Рішення

від 24.04.2023 по справі 911/292/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" квітня 2023 р. м. Київ Справа № 911/292/23

Господарський суд Київської області у складі судді Сокуренко Л.В., дослідивши в спрощеному позовному провадженні матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТАЛУРГІЙНА КОМПАНІЯ «РОНА»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «СВ РУБІКОН»

про стягнення 52 701,32 грн

Без виклику учасників судового процесу;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕТАЛУРГІЙНА КОМПАНІЯ «РОНА» звернулося до Господарського суду Київської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «СВ РУБІКОН» про стягнення 52 701,32 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором поставки № 220621 від 22.06.2021 в частині здійснення оплати за поставлений товар. У зв`язку із цим позивач звернувся до суду із даною позовною заявою про стягнення з відповідача 29 102,80 грн основного боргу, 9 952,50 грн штрафу та 13 646,02 грн 30 % річних.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 06.02.2023 у справі № 911/292/23 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТАЛУРГІЙНА КОМПАНІЯ «РОНА» залишено без руху.

15.02.2023 від позивача надішли до суду документи на виконання вимог ухвали суду від 06.02.2023.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 20.02.2023 було відкрито провадження у справі № 911/292/23. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу для подання відповіді на відзив.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру.

У зв`язку із відсутністю фінансування суду на здійснення поштової кореспонденції, зазначена ухвала суду про відкриття провадження від 20.02.2023 у справі № 911/292/23 не була направлена поштою на адресу-місцезнаходження відповідача рекомендованим повідомленням.

Однак, з метою належного повідомлення останнього, судом здійснено направлення ухвали суду про відкриття провадження від 20.02.2023 у справі № 911/292/23 на електронну адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

У даному випадку судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 20.02.2023 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 20.02.2023 у справі № 911/292/23 виплавлено описку, допущену в ухвалі суду від 06.02.2023.

Відповідно до ч. 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

У строк, встановлений ч. 7 ст. 252 ГПК України, клопотань від сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін не надходило.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Відповідно до ч. 6 ст. 233 ГПК України, у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області

ВСТАНОВИВ:

22.06.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «СВ РУБІКОН» (далі покупець, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МЕТАЛУРГІЙНА КОМПАНІЯ «РОНА» (далі постачальник, позивач) укладено договір поставки № 220621 (далі договір) за умовами п. 1.1 якого постачальник зобов?язаний передати у власність покупцю, а покупець прийняти та оплатити, на умовах викладених у даному договорі, металопрокат (далі за текстом «товар»), асортимент, кількість та ціна якого вказані у рахунках-фактурах та/або Специфікаціях, оформлених як додатки до даного договору і є його невід`ємними частинами.

Відповідно до пп. 2.1, 2.2 вказаного правочину, якість товару, що поставляється, повинна відповідати нормативно-технічним характеристикам, вказаним у Специфікаціях та супровідних документах на товар. Кількість кожної партії товару узгоджується сторонами в рахунках-фактурах та/або специфікаціях до договору. 3 моменту прийняття та оплати покупцем рахунку-фактури партія товару вважається узгодженою між сторонами.

Згідно з п. 3.1 договору, ціна на товар встановлюється за домовленістю між постачальником на покупцем, з урахуванням ПДВ: вказується у рахунках та інших супровідних документах. Ціна на товар може змінюватись в залежності від коливань середньо ринкових цін на металопрокат.

Відповідно до п. 3.2 договору, загальна сума договору визначається на підставі виставлених рахунків.

За змістом п. 4.1 договору, поставка товару здійснюється відповідно до міжнародних Правил тлумачення термінів «ІНКОТЕРМС» в редакції 2010 р., з урахуванням особливостей, встановлених цим договором.

Строк поставки товару протягом 10 (десяти) календарних днів після 100% попередньої оплати. Інші строки поставки та умови оплати окремих партій товару узгоджуються сторонами у специфікаціях до цього договору (п. 4.2 договору).

