Постанова

від 12.12.2023 по справі 815/116/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/6486/23

Справа № 815/116/14

Головуючий у першій інстанції Чернявська Л. М.

Доповідач Таварткіладзе О. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.12.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Таварткіладзе О.М.,

суддів: Заїкіна А.П., Погорєлової С.О.,

за участю секретаря судового засідання: Трофименка О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 02 травня 2023 року по цивільній справі за позовом Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону (Одеської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону) в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Державного підприємства Міністерства оборони України «Одеський завод будівельних матеріалів» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Одеської області Привалової Євгенії Євгеніївни, Управління державної реєстрації Юридичного департаменту Одеської міської ради про визнання недійсним свідоцтва про право власності, визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора, визнання недійсним договору купівлі-продажу, -

В С Т А Н О В И В:

Керівник Одеської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону, діючий в інтересах держави в особі: Міністерства оборони України, Державного підприємства Міністерства оборони України «Одеський завод будівельних матеріалів», звернувся до суду із позовом (з урахуванням заяви про зміну предмета позову від 20 грудня 2022 року, яка прийнята судом ухвалою суду від 09 січня 2023 року) до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Одеської області Привалової Євгенії Євгеніївни, Управління державної реєстрації Юридичного департаменту Одеської міської ради про визнання права власності, визнання недійсним свідоцтва про право власності, визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора, визнання недійсним договору купівлі-продажу, витребування нежитлового приміщення.

В остаточній редакції позову позивач просив суд:

- визнати право власності держави Україна в особі Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ 00034022) на об`єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення №101 (їдальня) загальною площею 333 кв.м. вартістю 1 080 000 грн., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 132095051101);

- визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно індексний номер 7915831, номер запису 2102181 від 13.08.2013, на нежитлове приміщення №101 розташоване за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 333 кв.м., видане ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 );

- скасувати рішення № 4965908 державного реєстратора Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Одеської області Привалової Євгенії Євгеніївни від 13 серпня 2013 року про державну реєстрацію права приватної власності на нерухоме майно, а саме: нежитлове приміщення №101 загальною площею 333 кв.м., розташоване за адресою АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 132095051101), за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 );

- визнати недійсним договір купівлі-продажу, укладений 22 серпня 2013 року між ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_2 ), нежитлового приміщення №101 загальною площею 333 кв.м., розташованого за адресою АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 132095051101), посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Таранською Аліною Миколаївною, зареєстрованого в реєстрі за № 5604;

- скасувати рішення № 5220656 приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Таранської Аліни Миколаївни від 22 серпня 2013 року про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, а саме: нежитлове приміщення №101 загальною площею 333 кв.м., розташоване за адресою АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 132095051101), за ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_2 ) з одночасним припиненням її права власності на вказаний об`єкт нерухомості;

- витребувати у ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_2 ) на користь Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ 00034022) об`єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення №101 (їдальня) загальною площею 333 кв.м. вартістю 1 080 000 грн., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 132095051101).

Ухвалою суду від 02 травня 2023 року закрито провадження за позовними вимогами Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону (Одеської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону) в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Державного підприємства Міністерства оборони України «Одеський завод будівельних матеріалів» до ОСОБА_2 про визнання права власності держави Україна в особі Міністерства оборони України на об`єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення №101 (їдальня) загальною площею 333 кв.м. вартістю 1 080 000 грн., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 132095051101) та витребування у ОСОБА_2 на користь Міністерства оборони України об`єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення №101 (їдальня) загальною площею 333 кв.м. вартістю 1 080 000 грн., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 132095051101) на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 Цивільного процесуального кодексу України.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 02 травня 2023 року позов залишено без задоволення.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, Спеціалізована прокуратура у сфері оборони Південного регіону подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення Приморського районного суду м. Одеси від 02 травня 2023 року скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

Будучи в розумінні ст. 128 ЦПК України належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи, представник Міністерства оборони України та Державного підприємства Міністерства оборони України «Одеський завод будівельних матеріалів», відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , а також представники третіх осіб - Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Одеської області Привалової Євгенії Євгеніївни, Управління державної реєстрації Юридичного департаменту Одеської міської ради, в судове засідання, призначене на 12.12.2023 року на 14-00 г., не з`явились, про причини неявки суду не повідомили, заяв про відкладення судового засідання не подали, ініціативи взяти участь у розгляді справи в апеляційному порядку за допомогою відеоконференцзв`язку не виявили.

