Рішення

від 02.05.2023 по справі 815/116/14

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

02.05.23

Справа № 815/116/14

Провадження № 2/522/2333/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМУКРАЇНИ

02 травня 2023 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси

у складі: судді Чернявської Л.М.,

за участю секретаря судового засідання - Купцов С.О.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні ум.Одесі цивільнусправу за позовом Одеськоїспеціалізованої прокуратуриу сферіоборони Південногорегіону (Одеськоїспеціалізованої прокуратуриу військовійта обороннійсфері Південногорегіону) в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Державного підприємства Міністерства оборони України Одеський завод будівельних матеріалів до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Державного реєстратораправ нанерухоме майноРеєстраційної службиОдеського міськогоуправління юстиціїОдеської областіПривалової ЄвгеніїЄвгеніївни,Управління державноїреєстрації Юридичногодепартаменту Одеськоїміської радипро визнаннянедійсним свідоцтвапро правовласності,визнання протиправнимта скасуваннярішення державногореєстратора,визнання недійснимдоговору купівлі-продажу,

ВСТАНОВИВ:

В Одеському окружному адміністративному суді розгядалася позовна заява Одеського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Державного підприємства Міністерства оборони України Одеський завод будівельних матеріалів до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Одеської області Привалової Євгенії Євгеніївни, Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Одеської області, треті особи без самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора Привалової Євгенії Євгеніївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №4965908 від 13 серпня 2013 року, яким проведено державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення, за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 , податковий номер НОМЕР_1 .

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2014 року адміністративний позов Одеського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України задоволено.Визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Привалової Євгенії Євгеніївни Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Одеської області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №4965908 від 13 серпня 2013 року, яким проведено державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення, за адресою: АДРЕСА_2 , нежитлове приміщення №101 за ОСОБА_1 , податковий номер НОМЕР_1 .

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2014 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2014 року залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою Одеського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2014 року, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати постанову суду та закрити провадження у справі.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2017 року поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду з апеляційною скаргою.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2014 року залишено без змін.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ОСОБА_1 звернувся із касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та закрити провадження у справі.

Ухвалою Верховного суду від 11 вересня 2019 року справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 01 листопада 2019 року справу повернуто до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Ухвалою Верховного суду від 20 листопада 2019 року справу направлено до П`ятого апеляційного адміністративного суду для належного оформлення.

Ухвалою Верховного суду від 02 листопада 2020 року прийнято до провадження справу за позовом Одеського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України. Закінчено підготовку цієї справи до касаційного розгляду. Призначено справу до касаційного розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Постановою Верховного суду від 11 листопада 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2017 року скасовано, провадження у справі закрито. Роз`яснено позивачу право на звернення з позовом до суду в порядку цивільного судочинства, та право на звернення протягом 10 днів з дня отримання ним цієї постанови до Верховного Суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Ухвалою Верховного суду від 30 грудня 2020 року заяву військового прокурора Одеського гарнізону Південного регіону України задоволено. Справу передано до Приморського районного суду м. Одеси.

05 січня 2020 року вказана справа надійшла до Приморського районного суду м. Одеси.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 20 січня 2020 року справа надійшла в провадження судді Чернявської Л.М.

Відповідно до п.9 ч.1 Розділу ХІІІ ЦПК України, який набрав чинності 15.12.2017 року, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою Приморськогорайонного судум.Одеси від21січня 2021року прийнято до свого провадження справу та відкрито провадження у справі.

Так, Керівник Одеської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону, діючий в інтересах держави в особі: Міністерства оборони України, Державного підприємства Міністерства оборони України«Одеський завод будівельних матеріалів», звернувся до суду із позовом (з урахуванням заяви про зміну предмета позову від 20 грудня 2022 року, яка прийнята судом ухвалою суду від 09 січня 2023 року) до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Одеської області Привалової Євгенії Євгеніївни, Управління державної реєстрації Юридичного департаменту Одеської міської ради про визнання права власності, визнання недійсним свідоцтва про право власності, визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора, визнання недійсним договору купівлі-продажу, витребування нежитлового приміщення.

