Рішення від 27.04.2023 по справі 759/12585/22

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/12585/22

пр. № 2/759/906/23

27 квітня 2023 року Святошинський районний суд м. Києва у складі:

головуючого- судді Петренко Н.О.

за участі секретаря судових засідань Донець Г.В.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача Мкртичевої М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини разом з матір`ю та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини разом з батьком,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2022р. ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу, укладеного 07.10.2011р. Центральним відділом державної реєстрації шлюбів м.Києва з державним центром розвитку сім`ї, актовий запис № 3266; визначити місце проживання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та після розірвання шлюбу залишити ОСОБА_1 прізвище ОСОБА_1 .

В обгрунтування позовних вимог посилалася на те, що 07.10.2011р. між нею та ОСОБА_4 було укладено шлюб. ІНФОРМАЦІЯ_1 від спільного шлюбу сторін народився син - ОСОБА_5 . Подружнє життя з відповідачем у позивача не склалося, оскільки протягом спільного проживання з`ясувалося, що характери сторін є різними, погляди позивача та відповідача на різні сторони життя та сімейні питання кардинально відрізняються, що унеможливлює подальше подружнє життя. Між сторонами немає взаєморозуміння та не можуть дійти спільної точки зору у спірних питаннях через різні сімейні цінності. На даний час шлюб має суто формальний характер.

Крім того, вказує, оскільки спільний син сторін є малолітнім, тобто не досяг 14 років, визначення місця проживання здійснюється за згодою батьків. Наразі спільний син постійно проживає та буде залишатись у подальшому проживати з позивачем. Просить позов задовольнити.

Ухвалою Святошинського районного суду м.Києва від 30.09.2022р. відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Святошинського районного суду м.Києва від 24.10.2022р. замінено третю особу Службу у справах дітей Святошинської районної державної адміністрації на Службу у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної в м Києві державної адміністрації у вказаній справі та зобов`язано Службу у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації надати до суду письмовий висновок.

15.02.2023р. ухвалою суду в задоволенні клопотання представника відповідача Мкртичевої М.І. про закриття провадження у справі в частині визначення місця проживання дитини разом з матір`ю- відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини разом з батьком прийняти до спільного провадження з основним позовом та здійснено перехід із спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

Крім того, ухвалою суду від 15.02.2023р. призначено подружжю строк для примирення один місяць.

Ухвалою Святошинського районного суду м.Києва від 16.03.2023р. закрито підготовче судове засідання у вказаній справі та призначено розгляд справи по суті.

Представник відповідача Мкртичева М.І. подала зустрічнй позов в якому просила визначити місце проживання малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з батьком - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

В обгрунтування зустрічного позову посилалася на те, що з 17.07.2022р. стосунки в сім`ї дещо погіршились у зв`язку з чим сторони вирішили пожити окремо. Наразі мати разом з дитиною проживають окремо від відповідача у Голосіївському районі м.Києва, а саме за адресою: АДРЕСА_1 . Однак, не дивлячись на те, що за спільним рішенням подружжя позивач та відповідач тимчасово проживають окремо, батько і надалі фінансово допомагає сім`ї, дружині та сину. Відповідач після припинення відносин з позивачкою фактично втратив повноцінну можливість спілкуватись зі своєю дитиною та приймати участь у вихованні дитини, від чого сильно страждає як сам відповідач, так і дитина. Батько не погоджується з позовом матері та стверджує, що приймає участь у житті та вихованні дитини, належним чином дбає про розвиток дитини та вважає, що найкраще в інтересах дитини визначити місце проживання дитини з батьком. Батько має можливість забезпечити дитину належними житловими умовами, має постійне місце роботи та джерело доходу, належним чином виконував свій обов`язок з належного здобуття освіти, належний розвиток здібностей дитини, купівлі товарів першої необхідності, товарів для навчання та розвитку дитини. Просить зустрічний позов задовольнити.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили задовольнити, у задоволенні зустрічного позову відмовити.

Адвокат Мкртичева М.І. заперечувала проти позову ОСОБА_1 . Надала відзив на позовну заяву в якому вказала, що відповідач заперечує проти задоволення позову про розірвання шлюбу, оскільки для нього - дружина та син, завжди на першому місці. Не заперечує, ща за перірд перебування у шлюбі як і вкожної сім`ї були певні непорозуміння, однак, саме взаємна повага та віра один в одного завжди допомагали їх подолати. Службою у справах дітей та сім`ї Голосіївської РДА було надано висновок без врахування думки батька та умисно обмежено реалізацію відповідачем прав, передбачених чинним ЦПК України. Звертає увагу, що такий висновок носить рекомендаційний характер та не може мати вирішальне значення при розгляді справи, а має бути оцінений з урахувнаням всіх доказів у даній справі.