Представник Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону (Одеської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону), взявши участь у справі в режимі відеоконференцзв`язку, з огляду на належне повідомлення інших учасників справи, які не з`явились, не повідомивши про причини неявки, і не просили відкласти судове засідання, не заперечувала проти розгляду апеляційної скарги по суті.

Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

За таких обставин, колегія суддів не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наведених у цій постанові підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст.367ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ст.263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Залишаючи позов Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону (Одеської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону) в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Державного підприємства Міністерства оборони України «Одеський завод будівельних матеріалів» про визнання недійсним свідоцтва про право власності, визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора, визнання недійсним договору купівлі-продажу, суд першої інстанції, виходив з того, що порушені права Позивача були поновлені в повному обсязі на підставі рішення Приморського районного суду м.Одеси від 18 листопада 2015 року по справі №522/25132/14-ц, яким визнано правовласності назазначене майнота витребуваномайно у ОСОБА_2 та яке виконано в повному обсязі, що підтверджується Актом прийому-передачі від 04 лютого 2016 року щодо виконання виконавчого листа № 522/25132/14-ц, у відповідності до якого Міністерству оборони України в особі Державного підприємства Міністерства оборони України «Одеський завод будівельних матеріалів» передано відповідне нерухоме майно, а саме нежитлове приміщення № 101 (їдальня) загальною площею 333 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для відновлення його права, а задоволення позову про витребування майна є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру прав.

Колегія суддів погоджується з такими висновками районного суду.

Судом встановлено, з матеріалів справи вбачається, що:

- Одеською прокуратурою з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України було проведено перевірку військового майна, що перебуває в оперативному управлінні ДП Міністерства оборони України «Одеський завод будівельних матеріалів»;

- у зв`язку із проведенням Одеською прокуратурою з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України вказаної вище перевірки, у начальника реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції було витребувано реєстраційну справу щодо нежитлового приміщення загальною площею 333 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , нежитлове приміщення № 101;

- в матеріалах реєстраційної справи прокуратурою було виявлено рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 13 серпня 2013 року № 4965908, відповідно до якого державним реєстратором Приваловою Є.Є. проведено державну реєстрацію права приватної власності на нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_2 за ОСОБА_1 ;

- відповідно до рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради народних депутатів від 20 вересня 1984 року, було дозволено військовій частині НОМЕР_3 проектування 9-ти поверхового гуртожитку із 2-х блоків для малосімейних між 2-м і 3-м Басейним провулком. Вказаним рішенням також було зобов`язано військову частину НОМЕР_3 розробити проектну документацію на будівництво вказаного об`єкту;

- згідно з листом військової частини НОМЕР_3 № 24/3-127, військовою частиною була надана першому заступнику голови Виконкому Одеської міської ради народних депутатів передпроектна пропозиція на проектування гуртожитку на ділянці між 2 та 3 Басейним провулком;

- відповідно до рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради народних депутатів від 10 липня 1985 року № 354, було вирішено відвести військовій частині НОМЕР_3 в тимчасове користування земельну ділянку площею 0,65 га під будівництво9-ти поверхового гуртожитку для малосімейних із 2-х блоків між 2-м та 3-м Басейним провулком;

- актом державної приймальної комісії «Про прийомку закінченого об`єкту до експлуатації» від 28 листопада 1986 року, затвердженим рішенням виконавчого комітету Приморської районної ради народних депутатів від 31 грудня 1986 року№ 724, прийнято до експлуатації 9-ти поверховий житловий будинок (гуртожиток для малосімейних) на 68 квартир з вбудованим приміщенням їдальня загальною площею 415,7 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 . Зі змісту даного акту, зазначений в ньому будинок спроектований генеральним проектувальником ВП-690 та збудований генеральним підрядником військовою частиною НОМЕР_4 і субпідрядними організаціями військовими частинами № 73545 та №74932;

