Постанова

від 28.03.2023 по справі 911/614/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" березня 2023 р. Справа№ 911/614/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Скрипки І.М.

Михальської Ю.Б.

секретар судового засідання: Бендюг І.В.,

за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 28.03.2023,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Нива"

на рішення Господарського суду Київської області

від 22.07.2021 (повний текст рішення складено 30.09.2021)

у справі №911/614/20 (суддя Рябцева О.О.)

за позовом Фермерського господарства "Деметра"

до 1) Білоцерківської районної державної адміністрації

2) Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Нива"

треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмету спору на стороні позивача - ОСОБА_1 , Таращанська міська рада

про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

Історія справи

У березні 2020 року Фермерське господарство "Деметра" звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Таращанської районної державної адміністрації та Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Нива" про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки з кадастровим № 3224481000:03:003:0035, укладеного 13.07.2015 між відповідачами.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між позивачем та відповідачем-1 укладено договір від 23.09.2014 оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3224481000:03:003:0034. Також, між відповідачем-2, який є суміжним з позивачем землекористувачем, та відповідачем-1 укладено договір від 13.07.2015 оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3224481000:03:003:0035, яким фактично було передано відповідачу-2 в оренду земельну ділянку, що включає в себе дорогу загального користування. Оскільки відповідач-2 чинить перешкоди позивачу в доступі до цієї дороги і надані відповідачем-1 в оренду позивачу та відповідачу-2 земельні ділянки є, відповідно до Державного акта на право колективної власності на землю серії КВ №00012, частинами земельної ділянки колективної власності КСП ім.Калініна, тому у відповідача-1 були відсутні повноваження на укладання із відповідачем-2 договору від 13.07.2015 оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3224481000:03:003:0035, яка належала до колективної, а не до державної форми власності. З огляду на вказане, договір від 13.07.2015 підлягає визнанню недійсним відповідно до відповідно до статті 215 ЦК України, частини другої статті 20 ГК України та частини третьої статті 152 ЗК України, оскільки його укладено з порушенням, зокрема, статті 17, частин першої, другої статті 84, частин сьомої, восьмої статті 93, частини першої статті 116, частини третьої статті 122, частини першої статті 123, частини першої статті 124 ЗК України та частин першої, другої статті 203 ЦК України.

Рішенням Господарського суду Київської області від 22.07.2021 у справі №911/614/20 позов задоволено повністю. Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3224481000:03:003:0035 від 13.07.2015, укладений між Таращанською районною державною адміністрацією та Приватно-орендним сільськогосподарським підприємством "Нива".

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що внаслідок укладення оспорюваного договору оренди відповідач-1 незаконно передав відповідачу-2 дорогу загального користування - єдину наявну автомобільну дорогу, безпосередньо призначену для проїзду транспортних засобів, у тому числі і до майна позивача, внаслідок чого позивач був позбавлений доступу до дороги і, як наслідок, до належної йому на праві приватної власності частини будівлі, а тому оспорюваний договір оренди земельної ділянки від 13.07.2015 порушує право позивача на безперешкодне користування дорогою загального користування, що проходить, у тому числі по земельній ділянці з кадастровим номером 3224481000:03:003:0035.

Не погодившись з прийнятим рішення, ПОСП «Нива» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, мотивуючи свої вимоги тим, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач-2 посилався на те, що позивачем заявлено позовну вимогу про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки із кадастровим номером 3224481000:03:003:0035, укладеного між Таращанською районною державною адміністрацією Київської області (код ЄДРПОУ 00731637) та Приватно-орендним підприємством "Нива" (код ЄДРПОУ 04529513) 13.07.2015, проте дана позовна вимога обґрунтована тим, що земельна ділянка із кадастровим номером 3224481000:03:003:0035 належала до земель колективної власності КСП "ім. Калініна", а отже Таращанська районна Державна адміністрація Київської області не мала повноважень надавати дану земельну ділянку в оренду, на думку скаржника, задоволення даної позовної вимоги не призвело та не призведе в майбутньому до відновлення "порушених" прав позивача.

Відповідно до довідки №12-07/3 від 15.01.2021 Таращанської РДА ПОСП "НИВА" є правонаступником КСП Велика Вовнянка (розпорядження від 04.02.2000 №34), яке в свою чергу, є правонаступником колгоспу ім. Калініна (розпорядження 19.03.1996 №82) таким чином, при задоволенні даної позовної вимоги, земельна ділянка із кадастровим номером 3224481000:03:003:0035 фактично залишилась у користуванні відповідача, оскільки дана земельна ділянка входила до земель колективної власності КСП Велика Вовнянка, правонаступником якої є ПОСП "НИВА".

Таким чином, оскільки визнання договору оренди недійсним не призведе до фактичного повернення земельної ділянки у державну власність, а залишиться в користуванні відповідача, тобто не призведе до відновлення порушених прав позивача, дана позовна вимога не підлягає до задоволення.

Апелянт з посиланням на висновки, викладені у постановах Верховного Суду (у справах № 145/2047/16-ц, №925/1265/16, №338/180/17, №905/1926/16, №569/17272/15-ц, № 922/3130/19), звертає увагу суду апеляційної інстанції, що у разі самого по собі визнання недійсним договору оренди, у даному випадку оренди земельної ділянки із кадастровим номером 3224481000:03:003:0035, задоволення даної вимоги не призведе до відновлення "порушених" прав позивача, оскільки саме право оренди не буде скасовано, таким чином, оскаржуване рішення суду першої інстанції є протиправним, оскільки, позивачу задоволено позовні вимоги, які не призвели та не призведуть у майбутньому до відновлення його права.

Стосовно проведення експертизи та судових витрат скаржник вказує, що даною експертизою встановлено, що на земельній ділянці знаходиться дорога, яку використовує ПОСП "НИВА", в той же час, судом першої інстанції визнано недійсним договір оренди між ПОСП "НИВА" та Таращанською районною Державною адміністрацією Київської області з підстав відсутності необхідного обсягу цивільної дієздатності у Таращанської РДА на укладання відповідного договору.

Таким чином, проведення даної експертизи не призвело до встановлення будь-яких фактичних даних, які були враховані судом під час ухвалення оскаржуваного рішення, дана експертиза не встановила для суду будь-яких фактичних даних, які суд не міг встановити без її проведення, отже суд прийняв відповідне рішення з підстав відсутності повноважень Таращанської РДА на укладання договору (ч.2 ст. 203 Цивільного кодексу України).

Як підтверджується матеріалами справи, предметом позову у даній справі є визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, проте, судом першої інстанції, не взято до уваги те, що питання винесені експерту у проведенні будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи, яка заявлялася за ініціативою позивача, не несли жодного інформаційного змісту щодо предмета спору та взагалі не пов`язані із визнанням договору оренди недійсним.

Судом першої інстанції безпідставно проігноровано доводи відповідача стосовно того, що між сторонами вже існував спір, а постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 21.03.2018 року у справі № 379/794/16-ц зазначено, що Фермерське господарство "Деметра" не довело відсутності інших під`їзних шляхів до ділянки з кадастровим номером №3224481000:03:003:0033, також судом встановлено, що земельні ділянки із кадастровими номерами 3224481000:03:003:0035 та 3224481000:03:003:0033 - це в минулому одна земельна ділянка, по якій проходила "внутрішньогосподарська" дорога з твердим покриттям, яка виходила на вулицю Колгоспну у с. Велика Вовнянка Тарашанського району Київської області. Отже, постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду у справі 379/794/16-ц встановлені обставини справи, які за своїм змістом відповідали висновкам проведеної експертизи. Таким чином, скаржник вважає що витрати на проведення експертизи, що була ініційована позивачем, не можуть бути покладені на відповідача, оскільки оскаржуване судове рішення не ґрунтується на висновках проведеної експертизи.

Заперечуючи проти вимог апеляційної скарги, Фермерське господарство "Деметра" подало відзив та зазначило, що рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог у повному обсязі ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим підстави для його скасування - відсутні.