ОСОБА_1 надала відзив на зустрічний позов в якому зазначила, що виходячи з фактичного місця проживання сина ОСОБА_5 , його вік (вісім років) та потреби та психоемоційний зв`язок з матір`ю. просить відмовити в задоволенні зустрічного позову. Відповідач належним чином займається вихованням сина, його навчанням, дозвіллям та лікуванням .За час подружніх відносин з позивачем, відповідач завжди приділяла і продовжує приділядати більше уваги і часу потребам спільного сина, ніж позивач. Саме відповідач - ОСОБА_1 фактично займається вихованням і піклування про дитину та вирішує побутові та інші питання життя. Беручи до уваги розподіл обов`язків щодо спільної дитини, який склався у шлюбі з позивачем, відповідач вважає, що визначення місця подальшого проживання дитини з нею краще відповідатиме інтересам малолітнього ОСОБА_5 .

Адвокат Мкртичева М.І. надала відповідь на відзив на зустрічну заяву в якому вказала, що не існує жодних обставин, які б свідчили про необхідність залишення дитини з матір`ю та подальшого розлучення дитини з батьком та неможливість встановлення місця проживання дитини з ним. Виходячи із забезпечення якнайкращих інтересів дитини, саме проживання дитини з батьком відповідатиме інтересам, дитина має міцний емоційний зв`язок з батьком, який у змозі забезпечити дитину усім необхідним для здорового життя та повноцінного розвитку. Просить визначити місце проживання з батьком.

Суд, вислухавши думку позивача, представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

07.10.2011 року між сторонами був зареєстрований шлюб Центральним відділом державної реєстрації шлюбів м.Києва з державним Центром розвитку сім`ї, актовий запис № 3266 /а.с. 13 /.

Від шлюбу сторони мають сина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 народженян/а.с. 14/.

Відповідно до довідки про реєстарцію місця проживання особи ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 з 19.10.2016р. /а.с.15/.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 СК України , шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Відповідно до частини 3 статті 105 Сімейного Кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.

У відповідності із ст.112 Сімейного Кодексу України шлюб розривається, якщо судом буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Згідно п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з`ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу.

Суд прийшов до висновку, що сім`я сторін розпалася остаточно і поновити шлюбні відносини між позивачем та відповідачем неможливо.

Позивач ОСОБА_1 наполягає на розірванні шлюбу.

Строк на примирення результату не дав, сторони не примирилися.

Згідно ст. 3 Сімейного Кодексу України, сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Згідно із ст.51 Конституції України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 56 СК України, кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв`язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.

Категоричне заперечення відповідачем розірвання шлюбу не може бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки судом було встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам позивача.

Щодо позовних вимог про визначення місця проживання дитини разом з матір`ю, слід зазначити наступне.

Згідно ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обгрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до довідки від 21.03.2023р. № 0050453 ОСОБА_1 дійсно працює в ПРАТ «МХП» за адресою: м.Київ, вул.Академіка Заболотного, 158 з 17.09.2012р. до цього часу на посаді керівник відділу з розвитку систем управління бізнесу клієнтів підрозділу відділ з розвитку систем управління бізнесу клієнтів управління трансформації бізнес-моделей дирекція з розвитку бізнесу клієнтів /т.2, а.с.164/.

Позивач має позивну характеристику на роботі /т.2, а.с.165/.

Відповідно до довідки від 27.01.2023р. ОСОБА_4 фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 /т.1, а.с.118/.

Відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 31.08.2015р. ОСОБА_4 придбав квартиру за адресою: АДРЕСА_2 /т.1, а.с.119-122/.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач - ОСОБА_4 працює на посаді комерційного директора ТОВ «Хелсі Фарм Україна» з 17.01.2022р. та має позитивну характеристику/т, 1, а.с.123/.

Відповідно до довідки про доходи загальна сума доходу ОСОБА_4 за період з січня 2022р. по грудень 2022р. становить 82 000,85 грн./т.1, а.с.124/.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 перераховував неодноразово на рахунок ОСОБА_1 грошові кошти /т. 1, а.с. 132-139/.

Відповідно до характеристики ОСОБА_5 відвідує шахові заняття у форматі онлайн з 26.12.2022р. по сьогоднішній день. До групи записала мати ОСОБА_1 .