Пунктом 4.3 договору встановлено, що право власності на товар, а також усі пов`язані з ним ризики переходять від постачальника до покупця з моменту передачі його першому перевізнику, а випадку самовивозу покупцем, з моменту передачі товару покупцю.

Згідно з п. 5.1 договору, товар приймається покупцем відповідно до видаткової накладної. Покупець зобов`язаний надати довіреність на отримання матеріальних цінностей. Постачальник не відповідає за недостачу товару, яка виникла після передачі товару покупцю.

За змістом п. 5.5 договору, повноваження осіб на отримання товару, їх право розписуватись у видаткових накладних, підтверджується довіреністю, засвідченою належним чином.

Відповідно до п. 4.4 договору, датою поставки товару вважається дата отримання товару покупцем або третьою особою (перевізником) на складі постачальника, яка вказана в видатковій накладній.

Судом встановлено, що позивач, на виконання та протягом дії договору, поставив відповідачу товар на загальну суму 1 906 802,23 грн, що підтверджується видатковими накладними № 56 від 15.09.2021 на суму 182 776,97 грн, № 57 від 15.09.2021 на суму 26 316,00 грн, № 67 від 30.04.2021 на суму 196 984,60 грн, № 81 від 24.06.2021 на суму 523 193,40 грн, № 86 від 09.07.2021 на суму 119 737,30 грн, № 101 від 30.07.2021 на суму 640 611,48 грн, № 102 від 30.07.2021 на суму 167 419,98 грн, № 125 від 15.09.2021 на суму 49 762,50 грн, копії яких наявні в матеріалах справи. Вказані видаткові накладні підписані директором з боку позивача та представником відповідача за довіреністю, а також скріплені печатками підприємств.

Враховуючи відсутність будь-яких заперечень відповідача щодо підписання вказаних видаткових накладних особами, зазначеними у видаткових накладних, від його імені, господарський суд дійшов висновку, що особи, вказані у зазначених видаткових накладних, є належними представниками відповідача та мають повноваження на отримання товару та підписання видаткових накладних. З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку, що вказані видаткові накладні підписані представниками сторін без будь-яких зауважень та заперечень.

Відповідно до п. 3.3 договору, розрахунок по даному договору здійснюється у національній валюті України (гривні) у безготівковій грошовій формі.

Пунктом 3.4 договору визначено, що оплата всієї вартості товару, вказаного у рахунку, здійснюється шляхом 100% попередньої оплати шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 2 (двох) банківських днів з моменту виставлення рахунку або на інших умовах вказаних у Специфікаціях до даного договору поставки. У разі одержання від покупця попередньої оплати частково (якщо це не суперечить умовам розрахунків), постачальник має обов`язки з поставки товару лише на суму одержаних коштів. Оплата свідчить про згоду покупця із характеристиками товару, вказаними постачальником у рахунку-фактурі. Допускається передача рахунку-фактури факсимільним зв`язком.

Оплата за товар здійснюється покупцем, реквізити якого вказані в даному договорі. У випадку надходження коштів від третіх осіб (не від покупця по даному договору) відвантаження товару не здійснюється (п. 3.5 договору).

Згідно з п. 3.6 договору, датою оплати товару вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Відповідно до підпунктів 6.2.4, 6.2.5 договору, покупець зобов`язаний оплатити товар відповідно до умов договору; сплатити постачальнику вартість фактично поставленого товару незалежно від виконання постачальником зобов`язань щодо всього обсягу поставки, передбачених сторонами у договорі.

Судом встановлено, що відповідач, на виконання умов договору, частково розрахувався з позивачем за поставлений товар, сплативши позивачу кошти в загальній сумі 1 859 822,43 грн, що підтверджується банківською випискою за період з 01.01.2021 до 23.12.2021.