Заперечення позивача проти доводів апеляційної скарги зводяться до такого:

- позивач звертає увагу суду апеляційної інстанції, що одночасно з посиланням на інші докази у справі, суд першої інстанції застосував законодавство, що діяло на час укладення оспорюваного правочину, а саме: ч. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України, п. а ст. 17, ч.ч. 1, 2 ст. 84, чч. 7, 8 ст. 93, ч. З ст. 122 Земельного кодексу України, п. 2 ст.21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", ч. 4 ст. 4 Закону України "Про оренду землі", таким чином правильність застосування даних норм матеріального права ПОСП "НИВА" не оскаржується, що спростовує висновок скаржника про неправильність застосування норм матеріального права судом першої інстанції та підтверджує правильність прийнятого рішення;

- позивач вказує, що скаржник вважає, що обраний позивачем спосіб захисту не є ефективним, оскільки, на його думку, земельна ділянка з кадастровим номером 3224481000:03:003:0035 фактично залишилась у користуванні ПОСП "НИВА", тому, що входила до земель колективної власності КСП ім. Калініна (перейменовано на КСП "Велика Вовнянка"), правонаступником якої нібито є ПОСП "НИВА", проте цей висновок є неправильним. Питання правонаступництва ПОСП "НИВА" за КСП ім. Калініна судом першої інстанції не досліджувалось, доказами не перевірялось, оскільки виходить за межі предмету спору та не впливає на вирішення справи по суті;

- позивач також посилається на те, що посилання відповідача-2 (Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Нива") на те, що визнання договору оренди недійсним не призведе до припинення права оренди і вказаний спосіб захисту не передбачений законом слід оцінювати критично, оскільки воно не відповідає чинному законодавству, у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Більше того, відповідно до інформаційної довідки № 287875256 від 01.12.2021 право оренди ПОСП "НИВА" на підставі оспорюваного договору оренди землі від 13.07.2015 припинено 04.06.2021, що спростовує посилання відповідача-2 про продовження користування земельною ділянкою.

- Позивач стверджує, що належність та ефективність обраного позивачем способу захисту та доцільність проведення земельно-технічної експертизи підтверджується тим, що порушення прав позивача оспорюваним договором полягає в тому, що фактично відповідачем-1 було передано ПОСП "НИВА" в оренду земельну ділянку разом з дорогою загального користування, що є єдиною під`їзною дорогою до належної позивачу нежитлової будівлі, у зв`язку з чим відповідач-2 чинить перешкоди позивачу в доступі до дороги.

На підставі цього, було проведено судову земельно-технічну експертизу для встановлення фактів пов`язаних з досліджуваною дорогою, що мають доказове значення для справи.

- На думку позивача, не мають свого підтвердження і посилання скаржника на неврахування судом рішення суду в справі № 379/794/16-ц про встановлення земельного сервітуту за позовом ОСОБА_1 до Таращанської РДА, третя особа ПОСП "Нива", оскільки в вищевказаній справі суд не досліджував питання законності договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3224481000:03:003:0035, укладеного між Таращанською РДА та ПОСП "Нива" 13.07.2015, оскільки на той час не було відомо про те, що ця земельна ділянка взагалі продовжує перебувати в колективній власності та ФГ "Деметра" не брало участі в згадуваній справі, жодного процесуального статусу в ній не мало, відповідно до ч. 5 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Крім того, у відзиві на позовну заяву позивачем (Фермерським господарством "Деметра") було заявлено клопотання про приєднання доказів до суду апеляційної інстанції, яке обґрунтовано тим, що 01.12.2021 позивачу стало відомо, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 04.06.2021 було проведено державну реєстрацію припинення права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3224481000:03:003:0035 ПОСП "НИВА" в межах договору оренди від 13.07.2015, що, з-поміж, іншого підтверджує визнання відповідачем-1 та відповідачем-2 недійсності укладеного договору оренди і як наслідок проведення державної реєстрації припинення права оренди та спростовує довод відповідача-2 про продовження користування земельною ділянкою, що є введенням суду в оману та приховуванням дійсних обставин.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.02.2022 апеляційну скаргу Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Нива» задоволено, рішення Господарського суду Київської області від 22.07.2021 у справі №911/614/20 скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права не призводить у спірних правовідносинах до реального захисту та відновлення порушених прав вказаної особи у обраний ним спосіб, оскільки оспорювання позивачем відповідного договору оренди не призведе до фактичного повернення земельної ділянки у державну власність, а спірна земельна ділянка залишиться в користуванні відповідача-2, з відповідною державною реєстрацією і, відповідно, заявлення такої вимоги не призведе до відновлення порушених прав позивача.

Постановою Верховного Суду від 14.09.2022 постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.02.2022 скасовано; справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

При цьому, Верховний Суд зазначив, що відмовляючи позивачу у задоволенні позову з підстав обрання останнім неналежного (неефективного) способу захисту, судом апеляційної інстанції не здійснено перегляд рішення суду першої інстанції по суті спору.

З огляду на наведене, колегія суддів касаційного суду вважає, що суд апеляційної інстанції, відмовляючи позивачу в задоволенні позову лише через неналежний (неефективний), як він вважає, спосіб захисту його права, самоусунувся від визначення та встановлення іншого належного (ефективного) способу захисту прав та законних інтересів позивача відповідно до матеріально-правового інтересу позивача в спірних правовідносинах, а саме, не враховуючи того, що заявляючи позовні вимоги, позивач послався на те, що укладення відповідачами-2 оспореного договору унеможливило доступ позивачу до його майна (будівлі та орендованої земельної ділянки), тобто позивач звертається до суду з даним позовом з метою захисту не лише свого права, а й законного інтересу, який полягає в доступі до користування та розпорядження своїм майном (будівлі та орендована земельна ділянка).

Як наслідок, апеляційний господарський суд не здійснив розгляд справи по суті спору та, відповідно, не надав оцінки наявним у матеріалах справи доказам шляхом повного, всебічного та безпосереднього їх дослідження та всім доводам учасників справи, чим не дотримався вимог статей 73-79, 86 ГПК України.

Крім того, суд касаційної інстанції зазначив, що під час перегляду справи в суді апеляційної інстанції, судом залишено поза увагою підстави, наведені позивачем в обґрунтування позовних вимог також стосовно того, що Таращанська районна державна адміністрація не мала повноважень на укладення оспореного договору, оскільки передана відповідачу-2 в орендне користування земельна ділянка не належить до земель державної форми власності, а входить до земель колективної власності, що підтверджується Державним актом на право колективної власності на землю від 29.11.1995, а тому Таращанська районна державна адміністрація при укладенні 13.07.2015 з відповідачем-2 договору перевищила свої повноваження відповідно до пункту "а" статті 17, частини першої статті 84, частин сьомої, восьмої статті 93, частини першої статті 116, частини третьої статті 123, частини першої статті 124 ЗК України в редакції від 06.09.2014 (чинної на час укладення оспорюваного договору).

Тобто, за висновками Верховного Суду, судом апеляційної інстанції, окрім зазначеного вище, не з`ясовано питання хто є власником спірної земельної ділянки на час укладення оспореного договору від 13.07.2015 та мав повноваження орендодавця, відповідно, наявність повноважень у Таращанської районної державної адміністрації на укладення з Відповідачем-2 договору від 13.07.2015, а також хто є орендодавцем (стороною оспорюваного договору - відповідачем) на час ухвалення рішення у справі і відповідно до зазначеного, належність складу учасників справи, що свідчить про не дотримання судом апеляційної інстанції вимог статей 236, 237 ГПК України.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

06.10.2022 до Північного апеляційного господарського суду з Верховного Суду повернулися матеріали справи №911/614/20.

Як вбачається з матеріалів справи, за результатами розгляду касаційної скарги Фермерського господарства "Деметра" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.02.2022 Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду 14.09.2022 прийнято постанову, якою касаційну скаргу Фермерського господарства "Деметра" задоволено. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.02.2022 у справі №911/614/20 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

17.10.2022 колегією суддів у складі: головуючий суддя Тищенко О.В., суддів: Коробенка Г.П., Козир Т.П. заявлено про самовідвід від розгляду справи №911/614/20.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.10.2022 заяву колегії суддів у складі: головуючий суддя Тищенко О.В., судді: Коробенко Г.П., Козир Т.П. про самовідвід у справі № 911/614/20 задоволено. Справу №911/614/20 передано для здійснення повторного автоматизованого розподілу та визначення іншого складу суддів відповідно до ст. 32 ГПК України.

