Ухвала

від 26.04.2023 по справі 160/5132/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

26 квітня 2023 року Справа № 160/5132/23 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Юхно І.В., перевіривши матеріали адміністративного позову Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Комунального підприємства «Дніпровська міська студія телебачення» Дніпровської міської ради про стягнення пені, -

ВСТАНОВИВ:

16.03.2023 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Комунального підприємства «Дніпровська міська студія телебачення» Дніпровської міської ради, в якій позивач просить суд:

- стягнути з Комунального підприємства «Дніпровська міська студія телебачення» Дніпровської міської ради на користь держави в особі Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій за незабезпечення виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 41 345,80 грн.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.03.2023 адміністративний позов було залишено без руху та запропоновано позивачу протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали усунути недоліки позовної заяви шляхом надання до суду: - заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду та докази поважності причин його пропуску; - документу, що підтверджує сплату судового збору у розмірі та порядку, встановлених чинним законодавством України.

11.04.2023 копію зазначеної ухвали отримано представником позивача, що підтверджується наявною у матеріалах справи розпискою. Тобто, строк для усунення недоліків з урахуванням ч.6 ст.120 КАС України до 21.04.2023.

14.04.2023 від позивача до суду надійшло клопотання про усунення недоліків, до якого було додано копію платіжної інструкції від 12.04.2023 №6 на суму 2684,00 грн. та заяву про поновлення строку звернення до суду, в якій позивач просив визнати поважною причину пропуску строку звернення до суду з адміністративним позовом та поновити його.

В обґрунтування означеної заяви позивач посилався на те, що відсутність факту сплати адміністративно-господарських санкцій доводить відсутність об`єкту обчислення пені, що доводить передчасність та безпідставність її пред`явлення. Відповідач сплатив адміністративно-господарській санкції за рішенням суду першої інстанції лише 15.12.2022, тому нарахування пені за 2021 рік згідно розрахунку було здійснено станом на 15.12.2022 року за період з 16.04.2021 по 15.12.2022 у розмірі 41 345,80 грн. Із позовною заявою про стягнення відповідної суми пені позивач звернувся до суду вже 13.03.2023 (дата направлення позовної заяви засобами поштового зв`язку), тобто у строку, передбачений ст.122 КАС України. При цьому, позивач посилається на те, що саме з цієї причини виникли об`єктивні обставини, які унеможливили виконання вимог законодавства щодо подання вказаної позовної заяви в строк, передбачений КАС України.

Тобто, суд зазначає увагу, що позивачем було наведено підстави для поновлення строку звернення до суду, аналогічні тим, що були викладені в позовній заяві. Будь-яких інших причин для пропуску строку звернення до суду позивачем не наведено та не надано до суду доказів на підтвердження поважності таких причин.

Крім того, суд звертає увагу, що позивачем в обґрунтування вищевказаної заяви було висловлено дві взаємовиключні правові позиції: щодо подання позову в трьохмісячний строк з дати фактичної сплати відповідачем адміністративно-господарських санкцій, а також позивач самостійно вказує в тексті заяви про поновлення строку звернення до суду, що «саме з цієї причини виникли об`єктивні обставини, які унеможливили виконання вимог законодавства щодо подання вказаної позовної заяви … в строк, передбачений КАС України», у зв`язку з чим у суду відсутня можливість встановити: чи позивач вважає, що позовна заява подана в строк, визначений ст.122 КАС України, або вважає дату фактичної сплати відповідачем адміністративно-господарській санкції поважною причинною для поновлення пропущеного строку звернення до суду.

Так, як вже було зазначено судом в ухвалі про залишення позовної заяви без руху, відповідно до частин 1 та 2 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

Частиною 6 статті 121 КАС України встановлено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Відповідно до частини 4 статті 20 Закону № 875-ХІІ до правовідносин зі стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України. Проте, стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за порушення строків їх сплати в судовому порядку здійснюється в межах строків звернення, встановлених статтею 122 КАС України.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 03 лютого 2015 року по справі № 820/10328/13-а, що неодноразово підтриманий Верховним Судом, зокрема, у постанові від 11.04.2018 у справі №804/401/17.