В остаточній редакції позову позивач просив суд:

- визнати право власності держави Україна в особі Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ 00034022) на об`єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення №101 (їдальня) загальною площею 333 кв.м. вартістю 1 080000 грн., розташоване за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 132095051101);

- визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно індексний номер 7915831, номер запису 2102181 від 13.08.2013, на нежитлове приміщення №101 розташоване за адресою АДРЕСА_2 , загальною площею 333 кв.м., видане ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 );

- скасувати рішення № 4965908 державного реєстратора Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Одеської області Привалової Євгенії Євгеніївни від 13 серпня 2013 року про державну реєстрацію права приватної власності на нерухоме майно, а саме: нежитлове приміщення №101 загальною площею 333 кв.м., розташоване за адресою АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 132095051101), за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 );

- визнати недійсним договір купівлі-продажу, укладений 22 серпня 2013 року між ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_2 ), нежитлового приміщення №101 загальною площею 333 кв.м., розташованого за адресою АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 132095051101), посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Таранською Аліною Миколаївною, зареєстрованого в реєстрі за № 5604;

- скасувати рішення № 5220656 приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Таранської Аліни Миколаївни від 22 серпня 2013 року про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, а саме: нежитлове приміщення №101 загальною площею 333 кв.м., розташоване за адресою АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 132095051101), за ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_2 ) з одночасним припиненням її права власності на вказаний об`єкт нерухомості;

- витребувати у ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_2 ) на користь Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ 00034022) об`єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення №101 (їдальня) загальною площею 333 кв.м. вартістю 1 080000 грн., розташоване за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 132095051101).

Ухвалою суду від 23 березня 2023 року закрито підготовче провадження по справі, призначено справу до слухання по суті.

В судове засідання 02 травня 2023 року сторони не з`явились, сповіщались належним чином.

Представник спеціалізованої прокуратури надав до суду заяву з проханням проводити судове засідання без його участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник позивача Міністерства оборони України надав до суду заяву якою просив проводити судове засідання без його участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник позивача Державного підприємства Міністерства оборони України«Одеський завод будівельних матеріалів» надав до суду заяву якою просила проводити слухання справи без її участі повністю підтримала позов просила його задовольнити.

Представник управління державної реєстрації Юридичного департаменту Одеської міської ради надала до суду відзив на позов, в якому просила відмовити у його задоволенні та розглядати справу за відсутності представника.

Представник ОСОБА_2 надав до суду заяву про розгляд справи за відсутності з врахуванням наданих рішень Приморського районного суду м. Одеси та Акту прийому-передачі від 04.02.2016 року.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України суд вважає за можливерозглянути справу у відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів, не здійснюючи фіксування судового процесу.

Ухвалою суду від 02 травня 2023 року закрито провадження за позовними вимогами Одеської спеціалізованоїпрокуратури усфері оборониПівденного регіону(Одеськоїспеціалізованої прокуратуриу військовійта обороннійсфері Південногорегіону) в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Державного підприємства Міністерства оборони України Одеський завод будівельних матеріалів до ОСОБА_2 про визнання права власності держави Україна в особі Міністерства оборони України на об`єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення №101 (їдальня) загальною площею 333 кв.м. вартістю 1 080000 грн., розташоване за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 132095051101) та витребування у ОСОБА_2 на користь Міністерства оборони України об`єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення №101 (їдальня) загальною площею 333 кв.м. вартістю 1 080000 грн., розташоване за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 132095051101) на підставі п.2 ч.1 ст. 255 Цивільного процесуального кодексу України.

Розглянувши позовну заяву, вивчивши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити враховуючи наступне.

Згідно зі статтею15,16 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Відповідно до частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Так, з врахуванням ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 02 травня 2023 року, суд розглядає наступні позовні вимоги:

- визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно індексний номер 7915831, номер запису 2102181 від 13.08.2013, на нежитлове приміщення №101 розташоване за адресою АДРЕСА_2 , загальною площею 333 кв.м., видане ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 );

- скасувати рішення № 4965908 державного реєстратора Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Одеської області Привалової Євгенії Євгеніївни від 13 серпня 2013 року про державну реєстрацію права приватної власності на нерухоме майно, а саме: нежитлове приміщення №101 загальною площею 333 кв.м., розташоване за адресою АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 132095051101), за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 );

- визнати недійсним договір купівлі-продажу, укладений 22 серпня 2013 року між ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_2 ), нежитлового приміщення №101 загальною площею 333 кв.м., розташованого за адресою АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 132095051101), посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Таранською Аліною Миколаївною, зареєстрованого в реєстрі за № 5604;

- скасувати рішення № 5220656 приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Таранської Аліни Миколаївни від 22 серпня 2013 року про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, а саме: нежитлове приміщення №101 загальною площею 333 кв.м., розташоване за адресою АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 132095051101), за ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_2 ) з одночасним припиненням її права власності на вказаний об`єкт нерухомості.