Розпорядженням керівника апарату від 25.10.2021 №09.1-07/442/22 відповідно до підпунктів до п.п.2.3.50 пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний авторозподіл справи № 911/614/20.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.10.2022 для розгляду справи №911/614/20 сформовано склад колегії суддів: головуючий суддя Тищенко А.І., судді Скрипка І.М., Михальська Ю.Б.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.10.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Нива" на рішення Господарського суду Київської області від 22.07.2021 у справі №911/614/20; справу №911/614/20 призначено до розгляду на 06.12.2022 на 14:00 год.

Ухвалою суду від 06.12.2022, зокрема, замінено третю особу-2 у справі №911/614/20 Великововнянську сільську раду (код ЄДРПОУ 04360936, вул. Соборна, 5, с. Велика Вовнянка, Таращанський район, Київська область, 09532) на її правонаступника Таращанську міську раду (код ЄДРПОУ 04054955, вул. Шевченка, м. Тараща, Таращанський район, Київська область, 09500); розгляд справи №911/614/20 відкладено на 24.01.2023 на 14:00 год.

Ухвалами суду від 24.01.2023 та 14.02.2023 розгляд справи було відкладено, ухвалою від 07.03.2023 оголошено перерву в судовому засіданні до 28.03.2023 на 15:00 год.

Пояснення, надані учасниками справи з урахуванням висновків Верховного Суду

16.11.2022 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів суду від Фермерського господарства «Деметра» надійшли додаткові пояснення, у яких позивач просив залишити апеляційну скаргу без задоволення. Оскаржуване рішення - без змін.

Позивач звертає увагу на те, що під час розгляду справи №911/614/20 у суді першої інстанції, Таращанською РДА 21 серпня 2020 року право власності на земельні ділянки 3224481000:03:003:0033, 3224481000:03:003:0034, 3224481000:03:003:0035 було зареєстровано за Великововнянською сільською радою (код ЄДРПОУ 04360936), Таращанський р-н., Київська обл. на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні» від 10.07.2018 № 249в-VІІІ.

Перехід права власності на вказані земельні ділянки зареєстровано на підставі розпорядження Таращанської РДА № 145 від 23.07.2020, акта приймання-передачі земельної ділянки від 24.07.2020, рішення Великововнянської сільської ради № 339-46- VII від 28.07.2020, листа Міжрайонного управління Держгеокадастру у Київській області від 29.07.2020 р. № 97/0/1-20.

Проведення вказаних реєстраційних дій підтверджується інформаційними довідками № 257168652, 257167809, 257166802 від 19.05.2021, що фактично безумовно підтверджує обґрунтованість поданого позову та неправомірне розпорядження Таращанською РДА земельною ділянкою з кадастровим номером 3224481000:03:003:0035.

Таким чином, на думку ФГ «Деметра» відповідач-1 визнав безперервне перебування земельної ділянки з кадастровим номером 3224481000:03:003:0035 в колективній власності аж до дати (01.01.2019) набрання чинності Законом № 2498-VIII, а як наслідок і недійсність оспорюваного договору оренди та обґрунтованість позову.

Тим самим, Позивач отримав бажаний результат (повернення дороги загального користування в складі земельної ділянки до комунальної власності), що беззаперечно вказує на ефективність обраного способу захисту, оскільки саме ініціювання позивачем даної судової справи зумовила дії Таращанської РДА з повернення землі, разом з дорогою загального користування, до комунальної власності.

Також Інформаційною довідкою від 01.12.021 разом із іншими доказами позивача у справі підтверджується, що право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3224481000:03:003:0035 зареєстровано 19.08.2020 за Великововнянською сільською радою (правонаступник Таращанська міська рада) на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питань колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель с/г призначення» від 19.08.2018 № 2498-VIII, форма власності: комунальна.

Тобто, станом на даний час законним власником та розпорядником земельної ділянки з кадастровим номером 3224481000:03:003:0035, що включає в себе дорогу загального користування, є Таращанська міська рада як правонаступник Великововнянської сільської ради.

При цьому, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 04.06.2021 (тобто безпосередньо перед ухваленням рішення по суті судом першої інстанції) було проведено державну реєстрацію припинення права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3224481000:03:003:0035 ПОСП «НИВА», в межах оспорюваного договору оренди від 13.07.2015, що, з-поміж іншого, підтверджує визнання відповідачами недійсності укладеного договору оренди і як наслідок проведення державної реєстрації припинення права оренди та спростовує довід відповідача-2 про продовження користування земельною ділянкою, що є введенням суду в оману та приховуванням дійсних обставин.

Згідно з інформаційною довідкою право оренди за оспорюваним договором було припинено на підставі розпорядження Таращанської районної державної адміністрації №259 від 31.12.2020, акту приймання-передачі нерухомого майна від 31.12.2020, укладеного між Таращанською РДА та ПОСП «Нива», та укладеної між ними Угоди про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки від 31.12.2020.

При цьому, відповідно до інформаційної довідки відомості про припинення права оренди ПОСП «НИВА» за оспорюваним договором оренди були внесені до реєстру 08.06.2021, а ухвалою Господарського супу Київської області від 15.06.2021 було закрито підготовче провадження та призначення справи до розгляду по суті, з огляду на що позивач не міг надати суду першої інстанції вказаний доказ вчасно відповідно до приписів ГПК України.

Тим не менше, на момент ухвалення 22.07.2021 рішення судом першої інстанції оспорюваний договір вже був розірваний, відповідно належними відповідачами по справі є Таращанська РДА (правонаступником якого є Білоцерківська РДА) та ПОСП «НИВА», як сторони оспорюваного договору, що вказує на законність рішення суду першої інстанції.

Разом з цим, розірвання оспорюваного договору оренди на момент повторного розгляду справи судом апеляційної інстанції не є перешкодою для залишення рішення суду першої інстанції в силі.

01.12.2022 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів суду надійшли пояснення від ПОСП «НИВА», у яких відповідач-2 просить скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Відповідач-2 зазначає наступне:

- судом першої інстанції було помилково не застосовано наслідки пропуску строків позовної давності до позовної заяви у даній справі та не відмовлено у позові з них підстав, оскільки на думку ПОСП «НИВА» позивач - ФГ «Деметра» в особі директора Глущенка Миколи Миколайовича об`єктивно міг довідатися про порушення своїх прав (обставин даної справи) після отримання ОСОБА_1 (в якості фізичної особи-позивача) рішення Таращанського районного суду Київської області від 19.08.2016 по справі №379/794/16-ц, і відповідно позивач мав змогу звернутися до суду у трирічний строк, однак звернувся до суду лише 10.03.2020, зловживаючи своїми процесуальними правами, ввів суд в оману, що йому стало відомо про порушення його прав та інтересів лише 27.03.2017;

- на момент прийняття рішення фактично був відсутній предмету спору, оскільки оспорюваний договір був розірваний, а 08.06.2021 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено відомості про припинення оренди земельної ділянки та дострокове розірвання 31.12.2020 оспорюваного договору оренди;

- судом першої інстанції було встановлено обставини набуття 21.08.2020 Великововнянською сільською радою права власності на спірну земельну ділянку, у зв`язку з чим раду залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. Відповідач-2 вважає, що з 21.08.2020 орендодавцем та стороною оспорюваного договору оренди стала Великововнянська сільська рада (набула статусу орендодавця). За вказаних обставин, ПОСП «НИВА» вказує, що відповідачем у справі мала бути саме Великововнянська сільська рада, а відтак на момент ухвалення рішення по справі (22.07.2021) був неправильно визначений склад учасників справи;

- Таращанська РДА (орендодавець) мала повноваження щодо розпорядження (укладення з ПОСП «Нива» оспорюваного договору оренди земельної ділянки), діяла у повній відповідності до вимог чинного законодавства, оскільки на момент укладення оспорюваного договору оренди, земельна ділянка з кадастровим номером 3224481000:03:003:0035 перебувала у державній власності з відповідною державною реєстрацією, оскільки 09.06.2015 відділом Держземагентства у Таращанському районі Київської області було здійснено державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 3224481000:03:003:0035, площею 13,0395 га, з цільовим призначенням - іншого сільськогоспорадскього призначення, розташована за адресою: Київська область, Таращанський район, с/рада Великововнянська, державної форми власності, власник - Таращанська районна державна адміністрація, розмір частки 1/1 (номер запису про право власності 11096829). Таким чином, наявність державної реєстрації пава власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3224481000:03:003:0035 за Таращанською районною державною адміністрацією свідчить про те, що на момент укладення спірного договору оренди державою було офіційно визнано і підтверджено факт перебування земельної ділянки саме у державній власності.

