким в серпні 2017 року надавались інформаційно-консультаційні послуги, а саме щодо продукції клієнта замовника ТМ ParkerSimpson та ТМ Davidoff, а саме підтримка проведення інформаційних заходів шляхом забезпечення контролю промоперсоналу, та оперативної логістики інформаційних матеріалів необхідних для роботи промоперсоналу, в м. Києві».

Окрім того, у цій справі з`ясовано, що ОСОБА_2 прийнята на посаду асистента фінансового менеджера з 01.10.2014 згідно з Наказом № 51-к від 29.09.2014.

Відповідно до Договору №03/05/17 про надання послуг від 03.05.2017 ОСОБА_2 як виконавець зобов`язується за завданням позивача як замовника надавати послуги, перелік яких визначено в п.1.2. Договору, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити зазначені Послуги.

За наслідком виконання даного правочину складено акти здачі-прийняття наданих послуг:

від 19.06.2017, відповідно до якого виконавець у травні-червні 2017 року надав замовнику фотопослуги в рамках проекту Євробачення-2017 та звіт до вказаного акту з описом наданих послуг, згідно з яким в травні 2017 року надавались фотопослуги з використанням спеціального обладнання - інстапринтера L800, за допомогою якого здійснювався друк фотографій з логотипом клієнта Замовника;

від 19.06.2017, відповідно до якого виконавець у травні-червні 2017 року надав замовнику фотопослуги в рамках проекту Євробачення-2017 та звіт до вказаного акту з описом наданих послуг, згідно з яким в травні-червні 2017 року надавались фото послуги, а саме друк фотографій формату 10x15 з використанням спеціального обладнання - інстапринтера L800, за допомогою якого здійснювався друк фотографій з логотипом клієнта Замовника»;

від 26.06.2017, відповідно до якого виконавець у травні-червні 2017 року надав замовнику послуги щодо підтримки проведення рекламного заходу Євробачення-2017 та звіт до вказаного акту з описом наданих послуг, згідно з яким в травні-червні 2017 року надавались послуги з контролю роботи промоперсоналу, залученого до надання послуг на Євробаченні-2017 на бренд-зоні Якобс на Хрещатику;

від 03.07.2017, відповідно до якого виконавець у червні 2017 року надав замовнику послуги щодо підтримки проведення рекламного заходу Євробачення-2017 та звіт до вказаного акту з описом наданих послуг, згідно з яким в червні 2017 року надавались послуги з контролю роботи промоперсоналу, залученого до надання послуг по проектам Visa та підготовки оперативних звітів щодо роботи вказаного персоналу»;

від 04.08.2017, відповідно до якого виконавець у серпні 2017 року надав замовнику фотопослуги та звіт до вказаного акту з описом наданих послуг, згідно з яким в серпні 2017 року надавались фото послуги, а саме друк фотографій формату 10x15 з використанням спеціального обладнання - інстапринтера L800, за допомогою якого здійснювався друк фотографій з логотипом клієнта Замовника».

Суди правильно зауважили, що Податковим кодексом України визначено різний порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою у вигляді заробітної плати від роботодавця, який виступає податковим агентом, та доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності.

Отже, на підставі матеріалів справи суди встановили, що відповідно до специфіки, характеру наданих послуг, погоджених сторонами умов їх надання, відсутні підстави для висновку, що послуги надавалися, чи повинні були бути надані лише у робочий час в робочі дні у період часу з 9 години ранку до 6 години вечора. Відповідно, відсутні і підстави для висновку про надання цими фізичними особами-підприємцями послуг в рамках звичайної трудової діяльності.

При цьому, відповідно до Правил внутрішнього трудового розпорядку ТОВ «Хавас Інгейдж Україна», посадові обов`язки та права фахівця по роботі з клієнтами ОСОБА_3 , а також посадові обов`язки та права асистента фінансового менеджера ОСОБА_2 не містять в собі робіт, які виконувались цими особами, як фізичними особами-підприємцями відповідно до укладених договорів про надання послуг.

З огляду на викладене, відповідно до характеру замовлених робіт, останні могли бути виконані у будь-який період часу, в тому числі і в позаробочий час. Відтак, нарахування та сплата податків позивачем як замовником послуг за виконані роботи (надані послуги) згідно з цивільно-правовими договорами відповідає вимогам податкового законодавства, що свідчить про протиправність донарахування контролюючим органом позивачеві грошових зобов`язань з податку з доходів фізичних осіб та застосування до нього штрафних санкцій.

За наслідками перегляду справи у касаційному порядку, Суд вважає, що висновки судів про протиправність донарахування контролюючим органом позивачеві грошових зобов`язань з ПДФО та військового збору відповідачем у касаційній скарзі не спростовані, касаційна скарга не містить обґрунтованих доводів незгоди з оскаржуваними судовими рішеннями. Крім того скаржник не зазначає, яку саме норму матеріального права судами застосовано неправильно. Обґрунтування касаційної скарги у цій частині Суд не може визнати належними та достатніми.

Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 52, 250, 344, 349, 353, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву відповідача про заміну сторони у справі її правонаступником задовольнити. Замінити Головне управління Державної податкової служби у місті Києві правонаступником - Головним управлінням Державної податкової служби у місті Києві (код ЄДРПОУ ВП 44116011), відокремлений підрозділ ДПС.

У задоволенні клопотання позивача про закриття провадження у справі відмовити.

Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.11.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.02.2020 у справі №640/10734/19 в частині визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.03.2019 №0010031404, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств, створених за участю іноземних інвесторів» всього в сумі 2' 484' 318,00грн; податкового повідомлення-рішення від 04.03.2019 №0010051404, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «податок на додану вартість» всього в сумі 2' 760' 356,00грн скасувати. Передати справу №640/10734/19 в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

У решті рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.11.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.02.2020 у справі №640/10734/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

-------------------

-------------------

-------------------

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Р.Ф. Ханова

Судді Верховного Суду