Водночас, зі змісту банківської виписки за період з 01.01.2021 до 23.12.2021 вбачається, що 16.04.2021 позивачем здійснено повернення коштів згідно листа № 62 від 15.04.2021 по рахунку № 210 від 13.04.2021 в сумі 2 123,00 грн.

Отже, згідно банківської виписки за період з 01.01.2021 до 23.12.2021, відповідач сплатив позивачу грошові кошти за поставлений товар на загальну суму 1 857 699,43 грн (1 859 822,43 грн фактично сплачені грошові кошти 2 123,00 грн сума повернутих позивачем відповідачу коштів).

З матеріалів справи вбачається, що 30.11.2021 позивач, з метою досудового врегулювання спору між сторонами, звернувся до відповідача з претензією № 3011/1 від 30.11.2021, якою вимагав погасити заборгованість у розмірі 49 762,50 грн згідно рахунку № 525 від 15.09.2021 та видаткової накладної № 125 від 15.09.2021 у строк до 03.12.2021 включно. На підтвердження надсилання вказаної претензії позивачем долучено до матеріалів справи копію опису вкладення у цінний лист та поштову накладну за № 0103331037838.

Як зазначає позивач, відповідач після отримання претензії, частково погасив борг та перерахував на рахунок позивача грошові кошти в сумі 20 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 3805 від 21.12.2021 на суму 20 000,00 грн із призначенням платежу: «оплата за метал згідно рахунку № 525 від 15.09.2021 р., в т.ч. ПДВ 3333,33 грн.».

Таким чином, господарський суд дійшов висновку, що відповідач, на виконання умов договору, з урахуванням повернутих позивачем коштів в сумі 2 123,00 грн, сплатив позивачу за поставлений товар грошові кошти в загальній сумі 1 877 699,43 грн.

Проте, як зазначає позивач, заборгованість в сумі 29 102,80 грн залишається відповідачем непогашеною. У зв`язку із цим позивач звернувся до суду із даним позовом про стягнення з відповідача 29 102,80 грн основного боргу, а також за прострочення виконання грошового зобов`язання нараховано та заявлено до стягнення 30 % річних в сумі 13 646,02 грн, нарахованих на підставі п. 7.5 договору, та 9 952,50 грн штрафу, нарахованого на підставі п. 7.4 договору.

Відповідно до п. 10.1 договору, договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31 грудня 2022 року, а в частині взаєморозрахунків до повного розрахунку між сторонами.

За правовою природою укладений між сторонами правочин є договором поставки.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 статті 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Як вже вказувалося судом вище та передбачено сторонами в п. 4.3 договору, що право власності на товар, а також усі пов`язані з ним ризики переходять від постачальника до покупця з моменту передачі його першому перевізнику, а випадку самовивозу покупцем, з моменту передачі товару покупцю.

Відповідно до п. 4.4 договору, датою поставки товару вважається дата отримання товару покупцем або третьою особою (перевізником) на складі постачальника, яка вказана в видатковій накладній.

Судом встановлено, що позивач, на виконання та протягом дії договору, поставив відповідачу товар на загальну суму 1 906 802,23 грн, що підтверджується видатковими накладними, копії яких наявні в матеріалах справи. При цьому суд дійшов висновку, що особи, вказані у зазначених видаткових накладних, є належними представниками відповідача та мають повноваження на приймання товару та підписання видаткових накладних. Отже вказані видаткові накладні підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками підприємств без будь-яких зауважень та заперечень.

Таким чином, позивач виконав умови договору належним чином.

Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

За приписами ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як передбачено ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Як вже вказувалося судом вище, пунктом 3.4 договору визначено, що оплата всієї вартості товару, вказаного у рахунку, здійснюється шляхом 100% попередньої оплати шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 2 (двох) банківських днів з моменту виставлення рахунку або на інших умовах вказаних у Специфікаціях до даного договору поставки. У разі одержання від покупця попередньої оплати частково (якщо це не суперечить умовам розрахунків), постачальник має обов`язки з поставки товару лише на суму одержаних коштів. Оплата свідчить про згоду покупця із характеристиками товару, вказаними постачальником у рахунку-фактурі. Допускається передача рахунку-фактури факсимільним зв`язком.