Явка представників у судове засідання

Представники відповідача-1 та третьої особи-2 у судові засідання не з`являлись, водночас, у матеріалах справи містяться клопотання Білоцерківської районної державної адміністрації та Таращанської міської ради про розгляд справи без участі їх представників.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 120 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

З огляду на викладене, оскільки неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, явка представників учасників справи в судове засідання не була визнана обов`язковою, а також враховуючи заявлені відповідачем-1 та третьою особо-2 клопотання, а також те, що судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників відповідача-1 та третьої особи-2.

Обставини справи встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як підтверджено матеріалами справи, Рішенням 4 сесії 22 скликання Великововнянської сільської ради народних депутатів Таращанського району Київської області про передачу у колективну власність і постійне користування земельних ділянок колективному сільськогосподарському підприємству ім. Калініна було передано у колективну власність - 1681,0 га земель, у постійне користування - 160,4 га земель у складі: резервного фонду - 81,6 га; водного фонду - 25,4 га; природоохоронного призначення - 53,4 га.

Вказане рішення міститься в науково-технічній документації по складанню державних актів на право колективної власності та постійного користування землею колективного сільськогосподарського підприємства ім. Калініна с. Велика Вовнянка Таращанського району Київської області, виконаній Київським відділенням інституту землеустрою Української академії аграрних наук у 1995 році.

У пункті 4 пояснювальної записки, яка міститься в науково-технічній документації, визначено землі, що передаються в колективну власність. Загальна площа земель, що передаються в колективну власність, становить 1681,0 га. Розташовані вони в 5 ділянках в т.ч. земель загального користування 63,7 га.

Експлікацією земель КСП ім. Калініна визначено, що до земель загального користування (63,7 га) належать у тому числі землі під шляхами та землі під громад. будівлями і дворами.

Великововнянською сільською радою народних депутатів Таращанського району Київської області видано Колективному сільськогосподарському підприємству ім. Калініна державний акт серії КВ від 29.11.1995 на право колективної власності на землю, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за № 00012, в якому вказано, що власнику землі передається у колективну власність 1681,0 га землі в межах згідно з планом.

З матеріалів справи вбачається, що Селянсько-фермерському господарству "Деметра" (позивачу у справі) на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу № 3143 від 16.12.2003, посвідченого приватним нотаріусом Таращанського районного нотаріального округу Київської області Лосіцькою Л.П., належить частина нежитлової будівлі "А" площею 692 кв.м (реєстраційний номер 3401406), яка розташована на вул. Колгоспній буд. 107, с. Велика Вовнянка, Таращанського району Київської області, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 164681408 від 23.04.2019.

Крім того, 23.09.2014 між Таращанською районною державною адміністрацією (орендодавець) (правонаступником якого є Білоцерківська районна державна адміністрація) та СФГ «Деметра» (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до п. 1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для іншого сільськогосподарського призначення, яка знаходиться в адміністративних межах Великововнянської сільської ради Таращанського району Київської області.

Як стверджує позивач, договір було укладено для належного утримання та обслуговування вказаної частини нежитлової будівлі.

Згідно з п. 2 договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,6727 га, кадастровий номер 3224481000:03:003:0034.

Пунктом 3 договору встановлено, що на земельній ділянці знаходиться об`єкт нерухомого майна, який належить орендарю на праві приватної власності згідно договору купівлі-продажу від 16.12.2003 № 3143, а саме нежитлова будівля площею 692 кв. м., що знаходяться за адресою: с. Велика Вовнянка, вул. Колгоспна, 107 Таращанського району Київської області.

Відповідно до п. 7 договору його укладено строком на 25 років.

Згідно з п. 14 договору цільове призначення земельної ділянки - землі житлової та громадської забудови.

Пунктом 16 договору встановлено, що передача земельної ділянки в оренду здійснюється із розробленням проекту землеустрою щодо її відведення. Підставою затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є: розпорядження виконуючого обов`язки голови Таращанської райдержадміністрації від 16.09.2014 № 369 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду СФГ «Деметра» для іншого сільськогосподарського призначення».

16.10.2014 проведено державну реєстрацію права оренди об`єкта нерухомого майна (реєстраційний номер 478734532244) - земельної ділянки для іншого сільськогосподарського призначення, площею 0,6727 га, кадастровий номер 3224481000:03:003:0034, розташованої за адресою: Київська область, Таращанський район, с/рада Великововнянська; право оренди земельної ділянки на підставі договору оренди від 23.09.2014 р., строк дії - 25 років з правом пролонгації; орендодавець (власник) - Таращанська районна державна адміністрація Київської області, орендар - Селянське фермерське господарство "Деметра". Наведене підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 28211182 від 16.10.2014 р.

З інформаційної довідки від 13.11.2019 № 188661908 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за реєстраційним номером 478734532244 вбачається, що 21.08.2014 Відділом Держземагенства у Таращанському районі Київської області здійснено державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 3224481000:03:003:0034, площею 0,6727 га, з цільовим призначенням для іншого сільськогосподарського призначення, розташована за адресою: Київська область, Таращанський район, с/рада Великововнянська, державної форми власності, власник Таращанська районна державна адміністрація Київської області, розмір частки 1/1, підстава виникнення права власності: Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» (№ 5245-VI прийнятий 06.09.2012 Верховною Радою України) (номер запису про право власності 7361414). Також, у даній довідці міститься інформація щодо реєстрації іншого речового права (номер запису 7361838): право оренди земельної ділянки на підставі договору оренди від 23.09.2014, строк дії - 25 років з правом пролонгації; орендодавець - Таращанська районна державна адміністрація Київської області, орендар - Селянське фермерське господарство "Деметра".

Разом з тим, розпорядженням Таращанської районної державної адміністрації Київської області від 03.07.2015 № 252 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду ПОСП "Нива" для іншого сільськогосподарського призначення» затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду ПОСП "Нива" площею 13,0395 га для іншого сільськогосподарського призначення, яка знаходиться в адміністративних межах Великововнянської сільської ради Таращанського району Київської області; надано дозвіл ПОСП "Нива" на укладання договору оренди земельної ділянки площею 13,0395 га, яка знаходиться в адміністративних межах Великововнянської сільської ради Таращанського району Київської області, кадастровий номер 3224481000:03:003:0035 для сільськогосподарського призначення терміном на 25 років; передано ПОСП "Нива" в тимчасове користування на умовах оренди земельну ділянку терміном на 25 років.

13.07.2015 між Таращанською районною державною адміністрацією (орендодавець) та ПОСП «Нива» (орендар) було укладено договір № 26 оренди земельної ділянки, відповідно до п. 1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для іншого сільського господарського призначення, яка знаходиться в адміністративних межах Великововнянської сільської ради Таращанського району Київської області.

Згідно з п. 2 договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 13,0395 га, кадастровий номер 3224481000:03:003:0035.

Пунктом 6 договору визначено, що його укладено строком на 25 років.

Згідно з п. 13 договору цільове призначення земельної ділянки - землі сільськогосподарського призначення.

З інформаційної довідки від 06.03.2020 № 203290833 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за реєстраційним номером 720475432244 вбачається, що 09.06.2015 Відділом Держземагенства у Таращанському районі Київської області здійснено державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 3224481000:03:003:0035, площею 13,0395 га, з цільовим призначенням для іншого сільськогосподарського призначення, розташована за адресою: Київська область, Таращанський район, с/рада Великововнянська, державної форми власності, власник Таращанська районна державна адміністрація, розмір частки 1/1, підстава виникнення права власності: Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» (№ 5245-VI прийнятий 06.09.2012 Верховною Радою України) (номер запису про право власності 11096829). Також, у даній довідці міститься інформація щодо реєстрації іншого речового права (номер запису 11107005): право оренди земельної ділянки на підставі договору оренди землі від 13.07.2015, строк дії - 25 років з правом пролонгації; орендодавець - Таращанська районна державна адміністрація, орендар - Приватно-орендне сільськогосподарське підприємство «Нива».

