Рішення

від 29.03.2023 по справі 534/866/18

КОМСОМОЛЬСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

КОМСОМОЛЬСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №534/866/18

Провадження № 2/534/4/22

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 березня 2023 року місто Горішні Плавні

Комсомольський міський суд Полтавської області в складі головуючого судді Куц Т.О., з участю: секретаря судового засідання Хвіст Т.В., представника позивача Кириченко Г.В. представника відповідача в режимі відеоконференції ОСОБА_2

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за цивільним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа Полтавське регіональне управління державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» про поділ майна подружжя, що є об`єктом спільної сумісної власності та зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , третя особа Полтавське регіональне управління державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» про поділ майна подружжя, що є об`єктом спільної сумісної власності,

встановив:

ОСОБА_3 звернулась до суду із зазначеним позовом до відповідача, в якому прохала поділити квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , відступити від засад рівності часток подружжя, збільшивши частку ОСОБА_3 у зазначеній квартирі до 5/6 часток, визнати за ОСОБА_3 право власності на 5/6 часток у праві власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/5 частку у праві власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , припинити право спільної сумісної власності ОСОБА_3 і ОСОБА_4 на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

Свої вимоги мотивує тим, що з 25.04.2014 по 11.05.2018 вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_4 . Від шлюбу мають сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає з нею. Через деякий час після народження сина ставлення відповідача до неї змінилося. Відповідач почав вживати наркотичні засоби, що вплинуло на його поведінку, яка стала нестерпною та агресивною. Подальше спільне проживання стало неможливим. У липні 2017 р. шлюбні відносини між ними припинилися. З того часу вони з відповідачем проживають окремо. Рішенням Комсомольського міського суду Полтавської області від 10.04.2018 шлюб між ними було розірвано. Але і після припинення шлюбних відносин та розірвання шлюбу відповідач поводився агресивно, з приводу такої протиправної поведінки відповідача вона неодноразово зверталася до правоохоронних органів. Під час шлюбу вони з відповідачем набули у власність двокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на яку зареєстровано за відповідачем ОСОБА_4 . Оплату за придбану квартиру в загальній сумі близько 312 000 грн. вони з відповідачем у 2014 році здійснили частково за рахунок спільних коштів сім?ї (в сумі близько 130 000 грн. як перший внесок), а частково (в сумі близько 182 000 за рахунок кредитних коштів, отриманих згідно кредитного договору.

Зазначений кредитний договір №773 був укладений 14.08.2014 між їх сім?єю, яку представляв відповідач ОСОБА_4 , і Полтавським регіональним управлінням Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву».

Відповідно до умов кредитного договору вони з відповідачем, як молода сім?я зобов?язалися протягом 30-ти років до 17.04.2044 р. повернути кредит, здійснюючи щоквартальні платежі з повернення кредиту та сплачуючи плату за супровід договору.

Одразу після укладення кредитного договору вони з відповідачем належним чином виконували свої зобов?язання за кредитним договором. Однак на початку 2016 р. відповідач був звільнений з роботи ПрАТ «Полтавський ГЗК». Єдиним доходом їх сім?ї залишилися її соціальна допомога як інваліду з дитинства І групи та допомога по догляду за сином ОСОБА_6 . На початку лютого 2017 вона була оформлена на роботу в ПрАТ «Полтавський ГЗК» і з лютого 2017 вона отримувала заробітну плату. Так останній платіж з повернення кредиту за рахунок спільних коштів вони здійснили 27.06.2017.

3 липня 2017 шлюбні відносини з відповідачем припинилися, відповідач з моменту припинення шлюбних відносин не працює, платежі з повернення кредиту та за супровід кредитного договору не здійснює і вона за рахунок власних коштів сплачувала платежі. В травні 2018 для повернення кредиту вона позичила у своїй матері грошові кошти у розмірі 108 200 грн .

Таким чином, разом за рахунок коштів, які є її особисто власністю, в період з липня 2017 по червень 2018 вона загалом сплатила в погашення кредиту 164 011, 95 грн і за супровід кредитного договору - 3 309, 52 грн.

Загалом на придбання спірної квартири було витрачено близько 148 000 грн спільних коштів з відповідачем і 164 011, 95 грн. - коштів, які є її особистою власністю, після припинення шлюбних відносин. Відповідно її внесок у придбання квартири становить більш ніж 76 % вартості квартири (148 000 грн. : 2 + 164 012 грн. = 238 012 грн.).