Як зазначив позивач, Одеською прокуратурою з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України було проведено перевірку військового майна, що перебуває в оперативному управлінніДП Міністерства оборони України «Одеський завод будівельних матеріалів».

У зв`язку із проведенням Одеською прокуратурою з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України вказаної вище перевірки, у начальника реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції було витребувано реєстраційну справу щодо нежитлового приміщення загальною площею 333 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 , нежитлове приміщення № 101.

В матеріалах реєстраційної справи, прокуратурою було виявлено рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 13 серпня 2013 року № 4965908, відповідно до якого державним реєстратором Приваловою Є.Є. проведено державну реєстрацію права приватної власності на нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 .

Відповідно до рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради народних депутатів від 20 вересня 1984 року, було дозволено військовій частині НОМЕР_3 проектування 9-ти поверхового гуртожитку із 2-х блоків для малосімейних між 2-м і3-м Басейним провулком. Вказаним рішенням також було зобов`язано військову частину НОМЕР_3 розробити проектну документацію на будівництво вказаного об`єкту.

Як вбачається з листа військової частини НОМЕР_3 № 24/3-127, військовою частиною була надана першому заступнику голови Виконкому Одеської міської ради народних депутатів перед проектна пропозиція на проектування гуртожитку на ділянці між 2 та 3 Басейним провулком.

Відповідно до рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради народних депутатів від 10 липня 1985 року № 354, було вирішено відвести військовій частині НОМЕР_3 в тимчасове користування земельну ділянку площею 0,65 га під будівництво9-ти поверхового гуртожитку для малосімейних із 2-х блоків між 2-м та 3-м Басейним провулком.

Актом державної приймальної комісії «Про прийомку закінченого об`єкту до експлуатації» від 28 листопада 1986 року, затвердженим рішенням виконавчого комітету Приморської районної ради народних депутатів від 31 грудня 1986 року№ 724 прийнято до експлуатації 9-ти поверховий житловий будинок (гуртожиток для малосімейних) на 68 квартир з вбудованим приміщенням їдальня загальною площею 415,7 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 .

Як вбачається з вказаного акту, зазначений в ньому будинок спроектований генеральним проектувальником ВП-690 та збудований генеральним підрядником військовою частиною НОМЕР_4 і субпідрядними організаціями військовими частинами № 73545 та № 74932.

Відповідно до наказу Міністра оборони України від 14 грудня 1998 року № 448 «Про створення державного підприємства Міністерства оборони України «Одеський завод будівельних матеріалів» і затвердження його статуту», наказано створити на основних фондах й оборотних коштах 215 заводу залізобетонних виробів Одеського територіального інженерно-будівельного управління, Державне підприємство Міністерства оборони України «Одеський завод будівельних матеріалів».

Актом прийняття-передачі основних засобів, затвердженого начальником управління економіки та планування заступником начальника головного управління розквартирування військ капітального будівництва Міністерства оборони України від 20 жовтня 1999 року 9-ти поверховий житловий будинок (гуртожиток для малосімейних) на 68 квартир з вбудованим приміщенням їдальня загальною площею 415,7 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 ., був переданий до експлуатації Державному підприємству Міністерства оборони України «Одеський завод будівельних матеріалів».

Отже, вищезазначені досліджені документи підтверджують, що нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_2 не є новим будівництвом, як то зазначено в Свідоцтві № НОМЕР_5 про відповідність збудованого об`єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил.

Також судом було досліджено експертний висновок ОНДІСЕ судової технічно-будівельної експертизи і оціночно-будівельної експертизи за № 4527/24 від 22 лютого 2017 року згідно якого, нежитлове приміщення загальною площею 333 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , являє собою вбудовано-прибудовані приміщення першого поверху, що введені в експлуатацію 31.12.1986 в комплексі разом із висотною частиною житлового будинку, замовником будівництва яких була в/ч НОМЕР_6 , та, технічно не є новозбудованим об`єктом.