Таким чином, 13.07.2015 між Таращанською районною державною адміністрацією та ПОСП «Нива» укладено договір № 26 оренди земельної ділянки, щодо якої станом на час укладення договору було здійснено реєстрацію державної форми власності.

З інформаційної довідки від 19.05.2021 № 257168652 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна земельної ділянки 3224481000:03:003:0035 вбачається, що 21.08.2020 до Реєстру внесено відомості про зміну права власності на земельну ділянку 3224481000:03:003:0035 та зареєстровано комунальну форму власності на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні» від 10.07.2018 № 2498-VIII (власник - Великововнянська сільська рада Таращанського району Київської області; розмір частки 1/1; форма власності комунальна).

Спір у даній справі виник з тих підстав, що на думку позивача договір № 26 оренди земельної ділянки від 13.07.2015 порушує його право на користування дорогою загального користування, що проходить у тому числі по земельній ділянці з кадастровим номером 3224481000:03:003:0035, та є єдиною під`їзною дорогою до належної позивачу частини нежитлової будівлі.

Як на підставу для визнання договору № 26 оренди земельної ділянки від 13.07.2015 недійсним позивач посилається на частину 2 статі 203 Цивільного кодексу України.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Імперативними приписами статті 269 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи та надані заперечення, заслухавши пояснення представників учасників справи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Стаття 202 Цивільного кодексу України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частин 1-3, 5, 6 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно зі статтею 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Разом з тим, положеннями статті 204 Цивільного кодексу України встановлено презумпцію правомірності правочину, а саме передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом (нікчемний правочин) або якщо він визнаний судом недійсним оспорюваний правочини).

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Предметом спору у даній справи є вимога позивача про визнання недійсним договору № 26 оренди земельної ділянки від 13.07.2015.

Підставою недійсності оспорюваного договору Фермерське господарство "Деметра" вказує на те, що у відповідача-1 були відсутні повноваження на укладання із відповідачем-2 договору від 13.07.2015 оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3224481000:03:003:0035, яка належала до колективної, а не до державної форми власності.

Так, згідно з п. а статті 17 Земельного кодексу України (тут і надалі - в редакції, що була чинною на момент укладення оспорюваного договору) до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно з частинами 7, 8 статті 93 Земельного кодексу України орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи. Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом.

Частиною 3 статті 122 Земельного кодексу України унормовано, що районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) ведення водного господарства; б) будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті; в) індивідуального дачного будівництва.

Пунктом 2 статті 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» (тут і надалі - в редакції, що була чинною на момент укладення оспорюваного договору) передбачено, що до повноважень місцевих державних адміністрацій належало розпорядження землями державної власності відповідно до закону.

Згідно з частиною 4 статті 4 Закону України «Про оренду землі» (тут і надалі - в редакції, що була чинною на момент укладення оспорюваного договору) орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є органи виконавчої влади, які відповідно до закону передають земельні ділянки у власність або користування.

Таким чином, Таращанська районна державна адміністрація Київської області мала повноваження розпоряджатися, у тому числі передавати в оренду, виключно земельні ділянки державної форми власності у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб.

Проте, як підтверджено матеріалами справи, земельна ділянка з кадастровим номером 3224481000:03:003:0035, яка є об`єктом оренди за спірним договором від 13.07.2015, не належала до земель державної форми власності, оскільки вказана земельна ділянка повністю входить у межі земельної ділянки площею 1681,0 га, переданої у колективну власність КСП ім. Калініна згідно з Державним актом серії КВ від 29.11.1995 на право колективної власності на землю, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за № 00012, та відповідно земельна ділянка з кадастровим номером 3224481000:03:003:0035 належала до земель саме колективної форми власності.

Вказане підтверджується вищезазначеною науково-технічною документацією по складанню державних актів на право колективної власності та постійного користування землею колективного сільськогосподарського підприємства ім. Калініна с. Велика Вовнянка Таращанського району Київської області, яка виконана Київським відділенням інституту землеустрою Української академії аграрних наук у 1995 році, та наступним:

- Листом № 29-10-0.223-4409/2-20 від 19.03.2020 Головне управління Держгеокадастру у Київській області у відповідь на адвокатський запит Глущенка М.М. повідомило, що земельна ділянка з кадастровим номером 3224481000:03:003:0035 відноситься до земель колективної власності відповідно до Державного акта на право колективної власності на землю серії КВ, виданого КСП ім. Калініна 29.11.1995 за номером 00012.

- Листом від 24.04.2020 № 21-10-0.222-5618/2-20 Головне управління Держгеокадастру у Київській області у відповідь на адвокатський запит Глущенко А.М. повідомило, що земельні ділянки з кадастровими номерами: 3224481000:03:003:0035, 3224481000:03:003:0034, 3224481000:03:003:0033 не належали до земель, що підлягають поділу на земельні частки (паї), дані земельні ділянки розташовані в межах господарського двору КСП «Велика Вовнянка» (бувше КСП імені Калініна).

Пунктом 13 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні», який набув чинності з 01.01.2019, було внесено зміни до розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України, зокрема, доповнено пунктом 21 такого змісту: "21. Установити, що з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні" землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності".

21.08.2020 було зареєстровано право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами: 3224481000:03:003:0035 та 3224481000:03:003:0034 за Великововнянською сільською радою на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні».

Перехід права власності на вказані земельні ділянки зареєстровано, зокрема, на підставі розпорядження Таращанської районної державної адміністрації № 145 від 23.07.2020.

Вказаними діями відповідач-1 фактично визнав безперервне перебування земельної ділянки з кадастровим номером 3224481000:03:003:0035 в колективній власності до 01.01.2019, тобто до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні».

Крім того, як правильно зауважено судом першої інстанції, навіть у разі належності земельної ділянки з кадастровим номером 3224481000:03:003:0035 до земель державної власності, то згідно з приписами частин 3, 4 статті 122 Земельного кодексу України виключно центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи були уповноважені передавати земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність або у користування для всіх потреб, що розташовані за межами населених пунктів, а не відповідна районна державна адміністрація.

Як зазначалось вище, згідно з п. 13 договору № 26 оренди земельної ділянки від 13.07.2015 цільове призначення земельної ділянки землі сільськогосподарського призначення.

За вказаних обставин, Таращанська районна державна адміністрація (правонаступником якої є Білоцерківська районна державна адміністрація) не мала законних повноважень на укладення із ПОСП «Нива» договору від 13.07.2015 оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3224481000:03:003:0035, яка на час укладення оспорюваного договору належала до колективної, а не до державної форми власності, незважаючи на те, що станом на час укладення договору було здійснено реєстрацію державної форми власності вказаної ділянки.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про те що Таращанська районна державна адміністрація Київської області з огляду на положення пункту "а" статті 17, частини першої статті 84, частин сьомої, восьмої статті 93, частини першої статті 116, частини третьої статті 123, частини першої статті 124 Земельного кодексу України в редакції від 06.09.2014 (чинної на час укладення оспорюваного договору) не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності на розпорядження земельною ділянкою колективної власності з кадастровим номером 3224481000:03:003:0035, а отже для вчинення спірного правочину.

Крім того, позивач також посилається на те, що укладення відповідачами оспорюваного договору унеможливило доступ позивачу до його майна (будівлі та орендованої земельної ділянки), оскільки фактично було передано ПОСП «Нива» в оренду земельну ділянку разом з дорогою загального користування.

Позивач стверджує, що дана дорога була запроектована в межах господарського двору КСП ім. Калініна на землях колективної власності для забезпечення доступу та користування нежитловими сільськогосподарськими будівлями господарського двору КСП ім. Калініна, до якого, в свою чергу, належить і частина нежитлової будівлі, що перебуває у приватній власності позивача, та розташована за адресою: вул. Колгоспна, б. 107, с. Велика Вовнянка, Таращанський р-н., Київська обл. на земельній ділянці з кадастровим номером 3224481000:03:003:0034 та нежитлова будівля, що перебуває у приватній власності третьої особи - ОСОБА_1 та розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці з кадастровим номером 3224481000:03:003:0033, що перебуває в користуванні третьої особи- ОСОБА_1 на підставі договору оренди.