- відповідно до наказу Міністра оборони України від 14 грудня 1998 року № 448 «Про створення державного підприємства Міністерства оборони України «Одеський завод будівельних матеріалів» і затвердження його статуту», наказано створити на основних фондах й оборотних коштах 215 заводу залізобетонних виробів Одеського територіального інженерно-будівельного управління, Державне підприємство Міністерства оборони України «Одеський завод будівельних матеріалів»;

- актом прийняття-передачі основних засобів, затвердженого начальником управління економіки та планування заступником начальника головного управління розквартирування військ капітального будівництва Міністерства оборони України від 20 жовтня 1999 року 9-ти поверховий житловий будинок (гуртожиток для малосімейних) на 68 квартир з вбудованим приміщенням їдальня загальною площею 415,7 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , був переданий до експлуатації Державному підприємству Міністерства оборони України «Одеський завод будівельних матеріалів»;

- відповідно до експертного висновку ОНДІСЕ судової технічно-будівельної експертизи і оціночно-будівельної експертизи за № 4527/24 від 22 лютого 2017 року, нежитлове приміщення загальною площею 333 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 , являє собою вбудовано-прибудовані приміщення першого поверху, що введені в експлуатацію 31.12.1986 року в комплексі разом із висотною частиною житлового будинку, замовником будівництва яких була в/ч НОМЕР_3 , та, технічно не є новозбудованим об`єктом;

- вбудоване приміщення (їдальня) загальною площею 415,7 кв.м. зазначеної будівлі використовувалось Державним підприємством Міністерства оборони України «Одеський завод будівельних матеріалів» за призначенням. Факт використання Державним підприємством Міністерства оборони України «Одеський завод будівельних матеріалів» вказаного приміщення підтверджується зокрема договором найму робочого місця від 01 травня 2013 року, укладений між позивачем (як наймодавцем) та між фізичною особою-підприємцем Сербенюком (як наймачем);

- згідно з дослідженими судом матеріалами реєстраційної справи № 132095051101 щодо нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , було встановлено, що відповідно до рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 13 серпня 2013 року № 4965908, державним реєстратором Приваловою Є.Є. проведено державну реєстрацію права приватної власності на нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , нежитлове приміщення № 101 за ОСОБА_1 . Оскаржуване рішення було прийнято державним реєстратором на підставі таких документів: заяви ОСОБА_1 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, квитанції про сплату державного мита за державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно, копії паспорта ОСОБА_1 , кваліфікаційного сертифікату відповідального виконавця окремих видів робіт (послуг), пов`язаних із створенням об`єкта архітектури, свідоцтва № НОМЕР_5 про відповідність збудованого об`єкта проектній документації вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил, технічного паспорту, технічної характеристики нежитлового приміщення;

- в подальшому, ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 22.08.2013 року відчужив за 240800 грн. нежитлове приміщення № 101 загальною площею 333 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 . Вказаний договір купівлі-продажу об`єкта нерухомого майна (реєстраційний номер 132095051101) 22.08.2013 року посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Таранською А.М. (номер запису 5604, рішення про державну реєстрацію прав і обтяжень № 5220656);

- згідно з інформаційною довідою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна станом на 13.08.2022 нежитлове приміщення №101 загальною площею 333 кв.м., розташоване за адресою : АДРЕСА_1 , перебувало у приватній власності ОСОБА_2 ;

- згідно з відповіддю Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області від 19.11.2013 № 05/01-10957, свідоцтво/сертифікат відповідності збудованого об`єкту проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил №150001744 від 14.01.2010, Інспекцією не видавалися;

- висновком судово-технічної експертизи за № 1367/03 від 14 квітня 2014 року встановлено, що свідоцтво № НОМЕР_5 про відповідність збудованого об`єкту проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил від 14.01.2010 року, яке було подано ОСОБА_1 реєстратору для реєстрації права власності, (включно друковані тексти, відтиск печатки, підпис) виконані електрографічним способом за допомогою електрофотографічного апарату з кольоровим зображенням (копіювальний апарат, багатофункціональний друкуючий пристрій) та є кольоровою копією. Тобто, для здійснення реєстрації ОСОБА_1 було подано державному реєстратору електрофотографічну копію;

- рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 18 листопада 2015 року по справі №522/25132/14-ц визнано право власності держави України в особі Міністерства оборони України на об`єкт нерухомого майна нежитлове приміщення № 101 (їдальня) загальною площею 333 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , витребувано від ОСОБА_2 об`єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення № 101 (їдальня) загальною площею 333 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та повернуто зазначене нерухоме майно шляхом передачі за актом приймання-передачі Міністерству оборони України в особі державного підприємства Міністерства оборони України «Одеський завод будівельних матеріалів»;

- у відповідності до Акту прийому-передачі від 04 лютого 2016 року щодо виконання виконавчого листа №522/25132/14-ц, Міністерству оборони України в особі державного підприємства Міністерства оборони України «Одеський завод будівельних матеріалів» передано відповідне нерухоме майно, а саме нежитлове приміщення № 101 (їдальня) загальною площею 333 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Крім того з матерів справи вбачається, що ухвалою суду від 02 травня 2023 року закрито провадження за позовними вимогами Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону (Одеської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону) в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Державного підприємства Міністерства оборони України «Одеський завод будівельних матеріалів» до ОСОБА_2 про визнання права власності держави Україна в особі Міністерства оборони України на об`єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення №101 (їдальня) загальною площею 333 кв.м. вартістю 1 080 000 грн., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 132095051101) та витребування у ОСОБА_2 на користь Міністерства оборони України об`єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення №101 (їдальня) загальною площею 333 кв.м. вартістю 1080 000 грн., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 132095051101) на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 Цивільного процесуального кодексу України.

Дана ухвала в апеляційному порядку не оскаржена і вступила в законну силу.

Колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За змістом ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Згідно зі статтею 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року за № 1952-IV (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди (їх окремі частини), квартири, житлові та нежитлові приміщення. Якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію об`єкта нерухомого майна, державна реєстрація прав на такий об`єкт проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку.

Пунктом 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначено, як офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема, гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження та внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом (частина перша статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Державній реєстрації прав підлягають: право власності; речові права, похідні від права власності, зокрема, іпотека; заборона відчуження та арешт нерухомого майна, податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження (стаття 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості Державного реєстру прав вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки їх не скасовано у порядку, передбаченому цим Законом.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: 1) відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); 2) відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; 3) відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; у разі потреби вимагає подання передбачених законодавством додаткових документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень тощо.

Згідно із частиною третьою статті 16 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції 13.08.2013), разом із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у паперовій формі подаються оригінали документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень, їх копії, засвідчені в установленому порядку.

Згідно зі статтею 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація прав проводиться на підставі: 1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом; 2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; 3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; 4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; 5) рішень судів, що набрали законної сили; 6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Згідно із пунктами 2, 3, 4 частини першої статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі якщо: із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа; подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Встановивши, що державним реєстратором рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №4965908 від 13 серпня 2013 року прийнято на підставі недійсного (підробленого) свідоцтва № НОМЕР_5 про відповідність збудованого об`єкта проектній документації вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил, суд першої інстанції вірно вважав таке рішення державного реєстратора протиправним.

Також суд обґрунтовано вказав, що всупереч пункту 10 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого Кабінетом Міністрів України від 26 жовтня 2011 року №1141 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), держаним реєстратором не було здійснено пошук відомостей про нерухоме майно, відносно якого було здійснено державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 .

Тобто первісна державна реєстрація права власності на спірний об`єкт нерухомості за ОСОБА_1 відбулась на підставі підробленого свідоцтва № НОМЕР_5 про відповідність збудованого об`єкта проектній документації вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил.

Отже, протиправно набувши право власності на спірний об`єкт нерухомості, ОСОБА_1 відчужив його ОСОБА_2 .

Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 13.07.2022 року у справі № 199/8324/19: «Якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту може бути позов про витребування нерухомого майна, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру прав. Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для відновлення його права».