Отже, виходячи з наведених вище вимог чинного законодавства та умов договору, суд дійшов висновку, що строк здійснення оплати відповідачем за поставлений товар є таким, що настав.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач, на виконання умов договору, частково розрахувався з позивачем за поставлений товар, сплативши позивачу кошти в загальній сумі 1 859 822,43 грн, що підтверджується банківською випискою за період з 01.01.2021 до 23.12.2021.

Водночас, зі змісту банківської виписки за період з 01.01.2021 до 23.12.2021 вбачається, що 16.04.2021 позивачем здійснено повернення коштів згідно листа № 62 від 15.04.2021 по рахунку № 210 від 13.04.2021 в сумі 2 123,00 грн.

Отже судом було встановлено, що згідно банківської виписки за період з 01.01.2021 до 23.12.2021, відповідач сплатив позивачу грошові кошти за поставлений товар на загальну суму 1 857 699,43 грн (1 859 822,43 грн сума фактично сплачених грошових коштів 2 123,00 грн сума повернутих відповідачу грошових коштів).

З матеріалів справи вбачається, що 30.11.2021 позивач, з метою досудового врегулювання спору між сторонами, звернувся до відповідача з претензією № 3011/1 від 30.11.2021, якою вимагав погасити заборгованість у розмірі 49 762,50 грн згідно рахунку № 525 від 15.09.2021 та видаткової накладної № 125 від 15.09.2021 у строк до 03.12.2021 включно. На підтвердження надсилання вказаної претензії позивачем долучено до матеріалів справи копію опису вкладення у цінний лист та поштову накладну за № 0103331037838.

Судом встановлено, що відповідач після отримання претензії частково погасив борг та перерахував на рахунок позивача грошові кошти в сумі 20 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 3805 від 21.12.2021 на суму 20 000,00 грн із призначенням платежу «оплата за метал згідно рахунку № 525 від 15.09.2021 р., в т.ч. ПДВ 3333,33 грн».

Таким чином, господарський суд дійшов висновку, що відповідач, на виконання умов договору, частково розрахувався за поставлений товар, сплативши позивачу грошові кошти в загальній сумі 1 877 699,43 грн, а саме: 1 857 699,43 грн згідно банківської виписки за період з 01.01.2021 до 23.12.2021 з урахуванням повернення відповідачу грошових коштів в сумі 2 123,00 грн та 20 000,00 грн згідно платіжної інструкції № 3805 від 21.12.2021.

Одночасно, станом на день звернення позивачем до суду із даною позовною заявою, відповідачем не виконано свої зобов`язання за договором в частині здійснення повної та своєчасної оплати за поставлений товар на загальну суму 29 102,80 грн. У зв`язку із цим у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість в загальній сумі 29 102,80 грн. Протилежного суду не доведено, доказів повної та своєчасної оплати до суду не надано.

Оскільки відповідач не у повній мірі виконав взяті на себе зобов`язання з оплати переданого товару, що ним не спростовано шляхом подання доказів, він є таким, що порушив взяті на себе зобов`язання.

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Слід зазначити, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 29 102,80 грн.

Відповідно зі ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов`язань.

Відповідно до частин 1, 2 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Право встановити у договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 ГК України.

Відповідно до п. 7.4 договору, у випадку порушення строків оплати товару, на умовах відстрочення платежу, покупець зобов`язаний сплатити постачальнику пеню від суми простроченого платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за яких нараховується пеня за кожен день прострочення оплати. При простроченні оплати понад три дні покупець додатково, крім пені, сплачує штраф у розмірі двадцяти відсотків від суми простроченої заборгованості.

Позивач, керуючись умовами п. 7.4 договору, нарахував та просить стягнути з відповідача штраф в сумі 9 952,50 грн за прострочення з оплати товару згідно рахунку № 525 від 15.09.2021 на суму 49 762,50 грн.