Судом було встановлено, що вбудоване приміщення (їдальня) загальною площею 415,7 кв.м. зазначеної будівлі використовувалось Державним підприємством Міністерства оборони України «Одеський завод будівельних матеріалів» за призначенням. Факт використання Державним підприємством Міністерства оборони України «Одеський завод будівельних матеріалів» вказаного приміщення підтверджується зокрема договором найму робочого місця від 01 травня 2013 року, укладений між позивачем (як наймодавцем) та між фізичною особою-підприємцем Сербенюком (як наймачем).

Судом були дослідженні матеріали реєстраційної справи № 132095051101 щодо нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 та було встановлено наступне.

Відповідно до рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 13 серпня 2013 року № 4965908, державним реєстратором Приваловою Є.Є. проведено державну реєстрацію права приватної власності на нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , нежитлове приміщення № 101 за ОСОБА_1 .

Так, як вбачається з матеріалів реєстраційної справи № 132095051101, оскаржуване рішення було прийнято на підставі таких документів: заяви ОСОБА_1 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, квитанції про сплату державного мита за державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно, копії паспорта ОСОБА_1 , кваліфікаційного сертифікату відповідального виконавця окремих видів робіт (послуг), пов`язаних із створенням об`єкта архітектури, свідоцтва № НОМЕР_5 про відповідність збудованого об`єкта проектній документації вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил, технічного паспорту, технічної характеристики нежитлового приміщення.

При цьому державним реєстратором не було встановлено факт відсутностіпідстав для відмови в державній реєстрації прав, а також не було здійснено перевірку заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства. Так, всупереч пункту 10 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого Кабінетом Міністрів України від 26 жовтня 2011 року №1141 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин),держаним реєстратором не було здійснено пошук прав відомостей про нерухоме майно відносно якого було здійснено державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 .

Також, спірне рішення було прийнято на підставі Свідоцтва № НОМЕР_5 про відповідність збудованого об`єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил.

Разом з цим, згідно відповіді Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області від 19.11.2013 № 05/01-10957, свідоцтво/сертифікат відповідності збудованого об`єкту проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил №150001744 від 14.01.2010, Інспекцією не видавалися.

Висновком судово-технічної експертизи за № 1367/03 від 14 квітня 2014 року встановлено, що свідоцтво № НОМЕР_5 про відповідність збудованого об`єкту проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил від 14.01.2010, яке було подано ОСОБА_1 реєстратору для реєстрації права власності, (включно друковані тексти, відтиск печатки, підпис) виконані електрографічним способом за допомогою електрофотографічного апарату з кольоровим зображенням (копіювальний апарат, багатофункціональний друкуючий пристрій) та є кольоровою копією. Тобто, для здійснення реєстрації ОСОБА_1 було подано державному реєстратору електрофотографічну копію.

Згідно зі статтею 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 1 липня 2004 року за N 1952-IV (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди (їх окремі частини), квартири, житлові та нежитлові приміщення. Якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію об`єкта нерухомого майна, державна реєстрація прав на такий об`єкт проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку.

Пунктом 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначено, як офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема, гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження та внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом (частина перша статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Державній реєстрації прав підлягають: право власності; речові права, похідні від права власності, зокрема, іпотека; заборона відчуження та арешт нерухомого майна, податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження (стаття 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості Державного реєстру прав вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки їх не скасовано у порядку, передбаченому цим Законом.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: 1) відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); 2) відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; 3) відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; у разі потреби вимагає подання передбачених законодавством додаткових документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень тощо.

Згідно із частиною третьою статті 16 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції 13.08.2013), разом із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у паперовій формі подаються оригінали документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень, їх копії, засвідчені в установленому порядку.

Згідно зі статтею 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація прав проводиться на підставі: 1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом; 2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; 3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; 4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; 5) рішень судів, що набрали законної сили; 6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Згідно із пунктами 2, 3, 4 частини першої статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі якщо: із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа; подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Між тим, державним реєстратором прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Одеської області Приваловою Є.Є. перевірку документів, поданих ОСОБА_1 , всупереч вищевказаних вимог Закону, не здійснено належним чином та прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №4965908 від 13.08.2013 щодо державної реєстрації права власності на нежитлове приміщення №101 площею 333 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_2 .

Недотримання державним реєстратором Приваловою Є.Є. порядку проведення державної реєстрації, не встановлення відповідності заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, відсутність перевірки відповідності повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відсутність перевірки і витребування додаткових документів для встановлення відповідності про нерухоме майно призвело до незаконного вибуття з державної власності нерухомого майна, яке перебувало на праві господарського відання Державного підприємства «Одеський завод будівельних матеріалів».