Крім того, згідно характеристики тренера спортивного клубу НІТ ОСОБА_5 відвідує групові заняття з таїландського боксу з 21.10.2022р. по сьогоднішній день/т.2, а.с.163/.

Також, встановлено, що ОСОБА_5 відвідує персональні заняття з плавання у фітнес клубі Софія Спорт з 25.12.2022р. Оплачувала тренування та супрводжувала ОСОБА_5 на заняття його мама ОСОБА_1 /т.1, а.с.164/.

Відповідно до висновку Голосіївського районної в м. Києві державної адміністарції від 13.02.2023р. № 100-1472 за результатами бесіди з дитиною, пояснень матері та отриманих документів встановлено, що проживання малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з матір`ю відповідає його інтересам. Вважає, за доцільне визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_5 разом з матір`ю ОСОБА_1 /т.2,а.с.15-18/.

Як вбачається із змісту вказаного висновку ОСОБА_4 неодноразово викликався на засідання комісії та від адвоката батька надходила заява про відкладення розгляду питання до настання підготовчого засідання у справі (заяв було три) , а тому суд не приймає до уваги посилання представника ОСОБА_4 , що висновок надано без врахування думки батька та умисно обмежено реалізацією його прав, оскільки він з власної волі не з`являвся на засідання опіки.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Законодавство України не містить норм, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

Згідно зі статтею 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (стаття 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно із частиною восьмою статті 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Статтями 141, 150, 153, 155 СК України передбачено, що мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини. Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

У відповідності до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини, яка в силу положень статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Частиною першою статті 160 Сімейного кодексу України передбачено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Відповідно до частини першої статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може бути вирішено органом опіки та піклування або судом.

Суд виходить з того, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітніх дітей беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дітей до кожного з них, вік дітей, стан їх здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дітей для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дітей. Діти, які не досягли 14 років, повинні проживати у встановленому місці проживання, яке не може бути змінене самочинно як волею сторонніх осіб, так і волею якогось одного з батьків.

Питання про визначення місця проживання дітей має вирішуватись, насамперед, з урахуванням прав та законних інтересів дітей.

При вирішенні спору суд враховує постанову від 27.08.2020 року Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суд у справі №305/2060/18 провадження № 61-18251 св 19, якою визначено, що матеріально-побутове забезпечення батьків має враховуватися, але не є визначальним у вирішенні питання про визначення місця проживання дитини, оскільки судам перш за все слід брати до уваги інші критерії, зокрема ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, у тому числі обов`язків по вихованню дитини, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини та повинні виходити із якнайкращого забезпечення інтересів дитини (постанова від 18.03.2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, справа № 182/2037/17, провадження № 61-423св20.

При вирішенні питань про місце проживання дітей у випадку, коли їх батьки проживають окремо, необхідно дотримуватися принципу забезпечення найкращих інтересів дітей, обумовлених необхідністю забезпечити дітям повний і гармонійний фізичний, розумовий, духовний, моральний і соціальний розвиток, а також необхідний для такого розвитку рівень життя.

Враховуючи те, що умови проживання позивача є належними для проживання сина, при цьому суд насамперед виходить з інтересів самої дитини, враховуючи сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан , а також баланс між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах, вважає, що позовна вимога щодо визначення місця проживання дитини з матір`ю за даним рішенням не порушує батьківські права іншого із батьків- батька - ОСОБА_4 . А тому суд, вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а зустрічний позов ОСОБА_4 слід залишити без задоволення.

Крім того, визначення судом місця проживання дитини з одним із батьків, ніяким чином не перешкоджає іншому з них брати участь у вихованні, матеріальному забезпеченні дитини, спілкуванню з нею, що передбачено чинним законодавством, а в разі зміни обставин, які впливають на вирішення спору про місце проживання дитини, другий з батьків не обмежений повторно ставити таке питання.

На підставі викладеного та керуючись ст. 141-161 Сімейного кодексу України, ст.ст. 12, 13, 76, 77, 79, 81, 206, 263, 264, 280 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини разом з матір`ю - задовольнити.

Шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований 07.10.2011 року Центральним відділом державної реєстрації шлюбів м. Києва з державним центром розвитку сім`ї, актовий запис № 3266 - розірвати.

Після розірвання шлюбу залишити ОСОБА_1 прізвище « ОСОБА_1 ».

Визначити місце проживання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини разом з батьком - залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Святошинський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , місце фактичного проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_5 , місце фактичного проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП не відомий.

Третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації, м.Київ, вул.Гната Юри, 9, кім. 422.

Третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, м.Київ, вул.Велика Васильківська, 58.

Суддя Н.О. Петренко