Дослідивши розрахунок позивача, суд не погоджується із сумою, на яку позивач нараховує штраф, з огляду на таке.

Як було встановлено судом раніше, згідно банківської виписки за період з 01.01.2021 до 23.12.2021, відповідач сплатив позивачу грошові кошти за поставлений товар на загальну суму 1 857 699,43 грн (1 859 822,43 грн сума фактично сплачених грошових коштів 2 123,00 грн сума повернутих відповідачу грошових коштів).

Судом встановлено, що банківська виписка охоплює період оплат з 13.04.2021 до 30.07.2021 включно, а саме: 13.04.2021 оплата в сумі 184 899,97 грн; 14.04.2021 оплата в сумі 26 316,00 грн; 16.04.2021 повернення коштів в сумі 2 123,00 грн; 29.04.2021 оплата в сумі 201 411,22 грн; 23.06.2021 оплата в сумі 518 766,78 грн; 28.07.2021 оплата в сумі 640 611,18 грн; 28.07.2021 оплата в сумі 119 737,30 грн; 30.07.2021 оплата в сумі 168 079,98 грн.

При цьому з матеріалів справи вбачається, що позивач поставив відповідачу у період з 15.04.2021 до 30.07.2021 включно товар на загальну суму 1 857 039,73 грн.

Таким чином станом на 30.07.2021 у відповідача утворилася переплата в сумі 659,70 грн (1 857 699,43 грн сума сплачених коштів у період 13.04.2021-30.07.2021 1 857 039,73 грн сума фактично поставленого товару у період 15.04.2021-30.07.2021).

З матеріалів справи вбачається, що позивач виставив відповідачу рахунок на оплату № 525 від 15.09.2021 на суму 49 762,50 грн, копія рахунку наявна в матеріалах справи.

Пунктом 3.4 договору визначено, що оплата всієї вартості товару, вказаного у рахунку, здійснюється шляхом 100% попередньої оплати шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 2 (двох) банківських днів з моменту виставлення рахунку або на інших умовах вказаних у Специфікаціях до даного договору поставки.

Отже відповідач, враховуючи умови п. 3.4 договору та з урахуванням переплати в сумі 659,70 грн, що утворилася у відповідача станом на 30.07.2021, зобов`язаний був оплатити вартість товару в сумі 49 102,80 грн згідно рахунку № 525 від 15.09.2021 у строк до 17.09.2021 включно.

Проте доказів оплати товару згідно рахунку № 525 від 15.09.2021 у строк, визначений умовами договору, матеріали справи не містять.

30.11.2021 позивач звернувся до відповідача з претензією № 3011/1 від 30.11.2021, якою вимагав погасити заборгованість у розмірі 49 762,50 грн згідно рахунку № 525 від 15.09.2021 та видаткової накладної № 125 від 15.09.2021 у строк до 03.12.2021 включно.

Судом встановлено, що відповідач після отримання претензії частково погасив борг та перерахував на рахунок позивача грошові кошти в сумі 20 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 3805 від 21.12.2021 на суму 20 000,00 грн із призначенням платежу «оплата за метал згідно рахунку № 525 від 15.09.2021 р., в т.ч. ПДВ 3333,33 грн».

Таким чином, зі встановлених судом вище обставин вбачається, що відповідачем порушено обов`язок, передбачений п. 3.4 договору, більше ніж на 3 календарні дні, що є підставою для нарахування позивачем штрафу, в порядку п. 7.4 договору, на суму 49 102,80 грн.

Здійснивши перерахунок штрафу, з урахуванням умов договору, прострочення по сплаті грошового зобов`язання, порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення нарахованого штрафу за порушення строків оплати поставленого товару згідно рахунку № 525 від 15.09.2021 підлягають задоволенню частково в сумі 9 820,56 грн (49 102,80 грн*20%).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 7.5 договору, у разі невиконання покупцем зобов`язань щодо термінів оплати товару, на умовах відстрочення платежу, покупець, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, сплачує на користь постачальника крім суми заборгованості тридцять відсотків річник, якщо інший розмір процентів не встановлений додатками до цього договору. Проценти нараховуються на загальну суму прострочення оплати.