08.10.2018 від відповідача ОСОБА_4 надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого позов ОСОБА_3 визнає частково, посилаючись на обставини зазначені у зустрічній позовній заяві.

08.10.2018 ОСОБА_4 звернувся до суду з зустрічним позовом про поділ майна подружжя, що є об`єктом спільної сумісної власності, посилаючись на те, що він вніс перший внесок - власні кошти, які заощадив із заробітної плати та отримав від своєї матері, в сумі 137 413 гривень 05 коп. Спільно було сплачено по кредитному зобов`язанню 74012 грн, після розірвання шлюбу ОСОБА_3 сплатила кошти в сумі 107 343 грн 71 коп., які одержала в позику від матері 09.05.2018 року. Згідно наданої до суду розписки. Загально на придбання квартири було витрачено 318 768 грн. 3 викладеного вище вбачається, що на ОСОБА_4 припадає частка квартири вартістю 174 419 грн, на долю ОСОБА_3 припадає частка квартири вартістю 144 349 грн. Різниця грошового еквіваленту розміру часток складає 30 070 (тридцять тисяч сімдесят) гривень 00 коп. Просить поділити квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину квартири та визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частину квартири.

07.10.2019 від представника ОСОБА_3 - адвоката Кириченко Г.В. надійшов відзив на зустрічний позов, згідно якого зустрічні позовні вимоги вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.

Процедурні питання, пов`язані із рухом справи в суді та інші процесуальні дії.

Провадження у справі відкрито за ухвалою суду від 10.07.2018 (т. 1 а.с.93) з призначенням справи до судового розгляду.

Ухвалою суду від 25.09.2019 прийнято зустрічну позовну заяву відповідача ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , третя особа Полтавське регіональне управління державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» про поділ майна подружжя, що є об`єктом спільної сумісної власності. Вимоги за зустрічним позовом об`єднано в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа Полтавське регіональне управління державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» про поділ майна подружжя, що є об`єктом спільної сумісної власності.

В судове засідання 29.03.2023 сторони не з`явились, про розгляд справи повідомлені належним чином.

В судових засіданнях ОСОБА_3 позовні вимоги підтримала повністю, посилаючись на обставини зазначені в позовній заяві, зустрічну позовну заяву не визнала повністю.

В судових засіданнях ОСОБА_4 позовні вимоги ОСОБА_3 визнав частково, підтримав свою зустрічну позовну заяву.

В судовому засіданні представник ОСОБА_3 - Кириченко Г.В. позов підтримала, посилаючись на обставини зазначені у ньому, зустрічний позов не визнала, вважаючи його не обґрунтованими та безпідставним.

В судовому засіданні представник ОСОБА_4 - ОСОБА_2 позов ОСОБА_3 визнала частково, зустрічний позов підтримала, просила його задовольнити.

Представник Полтавського регіонального управління державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» в судове засідання не з`явився, направив до суду заяву про розгляд справи у його відсутність.

Свідок ОСОБА_7 показала суду, що ОСОБА_3 її онука, яку вона виховувала і яка проживала у неї. Потім ОСОБА_3 зустріла ОСОБА_4 і вони пішли проживати на квартиру, яку знімали, після чого вони одружились та придбали квартиру у кредит, перші внески були здійсненні за допомогою коштів від батьків ОСОБА_4 та ОСОБА_3 . Для першого внеску мати ОСОБА_4 надала близько 100 000 грн, а мати ОСОБА_3 близько 30 000 грн. Платежі квартальні за кредитом вони сплачували самостійно без допомоги батьків, працював і ОСОБА_4 і ОСОБА_3 працювала на двох работах. Коли у сторін народився син, ОСОБА_4 вдома майже не було, він був у своєї матері, а після звільнення його з роботи він не здійснював платежі .

Свідок ОСОБА_8 показала суду, що ОСОБА_4 є її сином, кошти для придбання квартири сину вона збирала давно, ще до зустрічі з ОСОБА_3 , збирала близько 6 років, відкрила рахунок у банку. Після того як ОСОБА_4 одружився з ОСОБА_3 вони придбали квартиру в кредит і необхідно було внести перший платіж і через те, що були проблеми зі зняттям з депозиту коштів, вона перевела на рахунок сина ОСОБА_4 кошти для першого внеску, тобто вона надала ОСОБА_4 кошти близько 120 000 грн. Квартальні внески син та ОСОБА_3 сплачували вже за свої кошти, а після того як вони перестали жити разом, ОСОБА_3 поміняла замки та не впускала в квартиру ОСОБА_4 , він навіть не мав можливості забрати свої речі. Крім того ОСОБА_3 не давала йому реквізити для оплати кредиту.