Отже, до предмету доказування у даній справі входить встановлення обставини чи розташована в межах земельної ділянки з кадастровим номером 3224481000:03:003:0035 дорога, що розташована в адміністративних межах Великововнянської сільської ради, Таращанський район, Київська область, та схематично зображена на Плані меж сільської ради народних депутатів і населеного пункту Проекту формування території та встановлення меж Великововнянської сільської ради народних депутатів та населеного пункту Таращанського району Київської області (розробленого Київським відділенням Інституту землеустрою УААН, 1992 року).

З метою необхідності встановлення обставин того, чи є дана дорога проїздом до нежитлових будівель, що розташовані на суміжних земельних ділянках з кадастровими номерами 3224481000:03:003:0034, 3224481000:03:003:0033, що розташовані в адміністративних межах Великововнянської сільської ради, Таращанський район, Київська область, ухвалою Господарського суду Київської області від 30.07.2020 призначено у даній справі судову земельно-технічну експертизу, на вирішення якої було винесено наступні питання:

- Чи знаходиться в межах земельної ділянки з кадастровим номером 3224481000:03:003:0035, що розташована в адміністративних межах Великововнянської сільської ради, Таращанський район, Київська область, дорога; якщо знаходиться, то які її фізичні характеристики (конфігурація, площа, проміри, дорожнє покриття, координати поворотних точок відносно меж земельної ділянки тощо)?

- Чи зображена досліджувана дорога схематично на Плані меж сільської ради народних депутатів і населеного пункту Проекту формування території та встановлення меж Великововнянської сільської ради народних депутатів та населеного пункту Таращанського району Київської області (розробленого Київським відділенням Інституту землеустрою УААН, 1992 року)?

- Чи є досліджувана дорога проїздом до нежитлових будівель та споруд, що розташовані на земельних ділянках з кадастровими номерами 3224481000:03:003:0034 та 3224481000:03:003:0033, що розташовані в адміністративних межах Великововнянської сільської ради, Таращанський район, Київська область в зоні сільськогосподарської виробничої території?

- Чи сполучає досліджувана дорога забудовану територію земельних ділянок з кадастровими номерами 3224481000:03:003:0035, 3224481000:03:003:0034 та 3224481000:03:003:0033, що розташовані в адміністративних межах Великововнянської сільської ради, Таращанський район, Київська область в зоні сільськогосподарської виробничої території, з сільською вулицею?

- Чи розміщені на досліджуваній дорозі будь-які паркани, огорожі чи інші фізичні перешкоди, які їх фізичні характеристики та місце розташування?

- Чи є інша під`їзна дорога, окрім досліджуваної, придатна для проїзду сільськогосподарської, автотранспортної техніки та пожежних машин у разі пожежі до нежитлових будівель та споруд, розміщених на земельних ділянках з кадастровими номерами 3224481000:03:003:0034 та 3224481000:03:003:0033 в адміністративних межах Великововнянської сільської ради, Таращанський район, Київської області?

За результатами проведення судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи судовим експертом Черніним Я.О. відповідно до поставлених на вирішення експертизи питань складено висновок експерта від 05.04.2021 № 06/31-20-21.

Відповідно до п. 1 Висновку експерта від 05.04.2021 № 06/31-20-21 в межах земельної ділянки з кадастровим номером 3224481000:03:003:0035 площею 13,0395 га, що розташована в адміністративних межах Великововнянської сільської ради Таращанського району Київської області, яка надана в оренду Приватно-орендному сільськогосподарському підприємству "Нива", знаходиться автомобільна дорога. Ця автомобільна дорога має в основному покриття з бруківки та місцями асфальтобетонне покриття. Площа цієї дороги становить 0,2712 га, довжина периметру - 1205 м.

Статтею 21 Закону України «Про дорожній рух» встановлено, що автомобільна дорога, вулиця являє собою частину території, в тому числі в населеному пункті, призначену для руху транспортних засобів і пішоходів, з усіма розміщеними на ній спорудами. Автомобільні дороги, вулиці поділяються на: загального користування, відомчі та приватні. Автомобільні (позаміські) дороги загального користування поділяються на дороги державного та місцевого значення. Автомобільні дороги державного значення поділяються на магістральні та інші. У містах вулиці та дороги поділяються на магістральні вулиці та дороги, дороги та вулиці місцевого значення. Порядок користування автомобільними дорогами визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про автомобільні дороги» автомобільні дороги поділяються на: автомобільні дороги загального користування; вулиці і дороги міст та інших населених пунктів; відомчі (технологічні) автомобільні дороги; автомобільні дороги на приватних територіях.

Частиною 1 статті 16 Закону України «Про автомобільні дороги» встановлено, що вулиці і дороги міст та інших населених пунктів знаходяться у віданні органів місцевого самоврядування і є комунальною власністю.

Відповідно до частини 3 статті 16 Закону України «Про автомобільні дороги» вулиці і дороги міст та інших населених пунктів поділяються на магістральні дороги (безперервного руху та регульованого руху), магістральні вулиці загальноміського значення (безперервного руху та регульованого руху), магістральні вулиці районного значення, а також вулиці і дороги місцевого значення.

Підпунктом 1 пункту а частини 1 статтф 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження: організація за рахунок власних коштів і на пайових засадах будівництва, реконструкції і ремонту об`єктів комунального господарства та соціально-культурного призначення, жилих будинків, шляхів місцевого значення, а також капітального та поточного ремонту вулиць і доріг населених пунктів та інших доріг, які є складовими автомобільних доріг державного значення (як співфінансування на договірних засадах).

З огляду на зазначене, всі дороги місцевого значення є дорогами загального користування.

В пункті 2 (стор. 75) дослідницької частини Висновку експерта від 05.04.2021 № 06/31-20-21 зазначено, що за технічними характеристиками, функціонально-планувальним призначенням досліджувана дорога відповідає вимогам, що згідно з чинними на час проведення експертизи Державними будівельними нормами Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій», ДБН В.2.3-5:2018 «Вулиці та дороги населених пунктів» ставляться до дороги сільського населеного пункту (дороги місцевого значення).

Згідно з п. 3 Висновку експерта від 05.04.2021 № 06/31-20-21 досліджувана існуюча автомобільна дорога призначена для забезпечення транспортних, функціонально-виробничих зв`язків, виробничих, технологічних і господарських перевезень та доступу (проїзду) до всіх існуючих сільськогосподарських будівель та споруд, розташованих на території земельних ділянок з кадастровими номерами 3224481000:03:003:0034 та 3224481000:03:003:0033, від якої існують в натурі проїзди з асфальтобетонним покриттям та покриттям із збірних бетонних плит до нежитлових будівель та споруд, що розташовані на земельних ділянках з кадастровими номерами 3224481000:03:003:0034 та 3224481000:03:003:0033 в адміністративних межах Великововнянської сільської ради, Таращанський район, Київська область.

Відповідно до пункту 4 Висновку експерта від 05.04.2021 № 06/31-20-21 Досліджувана існуюча автомобільна дорога місцевого значення сполучає (з`єднує) через існуючі проїзди забудовану територію земельних ділянок з кадастровими номерами 3224481000:03:003:0035, 3224481000:03:003:0034 та 3224481000:03:003:0033, що розташовані в адміністративних межах Великововнянської сільської ради Таращанського району Київської області в зоні сільськогосподарської виробничої території з вулицею Колгоспна с. Велика Вовнянка, Таращанський район, Київська область.

Позивач стверджує, що він не має доступу до дороги і як наслідок до належної йому на праві приватної власності частини будівлі, тобто Фермерське господарство "Деметра" звернулось до суду з даним позовом з метою захисту законного інтересу, який полягає в доступі до користування та розпорядження своїм майном (будівлі та орендована земельна ділянка).

Так, згідно з частиною 2 статті 103 Земельного кодексу України власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив).

Як встановлено експертом (п. 5 Висновку експерта від 05.04.2021 № 06/31-20-21), на досліджуваній існуючий автомобільній дорозі, існує встановлений паркан (огорожа) із збірних залізобетонних плит вистою 2 м, що перегороджує цю дорогу та проїзд до нежитлової будівлі, розташованої на земельній ділянці з кадастровими номерами 3224481000:03:003:0034. Також на проїзді від існуючої автомобільної дороги до нежитлової будівлі, розташованої на земельній ділянці з кадастровими номерами 3224481000:03:003:0033, існує встановлений паркан (огорожа) із збірних залізобетонних плит висотою 2 м.