Позивач, керуючись п. 7.5 договору, нарахував та просить стягнути з відповідача 30 % річних в сумі 13 646,02 грн.

Наразі суд зазначає, що позивачем не вірно визначено періоди нарахування 30%, а саме його початок.

За приписами ст. 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Умовами п. 3.4 договору визначено, що оплата всієї вартості товару, вказаного у рахунку, здійснюється шляхом 100% попередньої оплати шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 2 (двох) банківських днів з моменту виставлення рахунку або на інших умовах вказаних у Специфікаціях до даного договору поставки.

Суд вище зазначив, що відповідач, враховуючи умови п. 3.4 договору та з урахуванням переплати в сумі 659,70 грн, що утворилася у відповідача станом на 30.07.2021, зобов`язаний був оплатити вартість товару в сумі 49 102,80 грн згідно рахунку № 525 від 15.09.2021 у строк до 17.09.2021 включно.

Рахунок на оплату № 525 на суму 49 762,50 грн виставлений 15.09.2021. Отже кінцевим терміном оплати рахунку, з урахуванням с. 253 ЦК України та п. 3.4 договору, є 17.09.2021, а прострочення почалося з 18.09.2021.

Крім того, у разі часткових оплат за видатковими накладними, якщо період нарахування припиняється частковою оплатою, то фактична дата оплати не враховується у період нарахування.

З урахуванням зазначеного, судом здійснено власний перерахунок 30% річних наступнич чином: заборгованість в сумі 49 102,80 грн перераховано з період з 18.09.2021 до 20.12.2021; заборгованість в сумі 29 102,80 грн перераховано за період з 22.12.2021 до 24.01.2023.

Здійснивши власний перерахунок 30 % річних, з урахуванням умов договору, порядку розрахунків погодженого сторонами, дат прострочення грошового зобов`язання, в межах розрахунку позивача, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 30 % річних підлягають задоволенню частково в сумі 13 337,82 грн.

Приймаючи до уваги висновки суду про часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 2 661,58 грн.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача витрати на послуги адвоката в сумі 3 500,00 грн.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивачем до матеріалів справи надано копії:

-Договору про надання правової допомоги № 23/01/2023 від 23.01.2023;

-Акта № 1 від 24.01.2023 надання правової допомоги за договором № 23/01/2023 про надання правової допомоги від 23.01.2023 на суму 3 500,00 грн;

-Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серія ЗР № 21/141б від 25.08.2018;

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу

Згідно зі ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно з ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Водночас, доказів на підтвердження неспівмірності заявленої суми витрат на правничу допомогу відповідачем надано не було, клопотань про зменшення суми відшкодування витрат представник відповідача не заявляв.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з п. 3 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене та враховуючи часткове задоволення позову, суд дійшов висновку про відшкодування позивачу відповідачем витрат на оплату послуг адвоката пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 3 470,77 грн.

Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СВ РУБІКОН» (місцезнаходження: вул. Кримська, буд. 2-В, с. Нове Залісся, Бородянський район, Київська обл., 07811; код ЄДРПОУ 42678824) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТАЛУРГІЙНА КОМПАНІЯ «РОНА» (місцезнаходження: вул. Ризька, буд. 73-Г, офіс 7, м. Київ, 04060; код ЄДРПОУ 42514224) 29 102,80 грн основного боргу, 9 820,56 грн штрафу, 13 361,74 грн 30 % річних, 2 661,58 грн судового збору та 3 470,77 грн адвокатський витрат.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч. 1 ст. 256, ст. 257 та підп. 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 04.05.2023.

Суддя Л.В. Сокуренко