Свідок ОСОБА_9 показала суду, що вона є сестрою відповідача ОСОБА_4 , їй відомо, що їх мама надавала ОСОБА_4 кошти для першого внеску на квартиру, а потім ОСОБА_4 і ОСОБА_3 сплачували кредит на квартиру самостійно, за чиї саме кошти їй не відомо.

Встановлені судом фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

Відповідно до рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 10.04.2018 шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладений 25.04.2014 було розірвано ( т. 1 а.с. 81).

Відповідно до матеріалів справи за час шлюбу сторони придбали квартиру АДРЕСА_2 .

01.08.2014 року, ОСОБА_4 за договором купівлі-продажу майнових прав № 34, придбав майнові права на квартиру за адресом АДРЕСА_1 , вартість яких склала 310 474 грн. 00 коп., в подальшому, ціна договору була збільшена, в зв`язку зі збільшенням загальної площі квартири з 58,58 кв.м до 58,70 кв.м і остаточна вартість квартири становить 311 110 грн. 00 коп.

На придбання вказаної квартири між ОСОБА_4 та ДСФУ «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» було укладено кредитний договір №773 від 14.08.2014. згідно якого кредитор надав позичальнику, враховуючи склад сім`ї, що складається з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 176016 грн на будівництво житла, квартири АДРЕСА_2 (а.с.15-29).

Відповідно до умов кредитного договору сторона, як молода сім?я зобов?язалася протягом 30-ти років до 17.04.2044 р. повернути кредит, здійснюючи щоквартальні платежі з повернення кредиту ПАТ АБ «Укргазбанк» та сплачуючи плату за супровід договору у розмірі 504, 24 грн.

Встановивши фактичні обставини справи, з`ясувавши правові позиції сторін, суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, та здійснюючи розгляд справи виключно в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи, зазначає, що виниклі між сторонами спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України, Сімейного кодексу України.

Оцінка наведених учасниками справи аргументів, норми права, які застосував суд та мотиви їх застосування.

У відповідності до ч. 3 та ч. 4 ст. 12, ч. 1 та ч. 2 ст. 13 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ч. 2 ст. 61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.

Зі змісту п.п. 23,24 постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.

Статтею 63 СК України встановлено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до вимог ч.3 ст. 368 ЦК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що квартиру АДРЕСА_2 було придбано сторонами, у період шлюбу, частину грошових коштів за вказаним договором було сплачено сторонами особисто за власні кошти у розмірі 130 413 грн 53 коп (т. 1 а.с. 124-126) та частину за грошові кошти, які були отримані за договором про надання споживчого кредиту укладеного між ОСОБА_4 та ДСФУ «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» у розмірі 176016 грн та в подальшому вказана сума за додатковим договором була збільшена до 181356 грн. Також на забезпечення в повному обсязі виконання усіх грошових зобов`язань за договором про надання споживчого кредиту було укладено іпотечний договір. Кредитні кошти, що були отримані за вищевказаним кредитним договором, було повністю повернуто банку.

У період шлюбу з 29.09.2014 по 20.03.2018 ОСОБА_3 спільно з ОСОБА_4 за спільні кошти було виплачено частину кредиту, що підтверджується актом про виконання зобов`язань за кредитним договором №773 від 14.08.2014 та додаткових договорів, відповідно до якого за вказаний період було сплачено 74012,29 грн та після розірвання шлюбу з ОСОБА_4 , 06.06.2018 ОСОБА_3 за власні кошти, які вона отримала у борг за розпискою від ОСОБА_10 (т.1 а.с.75-76). було сплачено кошти в рахунок погашення кредиту у розмірі 107343,71 грн (т.1 а.с.61).

При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї (ч.2 ст.70 СК України).

З роз`яснень, які містяться в п.30 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» при вирішенні спору про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, суд згідно з частинами 2, 3 ст.70 СК України в окремих випадках може відступити від засади рівності часток подружжя, враховуючи обставини, що мають істотне значення для справи, а також інтереси неповнолітніх дітей, непрацездатних повнолітніх дітей (за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування).

Під обставинами, що мають істотне значення для справи, потрібно розуміти не тільки випадки, коли один із подружжя не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї, але і випадки коли один із подружжя не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку чи доходу (ч.1 ст. 60 СК).