Встановивши, що:

- на підставі рішення Приморського районного суду м. Одеси від 18 листопада 2015 року визнано правовласності державиУкраїни в особі Міністерства оборони України на об`єкт нерухомого майна нежитлове приміщення № 101 (їдальня) загальною площею 333 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , витребувано від ОСОБА_2 об`єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення № 101 (їдальня) загальною площею 333 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та повернуто зазначене нерухоме майно шляхом передачі за актом приймання-передачі Міністерству оборони України в особі державного підприємства Міністерства оборони України «Одеський завод будівельних матеріалів»;

- в матеріалах справи є Акт прийому-передачі від 04 лютого 2016 року щодо виконання виконавчого листа № 522/25132/14-ц, у відповідності до якого Міністерству оборони України в особі державного підприємства Міністерства оборони України «Одеський завод будівельних матеріалів» передано відповідне нерухоме майно, а саме нежитлове приміщення № 101 (їдальня) загальною площею 333 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ,

суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 18 листопада 2015 року права позивача є повністю відновленими і достатніми для здійснення державної реєстрації права власності за Державою Україна в особі Міністерства оборони України.

Сам по собі той факт, що на час ухвалення оскаржуваного рішення суду і на час розгляду справи в суді апеляційної інстанції спірне майно так і залишається зареєстрованим на праві власності за ОСОБА_2 , не є підставою для висновку щодо задоволення вимог про визнання недійсним свідоцтва про право власності, визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора, визнання недійсним договору купівлі-продажу, як необхідної умови для можливості здійснити державну реєстрацію за Державою Україна в особі Міністерства оборони України.

В засіданні судової колегії прокурор в інтересах держави на запитання суду повідомила, що необхідні документи для здійснення державної реєстрації нежитлового приміщення № 101 (їдальня) загальною площею 333 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за Державою Україна в особі Міністерства оборони України зібрані для подання до державного реєстратора, але триває процес переоформлення довіреності представника Міністерства оборони України.

Враховуючи наведене та приймаючи до уваги, що апелянтом не доведено факт наявності обґрунтованої неможливості вчинення державної реєстрації спірного нерухомого майна за Державою Україна в особі Міністерства оборони України на підставі рішення суду, яке вступило в законну силу, яким визнано правовласності державиУкраїни в особі Міністерства оборони України на об`єкт нерухомого майна нежитлове приміщення № 101 (їдальня) загальною площею 333 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , витребувано від ОСОБА_2 об`єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення № 101 (їдальня) загальною площею 333 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та повернуто зазначене нерухоме майно шляхом передачі за актом приймання-передачі Міністерству оборони України в особі державного підприємства Міністерства оборони України «Одеський завод будівельних матеріалів», колегія суддів погоджується з висновком районного суду про відмову у задоволенні вимог щодо визнання недійсним свідоцтва про право власності, визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора, визнання недійсним договору купівлі-продажу, оскільки права Позивача були поновлені в повному обсязі, а скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для відновлення його права.

З огляду на набуття чинності рішенням суду Приморського районного суду м. Одеси від 18 листопада 2015 року про визнання права власності на нерухоме майно та його витребування на користь Держави, яке виконано на підставі Акту від 04 лютого 2016 року щодо виконання виконавчого листа № 522/25132/14-ц, у відповідності до якого Міністерству оборони України в особі Державного підприємства Міністерства оборони України «Одеський завод будівельних матеріалів» передано відповідне нерухоме майно, а саме: нежитлове приміщення № 101 (їдальня) загальною площею 333 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , висновок районного суду про те, що визнання недійсним свідоцтва про право власності, визнання недійсним договору купівлі-продажу в даному конкретному випадку не є необхідним для реального поновлення прав Позивача, є правильним і відповідає обставинам справи і заснований на законі.

Доводи апеляційної скарги висновок районного суду не спростовують і зведені лише до незгоди з висновком суду першої інстанції без наведення будь-яких обставин, які б ставили під сумнів набутий судом висновок або свідчили б про невірну оцінку судом доказів, які надані сторонами та невірне застосування законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Зазначений Висновок також звертає увагу на те, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних рішень у різних країнах.

Так, у справі «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89) ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно статті 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99; від 27 вересня 2001 р., пункт 30). Разом з тим, у рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення у справі «Ruiz Torija v. Spain», заява серія A № 303-A; від 9 грудня 1994 р.; пункт 29).

У справі «Серявін та інші проти України» зазначено, що національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає у тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Отже, у рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

Таким чином, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 383 ЦПК України, Одеський апеляційний суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону - залишити без задоволення.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 02 травня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено: 25.12.2023 року.

Головуючий О.М. Таварткіладзе

Судді: А.П. Заїкін

С.О. Погорєлова