При цьому, необхідно враховувати, що Закон України № 875-ХІІ передбачає два види санкцій: адміністративно-господарська санкція, що є сумою середньої річної заробітної плати відповідного роботодавця, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом; інший вид відповідальності публічно-правового характеру у формі пені, що обчислюється, виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму адміністративно-господарська санкція.

До другого виду відповідальності публічно-правового характеру у формі пені застосовуються положення статті 250 ГК України. Зокрема, це слідує зі змісту частини четвертої статті 20 Закону № 875-ХІІ, в якій йдеться про незастосування статті 250 ГК України саме до адміністративно-господарських санкцій, визначених цим Законом.

Також слід зазначити, що строки, визначені в статті 250 ГК України, не можуть бути способом легалізації триваючого правопорушення; вони мають слугувати засобом створення правової визначеності для особи, зокрема, щодо неможливості застосувати до неї заходів відповідальності після закінчення встановлених цією статтею строків.

Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України (справа про відповідальність юридичних осіб) від 30 травня 2001 року № 7-рп/2001, притягнення до юридичної відповідальності має здійснюватися у певному порядку, на підставі процесуальних норм, що регламентують провадження у справі про порушення юридичними особами норм законодавства.

Стан регулювання притягнення юридичних осіб до відповідальності, зокрема, щодо визначення строків застосування до них заходів впливу, Конституційний Суд України вважає неповним і таким, що не відповідає конституційному визначенню України як правової держави. При цьому, законодавець може диференціювати строки притягнення до відповідальності, процедуру застосування заходів впливу до порушників законодавства залежно від особливостей суспільних відносин, що регламентуються зазначеним законодавством.

За своєю юридичною природою несвоєчасна сплата адміністративно-господарських санкцій це правопорушення, яке носить триваючий характер.

Триваюче правопорушення це проступок, пов`язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов`язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов`язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об`єктивно існує цей обов`язок, виконанням обов`язку відповідним суб`єктом або припиненням дії відповідної норми закону.

У зв`язку з цим, при застосуванні статті 250 ГК України слід враховувати таку обставину як триваючий характер правопорушення. Строк притягнення до відповідальності публічно-правового характеру застосовується стосовно форм відповідальності карального (майнового) характеру, зокрема, накладення фінансових санкцій, але не повинен застосовуватися стосовно заходів відповідальності, які спрямовані на припинення неправомірної поведінки (зокрема, примусові заходи організаційно-правового характеру).

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 25 березня 2008 року по справі № 21-2343во07.

Зі змісту статті 250 ГК України випливає, що законодавець встановив граничні строки застосування адміністративно-господарських санкцій до суб`єктів господарювання за порушення зазначеними суб`єктами встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

Фактично у наведеній статті містяться два строкові обмеження. Одне з них полягає у тому, що адміністративно-господарські санкції не можуть застосовуватися після спливу одного року з дня вчинення порушення суб`єктом господарювання встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

Другий обмежувальний строк, встановлений у цій статті, полягає у тому, що адміністративно-господарські санкції не можуть бути застосовані пізніше шести місяців з дня виявлення порушення встановлених правил здійснення господарської діяльності уповноваженим органом державної влади або органом місцевого самоврядування. Таким чином, другий обмежувальний строк у застосуванні адміністративно-господарських санкцій полягає у тому, що їх не може бути застосовано пізніше шести місяців із дня виявлення правопорушення.

Аналіз приписів наведеної статті дає підстави для висновку про те, що при виявленні факту вчинення суб`єктом господарювання порушення відповідний суб`єкт владних повноважень має діяти в межах граничних строків, встановлених частиною 1 статті 250 ГК України. Закінчення будь-якого зі встановлених зазначеною статтею строків застосування адміністративно-господарських санкцій виключає застосування таких санкцій.