Не підтверджують наявність істотних обставин для відступу від засад рівності часток подружжя і такі доводи позивача, як вчинення відповідачем щодо неї насильницьких дій та ухиляється від обов`язку по утриманню дитини.

Як встановлено судом, сторони від шлюбу мають малолітню дитину ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка після розірвання шлюбу залишилася проживати разом з матір`ю.

Відповідач ОСОБА_4 аліменти, що стягуються з нього на підставі судового наказу виданого Комсомольським міським судом Полтавської області від 28.02.2018 на користь ОСОБА_3 на утримання сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , сплачує вчасно та в повному обсязі, заборгованість по сплаті аліментів відсутня ( т. 2 а.с.235-236).

Доказів про те, що ОСОБА_12 не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї та вчиняє насильство в сім`ї позивачем не надано.

Відповідно до довідок ВП №2 Кременчуцького ВП ГУНП в Полтавській області здійснювались перевірки щодо сімейних сварок з боку ОСОБА_13 , однак ознак кримінального правопорушення виявлено не було (т.1 а.с.83-85).

Проживання дитини з позивачем та те, що позивач є особою з інвалідністю І групи, з огляду на встановлені судом обставини та положення статті 70 СК України, само по собі не є підставою для збільшення частки одного з подружжя. Наявність інших обставин, за яких можливе відступлення від засад рівності часток подружжя при поділі спірної квартири, позивачем не доведено.

Щодо доводів позивача ОСОБА_3 про самостійну сплату кредитних коштів, які сплачені нею після розірвання шлюбу, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини третьої статті 61 СК України, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частина четверта статті 65 СК України встановлює, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

Внаслідок придбання подружжям квартири у кредит боргові зобов`язання перед позикодавцем несуть як чоловік, так і дружина, а не тільки той з подружжя, який підписав договір.

Таким чином, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то цивільні права та обов`язки за цим договором виникають в обох із подружжя.

Виконання кредитних зобов`язань, які виникли у обох з подружжя, за рахунок коштів одного з них (у тому числі і частково) може бути підставою для вимог до іншого подружжя, в тому числі і за правилами статті 544 ЦК України.

Так, відповідно до статті 544 ЦК України боржник, який виконав солідарний обов`язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього. Якщо один із солідарних боржників не сплатив частку, належну солідарному боржникові, який у повному обсязі виконав солідарний обов`язок, несплачене припадає на кожного з решти солідарних боржників у рівній частці.

Зазначена компенсація може бути стягнута лише у разі погашення за особисті кошти кредитної заборгованості, що узгоджується з правовими висновками Верховного Суду України, викладеним у постанові від 07 вересня 2016 року у справі № 6-801цс16, постанові Верховного Суду від 06 червня 2018 року у справі № 712/6574/16-ц (провадження № 61-17824св18), постанові Верховного Суду від 05 жовтня 2021 року у справі № 755/16464/20 (провадження № 61-7759св21).

З огляду на викладене, з урахуванням встановлених обставин, наявних у справі доказів, враховуючи, що спірна квартира АДРЕСА_2 була придбана подружжям у період перебування у шлюбі, а тому є їх спільною сумісною власністю, частки сторін є рівними, підстав для відступу від засад рівності часток подружжя при поділі майна відповідно до частини третьої статті 70 СК України відсутні, суд приходить до висновку про часткове задовлення вимог ОСОБА_3 та наявність підстав для задоволення позову та визначення за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 права власності по 1/2 частині квартири, а також про обґрунтованість вимог зустрічного позову ОСОБА_4 .

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. ст. ст.5,12,13, 264-266 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Цивільний позов ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Зустрічний позов ОСОБА_4 - задовольнити повністю.

Поділити спільне сумісне майно подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , квартиру АДРЕСА_2 .

Визнати за ОСОБА_3 право власності на частину квартири АДРЕСА_2 .

Визнати за ОСОБА_4 право власності на частину квартири АДРЕСА_2 .

Припинити право спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Полтавського апеляційного суду.

Відомості, що не оголошуються

Повне найменування позивача: ОСОБА_3 , 1991 р.н. АДРЕСА_1 ;

Повне найменування відповідача: ОСОБА_4 , АДРЕСА_3 ;

Третя особа: Полтавське регіональне управління державної спеціалізованої фінансової

установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву»:

м. Полтава, вул. Володимира Козака, 1-а

Суддя Т.О.Куц

Повний текст рішення виготовлено 07.04.2023