Таким чином, прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №4965908 від 13 серпня 2013 року на підставі недійсного (підробленого) свідоцтва № НОМЕР_5 про відповідність збудованого об`єкта проектній документації вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил, є дією, вчиненою державним реєстратором всупереч вимогам законодавства, а тому є протиправним.

В подальшому, ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 22.08.2013 відчужив за 240800 грн. нежитлове приміщення № 101 загальною площею 333 кв.м., розташоване за адресою : АДРЕСА_2 , ОСОБА_2 . Вказаний договір купівлі-продажу об`єкта нерухомого майна (реєстраційний номер 132095051101) 22.08.2013 посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Таранською А.М. (номер запису 5604, рішення про державну реєстрацію прав і обтяжень № 5220656).

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна станом на 13.08.2022 нежитлове приміщення №101 загальною площею 333 кв.м., розташоване за адресою : АДРЕСА_2 , перебувало у приватній власності ОСОБА_2 ..

Разом з цим, згідно зі статтею15,16 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Відповідно до частини першоїстатті 215 ЦК Українипідставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостоюстатті 203 цього Кодексу, відповідно до яких зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зі статтями16,203,215 ЦК Українидля визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним як способу захисту є усталеним у судовій практиці.

Згідно з частиною четвертоюстатті 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19) зазначено «недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим. Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси власне порушені, а учасники цивільного обороту використовують цивільне судочинство для такого захисту».

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18) вказувала, що «застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19) від 04 вересня 2018 року вказано, що «ефективний спосіб захисту прав повинен забезпечити поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування, тобто такий захист повинен бути повним та забезпечувати таким чином мету здійснення правосуддя та принцип процесуальної економії (забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту)».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17 (провадження № 12-234гс18) зроблено висновок, що «за наявності державної реєстрації права власності за певною особою державна реєстрація права власності на це ж майно за іншою особою може бути здійснена за згодою цієї особи або за судовим рішенням, що набрало законної сили, щодо права власності на нерухоме майно. Сама собою державна реєстрація права власності за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права власності, але створює спростовувану презумпцію права власності такої особи».

Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що у відповідності до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна станом на 13.08.2022 нежитлове приміщення №101 загальною площею 333 кв.м., розташоване за адресою : АДРЕСА_2 , перебуває у приватній власності ОСОБА_2 ..

Так, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 199/8324/19 зазначено, що «Якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту може бути позов про витребування нерухомого майна, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру прав.

Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для відновлення його права (пункт 100постанови Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц).

Задоволення позову про витребування майна є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру прав. Такі висновки сформульовані, зокрема, упостанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, у пункті 98постанови Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц.

Такий позов позивачем не був заявлений, а одним з основних принципів цивільного судочинства є принцип диспозитивності, за яким суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених випадках.

Крім того, відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 1952-IV право власності підлягає державній реєстрації.

Задоволення позовної вимоги про скасування державної реєстрації права власності суперечить зазначеній імперативній вимозі закону, оскільки виконання судового рішення призведе до прогалини в Державному реєстрі прав у частині належності права власності на спірне майно.

Отже, замість скасування неналежного запису про державну реєстрацію до Державного реєстру прав має бути внесений належний запис про державну реєстрацію права власності позивача. Такий запис вноситься на підставі судового рішення про задоволення віндикаційного позову (пункт 87постанови Великої Палати Верховного Суду від 9 листопада 2021 року у справі № 466/8649/16-ц).

Упостанові від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-цВелика Палата Верховного Суду зробила висновки про те, що визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є відсутність або наявність у позивача права володіння майном; відсутність або наявність в особи права володіння нерухомим майном визначається виходячи з принципу реєстраційного підтвердження володіння; особа, до якої перейшло право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правоможності власника, включаючи право володіння».

Разом з цим, як встановлено судом на підставі рішення Приморського районного суду м. Одеси від 18 листопада 2015 року визнано право власності держави України в особі Міністерства оборони України на об`єкт нерухомого майна нежитлове приміщення № 101 (їдальня) загальною площею 333 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ;

Витребувано від ОСОБА_2 об`єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення № 101 (їдальня) загальною площею 333 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та повернути зазначене нерухоме майно шляхом передачі за актом приймання-передачі Міністерству оборони України в особі державного підприємства Міністерства оборони України «Одеський завод будівельних матеріалів».