Згідно з п. 6 Висновку експерта від 05.04.2021 № 06/31-20-21 інших під`їзних автомобільних доріг, придатних для проїзду сільськогосподарської, автотранспортної техніки та пожежних машин у разі пожежі до нежитлових будівель та споруд, розміщених на земельних ділянках з кадастровими номерами 3224481000:03:003:0034 та 3224481000:03:003:0033 в адміністративних межах Великововнянської сільської ради Таращанського району Київської області, що відповідали б за своїми конструктивними елементами дорожньої конструкції розділу 8 ДБН В.2.3-4:2015 (покриття із застосуванням не менше як гравію або щебеню) не існує, окрім досліджуваної автомобільної дороги.

Статтею 104 Господарського процесуального кодексу України визначено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Положення частин 1, 2 статті 73, частини 1 статті 74, частин 1, 2 статті 76, частин 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачають, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

У перевірці й оцінці експертного висновку господарським судам слід з`ясовувати: чи було додержано вимоги законодавства при проведенні судової експертизи; чи не було обставин, які виключали участь експерта у справі; повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком судової експертизи.

Дослідивши наявний у матеріалах справи висновок експертизи від 05.04.2021 № 06/31-20-21, колегія суддів вважає, що даний висновок експерта не викликає сумнівів у його правильності, не містить розбіжностей і відповідає вимогам чинного законодавства, в тому числі, стосовно критеріїв повноти, ясності, обґрунтованості. Належних та допустимих доказів зворотного матеріали справи не містять.

Відтак, з огляду на викладене вище, судом встановлено, що внаслідок укладення оспорюваного договору оренди відповідач-1 незаконно передав відповідачу-2 дорогу загального користування єдину наявну автомобільну дорогу безпосередньо призначену для проїзду транспортних засобів у тому числі і до будівлі позивача, внаслідок чого позивач був позбавлений доступу до дороги і як наслідок до належної йому на праві приватної власності частини будівлі.

Таким чином, укладений між Таращанською районною державною адміністрацією (правонаступником якої є Білоцерківська районна державна адміністрація) та Приватно-орендним сільськогосподарським підприємством «Нива» оспорюваний договір оренди земельної ділянки від 13.07.2015 порушує право Фермерського господарства «Деметра» на безперешкодне користування дорогою загального користування, що проходить у тому числі по земельній ділянці з кадастровим номером 3224481000:03:003:0035, та виходить на вулицю Колгоспну в селі Велика Вовнянка Таращанського району Київської області та є єдиною під`їзною дорогою до належної позивачу частини нежитлової будівлі.

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 203 Цивільного кодексу України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Таращанська районна державна адміністрація Київської області не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності на розпорядження земельною ділянкою колективної власності з кадастровим номером 3224481000:03:003:0035, а отже для вчинення спірного правочину, у зв`язку з чим наявні підстави для визнання недійсним договору від 13.07.2015 оренди земельної ділянки, укладеного між Таращанською районною державною адміністрацією та Приватно-орендним сільськогосподарським підприємством «Нива», так і порушення прав позивача внаслідок укладення вказаного договору.

Разом з тим, відповідачем-2 у відзиві на позов заявлено про застосування наслідків спливу позовної давності, оскільки позивач в особі голови господарства Глущенка М.М. знав про існування оспорюваного договору, укладеного між Таращанською районною державною адміністрацією та ПОСП «Нива» ще з 25.05.2016, що підтверджується рішенням Таращанського районного суду Київської області від 19.08.2016 у справі № 379/794/16-ц за позовом ОСОБА_1 до Таращанської районної державної адміністрації Київської області про встановлення земельного сервітуту.

Так, відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Інститут позовної давності виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

З наведеного вбачається, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові та застосовується тільки до обґрунтованих позовних вимог. Якщо суд дійде висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими, то повинен відмовити в задоволенні такого позову саме з цієї підстави.

Посилання відповідача-2 на рішення Таращанського районного суду Київської області від 19.08.2016 у справі № 379/794/16-ц за позовом ОСОБА_1 до Таращанської РДА, третя особа ПОСП «Нива», про встановлення земельного сервітуту, не може бути прийнято до уваги, оскільки у справі, що розглядається, де позивачем є не сторона за договором, вирішальне значення має дата коли саме позивачу стало відомо про порушення свого права на доступ до дороги загального користування внаслідок укладення оспорюваного договору, тобто про наявність тих підстав, що свідчать про незаконність та недійсність оспорюваного договору оренди. Проте, обставини щодо законності/незаконності договору від 13.07.2015 оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3224481000:03:003:0035, укладеного між Таращанською РДА та ПОСП «Нива», не входили до предмету дослідження Таращанським районним судом Київської області справи № 379/794/16-ц.

Позивач стверджує, що про порушення свого права він дізнався 27.03.2017, тобто тоді коли ОСОБА_1 - голова Фермерського господарства «Деметра» отримав рішення Таращанського районного суду Київської області від 27.02.2017 у справі № 379/150/17 за позовом Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Нива» до загальних зборів колишніх членів реорганізованого КСП «Велика Вовнянка», третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Великововнянська сільська рада Таращанського району Київської області про визнання права власності на нерухоме майно та на земельні ділянки під будівлями.

Так, рішенням Таращанського районного суду Київської області від 27.02.2017 у справі № 379/150/17 було, зокрема, припинено право колективної власності на земельні ділянки, зазначені в державному акті на право колективної власності на землю Серії КВ, зареєстрованому в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за № 00012 від 29.11.1995, виданому КСП ім. Калініна Таращанського району Київської області в частині земель, що не підлягають поділу та земель, які не підлягають паюванню, загальною площею 20,05 га та визнано таким, що втратив чинність державний акт на право колективної власності на землю Серії КВ, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за № 00012 від 29.11.1995, виданий КСП ім. Калініна Таращанського району Київської області в частині земель, що не підлягають поділу та земель, які не підлягають паюванню, загальною площею 20,05 га.

Також вказаним рішенням було визнано за ПОСП «Нива» право власності, зокрема, на земельні ділянки площею 13,0395 га з кадастровим № 3224481000:03:003:0035, площею 0,0428 га, площею 0,2714 га, площею 2,3084 га, площею 0,0253 га, площею 2,0906 га, площею 2,2718 га, які знаходяться в адміністративних межах Великововнянської сільської ради Таращанського району Київської області та згідно державного акта на право колективної власності на землю серія КВ №000012 від 29.11.1995, в числі інших земель сільськогосподарського використання перебували у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства ім. Калініна с. Велика Вовнянка Таращанського району Київської області.

Разом з тим, рішенням апеляційного суду Київської області від 20.07.2017, залишеним без змін постановою Верховного Суду від 16.10.2019, рішення Таращанського районного суду Київської області від 27.02.2017 у справі № 379/150/17 було скасовано та ухвалено нове рішення, яким в позові ПОСП «Нива» про визнання права власності на нерухоме майно та на земельні ділянки під будівлями відмовлено.

Під час розгляду Таращанським районним судом Київської області справи № 379/150/17 ні ОСОБА_1 , ні ФГ «Деметра» не були учасниками даної справи.

Копію рішення Таращанського району Київської області від 27.02.2017 у справі № 379/150/17 ОСОБА_1 отримав 27.03.2017, що підтверджується копіями заяви про ознайомлення від 22.03.2017 та заяви про видачу копії рішення суду від 22.03.2017, отриманих адвокатом Глущенко А.М. під час ознайомлення з матеріалами справи № 379/150/17, які додані до відповіді на відзив ПОСП «Нива».

Отже, матеріалами справи підтверджено, що про обставини, на які позивач посилається, як на підставу для визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 13.07.2015, позивачу стало відомо саме 27.03.2017, тобто після ознайомлення з рішенням Таращанського району Київської області від 27.02.2017 у справі № 379/150/17, оскільки цим рішенням було встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 3224481000:03:003:0035 згідно з державним актом на право колективної власності на землю серія КВ № 00012 від 29.11.1995, в числі інших земель сільськогосподарського використання, належить до колективної власності КСП ім. Калініна с. Велика Вовнянка Таращанського району Київської області.