Подібний висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом України у постановах від 27 травня 2014 року по справі № 21-126а14 та від 4 листопада 2014 року по справі № 21-466а14.

Так, відлік строку на звернення до суду для Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, як суб`єкта владних повноважень, почався з дня виникнення підстав, що дають право на пред`явлення позовних вимог, тобто з дня підтвердження правомірності стягнення суми адміністративно-господарських санкцій на підставі відповідного рішення суду про її стягнення.

Такий висновок узгоджується з правовою позицієюВерховного Суду України, що міститься у постановах від 21 лютого 2011 року по справі № 21-9а11, від 4 листопада 2014 року по справі № 21-469а14, від 3 лютого 2015 року по справі № 21-10а15, Верховного Суду, що міститься в постановах від 06 лютого 2018 року по справі № 811/2242/15, від 27 лютого 2018 року по справі № 2а-6589/09/1570, від 20 березня 2018 року по справі №803/1397/17, від 11.04.2018 у справі № 804/401/17.

Згідно з частиною 5 статті 242 КАС Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

З КП «ДСС» судом встановлено, що 08.07.2022 року Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Комунального підприємства «Дніпровська міська студія телебачення» Дніпровської міської ради, в якому просить суд:

- стягнути з Комунального підприємства «Дніпровська міська студія телебачення» Дніпровської міської ради на користь держави в особі Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю суму адміністративно-господарських санкцій за незабезпечення виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2021 рік у розмірі 211 809,13 грн.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.09.2022 у справі №160/9779/22 вищевказану позовну заяву задоволено у повному обсязі, а саме:

- стягнуто з Комунального підприємства «Дніпровська міська студія телебачення» Дніпровської міської ради (пр. Дмитра Яворницького, буд. 75, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 19149153) на користь держави в особі Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (вул. Старокозацька, буд. 52, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 25005978) суму адміністративно-господарських санкцій за незабезпечення виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2021 рік у розмірі 211 809,13 грн.

Вищеозначене судове рішення набрало законної сили 11.10.2022 та на його виконання 14.10.2022 Дніпропетровським адміністративним судом було видано виконавчий лист у справі №160/9779/22.

За таких обставин, перебіг встановленого статтею 122 КАС України трьохмісячного строку звернення до суду із позовом про стягнення пені за порушення термінів слати адміністративно-господарських санкцій почався саме 11.10.2022, з огляду на набрання в цей день законної сили судовим рішенням, на підставі якого у судовому порядку може бути заявлено вимогу про стягнення пені. Проте, з даним позовом позивач звернувся лише 13.03.2023 (дата направлення позовної заяви засобами поштового зв`язку). Тобто, понад 5 місяців після дня підтвердження правомірності стягнення суми адміністративно-господарських санкцій на підставі відповідного рішення суду про її стягнення.

Таким чином, з урахуванням вищенаведених правових висновків Верховного Суду, суд дійшов висновку, що Дніпропетровським обласним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю пропущено законодавчо встановлений строк звернення до суду та про відсутність правових підстав для визнання наведених позивачем причин пропуску строку звернення до суду з адміністративним позовом поважними.

Отже, у встановлений судом строк, а саме: до 21.04.2023 включно, позивач не усунув в повному обсязі недоліки позовної заяви.

Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Частиною 5 зазначеної статті передбачено, що суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Суд зазначає, що станом на 26.04.2023 позивач не виконав вимоги ухвали суду в повному обсязі.

З огляду на вищезазначене, враховуючи вищенаведені норми, суд вважає за необхідне повернути позовну заяву позивачеві.

На підставі викладеного, керуючись статтями 169, 248, 256 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Комунального підприємства «Дніпровська міська студія телебачення» Дніпровської міської ради про стягнення пені повернути позивачу.

Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати позивачеві разом з матеріалами адміністративного позову.

Роз`яснити позивачу, що відповідно до частини 8 статті 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 КАС України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 КАС України.

Суддя І.В. Юхно