Також, в матеріалах справи є Акт прийому-передачі від 04 лютого 2016 року щодо виконання виконавчого листа № 522/25132/14-ц, у відповідності до якого Міністерству оборони України в особі державного підприємства Міністерства оборони України «Одеський завод будівельних матеріалів» передано відповідне нерухоме майно, а саме нежитлове приміщення № 101 (їдальня) загальною площею 333 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

З врахування вищевикладеного, суд дійшов висновку про необхідність відмови в задоволенні позовних вимог, так як свідоцтво про право власності на нерухоме майно індексний номер 7915831, номер запису 2102181 від 13.08.2013, на нежитлове приміщення №101 розташоване за адресою АДРЕСА_2 , загальною площею 333 кв.м., видане ОСОБА_1 та договір купівлі-продажу, укладений 22 серпня 2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , нежитлового приміщення №101 загальною площею 333 кв.м., розташованого за адресою АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 132095051101), посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Таранською Аліною Миколаївною, зареєстрованого в реєстрі за № 5604 не порушують права Позивача, оскільки судом встановлено, що на підставі рішення Приморського районного суду м. Одеси від 18 листопада 2015 року визнано право власності держави України в особі Міністерства оборони України на об`єкт нерухомого майна нежитлове приміщення № 101 (їдальня) загальною площею 333 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та витребувано від ОСОБА_2 об`єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення № 101 (їдальня) загальною площею 333 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та повернути зазначене нерухоме майно шляхом передачі за актом приймання-передачі Міністерству оборони України в особі державного підприємства Міністерства оборони України «Одеський завод будівельних матеріалів».

Щодо вимог про скасування рішення № 4965908 державного реєстратора Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Одеської області Привалової Євгенії Євгеніївни від 13 серпня 2013 року про державну реєстрацію права приватної власності на нерухоме майно, а саме: нежитлове приміщення №101 загальною площею 333 кв.м., розташоване за адресою АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 132095051101), за ОСОБА_1 та скасування рішення № 5220656 приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Таранської Аліни Миколаївни від 22 серпня 2013 року про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, а саме: нежитлове приміщення №101 загальною площею 333 кв.м., розташоване за адресою АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 132095051101), за ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_2 ) з одночасним припиненням її права власності на вказаний об`єкт нерухомості то суд їх також залишає без задоволення, оскільки скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для відновлення його права, а задоволення позову про витребування майна є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру прав.

Такі висновки сформульовані, зокрема, упостанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, у пункті 98постанови Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц.

Слід зазначити. що суд залишає без задоволення позовні вимоги, оскільки порушені права Позивача були поновлені в повному обсязі на підставі рішення Приморського районного суду м. Одеси від 18 листопада 2015 року по справі № 522/25132/14-ц, яким визнано право власності на зазначене майно та витребувано майно у ОСОБА_2 та яке виконано в повному обсязі, що підтверджується Актом прийому-передачі від 04 лютого 2016 року щодо виконання виконавчого листа № 522/25132/14-ц, у відповідності до якого Міністерству оборони України в особі державного підприємства Міністерства оборони України «Одеський завод будівельних матеріалів» передано відповідне нерухоме майно, а саме нежитлове приміщення № 101 (їдальня) загальною площею 333 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв`язок у сукупності, встановлені судом обставини свідчать про те, що у суду є всі підстави для відмови у задоволенні позовних вимог з підстав їх необґрунтованості.

На підставі наведеного, керуючись статтями 15, 16, 202, 203, 215, 330, 387, 388, 392 ЦК України, Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», статями 2-13, 30, 43, 49, 56, 57, 76-81, 89, 95, 133, 141, 223, 241, 247, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимогиОдеської спеціалізованоїпрокуратури усфері оборониПівденного регіону(Одеськоїспеціалізованої прокуратуриу військовійта обороннійсфері Південногорегіону) в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Державного підприємства Міністерства оборони України Одеський завод будівельних матеріалів до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Одеської області Привалової Євгенії Євгеніївни, Управління державної реєстрації Юридичного департаменту Одеської міської ради про визнання недійсним свідоцтва про право власності, визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора, визнання недійсним договору купівлі-продажу залишити без задоволення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного суду.

Повний текст рішення суду складено 04 травня 2023 року.

Суддя Чернявська Л.М.