Отже, саме з 27.03.2017 позивач дізнався про те, що Таращанська районна державна адміністрація Київської області не мала законних підстав розпоряджатися земельною ділянкою колективної власності з кадастровим номером 3224481000:03:003:0035 шляхом передачі вказаної земельної ділянки в користування ПОСП «Нива» за договором № 26 оренди земельної ділянки від 13.07.2015.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з даним позовом 06.03.2020, що підтверджується накладною «Укрпошта Експрес» № 0302808264290 від 06.03.2020, яка міститься на конверті, в якому надійшла позовна заява, тобто в межах строку позовної давності, отже підстави для застосування наслідків спливу позовної давності, тобто відмови в позові відсутні.

Крім того, у постанові від 14.09.2022 у даній справі Верховний Суд не погодився з висновками апеляційного господарського суду про те, що між сторонами вже існував спір і його вирішено під час розгляду справи №379/794/16-ц, в результаті чого встановлено, що Фермерським господарством "Деметра" не доведено відсутності інших під`їзних шляхів до ділянки з кадастровим номером 3224481000:03:003:0035.

Верховний суд звернув увагу на те, що учасниками справи №379/794/16-ц були ОСОБА_1 - позивач, Таращанська районна державна адміністрація - відповідач, Приватно-орендне сільськогосподарське підприємство "Нива" - третя особа. Предмет спору - встановлення сервітуту відносно земельної ділянки з кадастровим номером 3224481000:03:003:0033, орендарем якої є позивач у зазначеній справі - ОСОБА_1 . При цьому, позивач у даній справі №911/614/20 - Фермерське господарство "Деметра" не був учасником справи №379/794/16-ц і, відповідно, земельна ділянка з кадастровим номером 3224481000:03:003:0034, орендарем якої є Фермерське господарство "Деметра" за договором від 23.09.2014, не входила до предмету дослідження та встановлення відносно неї обставин, що, відповідно до статті 75 ГПК України, могло б бути підставою для звільнення від доказування.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно обґрунтованості позовних вимог Фермерського господарства «Деметра» та їх задоволення.

Щодо посилань відповідача-2 щодо відсутності предмету спору та невірного складу учасників справи, колегія суддів зазначає, що предметом даного спору є визнання недійсним станом на момент його укладення договору оренди земельної ділянки з кадастровим № 3224481000:03:003:0035, укладеного 13.07.2015 між Таращанською районною державною адміністрацією (правонаступником якого є Білоцерківська районна державна адміністрація) як орендодавцем та ПОСП «Нива» як орендарем, предметом дослідження позивачем заявлено саме повноваження Таращанської районної державної адміністрації на передачу спірної земельної ділянки в оренду, тобто наявність у відподвіача-1 цивільної дієздатності на вчинення оспорюваного правочину. Відтак, колегія суддів дійшла до висновку про те, що позивачем вірно визначено коло учасників справи та заявлено позов до належних відповідачів, зокрема, відповідача-1 як особи, яка вчинила спірний правочин.

Стосовно того, що оспорюваний договір був розірваний та припинив свою дію до винесення рішення судом першої інстанції, колегія суддів звертається до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 27.11.2018 по справі №905/1227/17, за якими статтею 236 Цивільного кодексу України визначено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов`язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Отже, законодавець встановлює, що наявність підстав для визнання правочину недійсним має визначатися судом на момент його вчинення. І відповідно до статті 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

3а таких обставин, оскільки предметом спору у справі є недійсність договору і такий договір визнається недійсним з моменту вчинення, укладення сторонами додаткової угоди про припинення такого договору та повернення майна не може розцінюватися як підстава для припинення провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Щодо судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи є судовими витратами, пов`язаними з розглядом справи.

Згідно з ч. 4 ст. 127 ГПК України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Відповідно до розрахунку вартості проведення судової комплексної будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи вартість проведення експертизи становить 26760,96 грн.

Відповідно до розрахунку вартості комплексу інженерно-геодезичних робіт вартість проведення інженерно-геодезичних робіт становить 28010,70 грн.

Фермерським господарством «Деметра», на яке було покладено витрати по проведенню експертизи у даній справі, було оплачено вартість її проведення на загальну суму 54771,66 грн. (26760,96 грн. + 28010,70 грн.), що підтверджується платіжними дорученнями № 296 від 15.10.2020 р. та № 341 від 16.12.2020.

Суд першої інстанції, враховуючи положення ст.ст. 123, 129 ГПК України, судові витрати позивача зі сплати судового збору у сумі 2102,00 грн. та витрати пов`язані з проведенням експертизи у сумі 54771,66 грн стягнув з на відповідачів.

Водночас відповідач-2 заперечує проти покладення на нього судових витрат, пов`язаних з проведенням експертизи, оскільки даною експертизою встановлено, що на земельній ділянці знаходиться дорога, яку використовує ПОСП "НИВА", в той же час, судом першої інстанції визнано недійсним договір оренди між ПОСП "НИВА" та Таращанською районною Державною адміністрацією Київської області з підстав відсутності необхідного обсягу цивільної дієздатності у Таращанської РДА на укладання відповідного договору.

Таким чином, проведення даної експертизи не призвело до встановлення будь-яких фактичних даних, які були враховані судом під час ухвалення оскаржуваного рішення, дана експертиза не встановила для суду будь-яких фактичних даних, які суд не міг встановити без її проведення, отже суд прийняв відповідне рішення з підстав відсутності повноважень Таращанської РДА на укладання договору (ч.2 ст. 203 Цивільного кодексу України).

Як підтверджується матеріалами справи, предметом позову у даній справі є визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, проте, судом першої інстанції, не взято до уваги те, що питання винесені експерту у проведенні будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи, яка заявлялася за ініціативою позивача, не несли жодного інформаційного змісту щодо предмета спору та взагалі не пов`язані із визнанням договору оренди недійсним.

Разом з м, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Як зазначено вище, в обґрунтування позовних вимог позивач також посилався на те, що укладення відповідачами оспорюваного договору унеможливило доступ позивачу до його майна (будівлі та орендованої земельної ділянки), оскільки фактично було передано ПОСП «Нива» в оренду земельну ділянку разом з дорогою загального користування.

Отже, як встановлено судам, до предмету доказування у даній справі входить встановлення обставини чи розташована в межах земельної ділянки з кадастровим номером 3224481000:03:003:0035 дорога, що розташована в адміністративних межах Великововнянської сільської ради, Таращанський район, Київська область, та схематично зображена на Плані меж сільської ради народних депутатів і населеного пункту Проекту формування території та встановлення меж Великововнянської сільської ради народних депутатів та населеного пункту Таращанського району Київської області (розробленого Київським відділенням Інституту землеустрою УААН, 1992 року).

З метою необхідності встановлення обставин того, чи є дана дорога проїздом до нежитлових будівель, що розташовані на суміжних земельних ділянках з кадастровими номерами 3224481000:03:003:0034, 3224481000:03:003:0033, що розташовані в адміністративних межах Великововнянської сільської ради, Таращанський район, Київська область, ухвалою Господарського суду Київської області від 30.07.2020 і було призначено у даній справі судову земельно-технічну експертизу.

У тому числі з урахуванням висновків означеної експертизи судом було встановлено обставини того, що внаслідок укладення оспорюваного договору оренди відповідач-1 незаконно передав відповідачу-2 дорогу загального користування єдину наявну автомобільну дорогу безпосередньо призначену для проїзду транспортних засобів у тому числі і до будівлі позивача, внаслідок чого позивач був позбавлений доступу до дороги і як наслідок до належної йому на праві приватної власності частини будівлі.

З огляду на викладене доводи апелянта про те, що питання винесені експерту у судової експертизи, не несли жодного інформаційного змісту щодо предмета спору та взагалі не пов`язані із визнанням договору оренди недійсним, не знайшли свого підтвердження.

За вказаних обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо покладення судових витрат за проведення експертизи у даній справі на відповідачів.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N303-A, п. 29).

Отже, з огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

При цьому, слід зазначити, що іншим доводам сторін оцінка судом не надається, адже, вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду Київської області від 22.07.2021 у справі № 911/614/20 обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв`язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на апелянта.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Нива" на рішення Господарського суду Київської області від 22.07.2021 у справі № 911/614/20 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Київської області від 22.07.2021 у справі № 911/614/20 залишити без змін.

Матеріали справи № 911/614/20 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено: 02.05.2023.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді І.М. Скрипка

Ю.Б. Михальська